Невідкладна допомога при отруєннях

Перша допомога

При перших проявах крупу необхідно терміново викликати "швидку допомогу". До приходу лікаря необхідно забезпечити вдихання теплого вологого повітря. Вдома для цього поміщають дитину у ванну кімнату, яку наповнюють парою (відкривають кран з гарячою водою). Можна дати тепле питво, зробити гарячі ножні ванни. На ділянку гортані і на грудну клітку прикладають гірчичник. Дітям старшого віку проводять інгаляції (вдихання пари содового розчину з розрахунку 1 ч.л. харчової соди на 1 літр води). Якщо не вдається зняти задишку перерахованими вище способами, лікар змушений вводити спеціальну трубку в дихальне горло через рот або безпосередньо в трахею (трахеотомія). При крупі, незалежно від причини, що викликала його, потрібна госпіталізація, тому що приступ може повторитися.

4. Перша допомога при укусах тварин, змій, комах. Отруєння

1. Укуси собак, гризунів, бджіл, ос, отруйних змій. Основні характерні симптоми цих отруєнь, само- і взаємодопомога при них. 2. Види отруєнь: отруєння препаратами побутової хімії, отруйними рослинами, ягодами, грибами, харчові отруєння. Долікарська допомога.

Сказ - гостре вірусне захворювання, яке виникає після укусу інфікованої тварини. Характеризується виникненням своєрідного енцефаліту. Захворювання завжди закінчується смертельно. Джерелом інфекції є інфіковані тварини (лисиці, собаки, кішки, вовки, шакали і травоядні тварини). Передача інфекції відбувається при укусах. Збудник (вірус сказу), який руйнується кислотами, лугами при нагріванні. Після занурення через пошкоджену шкіру вірус сказу розповсюджується по нервових стовбурах, досягає нервової системи, проникає в слинні залози і з слиною виділяється в зовнішнє середовище. Інкубаційний період продовжується протягом 1-3 місяців (або від 10 днів до року). Основними симптомами сказу є депресія, збудження, паралічі. Потім у хворого виникають неприємні відчуття в ділянці укусу (жар, тягучі болі, сверблячка), хоч рана давно загоїлась. Безпричинне хвилювання, депресія, безсоння, рідше підвищена роздратованість. Такий стан триває 1-3 дні, Після цього виникає стан збудження, який характеризується гідрофобією, підвищеною збудливістю і буйством. Гідрофобія (водобоязнь) проявляється тим, що при спробі пити у хворого виникають судомні скорочення м'язів глотки і гортані, дихання стає шумним, можлива короткочасна зупинка дихання. З'являються зорові і слухові галюцинації. Іноді виникають приступи буйства з агресивними діями. Через 2-3 дні збудження змінюється паралічем м'язів кінцівок, язика, обличчя. Смерть настає від паралічу дихання і занепаду серцевої діяльності через 12-20 годин після появи паралічів. Загальна тривалість захворювання 3-7 днів. При появі симптомів захворювання хворих врятувати не вдавалось. Профілактика сказу полягає в ліквідації захворюваності сказом серед тварин і в попередженні сказу у людей, які були укушені інфікованими тваринами. Проводять вакцинацію собак, знищують бродячих собак, вовків і т.ін. При укусах рекомендується промити рану мильною водою, обробити порошкоподібним антирабічним гама-глобуліном, припекти настойкою йоду.

Перша допомога при укусі змій

Змії розповсюджені майже всюди на земній кулі, за винятком полярних зон, а також деяких островів. На території нашої країни нараховується десять видів отруйних змій. Найбільш небезпечні укуси кобри, гюрзи, ефи. Менш небезпечні щитомордники. Найбільш розповсюджені гадюки. Після укусу щитомордника і гадюк трагічні наслідки бувають рідко, але деколи розвиваються тяжкі ускладнення. Змії ведуть активний спосіб життя тільки в теплий період року - з перших чисел квітня і до глибокої осені, зимою впадають в сплячку, обираючи для цього нори гризунів. Необхідно знати деякі звички змій. Кобра, наприклад, здатна зробити кидок, рівний третій частині довжини її тіла. Дуже характерні погрози цієї змії: піднята вертикально передня частина тіла, роздутий кап'юшон, колихання з боку в бік, шипіння. Гадюка і гюрза перед кидком зигзагоподібно вигинають передню частину тіла.

