Слова автора при прямій мові в системі художнього тексту (на матеріалі творчості Григорія та Григора Тютюнників)

Активне використання Григором Тютюнником у словах автора інтенсифікаторів компенсовано у прозі Григорія Тютюнника за допомогою семантично виразних дієслів, у яких уже присутня внутрішня конкретизація певного способу дії. Пор.: - А що? - весело здивувався Іванько. - Взяли, та й усе (Григір Тютюнник); - Заходь, хлопці, - злякано бурмотів Скорик (Григір Тютюнник); - От молодчина! Оце коса так коса! - повеселішав Павло, уже не так з розгону заганяючи її в траву (Григорій Тютюнник); - Ти хто? - злякався вже сторож (Григорій Тютюнник).

Обидва письменники вдаються до авторських слів з метою роз'яснення репліки прямої мови, коментування висловленого персонажем. Нерідко такі пояснення стосуються манери промовляння: - Которая хорошая, пойдет с нами аль нет? Кохать, жалеть всем взводом будем. А? - допитувався білявий боєць з окаючою говіркою (Григорій Тютюнник); “В нас це просто”, - запевняли вони енергійно, особливо підкреслюючи оте “в нас”, бо вважали себе, звичайно, не тутешніми (Григір Тютюнник).

Оповідання і повісті Тютюнника-молодшого насичені вводами, у яких глибше розкриваються мотиви тих чи інших дій, а також причини звучання прямої мови: - Малча-ать! - гукаю щосили, бо знаю від старших, що гайвороння кряче не перед добром, а ще тому, що слово це замашне (Григір Тютюнник); - У нас немає родичів, - кажу сердито, бо до цього поштаря мені ще ніхто ні за що акафіста не читав, а тільки жаліли (Григір Тютюнник).

Отже, слова автора виступають одним із найпродуктивніших лексико-граматичних засобів творення художніх структур, не лише констатуючи акт здійснення мовлення, а й описуючи різноманітні вияви внутрішнього стану персонажів, їхні візуальні характеристики, а також параметри комунікативної ситуації, в якій взаємодіють герої твору. Поєднуючись із конструкціями прямої мови, вони відіграють важливу смислотворчу і функціональну роль у прозових текстах Григорія та Григора Тютюнників.

У висновках подано теоретичне узагальнення результатів дослідження.

Текст як результат мисленнєвої та мовної діяльності індивіда характеризується структурністю, інтегративністю, прагматичністю, авторською модальністю. Авторська присутність, незалежно від того, йдеться про особу, від якої ведеться оповідь, чи про оповідача від третьої особи, завжди є актуальною для розуміння цілісного, образно-мовного континууму твору. Письменник з притаманною йому системою ціннісних орієнтирів, інформаційним тезаурусом, цілями та мотивами є рушійною силою творення тексту. В акті художньої комунікації він здійснює діяльність, у якій виділяють два істотні моменти: художнє пізнання дійсності та її творче втілення у словесному матеріалі.

Стиль письменника залежить передусім від сукупності індивідуальних рис, зумовлених національністю, місцем проживання, віком, соціальним, культурно-освітнім станом тощо. Авторська індивідуальність у доборі мовно-образних засобів повною мірою виявляється у використанні творчих можливостей загальномовної системи: тут найповніше реалізується виражальний потенціал усіх засобів, відбувається взаємодія загальномовних і внутрішньотекстових чинників, що породжує художньо-естетичний зміст усього твору.

Форми суб'єктивації сприяють емоційному й експресивному увиразненню оповіді, композиційно-образній організації твору.

Як слова героя, втілені у формі одного з трьох мовних типів (прямої мови, невласне прямої мови та внутрішньої мови) індивідуалізують авторську розповідь, так і ввідні компоненти при прямій мові є важливими лексико-граматичними репрезентантами ідіостилю того чи того письменника.

Аналіз теоретичної літератури з досліджуваної проблематики дає підстави трактувати взаємозамінні терміни “слова автора” та “авторські слова” як синтаксично незалежні від репліки компоненти конструкції з прямою мовою, які вказують хто, де, як, за яких обставин говорить, займають позиції перед, в середині та після прямої мови, виконуючи структурно-граматичну та стилістичну роль у тексті, поєднуються із реплікою інтонаційно та за змістом.

Проведене дослідження показало, що ідіостилі Григорія та Григора Тютюнників характеризуються високою продуктивністю вживання дієслів різних лексико-семантичних класів як ввідних компонентів при прямій мові. Серед основних типів у ролі слів автора виділяємо дієслівні та еліптичні утворення із нульовим дієсловом мовлення.

