Григорій Квітка-Основ'яненко - зачинатель української художньої прози

«Пан Халявский», ця Квітчина, за словами Бєлінського, «пречудова сатира, написана рукою відмінного майстра» (IV, 446), концептуально був спрямований проти консервативного слов'янофільства з його ідеалізацією «старих добрих часів», а також проти теорії єдності класових інтересів українського суспільства. За викривально-реалістичне, яскраве зображення потворного поміщицького побуту роман дістав високу оцінку Бєлінського, який, зокрема, писав у розгорнутій рецензій: «Наче на долоні бачите ви шановну старовину, сповнену неуцтва, лінощів, ненажерливості й забобонів… Барви Основ'яненка живі, картини надзвичайно смішні… Про оригінальність нічого й говорити: талант Основ'яненка відомий всім І кожному».

Роман «Жизнь и похождения Столбикова» (1841; перший варіант - 1833) характеризується самим Квіткою-Основ'яненком як «сатира на все злоупотребления, делаемые людьми во всех званиях». Навіть після пом'якшення найгостріших моментів у зв'язку з цензурним переслідуванням роман має різко викривальну спрямованість проти поміщицько-чиновницького середовища, потворність І виродження якого змальовується з непересічним знанням безмежного моря фактів суспільно-адміністративних зловживань, беззаконня, хабарництва, обдирання кріпаків.

Творчість Г.Ф. Квітки-Основ'яненка відбиває багато визначальних рис історичної своєрідності його епохи, життя всіх прошарків тогочасного українського суспільства на рівні губернії. В українських творах, адресованих передусім простонародному читачеві, суперечності й конфлікти доби зображені більш приглушеними тонами-різкіше оголювалися суспільні недуги в російській драматургії й прозі письменника. При всій поміркованості Квітки-Основ'яненка з його творчості постають реальні обриси чиновницько-бюрократичного, кріпосницького устрою в характерних виявах. На багатьох сторінках його творів панщина, кріпаччина характеризується як найважче становище людини; щоправда, робиться це найчастіше ніби мимохідь. З окремих різких штрихів вимальовується картина нелюдського становища кріпаків. У поміщика Кожедралова («Дворянские виборы») «все люди (кріпаки. - О.Г.) нищие», у Лук'яна Жиломотова («Жизнь и похождения Столбикова») «все крестьяне разорены и все одинаково бедны». Макар Жиломотов дворових кріпаків «всех посадил иа барщину… и ежедневно погоняег их на работу, как скотов». Кріпаків у панських маєтках «порют на конюшне» так, що з поміщицькими дочками «делается дурнота». «Девки у меня духа моего трепещут, все работают, а я только погоняю», - хвалиться кріпосниця Староплутова («Дворянские виборы»).

Оті староплутови, забрьохи, пістряки, шпаки, халявські, жиломотови, переважна більшість персонажів з панівного класу, виведених Квіткою в російських прозових творах 40-х років, - це не творці життя, а споживачі, виразки на тілі кріпосницького суспільства.

Об'єктивно такі твори, як «Дворянские виборы», «Козир-дівка», «Пан Халявский», «Жизнь и похождения Столбикова», відбивали прогнилість адміністративно-кріпосницького укладу життя. Кращі твори письменника будили національну незалежницьку свідомість народних мас, посилювали існуючу в народі ненависть до бюрократично-кріпосницьких порядків, до визискувачів. Своїм гострим викриттям породжень тогочасного устрою Квітка-Основ'яненко об'єктивно сприяв розхитуванню підвалин експлуататорського ладу. Показав письменник і факти боротьби зі зброєю в руках проти суспільних несправедливостей («Предания о Гаркуше») та зробив спробу трактувати причини цієї боротьби як логічне й справедливе за своєю суттю прагнення «прєсечь зло, искоренить злоупотребления, дать способи добродетсльному действовать по чувствам своим».

У комедіях 20-30-х років Квітка-Основ'яненко проводить ідею про викорінення дворянсько-чиновницьких зловживань у губернії шляхом обрання чи призначення на адміністративні посади в повітах людей з офіцерства, діяльних і справді благородних у своїх помислах та вчинках. У письменника ще зберігалося уявлення про офіцерство з тих часів, коли значну частину цієї суспільної верстви складали найпередовіші люди доби 1812-1825 рр. Однак після масових репресій царизму щодо учасників декабристського руху склад офіцерства, його загальне духовне обличчя, настрої змінилися. І вже в першому варіанті роману Квітки-Основ'яненка «Жизнь и похождения Столбикова» (1833) читаємо: «Офицеры в боях не дерутея, а только получают ордена». Негативно характеризуються порядки в армії, численні офіцери і навіть генерал-аншеф, з якими доводиться зустрічатися Столбикову.

