Демінутиви в анімалістичних фразеологізмах української мови

-субстантивні;

-ад'єктивні;

-дієслівні;

-адвербіальні;

-інтер'єктивні.

Але кількість і межі класифікаційних розрядів, критерії їх виділення ще лишаються предметом наукових дискусій.

Аналіз картотеки АФ з демінутивним компонентом показав, що серед них найбільш поширені дієслівні, ад'єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер'єктивних ідіом.

Субстантивні АФ з демінутивним компонентом об'єднує наявність у їхньому змісті категоріального значення предметності, яке виражається через сукупність таких узагальнених значень, як значення особи, неособи, власне предмета й абстрактного значення у поєднанні з граматичними значеннями роду, числа та відмінка [48, с. 59]. Ці характеристики поширюються на різні семантико-тематичні розряди фразеологізмів. У складі речення субстантивні ФО пов'язуються зі словами через парадигматичні форми.

Залежно від того, яка семема входить до змісту конкретних АФ з ДК, їх можна поділити на такі групи: 1) ФО на позначення назв осіб, 2) ФО на позначення назв неосіб, 3) ФО на позначення назв власне предметів, 4) ФО з абстрактною семантикою.

Субстантивні ФО з ДК - назви особи - можуть об'єднуватися в синонімічні ряди, члени яких по-своєму розкривають певне поняття чи судження. Фразеологізми із семантикою особи є найбільш кількісною групою в межах субстантивних ФО. Вони називають особу і вказують: а) на її родинні стосунки (десята вода (шкурка) на киселі [31, с. 41]); б) на фізичні особливості людини (розпатлана як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210]); в) на психічні особливості особи, її вдачу (іржи-коник [8, с. 226], кручене телятко [8, с. 244]).

АФ з ДК із семантикою власне предмета, речовини позначають: а) різні предмети (козяча (козина) ніжка [4, с. 551]); б) спиртні напої (молоко з-під скаженої корівки [33, с. 113]).

До складу змістової структури субстантивних АФ разом з їх фразеологічним значенням входять також відповідні граматичні значення роду, числа та відмінка. У АФ з ДК лексичний компонент - іменник - фіксується в одній родовій формі. У таких ФО іменник виступає фраземотворчим компонентом і виражає модально-оцінювальну характеристику особи: кручене телятко - непосидюча дитина [8, с. 244], блудлива овечка - людина, яка збилася з правильного життєвого шляху [4, с. 577], стріляний їжачок - бувала, з досвідом людина [8, с. 219].

Нами виявлено такі моделі субстантивних АФ з демінутивним компонентом:

«прикметник + іменник-ДК»: блудлива овечка [4, с. 577]; покірливе телятко [33, с. 201];

«іменник-ДК + прийменник + іменник-ДК»: рильце в пушку [4, с. 736];

«іменник (іменник-ДК) + іменник (іменник-ДК)»: дятлик-стукун [8, с. 214]; лисичка-сестричка [31, с. 78];

Серед субстантивних АФ з ДК зафіксовано конструкцію, які складаються з іменників, поєднаних сурядним зв'язком: ріжки та ніжки [31, с. 129].

Ад'єктивним АФ з ДК притаманне категоріальне значення атрибутивності, здатність виражати статичну ознаку предмета чи особи [47, с. 59]. Ці фразеологізми відбивають загальне значення певної характеристики предмета, особи або стану особи, вживаються в синтаксичній функції означення (узгодженого чи неузгодженого), іменної частини складеного присудка і можуть виражати відношення і зв'язки між словами через парадигматичні форми, які визначаються здебільшого синтаксичною функцією ФО [48, с. 59]. Ад'єктивним фразеологізмам притаманні категорії роду й числа. Категорія роду виявляється в різних формах узгодження з тими словами, з якими поєднується той чи інший фразеологізм. Належність АФ з ДК до того чи іншого роду визначається родом того слова, з яким воно узгоджується. Серед ад'єктивних АФ з демінутивним компонентом є одиниці, семантико-граматичне значення яких залежить від категоріальних ознак стрижневого компонента (невинний як баранчик [34, с. 13]) та значення яких не формується під впливом категоріальної належності граматично головного слова (з ґедзиком 4, с. 171]).

Ад'єктивні АФ з ДК вирізняються структурною розмаїтістю. Своєрідний структурний тип АФ становлять компаративні фразеологізми. Структура конструкцій компаративних ФО - повнозначне слово і зворот, який приєднується до нього за допомогою порівняльної частки як. Цим повнозначним словом-компонентом найчастіше виступає прикметник, який є ознакою іменника в другій структурній частині порівняльного звороту: роботяща як бджілка [34, с. 14], розпатлана як овечка [34, с. 103].

Деякі компаративні звороти уживаються без порівнюваного слова і не мають атрибутивних слів: як голубки [4, с. 188], як яєчко [34, с. 168].

