Процеси освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII століття

У підрозділі 2.4. “Особливості формозміни німецької топонімної лексики” аналізується характер включення німецьких топонімів до відмінкової системи російської мови XVIII ст. Так, у географічних назвах, граматично оформлених у мові-реципієнті, відображалися важливі особливості його типів флективної словозміни. Топонімна лексика німецького походження, що відмінювалася, відбивала ту парадигматичну схему, яка була притаманна і споконвічно російським словам: німецькі топоніми, які були оформлені як імена чоловічого та середнього роду, змінювалися за другим типом відмінювання; імена жіночого роду - за першим. Німецькі топоніми, визначення родової належності яких викликало труднощі, не відмінювалися. Результати дослідження свідчать про те, що практично всі іншомовні оніми, які були зафіксовані у джерелах XVIII ст., мали родове оформлення та відмінювалися, тобто у морфологічному відношенні були адаптовані російською мовою. За межею відмінювання залишалися топоніми, які мали вокальні фіналі та ті, що не відповідали родовим закінченням мови-реципієнта.

У третьому розділі “Структурна адаптація німецьких топонімів” досліджуються особливості структурного оформлення різних словотворчих моделей німецьких топонімів; причини їх структурного переоформлення та семантичної передачі у мові-реципієнті. У першому та другому підрозділах розглядається питання структурної адаптації простих, суфіксально-похідних та безсуфіксально-похідних німецьких топонімів. У ході дослідження встановлено, що ці словотвірні типи іншомовних онімів не зазнавали у нових умовах структурних змін. Такий спосіб оформлення може пояснюватися тим, що всі іншомовні запозичення у російській мові XVIII ст. сприймалися як аморфні, позбавлені внутрішніх зв'язків імена, і тому передавалися за правилами транслітерації або транскрипції, тобто у процесі структурного освоєння простих, суфіксально-похідних та безсуфіксально-похідних топонімів складається певна тенденція - залишати їх у мові-реципієнті структурно непереоформленими.

У підрозділі 3.3. “Структурна адаптація складних німецьких топонімів” проаналізовано російські форми топонімних складань, які дозволяють стверджувати, що цей тип німецьких географічних назв адаптувався у приймальній мовній системі за принципом “спрощення”, незважаючи на те, що топоформанти -berg, -burg, -dorf, -heim, -kirch, -bach, -stadt, -bruck та ін., були досить поширеними у мові-реципієнті та відповідали російським термінам гора, крепость, деревня, дом, церковь, пристань, ручей, город, мост та ін. При цьому на фоні такої стабільної передачі зустрічаються випадки “пізнавання” постпозитивних елементів. Про це свідчать факти виділення їх у структурі російських субститутів, що пітверджується дефісним та роздільним написанням топонімних компонентів і появою на стику топооснов “графічного” маркера -ъ: Kasseldorf - Кассель Дорф (“Кассель Дорф, Германскїя деревня…” [Сл. Лад. Ж.Б., ч.2]); Regensburg - Регенс-бургъ // Регенсъбургъ (“Регенс-бургъ, Имперской городъ…” [НВГ., с.116], “…посланникъ въ Ргенсъбургh …” [Спб, № 1, 1729]). У процесі структурного освоєння німецьких топонімних складань з препозитивними компонентами Karl-, Kayser-, Hohen-, Kцnig-, Stadt- та антонімними топоформантами Neu- / Alt- и Ost- спостерігається картина, аналогічна адаптації онімів з постпозитивними топоелементами. Однак при цьому траплялися випадки, коли топооснови Neu- / Alt- перекладалися, і складна у мові-джерелі назва трансформувалася в російському варіанті в складний топонім: Altmark - Старая Мархія // древняя Маркія (“Старая Мархія, гдh города Стендоль…” [Баум., с.59], “Въ древней Маркіи, что есть Штендель…” [Введ., с.102]). Російські субститути німецьких назв з топонімним формантом Neuen- могли виникнути в результаті арадикації Neuen- на базі російського прикметника новый, оскільки, на думку Є.С.Отіна, “у топонімії в більшості випадків доводиться зустрічатися зі структурною переробкою семантично незрозумілих слів на базі звичних кореневих елементів мови-реципієнта - “радіксів”. Група топонімних утворень з компонентами Ost-, Nord-, Weiв-, Rot-, Schwarz- і -see адаптувалася в російській мові шляхом перекладу частин назви: Schwarzwald - Черный лhсъ (“…городъ лежитъ въ Черномъ лhсh” [Сл. Ланг., ч.3, с.269]); Nordsee - Нhмецкое море (“…находящееся около Европы Нhмецкое море…” [Греч., ч.1, с.30]) або передавалася за допомогою часткового калькування, яке з'єднувало транслітерацію із семантичною передачею уточнювальних означень: Rotmein - Красный Майнъ (“…главный городъ стоитъ при Красномъ Майнh…” [Вс. земл., с.131]).

