Крім того, видання значну увагу присвятило акції “Пам'ятай ім'я своє!”, організованій до Дня Перемоги місцевою владою. На противагу згаданій вище “фашистській” акції з ушанування “карателів”, на яку прийшло кілька десятків маргіналів, до акції з ушанування справжніх героїв долучилася “колонна наследников Победы, собравшая тысячи сумчан, многие из которых несли портреты, боевые и трудовые награды своих предков-героев. Эта акция проходит в Сумах уже во второй раз, и в нынешнем году она превзошла все ожидания организаторов” (Народная акция “Помни имя свое”. - ВШ. - 2012. - № 20. - 16 травня).

Таким чином, найпопулярніше сумське видання хоча й досить часто пише про героїв-воїнів, однак робить це дуже тенденційно. Така позиція видання не сприяє консолідації читачів, працює на поглиблення конфліктів.

Порівняно із ветеранами Другої світової війни, значно менше уваги видання присвячує ветеранам війни в Афганістані (лише один матеріал із тринадцяти публікацій про цей тип героїв - “Дорогами Афгана на пыльной “броне”. - ВШ. - 2012. - № 8. - 22 лютого), утім показує їх сучасними, активними, такими, що можуть слугувати гідним прикладом для молодого покоління.

Інший образ ветеранів-”афганців” постає у виданні “Данкор” (про ветеранів-фронтовиків видання не згадало жодного разу за рік). У матеріалах “Афганский переворот” (Данкор. - 2012. - № 51. - 19 грудня. - С. А4) і “Афганский переворот-2” (Данкор. - 2012. - № 52. - 26 грудня. - С. А11) ідеться про скандали у Спілці ветеранів Афганістану в Сумській області, конфлікти столичного керівництва Спілки з регіональним, внутрішні переділи повноважень на рівні області, таким чином фактично відступає на другий план героїзм ветеранів Афганістану, а головним стає боротьба між опозиційним “народним” керівником і призначеним із Києва “регіональним”, замість розповідей про героїчну боротьбу ситуація зводиться до розповідей про боротьбу з Партією регіонів і її ставлениками.

Інший помітний в сумських виданнях тип героя - маленький культурний герой. Саме в пресі цього регіону він репрезентований найповніше, займає майже чверть усіх матеріалів про героїв, що є найвищим показником серед усіх п'яти досліджуваних регіонів.

Саме на прикладі цього типу героя найкраще проявляється регіональна специфіка досліджуваного образу. Наприклад, у Сумах маленький культурний герой - особистість із минулого, найчастіше - ще дореволюційного. Саме в ХІХ - на початку ХХ століття Суми перетворилися з маленького поселення в цілком розвинене місто, переважно якраз завдяки старанням знакових постатей, про яких пише “Ваш шанс”, - мільйонерам-цукрозаводчикам й благодійникам Харитоненкам (“Трудом возвышаюсь”, добром - увековечиваюсь. - ВШ. - 2012. - №3. - 18 січня, Венок от Харитоненко и сейчас лежит на могиле Круази. - ВШ. - 2012. - №16. - 18 квітня, Казенные семьи. - Данкор. - 2012. - №22. - 30 травня. - С. А8-А9) та просвітителю Олександру Паліцину (“Слово... об Александре Палицыне”. - ВШ. - 2012. - №20. - 16 травня).

Саме ці постаті якомога повніше відповідають самому поняттю культурного героя, а їх локалізація на рівні Сумщини (тоді ще - Сумського повіту) дозволяє говорити про них як про “маленьких” героїв. Іван Харитоненко в матеріалах “Вашого шансу” постає як людина, яка насправді присвятила життя змінам на краще міста і його мешканців, він “не скупился в средствах на благотворительность. Так в тогдашних Харьковской и Курской губерниях стали открываться школы и больницы для рабочих и их детей, строиться новые храмы, а родные Ивану Герасимовичу Сумы стали развиваться и украшаться небывалыми темпами. При этом сам миллионер Харитоненко жил очень скромно и имел простые вкусы”. Його син Павло Іванович продовжив справу батька не лише в накопиченні мільйонів, а й розбудові Сум, будівництві шкіл і храмів. За таку сподвижницьку діяльність Харитоненки не лише досі шановані в місті, а й постають найхарактернішим прикладом місцевих героїв.