Найчисленнішу групу ад'єктивних АФ з ДК становлять одиниці, що називають певні ознаки, притаманні особі. Значно менше є ФО, які називають ознаки, властиві неособі, власне предметові тощо. Фразеологізми названих груп належать до розряду якісних і об'єднуються в такі класи: 1) фразеологізми, що моделюють психічні властивості людини (дурна як овечка [34, с. 103]); 2) ФО, що моделюють фізичні властивості людини (товстий, як бичок [42, с. 210].); 3) ФО, що моделюють моральні якості людини, переважно називають негативні риси (лисячі вушка [8, с. 210], роботяща як бджілка [34, с. 14], з ґедзиком [4, с. 171], ласий, як кіт (кішка) до сальця [35, Т. 9, с. 22]); 4) ФО, що моделюють душевний стан людини (як би рибка у воді [34, с. 127]).

До найпродуктивніших моделей ад'єктивних фразеологізмів з демінутивними компонентами належать:

- «прикметник + компаратив»: дурна як овечка [34, с. 103], легенький, як пір'їнка [42, с. 113];

- «прийменник + іменник-ДК»: з хвостиком [4, с. 924], з ґедзиком [4, с. 171];

- «прикметник + іменник-ДК»: лисячі вушка [8, с. 210]; дешева рибка [49, с. 164].

Дієслівні ФО об'єднуються узагальненою семантикою процесуальної ознаки і мають граматичні категорії виду, стану, часу, способу, особи, числа, а в минулому часі - і роду [47, с. 53]. Вони можуть виступати предикатом, об'єктом дії, вживаючись у синтаксичній функції присудка або додатка і сполучаючись зі словами за допомогою парадигматичних форм. За своїми граматичними ознаками дієслівні ФО співвідносяться з дієсловами.

Дієслівні АФ з ДК є найчисленнішою групою. Вони мають виразне емоційне забарвлення і вживаються для позначення різноманітних дій, переважно пов'язаних зі сферою суспільного життя, із взаєминами людей, а також для позначення психічного стану осіб, яких вони стосуються. Більша частина дієслівних АФ є найменуванням звичайних фізичних дій людини, що фразеологізувалися внаслідок образного переосмислення і розширення семантики і стали позначати не стільки фізичну дію людини, скільки особливості її поведінки, взаємин з іншими людьми, ставлення до праці тощо.

Категорія виду належить насамперед дієслівному компоненту фразеологізму, а відповідне видове значення - усій ФО [50, с. 26]. При цьому видове формотворення фразем регулюється не стільки видовою парадигмою граматично стрижневого дієслівного компонента, скільки характером фразеологічного значення, тому що вид взагалі як загальнодієслівна категорія тісно пов'язаний із семантикою: пускати/пустити бісики (ґедзики) [4, с. 718], розправляти/розправити крильця [35, Т.4, с. 347], прикидатися/прикинутися овечкою [35, Т. 5, с. 611] тощо.

Повна часова парадигма притаманна лише тим АФ з демінутивним компонентом, у яких стрижневий дієслівний компонент повністю не десемантизувався і зберігає свої морфологічні властивості. Для більшості фразеологічних зворотів характерна нерівномірність уживання часових форм. Це зумовлюється в основному семантикою стійких зворотів.

Зафіксовано одну модель дієслівних АФ аналізованого типу - «дієслово + іменник-ДК у непрямому відмінку з прийменником або без нього»: викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90]; відкидати ратички [4, с. 121]:

Фразеологізми незалежно від їх матеріального вираження існують у мові як єдине ціле. Як підкреслює В.М. Бойко, план вираження ФО (з точки зору носіїв сучасної мови) не відповідає, чи майже не відповідає, плану змісту, тобто поверхнева структура фразеологізмів є асиметричною їх глибинній семантичній структурі, відповідно, семантична структура АФ з ДК не мотивується лексичними значеннями слів-компонентів [51, с. 7]. Аналіз масиву АФ з демінутивним компонентом показав, що серед них найбільш поширені дієслівні, ад'єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер'єктивних ідіом. Досліджувані фразеологізми не становлять гомогенного класу - вони неоднорідні як в аспекті стійкості, ідіоматичності, семантичної цілісності, так і стосовно структурно-граматичної організації.

2.3 Структурно-граматична характеристика анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом

У фразеологічному складі сучасної української мови чітко виділяються два великі розряди ФО: 1) фразеологізми, структурно організовані за моделями речень (стійкі фрази); 2) стійкі одиниці, співвідносні зі словосполученнями (фраземи). Осібне місце посідають ФО, що являють собою поєднання службового і повнозначного слів, так звані мінімальні фразеологізми [52, с. 80].

