Небезпечні хімічні речовини, що використовуються у промисловості. Дії робітників, службовців та населення при аваріях з викидом сильнодіючих отруйних речовин
Вивчення структури хімічно-небезпечних об’єктів і сильнодіючих отруйних речовин, особливостей їх впливу на організм людини. Узагальнення дій робітників, службовців та населення при аваріях з викидом СДОР. Порядок проведення дегазації приміщень, одягу.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.09.2011 |
| Размер файла | 63,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
На кожний випадок надзвичайних ситуацій управлінням (відділом, штабом ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування, сільського району та суб'єктом господарської діяльності) готуються приблизні варіанти повідомлень, які потім, з урахуванням конкретних подій, корегуються.
Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени, гудки і т.д.).
Вислухавши це повідомлення управління (відділу, штабу ЦО) з питань НС та ЦЗН, кожний повинен діяти без паніки і метушні у відповідності з отриманими вказівками.
Повідомлення управління (відділу) з питань НС та ЦЗН, включає: місце і час виникнення НС; розміри та масштаби НС; час початку та тривалість дії факторів ураження; територія (райони, масиви, вулиці, будинки і т.д.), яка попадає в осередки (зони) ураження; порядок дій при НС; інша інформація.
Наприклад:
“УВАГА! Говорить управління (відділ) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення………… області (міста обласного підпорядкування, району).
ГРОМАДЯНИ! Сьогодні … (дата, місяць і час) трапилась аварія на Дніпровській насосній станції водопостачання (м. Вишгород) з викидом в повітря хлору - сильнодіючої отруйної речовини. Хмара зараженого повітря поширюється у … (такому-то) напрямку з швидкістю … км/г і досягне … (міст, районів, населених пунктів) через … (хв., год.). В зону хімічного зараження потрапляють: … (іде перерахування міст і населених пунктів, районів).
Жителям … (міст, населених пунктів) із приміщень не виходити, зачинити вікна, двері, здійснити герметизацію квартир (будинків). У підвалах, нижніх поверхах не укриватися, тому що хлор важчий за повітря і затікатиме у низинні місця та підвальні приміщення.
Жителям … (міст, населених пунктів) негайно залишити квартири (будинки), об'єкти господарської діяльності за планом евакуації і виходити у … райони (такі-то).
Всім громадянам одіти засоби індивідуального захисту: цивільні протигази усіх типів, дитячі протигази, камери захисні дитячі, а при їх відсутності - ватяну марлеву пов'язку або рушник, попередньо змочені водою або 2 % розчином питної соди.
Повідомте про це сусідів. Слухайте наступні наші повідомлення. У подальшому дійте у відповідності з вказівками управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення … області (міста обласного підпорядкування, району).”
Для своєчасного оповіщення про виникнення безпосередньої небезпеки ураження СДОР і негайного прийняття населенням і силами ЦО заходів щодо захисту подається сигнал “Хімічна небезпека (тривога)”. При цьому населення і сили ЦО інформуються яким СДОР заражена атмосфера, і які необхідно виконати рекомендації з захисту.
По цьому сигналу особовий склад сил ЦО і населення відразу використовують засоби індивідуального захисту або укриваються в сховищах. В приміщеннях вентиляційні системи без фільтрів виключаються або переводяться на режим внутрішньої циркуляції повітря, а системи з фільтрами включаються.
На хімічних небезпечних об'єктах і навколо них завчасно створюються локальні системи оповіщення персоналу об'єктів і населення, що попадає в зону зараження СДОР.
Системи оповіщення включають: систему оповіщення і персонал, що обслуговує її. Оповіщення про загрозу виникнення або факт аварії здійснюється диспетчерами, операторами і черговими хімічно небезпечних об'єктів. Системи оповіщення повинні мати можливість у разі необхідності в залежності від обстановки передавати сигнали вибірково:
для окремих структурних підрозділів (цехів, дільниць і т.д.) хімічного небезпечного об'єкту;
для всього хімічного небезпечного об'єкту;
для населених пунктів і об'єктів, що знаходяться в зонах можливого хімічного ураження від об'єкту.
В системі оповіщення використовуються сирени “С 40” і “С28” і апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУЦВ). Окрім цього, для оповіщення можуть використовуватися різні засоби гучного мовлення (комплект оперативного зв'язку КД12А, апаратура гучного мовного виробничого зв'язку ПГС71, побутові та різної потужності гучномовці, діюча радіотрансляційна і телефонна мережа, телебачення та інші).
Електросирена “С40” забезпечує озвучення території в радіусі 300700 м, в залежності від характеру і висоти забудови, висоти установлення електросирени над поверхнею землі, а електросирена “С28” встановлюється в шумних цехах (дільницях) промислових підприємств.
Завчасно розроблені схеми оповіщення повинні визначати порядок оповіщення керівного і начальницького складу сил ЦО, персоналу об'єктів, сил ЦО і населення як в робочий, так і в неробочий час.