Російські варіанти складних німецьких топонімів із сурядним зв'язком між компонентами становили собою, на відміну від своїх іншомовних прототипів, суфіксально-складні назви, в яких другий компонент оніма зазнавав у “чужому” мовному середовищі слов'янського суфіксального (за допомогою елемента -ск-) дооформлення, наприклад: Braunschweig-Lьneburg - Княжество Брауншвейгъ-Люнебургское (“…городъ Княжества Брауншвейгъ-Люнебургского” [Рот., с.178]). Крім того, зустрічаються випадки цільнооформленості та роздільнооформленості таких топонімів, а також факти збереження структури.

Головними субститутами топонімних утворень з препозитивними формантами Nieder-, Ober- були двослівні субстантивні сполучення, які являли собою гібридні назви, структурно оформлені російськими прикметниками та транслітерованими або переданими за традицією німецькими тополексемами: Niederbaden - нижнеи Баденъ (“Нижнеи Баденъ…касается…” [Зем. кр., с. 192]) Oberschwaben - Верхняя Швабія (“…пойдетъ чрезъ…Верхнюю Швабію…” [МВ, № 94, 1784]). На характер адаптації таких онімів у мові-реципієнті впливала типологічна конвергентність німецького та російського топоніміконів.

У підрозділі 3.4. “Структурна адаптація складених німецьких топонімів” проаналізовано особливості структурного освоєння німецьких топонімних словесних комплексів, які були представлені групою онімів з пріагіонімним компонентом Sankt та топонімами Frankfurt am Main и Frankfurt an der Oder. У російській мові XVIII ст. структура, яку мали німецькі географічні назви з уточнювальним компонентом у мові-джерелі, - розділове написання компонентів - зберігалася: St.Veit // S.Veit - Санкт веитъ (“Санкт веитъ…такоежъ мhсто…” [Зем. кр., с. 169]). Топоніми Frankfurt am Main и Frankfurt an der Oder у мові-реципієнті в структурному відношенні також не змінювалися, але при цьому прийменник an замінювався російськими субститутами при і на. Крім того, до складу російських варіантів міг включатися термін рhка або підрядний сполучник что як додаткове уточнення та пояснення структури складених назв: Frankfurt am Main - Франкфуртъ при рhкh Майнh // Франкфутръ, что при Майнh (“Франкфуртъ, Имперсокй городъ при рhкh Майнh …” [НВГ, с. 114], “…изъ Франкфурта, что при Майнh…” [МВ, № 2, 1775]). На процес освоєння таких топонімів значно вплинули структурні особливості російської топонімії, яка мала аналогічні прийменникові конструкції. Отже, тотожність засобів топонімоутворення у контактних мовах значно полегшувала структурну адаптацію німецьких топонімів у мові-реципієнті.