2.3.1 Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом

зі структурою словосполучень

Різні за характером поєднання компонентів фразеологічні одиниці реалізують властивий їм номінативно-виражальний потенціал тільки за умов комунікації, базовою функцією якої, як відомо, виступає речення, що актуалізується як висловлювання залежно від конкретних умов передачі відповідного повідомлення про факти і явища позамовної дійсності або ж про внутрішній світ людини. В основі речення лежить сукупність закономірностей використання лексичних, фразеологічних і морфологічних елементів та інтонаційно-позиційних засобів для побудови зв'язних відрізків мовлення з метою вираження й повідомлення думки. ФО як специфічні вторинні утворення, подібно до лексем, можуть займати будь-яку позицію у структурі речення, проте, на відміну від лексем, вони є складнішими утвореннями як за будовою, так і за семантикою. Функціонуючи в реченні, фразема вступає у смислові та граматичні зв'язки з іншими компонентами речення і як цілісна зі значеннєвого погляду одиниця виконує функцію члена речення [53, с. 2]. Анімалістичні фразеологізми з ДК, організовані за моделями словосполучень, як і синтаксичні словосполучення, є будівельним матеріалом для речень.

За характером сполучення слів-компонентів АФ з ДК можна поділити на два структурні типи: фразеологізми з будовою підрядних та сурядних словосполучень. У рамках кожного структурного типу доречно виділити структурні фразеологічні моделі, за якими утворюється ряд стійких зворотів, тому що до одного структурного типу можуть належати неоднорідні за категоріальними й семантичними ознаками ФО [54, с. 133]. Моделі характеризуються різною продуктивністю: одні дуже продуктивні, інші представлені окремими прикладами. Зміни структурної моделі, спричинені явищем варіантності, “лише свідчать про відносність її регулюючої ролі та збереження формальної й семантичної тотожності стійкого звороту” [55, с. 52].

До ФО, що мають структуру підрядних словосполучень, належать семантично неподільні стійкі звороти, в яких виділяються граматично незалежне головне слово і залежні від нього компоненти, приєднані до головного за допомогою існуючих способів підрядного зв'язку.

Модель «прикметник + іменник-ДК»: блудлива овечка [4, с. 577]; лисячі вушка [8, с. 210], кручене телятко [8, с. 244], покірненьке телятко [33, с. 201] та ін.

Для ФО цієї моделі характерні атрибутивні відношення. Відповідно до нормативного порядку слів в ад'єктивно-субстантивних сполученнях ад'єктивний компонент розташований у препозиції.

Для компонентів аналізованої групи анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом властиві форми роду, відмінка, числа, хоч за числами вони не завжди змінюються.

Модель «іменник (іменник-ДК) + іменник (іменник-ДК)»: дятлик-стукун [8, с. 214]; лисичка-сестричка [31, с. 78]. ФО, організовані за такою моделлю, належать до субстантивних і використовуються для характеристики осіб, предметів тощо. Між компонентами ФО цієї моделі встановлюються апозитивні відношення (відношення між означуваним іменником і прикладкою). У науковій літературі традиційно ця форма підрядного зв'язку кваліфікується як узгодження. Вважаємо, що в аналізованій моделі має місце кореляція (зв'язок, проміжний між сурядністю і підрядністю), тому що компоненти ФО належать до однієї частини мови і дублюють граматичні форми роду, числа, відмінка, коли при узгодженні ми маємо їх підпорядкування.

Модель «прийменник + прикметник + іменник-ДК у непрямому відмінку»: на курячій ніжці (лапці) [4, с. 551]; на задніх лапках [37, с. 34]. Звороти цієї моделі належать до ад'єктивних та адвербіальних і характеризуються постійним порядком розташування компонентів.

У розглянутих нижче структурних моделях АФ з демінутивним компонентом, співвідносних із підрядними словосполученнями, компоненти пов'язуються за допомогою керування. За структурною схемою це дієслівно-субстантивні та субстантивно-субстантивні сполучення з прийменниками та без них.

Модель «іменник-ДК (іменник) + прийменник + іменник (іменник-ДК) у непрямому відмінку»: рильце в пушку [4, с. 736], горобцю по кісточки [8, с. 212]. ін. Іменники-ДК у складі таких зворотів керують прийменниково-відмінковою формою іншого іменника, між компонентами ФО аналізованої моделі встановлюються атрибутивні та обставинні відношення. За значенням і синтаксичними функціями ці звороти належать до субстантивних та ад'єктивних фразеологізмів. Стрижневі компоненти можуть змінювати форму, а граматично залежні лишаються незмінними. АФ з такою структурною схемою відзначаються постійним порядком компонентів.

Ця модель ускладнюється вклинюванням прикметника, рідше займенника або числівника, які виражають оцінку, характеризуючу ознаку: казка про білого (солом'яного, рябого) бичка [4, с. 361], хатка на курячій ніжці [30, с. 241].

Модель «дієслово + іменник-ДК у непрямому відмінку з прийменником або без нього»: викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90]; відкидати ратички [4, с. 121] тощо. Дуже продуктивна модель.

АФ, організовані за такою структурною схемою, як і синтаксичні словосполучення аналогічної структури, мають в основі один зі способів підрядного зв'язку: до їх складу входить граматично стрижневе дієслово й керований ним граматично залежний іменник-ДК.