З еволюцією літературно-естетичних поглядів письменника в бік їх демократизації, із збагаченням реалістичних основ художнього методу з його творчості зникають рупори просвітительсько-раціоналістичних ідей типу ідеалізованих героїв з дворянства - Милова, Скромова, Твердова, Благосудова і місце основного позитивного героя займають представники трудових кіл, а персонажі з дворянсько-чиновницького середовища (нижче губернатора) дістають негативну характеристику. Квітка-Основ'яненко продовжив розпочату Котляревським лінію художньої розробки проблеми народно-національного характеру, створення літературного героя нового типу, образу селянина-трудівника як головного героя творів. Він зумів побачити під селянським сіряком багату розумом, моральною красою, справжнім благородством людину. Створив Квітка й цілком новий для тогочасної літератури образ - соціально визначений образ кріпака-робітника - Олексія («Сватання на Гончарівці»), який про своє життєве заняття говорить: «Вже в роботішках, на заводі куби дєлаємо». Більше, ніж попередники, Квітка-Основ'яненко показує людину в її трудовій діяльності. Принципово важливим І новим у характеристиці головного героя було висунення на перший план як одного з найважливіших достоїнств його трудових якостей (Маруся, Олексій, Галочка). Показ людини в праці, особливо відображення хліборобської праці, - це знаменувало велику перемогу реалізму й народності.

6. Новаторство автора

Новою в тогочасній літературі була Квітчина тенденція до показу соціально-громадської активізації простих людей. Ївга бореться з властями не лише за свою долю, а й за щастя іншого знедоленого. Селянський хлопець Кость Скиба з повісті «Божі діти» у своїх діях керується принципами: «Чоловікові треба, оскільки його сили є, робити не для себе, а щоб добро було усім…», «таке що-небудь зробити, щоб від того добро було або бідному, або хоч нашому селу». Гаркушу характеризує програмне усвідомлення необхідності боротьби проти суспільних і людських несправедливостей.

Для тогочасних суспільних умов, коли панство ставилося до селянина як до робочої худоби і глузувало з Квітчаних творів про селян і для селян піднесення ним селянина - і в художній, і в теоретичній практиці-до рангу головного позитивного героя літератури було виявом громадянської мужності. До того ж з ряду творів письменника випливає смілива демократична ідея моральної переваги людини з простого народу над панством: IIIельменка-денщика над Шпаком та його поміщицьким оточенням, Івги - над писарем і панами - «судящими», яким вона кидає правдиві й різкі звинувачення, благородного душею і вчинками селянського хлопця Петра з «Сердешної Оксани» - над «їх благородієм» паном капітаном, селянської дівчини Галочки з «Щирої любові» - над офіцером-поміщиком Семеном Івановичем.

До важливих літературних заслуг Квітки-Основ'янєнка треба віднести те, що він увів до сфери естетичної уваги цілий ряд нових явищ суспільного життя, поглибив соціальні основи, соціально-психалогічну аналітичність методу просвітительського реалізму в українській літературі, розробив - теоретично і в художній практиці - естетичні закони цього методу, ставши його справжнім фундатором в українському письменстві; він наблизив професійну творчість до широких народних мас. «Квитка имел громадное влияние на всю читающую публику в Малороссии, - свідчив М. Костомаров, - равным образом, и простой безграмотний народ, когда читали ему произведения Квитки, приходил от них в восторг». Велике значення мали повісті й п'єси Квітки-Основ'янєнка для активізації культурного життя на західноукраїнських землях.