У підрозділі 3.5. “Структурна адаптація німецьких хоронімів” встановлено, що у структурному оформленні німецької хоронімії у російській мові XVIII ст. починає складатися певна тенденція. При оформленні німецьких адміністративно-територіальних одиниць можна виділити три найпродуктивніші моделі: 1) непереоформлені субститути; 2) хороніми, які передавалися у мові-реципієнті описово-атрибутивною конструкцією; 3) варіанти, які були оформлені фіналлю -їя /-ія / -ия. Назва країни Deutschland у мові-реципієнті на сторінках досліджених джерел передавалася двома функціональними варіантами - Германія і Немецкая земля. Субститут Германія представляв собою транслітерацію латинської назви Germania. Російська форма Немецкая земля могла виникнути як внаслідок перекладу, так і незалежно від свого прототипу у мові-джерелі, тобто могла бути членом німецько-російської топонімної пари, яка була результатом незалежного паралельного найменування у двох контактних мовах - російській і німецькій. Головним, базовим варіантом німецького хороніма Deutschland у розглянутий період був онім Германія, який і утверджується в російській мові, ставши згодом традиційним, історично закріпленим.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз матеріалу показує, що фонетична адаптація німецької топонімної лексики в російській мові XVIII ст. проходила при існуванні великої кількості варіантів. Варіантність спостерігалася протягом усього століття і була викликана як особливостями фонетики та графіки мови-реципієнта, так і діалектними особливостями мови-джерела. Освоєння німецьких топонімів на формально-фонетичному рівні ще не було завершеним і носило змішаний - транскрипційно-транслітераційний, транскрипційний або тільки транслітераційний характер. Із наведених вище даних виходить, що в XVIII ст. при адаптації німецьких географічних назв мали місце три моделі їхнього оформлення: 1) графічна, 2) фонетична, 3) фонографічна. У цілому фонетична адаптація німецьких топонімів проходила з більшою орієнтацією на мову-джерело. Це виявлялося у великій кількості фонетичної передачі та домінуванні засобу практичної транскрипції під час засвоєння німецької топонімної лексики.

2. Морфологічна адаптація німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. проходила досить інтенсивно, при цьому важливим аспектом цього процесу було визначення родової належності аналізованих онімів і як наслідок - їх відмінювання та невідмінювання. Слід зазначити, що практично всі досліджені в джерелах XVIII ст. німецькі топоніми мали родове оформлення і відмінювалися, тобто в морфологічному відношенні були адаптовані російською мовою.

3. Особливість структурної адаптації німецької топонімної лексики в російській мові XVIII ст. полягає, з одного боку, у прагненні зберегти своєрідність іншомовних топонімів і топоформантів, що входили до структури останніх, не замінюючи їх елементами, які відповідали російській топонімній системі, а з другого боку, підпорядкувати німецькі географічні назви (в основному складні та складені) топонімній системі мови-реципієнта, що відображалося в їхній семантичній передачі, а також у роздільному і дефісному написанні. Непереоформленими в структурному відношенні залишалися прості та суфіксально-похідні топоніми, які були освоєні за принципом спрощення. У процесі освоєння німецьких топонімних утворень спостерігається картина, аналогічна адаптації простих і суфіксально-похідних топонімів. Однак на тлі передачі, яка була спрямована на зберігання структури складних географічних назв, зустрічаються факти роздільного і дефісного написання постпозитивних і препозитивних формантів, а також структурно нетотожні випадки їх перекладу в російській мові. При цьому складна в мові-джерелі назва трансформувалася в мові-реципієнті в складений топонім. Дефісне написання топонімних складань із сурядним зв'язком між компонентами при адаптації в російській мові зберігалося. Структурне освоєння складених німецьких топонімів виражалося в численних модифікаціях: дефісному і роздільному написанні, частковій семантичній передачі тощо. На структурну адаптацію німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. визначально вплинула близькість топонімних систем контактних мов, які мають загальні типічні засоби утворення географічних назв, а також досить “прозора” семантика німецьких топоформантів, що входили до структури складних іншомовних онімів.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Графическое и фонографическое освоение немецких топонимов русским языком XVIII в. // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. тр. / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. Донецк: Донеччина, 2002. Вып. 8. С. 79-90.

2. Освоение немецких хоронимов в русском языке XVIII в. // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні науки. Суми: СумДУ, 2003. № 4 (50)'. С. 26-29.

3. Родовое оформление немецких гидронимов в русском языке XVIII в. // Мова: науково-теоретичний часопис: Зб. наук. пр. Одеса: Астропринт, 2003. № 8. С. 37-42.

4. Морфологическое оформление немецких хоронимов в русском языке XVIII в. // “Наукові записки” Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія. Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2003. Вип. 6. С. 101-104.

5. Родовое оформление немецких ойконимов в русском языке XVIII в. // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Випуск 12. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 328-333.

6. Структурная адаптация немецких составных топонимов в русском языке XVIII в. // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. нау. тр. / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. Донецк: Донеччина, 2004. Вып. 9. С. 14-22.

