Організація охорони праці та безпеки життєдіяльності в сфері туризму

Підрозділи торгівлі промисловими товарами (пересувні пункти речового постачання ЦЗ) призначені для забезпечення санітарних пунктів та загонів першої медичної допомоги одягом, білизною та взуттям. Пересувним пунктом керує його начальник. На пункт призначається комірник. При пункті організовується декілька ланок (5) речового постачання (командир ланки, дозиметрист, роздатчики (4), водій). До пункту прикріплюється вантажний автомобіль з причепом.

5. Застосування табельних засобів для першої медичної допомоги.

Для профілактики ураження сильнодіючими отруйними речовинами та надання першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях використовуються табельні засоби - індивідуальна аптечка АІ2 (та її аналоги), індивідуальний протихімічний пакет ІПП8 та індивідуальний перев'язувальний пакет ІПП.

До медичних засобів захисту належать:

* радіозахисні препарати;

* засоби захисту від дії отруйних речовин антидоти;

* протибактеріальні засоби (антибіотики, вакцини, сироватки тощо).

Радіозахисні препарати призначаються для профілактики уражень іонізуючими випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби.

Антидоти специфічні протиотрути; використовуються для профілактики ураження людей отруйними речовинами. У випадку їх раннього застосування досягається високий ефект.

Протибактеріальні препарати засоби профілактики інфекційних захворювань.

Вказані вище медичні засоби захисту включаються в основному до аптечок індивідуальних (АІ). Вони містять препарати: радіозахисні засоби №1 і 2; засіб, що використовується при отруєнні фосфорорганічними речовинами (ФОР); засіб проти блювоти; протибактеріальні засоби №1 і №2. Передбачено включення і протибольового засобу. В АІ2 мається інструкція з порядку застосування засобів.

До медичних засобів захисту відносяться: пакет перев'язувальний медичний (ІПП), що складається із стерильної пов'язки для надання допомоги при пораненнях і опіках; індивідуальний протихімічний пакет (ІПП8), призначений для надання само- і взаємодопомоги при ураженні отруйними речовинами. За його допомогою проводять часткову спеціальну обробку безпосередньо після ураження або сильнодіючими отруйними речовинами.

Профілактика ураження населення, надання першої медичної допомоги людям в осередках ураження, а після цього і лікарської допомоги з використанням усіх медичних засобів захисту покладаються на формування і заклади медичної служби ЦО. У той же час враховується необхідність у будь-якій складній обстановці надавати першу допомогу в осередках ураження, як правило, у найкоротші терміни, що вимірюються хвилинами.

Література: 6Б, 17Б, 23Б, 24Б, 24Д, 25Д.

Тема 13 Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Питання, які розглядаються

1. Оцінка радіаційної обстановки.

2. Оцінка хімічної обстановки.

3. Оцінка пожежної обстановки.

4. Оцінка інженерної обстановки.

5. Інженерна оцінка захисту працівників об'єкта.

1. Оцінка радіаційної обстановки.

Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів:

- коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО;

- коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від характеру вибуху (тепловий чи ядерний), типу реактора, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235. Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода - теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону.

Для характеристики радіоактивного забруднення застосовують ступінь (щільність) забруднення, який характеризується поверхневою щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю радіонукліда на одиницю площі (об'єму). Основною дозиметричною величиною, за допомогою якої оцінюється дія радіації є доза випромінювання - кількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища.

Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварії, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов'язкового) відселення, зону гарантованого (добровільного) відселення і зону підвищеного радіоекологічного контролю.

За дозами опромінення зону зараження поділяють на наступні зони: надзвичайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А) і зону радіаційної небезпеки (зона М).

При ліквідації наслідків в зоні "М" та інших зонах повинні виконуватися основні заходи захисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне використання препаратів йоду, санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки.

В зоні А при виконанні рятувальних та інших робіт переміщення людей потрібно проводити з використанням броньованої техніки. У зонах "Б", "В", "Г" ніякі роботи в мирний час, як правило, виконуватися не повинні.

Виявлення радіаційної обстановки передбачає визначення методом прогнозування чи за фактичними даними (даними розвідок) масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань чи обрунтування оптимальних режимів діяльності робітників і службовців об'єктів господарської діяльності.

Попередній прогноз радіаційної обстановки здійснюється шляхом розв'язування формалізованих задач, які дозволяють передбачити можливі наслідки впливу аварії на населення, особовий склад формувань при всіх видах їх дій та оптимізувати режими роботи формувань на забрудненій місцевості, режим роботи підприємств.

Укладаючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки, вирішують кілька завдань:

- визначення зон радіаційного забруднення та нанесення їх на карту (схему);

- визначення часу початку випадіння радіаційних опадів на території об'єкта;

- визначення доз опромінення, що може одержати людина на зараженій території;

- визначення тривалості перебування на забрудненій території;

- визначення можливих санітарних втрат при радіаційній аварії. Вихідними даними для проведення такого прогнозу є:

- тип і потужність ядерного реактора (РБМК-1000, ВВЕР-1000);

- кількість аварійних ядерних реакторів - n;

- частка викинутих радіоактивних речовин (РР);

- координати РНО;

- астрономічний час аварії -- Тав;

- метеоумови;

- відстань від об'єкта до аварійного реактора - RK (km);

- час початку роботи робітників і службовців об'єкта - ТІЮЧ (год.);

- тривалість дій (роботи) - Т = 6 (год.);

- коефіцієнт послаблення потужності дози випромінення - Кт.

2. Оцінка хімічної обстановки.

Хімічна обстановка -- це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами чи сильнодіючими ядучими речовинами, які впливають на діяльність об'єктів народного господарства, формування ЦО і населення.

Хімічна обстановка може утворитися при застосуванні хімічної зброї, або в результаті аварійного розливу, чи викидання СДОР і утворення зон хімічного зараження й осередків хімічного ураження.

Оцінюючи хімічну обстановку, що виникла в результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин, необхідно визначити: розміри зон хімічного ураження, площі зони зараження і тип хімічної речовини. На основі цих даних оцінюють глибину поширення зараженого повітря, стійкість хімічних речовин на місцевості, час перебування людей у засобах захисту шкіри, можливі ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, зараження споруд, будинків, урожаю, кормів, продуктів, води.