Фактичний матеріал засвідчує перевагу вживання лексико-семантичних груп дієслів із загальним значенням говоріння. Григір Тютюнник частіше використовує лексеми вимовляти, мовити, промовити, проказувати, в той час як у творчості Григорія Тютюнника кількісна перевага надається нейтральному казати та говорити.

Особливий спосіб промовляння репліки персонажем автори презентують за допомогою широких синонімічних рядів. У системі художніх творів Григора Тютюнника превалюють лексеми на позначення інтенсивності звучання (вигукувати, гукати, кричати, шепотіти), нечіткості вимови (бурмотіти, бубоніти, мимрити), забарвлення звучання (гудіти, стогнати), натомість як у прозі Григорія переважають лексеми темпу мовлення (голосити, кидати, спішити, тягнути), а лексико-семантичні ряди на позначення вищезгаданих груп розширюються за допомогою контекстуальних синонімів басити, лаятися; белькотати, бурчати; визвіритися, вити, сичати, шипіти тощо.

Лексеми загального характеру передачі мовлення, запитання, відповіді, спонукання характеризуються високою частотністю вживання як у прозі Григорія, так і Григора Тютюнників. Письменники надають перевагу дієслівним вводам питати, обзиватися, погоджуватися, кликати наказувати, обіцяти, просити тощо. Лексема відповідати є більш продуктивною у творах Григорія Тютюнника, тоді як Григір Тютюнник у таких випадках зазвичай вживає відказувати (одказувати). Розбіжність слововживання спостерігаємо і при використанні слів автора із семантикою емоційного ставлення й оцінки співрозмовника. В той час як слова автора з позитивною конотацією презентують репліки у творчості обох письменників, Григорій Тютюнник надає перевагу таким дієслівним компонентам, як докоряти, лаяти, вичитувати, сварити. Характер процесу мовлення втілюється переважно за допомогою низки таких авторських слів, як починати, закінчувати, перебивати, продовжувати (у Григорія), додавати, докидати (у Григора).

Шляхом опису вербальної та невербальної поведінки в тексті здійснюється багатоаспектна характеризація ситуації спілкування. Невербальна дія може бути настільки виразною, що повністю заступає собою вербальну. При цьому експресія немовленнєвої діяльності відіграє роль стимулу або мотиву для репліки співрозмовника. Саме тому група слів автора з екстралінгвальним компонентом має широкий стилерозрізнювальний потенціал в ідіостилях як Григорія, так і Григора Тютюнників (352 і 251 лексема відповідно). У прозі Григорія Тютюнника кінемні вияви у словах автора при прямій мові пов'язані з використанням таких частин людського тіла, як плечі, голова, очі, брови, рот, губи, зуби, а також експлікуються за допомогою цілого спектру дієслів на позначення просторової локалізації суб'єкта. Окрему групу авторських вводів формують лексеми із значенням стану, який виявляється через різні зовнішні ознаки. У художніх текстах Григора Тютюнника поряд із широким використанням дій, пов'язаних із верхніми кінцівками та органами дихання, як слова автора майже не використовуються групи дієслів вищезгаданої семантики.

Менш активно письменники користуються дієслівною лексикою на позначення розумових, психічних виявів персонажів. І Григорій, і Григір Тютюнники послуговуються переважно лексемами думати та міркувати при введені невисловлених героями реплік.

Частовживаними в авторських словах творів Григора Тютюнника є лексеми дивуватися, радіти, трапляються поодинокі (крім сердитися) приклади дієслівного компонента слів автора із негативною конотацією. У прозі Григорія Тютюнника, навпаки, компоненти з позитивною семантикою корелюють зі значно ширшим спектром слів автора, що виражають певні негації: гарячкувати, обурюватися, сердитися, скипіти тощо.

Поширення авторських слів з домінантним дієсловом досить часто відбувається завдяки вживанню інтенсифікаторів, які у прозі досліджуваних письменників набувають різноманітності морфологічного вираження. Ступінь лексико-семантичної селективності цього класу утворень на 214 одиниць нижчий у творчості Григорія, ніж Григора Тютюнника. Пор.: кількісний вияв інтенсифікаторів на рівні лексико-семантичних груп із значенням висоти звуку (8 і 9лексем відповідно), тембру голосу (5-14), сили звуку (58-71), темпу (4-15), відношення суб'єкта до сказаного, виконаного (50-74), ставлення до співрозмовника (18-49), фізичного (7-15) та психологічного (70-84) стану тощо. Превалюючою тенденцією в ідіостилях досліджуваних авторів є інтенсифікація ввідного компонента за допомогою різноманітних поєднань на позначення дій, жестів, міміки суб'єкта.

