Безпека життєдіяльності

* від 10 до 30, то це свідчить про вашу психологічну зрілість, яка виявляється у адекватній самооцінці своїх сил і можливостей.

Тест на визначення рівня стресостійкості

Відповідаючи на питання тесту, вкажіть, як часто ви перебуваєте у перелічених нижче станах за такою шкалою: часто - 3 бали, інколи - 2 бали і рідко - 1 бал. (табл. 21). Пам'ятайте: чим щиріші будуть відповіді, тим об'єктивнішим буде результат.

Таблиця 21

№ з/п	Запитання	Відповідь
		Рідко	Інколи	Часто
1	Я думаю, що в колективі мене недооцінюють	1	2	3
2	Я намагаюся працювати незважаючи на стан здоров'я	1	2	3
3	Я вболіваю за якість своєї роботи	1	2	3
4	Я буваю агресивним	1	2	3
5	Я не терплю критики в свою адресу	1	2	3
6	Я буваю роздратованим	1	2	3
7	Я намагаюсь бути лідером там, де це можливо	1	2	3
8	Мене вважають людиною наполегливою і напористою	1	2	3
9	Мене непокоїть безсоння	1	2	3
10	Своїм недругам я можу дати відсіч	1	2	3
11	Я емоційно і боляче переживаю неприємності	1	2	3
12	Мені бракує часу на відпочинок	1	2	3
13	У мене виникають конфліктні ситуації	1	2	3
14	У мене недостатньо влади, щоб реалізувати себе	1	2	3
15	Мені бракує часу, щоб займатися улюбленою справою	1	2	3
16	Я все роблю швидко	1	2	3
17	Я відчуваю страх, що не вступлю в інститут (втрачу роботу)	1	2	3
18	Я дію зопалу і потім переживаю за свої справи	1	2	3

Підрахуйте суму балів і визначте рівень стресостійкості за шкалою (табл. 22).

Таблиця 22

Рівень стресостійкості	Сума балів
Кількісна оцінка	Якісна оцінка
1	дуже низький	54
2	низький	50-53
3	нижче за середній	46-49
4	трохи нижче за середній	42-45
5	середній	38-41
6	трохи вище за середній	34-37
7	вище за середній	30-33
8	високий	26-29
9	дуже високий	22-25

Чим менше балів ви набрали, тим вища ваша стре-состійкість.

Якщо у вас перший чи другий рівень стресостійкості, то вам необхідно суттєво змінювати свій спосіб життя.

Література: [2],[3]

Практична робота №6 Оцінювання захисних споруд

Тема: Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення в НС.

Мета: Надання студентам практичних вмінь з оцінювання надійності захисту людей у захисних спорудах під час аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктів та визначення заходів підвищення надійності захисту.

Короткі теоретичні відомості

Надзвичайна ситуація - це ситуація на об'єкті чи окремій території, яка викликана подіями природного, екологічного, технічного, соціального, військового та іншого характеру, що призвела чи може привести до значної шкоди порушення нормальної життєдіяльності та загибелі людей. Захист населення - це комплекс заходів, спрямованого на попередження негативного впливу наслідків надзвичайних ситуацій чи максимального послаблення ступеня їх негативного впливу.

Захисні споруди - це споруди, спеціально призначені для захисту населення від сучасних засобів масового ураження, а також від впливу радіації, ОР, СДОР, біологічних засобів. Сховище- це міцна герметична споруда, обладнана фільтровентиляцією. Укриття забезпечують більш надійний захист людей, що в них переховуються від всіх уражаючих факторів. В укриттях люди можуть знаходитись більш тривалий час, їх безпека забезпечується протягом кількох діб.

Хід роботи

На промисловому об'єкті робітники і службовці працюють в одну зміну. Під час аварії на цьому чи сусідніх підприємствах об'єкт може опинитися в зоні забруднення. Для захисту виробничого персоналу побудовано сховище в будівлі, де працюють люди.

Таким чином необхідно оцінити надійність захисту виробничого персоналу у сховищі під час аварії з можливим хімічним, або радіаційним забрудненням території. Варіанти завдання наведені у таблиці 11.

Під час роботи оцінити:

1. Достатність місць у сховищах для укриття робітників і службовців працюючої зміни;

2. Чи забезпечать системи повітропостачання сховища всіх людей повітрям за встановленими нормами;

3. Достатність аварійного запасу води в сховищі.

