Небезпеки сучасного урбанізованого середовища

Для штучного освітлення в умовах житла найбільш придатними є лампи розжарювання бо мікро пульсація світлового потоку люмінесцентних ламп впливає на зорову функцію людини, викликає головний біль та підвищує серцебиття. Для штучного освітлення встановлені нормативи з розрахунку 10-12 Вт/м² підлоги (для кімнати 15 м² необхідно лампу 150 Вт, кухні 75-100 Вт, прихожої-40 Вт).

4.2 Шум

Одним з суттєвих чинників шкідливого впливу цивілізації на середовище проживання людини є шум. Під терміном «шум» розуміють будь-який несприятливий або небажаний звук, що заважає сприймати корисні сигнали, порушує тишу та чинить шкідливу і подразнюючу дію на організм людини.

Джерела шуму можна поділити на дві великі групи: внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх джерел шуму у житлових умовах відноситься інженерне, технічне, санітарно-технічне побутове обладнання (кондиціонери, сміттєпроводи, ліфти, трубопроводи, каналізаційні стоки), а також джерела шуму, що створюються безпосередньо діяльністю людини. Дані про різні джерела шуму наведено в таблицях 1, 2 (додаток 1).

До зовнішніх джерел шуму відносяться різні види транспортних засобів, промислове устаткування, ігрові та спортивні площадки на при будинкових територіях і т.ін.

Найбільш розповсюдженим джерелом міського шуму є транспорт. Скарги жителів на шум від транспорту становлять 60% всіх скарг на міські шуми.

Дія шуму багатогранна і ще до кінця не вивчена. Шуми турбують, подразнюють людину, приносять шкоду здоров'ю. Реакція людини на шум визначається надмірними процесами збудження або гальмування в ЦНС. Більшість звукових сигналів, що надходять в кору головного мозку, викликають занепокоєння, стан страху, передчасну втому.

Дія шуму на людину проявляється у широкому діапазоні - від суб'єктивного подразнення до об'єктивних патологічних змін в ЦНС. органах слуху, серцево-судинній, ендокринній системах. Першим показником несприятливої діє шуму є скарги на подразнення, стурбованість, порушення сну.

За характером реакції населення надію шуму немає однозначності. Встановлено, що дуже чутливих до шуму людей 30%. з нормальною чутливістю 60%, нечутливих 10%. Реакція людини на різноманітну шумову дію наведена в таблиці 3 (додаток 1).

Поріг больової чутливості і непереносимості шуму становить 140 децибел. При хронічних шумових навантаженнях людина спочатку стає туговухою, а потім глухою.

Шум є одним з найбільш непереносимих подразнювачів в нічний час, порушує сон і відпочинок людини. Дослідження характеру сну жителів, що проживають в будинках, розташованих на вулицях з різними рівнями шуму, показало, що сон різко порушується при рівнях звуку 40 дБА, а при 50 дБА період засипання триває понад 1 годину. Сон протікає нормально, якщо шум не перевищує 30-35 дБА (період засипання 15-20 хв.).

Відсутність нормального відпочинку приводить до накопичення втоми, хронічного захворювання ЦНС, може стати причиною виразки шлунку, гастриту за рахунок порушення обміну речовин і моторної функції шлунку. Встановлена пряма залежність між зростанням шуму у містах і збільшенням числа осіб з захворюванням нервової системи.

Захист щодо обмеження шумового навантаження на організм людини здійснюється шляхом зниження рівня шуму у джерелі його виникнення і шляхом влаштування шумозахисних екранів, що створюють акустичну тінь всередині мікрорайонів.

Заходи захисту від шуму поділяються на дві категорії:

1. Захист від внутрішнього шуму приміщень: планування квартир для захисту від дії шуму (блоки ванної кімнати, туалети, шахти ліфту у багатоповерхових будинках не повинні мати спільних стін з житловими кімнатами). В кондиціонерах і вентиляційних пристроях, ходах ліфту необхідно використовувати акустичні глушники (трубочні, гіластиночні, сотові, циліндричні). Між стінами різних квартир повинні знаходитися шумозахисні прокладки із звукопоглинаючих матеріалів.

2. Захист від зовнішнього шуму: в житлових мікрорайонах не повинні проходити крупні транспортні магістралі. В стінах будівель. розташованих поряд з автомобільними магістралями, необхідні шумозахисні прокладки із звукопоглинаючих матеріалів, віконні звукоізольовані пакети і ін.

Для звукопоглинаючих екранів необхідно використовувати різноманітні зелені насадження, що одночасно будуть очищати атмосферне повітря. Серед різних порід дерев краще всього очищає повітря сосна. Крім того вона виділяє фітонциди, що сприятливо діють на організм людини. Тому доцільно створювати в жилих мікрорайонах соснові парки. Відстань від автомобільної дороги до житлового дому повинна бути не менше 20 м. Між дорогою і домом повинні бути газони шириною 4-5 м з деревами і чагарниками.

Доцільно створювати внутрішні озеленені двори за рахунок П-подібного або кругового розташування декількох домів. У дворі рівень шуму значно нижчий, тому що стіни будівель є екранами. У двір повинні виходити вікна більшої частини житлових кімнат. Відстань між деревами і стіною будівлі повинна бути не менше 5 м, щоб вікна не були затінені і сонячне світло вільно проникало у кімнати.

4.3 Чинники електробезпеки в умовах побуту

В наш час неможливо уявити цивілізованого життя людини без використання електричного струму, що є помічником людини при виконанні роботи в умовах побуту. Щорічне зростання травматизму в умовах побуту припадає на долю ураження електричним струмом. Дослідженнями проблем електротравматизму в Італії встановлено, що біля 5 тисяч домогосподарок щорічно смертельно травмуються внаслідок використання побутової техніки, несправних електроприладів.