У деяких АФ з ДК дієслівний і субстантивний конституенти семантично рівноправні, однаковою мірою беруть участь у створенні фразеологічного значення, тобто семантично опорним вербатив є далеко не завжди: заморити черв'ячка (гробачка) [4, с. 313]. У досліджуваному матеріалі є приклади, коли до структури ФО з ДК входять полісемантичні дієслова чи дієслівні зв'язки. У цьому випадку семантичною недостатністю характеризується не субстантивний, а дієслівний компонент. Для реалізації зв'язаного значення полісемантичного дієслова необхідний субстантив, тобто семантика вершинного компонента зв'язана й повністю залежить від ключового символічного значення ДК: вкинути ґедзика [4, с. 369]. Ця модель ФО характеризується відсутністю постійного розташування компонентів: журавлика вловити [8, с. 216]; сичиків ловити [8, с. 240].

Деякі дієслівні АФ з ДК мають ускладнену структуру, тобто від стрижневого дієслова залежать два, три або більше компонентів, пов'язаних між собою зв'язком однорідної, а частіше неоднорідної супідрядності та послідовної підрядності: ловити рибу (рибку) в каламутній водиці (воді) [4, с. 444]; одержати від курочки вим'ячко [8, с. 230] тощо. В ускладнених структурах, на думку Н.Д. Бабич, “ступінь злиття компонентів значно слабший, ніж у двочленних, часто наявний той чи інший зв'язок значення фразеологізму зі значенням компонентів” [56, с. 32]. Менша спаяність конституентів, самостійна інтонація, модальна оформленість наближають багаточленну ФО до стійких фраз [56, с. 36].

У досліджуваному масиві АФ з ДК представлені одиниці, організовані за моделлю словосполучень із підрядносполучниковим підпорядкуванням. У таких фразеологізмах залежний член словосполучення приєднується до головного члена за допомогою підрядного сполучника [57, с. 69]. У нашому випадку це фраземи з порівняльною семантикою. Компаративна конструкцiя функцiонує за умови специфiчних семантичних вiдношень мiж суб'єктом i об'єктом порiвняння (компаративної константи й компаративного контрасту [58, с. 229]), якi не дозволяють ототожнювати суб'єкт i об'єкт і водночас не позбавляють мовця можливостi сприймати їх як спiввiдноснi одиницi. Обидва типи вiдношень зумовлюються показником порiвняльної семантики. Специфікою фразеологічних компаративем є семантичне зближення показника порівняння з лексемою-об'єктом порівняння, внаслідок чого вона «втрачає значення предметності й позначає разом з порівняльним сполучником тільки ознаку» [59, с. 15]. Це зумовлює мiнiмалiзацiю компаративної семантики таких конструкцій. Семантично стiйкi єдностi показника й об'єкта у фразеологiчних компаративемах виявляють різний ступінь «семантичної злитостi» з опорним словом. У компаративних АФ з ДК компарат і компарант виражаються різними граматичними формами.

Модель «прикметник + компаратив»: дурна як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210].

Модель «дієслово + компаратив»: грається як котик [42, с. 58]; нализався як бичок [42, с. 130]. Придієслівні компаративи дають якісну, інколи з відтінком міри та ступеня, образну характеристику способу дії, процесу або стану.

Модель «іменник (іменник-ДК) + компаратив (іменник-ДК)»: дитиночка, як качатко [42, с. 63]. Присубстантивні порівняння вживаються для образної характеристики людей, предметів.

Семантика компаративних фразеологiчних утворень частково (бiльшою чи меншою мiрою) мотивується значеннями їх компонентiв. При цьому зберiгаються структурнi риси нефразеологiчних порiвняльних кострукцiй, вiдповiдно зберiгається й компаративний змiст, разом з тим, спостерiгається семантичний перерозподiл - iнтенсифiкацiя певної ознаки внаслiдок семантичного зближення об'єкта порiвняння i його показника й одночасне послаблення порiвняльного змiсту.

Фразеологізми з демінутивним компонентом, організовані за моделлю сурядних словосполучень, являють собою структури, компоненти яких однофункціональні - однотипні за морфологічним оформленням, однопланово семантично зорієнтовані й об'єднані сурядним зв'язком, жодний елемент не виявляє змістово-граматичної залежності від іншого [54, с. 142]. Зафіксовано лише одну модель АФ з ДК, у якій між компонентами ФО єднальні відношення. Одиниці цієї моделі мають симетричну побудову, між їхніми компонентами, семантично поєднаними якимсь спільним виміром, встановлюються єднальні відношення: ріжки та ніжки [31, с.. 129].

2.3.2 Мінімальні анімалістичні фразеологізми з демінутивним

компонентом

На природу сполучень з одним повнозначним компонентом у вітчизняній мовознавчій науці існує три точки зору: 1) ці одиниці - фразеологізми, які складають окремий структурний розряд (В. Архангельський, С. Ожегов, В. Жуков, Л. Скрипник, Г. Удовиченко, М. Алефіренко, М. Демський та ін.); 2) ці одиниці - не самостійні, а є частинами інших фразеологізмів (Л. Костючук, А. Левицький); 3) ці одиниці - не фразеологізми, а слова, які пишуться окремо (М. Шанський, С. Гаврин, О. Тихонов та ін.). Більшість науковців не лише визнають існування таких стійких сполучень у сучасній українській мові, а й відносять їх до фразеологічних одиниць, виходячи з того, що для них характерні найважливіші ознаки фразеологізмів (відтворюваність, цілісність значення, стійкість компонентного складу і структури, граматична категоріальність) [60, с. 10].

