Конструкція "світ-буття – буття-в-світі – буття" у смисловираженні числа "чотири" як онтологічного числообразу в поезії Василя Стуса

Далі символіка „квадрата” („двійки” - „четвірки”) ускладнюється, переносячись у внутрішній простір і стаючи способом випробування на шляху вистоювання й винищування суб'єкта: „Квадратний біль. Крутий округ / жалоби” [9, 102] - згадаємо, що почуття болю є одним із найвиразніших і найчистіших почуттів екзистенційного суб'єкта поезій В. Стуса, і йому часто надається форма квадрату - „біль болю”.

Виникає також образ „четвертованого серця”, тобто поділеного на чотири частини, позбавленого життя, яким для нього є воля, свобода вибору, саморозвитку й самовизначення: „Ану ж бо, зізнайся, мій брате, / чия то подоба висока / (обрізано всі припочатки, / нещадно обтято кінці). / Це ти, четвертоване серце, / устеблене, стромишся в небо / (нема ні грудної клітини, / ні уст, ні долонь, ні очей)” [9, 267].

„Квадрат” як вияв символіки „четвірки” інколи набуває чіткого просторового окреслення: „сибірські квадрати” [9, 68], „соловецькі квадрати” [9, 229], таким чином, надаючи можливість читачеві пов'язати певні моменти переживання художньої реальності з реальністю історичною, обіпертися на відомі біографічні й географічні реалії.

І зрештою, вершинним проявом символіки замкненого екзистенційного простору, проявленого через символ „четвірки”, на нашу думку, є образ „квадратом провалля нічного” [4, 119], в якому символ „четвірки” (квадрату) поєднується із символом „провалля” як межі між світами, межі, перейшовши яку ліричний суб'єкт уже не має вороття. Цю семантику у вірші також підкреслює образ „небо вікно заштормило”, який ми також можемо розшифрувати як позначення втрати виходу (вікно - отвір у широкий світ, можливість спостерігати світ і вийти в нього: звідси фразеологізм „прорубати вікно”).

Тільки в одній поезії з'являється досить своєрідно інтерпретований символ „четвірки”, осмислений як „чверть” (згадаємо раніше розглянуте „четвертоване серце”), причому ця „чверть” виразно дієва, жива, здатна до знищення: „Дякую, Господи, - чверть перейшла, / що чатувала за мною, за мною, / бликала цівкою, оком, пітьмою, / напризволяще до брами вела...” [9, 266].

Таким чином, ми констатуємо, що число „чотири” набуває в творах В. Стуса виразного символічного забарвлення в руслі екзистенційного світосприймання. Символ чотири із опертям на традиційне вираження семантики сталості, непорушності, статичності осмислюється у ліриці поета як означення замкненого, екзистенційного мертвого простору безвиході (реального чи духовно-віртуального), позбавленого вибору, шляху, руху.

Література

1.Віват Г.І. Художні особливості та провідні мотиви поетичної творчості Василя Стуса. - Одеса: Студія „Негоціант”, 2003. - 175 с.

2.Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. - Т. ІІ. - К.: Либідь, 1993. - С. 159-221.

3.Мойсеїв І.К. Логіка семіосфери та числокоди ментальності // Храм української культури. - Кн.. 2. - К.: Наук. фольклорно-етнографічний центр „Рідна хата”, 1999. - 353 с.

4.Моклиця М. Модернізм як структура. Філософія. Психологія. Поетика. - Луцьк: Вежа, 2002. - 389 с.

5.Очима серця. Ув'язнена лірика. - Харків: Основа, 1993. - 384 с.

6.Славутич Яр. Єдність душ: поезія Василя Стуса // Яр Славутич. Твори: В 5 т. - К.: „Дніпро”, Едмонтон: „Славута”. - 1998. - Т. 3. - С. 441-454.

7.Павлишин М. Квадратура круга: пролегомени до оцінки Василя Стуса / Стус як текст / Під ред. М. Павлишина. - Мельбурн: Унів. ім. Монаша, відділ славістики, 1992. - С. 31-53.

8.Стус В. Вибране: Поезії / Упоряд. А.І. Лазаренко. - Донецьк: Донбас, 1998. - 203 с.

9.Стус В. Палімпсест. Вибране / Упор. Д. Стус. - К.: Факт, 2003. - 432 с.

10.Стус В. Твори: У 4 т., 6 кн. / НАН України, Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка. Відділ рукописних фондів і текстології. - Л.: Просвіта. - 1994-1999.