Велика кількість побутових машин, приладів та апаратів приводиться в дію електричним струмом під напругою 380/220В. Цей струм часто називають «низьковольтним» і помилково вважають безпечним. Побутові електроприлади живляться струмом в 5-1ОА, що значно перевищує смертельну силу струму (100мА). Статистика свідчить про те, що саме в таких мережах трапляється найбільша кількість нещасних випадків.

Справний стан побутових електроприладів, дотримання правил використання електричного струму в сухих приміщеннях з дерев'яними підлогами практично виключає випадки ураження людини. Випадки ураження можливі тоді, коли порушуються правила експлуатації електроприладів, коли вони встановлюються біля заземлених труб опалення, водогонів та інших металевих конструкцій будівлі де людина одночасно може доторкнутися до цих комунікацій та електроустаткування, електричних шнурів чи розеток.

Особливу небезпеку становить використання електричного струму у вологих приміщеннях, у приміщеннях із земляними, цегляними або бетонними підлогами (підвали, ванні кімнати, вбиральні), що є добрими провідниками струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом зростає. Тому у ванних кімнатах та інших подібних приміщеннях забороняється встановлювати вимикачі та штепсельні розетки, користуватися включеними в електричну мережу пральними машинами, переносними світильниками та встановлювати стаціонарні світильники без запобіжної арматури.

Захист споживачів від короткого замикання здійснюється пробковими запобіжниками, що мають бути завжди у справному стані.

Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасовими «жучками» може призвести до нещасних випадків та стати причиною пожежі.

Головною умовою безпечного використання електричного струму в умовах побуту є справний стан електричної ізоляції, електричних приладів, вимикачів, лампових патронів, світильників, а також шнурів за допомогою яких вмикаються (або вимикаються) в мережу машини, прилади, холодильники і ін. При виявленні несправності ізоляції шнурів їх слід відключити від мережі, а пошкоджене місце щільно обмотати 2-3 шарами ізоляційної стрічки. Всі інші ушкодження ізоляції електричного устаткування повинні усуватися своєчасним ремонтом силами спеціальних монтерів.

Щоб уникнути пошкодження ізоляції забороняється підвішувати електричні проводи на гвіздках, металевих предметах, піддавати їх механічній дії, перекручувати або витягувати прилад з розетки за допомогою шнура. Випадки ураження електричним струмом мають місце при порушенні порядку включення електроприладів в мережу. Спочатку треба підключити шнур до приладу, а потім прилад до мережі. Відключення проводиться у зворотному порядку. Забороняється використовувати саморобні або несправні електроприлади, а також апарати з оголеними кінцями замість штепсельних вилок.

Небезпека ураження електричним струмом може виникати при використанні електричних плиток з відкритими спіралями, саморобних електронагрівачів, при заповненні водою включених в мережу водонагрівальних приладів (чайників і ін.).

Освітлювальну апаратуру та електричні лампи періодично очищають від забруднення та пилу. Цю роботу забороняється виконувати під напругою, мокрими або вологими руками. Очищають лампи після відключення від мережі сухими руками, стоячи на підставці, що не проводить електричний струм. Пошкоджені електричні патрони, вимикачі, розетки також забороняється ремонтувати під напругою, цю роботу повинна виконувати особа, що має відповідну кваліфікаційну групу.

Некваліфікованих осіб не дозволяється допускати до ремонтних робіт як на внутрішній так і на зовнішній електропроводці (освітлення двору, дач, підсобних приміщень), або самостійно підключати будинок до повітряної лінії, що проходить поблизу.

Статистика свідчить про те, що майже третина всіх випадків електротравматизму серед населення припадає на різні види пошкоджень повітряних ліній електропередач. При дотику до обірваних чи провислих проводів або наближення до проводу, що знаходиться під напругою і лежить на землі, людина потрапляє під дію електричного струму і уражається ним. Необхідно знати, що наближатися до проводу, що лежить на землі або звисає з опори менш як на 8 м смертельно небезпечно.

Виявивши обірваний або провислий над землею провід повітряної лінії електропередач треба організувати нагляд за місцем пошкодженням, повідомити всіх хто знаходиться поблизу про небезпеку і повідомити про аварію в управління електромережами. Небезпека ураження струмом може виникати від справної лінії, коли відстань від проводу до людини штучно зменшена при виконанні будь-яких робіт під лінією електропередач.

Слід пам'ятати, що побутові електроприлади (чайники, праски, плити, торшери і ін.) призначені лише для експлуатації в умовах житла. Застосування вказаних електроприладів на при будинковій території може стати причиною нещасних випадків, тому що земля це добрий провідник електричного струму.

Небезпеку ураження електричним струмом може спричинити неправильна експлуатація (поза житлом) переносних електроінструментів, насосів для поливу присадибних ділянок і т.ін. До початку експлуатації слід добре вивчити інструкцію, що додається до приладу і бездоганно її виконувати.

4.4 Електромагнітні поля і випромінювання в побуті

Сучасні житлові приміщення насичені шкідливими для здоров'я чинниками. Сюди можна віднести різноманітні синтетичні матеріали, шкідлива дія яких дуже багатогранна, вона включає виділення отруйних газів, створення електростатичної дії та ін. Синтетичні матеріали створюють досить сильний статичний струм. Статичні струми після виникнення заряду можуть послаблюватися, але досить скоро вони знову починають збільшуватися. Це явище електростатичної зарядки та розрядки, поряд з створенням електричних полів повітря, чинить велике навантаження на нервову систему людини.

Навантаження сучасних житлових приміщень електричними приладами є такою ж небезпекою, як і отруєння організму продуктами харчування, або неповного згорання газу. При цьому уражаються нейрони людини, що позбавляє її гармонії, викликає роздратованість, вносить зайве не мотивоване хвилювання, що в кінцевому результаті призводить до сильного виснаження нервової системи.