Ефа згортається в розетку, в центрі якої знаходиться голова з своєрідним малюнком, нагадуючи летючого плаха або хреста. Щитомордники перед нападанням дрібно трясуть кінчиком хвоста.

Якщо укусила змія, перш за все слід визначити, отруйна вона чи ні. На місці укусу залишаються сліди від зубів змії у вигляді двох серпоподібних смуг, утворюючих напівовал із дрібних точок. Неотруйна змія залишає тільки цей слід на шкірі. Якщо ж укусила отруйна змія, то в передній частині напівовала між серпоподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких переважно витікає кров. Токсичність отрути залежить від ряду факторів: фізіологічного стану і віку змії, кліматичних умов її перебування, часу, який минув з моменту пробудження від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніх у ситих. Отрута змій дуже складна за хімічним складом і являє собою комплекс речовин білкової природи, який володіє різним механізмом дії. Вона руйнує еритроцити, порушує згортання крові (знижує і підвищує), збільшує проникливість клітинних мембран, уражає нервову і серцево-судинну системи. Поскільки отрута змії містить речовини білкової природи, можливий розвиток алергічної реакції аж до анафілактичного шоку. Що необхідно зробити, якщо укусила отруйна змія? Перш за все постаратися як можна скоріше відсмоктати із рани отруту, постійно її випльовувати. Не можна цього робити тому, у кого є садни або інші поранення слизової губ або порожнини рота. Рану слід обробити 5%-ним спиртовим розчином йоду або одеколоном, спиртом. Відсмоктавши отруту, необхідно обмежити рухомість потерпілого. Якщо змія укусила в ногу, прибинтувати її до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підняти їх. При укусі в руку необхідно зафіксувати її в зігнутому положенні. При сильному болі можна прийняти 1-2 таблетки аналгіну або баралгіну. Щоб прискорити виведення отрути, давати потерпілому більше чаю і лужної мінеральної води. Найбільш ефективний засіб проти зміїної отрути - полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути. Слід запам'ятати основне: потерпілого потрібно як можна швидше на носилках або попутним транспортом доставити в найближчий медичний заклад. Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно. Категорично забороняється: ¦ накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута; ¦ припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами; ¦ розрізати рану на місці укусу. Всі ці маніпуляції не тільки не корисні, але й шкідливі. Вони призводять до розвитку довго не загоюваних інфікованих ран, сприяють порушенню обміну речовин в пошкоджених тканинах. Відправляючись на відпочинок в гори, в ліс по гриби, ягоди, слід бути обережним. І не забувати, що змія кусається тільки захищаючись! Необхідно палицею розсунути зарослі, обстежити ущелени, щоб ненароком не потурбувати змію. Взути надійне взуття, надягнути широкі штани і заправити їх в черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія буде кусати, то вона прокусить тільки тканину штанів, а не шкіру.