Глибина поширення зараженого повітря визначається відстанню від повітряної межі району застосування хімічної зброї до межі поширення зараженого повітря з уражаючими концентраціями. Вона залежить від рельєфу місцевості, метеорологічних умов, щільності забудови населених пунктів, наявності лісових насаджень. Так, кожний кілометр глибини лісу в напрямку вітру зменшує на 2,5 км відстань, яку проходить хмара на рівній місцевості.

З метою визначення масштабів, характеру, ступеня впливу небезпечних хімічних речовин на людей, тварин, рослин, воду, корми, урожай і розробки доцільних дій рятувальних формувань і населення при ліквідації хімічного зараження й ведення робіт на об'єкті проводять оцінку хімічної обстановки методом прогнозування або за даними розвідки.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- район і час зараження ОР;

- тип і кількість ОР;

- ступінь захищеності людей, тварин, продуктів харчування, кормів;

- умови зберігання і характер потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин;

- топографічні умови місцевості, характер забудови, наявність лісових насаджень на шляху поширення зараженого повітря;

- метеоумови: швидкість та напрямок вітру в приземному шарі, температура повітря і ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря.

Є три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсія виникає при ясній погоді, малій (до 4 м/с) швидкості вітру, у вечірній час, приблизно за 1 год до заходу сонця. При інверсії нижні шари повітря холодніші за верхні, що перешкоджає розсіюванню його по висоті й утворює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій забрудненого повітря.

Конвекція виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру, приблизно через 2 год після сходу сонця і руйнується приблизно за 2--2,5 год до заходу сонця. При конвекції нижні шари нагріваються сильніше, ніж верхні, і це сприяє швидкому розсіюванню забрудненої хімічною речовиною хмари і зменшенню її уражаючої дії.

Ізотермія спостерігається в хмарну погоду і характеризується стабільною рівновагою повітря в межах 20-30 м від земної поверхні. Ізотермія, так само, як і інверсія, сприяє тривалому застою парів ОР.

3.Оцінка пожежної обстановки.

Пожежна обстановка -- це масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об'єктів і лісових масивів, що впливає на життєдіяльність населення, роботу об'єктів народного господарства, організацію та проведення рятувальних і невідкладних робіт.

Масштаби і характер пожеж населених пунктів і об'єктів господарювання залежать від обсягу ураження, пожежної небезпеки об'єкта, характеристики району пожежі, вогнестійкості будівель, виду лісової пожежі, метеорологічних умов та інших факторів.

Оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої пожежної обстановки, зробленої завчасно в умовах мирного часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру, з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах введення і розподілу сил для виконання рятувальних робіт; уточнення пожежної обстановки на основі розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спеціальної пожежної розвідки для прогнозування пожеж, особливо на маршрутах введення, в районах проведення рятувальних робіт і виявлення загрози для особового складу формувань і населення в таких ситуаціях.

Вихідними даними для початкової оцінки обстановки є потужність ядерного вибуху, вид, місце і час вибуху, масштаби і характер застосування запалювальної зброї, вогнетривкість будівель і споруд, їх пожежо- і вибухобезпечність, щільність забудови, фактична здатність лісів до загорання, метеорологічні дані (швидкість і напрямок приземного вітру).

За здатністю до загорання ліси поділяються на три категорії:

І - висока - до неї належать хвойні насадження на дуже сухих, сухих світлих і вологих ґрунтах та листяні насадження на дуже сухих і сухих ґрунтах;

II - сильна - хвойні насадження на сирих і мокрих ґрунтах;

III - мала - листяні насадження на світлих, вологих, сирих, мокрих і заплавних ґрунтах.

Визначаючи радіуси виникнення пожеж потрібно брати до уваги, що вони дійсні для високої прозорості атмосфери і низької вологості горючих матеріалів. За інших умов розміри зон виникнення пожеж будуть значно меншими. Орієнтовно поширення зон пожеж у населених пунктах і в лісі можна розрахувати за формулою:

де L_безп - відстань від полум'я, на якій практично не відчувається агресивний вплив теплового випромінювання; h - очікувана або фактична висота полум'я.

Якщо, наприклад, лісопожежній команді необхідно переїхати через населений пункт, де висота полум'я може бути до 20 м, то при ширині вулиці 30 м безпечна відстань від полум'я становитиме:

Оцінюючи обстановку, яка складається в районі масових пожеж, потрібно мати на увазі, що щільність диму за висотою не однакова. Найбільшого значення вона досягає в шарі від 0,5 до 5-10 м над поверхнею землі.

Для орієнтовного визначення радіусів зон виникнення пожеж залежно від матеріалів можна скористатися даними табл. 13.1.

Таблиця 13.1

Радіуси спалахування деяких об'єктів (ймовірність 50 %) при чистому повітрі (видимість до 100 км) без снігу, км

Об'єкти	Потужність ядерного вибуху, Мт
	0,2	0,6	1,0	3,0
Деревина соснова трухлява	2,8-	4,7	3,8-	6,6	5,0-	8,7	7,6-	13,2
Опале листя, стружка
соснова	4,1-	7,3	6,2-	12,0	8,6-	15,8	12,5-	21,5
Опала хвоя	3,5-	5,7	5,4-	8,6	7,0-	12,4	10,0-	17,0
Суха рослинність	4,6-	8,2	6,8-	12,5	9,3-	16,2	14,0-	22,0
Будівлі, вкриті соломою	5,3-	8,6	7,6-	12,5	10,1-	16,6	15,0-	23,1
Будівлі дерев'яні, штабелі
Пиломатеріали, дерев'яна тара	4,2-	7,1	6,1-	11,5	8,2-	15,3	12,5-	21,2
Житлові будівлі	4,7-	8,0	6,7-	12,0	9,1-	15,6	14,0-	22,0
Автомобілі	5,3-	8,6	7,0-	12,0	9,3-	16,2	13,0-	21,0

Примітки:

1. Перша цифра - при наземному вибуху, друга - при повітряному.

2. При сніговому покриві радіуси ураження у 1,5-2 рази менші.

3. При меншій прозорості повітря вводяться коефіцієнти:

- добра прозорість - видимість до 50 км, К = 0,98;

- середня прозорість - видимість до 20 км, К = 0,8;

- легкий серпанок - видимість до 10 км, К = 0,66;

- сильний дим - видимість до 6 км, К = 0,36;

- дуже сильний дим, туман - видимість до 1 км, К = 0,12.

Основний фактор, який зменшує прозорість атмосфери - це водяні пари. Вночі вологість досягає максимальної величини - понад 80 % і значно знижується (до 20-25%) на 16 год.

