Правове регулювання купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах

· збереження основних видів діяльності підприємства;

· технічного переозброєння, модернізації виробництва;

· виконання встановлених мобілізаційних завдань;

· погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства;

· забезпечення соціальних гарантій працівникам згідно з вимогами трудового законодавства;

· здійснення заходів щодо збереження захисної споруди цивільного захисту у разі її розташування в будівлі (споруді, приміщенні), що приватизується, або на земельній ділянці, що приватизується разом з об'єктом нерухомості.

Умови конкурсу затверджує відповідний державний орган приватизації за погодженням з Фондом державного майна України. Для участі в конкурсі покупець подає до конкурсної комісії бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, який повинен включати: назву і місцезнаходження об'єкта; відомості про покупця; запропоновану покупцем ціну придбання об'єкта; зобов'язання щодо виконання умов конкурсу; додаткові зобов'язання щодо подальшої експлуатації об'єкта.

Початковою ціною об'єкта, з якої розпочинається конкурс, вважається найвища запропонована учасниками конкурсу ціна.

Після закінчення засідання конкурсною комісією складається протокол, в якому зазначаються умови конкурсу, пропозиції учасників конкурсу, обґрунтування вибору переможця конкурсу, відомості про учасників конкурсу.

Протокол підписується всіма членами конкурсної комісії та в триденний строк з дня проведення конкурсу надсилається відповідному органу приватизації. Результати конкурсу затверджує орган приватизації.

З переможцем конкурсу укладається договір купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

У разі придбання об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як у п'ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.

До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню. У триденний термін після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта.

Органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Крім того правове регулювання купівлі-продажу за допомогою конкурсів різниться в залежності від об'єкта продажу чи виду правовідносин. Наприклад, такий спосіб купівлі-продажу як конкурс передбачається у Наказі Міністерства Агрополітики України «Про затвердження Порядку продажу на публічних торгах майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств» чи у Законі України «Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава» тощо. Проте у цих нормативних актах, на відміну від Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», тільки згадується про наявність конкурсного продажу, але не розкривається суть і порядок проведення.

Розділ 3. Особливості договорів купівлі-продажу на біржах, аукціонах і конкурсах в національній правовій системі

правовий регулювання купівля біржа

Здійснення біржової торгівлі, проведення аукціонів і конкурсів мають специфічні особливості, які, з одного боку, обумовлені їх різним правовим регулюванням і діловими звичаями, а з іншого - мають суттєву схожість, що дає можливість об'єднати їх у збірне поняття «торги».

Встановлення договірних відносин відбувається в умовах конкуренції, причому остання може існувати як між тими суб'єктами, що пропонують до продажу якийсь товар, яким може бути як майно, так і певні права (у разі укладення ф'ючерсних і опціонних контрактів), так і між суб'єктами, котрі бажають придбати цей товар на певних умовах. Слід зазначити, що конкуренція покупців має місце при укладенні договорів як на аукціонах, конкурсах, так і на біржах. Однак, на відміну від аукціонів та конкурсів, у біржовій торгівлі можлива конкуренція не тільки покупців, а й продавців. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 319.

Перша регламентація торгів як особливого способу укладання цивільно-правових договорів була пов'язана з переходом до ринку, а більш конкретно - з проведенням приватизації державної власності. В подальшому, враховуючи потреби практики, в ЦК України 2004 р. було закладено ст. 650, яка відсилає до спеціальних актів законодавства, що визначають особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо. Таким чином, можна констатувати, що укладання у зазначений спосіб договорів виходить за межі ЦК України.

З цього приводу доцільно навести те, що ЦК РФ містить три статті, що стосуються торгів (447-449), в яких проводиться розмежування аукціонів і конкурсів. В основу такого розмежування покладено спосіб визначення переможця: при аукціоні ним визнається особа, яка запропонувала найбільшу ціну, а при конкурсі - той, хто за висновком конкурсної комісії, призначеної організатором конкурсу, запропонував найкращі умови. Полішко Н.Л. Особливості укладення договорів на торгах, аукціонах, конкурсах. // Юридична наука. - № 4-5. - 2011. - С. 24-25.

Подібне положення було висловлене автором у першому розділі, а саме: умови використання предмета договору чи найкраще вирішення завдання є складовою «ціни» при конкурсному укладенні договору. На думку автора, це найбільш явна особливість конкурсу, яка дає можливість відмежувати його від інших видів торгів.