Перша допомога при ужаленні перетинчастокрилими

При ужаленні бджолами (осами, шершнями, джмілями) може виникнути місцева або загальна реакція. Місцева реакція добре відома кожному, кого хоч раз укусила бджола або оса: сильний біль, сверблячка і жар, почервоніння, набряк. Особливо набрякають повіки, губи, статеві органи. Тривалість місцевої реакції 1-8 діб. Загальні реакції бувають токсичними і алергічними. Токсична реакція виникає, коли людину одночасно ужалять декілька десятків або сотень комах. Помічено, що жінки і діти більш чутливі до отрути комах, ніж чоловіки. Важкість загальної токсичної реакції залежить від кількості отрути, яка потрапила до організму. Доза отрути від ужалення 500 і більше комах смертельна для людини. При загальній токсичній реакції, крім місцевого набряку, може з'явитися кропивниця - пухирна свербляча висипка по всьому тілі. Вона супроводжується високою температурою, різким головним болем, блювотою, маренням, судомами. Алергічна реакція на отруту комах виникає приблизно у 1-2% людей, і для її розвитку кількість отрути значення не має. Достатньо, щоб людину ужалила всього одна комаха. Алергічна реакція не виникає, якщо людину вперше ужалила перетинчастокрила комаха. Однак алергічна реакція, яка з'являється після кожного наступного укусу, буде все більш важкою. Ступінь важкості такої реакції може бути різна. Її наслідком бувають кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин. Дуже небезпечний набряк язика і гортані, що може викликати задишку. Крім кропивниці і набряків, в ряді випадків спостерігається задишка, утруднений, хриплий видих, прискорене серцебиття, головокружіння, біль в животі, нудота, блювота, можлива короткочасна втрата свідомості. Найбільш тяжка алергічна реакція - анафілактичний шок, який загрожує життю. Він розвивається зразу ж за ужаленням. Людина втрачає свідомість (іноді на декілька годин), у неї порушується діяльність багатьох органів і систем, в першу чергу серцево-судинної і нервової. Перша допомога потерпілому від отрути перетинчастокрилих Перш за все слід вжити заходи, перешкоджаючи надходженню отрути в тканини і її розповсюдженню. Із усіх перетинчастокрилих жало залишають тільки бджоли, бо їх жалючий апарат має щербини. Тому, виявивши жало, слід обережно видалити його разом з отруйним мішечком, підчепивши нігтем знизу догори. Для послаблення місцевої токсичної реакції зразу ж після ужалення перетинчастокрилою комахою потрібно прикласти до цього місця шматочок цукру, що сприяє витягненню отрути з рани і попереджує розвиток набряку. Якщо набряк болючий і не зникає, необхідно звернутися до лікаря або потерти укушене місце тпблеткою валідолу, щоб пухлина, а також біль зникла. Чим швидше це зробити, тим наслідки впливу бджолиної отрути будуть меншими. При загальній токсичній реакції, щоб загальмувати всмоктування, на місці набряку слід покласти грілку з холодною водою або рушник, змочений в холодній воді. Потерпілому рекомендується більше пити. При кропивниці спостерігається зниження артеріального тиску, тому слід дати 20-25 крапель кордіаміну. Алкоголь категорично заборонено, поскільки він сприяє збільшенню проникливості судин, що призводить до посилення набряку. Не можна використовувати для місцевого охолодження сиру землю, глину, як робить дехто, це може призвести до зараження правцем або зараження крові. Загальна алергічна реакція ліквідується прийомом будь-якого антигістамінного препарату (дімедрол, супрастін). В решті випадків перша допомога при гострій алергічній реакції така ж, як і при загальній токсичній реакції: холодна грілка до місця ужалення, 20-25 крапель кардіаміну. Той, у кого хоч один раз виникла алергічна реакція на отруту бджоли, оси, шершня або джмеля, повинен обов'язково звернутися до алерголога. Такій людині в літній період потрібно завжди мати при собі виданий алергологом так званий паспорт хворого алергічним захворюванням. В ньому вказується прізвище, ім'я, по батькові власника, його вік, домашня адреса, телефон, діагноз, телефон алергічного кабінету, де спостерігався хворий, і ті невідкладні міри, які потрібно надати в разі ужалення перетинчастокрилими. Необхідно, щоб людина носила з собою шприц-упаковку і набір медикаментів, перерахованих в паспорті. Особливо термінові міри необхідні в разі розвитку анафілактичного шоку Потерпілого слід укрити, обкласти грілками з теплою водою, дати 1-2 таблетки дімедролу, 20-25 крапель кордиаміну і терміново викликати "швидку допомогу" або доставити потерпілого в медичний заклад. У важких випадках, коли у потерпілого зупиняється серце і припиняється дихання, необхідно до приїзду "швидкої допомоги" робити серцево-легеневу реанімацію - штучне дихання і закритий масаж серця. Люди, які страждають алергією до отрути бджіл, цікавляться, чи можна їм їсти мед. Можна. Мед і отрута бджіл не мають спільних антигенів. Спільні антигени з отрутою має прополіс, тому користуватися прополісом не слід.

