Композити російської мови в ономасіологічному аспекті

Лексикалізація характеризується двома ознаками - вона, по-перше, є процесом семантичного саморозвитку номінатеми, а по-друге, має своїм результатом розпад її тотожності і здійснюється за трьома базовими моделями.

1. Власне семантична лексикалізація, при якій найбільш можливий розпад, обумовлений втратою образності, заміною реляційної номінативності, коли один референт ототожнюється з іншим, онтологічною, коли позначений новий референт сприймається вже самостійно. Наприклад, номінатема скоба/скобка «залізна дужка, смужка, вигнута півколом, яка слугує ручкою у дверей, скринь тощо» використовувалася для позначення розділового знака, фактурно схожого з позначеним референтом. Спочатку його використання мало структуру конотативного ототожнення: «ручка дверей = форма = розділовий знак / так би мовити ручка». Однак втрата образної тотожності й актуалізація онтологічного значення призвела до того, що скобка «напівкруглий розділовий знак» уже не сприймається через скобка «ручка дверей», що й формує нову номінатему.

2. Граматична лексикалізація, коли відбувається синтаксично необумовлене перетворення граматичної форми або групи граматичних форм слова в окрему лексему. Найчастіше це пов'язано з лексикалізацією форм множини іменника й відбувається у зв'язку з переходом граматичних значень у сферу лексичних значень, що ще раз підтверджує тезу про злитість цілісного номінативного значення. Так виникла, наприклад, на базі номінатеми развод “результат дії за дієсловом развести” номінатема разводы “візерунок”, для якої відзначається наступна модель лексикалізації: (1) “результати дії за дієсловом развести” > (2) “разводы фарби на чому-небудь” (розчленована множинність) > (3) “разводы фарби, які становлять візерунок (етап формування нерозчленованої множинності й установлення еквівалентності з іменником узор)” > (4) “візерунок” (нерозчленована множинність). При цьому значення 2 і 3 поглинаються значенням 4, що знову ж формує «втрачену проміжну ланку», щоправда, вже з граматичною домінантою.

3. Синтаксична лексикалізація, коли семантичний перерозподіл обумовлено абсолютизацією значення синтаксичної позиції глоси. Цей процес відзначається в тих ситуаціях, коли в конкретних умовах контексту глоса виконує синтаксичну функцію, що не є основною для того лексико-граматичного розряду, до якого вона належить, наприклад, функцію обставини для іменника. Наприклад, розвиток прислівника домой на базі давньоруської форми давального відмінка однини іменника doмъ (doмови) пов'язано з уживанням цієї форми в давньоруській мові в обставинній функції. Вимивання в цій позиції об'єктних сем із семантики глоси й ситуативна актуалізація периферійних реляційних сем місця призвели до синтаксично обумовленого семантичного саморозвитку глоси, який став причиною її переходу в розряд прислівників.

До лексикалізаційних процесів варто віднести не тільки семантичну абсолютизацію моновербальних глос номінатеми, але й семантичну абсолютизацію її полівербальних реалізацій - сполучень повнозначного слова зі службовим, а також вільних словосполучень. Наприклад, ідіоматизоване словосполучення заочное обучение позначає не навчання «за очами, позаочі», що можна було б припустити, спираючись лише на його внутрішню форму, а «проходження курсу без постійного слухання лекцій, шляхом самостійного вивчення предметів». Розрив зв'язку із прямою семантикою номінатеми обучение (тут більш адекватні внутрішній семній структурі вихідного слова будуть генеровані словосполучення хорошее обучение, быстрое обучение тощо) реалізується в прагненні зазначеної колокації перетворитися в універб заочка. У цьому випадку ми говоримо про домінантну роль словосполучення у функціонуванні номінатеми заочное обучение.

Семантична абсолютизація (автономізація) аналітичних лексико-семантичних варіантів номінатеми призводить до утворення номінатем-колокацій, які мають ті ж структурні ознаки, що й номінатеми, розгорнені на базі слова - вони можуть реалізуватися як у простих, так і в аналітичних модифікаціях усіх типів і видів. При цьому простою модифікацією буде власне колокативна модифікація.

На відміну від номінатеми з основним словесним варіантом, колокація може бути реалізована у своєму словесному конденсованому дублеті. У цій ситуації словесна одиниця виступає як дублет номінатеми, а процес її утворення визначається нами як універбалізація, тобто словотвір за моделлю внутрішньої мотивації в межах тотожності номінатеми. В основі універбалізації лежить явище конденсації, яка може мати вигляд:

1) семантичної конденсації (семантичної універбалізації), яку традиційно визначають як «включення значення (план змісту) одного з компонентів сполучення слів (при редукції його плану вираження) у семантичну структуру іншого компонента», наприклад, девятиэтажный дом - девятиэтажка (універбація), первый секретарь - первый (еліпсис у бік залежного слова), повышенное давление - давление (еліпсис у бік головного слова);

2) лексичної конденсації, що визначається як стягнення компонентів словосполучення в складне слово, тобто у синтаксичний композит, наприклад: автоматическая кормушка - автокормушка (абревіатура); с белой головой - белоголовый (бахуврихи); везде сущий - вездесущий (юкстапозит), возить бензин - бензовоз (дериват); копатель канав - канавокопатель (композит).

Якщо семантична конденсація однозначно може бути трактована лише як універбалізація, то лексична конденсація, тобто утворення синтаксичних композитів, може реалізовувати як дериваційні, так і універбалізаційні моделі.

Дериваційні композити є самостійними номінатемами, оскільки їхня семантика не тотожна семантиці вихідного словосполучення, а являє собою особливим чином співчленовану семантику цього словосполучення й словотвірного форманта. Мотивація композитів у цьому випадку визначається як зовнішня. Наприклад, слово мясоконсервный утворене від словосполучення мясные консервы. Його план вираження формується шляхом співчленування кореня першого слова (мяс_ ) з коренем другого (консерв-), до яких додається формант -ный. Структурним компонентом, що з'єднує конструкти, тут є інтерфікс.