Наразі в Україні відсутній єдиний спеціальний нормативно-правовий акт, який визначав би особливості проведення аукціонів, конкурсів та подібних процедур укладання договорів. Законодавча база з цього питання досить широка, однак відповідні спеціальні акти носять досить специфічний характер, що не дозволяє чітко визначити правову природу і сутність аукціонного, конкурсного та інших подібних способів укладання договорів. Зрозуміло, це не сприяє ефективності правового регулювання цієї сфери цивільно-правових відносин. Досить показовим у цьому аспекті є те, що правовими актами закріплено більше десяти визначень поняття «аукціон», та є близько восьми визначень поняття «конкурс».

Окрім цих термінів у законодавстві використовується терміни «торги» і «тендер». Така значна кількість визначень одних і тих же понять, на жаль, не свідчить про розробленість питання і на практиці виникає чимало труднощів.

На думку Полішко Н.Л., окремі випадки обов'язкового проведення торгів покликані забезпечити укладання договору на оптимальних умовах насамперед щодо ціни, і повинні захищати тим самим інтереси в першу чергу того, хто вдався до торгів. Однак в отриманні найвищої ціни можуть бути зацікавлені за певних умов і треті особи - насамперед кредитори боржника у разі примусової реалізації майна боржника, зокрема, при процедурі ліквідації підприємства-банкрута. У ролі такої третьої особи - кредитора або іншої зацікавленої особи - може виступати також держава, тобто забезпечується публічний інтерес.

Важливого значення набувають обов'язкові торги й для забезпечення приватного інтересу. Прикладом цього можуть бути відносини, що виникають при заставі майна. У момент, коли виникає необхідність реалізувати заставне право, тобто звернути стягнення на предмет застави, відбувається зіткнення інтересів заставодержателя, який об'єктивно прагне, щоб виручена при продажі заставленого майна сума виявилася достатньою для покриття забезпеченого заставою боргу, і заставодавця, в якого за загальним правилом є інтерес одержати максимальну ціну за продане майно. Останнє пояснюється тим, що за чинним законодавством він має право на одержання різниці між отриманою сумою й тією, яка необхідна й достатня для покриття боргу. Для охорони цих інтересів ЦК запровадив порядок обов'язкової реалізації предмета застави, на який звертається стягнення, з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 591 ЦК).

Обов'язковість проведення торгів у певних випадках є особливістю національного законодавства, адже цим положенням здійснюється відступ від принципу свободи договору в цивільному праві.

Закономірно виникає питання у якій формі проявляється оферта при торгах і хто є оферентом? І.Б. Новицький, порівнюючи два можливих варіанти вирішення питання щодо природи оголошення про публічні торги, наголошує, що організація публічних торгів є не пропозицією укласти договір, а лише запрошенням робити пропозиції: посадова особа, яка організує аукціон, може або прийняти найкращу пропозицію, або припинити торги, не прийнявши ні однієї пропозиції, якщо ні одна з них не досягає певного ліміту».

Проте на думку М.І. Брагінського, такий висновок потребує деякого уточнення. Зокрема, запрошення брати участь у торгах дійсно офертою не є, однак воно не може зводитися до простого запрошення укласти договір. Пропозиція укласти договір, по своїй суті є «нічим», а запрошення брати участь у торгах є «дещо». Полішко Н.Л. Особливості укладення договорів на торгах, аукціонах, конкурсах. // Юридична наука. - № 4-5. - 2011. - С. 25-27.

На думку автора, між запрошенням на публічні торги та офертою до укладення публічного договору можна провести аналогію, а реєстрацію учасників розглянути у якості акцепти. Проте участь у торгах не є укладенням договору: у процесі торгів покупці конкурують між собою. Саме через цю обставину жоден із учасників не може бути впевненим у тому, що саме він укладе договір купівлі-продажу, тому не слід покладати ніякої відповідальності на організатора торгів за скасування їх проведення. Тобто у даному випадку можна погодитись із думкою Новицького І.Б. про те, що оголошення торгів є лише запрошенням робити пропозиції. Проте при проведенні певних торгів передбачається внесення учасниками гарантійного внеску, що є способом забезпечення виконання зобов'язання, тобто у разі скасування торгів організатор повинен повернути цей внесок та ще певну суму коштів, як міру відповідальності. Тому, на думку автора, оскільки оголошенням проведення торгів не є офертою і, по суті, не тягне за собою виникнення зобов'язання між сторонами, то і встановлення гарантійного внеску чи відповідальності організатора за скасування торгів є суперечливим і недостатньо регламентованим.