Інший місцевий культурний герой - значно менш відомий Олександр Паліцин, який організував у селі поблизу Сум гурток інтелектуалів, слухачами якого були зокрема Г. Сковорода й В. Каразін. Крім того, Паліцин перекладав Вольтера, Руссо, здійснив перший переклад “Слова о полку Ігоревім”, побудував майже десяток церков у селах довкола Сум, був одним із ініціаторів створення університету в Харкові.

Майже унікальний тип культурного героя, який рідко зустрічається в досліджуваних виданнях, однак представлений у “Вашому шансі” - віруюча людина (винятково прихожанин чи сановник Української православної церкви Московського патріархату), яка присвячує своє життя турботі про інших, при цьому наголос у матеріалах - саме на православній вірі, яка надихає людей на благі справи (Дом, где согреваются сердцем. - ВШ. - 2012. - №16. - 18 квітня; “Я готов купить икону за любые деньги!”. - ВШ. - 2012. - №30. - 25 липня).

Таким чином завдяки згадкам про видатних благодійників, вірян, просвітителів формується уявлення про Суми як місто з досить багатою історією, освіченими та віруючими людьми, великою традицією благодійництва, шануванням історії та культури.

Інші типи героїв сумських видань не є настільки регіонально специфічними. Наприклад, найпоширеніший у сумських виданнях тип героя - переможець - другий за частотністю і в загальноукраїнських, і в регіональних виданнях. У “Вашому шансі” й “Данкорі” ці люди досягають помітних результатів у своїй діяльності попри хвороби, травми, відсутність коштів, нерозуміння, бюрократію тощо (утім такий набір “ворогів” героя-переможця не є характерним тільки для Сум). Герой-переможець виступає одночасно й героєм-мотиватором, він володіє потенціалом, щоб ставати рольовою моделлю й прикладом для наслідування (що є однією з головних рис героя загалом, героя як феномену). Тому про переможців можна й варто говорити як про “справжніх”, близьких до класичних, героїв. Але масштаб звершень героїв-переможців, про які пишуть видання, переважно локалізований на рівні міста, області, невеликого кола однодумців, тому вони є “маленькими” героями.

Найчастотніші герої-переможці в сумських тижневиках - це:

- спортсмени (Голубничий попал у зал славы. - Данкор. - 2012. - №49. - 5 грудня.- С. А3; Сильнейшие в мире. - ВШ. - 2012. - №48. - 28 листопада)С;

- альпіністи (Над пропастью в Гималаях. . - ВШ. - 2012. - №48. - 28 листопада; Эверест духа. - ВШ. - 2012. - №27. - 4 липня);

- екстремали (Сумской велокиборг. - Данкор. - 2012. - №35. - 29 серпня. - С. А12);

- інваліди, які подолали біль і суспільні стереотипи й досягли видатних результатів (Сила духа. - Данкор. - 2012. - №7. - 15 лютого. - А12).

При аналізі видань інших регіонів країни (“Високий Замок” у Львові, “Дніпро вечірній” у Дніпропетровську, “Слово” та “Вечірня Одеса” в Одесі”, “Акцент” і “Вечірні Черкаси” в Черкасах; видання проаналізовані за повний 2012 рік, загалом залучено до аналізу 868 випусків згаданих газет) ми виявили, що цей герой є найпоширенішим у Львові та Сумах, другим за поширеністю в Черкасах, тоді як у Дніпропетровську й Одесі він - один із найрідкісніших. Нескладно помітити, що герої переможці домінують в загалом схожих Сумах і Черкасах (невеликі міста, не втягнуті в політизовані протистояння заходу й сходу країни, зі значною часткою російськомовного й суржикомовного населення, схожими політичними настроями). Може здаватися, що переможці є ознакою невеликих міст, яким найбільше потрібен стимул і приклад, але культурно зовсім інакший Львів свідчить, що причину потрібно шукати не в регіональних відмінностях, а швидше за все - у редакційній політиці окремих видань.