Отримавши інформацію про викид в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин, глибину і час розповсюдження отруйної хмари та про небезпеку хімічного зараження, необхідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії.
Якщо відсутні засоби індивідуального захисту і вийти з району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні, увімкніть гучномовець місцевого радіомовлення (радіоприймач, телевізор); чекайте повідомлень управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району або НЦО об'єкту). Щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вентиляційні віддушини (люки). Вхідні двері завісьте шторою, використовуючи ковдри і будь-які щільні тканини. Заклейте щілини у вікнах і стики рам плівкою, лейкопластиром або звичайним папером від проникнення в приміщення пару (аерозолів) сильнодіючих отруйних речовин.
Надійна герметизація житла виключає проникнення сильнодіючих отруйних речовин у приміщення.
Залишаючи робоче місце, квартиру (будинок), виключіть джерела електроенергії, візьміть з собою особисті документи, необхідні речі, надіньте протигаз або ватяну марлеву пов'язку, накидку або плащ, гумові чоботи.
Виходьте із зони хімічного зараження в сторону, яка перпендикулярна напрямку вітру. Обходьте переходи через тунелі, яри, лощини - в низьких місцях може бути висока концентрація сильнодіючих отруйних речовин.
Почувши розпорядження про евакуацію, будьте уважні до вказівок управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району або НЦО суб'єкта господарської діяльності) і ретельно виконуйте їх.
При евакуації транспортом уточніть час і місце посадки. Не запізнюйтесь і не приходіть раніше призначеного строку. Попередьте про евакуацію і від'їзд сусідів.
При виході із зони зараження, зніміть верхній одяг і провітріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот.
При підозрі на ураження сильнодіючими отруйними речовинами виключіть будь-які фізичні навантаження, прийміть велику кількість пиття (чай, молоко і т. д.) та зверніться до медичного працівника або в медичний заклад.
Тимчасова евакуація (відселення) населення (особового складу сил ЦО) передбачає їх вивіз (вивід) із району хімічного зараження (можливого району хімічного зараження) з метою виключення або зменшення ступеню ураження. Вона організується органами місцевої виконавчої влади з відповідними органами з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення. Для проведення евакозаходів створюються територіальні та об'єктові евакуаційні органи (евакокомісії, збірні і приймальні пункти, евакоколони).
Необхідно відмітити, що евакуація (відселення) населення, враховуючи швидкоплинність розвитку хімічної аварії (катастрофи), значні трудності з її проведенням, особливо пов'язанні з можливістю виникнення паніки серед населення, є крайнім засобом захисту і проводиться в виключних випадках. Вона може проводитися як з використанням автомобільного і залізничного транспорту, так і пішим порядком. Маршрути евакуації (відселення) вибираються з урахуванням хімічної обстановки, що склалася, метеорологічних умов і добре означеними помітними покажчиками.
Найбільш ефективно тимчасова евакуація (відселення) населення, яка може бути проведена до підходу первинної хмари сильнодіючої отруйної речовини.
Охорона громадського порядку при тимчасовій евакуації (відселенню) населення здійснюється силами і засобами органів охорони громадського порядку МВС, а у разі необхідності з використанням військ цивільної оборони та сил ЦО об'єктів.
Велику роль в підтриманні громадського порядку в районі хімічної надзвичайної ситуації має обмеження доступу в нього людей, а також регулювання різних переміщень сил і засобів, що приймають участь в ліквідації наслідків аварії (катастрофи).
Ці обмеження здійснюються для заборони доступу в зону зараження осіб, що не зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії або підтримання громадського порядку; для забезпечення збереження майна евакуйованого населення; виключення несанкціонованого переміщення різного обладнання і майна, зараженого СДОР, на чисті ділянки території; забезпечення руху по коротким маршрутам сил розвідки, аварійних команд і транспорту до місця виконання завдань.
Для виконання цих завдань організуються: контрольні пропускні пункти для забезпечення пропуску людей і транспорту на заражену територію; оточення зараженої території, виставлення постів і встановлення шлагбаумів, воріт і інших загорож; патрулювання вулиць міст і населених пунктів у межах зараження; супровід аварійних команд, підрозділів розвідки, колон автомобілів, що вивозять заражений ґрунт до місця його обеззаражування патрулями органів охорони громадського порядку або патрульними машинами ДАІ; регулювання руху на маршрутах евакуації (відселення) населення; встановлення попереджувальних знаків на межах зони зараження.
У зв'язку з трудностями здійснення в короткі строки евакуації (відселення) великих мас населення повинна передбачатися можливість тимчасового їх укриття в сховищах, що обладнанні фільтровентиляційними установками. Разом з тим, перебування людей в сховищах навіть протягом 12 діб може привнести до виникнення медичних, гігієнічних та інших проблем.