Композити-деривати можуть входити до двох типів словотвірних гнізд. По-перше, якщо композит утворено від словосполучення-глоси моновербальної номінатеми, він входить до складу гнізда з вершиною - номінатемою-словом. Таке трактування дозволяє вважати, наприклад, слово чугунолитейный таким, що входить до словотвірного гнізда дієслова лить, оскільки воно утворене від його аналітичного лексико_семантичного варіанта лить чугун. По-друге, якщо композит утворено від колокації, він входить до складу гнізда з вершиною-колокацією. Так, наприклад, слово красноармеец повинне бути віднесене не до словотвірного гнізда з вершиною армия, а до словотвірного гнізда з вершиною Красная армия, оскільки останнє стало вже самостійною номінативною одиницею і є базою для створення нової номінатеми (вже з вершиною - словосполученням).

Отже, якщо розглядати дериваційні композити в межах позначених нами параметрів композитоутворення, то вони можуть бути визначені в такий спосіб. Ономасіологічний статус вихідної (твірної) одиниці: словосполучення різних типів; тип процесу перетворення вихідної одиниці в композит: деривація; статус композита стосовно вихідної одиниці: самостійна номінатема, пов'язана з вихідним словосполученням відношеннями зовнішньої дериваційної мотивації; формальна модель утворення композита: суфіксація й конверсія.

При універбалізації між вихідним словосполученням і словом, що виникло на його базі, не існує ніяких семантичних розходжень, наприклад, нефтедобыча (=добыча нефти), горсовет (=городской совет), черноволосый (=с черными волосами). Семантична тотожність словосполучення та композита разом із їхньою формальною взаємопов'язаністю дозволяють стверджувати, що всі вони вмотивовані одним номінативним інваріантом. Мотивація універбалізаційних композитів словосполученням, таким чином, є внутрішньою, а самі вони мають статус глос номінатем-колокацій.

Нами виявлені наступні моделі універбалізації за формою реалізації словосполучення в композиті.

1. Пряма універбалізація, коли вихідне словосполучення структурно абсолютно релевантне слову. Моделі прямої універбалізації мають юкстапозитну природу. Для того, щоб релевантний словосполученню композит став інтерпретуватися як слово, в його структурі повинні відбутися зміни, що формують його словесний статус. Єдино можлива тут лише універбалізація, ускладнена абревіацією, наприклад: военкор (=военный корреспондент), метеослужба (= метеорологическая служба).

2. Універбалізація компонентного типу, коли композит не є кількісно ізоморфним твірному словосполученню. Розрізняються дві ситуації.

По-перше, це додавання структурних компонентів при утворенні композитів. Структурним компонентом, що додається до композита, зазвичай є інтерфікс, наприклад: благоглупость (=благая глупость), газоаппаратура (=газовая аппаратура). Іноді утворення слова на базі словосполучення супроводжується імітацією дериваційного процесу, тобто виступає як компресія універбного типу. Відмінність від компресійної деривації тут полягає в тому, що словотвірний формант не привносить до семантики нового слова нового значення. Останнє залишається еквівалентним значенню вихідного словосполучення. Приклади компресії універбного типу: белоснежный (= белый, как снег), быстроходный (= с быстрым ходом, быстрого хода).

По-друге, у деяких випадках універбалізація компонентного типу може супроводжуватися еліпсом, тобто втратою кількісної еквівалентності компонентів вихідного словосполучення й композитної лексеми, що виникла на його базі. Нами виявлені тільки приклади еліпса повнозначних слів, ускладненого абревіацією, наприклад: завком (=заводской комитет профсоюзной организации), иняз (=институт иностранных языков). Досить часто при універбалізації має також місце еліпс службових одиниць, наприклад: двубортный (=с двумя бортами), желтокожий (=с желтой кожей) тощо.

3. Універбалізація метатезного типу, коли порядок розташування компонентів вихідного словосполучення не є ізоморфним порядку розташування еквівалентних компонентів композита. Тут відзначається чиста композиція, наприклад, киноартист (=артист кино), і композиція, ускладнена абревіацією, наприклад: здравотдел (=отдел здравоохранения), кожимит (=имитатор кожи).

4. Універбалізація компонентно-метатезного типу, коли перестановка конструктів супроводжується додаванням структуротвірного форманта й/або еліпсом повнозначного або службового компонентів вихідного словосполучення. Тут також простежується чиста композиція, наприклад: богоугодный (=угодный богу), вероотступник (=отступник от веры), і композиція, ускладнена абревіацією, наприклад: бензосклад (=склад для бензина), автошкола (=школа для автомобилистов).

Отже, якщо розглядати універбалізаційні композити в межах виведених нами параметрів композитоутворення, вони можуть бути визначені в такий спосіб. Ономасіологічний статус вихідної (твірної) одиниці: словосполучення (зазвичай - колокація); тип процесу перетворення вихідної одиниці в композит: універбалізація; статус композита стосовно вихідної одиниці: дублет номінатеми з базою-колокацією, пов'язаний з вихідним словосполученням відношеннями внутрішньої мотивації; формальна модель утворення композита: пряма універбалізація, універбалізація компонентного типу, універбалізація метатезного типу, універбалізація компонентно-метатезного типу.

Квазікомпозити - це одиниці, які не мають за основу словосполучення. Їхнє утворення відбувається за двома моделями. По-перше, це утворення за аналогією, коли нове складне слово виникає за абсолютизованою як словотвірний тип кінцевою структурою вже існуючих у мові композитів як дериваційного, так і універбалізаційного типу. Наприклад, для слова авианосец ми не можемо виявити твірне словосполучення *носить авиацию, внаслідок чого цю лексему варто визначати як квазікомпозитну, слово самолет, швидше за все, виникає на базі словосполучення сам летает і його утворення відноситься до згаданого вище процесу продукування складних слів на базі аналітичних лексико-семантичних варіантів номінатеми з домінантою-словом (у цьому випадку - номінатеми летать), але вертолет і экранолет ніяких вихідних словосполучень не передбачають і утворюються як кореневі комбінації, побудовані за моделлю самолета. По-друге, джерелом для виникнення квазікомпозитів може бути запозичення як у чистому вигляді, так і у вигляді калькування. Розрізняються, з одного боку, освоєння дериваційних композитів, де виділяється пряме запозичення таких одиниць (голкипер), їхнє калькування (небоскреб), створення квазікомпозитів (филология), калькування квазікомпозитів (любомудрие), а з іншого боку - освоєння універбалізаційних композитів, де наявним є просте запозичення (лейтмотив, УЕФА), власне універбалізація еталонного словосполучення (ботфорты), калькування універбалізованого композита (порядок дня, именительный падеж, ООН, благородный) тощо.