В сфері проживання порад з електростатичними зарядами майже в кожному домі існують змінні електромагнітні поля. Ці небезпечні ризик-чинники створюються електричною проводкою, комп'ютерами, телевізорами та іншими електричними приладами. Чутливість організму до неадекватних, електромагнітних полів (невисокої інтенсивності) особливо проявляється в ембріональний період та в період росту дитини до досягнення статевої зрілості. Навіть слабкі впливи електромагнітних полів в цей період призводять до гальмування ембріональної диференціації та порушення росту.

Результатом електромагнітного опромінення, що створює в кожній квартирі не сприятливі зони, може бути порушення сну, головні болі, відчуття розбитості протягом для. Найбільш небезпечне випромінювання, коли людина (або дитина) спить. Тому, в ідеалі в спальні не повинно бути жодних джерел електромагнітного випромінювання.

Безумовно, повністю ізолюватись від електромагнітних приладів неможливо і не потрібно, але потрібно дотримуватись простих правил:

° в жодному разі не встановлювати в спальних кімнатах комп'ютерів, а також радіотелефонів, або будь-яких приладів для їх підзарядки;

° телевізор, музикальний центр, відеомагнітофон на ніч обов'язково відключати від електромережі;

о не встановлювати над ліжком бра, світильники, плафони яких спрямовані донизу - світло повинно бути спрямовано тільки вверх.

Переважно випромінювання від багатьох джерел «накопичується» в кутках кімнати, тому не рекомендується спати головою до кута. В житлових приміщеннях потенційно небезпечним джерелом іонізуючого випромінювання, статичних електромагнітних полів, шуму і інших чинників може бути телевізор. Доза рентгенівського випромінювання, що зазнає людина при перегляді телепередач становить 20% від природної радіації, інтенсивність звуку 20-25 дБ, напруженість статичних полів - 10-20000 В/см. Телебачення - це величезний винахід науки і техніки, який має свої позитивні і негативні сторони. Ніщо не може зрівнятись з ТБ за швидкістю, повнотою, яскравістю зображення інформаційних передач. Телевізор має електронне-вакумний прилад, що створює видиме зображення (чорно-біле, кольорове) за рахунок випромінювання електронами люмінесцентного екрану кінескопу. В кінескопі з особливого катоду, що знаходиться під високою напругою з великою швидкістю вилітають електрони які бомбують люмінесцентний екран і створюють, за рахунок руху променю, видиме зображення (600 стрічок за хвилину).

Під час бомбардування екрану вторинне випромінювання згубно діє на будь-який живий організм, що знаходиться біля екрану телевізора. Спектр вторинного випромінювання дуже широкий це мікрохвильова та ультрафіолетова радіація, це електричне випромінювання та інші види електромагнітних полів.

В деяких будинках на дуже близькій відстані люди засиджуються біля телевізора по 10-15 годин на добу, отримуючи негативне опромінення, що діє на життєво важливі органи та частини тіла: лобні долі, очі, щитовидну та паращитовидну залози, серце, грудину і т.ін. Дослідженнями встановлено, що фізичні чинники, що створює телевізор під час роботи мають добре фіксовані рівні на відстані 2 м від апарату. Тому відстань від екрану має бути не менше 3 метрів.

Однією з важливих умов профілактики несприятливого впливу телевізійних побутових приладів на організм людини є дотримання оптимальної тривалості перегляду передач, вона повинна бути не більше 1,5 години.

В кожній квартирі крім телевізорів знаходяться інші побутові електроприлади, що створюють слабкі електромагнітні випромінювання. Джерелом випромінення є холодильники, електробритви, персональні комп'ютери, електрофони т. ін. Поруч з цими приладами людина проводить до 70% добового часу.

За даними вітчизняних досліджень їх вплив на організм людини може призвести до серйозних захворювань, якщо напруженість електромагнітного поля буде перевищувати ГДР. Наприклад, напруженість електричного поля побутової електричної грілки (0,5 кВ/м) майже у 90 разів перевищує ГДР. Включена електробритва «Ера-100» прострілює руку магнітним полем індуктивність якого в 30 разів перевищує встановлені нормативи, рекомендовані Міжнародним Комітетом з безпеки неіонізуючих випромінювань.

Велику небезпеку чинить дисплей комп'ютера. У операторів комп'ютерної техніки спостерігається порушення зорової функції, шкіряні захворювання. У жінок, що працюють з комп'ютером понад 18 годин на тиждень є ризик спонтанного аборту. В комп'ютеризованих країнах США, Японії хвороби дітей, що захоплюються комп'ютерними іграми, стали національною проблемою.

4.5 Чинники небезпеки при експлуатації газових приладів

Переважна кількість житлових приміщень в містах обладнана газовими плитами, що полегшують та прискорюють процес приготування їжі. Однак після однієї години роботи чотирьохконфорочної газової плити в повітрі збільшується в два рази вміст формальдегіду. Крім цього, в природному газі міститься радон, торон та інші газоподібні ізотопи.

В продуктах неповного згоряння газу містяться вуглець (19,6 мг/м³), формальдегід (0,69 мг/м³), бензол (0,05 мг/м³), сірчані продукти, а також інші побічні сполуки, що утворюються в процесі спалювання. Всі вони чинять на організм людини токсичну дію Склад та кількість продуктів неповного згоряння залежить від хімічної характеристики природного газу, конструкції пальників та експлуатації плит.

Аналіз нещасних випадків при використанні газових приладів свідчить про те, що найчастіше вони виникають при порушенні правил експлуатації, а травмуючим чинником є вибух або накопичення чадного газу. Постійне вдихання продуктів неповного згоряння природного газу чинить негативну дію на стан здоров'я, особливо дітей, хворих та людей похилого віку. Тому цим людям не слід знаходитись в кухні коли включена газова плита. З цією метою забороняється обігрівання приміщень газом при сильних морозах або нев-вімкненому центральному опаленні, що може призвести до погіршення стану здоров'я.