При відсутності сховищ або інших герметичних укриттів можна тимчасово, хоча би на період проходу первинної хмари СДОР, рекомендувати населенню залишатися в своїх житлових і службових приміщеннях, виконавши роботи з їх герметизації (закриття і ущільнення дверей, вікон, вентиляційних отворів і т.д.).
Однак після проходу первинної хмари СДОР при негативній хімічній обстановці, що складається, повинна проводитися організація евакуації населення або забезпечення його захисту з використанням засобів індивідуального захисту. В якості засобів індивідуального захисту можуть використовуватися фільтруючі і ізолюючі протигази і захисний одяг та взуття. При цьому необхідно враховувати, що фільтруючі протигази від ряду СДОР не захищають, а по деяким з них мають малу захисну потужність.
При організації укриття населення і особового складу сил ЦО в сховищах (укриттях), розташованих, як правило, в підвалах та заглиблених приміщеннях, треба враховувати, що більшість СДОР важче за повітря і можуть накопичуватися в низьких місцях і затікати в підвальні і заглибленні приміщення. Крім того, ряд сильнодіючих отруйних речовин не затримується фільтрами фільтровентиляційних установок сховищ. В таких випадках сховища (укриття) можуть використовуватися тільки в режимі повної ізоляції.
При користуванні укриттям (підвалом, перекритою щілиною і т.д.) не варто забувати, що воно може служити захистом від попадання на шкірні покрови й одяг краплиннорідких 0Р, але не захищає від парів або аэрозолей отруйних речовин, що знаходяться в повітрі. При перебуванні в таких укриттях обов'язково треба використовувати протигази.
Знаходитися в сховищі (укритті) необхідно до одержання розпорядження на вихід із нього. Коли таке розпорядження надійде, необхідно надіти всі необхідні засоби індивідуального захисту (особам, що знаходяться в сховищах, надіти протигази і засоби захисту шкіри; особам, що знаходяться в укриттях, засоби захисту шкіри) і покинути спорудження, щоб вийти за межі осередку ураження.
Виходити з осередку хімічної зараження потрібно по напрямках, позначеним спеціальними покажчиками або показаними постами ЦО (міліції). Якщо немає ні покажчиків, ні постів, то рухатися необхідно в одну зі сторін, перпендикулярну напрямку вітру. Це забезпечить швидкий вихід з осередку ураження, оскільки глибина поширення хмари зараженого повітря (вона збігається з напрямком вітру) у декілька разів перевищує ширину його фронту.
На зараженій отруйними речовинами території варто рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилюку. На ній не можна притулятися до будинків і доторкатися до навколишніх предметів (вони можуть бути заражені). Не варто наступати на видимі краплі і мазки 0Р.
На зараженій території забороняється знімати протигази й інші засоби захисту. У тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість або немає, краще діяти так, мовби вона заражена.
Особлива обережність повинна виявлятися при прямуванні по зараженій території через парки, сади, городи і поля. На листах і гілках рослин можуть знаходитися осілі краплі 0Р, при доторку до них можна заразити одяг і взуття, що може призвести до зараження.
По можливості варто уникати прямування ярами і лощинами, через луки і болота; у цих місцях можливий тривалий застій парів 0Р (СДЯВ). У містах пари 0Р (СДЯВ) можуть застоюватися в замкнутих кварталах, парках, а також у під'їздах і на горищах будинків. Заражена хмара в місті поширюється на найбільші відстані по вулицях, тунелям, трубопроводам.
У випадку виявлення після хімічного зараження або під час прямування по зараженій території крапель або мазків отруйних речовин на шкірних покровах, одягу, взуття або засобах індивідуального захисту необхідно, негайно зняти їх тампонами з марлі (вати) і уражені місця опрацювати, розчином із протихімічного пакета.
Індивідуальний протихімічний пакет та правила користування їм
Якщо пакета немає, краплі (мазки) 0Р можна зняти тампонами з паперу або дрантя, носовою хусткою. Тільки з'явиться ознак зараження 0Р нервово-паралітичного типу варто прийняти антидот (засіб при отруєнні ФОР із гнізда № 2 аптечки АІ2) і заражені місця опрацювати шляхом ретельного промивання теплою водою з милом.
На шляху виходу з осередку зараження при зустрічі з престарілими громадянами та інвалідами необхідно допомогти їм вийти на незараженную територію. Якщо на шляху прямування виявляться уражені, варто надати їм допомогу.
Після виходу з осередку хімічної поразки обов'язково проводиться повна санітарна обробка, вона проводиться по можливості найближчим часом. Якщо неможливо швидко пройти її, спочатку проводяться часткова дегазація, а після санітарна обробка.
Загорання, витік небезпечної речовини, пошкодження тари або рухомого складу (ємкостей, встановлених на транспорті) з небезпечним вантажем можуть привести до вибуху, пожежі, опіків, отруєння, захворювання людей і тварин.