Пожежна обстановка значною мірою визначається не тільки пожежною готовністю горючого матеріалу, масштабами запалювальної зброї або ядерного вибуху, а й умовами поширення світлового і теплового випромінювання в атмосфері, від чого залежать розміри зон виникнення пожеж (табл. 13.2). У населених пунктах радіуси зон виникнення пожеж на 20 - 30 % менші, ніж у лісі.

Таблиця 13.2

Поправкові коефіцієнти для визначення радіусів зон виникнення пожеж залежно від прозорості атмосфери

Прозорість атмосфери	Поправковий коефіцієнт
Ясно (видимість великих предметів у денні години понад 20 км) Легкий серпанок (видимість великих предметів у денний час понад 10 км) Середній серпанок (видимість великих предметів у денний час понад 4 км) Легкий дим (видимість великих предметів у денний час понад 2 км) Густий дим (видимість великих предметів у денний час менше 1 км)	1,0
	0,85
	0,7
	0,3
	0,1

Важливою закономірністю розвитку лісових і степових пожеж є залежність їх інтенсивності від добових змін атмосферних умов, насамперед від температури і вологості повітря та швидкості вітру.

Рис. 13.1 Добова зміна відносної вологості повітря: 1 - у хмарну погоду; 2 - в ясну погоду

Влітку в лісах середньої зони температура починає підвищуватися з 4-5-ї год ранку і досягає максимуму з 13 до 16 год, а потім знижується. Приблизно так само змінюється і відносна вологість повітря. О 15-16-й год вона мінімальна, а о 5-й год досягає 98 % (рис. 13.1). Це веде до зміни вологості надґрунтового покриву і відповідно його здатності до загорання.

Вологість горючих матеріалів досягає максимуму в період з 3-ї до 7-ї год. Суттєвий вплив на розвиток пожеж має напрямок добової зміни вітрів.

Таким чином, найбільш сприятливі умови для розвитку пожеж виникають удень, посилення пожеж починається о 9-10 год і триває до 17-18 год. Вночі горіння у 5- 10 разів повільніше, ніж удень. Вітер збільшує випаровування, постачає в місця горіння більшу кількість кисню, сприяючи процесу горіння.

У посушливий період року основними факторами, які впливають на поширення пожеж, є вологість повітря р і швидкість вітру V. Залежно від цих умов розрізняють три ступені пожежі, які характеризують так:

- високий ступінь - низові й верхові пожежі. Висота полум'я може досягати 20-50м. Швидкість поширення пожежі понад 6 км/год. Внаслідок перенесення іскор і головешок нові осередки пожежі можуть виникнути на відстані 500-1500 м. Необхідна термінова евакуація населення і формувань із зони поширення пожежі;

- середній ступінь - пожежа середньої сили. Висота полум'я 1-2 м. Швидкість поширення 200 м/год;

- слабкий ступінь - висота полум'я 0,5-1,5 м. Швидкість поширення до 200 м/год. Така пожежа, коли досягає перешкоди зупиняється.

Рис. 13.2 Залежність ступеня пожежі від швидкості вітру і вологості повітря: а - у населеному пункті; б - в лісі

І - вищий ступінь. Пожежа поширюється дуже швидко. Необхідна термінова евакуація населення і формувань;

II - середній ступінь. Пожежа поширюється швидко. Необхідна евакуація населення і формувань, проведення заходів, спрямованих на локалізацію пожежі;

IIІ - слабкий ступінь. Пожежа поширюється поволі.

Ці оцінки найбільш достовірні, якщо вологість матеріалів, густота лісу, умови місцевості, швидкість вітру, вологість повітря є середніми. Вплив кожного з цих факторів на швидкість поширення пожеж можна визначити за допомогою даних табл. 13.3.



Таблиця 13.3

Коефіцієнти відносного впливу рельєфу місцевості, вологості повітря, кількість і вологості горючих матеріалів, швидкості вітру та швидкості поширення лісових низових пожеж

Крутість схилу	Відносна вологість повітря, р	Запас горючих матеріалів, Т	Вологість горючих матеріалів, w	Швидкість вітру, v
град	Ka	%	KР	т/га	Кт	%	К	м/с	Кvв
-40	1,0	20	3,8	0,5	1	10	1,0	-2,0	1,05
-20	1,0	30	2,9	1,0	2	15	0,95	-0,8	1,0
0	1,0	40	2,2	2,0	4	20	0,50	0,5	1,6
10	1,2	50	1,7	3,0	6	25	0,23	0,5	2,4
20	2,0	60	1,4	4,0	8	30	0,19	1,0	4,2
30	4,9	70	1,25	5,0	10	40	0,17	2,0	11,2
35	9,5	80	1,15	-	-	50	0,14	3,0	21,0

Швидкість поширення пожеж можна розрахувати за формулою:

де v_о - швидкість поширення пожежі за вихідних умов; v - швидкість поширення пожежі за розрахункових умов; К_х - відносний вплив змінного фактора (х) на швидкість поширення горіння при зміні фактора в інтервалі від х₀ до х₁ при Кх = Кх₁: Кх_0.

Наприклад, низова пожежа піднімається за схилом крутістю 20° зі швидкістю 1,0 м/хв, тоді на дільниці схилу крутістю 30° швидкість поширення пожежі можна визначити так: з табл. 13.3 знаходимо, що для 20° К_а20 = 2,0, а для 30° К_а30 = 4,9. Тоді:

Важливою є оцінка безпеки людей, які перебувають у захисних спорудах у районі пожежі.

Характер впливу високої температури і шкідливих домішок газового середовища на людей, які знаходяться в захисних спорудах, можна оцінити за допомогою даних табл. 13.4.

Таблиця 13.4

Вплив пожежі на людей, які перебувають у захисних спорудах

Вид пожежі	Типи захисних	Характер впливу за час, год
	споруд	0,25	0,5	1.0	8,0	6,0
Ґрунтова	Всі типи	-	-	-	-	-
Низова слабка	Всі типи при герметизації	-	ЛО	ЛО	-	-
Низова сильна	Те саме	-	-	ЛО	-	-
Верхова		-	-	ВТ	ВТ СО	-
Суцільна в завалах	Окремо розміщені з повною ізоляцією	-	-	-		СО, ВТ
Суцільна верхова на площі понад 30 га	Вбудовані з підпором більше 3кг/см*
		-	-	-	-	СО, ВТ
	3 порушеною герметизацією	ЛО	ЛО	СО, ВТ	СО, ВТ	ВО, ВТ
Суцільна в населених пунктах	Вбудовані	-	-	-	ЛО, ВТ	СО, ВТ
	Окремо розміщені	-	-	-	ЛО	со
	3 порушеною герметизацією	-	-	ЛО ВТ	СО, ВТ	ВО, ВТ

Примітка. ЛО - легке отруєння: головний біль, пульсація у скронях; СО - отруєння середньої важкості: слабкість, нудота, прискорене дихання і пульс; ВО важке отруєння: посилене дихання і пульс, судоми, уривчасте дихання; ВТ - вплив високої температури: різке погіршення самопочуття і зниження працездатності.