Менше уваги сумські видання приділяють професіоналам (серед яких - лише лікарі та міліціонери) та страдникам (людям, які боряться з хворобами або з несправедливою місцевою владою).

Отже, попри те, що головний “сумський” герой за частотою згадувань - герой-переможець, однак найбільш характерологічними для регіону є маленькі культурні герої, які формують уявлення про Суми як місто традицій, освіти, культури. Типово сумський герой - із нальотом старовини, відгомоном ще дореволюційного дворянського благородства. Досить суперечливим є образ героя-воїна, оскільки ветерани УПА у “Вашому шансі” названі карателями та фашистами, а ветерани Афганістану в “Данкорі” подані як скандалісти, які не можуть поділити посад.

РОЗДІЛ 3. Вплив дистанції культур на розвиток міжнародних економічних відносин

3.1 Наукові підходи до міжкультурного економічного співробітництва та крос-культурного менеджменту

Донедавна культура не відігравала значної ролі у поясненні динаміки міжнародних економічних відносин. Більшість учених припускали, що культура має значення, проте вважали, що відносно інших сторін життя суспільства вона є чимось відособленим та впливає на економіку лише опосередковано.

В умовах глобалізації, яка проникає через усі міжнародні економічні бар'єри, ситуація змінюється. На фоні суцільних глобалізаційних змін культура залишається відносно стійким і навіть інертним інститутом, що дозволяє виступати ефективним фактором захисту національної економіки від згубного впливу іноземного капіталу та технологій. Так, після вступу Польщі до Євросоюзу, змогли витримати конкуренцію з провідними європейськими компаніями тільки ті польські підприємства, які вже до цього мали визнані в інших європейських країнах бренди. При цьому ці бренди, як правило, ґрунтувались на національній культурі та традиціях.

Якщо ж говорити про наукове вивчення цих процесів, то глибоке розуміння того, що важливою метою економічного розвитку є створення національних культурних цінностей і що культура виступає рушійною силою та показником економічних змін, з'явилось не так давно - у середині 90-х років минулого століття.

Основу досліджень у сфері міжкультурного економічного співробітництва та актуальних питань крос-культурного менеджменту складають емпіричні дослідження голландських та американських учених Г.Хофстеда [68], Е.Лорана [75], Ф.Тромпенаарса [91], Е.Холла та Е.Т.Холла [65] та ін., базові постулати яких лежать в основі більшості наявних сьогодні наукових робіт з даної проблематики. Особливим їх внеском є розробка моделей, в основу яких покладені різноманітні культурні вимірники, що, на думку авторів, дозволяють охарактеризувати й описати домінуючі ціннісні системи представників різних країн та етнічних груп.

Ряд зарубіжних учених досліджували вплив культури на міжнародну торгівлю в межах відомої гравітаційної моделі, в яку включили культурні фактори, зокрема спільність мови, історії тощо.

Основні поняття гравітаційної моделі для аналізу міжнародної торгівлі запозичені з фізичного рівняння гравітації: обсяг торгівлі між двома країнами пропорційний їх економічній “масі” та обернено пропорційний відстані між ними. Аналітичне рівняння основної гравітаційної моделі має такий вигляд:

, де (1)

F_ij - експортний потік з країни-джерела і в країну призначення j;

М_i та М_j - показники ВВП у країнах і та j (інколи використовуються показники економічного зростання двох країн);

D_ij - відстань між двома країнами;

G - константа, що залежить від одиниць, що використовуються для вимірювання інших змінних [59].

Х.Ліннеманн (1966) уперше включив декілька додаткових змінних до основної моделі, досягнувши таким чином “розширення гравітаційної моделі” [76]. Р.Феєнстра (1998), вивчаючи за допомогою гравітаційної моделі взаємозв'язок фрагментації виробництва та культури, стверджував, що збільшення фрагментації виробництва спричиняють хоча б частково об'єднання в кластери в межах різних культур [61]. Моделювання культурних бар'єрів у міжнародній торгівлі досліджував І.Конья (2002) [74]. Х.Флоркемаєр (2002), використовуючи гравітаційну модель, визначив, що вплив культури на регіональну систему торгівельних зв'язків не є суттєвим [62].