Натомість Полішко Н.Л. вважає, що повідомлення про проведення торгів (відкритих - при відсутності іншого в законі або в повідомленні) є оферта, з якої виникає обов'язок укласти договір з адресатом (будь-ким, хто відізвався) на проведення торгів, забезпечений можливістю заявити вимогу про відшкодування заподіяних збитків. Полішко Н.Л. Особливості укладення договорів на торгах, аукціонах, конкурсах. // Юридична наука. - № 4-5. - 2011. - С.27.

Укладання біржових угод на біржі має свої особливості й складається з певних стадій.

Механізм вираження біржової оферти й акцепт оферти підкоряється твердим стандартам ділових звичаїв, визначається переважно особливостями біржового товару й передбачає дотримання формалізованої процедури, що має особливості, обумовлені тим, що процес укладання біржових угод на біржі відбувається в умовах конкуренції продавців і покупців. Зазначена специфіка вимагає встановлення особливих вимог щодо порядку й способів вираження оферти й акцепту при укладанні біржової угоди.

Перша стадія -- вираження оферти. На товарних біржах України пропозицією до укладання договору (оферти) є оголошення ведучим біржових торгів (маклером) заявки члена товарної біржі на продаж або купівлю товарів.

Оферта повинна містити всі істотні умови договору й виражати намір особи вважати себе зобов'язаною у випадку прийняття оферти (ст. 641 ГК України). При укладанні біржової угоди на товарній біржі до оферті пред'являються досить строгі вимоги, встановлені як на рівні законодавства, так й у локальних нормативних актах товарних бірж.

Перша вимога - достатня визначеність оферти. Ця вимога припускає, що будь-який учасник біржової торгівлі здатний зробити правильний висновок про волю оферента. Це особливо важливо для біржової торгівлі, коли моменти акцепту й оферти гранично зближаються.

Друга вимога належить до спрямованості оферти: вона повинна виражати намір особи, що виступає із пропозицією, уважати себе такою, яка уклала договір на умовах зазначених у договорі з адресатом, у випадку, якщо останній прийме пропозицію.

Третя вимога -- зміст оферти. Законодавство визначає, що оферта включає всі істотні умови договору (ст. 641 ГК України).

Четверта вимога -- адресність оферти. Зміст адресності оферти при укладенні біржової угоди на товарній біржі полягає в тому, що ця пропозиція адресована конкретним особам -- членам товарної біржі й брокерам, що є учасниками біржової торгівлі й знаходяться в операційному (торгівельному) залі біржі під час проведення біржових торгів. При цьому, перший хто з учасників біржової торгівлі відгукнеться на оферту, акцептує її й тим самим знімає пропозицію. Таким чином, можна зробити висновок про однократність оферти при укладенні біржового договору, і поглинанні її укладеним договором.

Разом з тим варто звернути увагу, що при укладенні біржової угоди має місце множинність адресатів оферти, що носить характер певної множинності.

Друга стадія - прийняття пропозиції другою стороною -- акцепт. Коли ведучий торгів повідомляє оферту продавця або покупця, учасники торгів підтверджують свою готовність до укладання договору, шляхом підняття реєстраційного номера, що можна розглядати як відповідь про прийняття пропозиції - акцепт. У кожному разі відповідь особи, якій адресовано пропозиція про укладання договору, про її прийняття, повинна бути повною й безумовною (ст. 642 ГК України).

Правила біржової торгівлі багатьох товарних бірж в Україні передбачають, що після оголошення оферти учасники торгів мають право, за допомогою голосу й професійних жестів, протягом певного часу, домовлятися про умови угоди. Однак варто мати на увазі, що нерідко, погоджуючись у принципі укласти договір, друга сторона (акцептант) висуває свої умови. Тому в цьому випадку сторони міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент -- акцептантом (ст. 646 ГК України). При цьому на нову пропозицію необхідна згода колишнього оферента.

Звичайною практикою на товарних біржах інших країн є вираження оферти й акцепту при укладенні біржової угоди за допомогою конклюдентних дій, тобто коли має місце звичайне за даних обставин поводження особи, з якого ясно видно його намір (бажання) здійснити операцію на заздалегідь відомих умовах. Як указує М.І. Брагінський, конклюдентні дії використовуються в практиці біржовій торгівлі при укладенні угод, щодо яких законодавством допускається можливість усної форми. Як приклад автор посилається на правила ф'ючерської торгівлі на Московській товарній біржі. У розділі присвяченому технології відповідних угод передбачено, що на початку брокер оголошує заявку вигуком по формулі «продам (куплю) -- число контрактів -- ціна». Брокер, що погоджується із пропозицією, підтверджує цю свою згоду голосним вигуком «куплю (продам) -- число контрактів -- ціна, одночасно вказуючи жестом на свого контрагента. При цьому договір вважається зробленим, якщо обидва брокера підняли руки й вимовили відповідні слова.