На швидкість поширення пожежі в населеному пункті значний вплив мають вогнестійкість будівель, щільність забудови та швидкість приземного вітру (табл. 13.4, 13.5).

Таблиця 13.4

Швидкість поширення пожежі залежно від характеристики району пожежі та швидкості приземного вітру

Район поширення пожежі	Швидкість поширення пожежі, м/год
	при вітрі 3-5 м/с	при вітрі 10-20 м/сек
Лісові пожежі	низові	100-200	до 1000
	верхові	200-600	до 2500
У районах забудови будівлями II і III ступеня вогнестійкості	60-120	150-350
У районах забудови будівлями IV і V ступеня вогнестійкості	120-300	300-900
У забудовах сільських населених пунктів IV і V ступеня вогнестійкості	500-900	до 2500

Таблиця 13.5

Вогнестійкість будівель

Ступінь вогнестійкості будівель	Частини будівель
	Несучі стіни сходових кліток	Заповнення між стінами	Сумісні	Повер хові	Перегородки	Протипожежні стіни
І	Незго-раючі, 3год	Незгораючі, Згод	Незго-раючі, 1год	Незго-раючі, 1,5 год	Незго-раючі, 1 год	Незго-раючі, 4 год
ІІ	Те саме, 2,5 год	Те саме, 0,25 год	Те саме, 0,25 год	Те саме, Ігод	Те саме, 0,25 год	Те саме, 4 год
III	Те саме, 2 год	Те саме, 0,25 год	Згораючі	Важко-згораючі, 0,76 год	Важко-згораючі, 0,25 год	Те саме, 4 год
IV	Важко-згораючі, 0,5 год	Важко-згораючі, 0,25 год	Те саме	Те саме, 0,25 год	Те саме, 0,25 год	Те саме, 4 год
V	Згораючі	Згораючі -- -	Те саме	Згораючі	Згораючі	Те саме, 4 год

Примітка. Цифрами вказані межі вогнестійкості будівель, год. Щільність забудови можна визначити за формулою:

де Щ_зб - щільність забудови; П_об - загальна площа об'єкта; П_б - площа будівель.

Вогнестійкість будівель характеризується горючістю їх елементів і межами вогнестійкості основних конструкцій.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій - це час від початку дії вогню до виникнення наскрізних щілин або досягнення температури 200 °С на поверхні, протилежній дії вогню або її руйнування. Характеристика ступенів вогнестійкості будівель наведена в табл. 13.5.

Можливість проїзду через райони пожежі рятувальних загонів, пожежних формувань залежатиме від багатьох факторів: типу лісу, метеоумов, пожежної готовності горючих, матеріалів, захищеності особового складу, вогнетривкості техніки, характеру забудови населених пунктів, ширини вулиці. Прохідність доріг у зоні лісових пожеж можна визначити за даними табл. 13.6.

Таблиця 13.6

Прохідність доріг у зоні лісових пожеж

Вид пожежі	Глибина небезпечної зони	Можливість проходження рятувальних загонів і умови
Ґрунтова	--	Можливе
Низова слабка	До 7,5--10	Можливе, сильне задимлення
Низова сильна	До 10--20	Утруднене, сильне задимлення
Верхова, що поширюється	До 100--200	Неможливе протягом 0,5 год, утруднене 1,5 год
Верхова, що не поширю-ється (на площі понад 30 га)
	Вся зона пожежі	Неможливе 1,5--2 год
Суцільна в завалах, не поширюється	Вся зона пожежі	Неможливе 3--4 год

Примітка. * Площа лісового масиву не менше 3 га, довжина дороги в лісі не менше 100 м, ширина просіки, по якій проходить дорога, 20 м.

Для планування проведення рятувальних робіт у населених пунктах при пожежах важливою є оцінка можливості проходу техніки, людей. Прохідність вулиць у населених пунктах при одночасному горінні значної кількості будівель залежно від ступеня вогнетривкості, висоти будівель і величини руйнувань наведена у табл. 13.6, 13.7.

Таблиця 13.7

Прохідність вулиць у населених пунктах при пожежі

Ступінь вогнетривкості будівель	Загальна тривалість пожежі в будівлях, год	Час початку максимальної швидкості горіння, год	Безпечна відстань від будівель, що горять, м
	у зонах слабих і середніх руйнувань	у зонах сильних руйнувань
І і II	2-3	1-2	0,1-0,5	50-20
III	5-6	7-8	0,2-1,2	50-20
ІV і V	2-3	8-10	0,3 - 1,5	50-20

Примітки. 1. При двосторонніх пожежах безпечна відстань між будівлями має бути в два рази більшою. 2. При сильному вітрі пожежа в сільській місцевості поширюється зі швидкістю 1,5-2 км/год. 3. За наявності між будівлями густих і високих насаджень у засушливу погоду і при сильному вітрі пожежа поширюється зі швидкістю 12-25 км/год (200-400 м/хв).

4. Оцінка інженерної обстановки.

З метою визначення масштабів руйнування, обсягів, термінів і черговості, а також сил і засобів для проведення рятувальних та невідкладних робіт проводиться оцінка інженерної обстановки.

Перш за все необхідно визначити ступені руйнування населеного пункту і об'єктів господарювання. Знаючи ступінь руйнування, можна визначити величину збитків, обсяги рятувальних і невідкладних робіт.

Розглянемо характеристику ступенів руйнування.

Повні руйнування -- це руйнування всіх елементів будівель, у тім числі й підвальних приміщень, ураження людей, що знаходяться в них, збитки становлять більше 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості). Подальше їх використання не можливе.

Сильні руйнування -- це руйнування частини стін і перекриття поверхів, деформація їх, виникнення тріщин у стінах, ураження значної частини людей, що знаходяться в них. Збитки ставлять від 30 до 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості). Можливе обмежене використання будівель, що збереглися. Відновлення можливе після капітального ремонту.