Щоб уникнути небезпеки потрібно виконувати інструкцію щодо експлуатації газових плит. Не слід максимально відкривати газові крани. При дуже сильному струмені газу може статись відрив полум'я від пальника, що призведе до зниження температури в зоні горіння і до значного виділення в повітря оксидів вуглецю. При нормальному горінні полум'я пальника спокійне, має чіткі яскраво виражені голубувате-зелені ядра з фіолетовими ковпачками. У всіх отворах пальника довжина язичків полум'я при такому горінні буде однаковою.

Колір полум'я вказує на справний чи несправний стан газового приладу. Якщо під час горіння полум'я має жовтуватий колір необхідно, щоб спеціаліст перевірив роботу пальника та справність плити. При жовтому полум'ї зростає надходження у повітря продуктів неповного згоряння газу. Досвід експлуатації свідчить про те, що найбільш часто пошкодження газових приладів чи проникнення газу в приміщення буває внаслідок необережного відношення до плити або недотримання відповідних інструктивних вказівок.

Згідно інструкції забороняється: відкривати крани на газопроводі не перевіривши чи закриті крани на розподільчому щитку газового приладу; відкривати крани плити, не маючи в руці запаленого сірника; лишати плиту з запаленими пальниками без нагляду або дозволяти користуватись ними дітям; ставити посуд безпосередньо на пальники (без конфорочної решітки); самовільно виконувати ремонтні роботи або проводити будь-які зміни в конструкції газового приладу. Не дозволяється стукати по кранах і пальниках або повертати ручки кранів за допомогою кліщів, щипців чи інших інструментів.

Посудини, що мають широке дно, потрібно ставити на спеціальні підставки з високими ребрами, щоб не створювати перешкоду для надходження повітря в зону горіння. Якщо при включенні пальник не працює, необхідно перевірити та прочистити сопло. Коли полум'я має кіптявий, жовтий або фіолетовий відтінок і довгі язички то це свідчить про забруднення вихідних каналів пальника або неправильне регулювання повітря.

Для усунення несправності треба прочистити пальник, відрегулювати подачу повітря щоб отримати нормальне полум'я. Якщо забруднені отвори, то полум'я при запалюванні не буде горіти у всіх вогневих точках. Для усунення цієї несправності необхідно прочистити щіткою всі вихідні отвори пальника, протерти корпус з середини, ковпачок та стабілізаційні кільця пальника.

Для підтримки газової плити у справному стані необхідно періодично чистити її від забруднення. Емальовані поверхні промивати теплою водою, стабілізаційні ковпачки слабким содовим розчином або мильною теплою водою і насухо протерти.

При експлуатації газових водонагрівачів потрібно дотримуватись відповідних правил. До початку запалювання крану провірити тягу в димоході. Для цього піднести до димоходу запаленого сірника. Якщо полум'я втягується в середину, то це свідчить про справність колонки. При нерухомому полум'ї або коли воно відхиляється у зворотньому напрямку користуватися колонкою забороняється.

Після використання газових приладів необхідно закрити кран перед пальником та кран на газопроводі. Під час експлуатації газових приладів треба відкрити кватирку, а двері в кухню причинити. Після виключення газу кухню рекомендується провітрити протягом 10-20 хв. Для очищення повітря кухонь від продуктів неповного згорання газу та запахів від приготування їжі використовують надплитні повітреочищувачі або витяжний вентилятор, що вмонтовують у вікно.

При появі запаху газу в квартирі необхідно закрити всі газові крани та викликати аварійну службу. До прибуття аварійної служби не користуватись сірниками, не включати електричні контакти щоб не спричинити іскроутворення з подальшим вибухом. Необхідно відкрити двері та вікна, щоб добре провітрити приміщення.

4.6 Хімічні забруднюючі чинники житла

Хімічна індустрія світу впровадила у виробництво величезну кількість засобів побутової хімії для прання білизни, миття посуду, догляду за меблями, підлогами, автомашинами, для боротьби з гризунами, комахами, дезінфекції та інших видів робіт без яких не мислиме життя сучасної людини.

Абсолютно нешкідливих засобів побутової хімії не існує, враховуючи, що їх необхідно використовувати в міру та з розумом, керуючись правилами та інструкціями, що до них додаються. Згідно з даними статистики ВООЗ кількість нещасних випадків від контакту людини з отруйними хімічними речовинами особливо зросла за останні 30 років. На першому місці стоїть отруєння сірчаною та оцтовою кислотою, на другому отруєння медичними препаратами, на третьому - алкогольними напоями, на четвертому засобами побутової хімії. Серед органічних забруднюючих чинників можна виділити три основні групи:

1) забруднення повітря внаслідок фізіологічних обмінних процесів організму;

2) забруднення повітря внаслідок побутових процесів (приготування їжі, прання, прибирання, спалювання газового палива в побутових приладах і т.ін.), внаслідок деструкції полімерних лако-фарбованих і інших матеріалів;

3) забруднення житлових приміщень різними газоподібними мутагенами, тяжкими металами, викидами автотранспорту і іншими токсичними сполуками.

Газовий склад повітря закритих житлових приміщень визначається газовим складом зовнішнього атмосферного повітря та хімічними речовинами-забруднювачами, що зберігаються та використовуються в умовах побуту.

Розглядаючи першу групу забруднювачів необхідно відмітити, що у повітрі житла відбувається накопичення продуктів життєдіяльності людини, таких як вуглекислий газ, аміак, його сполуки, сірководень, летючі жирні кислоти і т.ін. Високий вміст у повітрі приміщень тих чи інших хімічних сполук чинить відповідну дію на організм людини. Так, вміст вуглекислого газу СО₂ в повітрі приміщення в кількості понад 1% може викликати швидку втому, головний біль. При вдихувані атмосферних сполук поту, що надходить у повітря з поверхні шкіри, протягом декількох годин у абсолютної більшості людей з'являється сильний головний біль, слабкість, швидка втома. Пари поту і його сполуки також чинять шкідливу дію на слизові оболонки дихальних шляхів. Органічні речовини, що знаходяться у повітрі, затримуються в дихальних шляхах і всмоктуються в кров.