Якщо розглядати квазікомпозити в межах позначених нами параметрів композитоутворення, то вони можуть бути визначені в такий спосіб. Ономасіологічний статус вихідної (твірної) одиниці: слово; тип процесу перетворення вихідної одиниці в композит: деривація або запозичення; статус композита стосовно вихідної одиниці: самостійна номінатема; формальна модель утворення композита: деривація за моделлю кінцевої структури дериваційних або універбалізаційних композитів, запозичення.

У цьому ж розділі визначаються параметри опису семантичних (ономасіологічних) класів номінатем, що включають універбалізовані словосполучення й універбалізаційні композити.

Тотожність семантики вихідного словосполучення й універбалізаційного композита дозволяє розглядати їх як рівноправні компоненти одного ономасіологічного класу, що представляють ту ж саму номінативну сутність розчленовано (словосполучення) і універбально (композит). При цьому розходження стосується лише форми реалізації номінативного значення в межах однієї номінатеми. Таке розуміння дозволяє давати цілісний ономасіологічний опис і робити цілісну ономасіологічну класифікацію всіх компонентів останньої. По-іншому, розподіл за ономасіологічними класами словосполучень і еквівалентних їм композитів є не класифікацією розходжень, а класифікацією тотожності.

Структура ономасіологічного класу тричленна. Верхнім її ярусом є загальнокатегорійне граматичне значення, що відносить номінатему до того або іншого класу вербалізованих референтів. Нами розглядаються лише субстантивні й атрибутивні номінатеми. Наприклад, номінатема Юный корреспондент / юнкор є субстантивною, оскільки реалізується в субстантивному словосполученні та іменнику-композиті, а номінатема Понижающий жар / жаропонижающий - атрибутивною, оскільки реалізується у атрибутивному словосполученні та прикметнику-композиті.

На другому ярусі перебуває віднесеність одиниць, що розглядаються, до тієї або іншої лексико-семантичної групи, визначеної за архісемою номінатеми, зазвичай реалізованою в її ономасіологічному базисі. При цьому, на відміну від загальномовних лексико-семантичних груп (ЛСГ), розглянуті нами групи не абсолютні - вони є лексико-семантичними групами одноструктурних одиниць (ЛСГОО), що викликає необхідність коректування деяких параметрів об'єднання номінатем у групи. Так, наприклад, несуттєвим для ЛСГОО є визначення домінанти ЛСГ (вона може перебувати за межами ЛСГОО), центру й периферії групи (вони не значимі для цілей нашого дослідження) тощо. Рівень архісеми -граничний. Це рівень, на якому поєднуються однотипні за семантикою композити. Варто сказати, що при визначенні ЛСГОО важливу роль відіграє концептуальний статус архісемного концепту. Нами виділяються два його різновиди, значимі для розподілу номінатем за групами - субстантний і гештальтний. Останній, у свою чергу, може мати фреймовий і скриптовий статус.

За спільністю архісеми виділяються, наприклад, гештальтна фреймова ЛСГОО „процес виготовлення”, яка об'єднує номінатеми Варение самогона / самогоноварение, Плетение корзин / корзиноплетение, Прядение пеньки / пенькопрядение тощо; субстантна ЛСГОО „установа”, яка об'єднує номінатеми Лесной питомник / лесопитомник, Центральный диспетчерский пункт / ЦДП, Эвакуационный госпиталь / эвакогоспиталь тощо.

На третьому ярусі конструювання ономасіологічних класів здійснюється розподіл номінатем за ономасіологічними моделями. Ономасіологічна модель включає головний і уточнювальний компоненти найменування, тобто його ономасіологічний базис і ономасіологічну ознаку. При цьому для універбалізаційних композитів ономасіологічний базис є тотожним архісемі головного компонента вихідного словосполучення, а ономасіологічна ознака - тому його семантичному множнику, який актуалізується в залежному компоненті зазначеного словосполучення. Наприклад, ономасіологічна модель номінатеми Сосущий кровь / кровососущий має вигляд „дія + об'єкт”, а номінатеми Вещевой мешок / вещмешок - „предмет + призначення”.

Отже, ономасіологічний (семантико-ономасіологічний) опис, наприклад, для пари Хозяин дома / домохозяин (Добавлялись также иконы святых покровителей хозяина дома или членов семьи - Молитвы читал обычно домохозяин, стоя перед иконами [Энциклопедия русского быта]) має такий вигляд: лексико_граматичний розряд - субстантив; лексико-семантична група одноструктурних одиниць - назви суб'єктів; ономасіологічна модель - «статус суб'єкта + об'єкт (стосовно суб'єкта)». До того ж класу відносяться, наприклад, такі номінатеми: Владелец автомобиля / автовладелец, Держатель векселя / векселедержатель, Владелец груза / грузовладелец тощо.

Нами було визначено 2 лексико-граматичних розряди (субстантив і атрибутив), 4 лексико-семантичні групи (суб'єкт, об'єкт, дія та стан, ознака), 20 лексико-семантичних груп одноструктурних одиниць (39 різновидів), 157 ономасіологічних моделей. Найчисленнішими ЛСГ є «Суб'єкт» (589 прикладів) та «Об'єкт» (475). Найбільш популярні ЛСГОО «Об'єднання людей» (427), «Статус ознаки» (265), «Процедура» (257), «Пристосування» (205). Найчастіше реалізуються ономасіологічні моделі «Процедура + об'єкт» (146), «Частина + кількість» (124), «Частина + якість» (103), «Установа + галузь» (71).

У третьому розділі - «Моделі композитної універбалізації словосполучень» - дається опис моделей універбалізації словосполучень у композити в російській мові.

Класифікація моделей композитної універбалізації являє собою класифікацію моделей переходу від вихідної складної номінативної конструкції (словосполучення) до кінцевого універбалізаційного композита, що мотивує її двочленну структуру, яка включає модель вихідного словосполучення, тобто вихідну конструкцію, і модель структури композита.

