Показові теми останніх міжнародних загальноєвропейських конференцій, де превалює або нова тематика, або відомі теми висвітлюються з урахуванням нових фразеологічних досягнень. Наприклад, Братиславська конференція (Словаччина, вересень 2004 р.) була присвячена «фразеологічній мові спеціальності» (традиційне «професійні фразеологізми»). Основні проблеми сучасного вивчення намічені, зокрема, у статті В. Мокієнка «Фразеологія і мова спеціальності: аспекти дослідження». Вони зводяться до таких постулатів: тема допускає проекцію як у синхронію, так і діахронію; із прагматичних міркувань доцільніше широке розуміння фразеології, а при діахронічному аналізі, навпаки, -- надання переваги вузькому розумінню; діахронічний аналіз має поєднувати лінгвістичні методи дослідження з екстралінгвістичними; синхронічний опис ефективний у методичній літературі.

Підвищений інтерес до системного вивчення фразеології, можливість активніше застосовувати комп'ютерні технології, потреба укладання ідеографічних словників з необхідністю приводять до ономасіологічного (ідеографічного, тематико-ідеографічного) опису фразеологічних систем літературної та ареальної фразеології. Таке групування дасть змогу ефективніше досліджувати весь комплекс семантико - структурної організації системних зв'язків у фразеології на матеріалі уже певним чином згрупованого й систематизованого фразеологічного фонду, аргументовано твердити про активні джерелосфери, впроваджувати порівняльні й етимологічні дослідження, виявляти характер образності й мотивації фразеологічних одиниць, досліджувати діапазон фразеотворчості окремих концептів - образів, характер охоплення фразеологізмами лінгвістичного континууму, виявляти загальні та специфічні риси національної (ареальної) фразеології. Тематичне групування дозволить краще оцінити провідні мотиви народного фразеотворення, самобутність народних виразів. Це тим важливіше, що починає активно розроблятися культуро-знавчий аспект фразеології, її національна специфіка, мовно-фразеологічна картина світу.

Потребують дослідження, зокрема, образно-емоційна основа фразеологізмів на внутрішньомовному та міжмовному рівнях, виявлення тенденцій становлення (особливо в засобах масової інформації як найоперативнішому жанрі), моделювання в межах лексико -- семантичних систем, становлення ФО в тісному зв'язку з екстралінгвістичними умовами, багатоаспектний зв'язок фразеологізмів і суспільства, ідеографічна класифікація ФО, виявлення найпродуктивніших фразеотвірних сфер (укажемо на пріоритет комп'ютерної мови), ревіталізація (відродження) стійких сполук, механізми мовної еволюції, інтенсивність поповнення фразеологічними неологізмами, стратифікація ФО з погляду їх функціональної доцільності та фразеографічного статусу. У зв'язку з цим постає необхідність вивчення розвитку неографії і неофразеології.

Висновки

Отже, проаналізувавши сучасний стан дослідження фразеології у вітчизняному мовознавстві, а також визначивши новітні аспекти вивчення фразеологічних одиниць,слід зазначити, що сфера фразеології дає широке поле для наукових досліджень, оскільки є найбільш відкритим і динамічним рівнем української мови. Зміни у фразеологічному складі відбуваються протягом усього розвитку мови, відбиваючи загальномовні особливості й специфіку власне української мови, ознаки часу та впливи інших мов.

На сьогодні проблеми фразеології привертають усе більшу увагу науковців. Активно досліджується різний фразеологічний матеріал, поглиблюються обґрунтування низки важливих теоретичних положень, насамперед пов`язаних з основними ознаками фразеологізмів, принципами систематизації, установленням спільних і відмінних рис між фразеологічними й іншими одиницями мови, аналізуються семантичні, структурно-граматичні та стилістичні особливості фразеологічних зворотів, розробляються питання етимологізації фразеологізмів.