Часовий проміжок для відповіді практично відсутній, тобто біржові угоди укладаються в лічені хвилини або навіть секунду. У цьому укладається унікальність процедури укладення біржових угод, що напрацьовувалася протягом сторіч.

Досягнення усної згоди по всіх істотних умовах договору фіксується ведучим торгів у порядку, установленому правилами біржової торгівлі конкретної біржі. Одночасно сторони, або їхні представники, підписують тікети, де відзначаються дані торгів, позиції бюлетеня: кількість, ціна, реєстраційний номер брокера. Бобкова А. Г., Моісеєв Ю. О. Біржове право: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури, 2005. -- С.148-152.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Договір купівлі-продажу цінних паперів, що укладається на фондовій біржі, вважається укладеним з моменту фіксації такою фондовою біржею факту укладення договору відповідно до її правил.

У цивілістичній науці сформувалася позиція до якої, проведення торгів та укладення на основі їхніх результатів договору, є складним юридичним фактом.

На погляд Полішко Н.Л., цей юридичний склад у певних випадках дійсно має два чи більше юридичних фактів, якими в переважній більшості випадків є певні договори правочини. Перший з них - договір на проведення торгів. За цим договором організатор зобов'язується провести торги, визначити особу, що перемогла, та підписати протокол.

Другий юридичний факт фіксується протоколом, яким оформляються договірні відносини між організатором і особою, що виграла. У формі такого протоколу викладається договір, з приводу укладення якого були оголошені торги. У момент підписання протоколу відповідний договір набуває чинності.

Торги можуть оголошуватися не тільки з приводу укладання договору, а й на право його укласти (наприклад, на право укласти договір оренди земельної ділянки). Полішко Н.Л. Особливості укладення договорів на торгах, аукціонах, конкурсах. // Юридична наука. - № 4-5. - 2011. - С.27-28.

На погляд автора, у твердженнях Полішко Н.Л. є певні неточності. Процедура торгів притаманні купівлі-продажу на аукціоні, конкурсі та на біржі. Саме тому елементом складного юридичного факту не завжди буде угода між власником і організатором, наприклад на біржі. Проте можна вести мову про фактичний склад, у якому обов'язковим елементом виступають самі торги, які передують договору купівлі-продажу, а не угода з організатором, та договір між організатором і переможцем торгів.

Організація та проведення відкритих торгів (тендера) має певні особливості, проте порядок укладення договорів за результатами відкритих торгів (тендера) охоплюється загальною моделлю укладання договорів в умовах конкуренції покупців. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С.320.

Висновки

Після проведеного теоретичного дослідження необхідно зробити висновки.

Відповідно до поставленого завдання з'ясувати значення понять біржі, аукціону та конкурсу, характерних рис, за якими можна відрізнити одне поняття від іншого можна дійти висновку, що біржа -- це постійно діючий ринок масових взаємозамінних товарів (цінних паперів, перевезень), що передбачає свободу товарного виробництва, конкуренції і цін. До того ж були виокремленні характерні риси, які відрізняють біржу від інших місць, де здійснюється торгівля, в тому числі аукціонів і конкурсів: наявність власної системи органів управління, наявність локального правового регулювання, чітко визначена періодичність проведення торгів, відсутність товарів та коштів безпосередньо під час торгів, на біржах здійснюється утворення ринкових цін.

Проаналізувавши теоретичну базу можна зробити висновок, що аукціон -- це особлива форма продажу товарів, при якій продавець для отримання найвищої ціни за товар використовує пряму конкуренцію багатьох покупців під час публічного торгу в заздалегідь установлений час і визначеному місці. Характерні ознаки полягають у тому, що проведенням аукціонів займаються спеціальні фірми або ж самі продавці; проведення аукціонних торгів, на відміну від біржових, здійснюється не регулярно, а разово; послідовність порядку проведення аукціонів є певним чином уніфікована. До того ж на аукціоні договір купівлі-продажу укладається з учасником, який запропонував найвищу ціну. Саме це відрізняє аукціон від конкурсу, де переможцем стає особа, яка запропонувала найкращі умови використання предмету договору та найвищу ціну. До того ж конкурс, як правило, застосовується у випадку продажу або приватизації об'єктів державної власності. Отже конкурс - це змагання кандидатів, претендентів для виявлення кращих на право організації і (або) здійснення діяльності, спрямованої на досягнення яких-небудь соціально корисних цілей. Спільним для всіх трьох явищ є те, що укладенню договору купівлі-продажу завжди передують торги, які є змаганням покупців за право укласти договір.