Загальним показником для визначення рівня забруднення повітря органічними речовинами є окислення. Чистим вважають повітря, що має окислюваність до 6 мг кисню на 1 м-³, а забрудненим - від 10 до 20 мг кисню в 1 м³. Окислення є відносним показником, тому що в присутності полімерів спостерігаються дещо змінені дані. У зв'язку з широким використанням полімерного покриття особливо небезпечними є їх здатність виділяти в оточуюче середовище цілий ряд хімічних речовин - мутагенів. Всі продукти виділення полімерів є токсичними для організму людини. Для речовин, що входять в полімерні матеріали і мають токсичні властивості розроблені ГДК (таблиця 1, див. додаток 2), але на мутагенність вони майже не перевіряються.

Джерелом хімічних забруднювачів є лаки, фарби, засоби для захисту деревини, деревостружкові плити (ДСП), полівінілхлориди, пластмаси, азбест, дезодоранти, косметичні лаки, синтетичні миючі засоби і інші.

Потужний мутаген формальдегід (НСОН) належить до десяти найбільш поширених канцерогенів і алергенів (подразнює очі, є причиною частих недомагань). Цей токсичний з різким запахом газ є практично в усіх предметах сучасних меблів, в шкільних партах, виготовлених з ДСП тадерево-волокнистих плит. Ці плити роблять з відходів деревини просочених спеціальними токсичними смолами. Крім формальдегіду, смола ДСП (просочують речовинами для захисту від пліснявих грибів) виділяє фенол, аміак, етилацетат, ацетон, ксилол і т.ін. Нешкідливим є ДСП класу Е1, де емісія форматьдегіду не перевищує 10 мг з 1 м². Допустимим по шкідливості є другий клас (15 мг/м²). Третій - шкідливий, понад 20 мг/м². Промисловість випускає в основному ДСП третього класу.

Захворювання, викликані шкідливими парами формальдегіду, комплексні - від ураження мозку до ураження периферичної та імунної системи. Ця небезпечна речовина вражає статеві і соматичні клітини. Формальдегід також є складовою частиною дезодорантів, косметичних лаків, фарб. Без нього не обходиться виготовлення паперу і плівки для ковбаси.

Джерелом забруднення повітря житла хімічними речовинами є полівінілхлоридний лінолеум, гумовий лінолеум, на основі каучуку. При контакті з киснем повітря, при підвищеній температурі і під впливом УФ випромінювання відбувається деструкція полімерних матеріалів. Багато полімерних матеріалів має запах внаслідок виділення пахучих летючих речовин. З часом інтенсивність запаху і концентрація речовин, що виділяються, зменшується, але відсутність запаху не свідчить про нешкідливість речовин. Наприклад, хлористий вініл, що виділяється з полівінілхлоридного лінолеуму запаху не має, але володіє токсичною і мутагенною дією.

Лінолеум - це досить складне поєднання десяти і більше компонентів. З'єднуючою речовиною є пластифікатор, який дає різні виділення в повітря. Сьогодні технологія виробництва досконала і виділення дуже незначні і не шкідливі для людини. Більш небезпечною є мастика на яку кладуть лінолеум, тому краще просто покласти його під плінтус без будь-якого клею.

Хімічні речовини, що утворюються при деструкції полімерних матеріалів, чинять на організм токсичну дію. При постійно підвищеній концентрації хімічних токсикантів у людей може виникати: головний біль, недомагання, алергія, нервовість, порушення функції печінки і нирок, випадання волосся, запалення слизових оболонок дихальних шляхів, бронхіт, задуха, депресія, порушення серцево-судинної діяльності і кровообігу, шкіряні захворювання, схильність до інфекційних захворювань.

Сильними мутагенами є пил азбесту, що широко використовується в сучасному будівництві житлових і промислових будівель. Азбестовий пил може викликати рак легенів та інші форми цієї хвороби. В аерозольному стані невидимі оком волокна азбесту схожі на гострі голки (довжина 5 мк) швидко проникають в легені та наносять поранення легеневій тканині, але хвороба може розвинутись тільки при тривалому контакті (10-20 років) в умовах великих концентрацій пилу. Шкоду він може принести тільки робочим підприємств азбестотехнічних виробів при недотриманні правил техніки безпеки. Використання азбесту має бути під контролем медичних працівників. Ризик передчасної смерті мешканців будинку з азбестовими матеріалами становить 0,04 на 100000 смертей а від тютюнопаління 2 190 смертей.

Діти, що проживають в приміщеннях забруднених хімічними токсичними речовинами, відстають у фізичному та психічному розвитку, страждають від алергій, бронхітами. Найбільш небезпечною токсичною отрутою є оксид азоту (N0, N02, N03, Т^Оз). При хронічному отруєнні ними може розвиватись катар дихальних шляхів, серцебиття, руйнування зубів. N02 - активатор розвитку легеневих пухлин, а при наявності мікроорганізмів - хронічних пневмоній.

Препарати побутової хімії за ступенем небезпеки умовно поділяються на чотири групи:

o безпечні - мінеральні добрива, синтетичні миючі засоби і т.ін., на упаковках відсутні будь-які попереджувальні написи;

o відносно безпечні - відбілюючі, дезінфікуючі, на упаковці мають написи, наприклад, «бережи очі»;

o отруйні - плямовиводні засоби, засоби боротьби з комахами, гризунами, по догляду за автомашинами, на упаковці написано «отруйно»;

o вогненебезпечні - препарати в аерозольній упаковці, розчинники, засоби захисту рослин, боротьби з побутовими комахами, поліруючі засоби догляду за меблями, машинами. На упаковці написано «вогненебезпечне» або «не розпилювати біля вогню».