Середні руйнування -- це руйнування переважно другорядних елементів будівель і споруд (покрівлі, вікон, дверей і перегородок), виникнення тріщин у стінах. Підвальні приміщення зберігаються, перекриття залишаються. Люди уражаються частіше уламками конструкцій. Збитки становлять 10-30 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості будівель).

При середньому ремонті відновлюються техніка, транспорт та промислове обладнання. Будівлям необхідний капітальний ремонт.

Слабкі руйнування -- це руйнування вікон, дверей та перегородок. Ураження людей можливе уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи не пошкоджуються. Вони придатні для використання після поточного ремонту будівель. Збитки становлять до 10 % вартості основних виробничих фондів (будівель). Відновлення можливе після середнього або поточного ремонту.

Після виникнення надзвичайної ситуації, викликаної вибухами і утворенням повітряної хвилі надмірного тиску, для оцінки матеріальних збитків і втрат населення в населених пунктах узагальненим критерієм є ступінь ураження населеного пункту, який можна визначити за формулою:

де С_р - ступінь руйнування населеного пункту (об'єкта); П_р - площа руйнувань; П_нп - загальна площа населеного пункту (об'єкта).

Ступені руйнування населених пунктів і об'єктів наведені в таблицях 13.8, 13.9.

Таблиця 13.8

Ступені руйнування населених пунктів

Ступінь руйнування населеного пункту (об'єкта)	Характер руйнувань будівель і споруд об'єктів господарювання, %
	слабкі	середні	сильні й повні
Слабкий < 0,2	до 76	до 5	до 20
Середній від 0,21	до 48	6-12	21-50
Сильний від 0,59	-	13-20	61-80
Повний > 0,8	-	-	більше 80



Таблиця 13.9

Вплив масштабів руйнування населеного пункту на ступінь руйнування об'єктів

Ступені руйнування об'єктів, %	Ступінь руйнування населеного пункту
	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0
Середні	2	3	5	8	10	12	15	18	15	10
Повні й сильні	8	16	20	зо	40	50	60	70	85	90

Виходячи зі ступенів руйнування населеного пункту орієнтовно можна визначити втрати незахищеного населення. Для цього можна скористатись табл. 13.10.

Таблиця 13.10

Втрати незахищеного населення залежно від ступенів руйнувань населеного пункту

Види втрат населення, %		Ступінь руйнування населеного пункту
	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	0,10
Загальні	4	8	10	12	16	28	40	80	90	100
Безповоротні	1	2	1,5	3	4	7	10	20	25	зо
Санітарні, у т. ч.:	3	6	7,5	9	12	21	30	60	65	70
легкі	1,6	2,6	3	4	5	9	13,5	27	28	30
середні	1	2,5	3	3,5	5	8	12	24	27	30
важкі	0,5	1	1.5	1,5	2	4	4,5	9	10	10

Прогнозувати оцінку пошкоджень інженерних мереж і комунікацій населеного пункту можна за допомогою ступенів руйнування населеного пункту, площі забудови та протяжності комунікацій, наведених у табл. 13.11.



Таблиця 13.11

Кількість аварій на інженерних мережах і комунікаціях залежно від масштабів руйнувань населеного пункту

Ступінь руйнування населеного пункту	Площа населеного пункту, км2	Протяжність комунікацій, м/км2
	до 25	50	100	300
0,1	3/5	5/10	15/20	35/55
0,2	5/10	10/20	25/40	68/120
0,3	8/15	15/30	35/60	100/180
0,4	10/20	20/40	45/80	135/240	5000/10 000
0,5	13/25	25/50	55/100	180/300
0,6	15/30	30/60	65/120	210/360
0,7	18/35	37/70	75/140	240/420
0,8	20/40	40/80	90/160	270/480
0,9	23/45	45/90	100/180	300/540
1,0	25/50	50/100	120/200	375/600

Структура аварій і відключень на інженерних мережах і комунікаціях населеного пункту із загальної кількості береться така: водозабезпечення - 16 %, каналізація - 23, електропостачання - 21, газопостачання - 27, теплопостачання - 13 %.

Оцінка інженерних мереж і комунікацій промислових підприємств компактної забудови визначається залежно від ступенів руйнування і протяжності комунікацій на км² площі об'єкта (табл. 13.12).

Таблиця 13.12

Кількість аварій на інженерних мережах і комунікаціях залежно від масштабів руйнувань об'єкта (підприємства)

Площа об'єкта, км2	Ступінь руйнування об'єкта	Протяжність комунікацій, м/км2
	Середній	Сильний	Повний
1	2/3	3/5	5/9
2	3/4	4/6	6/12
3	3/5	5/7	7/14	5000/10 000
4	4/6	7/13	10/20
5	5/8	10/19	13/27
10	8/16	19/37	27/55

Всі аварії і відключення інженерних мереж і комунікацій беруться за 100 %, а структура така: водозабезпечення - 20 %, каналізація - 20 %, електропостачання - 20%, газопостачання - 25 %, теплопостачання - 15 %.

Тривалість проведення невідкладних робіт одного виду (Т) у годинах визначається за формулою

де В₁ - коефіцієнт, що враховує умови роботи на загазованій, задимленій території та за інших несприятливих факторів, який приймається за 1,4-2,0; В₂ - коефіцієнт, що враховує роботу в нічний час, дорівнює 1,3-1,4; W - імовірний обсяг роботи, який визначається розрахунком або за таблицями; П - продуктивність формування при виконанні конкретного виду роботи, що визначається розрахунком або за таблицями.

5. Інженерна оцінка захисту працівників об'єкта.

Визначення місткості захисних споруд. Площу приміщення (за підлогою), призначеного для укриття людей, розраховують на одну особу в розмірі 0,5 м² - при двоярусному, 4 м² - при триярусному розміщенні нар. Внутрішній об'єм приміщень має становити не менше ніж 1,5 м³ на людину. Висота приміщень має бути не більше 3,5 м. Двоярусні ліжка встановлюються при висоті від 2,15 до 2,9 м, триярусні - при висоті 2,9 м і більше.

У робочих приміщеннях пунктів управління має бути 2 м² на одного працюючого, місця для сидінь повинні мати розмір 0,45 х 0,45 м, а для лежання - 0,55 х 1,8 м.

При двоярусному розміщенні кількість місць для лежання - 20 %, а при триярусному - 30 %.