Наступним завданням було з'ясування недоліків вітчизняного законодавства у цій сфері. До таких недоліків можна віднести, у першу чергу, відсутність уніфікованих понять конкурсу чи аукціону на законодавчому рівні. Натомість велика кількість визначень в аспекті конкретних типів конкурсів чи аукціонів. Це пов'язано із надмірною загромадженістю законодавства та його дублюванням. На думку автора, є необхідність у прийняті єдиного кодифікованого акту, який би регламентував діяльність аукціонів і конкурсів і поглинув би ту незліченну кількість підзаконних актів, які приймаються для деталізації законодавчих норм. Що стосується біржової діяльності, то у цій сфері законодавство не є таким об'ємним, проте є необхідність дослідження та імплементації іноземного досвіду у національне законодавство особливо у цій сфері. Ще однією із проблем законодавства, з якою стикнувся автор, є наявність значних прогалин, адже питома вага нормативних актів втрачає свою чинність, а натомість нічого нового не приймається. В результаті значні групи суспільних відносин залишаються неврегульованими, що створює умови для недобросовісної діяльності.

Після проведеного теоретичного дослідження вдалося виокремити певні особливості договорів купівлі-продажу на біржах, аукціонах та конкурсах, а саме:

1) регулювання цих видів договорів виходить за межі цивільного законодавства, а норми цивільного кодексу, що стосуються цих договорів є банкетними, тобто відсилають до законодавства у цілому;

2) наявність дворівневого правового регулювання( в основному стосується бірж);

3) особливий порядок укладення договорів, що полягає у специфічній оферті та акцепті;

4) особливістю є також момент, з якого договір вважається укладеним, зокрема на біржі це момент реєстрації угоди працівниками біржі, на конкурсі - підписання сторонами протоколу конкурсу тощо;

5) своєрідним у цих договорах є і суб'єктний склад: завжди укладення цих договорів відбувається за участю третьої сторони: чи то біржа, чи то організація, яка проводить аукціон, або організатор конкурсу. Також часто стороною договору буває держава в особі її органів, зокрема, коли предметом договору є об'єкти державної власності;

6) спосіб укладення договору купівлі-продажу шляхом проведення торгів покликаний забезпечувати публічні та приватні інтереси сторін договору або третіх осіб;

7) законодавством передбачаються випадки обмеження права на вільний вибір форми договору, коли встановлюється імперативним приписом обов'язок здійснити продаж майна шляхом проведення публічних торгів.

Отже, можна зробити висновок, що правове регулювання договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах, конкурсах в Україні не є досконалим і потребує чималої кількості реформ. Сьогодні є велика кількість держав, які досягли значних висот у цій сфері, і саме досвід цих держав має стати для України дороговказом для подальшого розвитку та вдосконалення національного законодавства.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - ст.356

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18, №19-20, № 21-22. - ст.144

4. Закон України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10. - ст.139

5. Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - ст.268

6. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 24. - ст. 348

7. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 38. - ст.313

8. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - ст.207

9. Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 24. - ст. 350

10. Наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 3 квітня 1996р. «Про затвердження Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0184-96

11. Наказ Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України від 16 листопада 1998р. «Про затвердження Положення про порядок продажу в процесі приватизації на фондових біржах пакетів акцій акціонерних товариств». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0798-98

12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення аукціону та інвестиційного конкурсу з продажу єдиних майнових комплексів, пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/238-2013-п/paran8#n8

13. Апопій В.В., Міщук І.П. Організація торгівлі Підручник 3-тє вид. / за редакцією Апопія В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 632с.

14. Белявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного -- К. : Центр навч. літ., 2005. -- 416 с.

15. Бобкова А. Г., Моісеєв Ю. О. Біржове право: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури, 2005. -- 200 с.

16. Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. Господарське право: Навчальний посібник. -- К.: Кондор, 2003. -- 400 с.

17. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

18. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 2-х т. Т. 2./ Відп. ред. В.Г. Ротань. - 2-ге вид. - Х.: Фактор, 2010. - 784 с.

19. Полішко Н.Л. Особливості укладення договорів на торгах, аукціонах, конкурсах. // Юридична наука. - № 4-5. - 2011. - С. 24-30.

20. Цивільне право України Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.

21. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. -- К. : Істина. -- 928 с.

22. Щербина B.C. Господарське право: Підручник. -- 2-е вид., перероб. і доп. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- 384 с.

Размещено на Allbest.ru