Лексикографічне відтворення опозиційності в сакрально-політичному наративі Є. Сверстюка

Людське життя представлене в образі двох доріг: одна - “хресна дорога того, хто бере на плечі найважчий хрест, і бере на плечі долю свого народу”, друга - це дорога блудного сина, “який не взяв на плечі батьківського спадку, щоб примножити його, а взяв легшу ношу - слуги в чужих панів” (БСУ, 13), яку автор називає дорогою свинопасів. Біблійний вислів дім Отця як уособлення вільного рідного краю, України протистоїть казармі - миколаївській і сталінській. У домі прагнуть жити великі індивідуальності, дисиденти казарм, тоді як у казармі - маси, для яких вона прийнятна, бо там живуть “мінімумом зусиль, мінімумом віддачі” (БСУ 18), “їх єднає бездомність і відсутність святині” (БСУ, 14). Світло дому Отця, яке мерехтить здалеку, як маяк бездомним, протистоїть імперському мороку. Дім Отця осмислюється передусім як побудова Храму Божого в душах людей і як упорядкування міжконфесійних, міжцерковних відносин. Тут виразно окреслено подвійні стандарти автора: ратуючи за побудову святинь у серці кожного і проти суперечок довкола “єдино правильних церков”, Є. Сверстюк називає РПЦ церквою імперською, казенною, жестоковийною, затверділою в гріховності, закоренілою в службізмі, яка не збирається нікому нічого повертати і підсумовує: “Отже, кожна матиме те, що сама забере зусиллями вірних” (БСУ, 51). Протиставлені також вирази відсутність святинь і принципова відсутність святинь: перший осмислюється як біда, як особиста вада людини, другий перетворюється на гасло, а його носій - на руйнівника святинь. Трапляються лексеми, значення яких явно не дисонує з узуальним, СУМівським, наприклад, прикметник путній, однак контекст переконує в необхідності не тільки долучити це слово до реєстру, дещо скоригувавши тлумачення, і подати певною мірою етимологізовану індивідуально-авторську дефініцію такої лексичної одиниці в ілюстративній частині: путній*, -я, -є. Цілеспрямований, розумний, високоморальний, самовідданий; прот. непутній. Антоненко-Давидович - письменник справжній, письменник п у т н і й. Це незвичне означення треба пояснити. Путній - знає добру путь, чесну дорогу. Безпутнім сином у нас називали не дурного, а блудного, що обминає путь батьків, традицію. Дорога була освячена віковим ідеалом: батько-мати, народ ставлять сина на добру дорогу (яку все ж таки ще й треба знайти самому!)..Путній письменник прояснює путь народу, непутній - хитрує лукаво і видає за путь те, що йому нині вигідно (БСУ, 221). - У СУМі: “який має певні позитивні якості; вартий уваги, доречний, розумний” (8, с. 403). Пор. однокореневий авторський новотвір припутень (А тут Довженко вмирав від смертельних ран, з тугою до рідного краю, Рильський і Тичина мовчали під тягарем вини, а припутень Корнійчук і дрібні К° об'явились батьками, що, продавши спадщину, лукаво вимагали до себе любови (БСУ, 224), який є омонімом до засвідченої в СУМі лексеми зі значенням “лісовий голуб великої породи”; виходячи з контексту, названу лексему, очевидно, слід тлумачити так: “той, хто прилаштовується до будь-яких обставин, лицемірно вдаючи із себе поборника правди і справедливості”. Мабуть, так само потребує внесення до реєстру з відкоригованим тлумаченням наявна у СУМі лексема убогий, що має там сім значень - усі із семою “бідний”, проте авторське підкреслено християнське сприйняття цього слова схиляє до відтворення його в такий спосіб: убогий* (у лапках і без лапок), -а, -е. Який живе за Божими заповідями, духовно багатий, високоморальний. (Пор. інд.-автор. тлумачення: “Вбога - значить у Бога, ближче до Бога, до своєї суті. Це поняття.. гармонує з християнським вченням про вічну відкритість душі богові” - БСУ, 101; пор. також звернення кириломефодіївців до росіян і поляків: “Україна, вбога сестра ваша...”) В українській мові є християнське позитивне слово “убогий”. Убогий чоловік - це свій чоловік. Убога, але чиста хата - наша хата. Історично ми зріднилися зі станом убогости в нашому багатому краї... (БСУ, 101). - У СУМІ: у знач. “бідний; старець, жебрак; мізерний; нікчемний” (10, с. 357).

Отже, Словник мови творчої особистості, наповнений лексемами-репрезентантами сучасних письменників, поетів, перекладачів, стане у пригоді дослідникам, які вивчатимуть індивідуально- авторський стиль кожного з них. Перспективним видається також поповнення зведеного словника-індексу “Український лексикон к. ХУЛІ - п. XXI ст.” систематизованим реєстром авторського словника. А головне - національний мовний корпус буде поповнено лексичним та цитатним матеріалом новітньої доби розвитку української мови з творів визначних українських письменників, публіцистів, перекладачів, громадських діячів другої половини ХХ - початку ХХІ ст., які вносять новий живильний струмінь у розбудову сучасної мовної системи. Нова лексикографічна праця стане важливим джерелом фіксації лексико- фразеологічного складу української літературної мови і забезпечить належну реєстрацію й необхідну нормалізацію сучасного стану української літературної мови, а також послужить надійним підґрунтям для укладання нового словника активного типу.

Лексикографічні джерела

1. СУМ - Словник української мови в 11 томах. Взято з http: //sum.in.ua

References

1. SUM - Slovnyk ukrains'koi movy v 11 tomakh. Vziato z http://sum.in.ua.

Размещено на Allbest.ru