Таблиця 24

Звіт по проведеній роботі

Кількість людей у працюючій зміні	Місткість сховища	Оцінка системи повітропостачання	Оцінка водопостачання
	Мп, чол.	М0,чол.	NІ чол.	NІІ,чол.	NІІІ,чол.	Мв,чол.

Укриття в захисних спорудах є одним з найбільш ефективних способів захисту людей за умов надзвичайних ситуацій.

Захисні споруди, що знаходяться на об'єкті можуть забезпечити надійний захист виробничого персоналу під час аварій та катастроф тільки за таких умов:

загальна місткість захисних споруд дозволяє укрити всю працюючу зміну;

системи життєзабезпечення захисних споруд дозволяють перебувати в них людям протягом установленого часу;

розташування захисних споруд відносно місць роботи людей дозволяє їм своєчасно укритися в цих спорудах.

1. Оцінювання місткосі. ахнсіінх споруд

Длл захисних споруд існують норми приміщень за площею, за об' ємом. то оцінювання треба робити окремо.

Кількість місць за площею (Мп ) визначають так:

Мп = Sукр/ S1 (27)

де S -- площа приміщень для тих, хто укривається;''.

S1 норма площі на одну особу (S1--0,5м², якщо висота приміщення 2,15... 2,9м, S1= 0,4 м², якщо висота приміщення більша за 2,9 м ). Кількість місць за об'ємом (М₀) визначають так:

Мо = (S укр.+ Sдоп)h / V1 (28)

де Зд»,- сумарна площа допоміжних приміщень у зоні герметизації, м;

h - висота приміщень, м.

V₁ - норма об'єму приміщення на одну особу (V₁ = 1,2 м³).

Місткість сховища визначають по скільки людей планують розміщувати в сховищі та на скількох людей з працюючої зміни не вистачає місць в сховищах.

2-Оцінюваиня системи повітропостачання

У сховищі можуть бути реалізовані такі режими повітропостачання:

1. Режим I - чистої вентиляції;

2. Режим II - фільтровентиляції;

3. Режим III - повної ізоляції.

Реалізація названих режимів відбувається за допомогою фільтровентиляційних комплексів ФВК. Продуктивність одного комплекту ФВК:

У режимі I -1200 м³ / год,

У режимі II - 300 м³ / год.

У режимі III один комплект ФВК забезпечує повітрям 150 чоловік.

Визначають кількість людей, яка може бути забезпечена повітрям у режимі I,):

NІ = п VI / WI (30)

де п - кількість ФВК у сховищі;

VI-продуктивність одного комплекту ФВК у режимі;

WI - норма повітря на одну людину у режимі.. WI=10 м³ 1 год.

Визначають кількість людей, що може бути забезпеченою повітрям в режимі II

NІІ = п VIІ / WIІ (31)

де VII - продукпшість одного комплекту ФВК у режимі

WII- норма повітря на одну людину в режимі WII=2 м³ 1 год.

У режимі III по йтрям може бути забезпечено

NIII = 150 n (32)

У висновках зазначають, скільки людей у сховищі не забезпечено встановленою нормою кілікосгіловігря в режимах I, II, III.

З Оцінювання системи водопостачання

Водопостачання сховища забезпечують лад зовиішг"-гі водопровідної мережі. Крім того, у сховищі створюють аварійний запас води з розрахунку Зл води на добу на кожну людину.

Визначають, на скількох людей вистачить наявного аварійного запасу води (NB ) у сховищі;

NB = B / BiTmax (33)

де B - аварійний запас воля, л;

В_t - норма води на добу на одну особу л/добу;

Т_тхк- максимальна запланована тривалість перебуваїпія людей у сховищі, діб.

У висновках зазначають, яка кількість людей не забезпечена аварійним запасом води.

4 Загальні висновки

Чи забезпечують існуючі захисні споруди надійний захист виробничого персоналу?

Які вимоги надійного захисту не виконуються?

Рекомендації, що спрямовані на підвищення надійності захисту виробничого персоналу в захисній споруді.

Пропонуються такі варіанти рекомендації.

Якщо не вистачає повітря, то треба передбачити встановлення додаткових комплектів ФВК.

Якщо не вистачає аварійного запасу води, то проблему вирішують облаштуванням у сховищі додаткової ємності на потрібну кількість води.