Вивчення особливостей фразеологічного складу мови стоїть у центрі уваги багатьох дослідників. Одним із актуальних напрямків дослідження є всезростаюче прагнення вчених з`ясувати внутрішньо- і зовнішньо-системні властивості фразеологічних одиниць. Конструктивні ідеї і цікаві гіпотези в цьому плані містять праці багатьох дослідників (М.Г. Аксентьєва, М.Ф. Алефірєнка, ГЛ. Удовиченка. І.Д. Ужченка, Л.А. Юрчука та ін.). Вони висвітлюють принципові питання структури і семантики фразеологічних одиниць як певного типу мовних одиниць.

Вітчизняна філологічна наука грунтовно займалась і продовжує займатись вивченням природи і характеру фразеологізмів. Мовознавчий інтерес та увага науковців до цього лінгвістичного об'єкта зобов'язані працям В. В. Виноградова, які заклали фундамент для вивчення фразеологізмів. У його роботах схарактеризовано і класифіковано типові розряди фразеологічних одиниць. Важливим є те, що обмислилась фразеологія як особлива галузь мовознавства. Переважна більшість філологів визнає обсяг фраз за семантичним принципом Виноградова.

Проблеми функціонування фразеології опрацювали також М.М. Шанський, В.А. Архангельський, Л. Авксентьєв, Б. О. Ларін. У планах діахронії важко переоцінити внесок О.О.Потебні в історичний опис ФО, у пізнання закономірностей їх творення як знаків мови. Заклик Б.О. Ларіна до системи опрацювання в діахронічному плані залишився майже без відповіді. Саме історична фразеологія, як виявилось, стала рубежем перед яким зупинилося багато фразеологів. В українському мовознавстві чимало статей , дисертацій, але з історичної фразеології - одиниці (Л.І.Коломієць, О.С.Юрченко).

Семантична класифікація Б.О.Ларіна за основу мала спостереження за історичною еволюцією семантики усталених словосполук , але досліджень у діахрональному плані так і не збільшилося. Функціональний аспект став основою систематизації стійких стійких сполук С.П. Гаврилина. Морфологічну класифікацію застосував С.І.Абакумов, стилістичну - Шанський.

Праці синхронного плану, у яких розроблялися теоретичні проблеми про суть ФО, про їх розпізнавальні та категоріальні властивості, сприяли появі нових напрямів у практичному дослідженні та вивченні функціонування фразеологізмів у сучасному мовознавстві.

У сучасній лінгвістиці можна виділити два основні аспекти дослідження фразеології - структурний і функціональний. Переважна більшість робіт із фразеології виконана в структурно-семантичному або функціонально-стилістичному плані. Питання семантики фразеологічних одиниць були в полі зору І. Чередниченка, Л. Скрипник, М. Демського, М. Алефіренка, Л. Боярової, в історичному плані ФО досліджувались у роботах Л. Коломієць та О. Юрченка. На матеріалі російської мови вивчення фразеології відбувалося у працях В. Виноградова, С. Отегова, О. Молоткова, В. Телії, М. Шанського, В. Жукова.

На основі певних принципів (семантичного, функціонального, граматичного, генетичного тощо), науковці запропонували ряд класифікаційних схем, що активно використовуються у теоретичній і методичній літературі і в наш час.

У планах діахронії важко переоцінити внесок О.О.Потебні в історичний опис ФО, у пізнання закономірностей їх творення як знаків мови. Заклик Б.О. Ларіна до системи опрацювання в діахронічному плані залишився майже без відповіді. Саме історична фразеологія, як виявилось, стала рубежем перед яким зупинилося багато фразеологів. В українському мовознавстві чимало статей , дисертацій, але з історичної фразеології - одиниці (Л.І.Коломієць, О.С.Юрченко).

Праці синхронного плану , у яких розроблялися теоретичні проблеми про суть ФО , про їх розпізнавальні та категоріальні властивості, сприяли появі нових напрямів у практичному дослідженні та вивченні функціонування фразеологізмів у сучасному мовознавстві.

Отже, сучасне мовознавство, базуючись на досягненнях як вітчизняної, так і зарубіжної фразеологічної науки - науковому доробку таких учених, як Л.А. Булаховський (1952), Г.М.Удовиченко (1965), Л.Г. Скрипник (1973), М.Ф. Алефіренко (1987), Л.Г.Авксентьєв (1988), В.Д. Ужченко (1988), В.М. Мокієнко (1989), М.Т. Демський (1994), В.В. Виноградов (1947), М.М. Шанський (1985), В.П. Жуков (1986) та інших лінгвістів досягло у вивченні фразеології значних успіхів. У науці про фразеологію спостерігається активне опрацювання різних типів фразеологічних одиниць як репрезентантів мовної картини світу певного етносу.