Мовотворчість Григорія та Григора Тютюнників характеризується порівняно невеликою частотністю вживання слів автора з нульовим дієсловом.

Таким чином, добір мовних засобів, частота вживання слів автора насамперед залежить від творчої індивідуальності письменника. Неабияке емоційно-експресивне навантаження авторської мови сприяє використанню її як стилістичного засобу, підпорядкованого єдиній меті - створити цілісну канву художнього твору, переконливі образи персонажів.

Такі утворення по-різному функціонують у системах художніх творів Григорія та Григора Тютюнників, зображуючи суб'єктів комунікації, констатуючи факт висловлювання, передаючи його зміст, описуючи параметри ситуації спілкування.

Індивідуальність творчої манери кожного з розгляданих авторів повною мірою виявляється через творчі можливості загальномовної системи, яка, породжуючи художньо-естетичний зміст усього твору, позначена впливом унікальної, неповторної особистості письменника. Слова автора при прямій мові, характеризуючись лексико-семантичним та морфологічним різноманіттям функціонування у художньому тексті, є одним із стилетворчих та індивідуалізаційних елементів в ідіостилях Григорія та Григора Тютюнників.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Гут Н. Дієслова говоріння в авторських ремарках роману Григорія Тютюнника «Вир» / Наталя Гут // Мовознавство. 2007. №6. С. 36-41.

2. Гут Н. Невербальні засоби вираження при прямій мові / Наталя Гут // Мова і культура (Науковий журнал). К: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. Вип. 9. Т. 3. Лінгвокульторологічна інтерпретація тексту. С. 214-217.

3. Гут Н. Ремарки з нульовим дієсловом мовлення / Наталя Гут // Мовознавчий вісник: Зб. наук. праць / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; Відп. ред. Г.І. Мартинова. Черкаси, 2008. Вип. 7. С. 320-325.

4. Гут Н. Інтенсифікатори у словах автора при прямій мові / Наталя Гут // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: Зб. наук. праць. Херсон: видавництво ХДУ, 2008. Випуск VII. С. 43-46.

5. Гут Н. Типологія авторських вводів / Наталя Гут // Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник. Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. С. 72-75.

6. Гут Н. Стилістичні функції авторських слів у художньому тексті / Наталя Гут // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонНУ, 2008. Вип. 17. С. 134-139.

АНОТАЦІЯ

Гут Н. В. Слова автора при прямій мові в системі художнього тексту (на матеріалі творчості Григорія та Григора Тютюнників). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено аналізу слів автора при прямій мові як структурного і образно-композиційного складника системи художнього тексту. У роботі обґрунтовано взаємозв'язок тексту та ідіостилю з урахуванням функцій вводів як важливих засобів реалізації інтенцій автора в художньому творі. Під словами автора розуміємо синтаксично незалежний компонент конструкції з прямою мовою, який становить окреме речення і вводить пряму мову, вказуючи на власне акт мовлення, особу, якій воно належить, характер висловлювання та обставини, за яких воно відбувалося. Уперше запропоновано семантичну класифікацію домінантних лексичних одиниць, які вводять репліки прямої мови у прозових творах Григорія та Григора Тютюнників, з'ясовано основні характеристики кожної групи, а також засоби інтенсифікації дієслівних вводів при прямій мові. Здійснено спробу охарактеризувати особливості авторського художнього творення шляхом порівняння лексико-стилістичного функціонування слів автора в ідіостилях Григорія та Григора Тютюнників.

Ключові слова: текст, ідіостиль, пряма мова, слова автора.

АННОТАЦИЯ

Гут Н. В. Слова автора при прямой речи в системе художественного текста (на материале творчества Григория и Грыгора Тютюнников). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена анализу слов автора при прямой речи как структурного и образно-композиционного компонента системы художественного текста. В работе установлено связь текста и идиостиля с учетом функций вводов как важных средств реализаций интенций автора в художественном произведении. Слова автора понимаем как синтаксически независимый компонент конструкции с прямой речью, который является отдельным предложением и вводит прямую речь, указывая на акт говорения, лицо, которому оно принадлежит, характер высказывания и обстоятельства, при которых оно осуществлялось. Впервые предложено семантическую классификацию доминантных лексических единиц, которые вводят прямую речь в прозаических произведениях Григория и Грыгора Тютюнников, определено основные характеристики каждой группы, а также способы интенсификации глагольных вводов при прямой речи. Совершено попытку охарактеризировать особенности авторского художественного стиля посредством сравнения лексико-стилистического функционирования слов автора в произведениях Григория и Грыгора Тютюнников.