Інформацію про аварії і про те, що необхідно робити в кожному конкретному випадку, ви отримаєте із повідомлення, яке передається управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району) через радіотрансляційну мережу (телебачення) або через гучномовний зв'язок служби охорони громадського порядку (міліція).
Небезпечна зона аварії (катастрофи) на транспорті по периметру огороджується спеціальними знаками. Наближатися до цієї зони і входити до неї категорично заборонено.
Основний спосіб захисту - це своєчасно покинути небезпечну зону або осередок зараження.
Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишайтесь у приміщенні, зробіть герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, використовуйте найпростіші засоби захисту (ватно-марлеву пов'язку, маску із тканини, рушник тощо), змочені водою.
Про можливість повернення до місця проживання (роботи) вас повідомлять після ліквідації наслідків аварійної ситуації з використанням засобів масової інформації.
3. ДЕГАЗАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ, ОСОБИСТИХ РЕЧЕЙ, ОДЯГУ. НЕВІДКЛАДНА ТА ПЕРША ДОПОМОГА УРАЖЕНОМУ
З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій при локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР, локалізації хімічного ураження, попередження зараження ґрунту і джерел водо-забезпечення населення.
При частковій дегазації і дезінфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Повна дегазація складається з повного обеззаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приборів або мотлох (клоччя).
Засоби обеззаражування техніки і транспорту: авто-розливальна станція АРС12У (АРС14), комплекти ДК4, ІДК1, ДК3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що здібна для використання при виконанні робіт з обеззаражування.
Авто-розливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезінфекції техніки і транспорту, дегазації і дезінфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, перекачування рідин з одної тари в іншу.
АРС12У представляє собою автомобіль ЗІЛ157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ131. Основні тактико-технічні дані АРС12У (АРС14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться - 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 812 хв., ручним насосом - до 45 хв.; потужність механічного насосу 300400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 68 хв.; час згортання 9 15 хв.; число одночасно місць, що обслуговуються: при дезактивації струменем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезінфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 23 чол.
Можливості АРС12У (АРС14) з спеціальної обробки техніки і транспорту одною зарядкою
|
Найменування техніки |
Дезактивація, одиниць техніки |
Дегазація (дезинфекція) |
||
|
Струменем води |
Розчином для дезактивації |
|||
|
Техніка на гусеничному ході |
23 |
25 |
105 (138) |
|
|
Вантажні і спеціальні автомобілі |
4 |
33 |
105 (138) |
Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК4 призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автомобільної техніки і включає: газорідинний прибор, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДСС), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ2 (СФ2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.
Основні тактико-технічні дані: маса комплекту 32,3 кг, час розгортання (згортання) 34 хв., витрати розчину на обробку автомобілів типу ЗІЛ 5060 л, типу ГАЗ3040 л, час на обробку відповідно 4050 і 3040 хв., витрати 0,075 % водяного розчину порошку СФ2У 1,5 л/хв., максимальне розрідження в лінії ежектора 5000 мм вод. ст., температура струменю на виході 5565 °C.
Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК1 призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з бавовняної ткані. Основні технічні дані ІДК1: робочий тиск при роботі з ежекторною насадкою 34 кгс/см2, при роботі з ручним насосом - 11,2 кгс/см2, витрати розчинів при дезактивації (ковпачок з отвором 2 мм без сердечника) 2 л/хв., при дегазації або дезінфекції (ковпачок з отвором 1,5 мм без сердечника) при створені тиску ручним насосом 0,40,6 л/хв., а при створені тиску за допомогою пневмосистеми автомобіля - 0,51,5 л/хв., час розгортання 34 хв., маса (без бідону і насоса) 5 кг.
Комплект пристосувань до автомобільних водо, мастило і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автотракторної техніки з використанням авто-паливозаправника АТЗ3157, механізованої автоцистерни АЦМ4150 або водомастилозаправника ВМЗЗІЛ157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 510 хв., кількість одночасно об'єктів, що обробляються, 12.
Поливальна мийна машина ПМ130 може використовуватися для дезактивації, дегазації і дезінфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу. Основні тактико-технічні дані ПМ130: тип базового шасі ЗІЛ130, ємність цистерни 6000 л, ширина смуги миття до 8 м, ширина смуги поливки до 18 м, ширина смуги підмітання 2,3 м, витрати води при митті 1 л, при поливці - 0,25 л, робоча швидкість при митті (поливі) 20 км/г.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезінфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезінфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці.
Станція обеззаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного обеззаражування техніки і автотранспорту невоєнізованих формувань ЦО. СОТ формується на базі автомобільних колон, гаражів, міських авто-хазяйств, станцій технічного обслужування автомобілів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.
Можливості СОТ: по дегазації протиранням змоченим мотлохом - 60 од. (з розрахунку роботи 20 годин за добу).
Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, паро-аміачною сумішкою, стиркою і провітрюванням.
Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках БУ4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).