АФ з ДК, структурно співвідносні зі сполученнями слів, мають переважно адвербіальну семантико-граматичну віднесеність. Еквівалентами цих ФО найчастіше виступають прислівники, рідше - прикметники, дієслова, дуже рідко - іменники. А в компонентному складі аналізованих моделей фразеологізмів спостерігається обернена закономірність: найпоширеніший компонент у складі цих ФО - іменник. Такі фразеологізми з ДК представлені різними структурними моделями.

Модель «прийменник + іменник-ДК»: під крильцями [4, с. 397], з хвостиком [4, с. 924], з ґедзиком [4, с. 171].

Модель «сполучник + іменник-ДК»: мов соловейко [31, с. 83], як яєчко [34, с. 168], як голубки [4, с. 188].

Модель «частка + іменник-ДК»: ні шерстинки [4, с. 962].

2.3.3 Анімалістичні фразеологічні одиниці з демінутивним компонентом зі структурою речень

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що АФ з ДК, які зі структурно-синтаксичного погляду співвідносяться з різними типами речень, кількісно поступаються стійким зворотам цього типу, організованим за моделлю словосполучень.

Модель АФ зі структурою двоскладних простих речень

АФ з демінутивним компонентом, співвідносні з повними непоширеними і поширеними двоскладними реченнями, характеризуються продуктивністю. Формально в них розрізняють суб'єкт і предикат. Завдяки нейтралізації суб'єктно-предикатних відношень у таких фразеологізмах формується узагальнено-цілісне фразеологічне значення: зайчик приніс [8, с. 218]; мишка тіпає [4, с. 490].

Серед аналізованих ФО кількісно переважають поширені багаточленні прості речення. Зафіксовано приклади розширення елементарної структури за рахунок означень до суб'єктних або об'єктних компонентів: покірне телятко дві матки ссе [37, с. 36].

Оскільки ми не аналізували пареміологічні одиниці, то фразеологізмів, організованих як складні речення з усіма структурними частинами, в досліджуваному масиві фразеологічних зворотів із компонентом не виявлено. Проте досить продуктивною є модель АФ зі структурою підрядних частин складнопідрядних речень.

АФ, співвідносні з підрядними частинами складнопідрядних речень

Осібне становище займають ФО, утворені внаслідок фразеологізації підрядної частини складнопідрядних речень. Вони співвідносні як із двоскладними, так і з односкладними реченнями. Зміст підрядної частини позбавлений граматичної семантики, тому вона нагадує речення лише за формальною структурою. Важливе конструктивне і смислове значення в них мають сполучники підрядності, які значною мірою визначають семантичний тип стійких фраз, їх обставинну, означально-кількісну чи означально-якісну семантику [47, с. 100]. Основною функцією таких конструкцій є номінативна. Одиниці цієї моделі характеризуються дієслівною, ад'єктивною та адвербіальною семантико-граматичною віднесеністю. Аналізовані АФ з ДК залежать від дієслів і є експресивними формами підсилення.

Критеріями виділення структурних моделей є сполучники підрядності та семантика експлікованих компонентів. У рамках узагальненого структурного типу виділимо більш детальні моделі, які характеризуються спільними формально-граматичними й смисловими показниками.

Зафіксовано АФ з ДК, утворений шляхом фразеологізації підрядного допустового речення із сполучником хоч: хоч коники ліпи [4, с. 441]. Ця стійка фраза втрачає семантичний зв'язок із підрядним допустовим реченням. Сполучник хоч граматично десемантизується і набуває функцій експресивної частки, а вся ФО, номіналізуючись, стає цілісним, семантично нечленованим знаком, здатним позначати різні об'єктивні реалії [47, с. 103].

Продуктивними структурними моделями порівняльних АФ з ДК, співвідносних із підрядною частиною складного речення, є “прикметник + стійкий компаратив”, “дієслово + стійкий компаратив”, “прислівник + стійкий компаратив”.

У АФ з ДК моделі «прикметник + стійкий компаратив» компаративація відбувається на основі ознак порівнюваних суб'єктів: ласий, як кіт (кішка) до сальця [35, Т. 9, с. 22].

Для АФ моделі «дієслово + стійкий компаратив» характерне зіставлення способів дії або стану двох суб'єктів порівняння: б'ється як риба (рибонька) об лід [34, с. 126]. Джерелом експресії вислову є те, що акцентована якісна характеристика дії підрядної частини протилежна тій, якої потребує пряме значення компаранта.

Виявлено приклад уживання стійких порівняльних одиниць із компарантом у формі прислівника або слова категорії стану (модель «прислівник + стійкий компаратив»). Неповна порівняльна частина дає квалітативну (з відтінком міри і ступеня) характеристику ознаки дії або стану: як у спасівку соловейко заспіває [4, с. 842].