Таблиця 24

Варіанти вихідних даних для рішення задачі

№	Кількість людей у зміні, чол.	Площа приміщень для укриття, мІ	Висота приміщень h,м	Кількість ФВК,п	Аварійний запас води В, л	Максимальна тривалість укриття Тмах, діб
		Sукр	Sдоп
1	310	120	10	2,5	2	1200	2
2	240	100	30	2,2	2	2100	2
3	200	120	27	3,0	2	2800	3
4	400	152	53	2,2	3	1800	2
5	380	160	35	2,5	3	2800	3
6	250	155	46	2,3	2	1600	2
7	220	122	22	3,0	3	2700	3
8	470	230	34	2,4	4	2700	3
9	550	240	57	2,7	5	4850	2
10	590	310	40	3,1	5	4850	3
11	520	227	35	2,6	6	3200	2
12	450	154	55	2,5	4	3100	3
13	205	76	44	2,3	2	2800	2
14	170	77	10	2,4	2	1800	3
15	210	132	15	2,2	2	2800	2
16	365	154	25	3,0	3	1600	3
17	290	95	33	2,6	3	2700	2
18	465	182	25	3,1	4	3700	3
19	415	160	29	2,3	4	4850	2
20	165	75	18	3,1	1	2850	3
21	540	225	54	2,2	5	4200	2
22	570	243	65	3,0	4	4100	3
23	610	220	44	2,6	4	5800	2
24	200	95	20	2,2	2	1800	3
25	300	110	28	3,1	3	2800	2
26	340	120	20	2,2	3	1600	3
27	150	65	16	3,1	1	2700	2
28	400	270	22	2,2	3	4850	3
29	390	130	18	2,5	3	2850	2
30	210	90	20	2,2	2	1200	3
31	150	80	36	2,5	1	3100	2
32	190	100	19	3,0	2	2800	3
33	450	195	48	2,3	3	1800	2
34	400	168	35	2,5	3	1800	3
35	300	150	40	3,0	3	3100	2

Питання для самоперевірки

1. Назвіть причини винекнення на виробництвах технологічних надзвичайних ситуацій.

2. Які об'єкти належать до пожежно небезпечних, (взагдяі і в вашій місцевості зокрема)?

3. Дайте визначення аварії та пожежі.

Назвіть основну причину надзвичайних ситуацій у хімічній промисловості.

Дайте кваліфікацію хімічно небезпечних об'єктів.

Що являється найбільш ефективним способом захисту людей в умовах надзвичайних ситуацій?

Назвіть умови, при яких захистні споруди, що знаходяться на об'єкті можуть забезпечити надійний захист виробничого персоналу під час аварій та катастроф

Що ми розуміємо під системами життєзабезпечення захистних споруд?

Література: [2],[4]

Практична робота №7 Надання долікарняної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях

Тема: Управління силами та засобами ОГ( об'єктів господарювання) під час НС.

Мета: Освоїти основні принципи надання першої медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях.

Короткі теоретичні відомості

У результаті виникнення й розвитку будь-якої надзвичайної ситуації можуть з'явитися постраждалі або навіть жертви. Характер надзвичайної ситуації не дає змоги заздалегідь підготувати ресурси, необхідні для надання медичної допомоги (медичний персонал, медикаменти, лікувальні установи, спеціалізований транспорт). У зв'язку з цим постає питання про надання першої долікарської допомоги потерпілим.

Перша долікарська допомога надається безпосередньо на місці поразки або поблизу від нього з використанням підручних засобів.

Якщо людина постраждала в результаті надзвичайної ситуації, треба передусім звільнити її, винести з небезпечної зони, вжити потрібних заходів щодо відновлення життєво важливих функцій організму і запобігти ускладненням, що становлять загрозу для життя людини. Вчасно й правильно здійснена перша долікарська допомога рятує життя потерпілому і попереджає розвиток несприятливих результатів. У разі відсутності поблизу людей потерпілий має сам подбати про себе.

При організації надання першої медичної допомоги особливу увагу необхідно звернути на її своєчасність, зокрема при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, втратою свідомості, отруєнням. В обсязі першої долікарської допомоги особливого значення набуває виконання таких заходів, як зупинення зовнішньої кровотечі за допомогою тампонів, перев'язувальних пакетів, накладення джгута (закручення за допомогою підручних засобів), введення знеболювальних засобів, усунення асфіксії, проведення штучного дихання, непрямий масаж серця з метою відновлення серцевої діяльності, закриття поверхні рани пов'язкою тощо.

Не менш важливим етапом надання першої допомоги постраждалому є раціональне його транспортування до лікарської установи, де йому буде надано кваліфіковану медичну допомогу. Засвоєння знань прийомів надання першої долікарської допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях є однією з найважливіших складових підготовки працівників служби цивільного захисту України.

1. Основні принципи та завдання першої долікарської допомоги.