7. Явления гиперкоррекции, сопровождавшие заимствование немецких топонимов русским языком XVIII в. // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. пр. / Редкол.: В.І.Гончар (відп. ред.) та ін. Київ: Знання України, 2004. С. 86-90.

8. Структурная адаптация сложных немецких топонимов в русском языке XVIII в. // Східнослов'янська філологія: Зб. наук. пр. Випуск 5. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. С. 46-54.

АНОТАЦІЯ

Бражнік Л.М. Процеси освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII століття. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2006.

У дисертаціоному дослідженні вивчено фонетичні, морфологічні та структурні особливості адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст.

Предметом дослідження стали німецькі топоніми, що були вибрані з оригінальних російських друкованих джерел XVIII ст. за методом суцільної вибірки. Внаслідок цього було складено та систематизовано топонімну картотеку обсягом сім тисяч онімних одиниць у різноманітних варіантних вживаннях.

Дослідження процесів освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. дозволило зробити такі висновки: фонетична адаптація іншомовних онімів у мові-реципієнті виявлялася в існуванні значної кількості їхніх фонетичних варіантів. Варіантність німецької топонімної лексики в російській мові залежала від ряду факторів: від усного та письмового джерел їх запозичення, від впливу фонетики мовної системи, яка приймає, та діалектних особливостей німецької мови. На фонетичному мовному рівні німецькі топоніми засвоювалися за трьома моделями: 1) графічною, 2) фонетичною, 3) фонографічною. Незважаючи на те, що при оформленні цілої низки німецьких звуків та графем труднощів у російській мові XVIII ст. не виникало, а в площині фонетичної адаптації установилася певна стабілізація, тобто відмічалося вироблення норм передачі окремих звуків і графем, що успадковувалося в сучасній російській мові, проте процес фонетичної адаптації німецьких топонімів на кінець XVIII ст. не можна вважати завершеним.

При функціонувані значної кількості варіантів проходив також процесс морфологічної адаптації німецьких топонімів. Визначальними факторами при їх граматичному оформленні були як характер фонетичної передачі фіналей німецьких онімів, так і закони топонімної системи російської мови, що виявлялися у пристосуванні німецьких географічних назв до норм граматики мови-реципієнта.

Особливість структурної адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. полягає, з одного боку, в прагненні зберегти своєрідність іншомовних топонімів і топоформантів, що входили до структури останніх, не замінюючи їх елементами, які відповідали російській топонімній системі, а з іншого боку, підпорядкувати німецькі географічні назви (в основному складні та складені) топонімній системі мови-реципієнта, що відображалося в їхньому структурному переоформленні та семантичній передачі. Крім того, на структурне освоєння іншомовних онімів значно вплинула типологічна конвергентність німецького та російського топоніміконів.

У дослідженні адаптація німецьких топонімів розглядається як комплексний процес, в якому всі мовні рівні взаємопов'язані та взаємозумовлені.

Матеріал та результати дослідження можуть бути використані для подальшого студіювання проблем освоєння німецьких топонімів як у сучасній російській, так і в українській мовах.

Ключові слова: німецький топонім, адаптація, варіант, субституція, субститут, освоєння.

АННОТАЦИЯ

Бражник Л.М. Процессы освоения немецких топонимов в русском языке XVIII в. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Днепропетровский национальний университет. - Днепропетровск, 2006.

В диссертационном исследовании изучены фонетические, морфологические и структурные особенности адаптации немецких топонимов в русском языке XVIII в.

Предметом исследования послужили немецкие топонимы, извлеченные из оригинальных русских текстов XVIII в. методом сплошной выборки. В результате была составлена и систематизирована топонимическая картотека объемом семь тысяч онимных единиц в разных вариантных употреблениях.

Исследование процессов освоения немецких топонимов в русском языке позволило сделать следующие выводы: фонетическая адаптация иноязычных онимов в языке-реципиенте выражалась в значительном количестве вариантов. Вариантность немецкой топонимической лексики в русском языке зависела от ряда факторов: от устного и письменного источников их заимствования, от влияния фонетического строя принимающей языковой системы и диалектных особенностей немецкого языка. На данном языковом уровне немецкие топонимы осваивались по трем моделям: 1) графической, 2) фонетической, 3) фонографической. Несмотря на то, что при оформлении целого ряда немецких звуков и графем сложности в русском языке XVIII в. не возникали, и в области фонетической адаптации устанавливается определенная стабилизация, т.е. отмечается выработка норм передачи отдельных звуков и графем, которая наследуется в современном русском языке, процесс фонетической адаптации немецких топонимов к концу XVIII в. нельзя считать завершенным.