Засоби побутової хімії повинні мати заводську етикетку, зберігатись окремо від харчових продуктів та в місцях недоступних для дітей. Після закінчення терміну зберігання підлягають утилізації. Використовуються тільки за призначенням у відповідності до інструкції. Сипучі препарати дозують ложкою, рідкі - мірними ковпачками, спостерігаючи, щоб пил або бризки не потрапили на руки, очі або вдихальні шляхи. Після дозування рукавички, посуд та інші допоміжні засоби миють і зберігають разом з препаратами.

Під час обробки квартир токсичними засобами проти тарганів чи інших комах необхідно закрити посуд та продукти, а дихальні шляхи захистити марлевою пов'язкою в 2-3 шари. Після закінчення роботи ретельно вимити руки, щільно закрити двері, а через 2-3 години провітрити приміщення, кухонні меблі промити теплою водою. Засоби побутової хімії людина використовує для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин на присадибних ділянках. Для цієї роботи необхідно виділити спеціальний одяг. До початку роботи дітей, тварин вивести за межі ділянки, під час роботи не курити, не пити, а по закінченні вимити руки і прополоскати рот.

Особливої у ваги вимагає використання препаратів в аерозольній упаковці. Іх забороняється давати дітям навіть тоді коли вони порожні, зберігати біля газових або електричних плит, працювати з ними при включених газових пальниках. Працюючи з аерозольними балончиками треба уникати паління цигарок, та відкривання навіть використаних балончиків.

Крім цих засобів побутової хімії в житлових будівлях зберігаються та використовуються багато інших токсичних речовин: ацетон, бензин, желатин, лимонна кислота, каніфоль, марганцевокислий калій, нашатирний спирт, перекис водню, скипидар, оцет, сода та ін. Ці речовини у великих концентраціях можуть бути шкідливими для здоров'я людини. При їх необережному використанні може статись отруєння організму. В цьому випадку необхідно надати першу домедичну допомогу і потерпілого відправити в медичний заклад.

4.7 Заходи пожежної безпеки

За останні роки на промислових підприємствах і в побуті скоюється щорічно понад 50 тис. пожеж, що приносять значні матеріальні збитки, а іноді закінчуються трагічними наслідками.

Пожежі, як стихійні прояви природи або людської діяльності виникають у великих і малих населених пунктах на різних об'єктах народного господарства, в житловому секторі та транспортних засобах. Так звані ландшафні пожежі охоплюють величезні території лісових і степових просторів, серед причин виникнення яких переважає людська необережність, порушення правил пожежної безпеки, самозаймання торфу, грозові розряди і т.ін. Згідно статистичних даних 90% ландшафтних пожеж виникають з вини людини, біля 7 - 8% від грозових розрядів, 2-3% - через інші причини.

Можна з певністю сказати, що немає жодного житла, яке в тій чи іншій мірі не було б насичене легкозаймистими токсичними матеріалами та речовинами, не використовувало б газове паливо для побутових потреб або опалення.

Газ досить досконалий вид палива. Однак цінні його властивості можуть бути використанні в повну міру тільки в тому випадку, коли будуть дотримуватися умови раціонального і безпечного спалювання в різних газових приладах. Газоповітряні суміші горючих газів у відповідних співвідношеннях мають властивість вибухати. Аналіз надзвичайних ситуацій від пожеж і вибухів газу в житлових домах показав, що:

1. Більшість пожеж відбувається внаслідок аварій і вибухів як на самій газопровідній мережі, так і житлових будинках внаслідок витіку газу при низький якості монтажних робіт, при порушенні технічних умов експлуатації мережі працівниками газового господарства або від порушення нормального режиму експлуатацій газової апаратури з вини мешканців.

2. В деяких випадках пожежі в житлових домах відбуваються від неправильного монтажу газової апаратури, її несправності і недостатнього профілактичного нагляду за нею зі сторони працівників газових мереж.

3. Пожежі також відбуваються від порушення мешканцями правил пожежної безпеки, коли використовуються газові плити для обігрівання приміщень, коли від дії променевої енергії або прямого контакту, загоряються різні предмети, білизна і ін.

Пожежі, що виникають від вибухів як на газовій мережі, так і в житлових домах внаслідок витоку газу спричиняються аваріями викликаними порушенням правил технічної і пожежної безпеки при виконанні робіт по врізці вводів у житлові будинки і при пуску газу до побутових приладів.

Біля третини пожеж в житловому секторі відбувається через несправні газові плити або неправильну їх експлуатацію. Одна з розповсюджених причин пожежі полягає у порушенні правил щодо безперервної роботи газових пальників після запалювання. Якщо пальник гасне, утворюється вибухопожежнонебезпечна газоповітряна суміш у приміщенні, де досить слабкої іскри, щоб стався вибух з подальшим горінням. Для прикладу можна привести вибух газу, що стався в Маріуполі у 1996 р. внаслідок якого загинуло 9 368 жителів і була зруйнована частина 5-ти поверхової житлової будівлі. Аналогічний випадок мав місце у підвальному приміщенні Київської школи в лютому 2000 р. коли загинуло 4 чоловіки.

Наведені приклади пожеж і вибухів газу показують, що найменші порушення правил облаштування газових мереж, а також правил експлуатації призводять до серйозних наслідків.

Природний газ немає запаху і його витік може лишитися непоміченим для людини. Для виявлення витоку природного газу до нього добавляють пахучі речовини, щоб надати різкого характерного запаху.

Однак, якщо внаслідок такої адорації легко можна відчути газ у житловому домі, то окритий витік газу і його проникнення у каналізаційні колекторні підвали може виявитись непоміченим і призвести до тяжких наслідків. Тому для попередження подібних аварій колектори і інші місця, де може потенційно накопичуватися газ систематично перевіряються газовою службою.