5. Перша допомога при гострих болях в животі

1. Болі в животі. Причини виникнення гострих болей в животі (гострий апендицит, коліт, панкреатит). 2. Долікарська допомога при гострих болях у животі.

"Гострий живіт" характеризує "катастрофу" в черевній порожнині при нез'ясованій причині. Він є тривожним сигналом, який потребує термінових заходів для екстреної госпіталізації хворого в лікувальний заклад. Причини "гострого живота" багаточисельні і можуть бути згруповані наступним чином: 1. Пошкодження органів черевної порожнини, які прийнято ділити на закриті і відкриті. Найбільш частою причиною "гострого живота" є пошкодження порожнинних органів шлунково-кишкового тракту і сечового міхура. 2. Запальні захворювання, в тому числі перитоніт, найбільш часта причина "гострого живота" - гострі запальні процеси в червоподібному відростку (апендицит), підшлунковій залозі (панкреатит). 3. Перфорація порожнинного органу. Частіше всього вона виникає в результаті різних захворювань органів черевної порожнини і заочеревного простору (гострий холецистит, гострий апендицит, виразки, пухлини шлунково-кишкового тракту). 4. Внутрішня кровотеча в просвіт шлунково-кишкового тракту в черевну порожнину (при трубній вагітності) і заочеревний простір (розрив нирки, аневризми черевної аорти). 5. Непрохідність кишечника, яка виникає внаслідок завороту кишок, защемлення кишки, здавлення кишки спайками. 6. Гострі порушення артеріального і венозного кровообігу, які призводять до гангрени кишечника. 7. Запальні процеси в яєчниках, позаматкова вагітність, перекрут ніжки, пухлини або кісти яєчника. 8. У дітей родова травма (із пошкодженням печінки, селезінки і інших органів, вроджена і набута непрохідність кишечника). Симптоматика і діагностичні заходи Ведучим симптомом практично у всіх випадках "гострого живота" є біль, локалізований по всьому животі. Чіткої залежності між динамікою захворювання, характером і інтенсивністю болю, а також його локалізацією, як правило, не спостерігається. При обширних ураженнях, які обумовили виникнення "гострого живота", больовий синдром може бути різко виражений і супроводжуватися розвитком шоку або колапсу. Частим симптомом "гострого живота" є блювота, яка може виникнути в перші години і навіть хвилини захворювання. Блювотна маса складається із залишків їжі, шлункового соку, жовчі або в довші строки захворювання носити каловий характер. При шлунковій кровотечі блювотні маси мають вигляд кавової гущі або містять яскраво-червону кров. Іноді спостерігається ікота, що пов'язано із подразненням діафрагмового нерва. Може бути затримка випорожнення і газів, рідше рідке випорожнення. Важливим симптомом "гострого живота" є зміна характеру випорожнення. Так, мелена (чорне випорожнення або наявність червоної крові) характерні для шлунково-кишкової кровотечі. Переймоподібні болі в животі (наприклад, при печінковій або нирковій кольках, непрохідності кишечника). Хворий може бути неспокійний, стогне, кричить, метушиться. Часто характерний страждальний вираз обличчя, блідість. Форма живота змінена: втягнутий живіт (при перфорації порожнинного органу) або роздутий і асиметричний (при непрохідності кишечника). Язик сухий, з білим, жовтим або бурим нальотом. При промацуванні живота спостерігається дошкоподібний напружений живіт, болючість всієї передньої черевної стінки або окремих її ділянок. Підвищення температури.