Перша долікарська допомога -- це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги необхідно:

1) керуватися принципами правильності, доцільності, швидкості, продуманості, рішучості, спокою;

2) дотримуватись послідовності таких дій:

* усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати з води);

* оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу життю потерпілого, і послідовність заходів щодо його рятування;

* виконати необхідні дії щодо рятування потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);

* викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

* підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

* оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед він потребує;

* забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

* зробити штучне дихання "із рота в рот" або "із рота в ніс" та зовнішній масаж серця й оцінити їх ефективність;

* зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;

* накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, кровотечі, відмороженні, травмі);

* іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкій травмі, термічному ураженні;

* надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;

* використати підручні засоби при перенесенні, завантаженні і транспортуванні потерпілого;

* визначити необхідність транспортування потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;

* користуватися аптечкою швидкої допомоги. Унаслідок різних травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе ураження центру свідомості -- мозку.

2. Допомога при шоку та втрати свідомості.

Надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин є причинами шокового стану. Спричиняти розвиток шоку можуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння в момент транспортування після травми тощо.

Ознаками шоку є: блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку -- блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі випадки короткочасної непритомності.

Запобіганням розвитку шоку е своєчасна та ефективна відповідна допомога, яка надається при пораненні, що спричинило появу шоку.

Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо призводить до запаморочення. Ці фактори спричиняє рефлекторне розширення м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Запаморочення є перехідним станом до непритомності.

Ознаками запаморочення є: блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають.

Перша допомога при запамороченні надається у такий спосіб: покласти потерпілого в горизонтальне положення; розстебнути комір; забезпечити надходження свіжого повітря; дати понюхати нашатирний спирт на ваті. Коли потерпілий у свідомості, дати йому гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо призводить також і до непритомності".

Характерною ознакою непритомності є раптовість, але інколи перед нею бувають запаморочення, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50...40 ударів на хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Перша допомога при непритомності включає такі дії: потерпілого треба покласти на спину; трохи підняти (на 15--20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку; вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущільнює; поплескати по щоках і побризкати обличчя та груди холодною водою; дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи щодо оживлення.

3. Струс мозку.

Травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови може призвести до струсу мозку. При цьому можуть виникати кровотечі, крововиливи і набряк мозкової тканини. Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом кісток черепа.

Ознаками струсу мозку - миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин, а то й кілька днів; можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу; нудота, блювання; порушення чутливості; втрата мови; судоми, параліч та ін.

При таких станах допомога має надаватися дуже обережно, щоб не погіршити стан потерпілого. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

4. Асвексія.

Стан задухи, викликаної кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові і тканинах, що настає внаслідок припинення надходження повітря в легені протягом 2--3 хвилин, називається асфіксією. За таких умов людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть.

Допомога при асфіксії полягає у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик; якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо; розстебнути комір, пояс, верхній одяг -- все, що може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк гортані проводити штучне дихання не можливо. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. У разі потреби проводиться трахеотомія -- (введення трубки у розсічену трахею).

Найефективнішим способом штучного дихання є дихання "із легень у легені", яке проводиться за до-помгою прийому "із рота в рот" або "із рота в ніс" рис. 1.

Рисисунок 1 Правильне положення голови потерпілого перед проведенням штучного дихання

Для цього потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі підкладають валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодженню організму потерпілого під його спину доцільно також покласти підстилку (ковдру, пальто). Особа, яка надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8--12 разів на хвилину. З гігієнічною метою рот потерпілого рекомендується прикрити шматком чистої тонкої тканини (носова хусточка, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).

5. Клінічна смерть.

Клінічна смерть -- це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльвість та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі. Другим етапом є біологічна, або істинна, смерть -- незворотне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.

У перші 5--7 хвилин клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після цього першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну.

Ознаками біологічної смерті є:

* помутніння рогівки ока та її висихання;

* деформація зіниці при стисканні;

* трупне задубіння;

* трупні синюшні плями.

Рисунок 2 Визначення пульсу прощупуванням сонної (а) та променевої (б) артерій

У період клінічної смерті, поки ще не сталося тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити реанімувати. До оживлення входить проведення двох основних процедур -- відновлення дихання (штучне дихання) та зовнішній масаж серця.

Зовнішній масаж серця здійснюється відразу після його зупинки рис. 3: потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню; особа, яка надає допомогу, стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва і починає робити масаж -- ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину.

Рисунок 3 Схема зображення прямого масажу серця

Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась углибину на 4--5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають. При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії та звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні вдихи.