Для свого часу Квітка-Основ'яненко був кращим знавцем української літературної мови, виробленої на народній основі; він найглибше усвідомлював і найактивніше утверджував думку про її великі естетичні спроможності та широкі перспективи. Письменник-новатор першим довів здатність української мови забезпечити високий розвиток усіх літературних жанрів. Творчо використавши мовно-стильові надбання народної епіки, пісенності, гумористики, він виробив свою яскраву, самобутню стильову манеру, яка відзначається багатоманітністю тональності - від сентиментально-ліричної на фольклорно-пісенній основі до іронічно-сатиричної і бурлескної, багатством синоніміки та наснаженістю порівняннями й фразеологізмами. Загалом же стильова домінанта кращих творів Квітки-Основ'яненка відповідає повсякденній живомовній народній практиці, засадам реалістичного мистецтва.

Квітка-Основ'яненко зіграв важливу роль у формуванні української літературної мови, розширивши її базу, зміцнивши її народне підґрунтя, збагативши її художньо-виражальні засоби.

Висновок

Сучасна Квітці-Основ'яненку доброзичлива українська і російська критика високо оцінювала його талант, значення його творчості для розвитку реалізму й народності літератури. П.О. Плетньов, наприклад, висловлював думку, що він - «один з перших талантів, навіть і не в Росії тільки», писав про його вплив на окремих російських літераторів. Пізніше І. Франко, розглядаючи творчість Квітки-Основ'яненка в контексті європейської літератури, писав: «Аж коло року 1840 починають майже в усіх літературах Європи появлятися твори, в котрих мужик являється героєм, життя його стається головним предметом, канвою талановитих творів літературних… В літературі українській… появляються далеко швидше, ніж деінде… оповідання Квітки-Основ'яненка, черпані виключно з життя народного».

Кращі твори Г.Ф. Квітки-Основ'яненка одними з перших виводили українську літературу до загальноросійського Й європейського читача: починаючи з 1837 р., його оповідання й повісті друкуються в російських перекладах у Петербурзі. Ще за життя письменника його п'єси ставилися в Петербурзі, а також на Кавказі, зокрема в Грузії. 1854 р. у Парижі виходить французькою мовою «Сердешна Оксана», трохи пізніше твори Квітки-Основ'яненка перекладаються польською, болгарською, чеською мовами.

Внесок Г.Ф. Квітки-Основ'яненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і драматург посилив громадянськість, соціальну проблемність нової української літератури, її викривальну спрямованість проти вад суспільного буття. Широко відкрив він двері у «велику літературу» національно-народному героєві - представникові трудового селянства - як центральній постаті, що визначала розвиток сюжетів творів. Ним були закладені основи нової української прози, введені жанри повісті, оповідання, соціально-побутової комедії. Письменник розробив і утвердив в українській літературі принципи просвітительського реалізму, який у 30-х роках XIX ст. став на Україні провідним творчим методом і літературним напрямом. Проза і драматургія письменника мала велике значення для утвердження статусу української літератури серед інших літератур.

Досвід Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, його кращі традиції виявилися плідними для наступних українських прозаїків - Марка Вовчка, Ю. Федьковича, І. Нечуя-Левнцького, Панаса Мирного.

Творче надбання першого за часом класика української художньої прози і визначного драматурга користується широкою популярністю в радянського читача і глядача.

Список літератури

1. Буторіна, Н. Національні мотиви у творчості Григорія Квітки - Основ'яненка/ Н. Буторіна // Слово і час. - 2005. - №6. - С. 76-79.

2. Головінов, В.П. Письменник з Основи: Г.Ф. Квітка-Основ'яненко // Головінов, В.П. Духовні джерела Слобожанщини / В.П. Головінов, П.Л. Гомон - Х., 1998.

3. Жулинський, М. Григорій Квітка-Основ'яненко/ М. Жулинський // Дивослово. - 2004. - №10. - С. 39-43.

4. Квітка-Основ'яненко (Квітка Григорій Федорович): [письм., драматург, культ.-громад. діяч] // Українська літературна енциклопедія. - Х, 1995. - Т. 2. - С. 439-441

5. Квітка-Основ'яненко Г.Ф.: Твори у восьми томах. К., Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1968-1970.

6. Чорний, І.В. Квітка-Основ'яненко: [письм, драматург] / І.В. Чорний // Літературна Харківщина: довідник. - Х., 2007

7. Шерстюк, О.Г.Ф. Квітка-Основ'яненко - видатний представник української літератури/ О. Шерстюк // Матеріали регіональної студентської науково-теоретичної конференції «Харків: минуле, сучасне, майбутнє»: до 350-річчя заснування міста, Харків, 12-13 трав. 2004 р. - Х., 2004. - С. 303-304.