Вихідна конструкція визначається за наступними параметрами.

По-перше, це кількість компонентів вихідного словосполучення. Виділяються двокомпонентні, наприклад, Родильный дом / роддом, трикомпонентні (зі службовими словами), наприклад, Ловушка для жира / жироловушка, трикомпонентні (з повнозначних слів), наприклад, Совет народных комиссаров / Совнарком, чотирьохкомпонентні (з повнозначних слів), наприклад, Районный отдел внутренних дел / РОВД, чотирьохкомпонентні (зі службовими словами), наприклад, Бюро рационализации и изобретательства / БРИЗ, п'ятикомпонентні (зі службовими словами), наприклад, Заместитель командира по политической части / замполит та восьмикомпонентні (зі службовими словами), наприклад, Чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем / ЧК, конструкції.

По-друге, це тип зв'язку між компонентами словосполучення. Тут необхідне розмежування сурядних (Фамилия, имя, отчество / ФИО), підрядних (Ложная акация / ложноакация) та комбінованих сурядно-підрядних (Пункт наблюдения и связи / ПНС) зв'язків. Для підрядних виділяються як базові (для двокомпонентних конструкцій) узгодження (Драгоценные металлы / драгметаллы), керування (Курение вина / винокурение), прилягання (Взаимно полезный / взаимополезный), аппозитивний зв'язок (Автомобиль-водовоз / автоводовоз). Для багатокомпонентних конструкцій відзначаються як ланцюжкові гомогенні зв'язки, наприклад, керування + керування (Центр управления полетами / ЦУП), так і гетерогенні, наприклад, узгодження + керування (Налог на добавленную стоимость / НДС) тощо.

По-третє, це граматичні характеристики компонентів вихідного словосполучення, у першу чергу, їхня частиномовна приналежність. Компонентами вихідного словосполучення можуть бути іменники, наприклад, глоси производство та чин у конструкції производство в чин (чинопроизводство), прикметники, наприклад, глоси механизированное и лесное в конструкції механизированное лесное хозяйство (мехлесхоз), числівники, наприклад, глоса восьми в конструкции восьми лет (восьмилетний) тощо. Для конструкції велике значення мають також відмінкова форма (для змінюваних слів) та парадигматична активність компонента. Нами розрізняються парадигматично активні глоси, тобто глоси, які змінюються в межах вихідної конструкції за відмінками й, там, де це можливо, за числами, такі, наприклад, як глоса поглотитель в конструкції поглотитель шума, яка змінюється і за відмінками і за числами (поглотителя шума - шумопоглотителя, поглотителю шума - шумопоглотителю, поглотители шума - шумопоглотители тощо), та парадигматично пасивні глоси, тобто глоси, що в межах конструкції вживаються лише в одній формі, наприклад, глоса шума у наведеному прикладі.

По-четверте, це порядок розташування компонентів у конструкції, тобто, власне, схема конструкції.

Таким чином, наприклад, для словосполучення товары широкого потребления визначаємо вихідну конструкцію Ім1мн+Прикм2одн+Ім2одн, де Ім1мн вказує на іменник в називному відмінку множини товары (з повною парадигмою відмінювання у параметрах множини - товаров, товарам), Прикм2одн - на прикметник широкого, Ім2одн - на іменник потребления, застиглі у формі родового відмінка однини.

Модель структури композита реалізує наступні параметри.

По-перше, це порядок розташування базових конструктів універбалізаційного композита та їхня кількісна відповідність компонентам вихідного словосполучення, тобто схема композита, яка реалізує описані в другому розділі моделі композитної універбалізації - пряму юкстапозитну універбалізацію, наприклад, Юный корреспондент / юнкор, універбалізацію компонентного типу, наприклад, Аграрний комплекс / агрокомплекс, універбалізацію метатезного типу, наприклад, Новинка кино / киноновинка та універбалізацію метатезно-компонентного типу, наприклад, Плетение корзин / корзиноплетение.

По-друге, це спосіб представленості форми еквівалентів компонентів вихідного словосполучення у структурі складного слова. Розрізняються ситуації використання глоси вихідного слова в цілому (автозавод <автомобильный завод), його основи (зернохранилище <хранилище зерна), частини основи (виброустойчивый <устойчивый к вибрации), а також початкових звуків (БАД <биологически активная добавка) або букв (ЕС <Европейский союз).

По-третє, це словесне оформлення композита, для якого визначається наявність або відсутність спеціальних структурних компонентів оформлення (допоміжні конструкти) - інтерфіксів, наприклад, інтерфіксу о в композиті социолингвистика (< социальная лингвистика), і суфіксів, наприклад, суфіксу _евн- у композита злободневный (на злобу дня), а також спосіб граматичного оформлення композита. Відзначається граматичне оформлення за граматичними характеристиками головного слова вихідного словосполучення або за кінцевим звуком композита. У першому випадку головне слово може виступати або реальним носієм граматичних характеристик композита, коли воно представлено в структурі останнього повністю, наприклад, жизнеопасный (<опасный для жизни), який має граматичні характеристики та парадигму іменника опасный, або віртуальним носієм граматичних характеристик композита, коли вони реалізуються шляхом віртуального розгортання скороченого головного слова твірного словосполучення, наприклад, заместитель директора / замдиректора: Я популярно объяснил нашему замдиректора по хозчасти, что вакуум нельзя определить не только по цвету, но даже по запаху [Квартирный ряд. - 31.03.05], де прикметник нашему є вказівкою на граматичне значення віртуально розгорнутої глоси заместителю вихідного словосполучення заместителю директора.

Таким чином, наприклад, для слова ширпотреб, який є універбалізаційним композитом зазначеного вище словосполучення товары широкого потребления, визначається модель ЧоснПрикм2одн+ЧоснІм2одн (-Ім1мн), де ЧоснПрикм2одн вказує на те, що від прикметника широкого при утворенні композита взято частину основи, ЧоснІм2одн - на те, що від іменника потребления при утворенні композита взято також частину основи, а (-Ім1мн) - на те, що іменник товары еліптовано.

