Мовна ситуація в Україні та мас-медійному просторі

Для мови сучасних ЗМІ характерне послаблення офіційності, ідуть пошуки нових засобів експресивного мовлення, вироблення раціональних стандартів. Йде розширення кількісного і якісного складу комунікації.

Слід зважати на те, що ЗМІ становлять особливу сферу для функціонування мови, і всі процеси, які тут проходять, не тільки відбивають мовленнєву ситуацію взагалі, а й впливають на структуру самої мовної системи, що, своєю чергою, вимагає всебічного знання мови, уміння користуватися нею і як засобом пізнання, і як знаряддям спілкування й передачі інформації, і як джерелом естетичного розвитку - невід'ємної ознаки освіченої, усебічно розвиненої людини, а особливо працівників ЗМК.

Особливо великої ваги це набуває у пресі, адже газета має велику аудиторію і часто служить мовним еталоном. З огляду на це підвищується відповідальність працівників ЗМІ за мовне оформлення газетних матеріалів, бо кожна помилка, помножена на тираж видання, проходить перед очима різних за віком і фахом людей при загальному довір'ї до друкованого слова, фіксується у сфері свідомого чи підсвідомого, заважаючи виробленню й закріпленню навичок грамотності. Все це дозволяє розглядати мову періодичного видання як явище, в якому відбуваються важливі динамічні процеси у зв'язку з її функцією бути засобом спілкування в умовах дальшої демократизації суспільства і піднесення рівня культури, в умовах усунення негативних явищ у багатьох сферах суспільного життя. Тому ЗМК повинні відігравати дедалі більшу роль у розвитку літературної мови, у збагаченні її словника. Адже професіоналізм і компетентність журналіста, його точність у поводженні зі словом, скрупульозність, його майстерність, під чим слід розуміти й вміння лаконічно, доступно, образно викладати думки, що забезпечує ефективність і правильність сприймання їх читачем. А правильному розумінню допомагає насамперед системність, нормативність мовних засобів, тобто мова газети і правопис тексту мають бути нормативними, літературними.

Проте у газетному мовленні, на жаль, трапляються численні відхилення від мовностилістичних норм на рівні лексики, фразеології, у системі граматики, що є показником певних тенденцій, які виникають в умовах білінгвізму та виявляють здатність до переходу в закономірності внаслідок складних соціопсихічних процесів, що постають через взаємодію двох контактуючих мов - української та російської. Аналіз причин таких відступів у лінгвістичному та екстралінгвістичному планах засвідчує, що вони зумовлюються, зокрема, недостатнім опануванням норм літературної мови, впливом просторічних елементів, усного мовлення, діалектного оточення, в якому перебуває чи з якого вийшов журналіст, міжмовною інтерференцією, особливо на лексичному рівні. Часом впадає в око мовна нерівність, коли один матеріал чи рубрика значно поступаються іншим.

Що ж до радіо чи телебачення, то тут до тих самих мовних проблем додаються ще й проблеми, пов'язані з усним мовленням. Акцент, невживання „ґ”, мовні кальки, відсутність кваліфікованих дикторів і редакторів; зрештою, у нас немає мовної цензури, так само як зразків для наслідування. Вимоги пуристів зустрічають спротив у маргіналів від літератури та шоу-бізнесу. Правопис, що мав би бути зведений у ранг Закону, розвалюється на очах.

До того ж, глибока політична криза, помножена на складну економічну ситуацію зробили й без того не дуже актуальну для влади тему мовної політики взагалі недоречною. Уряд постійно обіцяє оприлюднити нарешті програму дій у різних сферах суспільного життя. Чомусь мало віриться, що однією з таких сфер стане мовна - в умовах кризи й виборів, що наближаються, знову «не до мови». Залишається сподіватися, що час, коли держава захоче вирішувати проблеми мовної сфери, таки настане.

В інформаційному просторі досі немає потужної системи узгоджених конструктивних ідеологем, здатних консолідувати суспільство для подолання теперішньої мовної ситуації. Незважаючи на це, сфера сучасних українських ЗМІ засвідчує: мова живе, еволюціонує, і завдання небайдужих до її долі журналістів-інтелігентів - вони ж бо належать до основних творців найрізноманітніших текстів - дбати, щоб мова за цих складних обставин зберігала свої генетико-типологічні риси, неповторність та самобутність.

Размещено на Allbest.ru