При значительном количестве вариантов протекало и морфологическое освоение немецких топонимов. Определяющим при их грамматическом оформлении был характер фонетических передач финалей немецких онимов. Значительное влияние оказывали также законы топонимической системы русского языка, проявляющиеся в приспособлении немецких географических названий к нормам грамматики языка-реципиента.

Особенность структурной адаптации немецких топонимов в русском языке XVIII в. заключается, с одной стороны, в стремлении сохранить структурное своеобразие иноязычных онимов и входящих в их состав топоформантов, а с другой стороны, в подчинении немецких географических названий (в основном сложных и составных) топонимической системе языка-реципиента, что выражалось в их структурном переоформлении и семантических передачах. Заметное влияние на структурное освоение иноязычных онимов оказала типологическая конвергентность немецкого и русского топонимиконов.

В диссертации освоение немецких топонимов рассматривается как комплексный процесс, в котором все языковые уровни взаимосвязаны и взаимообусловлены.

Материалы и результаты исследования могут быть использованы для дальнейшей разработки проблем адаптации немецких топонимов как в современном русском, так и украинском языках.

Ключевые слова: немецкий топоним, адаптация, вариант, субституция, субститут, освоение.

ANNOTATION

Brashnik L.M. The processes of the German toponyms adapting in the Russian language of the XVIII century. Manuscript.

The Dissertation for the Candidate degree in Philology, speciality 10.02.02 - Russian language. - Dnepropetrovsk National University. - Dnepropetrovsk, 2006.

The presented research is dedicated to the problem of the investigation of the adaptative processes in the German toponymic vocabulary in the Russian language of the XVIII century.

The subject of the research is the German toponyms from the original Russian printing texts of the XVIII century. The method of cover-to-cover extraction was used during the process. The result of it is a classified toponymic card-catalogue, consisting of 7.000 examples of onyms in different variants of using them.

Investigation of adaptating processes of the German toponyms in the Russian language gave the possibility to make the following conclusions: phonetic adaptation of the foreign onyms in the recipient language was in the considerable amout of their phonetic variants, though the ultimate end of this process was coming closer of a geographical name to its spelling and pronouncing in the source-language. Dimorphism of the German toponyms in the Russian language depended on some factors: on oral and written sources of their borrowing; on the influence of the phonetic system of the recipient language system and dialect peculiarities of the German language. The German toponyms were being adapted on the phonetic lingual level according to 3 models: 1) graphic; 2) phonetic; 3) phonografic. Although there were not any difficulties in the Russian language of the XVIII century, while forming of the rout of series of the German sounds and graphemes. The definite stabilization was being set, so the forming of the rates of sounds and graphemes making was ben stated, which was inherited by the modern Russian language. But the phonetic adaptative processes of the German toponyms can it be thought as accomplished at the end of the XVIII century.

The process of morphological adaptation of the German toponyms was accompanied with the considerable amout of variants. The determined factor was the character of phonetic endings of the German onyms while grammatical forming. The rules of the Russian language toponymic system had a definite influence, which acted in adaptation of the German geographical names to the recipient language grammar standars.

Peculiarity of the structural adaptation of the German toponyms in the Russian language of the XVIII centuries the on hand en search for maintaining of the foreign onyms' distinctness, which are affiliated to the topoformants, on the other hand to make subordinate the German geographical names (chiefly complex and composite) to the toponymic system of the recipient language, which was seen in their constitutional reform and semantics. Typological toponimicons had a great influence on onyms in the recipient language.

In the research there was the hypothesis of the adaptation of the German toponyms as a complex process, where all language levels are inter locking.

Materials and the results of the research can be used in the further developing of the German toponyms' exploration as in the modern Russian as in the Ukranian languages.

Key words: German toponym, adaptation, variant, substitution, substitute, adapting.

Размещено на Allbest.ru