Отже, універбалізація, наприклад, словосполучення нагреватель воды в композит водонагреватель (Именно поэтому одной из самых полезных летних покупок может стать электрический нагреватель воды - Если воду у вас отключают время от времени, но на короткий срок, подойдет проточный водонагреватель [Газета по-киевски. - 28.05.07]) здійснюється за наступною моделлю: Ім1одн+Ім2одн > ОснІм2одн+інт+Ім1одн, де Ім - іменник, одн - однина, інт - інтерфікс, 1 - називний, 2 - родовий відмінки. За такою ж моделлю відбулося створення таких, наприклад, номінатем: Очиститель воды / водоочиститель, Образование газа / газообразование, Углубление дна / дноуглубление тощо.

Нами виявлено і описано 23 базові моделі вихідних конструкцій, що існують у 94 різновидах, і 176 моделей структури композита, тобто 176 моделей універбалізації. Найчастіше універбалізації піддаються базові конструкції Прикм1+Ім1 (48,90% від загального числа розглянутих номінатем) і Ім1+Ім2 (25,08%). Серед різновидів базових конструкцій найбільше прикладів реалізації мають Прикм1одн+Ім1одн (36,59%) і Ім1одн+Ім1одн (15,57%) При цьому найпопулярнішими моделями універбалізації є ЧоснПрикм1одн+Ім1одн (21,84%) і ОснІм1одн+инт+Ім1одн (12,40%).

Висновки

1. Констатуючи суперечність та явну формальну спрямованість статичного й динамічного підходів до типології композитів, що не дозволяє відповісти на принципове питання про статус та функції в мові цих одиниць, ми припускаємо, що в її основі повинні лежати параметри, які мають ономасіологічну домінанту. Наше дослідження показало, що такими є: ономасіологічний статус вихідної (твірної) одиниці; тип процесу перетворення твірної одиниці в композит; ономасіологічний статус композита стосовно твірної одиниці; формальна модель утворення композита.

2. Визначення ономасіологічного статусу як твірних одиниць, так і складних слів, що виникли на їхній базі, для сучасного мовознавства, на перший погляд, не становить проблеми. Внаслідок того, що всі композити є саме словами, їхній опис рухається в межах наукових парадигм сучасної ономасіології, яка за традицією є словоцентричною - вона ґрунтує свої дослідження на констатації того, що центром номінації визнається слово. Всі інші номінативні одиниці (словосполучення, фразеологізм, речення, текст) визначаються через слово. Однак багатовіковий досвід лінгвістики показав, що поняття «слово» принципово невизначене. Учені змушені констатувати існування в мові явищ, до яких, до речі, відноситься й досить велика кількість композитів певних типів, які не підпадають під його універсальну дефініцію та перебувають на межі між словом і не_словом. Серйозним недоліком зазначеної концепції є ще й те, що слово в ній не можна визначити і як загальномовну універсалію, оскільки уявлення про нього в різних мовах різниться.

3. Причиною недосконалості словоцентричних теорій є прагнення її прибічників знайти субстантну основну номінативну сутність, дати їй субстантне визначення й розглянути через її призму систему мови в цілому. Однак навіть аналіз уживання слова показав, що в мовленні воно може виходити за межі субстантної тотожності самому собі і бути реалізованим в одиницях, які формально з ним не збігаються - словосполученнях, сполученнях зі службовими словами тощо. Це дозволило припустити, що не в слові (і не в якій-небудь інший субстантній ономасіологічній одиниці) варто шукати основну (мінімальну) мовну одиницю номінації.

4. На наш погляд, пошук такої одиниці повинен здійснюватися на двох рівнях мовної діяльності. По-перше, на рівні мовної номінації, де основна номінативна одиниця виступає, як показало наше дослідження, у вигляді віртуального ономасіологічного знака. У цьому випадку вона являє собою не субстанцію, а структуру, механізм, модель номінації. По-друге, на рівні мовленнєвої номінації, де вона матеріалізується, набуває субстантних характеристик і може виступати й у вигляді слова, й у вигляді словосполучення, й у вигляді будь-якої іншої одиниці, налаштованої на виконання номінативної функції.

5. Таке трактування структури номінативної одиниці не дозволяє використовувати на її позначення термін «слово», оскільки на рівні мови вона не може бути ототожнена зі словом, як і з будь-якою іншою субстантною одиницею, а являє собою структурну схему номінації, на рівні ж мовлення слово є тільки однією, нехай емпірично найбільш «угадуваною», можливою реалізацією цієї основної одиниці. Тому для позначення останньої в пропонованій роботі використовується термін «номінатема». Для позначення ж мовленнєвих реалізацій номінатеми вживається інтегруючий термін «глоса».

6. В основі виділення номінатеми лежить уявлення про семантичну тотожність і формальний взаємозв'язок її мовленнєвих реалізацій. Семантична тотожність - домінанта об'єднання цих реалізацій - може реалізовуватися за двома моделями: моделями ідетничності й моделями варіативності. При цьому на рівні мови вона існує у вигляді цілісного лексико-граматико-семантичного комплексу, цілісного інваріантного сигніфікативного номінативного значення, яке за своєю структурою збігається з концептом. Це конгломерат онтологічних і індивідуальних знань про клас референтів, що номінується. У мовленні ж здійснюється актуалізація згідно з цілями комунікації тих або інших аспектів цих знань у семантичній структурі одиниці мовленнєвої номінації. У зв'язку з цим передбачається, що лексико-семантичні варіанти номінатеми - це її мовленнєві модифікації з актуалізованим тим або іншим способом інваріантним значенням. Існують дві тактики актуалізації - денотація, тобто актуалізація значення без зміни референтів, і конотація, тобто актуалізація із заміщенням референтів, обумовленим їхнім образним ототожненням за актуалізованою ознакою. Як уже відзначалось, при такому трактуванні в зону модифікування однієї номінатеми попадають глоси, які є рівними не лише слову, але і його сполучення з іншими повнозначними словами, що є аналітичними актуалізаторами тих або інших лексико_семантичних множників вихідної номінатеми, а також його сполучення зі службовими словами, які є аналітичними актуалізаторами її лексико-граматичних множників.

7. Семантичної тотожності недостатньо для об'єднання глос в одну номінатему, оскільки нею можуть бути наділені й самостійні, формально не зв'язані синонімічні номінативні одиниці. Обов'язковою для глос є формальна зв'язаність, реалізована при формальному й семантичному модифікуванні номінатеми. Існують два параметри опису останнього.