Сховище має бути розраховане так, щоб укрити найбільшу працюючу зміну і місткість визначається сумою місць для сидіння і лежання.

Розрахунки проводять у такій послідовності.

1. Визначається загальна площа основних та допоміжних приміщень:

де S₁ і S₂ - площі основних приміщень;

де S₃, S₄, S₅ - площі допоміжних приміщень.

2. Визначається місткість сховища згідно з площею при двоярусному розташуванні ліжок:

де М_s - місткість сховища;

0,5 м² - норма на одну людину при двоярусному розміщенні.

3. Визначається місткість сховища з урахуванням об'єму всіх приміщень:

де М_v - місткість сховища за об'ємом всіх приміщень; 1,5 м³ - норма об'єму приміщення на одну людину; h - висота приміщень, м.

Одержані дані за площею М_s та за об'ємом М_v порівнюються і визначається фактична (розрахункова) місткість. Ця місткість (а це кількість місць) М_ф мінімальна із цих двох величин.

Після цього визначаємо коефіцієнт місткості захисної споруди:

де N - кількість осіб персоналу працюючої зміни, що підлягає укриттю.

Провівши розрахунки, необхідно зробити висновки:

- якщо К_м > 1, то захисна споруда забезпечує всю працюючу зміну;

- якщо К_м < 1, то місць мало для працюючої зміни і потрібно передбачити будівництво або пристосування наявних приміщень для решти працівників зміни.

Визначення захисних властивостей захисних споруд. Послідовність оцінки захисних споруд від радіаційного ураження така.

Визначається максимальний рівень радіації Р_мшж. Це можна визначити за даними розвідки або за таблицями.

Визначається коефіцієнт ослаблення дози радіації захисної споруди. Цей коефіцієнт залежить від матеріалу, товщини перекриття та розташування захисної споруди (вбудована, чи розташована окремо). Коефіцієнт визначається за формулою

де К_осл - коефіцієнт ослаблення дози радіації; К_р - коефіцієнт розміщення (для сховищ, окремо розташованих за межами забудови - 1, в межах забудови - 2, для сховищ вбудованих у будинках: для стін - 2, для перекриттів - 4, для сховищ вбудованих у виробничих спорудах або житловому кварталі: для стін - 4, для перекриттів - 8; h - товщина захисного шару сховища, м, d - товщина шару половинного ослаблення матеріалу перекриття захисного шару, см за табл. 13.13.

Таблиця 13.13

Шар половинного ослаблення радіації різних матеріалів, d, см

Матеріал	Густина ?, г/см3	Товщина шару, см
		у-випромінювання проникаючої радіації	у-випромінювання радіоактивного забруднення	нейтронів
Залізо, сталь	7,8	3	1,8	11,5
Свинець	11,3	2	1,3--1,8	12
Скло	1,4	-	7,7	--
Вапняк	2,7	8,5	10	--
Цегла звичайна	1,6	14,4	13	9,1
Кладка цегляна	1,5	15	8,7	10,0
Цегла саманна	1,5	_	14	--
Ґрунт	1,6	14,4	8,1	12,0
Мерзлий ґрунт	1,2-1,5	--	10--12	--
Глина утрамбована	2,06	11	6,3	--
Бетон	2,3	10	5,6	12,0
Кладка бутова	2,4	9,6	5,4
Склоплаик	1,7	12,0	8,0	4,0
Поліетилен	0,95	24,0	14,0	2,7
Лід	0,9	26	14,5	3,0
Дерево (залежно	0,7	33
від породи)			20--40	9,7

Після цього визначається можлива максимальна доза опромінення на відкритій місцевості території об'єкта при одноразовому опроміненні за 4 доби:

де Д_відкр - доза опромінення - Р; t_п - час початку опромінення; t_к - час закінчення опромінення.

Тепер визначається необхідний коефіцієнт ослаблення захисної споруди, за умови, що одноразова доза не повинна перевищувати 50 рентген:

де R_{осл.необх} - необхідний коефіцієнт ослаблення; Д_відкр -- доза опромінення на відкритій місцевості; 50 Р - одноразова доза опромінення за 4 доби.

Визначений коефіцієнт ослаблення порівнюється з необхідним коефіцієнтом ослаблення. Якщо визначений коефіцієнт ослаблення більший за необхідний коефіцієнт ослаблення, то за захисними властивостями захисна споруда забезпечує захист персоналу від радіаційного ураження, а якщо визначений коефіцієнт ослаблення менший за необхідний коефіцієнт ослаблення, то захисна споруда не захистить від радіаційною ураження.

Для підтримання допустимих теплових, вологих і газових параметрів повітря протягом всього часу перебування людей у сховищах встановлюють припливні й припливно-витяжні вентиляційні установки, які мають забезпечувати нормальну роботу за режимом чистої вентиляції протягом 48 год і в режимі фільтровентиляції - 12 год (табл. 13.14 - 13.15).

Таблиця 13.14

Гранично допустимі параметри повітря у сховищі

Параметри	В районах з t < 25 °С	В районах з t > 2	5 °С
	Чиста вентиляція	Фільтровентиляція	Регенерація	Чиста вентиляція	Фільтровентиляція	Регене рація
Температура, °С	27-28	29-30	до 31	28-30	30-31	до 32
Відносна вологість, %	80-85	до 90	до 90	75-90	до 90	до 90
Ефективна температура, °С	27	29	29,5	28	30	30,5
Вміст кисню, %	19-20	19	18-19	19--20	19	18-19
Вміст вуглекислого газу,%	1	2	3	1	2	3

Таблиця 13.15

Норми подачі повітря у сховище

Розрахункові параметри зовнішнього повітря	Норма повітря на одну людину, м3
Температура, °С	Тепловиділення, ккал	При режимі чистої вентиляції	При режимі фільтровентиляції
До 25	До 10,5	7	2
20-25	10,5-12,5	10	2
25-30	12, 5-14	14	-
Більше 30	12,5--14	20	Розрахунком (до 8)

Розрахунки постачання повітря у сховищах потрібно робити згідно з режимами та обладнанням сховищ фільтровентиляційними та регенеративними установками.

Норми зовнішнього повітря на одну людину, що подається у сховище для людини на 1 год, такі:

при "Режимі І":

- при температурі повітря до 20 °С - 8 м³;

- при температурі повітря 20-25 °С - 10 м³;

- при температурі повітря 25-30 °С - 11 м³;

- при температурі повітря 30 °С - 13 м^я;

при "Режимі II":

-2 м³ на людину;

- 5 м³ на людину, що працює у пункті управління.