Дегазація способом стирання основана на розкладу і змиванню отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації стиркою підвергаються вироби з бавовняних тканин, а також ватяний одяг. В якості миючого розчину використовується 0,3 %й водяний розчин порошку СФ2У (СФ2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зараження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 1825 °C.
Для дегазації і дезінфекції бавовняного одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також предметів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ4М.
Основні тактико-технічні характеристики БУ4М: ємність бучильного чану 450 л, об'єм ємності для води 2570 л (бак для води на 570 л і резервуар з тканини на 2000 л), вантажопідйомність підйомного пристосування 300 кг, продуктивність насосу БКФ4 60 л/хв., час розгортання (згортання) без встановлення сушила 2832 хв., середня продуктивність по дегазації (дезінфекції) бавовняного одягу за 10 год. роботи літом 320 компл., зимою - 240 компл., розрахунок - 4 чол.
Станція обеззаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників. Призначаються для обеззаражування одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий розчин гексахлормеламіну (ДТ6) або 10-%-ий розчин дихлораміну (ДТ2, ДТХ2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезінфекції. Температура замерзання розчину - 35 °C.
Розчин для дегазації № 2ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - 40 °C.
Розчин для дегазації № 2бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - 30 °C.
При відсутності розчинів для дегазації № 2ащ і № 2бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 2025%-ий водяний розчин аміаку або 510%-ий водяний розчин їдкого натру.
Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегазаційних машинах і комплектах для дегазації озброєння і техніки, які заражені V-газами і іпритом.
Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезінфекції грубих металевих, гумових і дерев'яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об'ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об'ємом води.
Для дегазації отруйних речовин можуть бути використані розчинники: діхлоретан, бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3%і водяні розчини миючих порошків СФ2У, “Дон”, “Ера” і інші. Всі вказані розчинники і розчини не знищують отруйні речовини, а тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.
Речовини, які використовуються для виготовлення розчинів для дегазації: гексахлормеламін, діхлорамін, діхлоретан, їдкий натр, аміачна вода, моноетаноламін, ДТС ГК, хлорне вапно.
Гексахлормеламін (ДТ6) - кристалічний порошок білого або слабо-жовтого кольору з запахом хлору. Не розчиняється в воді, добре розчиняється в діхлоретані. Температура плавлення 125135 °C. Зберігається в мішках з поліхлорвінілу, що поміщені в дерев'яні ящики. Маса продукту в ящику 3040 кг.
Діхлораміни (ДТ2, ДТХ2) - білі або злегка жовтуваті кристалічні порошки з запахом хлору. В сухому виді стійкі, в воді не розчиняються, добре розчиняються в діхлоретані. В сухому виді зберігається в фанерних штампованих бочках масою 25 кг.
Діхлоретан - летуча, безцвітна або злегка жовтувата рідина з запахом спирту або хлороформу. Температура кипіння 84 °C, температура замерзання -35 °C. В воді не розчинюється, при підпалюванні горить. При попаданні в організм людини викликає сильне отруєння або смерть, його пари шкідливі при тривалому диханні. Діхлоретан використовується в якості розчинника речовин ДТ6, ДТ2, ДТХ2 для дегазації; зберігається і перевозиться в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.
Їдкий натр (каустична сода) - білі куски або мілкі лусочки. На повітрі поглинає вологу, зберігається в герметичній тарі. Добре розчиняється в воді. Концентровані розчини (більше 35%) роз'їдають шкіру людини і викликають порчу тканин і взуття. Зберігається і транспортується в залізних барабанах ємністю 100 л.
Аміачна вода являє собою 2025 % -й розчин аміаку в воді. Вона викликає роздратування слизистих оболонок очей і носа, на шкіру людини практично не діє. Температура замерзання аміачної води залежить від наявності в ній аміаку і складає для 8 %-го розчину -10 °C, для 12 %-го розчину -17 °C, для 25 %-го розчину -40 °C. Зберігається аміачна вода в залізних бочках ємністю 100250 л і інших ємностях.
Моноетаноламін - в'язка рідина жовтого кольору, що володіє слабким аміачним запахом, добре змішується з водою, не діє на шкіру людини. Технічний продукт має не менше 80 % головної речовини. Зберігається і транспортується в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.
Дві треті головна сіль гіпохлориту кальцію (ДТС ГК) являє собою білий порошок з запахом хлору. В воді розчиняється помірно, в органічних розчинниках не розчиняється; при попаданні на шкіру може викликати роздратування. Під дією тепла, вологи і вуглекислоти повітря розкладається, чому і повинна зберігатися в герметичній тарі в прохолодному місці, укритому від прямих променів сонця. Зберігається і транспортується в залізних оцинкованих або покрашених барабанах ємністю 25 і 50 л.
Хлорне вапно - речовина білого або злегка жовтого кольору, подібне за властивостями з ДТС ГК, від якого відрізняється декілька меншою активністю для дегазації і дезінфекції. В воді розчиняється погано, не розчиняється в органічних розчинниках, гігроскопічна. Зберігається і транспортується в дерев'яних бочках ємністю 50 і 100 л.
