-- в опрацюванні національної, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також відповідних угод з питань покращення умов і безпеки праці;

-- в опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих нормативних акгів про охорону праці;

-- в опрацюванні власником комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;

-- у розслідуванні нещасних випадків і профзахворювань, у тому числі спеціальних розслідуваннях за участю фахівців з охорони праці вищих профорганів, у розробці заходів щодо їх попередження;

-- у підготовці разом з власником подання про визначення і затвердження трудовим колективом порядку оплати та розмірів одноразової допомоги працівникам, які потерпіли на виробництві, а також про порядок зменшення цієї допомоги за наявності вини працівника у нещасному випадку;

-- у розробці пропозицій для включення їх в угоду з питань охорони праці колективного договору;

-- в організації соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);

-- у визначенні Кабінетом Міністрів України порядку перегляду і збільшення тарифів на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливості умов праці;

-- у роботі комісій з питань охорони праці підприємств, з атестації посадових осіб на знання ними нормативних актів про охорону праці, з приймання в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення на відповідність їх вимогам нормативних актів про охорону праці, з атестації робочих місць за умовами праці.

Безпосередніми виконавцями функцій профспілок на підприємствах, згідно з Законом України "Про охорону праці", є профспілковий комітет, його комісія з питань охорони праці, цехові комітети, профгрупи і громадські інспектори з охорони праці. Функції і обов'язки цих громадських формувань і "їх права викладені у відповідних положеннях, затверджених президією Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 p.

Оскільки зміст роботи громадських інспекторів профспілкових комітетів та уповноважених з питань охорони праці трудових колективів багато в чому збігаються, то розгляд даного питання опускається, так як воно щодо уповноважених досить детально висвітлене в попередній частині підрозділу.

Підтвердженням сказаного може слугувати і той факт, що відповідно до Типового положення про роботу уповноважених трудових колективів, останні можуть бути одночасно і представниками профспілок з питань охорони праці. В той же час, за рішенням трудового колективу обов'язки уповноважених можуть бути покладені на громадських інспекторів з охорони праці профспілок. Разом з тим, необхідно зазначити, що профспілковий комітет має дещо ширші права. Зокрема, він має право внести власнику, державним органам управління подання з будь-якого питання охорони праці та домагатися від них аргументованої відповіді. Більше того, відповідно до ст. 45 КЗпП на вимогу профспілкового комітету, який підписав за дорученням трудового колективу колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з будь-яким керівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує заходи або вимоги колективного договору, у тому числі і з питань охорони праці.

Значна роль профспілкових комітетів щодо профілактики травматизму та професійних захворювань. На засіданнях своїх колективних органів вони розглядають причини нещасних випадків, особливо з важкими наслідками і дають принципову оцінку діяльності власника щодо підвищення рівня безпеки праці на виробництві. Важливою функцією профспілкового комітету є захист інтересів членів профспілки та інших працівників (на їх прохання) при розгляді конфліктних ситуацій з будь-яких питань охорони праці.

Висновок

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Працівник в свою чергу повинен дотримуватись правил щодо охорони праці та відповідально ставитися до своїх обов`язків.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. Функція планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Список використаних джерел

1) Закон України "Про охорону праці" від 21.11.2002 р. № 521/02 ВР.

2) Науково-практичний коментар до Закону України „Про охорону праці”. - К.: Основа, 1996. - 528 с.

3) Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидасюк А.І. та ін.. Охорона праці: Навч.посіб. - Львів: ПТВФ „Афіша”, 1997. - 258 с.

4) Безопасность труда в промышленности. /К. Н.Ткачук, П. Я. Галушко, Р.В. Сабарно и др. - К.: Техника, 1982. - 231 с.

5) Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навч.посіб. за редакцією В.О.Василенка. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 532 с.

6) Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищих навч. закладів. - К.: Каравелла, 2003. - 408 с.

7) Геврик Є. О. Охорона праці. - К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. - 280 с.

8) Денисенко Г. Ф.. Охрана труда. - М.: Высшая школа, 1995. - 320 с.

9) Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. - Львів: Афіша, 2002. - 320 с.

10) Жидецький В.Ц., Джигирей В. С., Мельников О.В. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.

11) Князевский Б. А., Долин П. А., Марусова Т. П. й др. Охрана труда / Под ред. Б. А. Князевского. - М.: Высшая школа, 1982. - 312 с.

12) Охорона праці: Навчальний посібник / Бедрій Я.І. та ін. - Львів: В-во „ЕК.К.К.о.”, 1997. - 258 с.

13) Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М. П., Купчика М. П. - К.: Основа, 2000. - 416 с.

14) Подоровская М.М. Организация труда: Конспект лекций. - К.: МАУП, 2001. - 112 с.

15) Шкрабак В.С., Казлаускас Г.К. Охрана труда. - М.: Агропромиздат, 1989. - 480 с.