Більшість будинків нині будується з централізованою подачею гарячої води, однак в будівлях старої забудови використовується велика кількість газових водонагрівачів. Велика кількість пожеж побутового сектора приходиться на долю цих швидкобійних газових водонагрівачів. Розслідування аварій показало, що причиною загоряння часто є відсутність тяги, забруднення редуктора і газоходу сажею. Надзвичайно важливо, щоб газовий водонагрівач завжди знаходився в справному стані, не порушувався прийнятий для нього режим експлуатації, що забезпечує не тільки пожежну безпеку, але й створює умови, що виключають можливість отруєння. Газові колонки, що експлуатуються у ванних кімнатах знаходяться в умовах перемінного режиму температур і вологості. Висока температура, що розвивається при горінні газу (900-1000° і вище), перемінна вологість і інші чинники сприяють швидкому зношенню внутрішніх деталей колонки, утворенню прогарів і отворів від корозії. Від корозії металу утворюється іноді до 50% отворів від загальної площі поверхні камери згоряння. Утворення отворів, прогарів і руйнування внутрішнього кожуха камери згоряння і призводить до безпосередньої дії полум'я пальника на зовнішній кожух водонагрівача.

Внаслідок неповного згоряння газу, відбувається утворення сажі, що осідає на внутрішніх поверхнях камери згорання і забиває отвори редуктора. Якщо своєчасно не здійснювати очистку, сажа може сильно забити колонку, газохід, внаслідок чого зовсім припиниться тяга. Припинення тяги газів, що відходять через редуктор в газохід, призводить до того, що основна маса горючих газів переходить у простір між камерою згоряння і зовнішнім кожухом колонки значно його нагріваючи. Крім того, при неповному згорянні газу, відсутності нормальної тяги, язики полум'я вибиваються з-під низу колонки, омивають зовнішню поверхню кожуха, створюючи наліт і кіптяву на конструкції і прилеглій стіні.

Нерідко пожежі у житловому секторі виникають через несправність електричних приладів (телевізорів, чайників, прасок), неправильну їх експлуатацію, при зберіганні у приміщеннях значної кількості легкозаймистих та горючих рідин або інших, схильних до швидкого загоряння чи вибуху речовин та матеріалів.

Небезпечними ризик-чинниками пожежі є: відкритий вогонь, іскри, підвищена температура повітря, дим, токсичні продукти горіння, понижена концентрація кисню, руйнування будівельних конструкцій, через втрату межі вогнестійкості. Безпосередню небезпеку становлять променеві потоки, що випромінюються від відкритого вогню. Велику небезпеку для людини становить вдихання на пожежі нагрітого повітря, що призводить до ураження верхніх дихальних шляхів, смертельних наслідків через удушення. Так, наприклад, вплив температури повітря нагрітого понад 100 °С призводить до втрати свідомості та загибелі людини вже через декілька хвилин.

Небезпечними чинниками пожежі може бути отримання людиною опіків шкіри. У людини, що отримала опіки другого ступеню великої поверхні шкіри залишається мало шансів на виживання. Час отримання людиною опіків другого ступеню в умовах пожежі становить 20 сек. при температурі середовища 71 °, 15 сек. при 100° та 7 сек. при 176°.

В умовах пожежі при горінні полімерних та синтетичних матеріалів на людину діють токсичні продукти горіння, що мають іноді до сотні різних видів хімічних сполук. Однак основною причиною загибелі людей на пожежах є отруєння оксидом вуглецю. Оксид вуглецю небезпечний тим, що він в 200-300 разів сильніше реагує з гемоглобіном крові ніж кисень, через що червоні кров'яні тельця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем. Настає кисневе голодування організму, гіпоксія тканин, людина втрачає здатність розмірковувати, стає байдужою, запамороченою, нездатною уникнути небезпеки і при зупинці дихання настає смерть.

В умовах пожежі при горінні різних речовин і будівельних конструкцій у повітрі знижується концентрація кисню. Зниження у повітрі концентрації кисню лише на 30% призводить до погіршення координації рухів, розумової зосередженості та інших негативних наслідків. Небезпечною вважається концентрація кисню в межах 14-15% і нижче.

На пожежах до небезпечних чинників відносять втрату видимості через задимлення, що створює загрозу і перешкоду для здійснення швидкої евакуації людей, що знаходяться в будівлі, яка горить. В процесі евакуації людина повинна бачити показники виходів та евакуаційні шляхи. При задимленні така можливість втрачається, організований рух порушується, стає хаотичним, внаслідок паніки кожна людина починає рухатися у довільному напрямку, що нерідко призводить до трагічних наслідків. Відомі випадки, коли паніка серед людей, через психологічний ефект пожежі навіть при невеликих загоряннях призводила до значних жертв.

В умовах пожежі людина повинна сконцентрувати свою увагу, щоб швидко оцінити обстановку та зберегти здатність для прийняття єдиного правильного рішення. Для цього необхідно подолати розгубленість, нервозність, не дозволяти собі та оточуючим впадати в паніку, щоб своєчасно та грамотно подолати наслідки при цій складній та небезпечній ситуації. В умовах пожежі людина може знаходитися в будівлі, на вулиці, лісі або в полі. В будь-якій обстановці вона повинна добре знати чого слід уникати та як поводитися в різних ситуаціях. Де б не спіткала людину пожежа, вона має знати, що слід оберігатися: високих температур, задимленості, загазованості, вибухів технологічного обладнання, обрушення будівельних конструкцій, падіння підгорілих дерев чи провалу в нижні горизонти торф'яних ґрунтів при підземних лісових пожежах.

При великих пожежах висока температура та задимленість можуть бути небезпечними навіть в проміжках між будівлями, на прибудинковій території та інших віддалених місцях. Задимленість та висока температура є особливо небезпечними у підвалах та на верхніх поверхах багатоповерхових будівель. В зоні задимленості при видимості менше 10 м входити в зону стає небезпечним.