Для фосгену основним способом дегазації є його взаємодія з аміаком і лугами. Ефективно використання для нейтралізації фосгену відходів виробництва лугів, гіпсу та вапна.
Для хлору основним способом нейтралізації є гідроліз і взаємодія з розчинами лугів. Добре розчиняється в воді. Забороняється використання водних розчинів аміаку, що може привести до виникнення хлористого азоту - рідини з температурою кипіння 71°C, який при контакті з твердою фазою вибухає.
Для синильної кислоти при дегазації рекомендується використовувати гіпохлоріти, сульфати заліза або міді, а також формальдегіди.
Несиметричний діметилгідразин (НДМГ) добре нейтралізується розчинами гіпохлорітів.
Сірчаний ангідрид активно взаємодіє з розчинами лугів і добре розчиняється в воді.
Для фтористого водню основний спосіб дегазації, це обробка його розчинами лугів. Не допускається використання для нейтралізації води, так як це приводить до виникнення агресивної плавкової кислоти.
Для нейтралізації тетроксиду азоту використовують його здатність до взаємодії з водою і водними розчинами лугів.
Окисел етилену добре нейтралізується розчинами аміаку і водою.
Аміак добре нейтралізується водою. Більш ефективно для нейтралізації (дегазації) аміаку використання водних розчинів мінеральних кислот.
Для нейтралізації (дегазації) акрилонітрилу використовують, як правило, розчини лугів, аміаку, гіпохлорітів, але треба враховувати то, що акрилонітрил легко полімеризується і це може привести до руйнування ємностей.
При виході із зони зараження засоби індивідуального захисту можуть зніматися. При цьому знімання їх без попередньої дегазації може здійснюватися при роботі з високо летючими сильнодіючими отруйними речовинами (хлором, аміаком, ціанистим воднем і т.д.). Після закінчення перерви засоби захисту можуть використовуватися без їх заміни.
При роботі зі СДОР, що володіють проміжною або низькою летучістю, засоби захисту шкіри повинні підвергатися дегазації (нейтралізації) на людях.
Після виконання задачі засоби захисту оброблюються розчинами для дегазації (нейтралізації). Після перевірки їх справності і просихання вони направляються для наступного використання за прямим призначенням.
Приймати харчі, пити воду, палити в зоні зараження сильнодіючими отруйними речовинами категорично заборонено, так як це може привести до непередбачених наслідків .
Після проведення робіт з дегазації особовий склад повинен пройти медичний огляд персоналом медичного пункту.
Великомасштабні хімічні надзвичайні ситуації можуть приводити до ураження різної важкості великої кількості людей. В результаті складується важка обстановка для надання медичної допомоги як за об'ємом робіт, так і за умовами їх проведення. Часто ця обстановка ускладнюється тим, що потерпілих додатково приходиться захищати від супроводжуючих аварію (катастрофу) вторинних факторів ураження (пожеж, вибухів, отруєння новими хімічними речовинами і т.д.).
Потерпілим в зоні зараження або в районі хімічної небезпечної ситуації надається перша медична допомога і приймаються заходи щодо негайної евакуації потерпілих в лікарняні установи.
Для вирішення цих об'ємних завдань часто не достатньо сил і засобів на об'єкті аварії і навіть в близько розташованому районі (місті обласного підпорядкування). У зв'язку з цим планами захисту від СДОР повинно бути передбачено залучення для вирішення цих задач формування медичної служби ЦО сусідніх районів (міст обласного підпорядкування), а також підрозділи сил цивільної оборони.
Таким чином, в основу організації медичної допомоги при небезпечних хімічних надзвичайних ситуаціях повинен бути покладений диференційний підхід в залежності від обставин, передбачена двох-етапна система медичного евакуаційного забезпечення: перша медична і перша лікарняна допомога, що надається безпосередньо в районі аварії (катастрофи) і осередку хімічного зараження, і спеціалізована допомога і стаціонарне лікування, що організовані за межами хімічного зараження.
На першому найбільш важливішому в організаційному відношенню етапу головним завданням медичної служби при виникненні хімічної небезпечної ситуації є своєчасне надання медичної допомоги потерпілим, а в ряді випадків і проведення санітарних гігієнічних заходів з попередження виникнення інфекційних захворювань. Для виконання цих задач необхідні мобільні медичні підрозділи (формування), які мають високу готовність і здібні негайно приступити до надання допомоги потерпілим при любих обставинах. Потрібна координація їх дій, чітке визначення їх сфери діяльності, встановлення об'ємів робіт і керівництво медичними підрозділами (формуваннями) з єдиного центру.
Порядок використання медичних підрозділів (формувань) при аваріях з СДОР визначається виходячи з положень лікарняного евакуаційного забезпечення потерпілих.