6. Допомога при кровотечях.

Кровотечі -- це пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.

Кровотечі бувають:

* зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров;

* внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини.

Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.

Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.

Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду або спирту рис. 4.

Рисунок 5 Приклади накладання пов'язки при пораненні різних частин тіла (цифрами та літерами вказано послідовність бинтування)

Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.

Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко рис. 6. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани розчином йоду, спиртом, горілкою, одеколоном, накласти стисну пов'язку і забинтувати.

Рисунок 6 Тимчасове спинення кровотечі шляхом згинання кінцівки

Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі здійснюють притискування артерії до кістки вище від місця поранення рис. 7. Притискування здійснюють, як правило, у тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком.

Рисунок 8 Приклади пальцьового перетискання артерії при кровотечі

Найдавнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки).

Кінцівку в місці накладання гумового джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2--З оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі їх відсутності -- зв'язують. Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладення зникає рис. 8.

Рисисунок 8 Спинення кровотечі джгутом (а) та закруткою (б)

Тривалість використання джгутової пов'язки обмежується двома годинами, а взимку -- однією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5--2 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.

У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який не туго зав'язують навколо кінцівки. У петлю вставляють палицю і закручують. Для того, щоб не пошкодити шкіру, під закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину. Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швидше доставити до медичного закладу.

7. Стискання м'яких тканин.

Часто кровотечі виникають внаслідок пошкодження м'яких тканин в результаті удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару м'яких тканин є болісні відчуття у місці удару, набряк (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.

Перша допомога у випадку пошкодження м'яких тканин за умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху -- холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою, ємність з льодом чи снігом) і туга пов'язка на місце крововиливу та спокій ушкодженій частині тіла.

Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене. У такому випадку хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Потерпілому необхідна госпіталізація, забороняється говорити і рухатись.

Стискання м'яких тканин може стати причиною розвитку загального тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових завалів, руйнування будівель.

Ознаки стискання м'яких тканин такі:

* кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову кінцівку;

* пульс у нижній частиш кінцівки не відчувається;

* спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний;

* через 6--8 годин настає різке погіршення загального стану: підвищується температура тіла, настає розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання; кінцівки холодні, набрякають, набувають синього кольору, на шкірі з'являються крововиливи, пухирі;

* кінцівка втрачає чутливість.

8. Вивих, розтягнення й переломи.

Вивих -- це стійке зміщення суглобних кінців кісток за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок та виходом однієї з кісток з сумки.

Вивихи стаються внаслідок:

* різких, надмірних рухів у суглобі;

* у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку;

* у результаті сильного удару в ділянку суглоба. Часто вивихи супроводжуються переломами кісток.

Ознаками вивиху є:

* біль у ділянці ушкодженого суглоба;

* втрата звичайної рухливості в суглобі;

* вимушене положення кінцівки;

* зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.

Щоб допомогти, потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому пігулку анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.

Розтягування та розривання зв'язок найчастіше буває в ділянці гомілковостопного суглоба.

Ознаками такого стану е:

* різкий, гострий біль у суглобі у місці закріплення ушкодженої зв'язки;

* рухливість у цьому місці обмежена і супроводжується значними болями;

* припухлість у ділянці суглоба (крововилив у порожнину суглоба).

Щоб допомогти, потерпілому на місце ушкодження і припухлості прикладають лід, накладають стискну пов'язку, надають повного спокою суглобу (у разі необхідності накладається транспортна шина на кінцівку).

Перелом -- це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не пошкоджується шкіра, і відкриті, коли зламана кістка виступає назовні.

Ознаки перелому такі:

* біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні місця перелому;

* неможливість рухів в ушкодженій ділянці;

* зміна форми частини тіла (кінцівки) у ділянці перелому, крововиливи;

* ненормальна рухомість кістки в місці перелому.

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.

Надання потерпілому відповідної допомоги полягає у забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього іммобілізується пошкоджена частина тіла, тобто забезпечується її нерухомість. Це досягається накладанням фіксувальної пов'язки або ще краще -- транспортної шини рис. 9.

Рисунок 9 Способи накладання шини при окремих видах переломів

9. Допомога при термічних ураженнях.

Переохолодження розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур.

Ознаки переохолодження такі:

* на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск;

* потім настає переохолодження, уповільнюються пульс і дихання, знижується температура тіла;

* при зниженні температури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою;

* після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хв) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

Відмороження виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або сухою вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі відмороження може спостерігатись навіть при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0° С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені відмороження тканин:

* І -- почервоніння і набряк;

* Н -- утворення пухирів;

* ІП -- омертвіння шкіри та утворення струпа;

* IV -- омертвіння частини тіла.