Фільтровентиляційні агрегати ФВК-І, ФВК-ІІ застосовуються при температурі повітря не більше 25 °С з місткістю сховища до 600 осіб, а при температурі повітря від 25 °С і більше 30 °С - з місткістю сховища 450 і 300 осіб.

У великих сховищах, крім ФВК-І і ФВК-ІІ встановлюються електроручні вентилятори ЕРВ-72-2 і ЕРВ-72-3 із фільтрами ФП-100 і ПФП-1000, які працюють лише в "Режимі Н" відповідно -- 900-1300 і 1300-1800 м³/год.

Виходячи з цих даних, а також кількості агрегатів проводяться розрахунки подачі повітря в сховище залежно від кількості людей в ньому.

Література: 6Б, 23Б, 14Д, 20Д, 21Д, 22Д.

Тема 14 Підвищення стійкості роботи об'єкта господарювання

Питання, які розглядаються

1. Зміст поняття "стійкість роботи об'єкта господарської діяльності".

2. Шляхи підвищення стійкості об'єктів господарювання.

3. Фактори, які забезпечують стійкість функціонування підприємства у надзвичайних ситуаціях.

4. Способи підвищення стійкості об'єктів господарювання.

1. Зміст поняття "стійкість роботи об'єкта господарської діяльності".

В останні роки поряд із заходами, що спрямовані на забезпечення охорони природного середовища, проводиться робота, яка передбачає не тільки підготовку до ліквідації НС, а й підвищення стійкості роботи об'єкта господарської діяльності (ОГД) у НС.

Необхідно підкреслити, що складність виробництва сучасного озброєння потребує широкої кооперації галузей виробництва. При цьому підвищується залежність підприємства одного від другого. Значні руйнування на ОГД і великі втрати серед населення можуть стати причиною різкого зменшення випуску сільськогосподарської і військової продукції, що в свою чергу знизить боєздатність Армії.

Тому, підвищення стійкості роботи ОГД і забезпечення стійких виробничих зв'язків в умовах НС (війни) є особливо важливим питанням і складає одне із головних завдань ЦЗ.

Під стійкістю роботи об'єкта розуміють здатність його під час НС випускати продукцію у запланованому обсязі і номенклатурі, а у випадках впливу на об'єкт вражаючих факторів - в мінімально короткі терміни відновити своє виробництво.

Для об'єктів, що не виробляють матеріальні цінності (транспорт, зв'язок), під стійкістю їх роботи розуміють здатність виконувати свої функції у НС.

На стійкість роботи промислового об'єкта в умовах НС впливають такі фактори:

- надійність захисту робітників і службовців від сучасних засобів ураження;

- здатність інженерно-технічного комплексу (ІТК) протистояти дії вражаючих факторів ядерної зброї;

- надійність систем постачання всім необхідним для виготовлення запланованої продукції (паливо, вода, газ, електроенергія та інше);

- стійкість управління виробництвом;

- готовність підприємства до проведення робіт по відновленню порушеного виробництва.

2. Шляхи підвищення стійкості об'єктів господарювання.

Основні шляхи підвищення стійкості роботи промислових об'єктів у надзвичайних умовах мирного і воєнного часів:

- забезпечення надійного захисту робітників і службовців від ЗМУ (засобів масового ураження);

- захист виробничих фондів від вражаючих факторів ЗМУ, в тому числі і від вторинних;

- підвищення надійності і оперативності управлінням виробництвом і ЦЗ;

- забезпечення стійкості постачання підприємства електроенергією, газом, водою та інше;

- підготовка об'єкта до проведення відновлювальних робіт.

Підвищення стійкості роботи промислових підприємств в умовах НС мирного і воєнного часів досягається завчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних і організаційних заходів.

Інженерно-технічні заходи (ІТЗ) включають комплекс робіт по підвищенню міцності і надійності будинків, споруд комунально-енергетичних систем, матеріально-технічних запасів.

Технологічні заходи спрямовані на підвищення стійкості виробництва шляхом заміни існуючого технологічного режиму роботи на такий, що виключає можливість виникнення вторинних вражаючих факторів.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій в умовах НС керівного складу об'єкту, штабу, служб та невоєнізованих формувань ЦЗ по захисту робітників і службовців, проведення рятувальних робіт та відновлення порушеного виробництва.

3. Фактори, які забезпечують стійкість функціонування підприємства у надзвичайних ситуаціях.

Підвищення стійкості об'єкта досягається посиленням найбільш слабких (вражаючих) елементів і ділянок об'єкта. Для цього на кожному ОГД завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи.

Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, при яких підприємство буде стійке до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті унікальних, особливо важливих елементів об'єкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені із завданнями, які розв'язуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов праці, удосконалювання виробничого процесу. Тому підвищення характеристик міцності проводять, якщо:

- окремі особливо важливі будинки і спорудження значно слабші за інші і їхню міцність доцільно довести до прийнятої для даного підприємства межі стійкості;

- необхідно зберегти деякі важливі ділянки (цехи), які можуть самостійно функціонувати при виході з ладу інших і забезпечать випуск особливо цінної продукції.

Особливо велике значення має розробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у процесі проектування, як відзначалося раніше, у багатьох випадках можна домогтися логічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами ЦЗ, що знизить витрати на їх реалізацію.

На існуючих об'єктах заходи щодо підвищення стійкості доцільно проводити в процесі реконструкції чи виконання інших ремонтно-будівельних робіт.

Підвищення стійкості роботи промислових об'єктів передбачає:

- захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

- підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і удосконалювання технологічного процесу;

- підвищення стійкості матеріально-технічного постачання;

- підвищення стійкості управління об'єктом;

- розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них;

- підготовку до відновлення виробництва після ураження об'єкта.

Особлива увага повинна бути приділена забезпеченню укриттям всіх працюючих у захисних спорудженнях. З цією метою розробляється план нагромадження і будівництва необхідної кількості захисних споруджень; у випадку недостачі сховищ, які відповідають сучасним вимогам, у ньому передбачається укриття робітників та службовців у швидкостворюваних сховищах.

4. Способи підвищення стійкості об'єктів господарювання.

При проектуванні і будівництві нових цехів підвищення стійкості може бути досягнуто застосуванням для несучих конструкцій високоміцних і легких матеріалів (легованих сталей, алюмінієвих сплавів).