Ключевые слова: текст, идиостиль, прямая речь, слова автора.

SUMMARY

Gut N. V. Author's words at direct speech in the literary text system (based on the material of Hryhoriy and Hryhir Tyutyunnyks' works). - Manuscript.

Thesis for Candidate degree in Philology, speciality 10.02.01 - Ukrainian Language. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2009.

The thesis focuses on the analysis of the author's words at direct speech as a component of text system. Text and idiostyle interconnection has been shown taking into consideration the functions of introducing words as important means of author's intentions realization in a literary work.

Author's words are defined as independent component of direct speech construction which is always a separate sentence and introduces an indicating speech act, the person it belongs to, the character of saying and circumstances it took place under.

The present thesis propounds for the first time lexical-semantic classification of units introducing direct speech catchwords in Hryhoriy and Hryhir Tyutyunnyks' works, defines the main characteristics of each group and means of intensifying verbal author's words at direct speech. Verbal and elliptic units with omitted speech verb are classified to present the communication in Hryhoriy and Hryhir Tyutyunnyks' prose.

Verbal lexical units have special function of dynamism and intensification when used in author's words. Verbs of speech refer to the largest group consisting of lexical units of general speech sense, special way of saying (sound intensity, colouring, pronunciation legibility / illegibility, tempo etc.), speech contents (those with general character of rendering, or those aimed at speech interaction), special speech activity.

The second largest group combines introducing words denoting speaker's movements, gestures and mimicry. As constituents of author's words these lexical units determine and make possible the usage of condensed phrases. They are capable of filling insufficient minimum verb structure. Such constructions help to demonstrate speech peculiar imagery, showing different actions of speaker connected with presentation of movements, appearance, manners and expression of senses and emotions.

The less used group consisted of sense perception verbs denoting thought, memory and speaker's emotional condition. Such lexical units enable rendering the finest shades of meaning, giving the whole statement expressiveness in representing the situation of communication.

The usage of various lexical-semantic groups of intensifying means in author's words at direct speech brings in the intensive nuance. The meaning of verb can be differently described by the accompanying context denoting inner as well as outer particularities: pitch, tone, timbre, tempo, person's attitude to the process of speaking or doing, movements, gestures and mimicry etc.

In Hryhoriy and Hryhir Tyutyunnyks' works the verbal component of the author's words is generally intensified by adverbs, participles and nominal combination of words. Comparisons can also play the role of intensifying means.

Other parts of speech are used to present the situation of communication. Nominal group of such units can express factors of the speaker and the addressee, the statement dimensional localization. Intonation and contents incompleteness is characteristic of them. They need the direct speech, and only in such a way are able to form grammar construction expressing relatively complete thought. The other group combines structures in which the introducing verb is omitted though the descriptors remain (adverbs of different lexical and semantic groups, coordinate conjunctions etc.).

The thesis makes the attempt of defining the peculiarities of author's literary forming via differentiation of lexical-stylistic functioning of author's words in Hryhoriy and Hryhir Tyutyunnyks' idiostyles.

In the prose under research the author's words are used

a) to state the speaking fact and to convey its meaning;

b) to compress dialog remarks and to express science effect;

c) to detail the meaning of saying;

d) to portrait characters and to show their speaking activity peculiarities;

e) to describe physical and emotional condition of the person speaking;

f) to expose relations between communicators;

g) to depict surroundings etc.

The idiostyles of Hryhoriy and Hryhir Tyutyunnyks are characterized by some similarity in introducing direct speech and means of its describing. At the same time they differ in the original literary presentation of a character. The same language means used by each author are applied differently.

Hryhoriy Tyutyunnyk enlarges the verb usage range. The same lexical unit can be used to introduce the catchwords of different sense. The predominance of nonverbal author's words, units denoting person's negative feeling, structures with different intensifying means characterizes his idiostyle. Intensified statements are widely used in Hryhir Tyutyunnyk's works. His individual vocabulary tends to use characters' positive feeling language units.

Author's words are one of the most efficient lexical-grammatical means of creating literary structure. Combined with direct speech constructions such units play important substance creative and functional roles in Hryhoriy and Hryhir Tyutyunnyks' prose.

Kea words: text, author's words, direct speech, idiostyle.

Размещено на Allbest.ru