Тактика і перша допомога 1. Хворий негайно має бути госпіталізований. Не можна втрачати час на з'ясування причин, оскільки вирішальним у даній ситуації є "фактор часу". 2. Транспортування хворого повинно проводитися обережно. Одночасно бути готовим застосувати реанімаційні засоби. 3. Поки хворого не оглянув лікар і не вирішене питання про операцію, слід утримуватися від застосування знеболюючих засобів, які можуть змінити клініку захворювання і привести медпрацівників до діагностичної і тактичної помилок. 4. Чим раніше хворий буде госпіталізований, а, значить, і раніше поставлений точний діагноз і проведене адекватне лікування, тим кращий прогноз. 5. Не можна давати хворому їсти і пити. 6. Покласти холод на живіт.

6. Сонячний удар

Хворобливий стан, розлад роботи головного мозку внаслідок тривалого впливу сонячного світла на непокриту поверхню голови. Це особлива форма теплового удару. Симптоми Сонячний удар супроводжується головним болем, млявістю, блювотою. У важких випадках - комою. Симптоми перегрівання поглиблюються при підвищенні вологості навколишнього середовища. Легкий ступінь: - загальна слабкість; - головний біль; - нудота; - почастішання пульсу та дихання; - розширення зіниць. Заходи: винести з зони перегрівання, надати допомогу. При нудоті і блювоті позиціонувати хворого таким чином, щоб уникнути захлинання блювотної масою. (Долікарська допомога). При середньому ступені: - різка адинамія; - сильний головний біль з нудотою і блювотою; - оглушення; - невпевненість рухів; - хитка хода; - часом непритомні стану; - почастішання пульсу та дихання; - підвищення температури тіла до 39 - 40 ° C.

Важка форма теплового удару розвивається раптово. Особа гиперемировано, пізніше блідо-цианотичное. Спостерігаються випадки зміни свідомості від легкого ступеня до коми, клонічні і тонічні судоми, марення, галюцинації, підвищення температури тіла до 41 - 42 ° C, випадки раптової смерті. Летальність 20 - 30%. Перша допомога Потерпілого необхідно перенести в тінь, зробити холодний компрес. У важких випадках - штучне дихання. ТЕРМІНОВО! Усунути тепловий вплив: - видалити постраждалого з зони перегрівання; - укласти на відкритому майданчику в тіні; - вдихання парів нашатирного спирту з ватки; - звільнити від верхнього одягу; - змочування обличчя холодною водою, поплескування по грудях мокрим рушником; - покласти на голову міхур з холодною водою; - часте обмахування; - викликати бригаду швидкої допомоги.

Профілактика Щоб уникнути сонячних ударів, в жарку сонячну погоду рекомендується носити головні убори зі світлого матеріалу (менше поглинає сонячне світло). Клінічні форми теплового удару 1. асфіктіческая (домінують порушення дихання, фебрильна температура: 38-39 ° C) 2. гіпертермічна (домінує піретіческая температура: 39-41 ° C) 3. церебральна (домінують нейропсихічні розлади) 4. гастроентерітіческій (домінують диспептичні порушення) Ознаки теплового удару- Почервоніння шкіри тіла; - Задишка; - Слабкість; - Нудота, блювота; - Запаморочення, потемніння в очах; - Частий і слабкий пульс; - Шкіра стає більш гарячої і сухий; - М'язові спазми і біль; - Прискорене дихання; - У важких випадках - судоми, галюцинації, втрата свідомості.

Допомога при тепловому ударі

- При перших ознаках теплового удару слід викликати лікаря. До його приїзду завдання - забезпечити охолодження організму. - Якщо потерпілий відчуває нудоту, слабкість - йому слід прийняти горизонтальне положення, лежачи на спині в прохолодному місці. Однак при блювоті необхідно позиціонувати хворого таким чином, щоб уникнути захлинання блювотної масою. - Прикладіть на чоло і під потилицю холодні компреси. У водійському аптечці можна скористатися охолоджуючим (гіпотермічному) пакетом. - Забезпечте приплив свіжого повітря. - По можливості обливайте тіло прохолодною (18-20 ° C) водою, можна навіть прийняти прохолодну ванну. - Якщо свідомість замутнено, то слід вдихати пари нашатирного спирту.