У досліджуваних АФ з ДК цілісне фразеологічне значення домінує над структурою, комунікативна функція в них елімінується, і вони використовуються як одиниці номінації. Подібні конструкції, незважаючи на формально предикативну структуру, функціонують у складі речення як один член.

У результаті структурно-граматичного аналізу ФО з демінутивним компонентом можна зробити висновок, що досліджувані фразеологізми відзначаються різноманітністю формально-синтаксичної будови. Основна маса АФ з ДК утворена за моделями підрядних словосполучень, сполучень слів, які не перебувають між собою в синтаксичних зв'язках, та простих двоскладних поширених речень. Формально-синтаксична структура АФ з ДК сприяє реалізації образної номінативної або комунікативної функції, у деяких фразеологізмів комунікативна функція елімінується, і вони використовуються як одиниці номінації.

ВИСНОВКИ

1. Анімалістична фразеологія становить значний пласт фразеологічного фонду української мови. Вона характеризується давністю походження, яскравим конотативним забарвленням, частотністю використання у мовленні та мові. Українські АФ завдяки своїй поширеності, образності, яскравому емоційно-експресивному забарвленню широко використовуються майже в усіх фразеологічних дослідженнях як ілюстративний матеріал, проте об'єктом спеціальних досліджень стали лише в кінці ХХ - на початку ХХІ ст. У цих наукових розвідках найчастіше проаналізовано АФ з точки зору етнокультури, діалектної фразеології, їх емоційно-оцінного потенціалу. Досліджень, присвячених семантиці АФ з демінутивним компонентом, серед праць українських мовознавців не виявлено.

Основною особливістю та відмінністю анімалістичного фразеологізму

від інших фразеологічних одиниць української мови є наявність у його складі зоосемічних компонентів (зоонімів, партонімів), які є семантичним центром АФ. Окремі АК зумовлюють виникнення невеликої кількості фразеологізмів, що, як правило, профілюють однотипні явища, риси чи стани людини тощо, а інші характерні полісемантичністю та продукують велику кількість фразеологічних одиниць різнопланового характеру.

Образи, узяті зі світу тварин, відбивають риси, якими людина наділяє представників фауни та які стереотипізує у власному сьогоденні. Зоосемічні компоненти репрезентують риси характеру, професійні та фізичні якості, матеріальний та соціальний статус людини, а також її стосунки з оточуючим середовищем.

2. Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом являють собою широкий, активно функціонуючий, давній і різноманітний у семантичному й структурно-граматичному аспекті пласт фразеологічного фонду мови. Стійкі звороти такого типу становлять значну частину фразеологічного фонду української мови, активно використовуються в живому мовленні й у сучасних художніх текстах. У більшості праць, присвячених вивченню українських фразеологізмів, вони застосовуються як яскравий ілюстративний матеріал. Це зумовлено їх продуктивністю, високою частотністю контекстного функціонування, значним конотативним потенціалом. Результати дослідження, присвяченого АФ з ДК, дають підстави стверджувати, що названі фразеологізми становлять своєрідну мікросистему, до складу якої входять різні у функціонально-стилістичному, семантико-граматичному та структурно-граматичному аспектах ФО, об'єднані в цілісну групу на основі структурного компонента - демінутива. Аналізовані фразеологізми мають усі ознаки стійких зворотів і характеризуються відтворюваністю, стійкістю, переносно-образним значенням, структурно-семантичною асиметрією.

Далеко не всі демінутиви відіграють роль семантично стрижневого компонента, проте вони увиразнюють значення фразеологізму шляхом внесення в нього експресивних, емотивних сем. Ступінь експресивності демінутивів, ужитих в іронічному значенні, значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають номінальне, поза контекстом негативне значення.

В усіх опрацьованих фразеологічних і тлумачних словниках зафіксовано АФ з ДК. Демінутиви виступають як компоненти основного складу АФ або як варіанти їх компонентів. Не в усіх фразеологічних словниках відображене вживання в одній і тій самій ФО демінутивних компонентів, що пов'язано із відмінностями у фіксації фразеологічних варіантів.

3. Для української фразеології вживання демінутивних формантів є досить показовим явищем, що обумовлюється й особливостями національно-психологічного складу носіїв мови, зокрема такими домінуючими рисами українців, як емоційність, лагідність, ліризм, кордоцентризм, про які немало написано істориками, етнографами, психологами, мовознавцями. Емоції допомагають орієнтуватися в зовнішньому світі. Таким чином, емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести в собі, окрім основної, додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки репрезентована у анімалістичних фразеологізмах у широкому розумінні: зображення зовнішності людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до людини.

Фразеологічні одиниці з демінутивними компонентами можуть нести в собі як мейоративну (позитивну), так і пейоративну (негативну) оцінку, навіть не функціонуючи в певному контексті.