Р.-А.Механна (2004) [77] та Р.Гуо (2004) [64] аналізували вплив релігії на торгівлю. Останній створив індекс культурної спорідненості між США, Китаєм та їхніми торгівельними партнерами. Результати його досліджень доводять, що релігійна спорідненість сприяє торгівлі, але лише між країнами, що розвиваються.

Д.Кюріак та С.Кіньйо (2005) досліджували спеціалізацію торгівлі в гравітаційній моделі міжнародної торгівлі. Вони ввели у модель додаткову змінну - спільну мову і дійшли висновку, що коли хоча б 9% населення обох країн використовують однакову мову, тоді це починає позитивно впливати на їх міжнародні стосунки [59].

Нещодавно, економісти запропонували більш комплексні вимірники для дослідження ефектів культури. У найпопулярнішому підході Л.Гуізо (2005) ефект впливу культури на торгівлю визначає ступінь довіри. В його дослідженнях основними факторами, що формують довіру між країнами, є генетична спорідненість, сумісність релігії та військової історії. Згідно з його висновками, збільшення спільної довіри на один відсоток може викликати збільшення обсягу експорту на одну третину [63]. А.Секкіа, Ф.Сантерамо, Г. де Бласі, Д.Карлуччі (2007) досліджували вплив політико-економічної інтеграції та лібералізації торгівлі на експорт італійських якісних вин і дійшли висновку про великий потенціал цієї продукції в далеких від Італії європейських регіонах [84].

С.Хойхемер та Х.Сандер (2007), ґрунтуючись на розрахунках Г.Хофстеда, запропонували ввести в гравітаційну модель комплексну змінну (одиницю культурних відмінностей), яка, на їх думку, охоплює широке розуміння культури. Вони також розрахували розширену гравітаційну модель, у якій замінили змінну культури мовною змінною (яка дорівнювала 1, якщо країни-експортери та імпортери мають спільну державну мову, й 0 - у протилежному випадку). У результаті досліджень було з'ясовано, що із сукупності складових, які визначають культуру, мова - єдиний елемент, який є дійсно важливим для всіх країн, і тому саме він допоміг би подолати труднощі, що можуть виникнути при введенні більш складних змінних. Крім того, С.Хойхемер та Х.Сандер стверджують, що мова - не лише найбільш важливий елемент культури, а й один з вагомих чинників, що впливає на інші культурні фактори [67]. Проте недоліком використання мовного фактору є те, що він є одночасно і широким, і обмеженим: з одного боку, мова здатна відобразити історичні та колоніальні зв'язки, а з іншого - її використання має обмеження, оскільки мова не відображає поняття культури у повній мірі.

У той же час необхідно звернути увагу, що науковці, зазначені вище, аналізуючи вплив культури на торгівлю через пошук значущих та надійних заміщуючих змінних для культури чи окремих її складових, ґрунтувалися на припущенні, що саме спорідненість культур позитивно впливає на збільшення обсягів міжнародного співробітництва, а культурні відмінності є перешкодою на шляху до ефективних міжнародних економічних відносин (традиція С.Хантінгтона: “народи та країни з подібними культурами йдуть разом, народи і країни з різними культурами йдуть порізно” [70, с. 125]). У даному випадку культура розглядалась як джерело фундаментальних відмінностей, які є причиною протиріч, непорозуміння, що виникають між агентами міжнародних економічних відносин. Саме цим і пояснювались невдалі угоди, провали на переговорах, спотворення стратегій. Культурні відмінності передбачають непорозуміння, культурний шок, яких зазнає економічний агент, виходячи на світовий ринок, та ставлять під сумнів необхідність процесів злиття, поглинання та глобалізацію світового співтовариства в цілому.

Принципово новий підхід, який лежить в основі нашого дослідження і дозволяє по-іншому розглянути роль культури в міжнародних економічних відносинах, був запропонований Н.Дж.Холденом, він уперше розглянув крос-культурний менеджмент з позицій менеджменту когнітивного [69].