При будівництві і реконструкції промислових споруд необхідно застосовувати легкі, вогнестійкі покрівельні матеріали, полегшені міжповерхові перекриття і сходові марші, підсилюючи їх кріплення до балок. Обвалення цих матеріалів і конструкцій принесе меншу шкоду устаткуванню, ніж важких залізобетонних.

Заходи щодо підвищення стійкості технологічного і верстатного устаткування повинні бути спрямовані на забезпечення його збереження для випуску продукції після надзвичайної ситуації. Однак підвищити стійкість устаткування можна, підсилюючи його найбільш слабкі елементи і створюючи запаси цих елементів, окремих вузлів і деталей, матеріалів та інструментів для ремонту і відновлення пошкоджень.

Важке устаткування розміщують, по можливості, на нижніх поверхах виробничих будівель. Велике значення має міцне закріплення на фундаментах верстатів і установок, які мають велику висоту і малу площу опори; використання розтяжок і додаткових опор підвищить їх стійкість до перекидання. Прилади бажано встановлювати на закріплених підставках, тумбах, столах. Особливо цінне й унікальне устаткування потрібно розміщувати в заглиблених підземних чи спеціально побудованих приміщеннях підвищеної міцності і на випадок виникнення надзвичайних ситуацій розробити спеціальні індивідуальні енергогасильні пристрої.

При удосконалюванні технологічних процесів виробництва слід вживати і заходи для підвищення їх стійкості, пам'ятаючи, що найбільш важливі умови надійності - стійкість системи управління і безперебійність забезпечення усіма видами енергопостачання. У випадку виходу з ладу автоматичних систем управління повинен бути передбачений перехід на ручне управління процесом у цілому чи окремими його ділянками.

Підвищення стійкості технологічного процесу досягається розробкою способів продовження виробництва при виході з ладу окремих верстатів, ліній і навіть окремих цехів за рахунок переведення виробництва в інші цехи; розміщенням виробництва окремих видів продукції у філіях; шляхом заміни зразків, устаткування, що вийшли з ладу, іншими; а також скороченням числа використовуваних типів верстатів і приладів.

На випадок значних руйнувань повинна бути передбачена заміна складних технологічних процесів більш простими з використанням найбільш стійких типів устаткування і контрольно-вимірювальних приладів, які збереглись. Необхідно заздалегідь розробити можливі зміни в технології з метою заміни дефіцитних матеріалів, деталей і сировини на більш доступні.

На всіх об'єктах розробляються способи безаварійної зупинки виробництва за сигналом "Повітряна тривога" ("ПТ"). У кожній зміні призначаються люди, які повинні відключати джерела живлення і технологічні установки. Якщо за умовами технологічного процесу зупинити окремі ділянки виробництва, агрегати, печі і т.п. не можна, їх переводять на знижений режим роботи; ті, що спостерігають за безупинною роботою цих елементів, повинні бути забезпечені індивідуальними укриттями, спорудженими в безпосередній близькості від робочого місця.

Підвищення стійкості системи енергопостачання досягається проведенням як загальноміських, так і об'єктових інженерно-технічних заходів. Створюються дублюючі джерела електроенергії, газу, води і пари шляхом прокладання декількох електро-, газо-, водо- і паропостачальних комунікацій та подальшого їх закільцювання. Інженерні й енергетичні комунікації переносяться в підземні колектори, найбільш відповідальні пристрої (центральні диспетчерські розподільні пункти) розміщуються в підвальних приміщеннях будинків чи у спеціально побудованих міцних спорудах. Там, де прокладання комунікацій у траншеях чи тунелях неможливе, здійснюється закріплення трубопроводів до естакад, щоб уникнути їх зрушення чи скидання; самі естакади зміцнюються установкою розтяжок у місцях поворотів і розгалужень.

Стійкість систем електропостачання об'єкта підвищують, підключаючи його до декількох джерел живлення, віддалених одне від одного на відстань, що виключає можливість їх одночасного ураження одним ядерним вибухом.

Водопостачання об'єкта більш стійке і надійне, якщо він живиться від декількох систем чи від двох-трьох незалежних джерел, віддалених одне від одного на безпечну відстань. Гарантоване постачання водою забезпечується тільки від захищених джерел з автономними і також захищеними іншими джерелами енергії (наприклад, артезіанські і безнапірні свердловини, приєднані до загальної системи водопостачання об'єкта).

Для стійкого і надійного постачання підприємств газом необхідно передбачити його подачу в газові мережі об'єктів від газорегуляторних пунктів (газороздавальних станцій), а на випадок виходу з ладу останніх влаштовувати обвідні лінії - байпаси. При будівництві нових чи реконструкції старих газових мереж по можливості повинні створюватися закільцьовані системи. Усі вузли і лінії газопостачання бажано розміщувати під землею (заглиблення комунікацій значно зменшує імовірність їх ураження ударною хвилею ядерного вибуху й інших засобів нападу, а крім того, значно знижує можливість виникнення вторинних факторів ураження).

З метою зменшення пожежної небезпеки (зниження можливості витікання газу) на газопроводах встановлюються автоматичні запірні і перемикаючі пристрої дистанційного керування, що дозволяють при розриві труб безпосередньо з диспетчерського пункту відключати мережі чи переключати потік газу.

Підвищення стійкості систем теплопостачання досягається захистом джерел тепла і заглибленням комунікацій у ґрунт. Якщо на об'єкті передбачається будівництво котельні, її доцільно розміщувати в спеціальній будівлі, яка стоїть окремо. Будинок котельні повинен мати полегшене перекриття і легке стінове заповнення.

Заходи по підвищенню стійкості системи каналізації розробляють окремо для зливових, промислових і господарських (фекальних) зливів. На об'єкті обладнують не менше двох виводів з підключенням до міських каналізаційних колекторів і додатково обладнують виводи для аварійних скидань неочищених вод у прилеглі до об'єкта яри та інші природні заглиблення.

Одним із найважливіших заходів по забезпеченню сталого, безперервного на всіх етапах управління у надзвичайних ситуаціях є розподіл всього персоналу об'єкта на дві групи: працююча зміна (перебуває на об'єкті) і відпочиваюча (перебуває у заміській зоні або по дорозі між заміською зоною та об'єктом). До того ж створюються дві-три групи управління (за кількістю змін), які, крім керівництва виробництвом, повинні бути готові будь-якої миті взяти на себе організацію і керівництво проведенням рятувальних та ремонтних робіт.