Перша допомога при відмороженні полягає у розтиранні і зігріванні на місці події. Бажано розмістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад біля вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину розчином спирту, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після того, як відморожене місце порожевє, його витирають насухо, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють за допомогою вати або тканини. Необхідно пам'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже обережно. Якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу чи взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Перегрівання настає внаслідок тривалого перебування в умовах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.

Розрізняють кілька ступенів перегрівання.

- Легкий ступінь -- характеризується загальною слабкістю, нездужанням, запамороченням, нудотою, підвищеною спрагою, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується до 37,5--38,9 °С.

- Середній ступінь -- температура тіла 39--40 °С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120--130 уд./ хв, часте і поверхневе дихання. Характерні також блювання, пронос.

- Тяжкий ступінь -- перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довготривала дія сонячних променів -- про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище 40 °С, настає непритомність, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.

У легких випадках перегрівання потерпілого необхідно покласти у затіненому місці, давати необмежену кількість води. У тяжких випадках -- перенести його в затемнене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, прикладати холодні компреси на голову, шию, ділянку серця, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба почати робити штучне дихання, викликати швидку медичну допомогу або після надання першої допомоги доставити потерпілого до медичного закладу.

Термічні опіки виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розпечених предметів тощо).

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку:

* І -- почервоніння шкіри та її набряк;

* II -- пухирі, наповнені жовтуватою рідиною;

* III -- утворення некрозу шкіри (струпів);

* IV -- обвуглювання тканин.

Рисунок 10 Опіки кисті: а - І -го ступеня; б - II -го ступеня; в - Ш-го ступеня; г - IV -го ступеня

Опіки завжди супроводжуються сильними болями у пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3--1/2 поверхні тіла і більше є небезпечними для життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення шоку.

При наданні допомоги потерпілого необхідно швидко вивести або винести із зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилипли до тіла, ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену у спирті. Якщо є 0,5 % розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитися змазуванням обпеченої частини шкіри 2--3 % -м розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильної пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не слід). У випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло, а зверху -- у теплу ковдру. У разі значних опіків кінцівок потрібно накласти на них транспортні шини.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість пиття: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому пігулку знеболюючого або 100--150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками III--IV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.

Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні ознакам термічних опіків. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру (наприклад вапно), енергійно змити їх струменем води (краще під тиском -- з водопроводу, насоса) не менше як 10--15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами:

* у випадках опіку кислотами -- 2 % -м розчином соди чи мильною водою;

* у випадках опіку лугами -- 1--2 % -м розчином оцтової, лимонної чи 3 % -м розчином борної кислоти;

* у разі опіку фосфором роблять примочки з 5 % -го розчину марганцевокислого калію.

Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти суху пов'язку.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті з вологою. Якщо не відомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

10. Допомога при отруєннях.

Отруєння -- це група захворювань, викликаних впливом на організм отрути різного походження.

При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, необхідно негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт потерпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки отрути можуть потрапляти в організм трьома шляхами -- через шлунково-кишковий тракт, органи дихання та шкіру або слизові оболонки, то цим визначається характер першої допомоги.

Розрізняють отруєння:

* харчовими продуктами;

* ліками, алкогольними та наркотичними речовинами;

* кислотами та лугами;

* оксидом вуглецю.

Харчові отруєння небактеріальної природи включають отруєння рослинними продуктами - грибами, плодами тощо. Отруйні властивості рослин обумовлені наявністю в них алкалоїдів: атропіну в плодах беладони (красавки), гіосциміну, екоколаміну в блекоті, рициніну в кліщевині тощо.; глікозидів амігдалину в гіркому мигдалю, фазеолунатіну в квасолі тощо., салонітів: соланіну в картоплі.

Харчові отруєння неорганічними речовинами - сполуками металів (свинець, мідь, цинк) - виникають внаслідок надходження їх у страву у процесі переробки та зберігання із посуду, котлів, апаратури, а також за рахунок недостатньо очищених органічних кислот, патоки та інших матеріалів, що застосовуються в харчовій промисловості.

Клінічна картина та лікування. Починаються харчові отруєння, як правило, раптово, у більшості випадків після короткого (кілька годин) інкубаційного періоду і характеризуються гострим та нетривалим перебігом. Захворювання іноді має масовий характер, проте кількість потерпілих може бути і незначною.