Група підвищеного ризику Найбільшу небезпеку тепловий удар представляє для людей з хворою серцево-судинною системою, в цих випадках можливий навіть смертельний результат. Засмага - потемніння кольору шкіри під впливом ультрафіолетового випромінювання, внаслідок якого в нижніх шарах епідермісу шкіри відкладається пігмент меланін. Засмага розвивається поступово після повторних опромінень невеликої інтенсивності. Найбільш інтенсивний і стійкий загар виникає після тривалого перебування на сонці, що часто шкідливо відбивається на стані здоров'я (нервової, серцево-судинної та ін системах). Загар і здоров'я Незважаючи на ризик, багато загоряють без міри, вважаючи що засмага додає шкірі здоров'я і привабливість Ступінь і швидкість появи засмаги не є показниками здоров'я, а пов'язані з генетичними особливостями людини. Тривале проживання предків північних народів у середніх і високих широтах, в умовах меншої освітленості, ніж в Африці, призвело до підвищення потреби у вітаміні D. Цей вітамін необхідний для нормального формування кісток.

Чутливість до ультрафіолетових опромінення у різних людей, особливо у дітей, різна. Брюнети зі смаглявою шкірою швидше загоряють, ніж блондини і рудоволосі з більш тонкою і ніжною шкірою, у яких трапляються при дії ультрафіолетових променів сонячні опіки. Ілюзії щодо позитивної оцінки темного загару пов'язані з початком ХХ століття, коли було встановлено, що в шкірі, під впливом сонячного світла утворюється Протирахітичний фактор - вітамін D. Але вже до 80-х років стало очевидно, що надмірний засмага провокує прискорене старіння шкіри, а при взаємодії з іншими факторами (спадковість, тип шкіри, режим харчування, спосіб життя, екологічна обстановка) є чинником ризику заболеваніеммеланомой. Сьогодні відомо, що надмірна інсоляція знижує фертильність у жінок, а у чоловіків може викликати короткочасне безпліддя (на декілька днів). Змазування шкіри жирними рослинними оліями (горіховим, персиковим та ін) для швидкого отримання засмаги оберігає її від висушування і до деякої міри від опіків. У той же час деякі компоненти ефірних олій (бергамоту, апельсина та ін цитрусових), соку борщівника, петрушки та ін рослин провокують опік шкіри, володіючи фототоксичністю. Дія ультрафіолетових променів Першою фазою засмаги є легка фізіологічна еритема. Потім шкіра поступово темніє, набуваючи засмаги. При надмірній дозі замість засмаги утворюється сонячний опік. Корисне дію ультрафіолетових променів Під дією УФ-променів активізується утворення вітаміну D, необхідного організму для всмоктування кальцію і фосфору, що відповідають за зміцнення м'язів і кісток і за загоєння ран. Для підтримки необхідного рівня вітаміну D в організмі достатньо підставляти сонцю руки і обличчя 2-3 рази на тиждень по 5-15 хвилин протягом літніх місяців. УФ-промені активізують більшість процесів, що відбуваються в організмі - дихання, обмін речовин, кровообіг і діяльність ендокринної системи.

7. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них

Аміак - НХР 4-го класу небезпеки. Це безбарвний газ із запахом нашатиря. Розчиняється у воді (28-20-процентний розчин у воді називається аміачною водою). Потрапляючи в атмосферу, димить. Суха суміш аміаку з повітрям (4:3) здатна вибухати.

Резервуари з аміаком під час нагрівання можуть вибухати з великим надмірним тиском (понад 400 кПа). Температура кипіння аміаку становить -33,4 С. У разі "вільного" розливу випаровується за одну годину, а у разі розливу у піддон - за одну добу. Пара аміаку майже вдвічі легша за повітря, але під час випаровування сильно охолоджується і у вигляді білого туману залишається в приземному шарі атмосфери.