На нашу думку, у більшості випадків “гострі кути” - відмінності в мові та культурі - виходять на передній план лише тоді, коли все інше складається невдало. Тому культура є не причиною, а лише можливим стимулятором напружень в економічних відносинах. Як стверджують С.Снайдер та Дж.-Л.Барсу, “розуміння культури як ресурсу, а не загрози, необхідне для того, щоб відповідати вимогам світового ринку, отримувати максимальну вигоду від міжнародної співпраці “через кордони” та сприяти організаційному навчанню” [83].

Сьогодні багато вчених зазначають, що з кінця ХХ ст. і до цього часу у світі почали формуватися новий тип суспільства - постіндустріальний і характерна для нього нова модель економіки - економіка знань. Знання стають важливим ресурсом, який поряд з працею, капіталом і природними ресурсами забезпечує зростання і конкурентоспроможність економічної системи. В умовах інтенсивного розвитку економіки знань, крос-культурна трансляція сприяє створенню нового знання, що перетворюється в унікальну конкурентну перевагу. У даному випадку ми маємо на увазі ті знання, досвід, цінності, норми, переконання та образи, які формувалися віками під впливом національних культурних традицій, які укорінилися в соціальній пам'яті народу та не потребують доказів. Тобто це неявні підсвідомі знання, які формують специфіку ведення справ у тій чи іншій країні. Їх складно чітко сформулювати та висловити без двозначностей та невизначеностей. Ці знання накопичуються протягом усього часу існування організації й дозволяють їй розвивати інтуїцію та здатність пізнавати, що сприяє кращому розумінню бізнесу. Даний процес можна назвати накопиченням мудрості організації. Кожен співробітник вносить свою частку, засновану на особистій інтерпретації наявної інформації, в організацію. Групова інтерпретація та засвоєння (асиміляція) знань залежать від синергії всіх учасників у групі. Організаційні знання ґрунтуються на унікальній історії минулого організації та акумульованому досвіді досліджень. Не існує двох груп або організацій, які б думали або діяли однаково. Синергія окремих груп не може бути скопійована.

Таким чином, знання груп - це окрема незамінна компетенція. Зокрема, І.Нонака та Х.Такеючі доводять, що успіх японських фірм, які працюють на міжнародній арені, пояснюється їх здатністю виявляти в процесі спільної роботи із неявних знань, якими володіють співробітники компанії-партнера, явні знання та відтворювати їх у майбутньому, тим самим перетворюючи виявлені знання в додатковий корпоративний ресурс. Компанія, що залишає знання, які можуть бути корисними для багатьох підрозділів, доступними лише одному з них, ризикує втратити унікальну конкурентну перевагу [80]. Звичайно, представникам тих країн, культури яких є близькими, легше формувати структуру взаємовідносин. Проте легкість не завжди зумовлює вищу ефективність. Якщо країни розуміють доцільність та готові до співпраці з країнами, культури яких суттєво відрізняються, то, у випадку їх взаємодії, вони можуть отримати набагато більший ефект, ніж якщо б вони працювали виключно зі спорідненими культурами.

Цей ефект можна розглядати як трансакційні вигоди, а саме: вигоди від взаємного обміну неявними культурно зумовленими знаннями, цінностями, нормами, досвідом тощо. Ці вигоди можуть бути віддаленими у часі, і тому їх досить складно матеріалізувати. Проте діяльність провідних транснаціональних корпорацій, які розміщують різні за специфікою виробничі комплекси в багатьох країнах світу, уже зараз доводить, що цей ефект дійсно має місце. У даному випадку можна говорити про культурно зумовлені порівняльні переваги у міжнародній торгівлі.

3.2 Порівняльний аналіз культур України та інших країн з точки зору дистанції культур (за методикою Г. Хофстеда)

Розглядаючи культуру як сукупність знань, які здатні зумовити економічний ефект, можна стверджувати, що вектором розвитку міжнародних економічних відносин має стати взаємодія різних культур.

З метою перевірки цієї гіпотези були проаналізовані статистичні дані щодо динаміки зовнішньоекономічної діяльності України за останні 10 років та показники дистанції культур. Для аналізу співвідношення різних ділових культур країн світу ми використали модель нідерландського вченого, засновника етнометрії Гірта Хофстеда, яка на сьогоднішній день є найпопулярнішою у науковому світі.