Дослідження семантики дериватів (компонентів ФО) із суфіксами демінутивності показало, що:

1) слова із суфіксами демінутивності у фразеологізмах є виразниками як позитивної, так і негативної суб'єктивної оцінки. Наприклад, слова із суфіксами -ок, -ц- в одних фразеологізмах виражають схвалення, співчуття, доброзичливість, а в інших - зневагу, осуд, виявляючи, таким чином, ставлення до осіб, явищ, предметів, їх оцінку;

2) деякі слова, емоційність яких зумовлена суфіксами суб'єктивної оцінки, набувають експресивності лише в контексті фразеологічних одиниць;

3) суфікси демінутивності надають стилістично нейтральним словам первинної, а стилістично маркованим словам вторинної (додаткової) експресивності різного ступеня;

4) найбільшою частотою у анімалістичних фразеологічних одиницях української мови відзначаються суфіксальні утворення з -к-, -ик, -ок, Меншою продуктивністю відзначаються словотвірні типи із суфіксами -очк-, -чик, -ечк-, -ичк-, -ячк-, -ець, -оньк-.

4. Структурно-граматичний аналіз АФ з ДК показав, що названі одиниці відзначаються в українській мові різноманітністю формально-синтаксичної будови, що робить їх яскравими, розмаїтими, живими засобами стилістики. Основна маса АФ з ДК утворена за моделями підрядних словосполучень, сполучень слів, які не перебувають між собою в синтаксичних зв'язках, та простих двоскладних поширених речень. Формально-синтаксична структура допомагає в реалізації образної номінативної або комунікативної функції.

5. Аналіз будови АФ з ДК показав, що названі одиниці відзначаються різноманітністю структурних моделей сполучень повнозначного і службового слів, словосполучень і речень, але не відрізняються від інших стійких зворотів - будуються за тими самими структурними схемами. Найбільш поширені серед них дієслівні, ад'єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер'єктивних ідіом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мокиенко В. М. Славянская фразеология : [учебное пособие для студентов высших учебных заведений] / В. М. Мокиенко. - М. : Высшая школа, 1989. - 287 с.

2. Карпова В. Л. Тваринний світ / В. Л. Карпова // Історія української мови. Лексика і фразеологія. - К. : Наукова думка, 1983. - С. 355-383.

3. Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті / К. Зиновіїв. - К. : Наукова думка, 1971. - 392 с.

4. Фразеологічний словник української мови : у 2 кн. / [уклад. : В. М. Білоноженко та ін.]. - К. : Наук, думка, 1993. - 984 с.

5. Білецький-Носенко П. Словник української мови / П. Білецький-Носенко ; [АН УРСР. Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні ; підг. до вип. В. В. Німчук]. - К. : Наук. думка, 1966. - 424 с.

6. Номис М. Українські приказки, прислів'я і таке інше / М. Номис. - К. : Либідь, 2004. - 352 с.

7. Словарь української мови : у 4 т. / [НАН України, Інститут української мови ; зібрала редакція журнала "Киевская старина" ; упоряд. з додатком власного матеріалу Б. Д. Грінченко]. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://r2u.org.ua/html/hrinchenko_pro.html

8. Ужченко Д. В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова» / Д. В. Ужченко - Х., 2000. ? 18 с.

9. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : [навч. посіб.] / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. -- К. : Знання, 2007. - 494 с.

10. Гребенюк А. В. Фразеологізми української мови з зоосемічним компонентом як виразники аксіологічних характеристик : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Гребенюк Алла Василівна. - Київ, 2014. - 233 с.

11. Бойко В. М. Структурно-граматична характеристика ад'єктивних фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом / В. М. Бойко // Мовознавство. - 1989. - № 3. - С. 50-54.

12. Романченко А. П. Склад та емоційно-оцінний потенціал зоофразеологізмів / А. П. Романченко, С. П. Дица // Записки з українського мовознавства = Opera in linguistica ukrainiana. - 2005. - Вип.15. - С. 75-83.

13. Вільчинська Т. П. Мовна концептуалізація тваринного світу в українській фразеосистемі / Т. П. Вільчинська // Мова і культура. - 2012. - Вип. 15. ? Т. 3. - С. 145-150.

14. Ужченко В. Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / В. Д. Ужченко. ? Луганськ, 1997. ? [5-те вид., перероб і доп.]. - 2005. - 348 с.

15. Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія / В. Д. Ужченко. - Луганськ : Альма-матер, 2003. - 362 с.

16. Калашник В. С. Фразеосемантичне поле «зовнішній вигляд людини» в східнослобожанських і степових говірках Донбасу / В. С. Калашник // Людина та образ у світі мови : [вибрані статті]. -- Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. - С. 352 - 361.

17. Шевченко Н. О. Естетичний вигляд людини у фіто- та зоофразеологізмах (на матеріалі східнослобожанських та східностепових говірок) / Н. О. Шевченко // Мова і культура : [науковий журнал]. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10. - Т. VІІ (107). - С. 119-125.

18. Дмитрук М. В. Лексико-семантичні групи фразеологізмів з компонентами-назвами тварин (на матеріалі говірок Нижньої Наддніпрянщини) / М. В. Дмитрук // Ученые записки Таврического Национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология». ? Том 18 (57). ? 2005. - № 2. - С. 48-51.