При харчових отруєннях бактеріальної природи інкубаційний період коливається від 6 до 36 годин. Захворювання починається гостро із загального нездужання, нудоти, блювання, болю у животі, підвищення температури тіла до 38,5-39,5°С. З'являються часті рідкі випорожнення, іноді зі слизом і навіть з кров'ю. У випадках важкої інтоксикації настає різке зневоднення організму, втрата електролітів, можлива гостра судинна недостатність (колапс).

Перша допомога. Показане термінове промивання шлунку слабкими розчинами марганцевокислого калію, соди або чистою водою у великих кількостях. Застосування сольових послаблюючих, сорбентів (активованого вугілля). Призначають постільний режим, грілки на живіт, голодування. Дають пити багато рідини: чаю, розведених фруктових та ягідних соків, морсів, мінеральної води.

Рисунок 11 Методика промивання шлунку при отруэнні

Профілактика харчових токсикоінфекцій базується на попередженні зараження харчових продуктів мікробами та розмноження останніх, а також на знищенні мікробів та руйнуванні їх токсинів при термічній обробці харчових продуктів.

Отруєння лікарськими препаратами

Кожен препарат діє по-своєму. Наприклад, при отруєннях снодійними засобами чоловік стає малорухливим, загальмованим, на нього час від часу накочує непереборна сонливість. Поступово він втрачає свідомість і впадає в кому. Якщо він прийняв чималу кількість речовини, зупиняються серце і дихання. Інші препарати викликають спочатку сильне збудження, судоми, марення, галюцинації, але зрештою все одно наводять до зупинки дихання і серцебиття.

Більшість препаратів достатня швидкий всмоктуються в кров, а тому потрібно діяти без зволікання. Якщо людина знаходиться в свідомості, потрібно щонайшвидше промити шлунок. Для цього підійде звичайна вода. Промивання потрібно робити 4--5 разів підряд. Після цього хворому дають випити активоване вугілля, а через 10 мін після цього знову промивають шлунок. Тепер дайте будь-який послаблюючий засіб, аби ті залишки речовини, які потрапили в кишечник, вийшли з організму щонайшвидше. Увага! При отруєнні снодійними засобами не можна використовувати касторову олію.

Потім, якщо на той час “Швидка допомога” ще не приїхала, можна дати хворому сечогінні засоби і постійно поїти його водою (помалу, але часто).

Якщо людина вже знепритомніла, потрібно перевірити, чи є пульс і дихання. В першу чергу порушується саме дихання, оскільки розслаблена мова западає назад і перекриває гортань. Для того, щоб відкрити доступ повітря, укладете людину на тверду поверхню, закиньте його голову назад і покладете під шию згорнутий у валик рушник. Якщо після цього дихання не відновилося, починайте реанімацію.

Отруєння алкоголем і його сурогатами

При отруєнні алкоголем чоловік спочатку відчуває збудження, яке поступово переходить в сонливість. У важких випадках справа закінчується втратою свідомості і навіть комою. В цьому випадку без допомоги лікаря не обійтися.

В очікуванні приїзду швидкої допомоги постарайтеся привести людину у відчуття. Інколи для цього досить дати йому понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо удалося відновити свідомість, починайте промивати шлунок водою або розчином питної соди, а після промивання дайте йому випити гарячого солодкого чаю або кави. Якщо людина без свідомості, але її серце і легені працюють, потрібно постаратися зігріти його, особливо якщо в приміщенні або на вулиці холодно. Якщо ж людина не дихає і у нього не промацується пульс, починайте серцево-легеневу реанімацію.

При отруєнні такими сурогатами алкоголю, як метиловий (мурашиний) спирт, після промивання шлунку дайте людині випити стакан коньяку (етиловий (харчовий) спирт конкурує з метанолом в біохімії клітки). Метиловий спирт приголомшує зоровий нерв. Людина може осліпнути.

Отруєння ацетоном

Отруєння ацетоном нагадує отруєння алкоголем, проте ця рідина дратує слизисту оболонку стравоходу і шлунку, а у важких випадках може привести до зупинки дихання і серцебиття.

При отруєнні ацетоном в очікуванні приїзду швидкої допомоги потрібно промити шлунок. Якщо потерпілий знепритомнів, дайте йому понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Після промивання укладете людину в ліжко, дайте гарячого чаю або кави. У важких випадках проводиться серцево-легенева реанімація.

11. Допомога при ураженні електричним струмом.

Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.