Можна з впевненістю стверджувати, що погляди сучасних мовознавців на ті чи інші явища певною мірою еволюціонували.

Теорія фразеології досягла значних успіхів: розроблено ряд критеріїв визначення фразеологічних одиниць, створено кілька класифікаційних схем їх розподілу, активно ведуться дослідження структурно-семантичних властивостей фразеологізмів та їх функціонування в мові художніх творів, розробляються теоретичні основи фразеології.

У науці про фразеологію спостерігається активне опрацювання різних типів фразеологічних одиниць як репрезентантів мовної картини світу певного етносу.

Національна специфіка мовних одиниць того чи іншого етносу в останні роки стала об`єктом дослідження багатьох психоетнолінгвістів, адже, за образним твердженням Д. Овсянико-Куликовського, втрата «лінгвістичного зв`язку вітчизною змінює національну приналежність людини».

В останні десятиріччя особливої актуальності набула проблема лінгво-дидактичного забезпечення змісту і форм роботи з фразеологізмами, підвищився інтерес педагогічної науки до завдань активізації процесу вивчення фразеологізмів.

Список використаної літератури

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія / Л.Г. Авксентьєв. - К.: Вища школа,1967. - С.49-51

2. Архангельский В. Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. / В. Л. Архангельский - Ростов-на Дону: Изд-во РГУ, 1964. - 177 с.

3. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка Пер. с фр. / Ш. Балли - М.: Иностр. лит., 1955. - 416с.

4. Білоноженко В.М. та ін. Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. / В.М. Білоноженко, В.О. Винник, І.С. Гнатюк та ін. - К.: Наукова думка, 1993. - С.12

5. Виноградов В. В. Итоги обсуждения вопросов стилистики / В.В. Виноградов // Вопросы языкознания. - 1955. - №1. - с.64

6. Жовтобрюх М. А.Лексика і фразеологія. - К.: Наукова думка,1984. - с. 56-60.

7. Жуков В.П. Семантика фразеологічних зворотів. -Київ, 1978.-с.11.

8. Їжакевич Г. П. Стилістична класифікація фразеологізмів // Українська мова і література в школі, 1971. - №10. - с.21

9. Ларин Б. А. История русского языка и общее языкознание.-М.: Просвещение, 1977. - с.157

10. Ларін Б.О. Фразеологія та лексикографія. - К.: Наукова думка, 1989. -307с.

11. Молотков А. И. Основи фразеологии русского язика. - Л.: Наука, 1977.-с.126

12. Поліванов Є.Д. Статті з загального мовознавства. - Москва,1968.-с.63

13. Потебня О.О. Естетика і поетика слова. - Київ,1985

14. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. - К.: Наукова думка, 1973. - с.192-280.

15. Скрипник Л.Г. Основні аспекти дослідження лексики й фразеології української мови. Мовознавство на Україні за п'ятдесят років. - К.: Вища школа, 1967. - с.79-103.

16. Талієв М. Т. Проблеми устойчивости и вариантности фразеологических единиц. -- Тула, 1972. -- с.32

17. Тимошенко П. В, О. О. Шахматов. Про українську мову // Укр. мова в школі, 1956.-№4.- с.9.

18. Удовиченко Г. М. Предмет фразеології та семантичні типи фразеологізмів. // Українська мова і література в школі. - 1965. - №2. - с.21

19. Ужченко В.Д. Історико-лінгвістичний аспект формування української фразеології // Автореферат дис. докт. філ. наук.- Дніпропетровськ, 1994. -c.127

20. Франко І.Я. Галицько-руські народні приповідки: В 3-х т. - Львів, 1901 - 1910.

21. Шанский Н. М. Фразеология современного русского языка. - М.:Высшая школа, 1969. - с.82

Размещено на Allbest.ru