В умовах ландшафтної пожежі якщо люди на знаходиться в лісі або полі необхідно обдумати порядок своїх дій, а не намагатися втікати від вогню в протилежному напрямку. Спочатку потрібно оцінити швидкість руху вогню. Виходити з зони лісової пожежі при невеликій її швидкості потрібно в навітряну сторону, використовуючи відкриті галявини, дороги, проліски, річки або ділянки листяного лісу. Край вогню можна подолати проти вітру, прикриваючи голову та обличчя верхнім одягом. Якщо загорівся одяг, забороняється бігти, людина має лягти на землю і. перекочуючись, збити полум'я.

З метою запобігання пожеж, у житловому секторі, необхідно утримувати в справному стані електроприлади, розетки, вимикачі, не перевантажувати електромережу, не залишати без нагляду включені електричні прилади та апарати. В разі потреби зберігати в приміщеннях невелику кількість легкозаймистих чи горючих речовин, необхідно використовувати для цього щільно закриті посудини та не завдавати їм струсу, або ударів. Забороняється в умовах побуту прати будь-що з використанням бензину або зберігати його на сходових клітках, сушити білизну над газовими плитками, або вести будь-які ремонтні роботи з відкритим вогнем (розігрівати у приміщеннях мастику, лаки, аерозольні балончики).

Загрозу для життя людини чинить паління цигарок у ліжку. При будь-яких пожежах необхідно діяти дуже швидко поки ще не піднялася велика температура повітря, не задимлено, немає небезпечних концентрацій токсичних продуктів горіння, а будівельні конструкції не почали втрачати межу вогнестійкості.

В разі неможливості самому загасити пожежу необхідно залишити квартиру. Для цього використовують сходові марші, при їх задимленості щільно прикрити двері та вийти на балкон. З балкону евакуацію здійснюють пожежними драбинами або через іншу квартиру шляхом зламання легкої для руйнування перегородки на лоджії. З нижніх поверхів будівель евакуацію здійснюють через вікно або балкон використавши для цього підручні засоби (мотузки, простирадла і ін.). Підручні засоби не рекомендується прив'язувати до віконної рами, щоб вона не вивалилася під вагою людини.

Простір приміщення, що горить можна подолати, накрившись мокрою щільною тканиною, не забувши при цьому таким же способом захистити від чадного газу органи дихання. В умовах сильного задимлення пересуватися необхідно зігнувшись, а щоб не втратити орієнтир краще всього рухатися вздовж стіни. Двері у задимлені приміщення необхідно відкривати обережно, щоб не ініціювати спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря.

Рятувальні роботи в охопленій пожежою будівлі необхідно здійснювати в максимально стислі строки, використовуючи для цього всі наявні засоби пожежогасіння. Перш ніж ввійти в охоплену вогнем будівлю уточнюють її внутрішнє планування та виясняють місця можливого перебування людей. Для пошуків людей використовують наявні засоби індивідуального захисту органів дихання (протигаз, мокру пов'язку) та тіла (щільна мокра тканина), (тільки після цього входять у приміщення, що охоплене вогнем. В приміщенні необхідно покликати людей, та пам'ятати, що діти від переляку ховаються частіше всього під ліжко, стіл або шафу і на оклик не відповідають. Якщо в палаючому приміщенні виявилася людина, необхідно їй захистити верхні дихальні шляхи мокрою тканиною і вивести у безпечне місце. Якщо при евакуації загорівся одяг, необхідно накинути мокре або сухе покривало, щоб перекрити надходження повітря і припинити процес горіння. Крім такого способу одяг можна загасити шляхом сильного поливання його водою або просто скинути. Забороняється гасити одяг за допомогою вогнегасника - можливі хімічні опіки шкіри.

Найбільш доступними засобами для гасіння пожеж є вода, пісок, земля, вогнегасники, азбестові та брезентові покривала, гілки дерев та елементи верхнього одягу людини.

Головна мета при гасінні пожеж - не допустити людських жертв та подальшого розповсюдження вогню. Загальним правилом боротьби з пожежами є те, що починають гасити вогонь в місцях найбільшої інтенсивності процесу горіння, причому вогнегасні засоби спрямовують не на полум'я, а на поверхню що горить. Завдання полягає в тому щоб якомога швидше локалізувати горіння, зупинити подальше розповсюдження вогню, а потім ліквідувати вогнище та негативні наслідки пожежі.

З метою вдосконалення пожежної безпеки 17.12.1993 р. вступив в дію Закон «Про пожежну безпеку». Цим законом визначено, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної політики щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках державного, громадського та кооперативного фонду покладено на власників цих будинків та квартиронаймачів. В житлових будинках приватного фонду, а також надвірних будівлях і дачах, забезпечення пожежної безпеки покладено на їх власників. [8, с. 346]

Висновок

В процесі написання курсової роботи я узагальнила наукову літературу про джерела небезпеки урбанізованого середовища. Також з'ясувала основні види небезпек сучасного урбанізованого середовища та визначила способи і методи зниження негативних наслідків та стрімко зростаючих темпів урбанізації.

Отже, в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води; контроль і запобігання забруднення повітря; водних ресурсів, ґрунтів; утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного «життєвого» простору, зростанням міст у високу, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та інші.

Раціональне вирішення вище перерахованих проблем було розроблено і запропоновано у ході роботи.

Список використаної літератури

1) Желібо Е.П., Заверуха Н.М, Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ За ред. Є.П. Желібо і В.М.Пічі.-К.:Каравела, Львів: Новий Світ, 2000, 2002. - 328 с.

2) Пістун І.П. Безпека життєдіяльності.-Львів: Світ, 1995. - 196 с.

3) Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. В.Г. Цапка. - 3-є видання, стер.-К.:Знання, 2004. - 397 с.

4) www.refine.org.ua

5) www.meta.ua

6) www.google.ua

7) www.ukreferat.ua

8) Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності: Підручник.-К.: ВД «Професіонал», 2004. - 560 с.