Поріг відчуття (сприйняття) аміаку - 0,035 мг/л; ГДК у повітрі робочої зони підприємства - 0,02 мг/л, у повітрі населеного пункту - 0,0002 мг/л.

Уражувальна концентрація - 0,21 мг/л, якщо експозиція становить 1 год, смертельна - 7 мг/л, якщо експозиція становить 30 хв. Миттєва смерть настає, якщо концентрація перевищує 50 мг/л.

Реакція організму людини на дію аміаку така: сильний кашель, задуха, подразнення слизової оболонки, сльози, порушення частоти пульсу, утруднення дихання, нежить.

Захист: промислові протигази марки "КД" (фільтрувальна коробка сірого кольору) та "М" (коробка червоного кольору), якщо концентрація не перевищує 2-3 мг/л. У разі дуже високих концентрацій - ізолювальні протигази ІП-4, ІП-5.

Можна використовувати фільтрувальні цивільні протигази ГП-5, ГП-7 і дитячі протигази, але з додатковими патронами, ДПГ-1 та ДПГ-3.

Для захисту шкіри використовують захисний одяг, гумові чоботи, рукавиці.

Перша допомога: винести потерпілого на свіже повітря, у спокійну атмосферу, забезпечити теплом. Шкіру та слизові оболонки промити водою або 2-процентним розчином борної кислоти. В очі закапати 2-3 краплі альбуциду, провести інгаляцію киснем або теплою водяною парою, напоїти теплим молоком з боржомі або содою.

Дегазуючи речовини і розчини: вода (2 т на 1 т аміаку), розчини мінеральних кислот.

Хлор - зеленкувато-жовтий газ із задушливо різким запахом, відноситься до першого класу небезпеки. Температура кипіння - 34,6?С. Хлор важчий за повітря у 2,5 разу, і хмара його стелиться над землею, накопичується в низинах, підвалах, тунелях.

Хлор уражає органи дихання, спричиняє опіки шляхів дихання, шкіри, очей. Реакція організму така: різкий біль у грудях, сухий кашель, блювота, порушення координації, різь в очах, сльози.

Поріг сприйняття хлору - 0,003 мг/л, ГДК у робочій зоні - 0,001 мг/л.

Уражальна концентрація хлору - 0,01 мг/л, якщо експозиція становить 1 год; смертельна - 0,1-0,2 мг/л.

Миттєва смерть настає, якщо концентрація становить понад 5-10 мг/л після 1-2 вдихань.

Засоби захисту органів дихання: цивільні протигази усіх марок, промислові фільтрувальні протигази марки "В" (жовта коробка). Якщо концентрація дуже висока (понад 8,6 мг/л) - ізолювальні протигази.

Засоби захисту шкіри - спеціальні ізолювальні і фільтрувальні захисні костюми (комплекти).

Якщо протигаза немає, слід затримати дихання, закрити ніс і рот тканиною, змоченою водою, і вийти із зараженої хлором зони.

Перша допомога у разі ураження хлором: надіти протигаз і вивести людину на свіже повітря, у спокійну атмосферу, якщо зупинилось дихання, зробити штучне дихання методом "рот у рот".

Слизові оболонки та шкіру потерпілого промити 2-процентним розчином соди, напоїти теплим молоком.

В усіх випадках потерпілим слід надати допомогу лікаря. Дегазацію проводять розчином лугів, гашеним вапном (10 т на 1 т хлору), нейтралізацію - водою (150 т на 1 т хлору).

Небезпечні хімічні речовини зберігаються у закритих резервуарах у вигляді рідини або скраплених газів. Руйнування або пошкодження резервуарів або комунікацій з НХР є джерелом хімічних небезпек, утворення зон хімічного зараження та осередків хімічного ураження з можливими масштабними негативними наслідками.