Необхідно зазначити, що єдиного підходу до визначення культури та оцінки культурної подібності не існує. З безлічі трактувань культури, наявних у світовій і вітчизняній літературі, цілям нашого аналізу найбільше відповідає розуміння культури як соціальної пам'яті суспільства - особливого соціального механізму, що ґрунтується на динамічній системі правил (включаючи цінності, переконання, норми й моделі поведінки), які визнаються більшістю членів суспільства, передаються з покоління в покоління, відносно стійкі, але здатні змінюватись у часі.

Концепція культури як соціальної пам'яті суспільства була розроблена в західній соціології у 20-ті роки ХХ-го сторіччя. У 1927 році американський соціолог І.Майр визначив культуру, як “те, що зберігається з минулого людей і впливає на їхнє сьогодення для оформлення їхнього майбутнього” [3, с. 177]. У радянській науці уявлення про культуру як соціальну пам'ять суспільства було розвинуто у 70-ті роки ХХ-го сторіччя Ю.А.Левадою. Його основна ідея полягала у трактуванні культури як особливого роду мови (цінностей, знань, норм, вимог, санкцій), освоєння якої дозволяє новим поколінням опановувати досвід минулого і примножувати його [18, с. 98].

Зі зростанням розуміння впливу культурних чинників на соціально-економічні процеси в останній третині XX століття формується етнометрія - напрямок етносоціальних досліджень, який аналізує ментальні характеристики різних етнічних груп з використанням формалізованих (математичних) методів. Російські вчені Н.Латова та Ю.Латов проаналізувавши найбільш відомі етнометричні методики порівняльного аналізу культурних цінностей (методики Г.Хофстеда, Ф.Тромпенаарса, Ш.Шварца, Р.Хоуза (проект GLOBE), Р. Інглхарта (проект WVS)) дійшли висновку, що невизначеність культурних вимірів пов'язана не стільки з недоліками етнометричних методик, скільки зі слабкою емпіричною базою подібних досліджень [26]. У своїх власних дослідженнях ці науковці найчастіше використовують методику Г.Хофстеда, за якою накопичено найбільше даних. Крім того перевагою цієї методики є те, що вона дозволяє розглядати культуру в якості екзогенної змінної. Г.Хофстед визначає культуру як “колективне програмування свідомості, що допомагає відрізняти членів однієї групи або категорії людей від інших” [68]. Згідно його підходу, культура не передається генетично (на відміну від спільної історії чи географічної близькості), а ґрунтується на засвоєних цінностях, які передаються від батьків дітям в процесі соціального виховання. Культура як розумове програмування охоплює багато факторів (від релігії до етичних і політичних переконань), формується на дуже тривалий період і може у значній мірі розглядатись як інваріант над життям індивіда.

Модель Г.Хофстеда ґрунтується на визначенні 5 культурних вимірників, за допомогою яких можна охарактеризувати й описати домінуючі ціннісні системи представників різних країн та етнічних груп:

1) дистанція влади (PDI) - готовність позитивно сприймати нерівність у розподілі влади і статусу в групі, організації чи суспільстві;

2) уникнення невпевненості (UAI) - готовність приймати нестабільність життєвих і виробничих умов, з одного боку, і потреба в захисті від непередбачуваних обставин, з іншого;

3) індивідуалізм / колективізм (IND) - баланс між “я” та “ми”, межа, до якої кожна особа готова відмовитися від особистих потреб або прав на користь групи, організації чи суспільства, до якого вона належить;

4) чоловіче / жіноче начало (MAS) - баланс між так званими “чоловічими цінностями” (гроші, власність, успіх) і “жіночими цінностями” (якість життя, турбота про слабших);

5) “довгострокова орієнтація” (LTO) - показник того, наскільки суспільство схиляється до прагматизму й стратегічно орієнтується на майбутнє, на відміну від традиціоналізму та короткострокової (тактичної) орієнтації.