Електричні травми умовно поділяються на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, і загальні електротравми, так звані електричні удари, коли уражається центральна нервова система або існує загроза ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем, таких як головний мозок, серце, легені.

Місцеві електротравми -- чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше -- це поверхневі пошкодження, тобто пошкодження шкіри, іноді інших м'яких тканин, а також зв'язок і кісток.

До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмію.

Загальні електричні травми (електричні удари) залежно від наслідків ураження організму людини поділяють на чотири ступені:

* І -- судомне скорочення м'язів, що супроводжується болями, але без втрати свідомості;

* II -- судомне скорочення м'язів із втратою свідомості та/або зупинкою дихання;

* ПІ -- втрата свідомості і порушення серцевої діяльності;

* IV -- клінічна смерть.

Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести до значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через декілька годин, днів і навіть місяців.

Так, внаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися серцево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення або зниження артеріального тиску), а також нервові захворювання (невроз), ендокринні порушення тощо. Можливі послаблення пам'яті та уваги. Вважається, що електричні удари послаблюють стійкість організму до захворювань.

Рисунок 12 Способи усунення дії електричного струму на потерпілого: а - знеструмлення установки за допомогою вимикача (рубильника); б - відкидання проводу сухою дошкою; в - перерубування проводів сокирою; г - відтягнення потерпілого від електромережі

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і він судомно стискає в руці один струмовідний елемент (наприклад, провід), то простіше припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою, чи за сухі штани). При цьому необхідно пам'ятати про особисту безпеку.

Хід роботи

На основі теоретичних відостей встановити схему долікарняної допомоги постраждалому у надзвичайній ситуації, змодульованої у табл. 25. Варіант обирається відповідно до порядкового номера студента.

Таблиця 25

Надзвичайна ситуацыя, в яку потрапив постраждалий

№ п.п.	Надзвичайна ситуація, в яку потрапив постраждалий
1 6 11 16 21	Електромонтер працював на висоті 2,5 метра. В результаті недбалості працівника, відбулося ураження електричним струмом. У зв'язку з непритомністю відбулося падіння з зазначеної висоти, в результаті якого була зламана гомілкова кістка.
2 7 12 17 22	Під час ремонту автомобіля відбувся несанкціонований витік стиснутого повітря з гальмівного ресивера, в результаті чого автослюсар отримав сильне обмороження обох верхніх кінцівок.
3 8 13 18 23	В заготівельний період жінка консервувала овочі та по необережності розбила банку з окропом. В результаті жінка отримала поріз правої руки та опіки нижніх кінцівок.
4 9 14 19 24	В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був перекинутий на дах та відбулося займання двигуна. Так чоловік отримав струс мозку, зламане передпліччя та незначні рпіки правох руки.
5 10 15 20 25	На стихійному ринку були придбані молочні продукти. Після вживання яких у споживачя стали проявлятись наступні симптоми: слабкість, підвищення температури, нудота, блювання.

Питання для самоперевірки

1. Які існують види кровотечі?

2. Які існують термічні ураження?

3. Яка перша допомога при обморожені?

4. Що заборонено робити при термічних опіках?

5. Що необхідно першочергово робити робити при хімічних опіках?

6. Які бувають види отруєння?

7. Які дії необхідно виконати в ході допомоги постраждалому при уражені електричним струмом?

8. Який ряд захворювань може виникнути в результаті ураження електричним струмом.

Література: [6],[7]

Список літератури

1. Безпека людини у життєвому середовищі / Голінько В.І., Шибка В.М., Мірошник Г.О., Безчастний О.В. Дніпропетровськ: НГА України, 1988. 172 с.

2. Безпека життєдіяльності / Бедрія Я.І., Джиги рей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Навчальний посібник. Львів.: Афіша, 1999. 275 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Львів.: Львівський банківський коледж, 1998. 192 с.

4. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництв, побуту та у надзвичайних ситуаціях / Захарченко М.В., Орлов В.М., Голубєв А.К., Тітенко В.Ф. Київ, 1996. 160 с.

5. Крикунов Г.Н., Беликов А.С., Залунин В.Ф. Безопасность жизнедеятельности. Ч. 1.2. Днепропетровск: Пороги, 1992. 412 с.

6. Безопасность жизнедеятельности / Крикунов Г.Н., Беликов А.С., Залунин В.Ф., Довгаль В.Ф. Ч. 3. Днепропетровск: УК ОИМА - Пресс, 1995. 196 с.

7. Желібо Є.П.,Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Київ, 2004. 326 с.

Размещено на Allbest.ru