19. Огар А. О. Анімалізми в структурі фразеологічних одиниць української та російської мов як засіб відображення картини світу / А. О. Огар, С. І. Луців // Картины мира в славянских языках : [мат-лы междунар. науч. симпозиума (Москва, филологический факультет МГУ им. М. В. Ломоносова, 24-26 марта 2009 г.)]. - М., 2009. - С. 280-281.

20. Сагата Ю. І. Kit у польській та українській фразеології / Ю. І. Сагата // Проблеми слов'янознавства. - 2008. - Вип. 57. - С. 282-290.

21. Коваленко О. В. Функціонування зоосемізмів у фразеологізмах німецької та української мов / О. В. Коваленко, В. В. Рзаєва // Одеський лінгвістичний вісник. - 2013. - Вип. 2. - С. 30-38.

22. Галинська О. М. Фразеологічні одиниці з зоонімічним компонентом, що характеризують людей в українській, англійській і китайській мовах / О. М. Галинська // Українська орієнталістика : [зб. наук. праць викл. та студ. Ін-ту схід. мов Київ. нац. лінгв. ун-ту] / [голов. ред. І. В. Срібняк]. - К., 2006. - Вип.1. - С. 114-118.

23. Коротких Н. Р. Негативна конотація фразеологізмів з компонентами-зоономенами (на матеріалі української, англійської та французької мов) / Н. Р. Коротких. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/SOC_Gum/Ling/2011_3_2/

24. Клепуц Н. Генеза та функціональні особливості компаративних зоофразеологізмів антропоморфного характеру в українській та французькій мовах / Н. Клепуц // Вісник Львівського університету : Сер. : Іноземні мови. - 2007. - Вип. 14. - С. 149-154.

25. Левчук О. Символічне значення зооніма кінь (на матеріалі українських народних паремій, загадок та фразеологічних одиниць) / О. Левчук // Вісник Львівського університету : Серія філологічна. - 01/2009. - Вип.46. ? Ч.1. - С. 267-274.

26. Мацюк З. С. Аби болото, а жаби будуть… (на матеріалі західнополіської фразеології) / З. С. Мацюк // Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Мовознавство. - 2013. - Т. 21. ? Вип. 19(3). - С. 121-127.

27. Ужченко Д. В. Провідна роль конотативного аспекту в семантичній структурі зоофразеологізмів / Д. В. Ужченко // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. - Луганськ, 1999. - № 10. - С. 47-52.

28. Селіванова О. О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти) / О. О. Селіванова. - К.-Черкаси : Брама, 2004. - 276 с.

29. Словник фразеологізмів української мови / В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук та ін. [за ред. В. М. Білоноженко]. - К. : Наукова думка, 2008. - 1104 с.

30. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: у 2 т. / Г. М. Удовиченко. ? Київ : Вища школа, 1984. ? Т. 2. ? 384 с.

31. Олійник І. С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. - К. : Радянська школа, 1971. - 350 с.

32. Тютюнник Г. М. Твори. Книга 1 : Оповідання / Г. М. Тютюнник. - К. : Дніпро, 1984. - 327 с.

33. Ужченко В. Д. Фразеологічний словник української мови / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. - К. : Освіта, 1998. - 224 с.

34. Юрченко О. С. Словник стійких народних порівнянь / О. С. Юрченко, А. О. Івченко. - Х. : Основа, 1993. - 176 с.

35. Словник української мови : в 11 т. - К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т. 1. - 1970. - 799 с. ; Т. 4. - 1973. - 840 с.

36. Словник українських ідіом / [укл. Г. М. Удовиченко]. - К. : Радянський письменник, 1968. - 463 с.

37. Петленко Л. П. Українська фразеологія: Морально-психологічний аспект характеристики людини : [навчально-методичний посібник] / Л. П. Петленко. - Суми : Ред.-вид. відділ СДПІ, 1999. - 56 с.

38. Дідківська Л. П. Словотвір. Синонімія. Стилістика / Л. П. Дідківська, Л. О. Родніна. - К. : Наукова думка, 1982. - 170 с.

39. Гамзюк М. В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / М. В. Гамзюк. - К., 2001. - 31 с.

40. Грица Т. Г. Матеріали до Фразеологічного словника Гуляйпільського району Запорізької області // Грица Т. Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Грица Таміла Георгіївна. - Х., 1996. - 182 с.

41. Гончар О. Твори : у 7 т. / О. Гончар. - Т. 4. - К. : Дніпро, 1987. - 589 с.

42. Гурин І. Образне слово. Постійні народні порівняння / І. Гурин. - К. : Дніпро, 1974. - 238 с.

43. Бойко Н. І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні : [навч. посібник для студентів філол. спец.] / Н. І. Бойко. - Ніжин : РВВ НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. - 217 с.

44. Бабич Н. Д. Суфікси суб'єктивної оцінки в семантиці фразеологізмів / Н. Д. Бабич // Словотвірна та семантична структура української лексики. - Львів, 1991. - С.18-19.

45. Шанский Н. М. Фразеология современного русского языка / Н. М. Шанский. - М. : Высшая школа, 1985. - 231 с.

Размещено на Allbest.ru