Перша медична допомога особам, які потерпіли від СДОР і отримали травми, надається безпосередньо на місці ураження (отримання травми).
Це досягається двома шляхами: по-перше, самі потерпілі оказують само і взаємодопомогу, по-друге, до рятувальних робіт негайно залучаються медичні підрозділи (санітарні дружини, санітарні пости і медичні підрозділи суб'єктів господарської діяльності. Потерпілі евакуйовуються з району аварії і зони зараження незалежно від важкості ураження. Важко уражених супроводжує медичний персонал, для чого формуються бригади супроводу. Всі пораненні і хворі доставляються в лікувальні заклади (клініки, лікарні, госпіталі і т.д.).
Головна вимога до організації першої медичної допомоги - надати її максимальній кількості потерпілих в короткі строки і доставити їх в лікарняні заклади. При цьому легкопоранені можуть евакуйовуватися невеликими групами пішим порядком. Потерпілі, які знаходяться у важкому стані, вивозяться транспортом. Для перевезення потерпілих використовують санітарний транспорт і тільки в окремих випадках допускається використання транспортних засобів загального користування. Неправильне транспортування небезпечно ускладненнями для потерпілих. Ось чому автомобілі, що призначенні для перевезення потерпілих, повинні мати відповідне санітарне обладнання.
Для евакуації потерпілих встановлені окремі правила. В першу чергу на транспорт завантажуються важко уражені, потім уражені середньої важкості, останніми - легко уражені. Інфекційні хворі і потерпілі з різко вираженими признаками психічного розладу перевозяться окремо.
За евакуацію потерпілих відповідають спеціально назначені особи із складу штабу керівництва ліквідацією наслідків хімічної небезпечної ситуації або членів постійних комісій з питань техногенної і екологічної безпеки району (міста обласного підпорядкування). Безпосередньо організаторами евакуації є відповідальні особи медичної служби ЦО. Вони особисто проводять первинне евако-транспортне сортування потерпілих, визначають черговість і способи їх відправки, контролюють правильність завантаження транспортних засобів.
На другому етапі надання медичної допомоги виконується в лікувальних закладах.
Своєчасно надана медична допомога потерпілим при хімічних небезпечних надзвичайних ситуаціях позволяє значно понизити, а в окремих випадках повністю виключити летальний кінець серед уражених.
Загальні принципи надання медичної та долікарської допомоги при отруєннях СДОР включають: припинення дії отрути на організм людини; виведення отрути, яка всмокталася в організм людини; знешкодження отрути в організмі за допомогою медикаментозних засобів; усунення деяких проявів отруєння організму людини, що викликані дією отрути.
При наданні першої допомоги особам, що одержали зараження отруйними речовинами, все вирішує чинник часу. На ураженого, що знаходиться в зоні зараження отруйними речовинами, треба негайно надіти протигаз, попередньо обробити, рідиною з індивідуального протихімічного пакета поверхню обличчя (при попаданні на нього 0Р). У випадку попадання отруйних речовин на відкриті ділянки тіла або одяг ураженого терміново проводиться дегазація цих ділянок. Потім ураженого при можливості швидко евакуювати із зараженої території.
При ураженні отруйними речовинами нервово-паралітичного типу (Угази, зарин, зоман) та появі симптомів отруєння (звуження зіниць або утруднений подих, задуха, судороги й ін.) ураженому, крім того, вводять антидот за допомогою шприц-тюбика або шляхом прийому таблетки з пеналу червоного кольору, що знаходиться в аптечці АІ2 (гніздо № 2).
Шприц-тюбик підготовляють і використовують так. Голку шприца вводять колючим прямуванням у м'яз сідниці, стегна або плеча з зовнішньої сторони (у термінових випадках голку можна вводити в м'яз, проколюючи одяг), видавлюють весь вміст тюбика і виймають голку з м'яза.
При припиненні дихання ураженому отруйними речовинами роблять штучне дихання.
Правила користування шприц-тюбиком
Ураженим синильною кислотою в якості антидота дають амілнітрит. Для цього, відломив в ампулі з антидотом головку, закладають ампулу під шолом-маску (маску) надягнутого на ураженого протигаза. При припиненні дихання ураженому роблять штучне дихання і потім дають дихати амілнітрит.
При ураженні шкіри крапельно-рідкими отруйними речовинами або при їх попаданні на одяг негайно проводять дегазацію і часткову санітарну обробку за допомогою індивідуального протихімічного пакета. Ділянки шкіри, які заражені отруйними речовинами, після опрацювання змащують розчином йодної настойки.
Уражених отруйними речовинами задушливого дії треба тепліше укрити і швидко доставити в медичний заклад. Штучне дихання таким ураженим робити не можна.
Перша допомога при ураженні отруйними речовинами сльозоточивої дії полягає в ретельному промиванні ураженому очей чистою водою; якщо різь в очах не припиняється, ураженого варто направити в медичний заклад. Промивання очей, природно, здійснюється поза зоною зараження, коли можна буде зняти протигаз.
При отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) необхідно діяти у відповідності до вимог Аварійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.
сильнодіючий отруйний аварія дегазація
ВИСНОВОК
Отже, сьогодні в народному господарстві України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, причому щорічно ця кількість збільшується на 2001000 нових речовин.
Із цих особливостей хімічних небезпечних аварій слідує: захисні заходи і, понад все, прогнозування, вияв і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства, населення і сил ЦО, повинні проводитися з надзвичайно високою оперативністю; серед населення і сил ЦО, що знаходяться в зонах розповсюдження СДОР, можуть бути уражені, для обслідування яких і надання їм медичної допомоги знадобляться значні сили і засоби. Локалізація джерела поступу СДОР в довкілля має визначну роль в попередженні масового ураження людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в контролюємо русло, зменшити викиди СДОР і значно знизити шкоду.
Основний спосіб захисту - це своєчасно покинути небезпечну зону або осередок зараження.
З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій при локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР, локалізації хімічного ураження, попередження зараження ґрунту і джерел водо-забезпечення населення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974Х11, 1993р., .№ 555Х1У, 1999р., Київ.
3. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ, № 1281Х1У, 1999 р., Київ.
4. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
5. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій, постанова КМУ, № 1099, 1998 р., Київ.
6. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, наукові керівники: член-кореспондент НАН України С. І. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов, 1995 р., НАН України, Київ.
7. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандартвидав Росії, Москва, 19952000 рр.
8. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті (РД 52.04.25390), Держгідромет СРСР, 1991 р., Москва.
9. Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
10. Періодичні інформаційні видання. МНС України, 19972000 рр., Київ.
11. Періодичні інформаційні видання. МНС Росії, 1995 2000 рр., Москва.
12. Нормативно-методична література. Міністерства і відомства України, 19902000 рр., Київ.
13. Сильнодіючі отруйні речовини, Укртехногрупа, Київ, 1998 р.
14. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1981 р.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення при аваріях з викидом (виливом) в повітря. Речовини з загальною отруйною та переважною дією удушення. Фактори безпеки функціонування хімічно небезпечних об’єктів та захисні заходи.
реферат [28,5 K], добавлен 18.02.2009Узагальнення факторів, що виникають при аваріях. Види сильнодіючих отруйних речовин, які при попаданні у навколишнє середовище в великих кількостях викликають ураження різного ступеня тяжкості. Заходи щодо попередження техногенних надзвичайних ситуацій.
реферат [22,8 K], добавлен 18.03.2011Дослідження ризик-чинників токсичної безпеки життєдіяльності. Характерні властивості деяких сильнодіючих отруйних речовин та їх дія на організм людини. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах впливу СДОР. Ризик-чинники небезпеки міського транспорту.
реферат [36,1 K], добавлен 09.05.2011Цивільний захист як система заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади з метою запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій. Хімічні зараження приземного шару атмосфери як головний вражаючий фактор, правила поведінки при їх проявленні.
конспект урока [17,2 K], добавлен 17.10.2014Техногенна небезпека як стан внутрішньо притаманний технічній системі. Джерела і особливості ряду небезпечних ситуацій, пов’язаних з радіоактивними викидами, транспортом, викидом отруйних речовин. Основні вимоги безпеки до технологічних процесів.
презентация [1,2 M], добавлен 01.10.2013Оцінка захисних споруджень по місткості, по захисним властивостям, по своєчасному укриттю робітників та службовців. Оцінка систем життєзабезпечення захисних споруджень. Порівняння захисних властивостей різних сховищ. Інженерний захист робітників.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 07.02.2010Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої аварії на хімічно небезпечному об'єкті з виливом небезпечних хімічних речовин. Організація оповіщення у надзвичайних ситуаціях. Дії працівників та керівництва в разі винекнення аварії.
курсовая работа [32,6 K], добавлен 19.03.2008Використання в народному господарстві України десятків тисяч хімічних сполук. Групи небезпечності за ступенем токсичності при інгаляційному та пероральному шляхах попадання в організм. Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів та їх персоналу.
реферат [22,4 K], добавлен 04.01.2011Хімічні фактори небезпеки. Токсична дія шкідливих речовин на організм людини, гранично допустимі концентрації. Укриття населення в захисних спорудах. Призначення і класифікація сховищ, вимоги до побудови. Протирадіаційні та найпростіші укриття.
реферат [38,0 K], добавлен 22.11.2010Поняття пожежної безпеки. Характерні причини та небезпечні чинники виникнення пожеж. Організація та технічні протипожежні заходи: сигналізація, інструктаж та навчання. Вибухи та їх наслідки. Види хімічно-небезпечних речовин. Протипожежна профілактика.
реферат [35,4 K], добавлен 04.04.2011