По-перше, це «тип модифікування», в основі визначення якого лежить уявлення про дистрибуцію мовленнєвих реалізацій номінатеми. Відповідно до розмежування тотожної, додаткової дистрибуції й вільного модифікування варто виділити відношення ідентичності, тобто відсутності розходжень між глосами, варіативності, тобто вживання різних глос у різних оточеннях, і дублетності, тобто можливості вільної взаємозаміни глос в однаковому оточенні. По-друге, це «вид модифікування», тобто реальне рівневе наповнення типу модифікування. Для лексичного рівня відзначаються лексико-семантична ідентичність, лексико-семантична варіативність, лексична дублетність і формально-семантична варіативність. Для граматичного рівня - граматична ідентичність, граматична дублетність і граматична варіативність. Для фонетичного рівня - формальна ідентичність, формальна дублетність і формальна варіативність. Варто сказати, що глоса завжди реалізує одночасно три види модифікування. Вона може, наприклад, вступати з іншими глосами номінатеми одночасно у відношення лексико-семантичної варіативності, формальної дублетності й граматичної ідентичності тощо.

8. Порушення семантичної тотожності номінатеми призводить до виникнення нових номінативних одиниць. Такі процеси, що забезпечують явище зовнішньої мотивації, тобто мотивації однією номінатемою іншої, підрозділяються на дві групи: власне деривацію, коли значення однієї номінатеми (твірної), входить як частина в значення іншої (похідної), нова семантика якої визначається сумою семантик твірної одиниці й словотвірного форманта, і лексикалізацію, коли нова номінативна одиниця формується на базі вихідної шляхом семантичної переактуалізації, перенесення семантичного центру з актуалізованих при мовленнєвій номінації (в першу чергу - конотативного типу) сем вихідної глоси на онтологічно домінантні семи позначеного нею нового референта. Одним із різновидів лексикалізації є семантична абсолютизація аналітичного лексико_семантичного варіанта номінатеми, в результаті якої виникає автономна колокативна номінативна одиниця.

9. Джерелом для утворення композитів можуть бути словосполучення й самостійні слова. У першому випадку вихідна одиниця може мати статус вільного словосполучення, тобто аналітичного лексико-семантичного варіанта словесної номінатеми, і колокації в усіх її модифікаціях. Складні слова, що виникли на базі цих одиниць, є синтаксичними композитами. У другому випадку відбувається штучне позасинтагмне аналогійне співчленування коренів прототипних лексем, а створені внаслідок цього слова мають статус квазікомпозитів.

10. У більшості випадків утворення композита є створенням нової номінатеми на базі словосполучення внаслідок процесу деривації. У цій ситуації ономасіологічна модель утвореної одиниці включає у свій склад ономасіологічний базис, реалізований у форманті, ономасіологічну ознаку, що представляє вихідне словосполучення, і предикат, який зв'язує базис і ознаку в цілісний номінативний комплекс.

11. Для композитів часто відзначається й абсолютна семантична тотожність із вихідним словосполученням, що не дозволяє відносити їх до дериватів. Більше того, саме семантична тотожність і формальна зв'язаність, як властивості, що визначають тотожність номінатеми в цілому, дозволяють припустити, що словосполучення й утворений на його базі композит цього типу є формальними модифікаціями однієї й тієї ж ономасіологічної одиниці. Процес композитоутворення має тут статус формального перетворення розчленованого найменування в цілісне, що абсолютно підпадає під моделі внутрішньої мотивації, тобто мотивації номінатемою її мовленнєвих реалізацій. Такий процес ми позначаємо терміном «універбалізація», а композити, що є її результатом, розглядаємо в одному ряді з еліптичними перетвореннями словосполучень як формальні дублети останніх.

12. Нами виявлені чотири моделі універбалізацїї словосполучень у композити: пряма універбалізація, яка налаштована на компонентну й структурну еквівалентність вихідної й утвореної одиниць; універбалізація компонентного типу, яка реалізує моделі еліпса вихідної структури та/або додавання семантично незначущих компонентів у структуру композита; універбалізація метатезного типу, коли компоненти номінатеми розрізняються порядком розташування складників, і гібридна універбалізація компонентно-метатезного типу, коли модифікації номінатеми розрізняються і структурно, і кількісно.

13. Квазікомпозити виникають у мові або за аналогією до абсолютизованих моделей кінцевих структур синтаксично обумовлених композитів, або в результаті запозичення. Всі вони мають статус самостійних номінатем.

14. Абсолютно не вивченими є універбалізаційні композити, тому основним завданням пропонованої роботи є встановлення моделей їхнього опису. Він здійснюється у двох напрямках.

По-перше, це опис процесів формування семантики номінатем, які складаються зі словосполучень і універбалізаційних композитів. Цей опис є інтегральним, оскільки семантичні (ономасіологічні) характеристики як перших, так і других абсолютно тотожні й реалізується в системі семантичних (ономасіологічних) класів універбалізаційних комплексів. Кожний клас визначається на підставі трьох ознак: загалькатегорійного значення, лексико-семантичної групи одноструктурних одиниць і ономасіологічної моделі номінації. Остання включає ономасіологічний базис, який реалізує архісему головного компонента вихідного словосполучення, і ономасіологічну ознаку, яка є семантичним множником головного компонента словосполучення, реалізованим у його залежному компоненті. По-друге, це опис процесу перетворення словосполучення в слово, що реалізується в моделях універбалізації, які включають структурну схему вихідного словосполучення й структурну схему композита, а також опис механізму перетворення першого в другий.