Використовуючи значення показників Г.Хофстеда для України та значення культурних вимірників для інших країн світу (найбільших торгівельних партнерів України), за формулою середньої геометричної культурних вимірників (2) ми здійснили порівняльний аналіз вітчизняної культури та культур інших країн та розрахували показники дистанції культур.

, (2)

де - показник дистанції культур (culture distance);

- кількісна оцінка і-го культурного вимірника для України (від 0 до 100);

- кількісна оцінка і-го показника культури для країни-цілі (від 0 до 100);

і - індекс чотирьох або п'яти показників культури Г.Хофстеда, за якими порівнюються країни (п'ятий показник довгострокової орієнтації був визначений не для всіх країн), і = (1…4(5)).

Відповідно, дві країни, для яких > 0, характеризуються дуже подібними національними, а відповідно й корпоративними культурами, а для яких > 50 (це максимальне значення даного показника) - діаметрально протилежними.

Виявилося (див. Табл. 1), що близькими до нас є культури таких країн, як Румунія, Болгарія, Російська Федерація, Греція, Польща, Португалія, Іспанія, Франція, Чеська республіка.

Країни з культурами, що найбільш відрізняються від української: Данія, Ірландія, Швеція, Австрія, Великобританія, Фінляндія, Ізраїль, Швейцарія, США.

Таблиця 3.1 - Значення показників дистанції між українською культурою та культурами інших країн*

*Розраховано за даними досліджень Г.Хофстеда // www.geert-hofstede.com/hofstede_dimensions.php

Виходячи з гіпотези про можливість отримання трансакційних вигод від обміну культурно зумовленими знаннями, цікавими для України, з точки зору міжнародного співробітництва, повинні бути країни, культури яких суттєво відрізняються від нашої. Цю тезу підтвердили результати наших досліджень у сфері пошуку зв'язку між показниками економічного співробітництва та показниками дистанції культур.

Наведемо значення коефіцієнтів кореляції (К_кор), розрахованих нами за даними Міністерства економіки України для таких масивів даних: 1) обсяг експорту - дистанція культур: К_кор = -0,36; 2) обсяг імпорту - дистанція культур: К_кор = -0,1; 3) українська діаспора - дистанція культур: К_кор = -0,26; 4) обсяг прямих іноземних інвестицій - дистанція культур: К_кор = 0,43; 5) спільні підприємства - дистанція культур: К_кор = 0,13. Зазначимо, що під час розрахунків показників економічного співробітництва були використані корегуючі коефіцієнти, що враховують ВВП та просторову відстань між аналізованими країнами (за аналогією з гравітаційною моделлю міжнародної торгівлі).

Додатне значення К_кор для таких масивів даних, як кількість спільних підприємств - дистанція культур та обсяг прямих іноземних інвестицій - дистанція культур, підтверджує когнітивну концепцію, оскільки саме пряме іноземне інвестування та створення спільних підприємств передбачає безпосередню взаємодію з іноземним партнером, а отже, й потенційний обмін культурно зумовленими знаннями, нормами, цінностями, досвідом тощо. Проте необхідно наголосити, що в даному випадку нас більше цікавили не абсолютні значення, а сам напрямок зміни зв'язку між визначеними масивами даних.

Незважаючи на від'ємне значення показника кореляції для таких рядів даних, як експортно-імпортні операції - дистанція культур, динаміка цих показників підтверджує гіпотезу про тенденцію підвищення ефективності міжнародних економічних відносин у напрямку збільшення дистанції культур.

Згідно з когнітивною концепцією культури, це означає для України потенційну можливість отримання додаткових трансакційних вигод від міжнародного співробітництва за рахунок збагачення культурними цінностями більш успішних ділових культур світу. Європейських стандартів життя неможливо досягти без формування у населення європейських цінностей. Це положення необхідно враховувати при визначенні геоекономічних та геополітичних пріоритетів міжнародної політики України, особливо у світлі європейського імпульсу національного розвитку.

Нерозуміння можливостей використання потенціалу крос-культурної взаємодії може призвести до помилок у визначення пріоритетів міжнародного співробітництва та складання неефективних програм економічного і соціального розвитку як країни в цілому, так і окремих її регіонів.

Висновки