15. Введення в обіг поняття номінатеми, на наш погляд, є досить значимим для науки. Однією з можливих сфер її застосування є практика машинного перекладу. Ні для кого не таємниця, що остання, налаштована за традицією на номінативну абсолютизацію слова, не може бути визнана успішною. Машинний словник, що являє собою реєстр слів і їхніх значень, може бути базою тільки для послівного перекладу. Однак такий переклад ніколи не мав нічого спільного з реальним змістом перекладного тексту. Ми вважаємо, що словоцентричне трактування номінації, що домінує в лінгвістиці, є перешкодою як для непротирічного опису номінативних процесів, так і для прагматичної й успішної лексикографічної практики. Успішність же для нас полягає у можливості, по-перше, найбільш адекватно описати в словнику номінативні відповідності «знак - реалія», по-друге, на основі цієї адекватності скласти двомовний словник номінативних відповідностей, по-третє, використовувати такий словник у практиці машинного перекладу. Саме до таких результатів може привести використання при створенні словника поняття «номінатема», яке налаштовано не на реєстр словникових одиниць, а на тактики, механізми номінації. При цьому в межах словникової статті такого словника повинна бути реалізована наступна інформація: моделі можливого модифікування мінімальних реалізацій номінатеми, які включають тактики використання її формальних, лексико-семантичних і граматико_семантичних реалізацій; моделі можливого граматико-аналітичного варіювання, які визначають реєстр можливих сполучень базової одиниці зі службовими лексемами; моделі можливого лексико-аналітичного варіювання, що вказують на можливості актуалізації в залежному слові семантичних множників базової лексеми; моделі універбалізації.

16. Однак перш ніж створювати двомовні словники, необхідно розробити словники номінатем для окремо взятих мов. Звичайно ж, це досить копітка робота на багато років. Навряд чи можливо створити такий словник «з нуля» для всіх номінатем мови. Першочергово повинні бути створені словники окремих різновидів номінатем, яким може бути Словник композитів універбалізаційного типу. Структура словникової статті такого словника може мати такий вигляд: заголовок словникової статті - універбалізаційна пара, яка включає універбалізаційний композит і вихідне словосполучення; тлумачення значення; приклади еквівалентного вживання компонентів універбалізаційної пари; ономасіологічний опис номінатеми, який включає загальну граматичну характеристику номінатеми (частиномовна приналежність), універбалізаційний тип (пряма універбалізація; універбалізація компонентного типу тощо); лексико-семантичну групу одноструктурних одиниць, до якої належить номінатема; ономасіологічну модель; опис моделі універбалізації, що включає модель вихідного словосполучення та модель утвореного композита.

Наприклад, для номінатеми Велотрасса / Велосипедная трасса пропонується наступна структура словникової статті:

Велотрасса / Велосипедная трасса «трасса для велосипедных гонок»

Многие из них обязаны своим существованием как раз Олимпиаде: гребной канал, велотрек и велотрасса в Крылатском [МК. - 19.07.07] - Самые плохие водители и дороги, на ее взгляд, в Нью-Джерси и Вирджинии, кроме того, там очень мало пешеходных и велосипедных трасс [НРС. - 15.09.07]

Субст (Субстантив) Прямая универбализация (слоговая аббревиация) Пространственный объект Пространство + назначение Прил1ед+Сущ1ед Чосн Прил1ед+Сущ1ед.

У роботі також є три додатки. У першому додатку дається статистична таблиця ономасіологічних класів номінатем, що включають універбалізовані словосполучення й універбалізаційні композити. У другому додатку дається статистична таблиця моделей універбалізації словосполучень російської мови. Третій додаток являє собою Матеріали до словника універбалізаційних композитів російської мови.

Основні положення дисертації висвітлені в наступних публікаціях автора

а) Монографії

1. Теркулов В. И. Слово и номинатема : опыт комплексного описания основной номинативной единицы языка / В. И. Теркулов. - Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2007. - 240 с. Див. рецензії на неї: Загнітко А. П. Аспекти слова : ономасіологія і семасіологія. Рецензія на монографію : Теркулов В. И. Слово и номинатема: опыт комплексного описания основной номинативной единицы языка. - Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2007. - 240 с. / Загнітко А. П., Михальченко М. // Східнослов'янська філологія. - Горловка : Вид-во ГДПІІМ, 2007. - С. 208-213; Зайцева И. П. Рецензия на монографию : Теркулов В. И. Слово и номинатема : опыт комплексного описания основной номинативной единицы языка / И. П. Зайцева. - Горловка : Изд-во ГГПИИЯ, 2007. // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. - 2007. - № 6. - С. 71-72.

б) Статті у фахових виданнях

2. Теркулов В. И. Структура лексемы как система межглоссовых отношений / В. И. Теркулов // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник.- Славянск : СГПУ, 2003. - Вып. XI. - Часть 1. - С. 98-104.

3. Теркулов В. И. О понятии «номинатема» / В. И. Теркулов // Східнослов'янська філологія : збірник наукових праць. - Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2004. - Вип. 4. - С. 45-52.

4. Теркулов В. И. О средствах выражения падежного значения (к проблеме “нулевой” флексии) / В. И. Теркулов // Филологические исследования : Сборник научных трудов. - Донецк : Юго-восток, 2004. - Вып. 6. - С. 262-271.

5. Теркулов В. И. Параллельная лексикализация глосс слова в процессе лексического заимствования / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. - Луганськ : Альма-матер, 2005. - № 2 (82). - С. 62-69.

6. Теркулов В. И. О разграничении процессов лексикализации и вербализации / В. И. Теркулов // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник. - Славянск : СГПУ, 2005. - Вып. XIІI, Ч. I. - С. 173-187.

7. Теркулов В. И. Особенности заимствования композитов-номинатем / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. - Луганськ : Альма_матер, 2005. - № 15 (95). - Ч. 1. - С. 72-78.

8. Теркулов В. И. О природе композитной аббревиации / В. И. Теркулов // Новітня філологія : журнал. - Миколаїв : Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2005. - Вип. 3. - С. 21-31

9. Теркулов В. И. Универбализация в украинском и русском языках / В. И. Теркулов // Актуальні проблеми слов'янської філології : міжвузівський збірник наукових статей - К.-Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. - Вип. 11 : лінгвістика і літературознавство. - Частина 1. - С. 236-242.

10. Теркулов В. І. До питання про нульову афіксацію при утворенні простих абревіатур та композитів універбального типу / В. І. Теркулов // Східнослов'янська філологія : збірник наукових праць. - Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2006. - Вип. 7: Мовознавство. - С. 92-99.

11. Теркулов В. И. Еще раз об основной единице языка / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. - Луганськ : Альма-матер, 2006. - № 11 (106). - С. 127-137.

12. Теркулов В. И. К проблеме вербальной интерпретации словосочетания: композитопостроение и смежные явления / В. И. Теркулов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадського : научный журнал. - Симферополь : Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, 2006. - Том 19 (58). - № 4. - Серия Филология. - С. 245-248.

13. Теркулов В. И. Композитопостроение деривационного типа / В. И. Теркулов // Восточноукраинский лингвистический сборник : сборник научных трудов. - Донецк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. - № 10. - С. 284-291.

14. Теркулов В. И. Простая аббревиатура как вариант слова / В. И. Теркулов // Русская филология. Украинский вестник : республиканский научно-методический журнал. - Харьков, 2006. - № 1-2. - С. 7-11.

15. Теркулов В. И. Слово-ономатема и номинатема: к статусу сочетаний знаменательных слов со служебными / В. И. Теркулов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Філологічні науки : збірник наукових праць. - Луганськ : Альма-матер, 2006. - № 14 (109). - С. 67-73.

16. Теркулов В. И. О номинативном статусе свободных словосочетаний / В. И. Теркулов // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник. - Славянск : СГПУ, 2007. - Вып. XV, ч. 1.- С. 105_111.

17. Теркулов В. І. Про можливі реалізації базової ономасіологічної одиниці / В. І. Теркулов // Лінгвістичні студії : збірник наукових праць. - Донецьк : ДонНУ, 2007. - № 15. - С. 421-425.

18. Теркулов В. И. Ономасиологический аспект тождества номинатемы (на примере номинатемы сад в русском языке) / В. И. Теркулов // Мова : науково-теоретичний часопис з мовознавства. - Одеса : Астропринт, 2007. - № 12. - С. 153_158.

19. Теркулов В. И. Речевая номинация: номинативная единица в тексте / В. И. Теркулов // Східнослов'янська філологія : збірник наукових праць. - Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2007. - Вип. 12. - С. 49-57.

20. Теркулов В. И. Разновидности композитопостроения в современном русском языке / В. И. Теркулов // Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Мовознавство" : збірник наукових праць.- Дніпропетровськ, 2007. - Вип. 13. - У 2 т. - Т. 1. - С. 301-306.

21. Теркулов В. И. Пути образования аббревиатур в русском языке / В. И. Теркулов // Східнослов'янська філологія : збірник наукових праць. - Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2008. - Вип. 13. - С. 90-99.

в) Інші публікації

22. Теркулов В. И. К вопросу о нулевой флексии / В. И. Теркулов // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук : матеріали конференції за підсумками наукової роботи кафедр за 1994 рік. - Горлівка : ГДПІІМ, 1995. - С. 353-355.

23. Теркулов В. І. Структура глоси / В. І. Теркулов // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук : матеріали конференції за підсумками наукової роботи кафедр за 1995 рік. - Горлівка : ГДПІІМ, 1996. - Вип. 2. - С. 186-188.

24. Теркулов В. І. Лексикалізація як спосіб словотвору (на матеріалі російської та української мов) / В. І. Теркулов // Лінгвістичні дослідження : збірник наукових праць. - Донецьк : Либідь, 2002. - Вип. 1. - С. 37-48.

25. Теркулов В. И. Вербализация идиоматизированных словосочетаний / В. И. Теркулов // Русистика : сборник научных трудов. - М.-К., 2004. - № 4. - С. 18-21.

26. Теркулов В. І. Колокація та її мовленнєві реалізації / В. І. Теркулов // Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики : мат-ли ІІ Міжнародної науково-практичної конференції : у 2 т. - Горлівка : ГДПІІМ, 2005. - Т. 1. - С. 36-38.

27. Теркулов В. И. Номинатема как составляющая текста / В. И. Теркулов // Текст : теория и методика в контексте вузовского образования : сборник научных трудов и материалов II Международной конференции. - Тольятти : ТГУ. 2006. - С. 285-291.

28. Теркулов В. И. Об условности языкового знака (на примере структуры глоссы как реализации номинатемы со словесной доминантой) / В. И. Теркулов // Русский язык и литература. Проблемы изучения и преподавания в Украине : сборник научных трудов. - Киев, 2006. - С. 87-92.

29. Теркулов В. І. До типології номінатем / В. И. Теркулов // Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця : матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції 29-31 березня 2006 р. : у 2 т. - Київ : НАУ, 2006. - Т. 2. - С. 5-6.

30. Теркулов В. І. Про найменшу номінативну одиницю тексту / В. І. Теркулов // Актуальні проблеми дослідження граматики та лексикології : матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, 4-5 жовтня 2006 р. - Вінниця : ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2006. - С. 122-128.

31. Теркулов В. И. Понятие о внутренней форме. Семантическое модифицирование / В. И. Теркулов // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. - 2007. - № 6. - С. 66-71.

32. Теркулов В. І. Про статус абревіатур / В. І. Теркулов // Наукові праці : науково-методичний журнал. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2007. - Т. 67. - Вип. 54. Філологія. - С. 74-78.

33. Теркулов В. И. Композиты универбализационного типа и способы их комплексного описания (на примере композитов с конструктом авто) / В. И. Теркулов // Язык : модель, структура, функционирование : сборник научных трудов, посвященный 70-летию проф. И. И. Меньшикова. - Днепропетровск : Пороги, 2007. - С. 165-175.

34. Теркулов В. И. Еще раз о месте сложных слов в словообразовательном гнезде / В. И. Теркулов // Филология в пространстве культуры : к 75-летию Е. С. Отина. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007. - С. 330-341.

35. Теркулов В. И. Семантическое тождество номинатемы / В. И. Теркулов // Грані мов і культур : зб. статей, присвячений ювілею М. О. Луценка. - Донецьк : ДонНУ, 2007. - С. 194-210.

36. Теркулов В. И. К типологии композитов в современном русском языке / В. И. Теркулов // Лексико-грамматические инновации в современных восточнославянских языках : материалы 3 международной научной конференции, 19-20 апреля 2007 г. - Днепропетровск : Пороги, 2007. - С. 172-174.

37. Теркулов В. І. Складне слово як варіант словосполучення / В. І. Теркулов // Науковий вісник Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. - Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2007. - С. 152-153.

Анотація

Теркулов В.І. Композити російської мови в ономасіологічному аспекті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. - Міністерство освіти і науки України, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. - Горлівка, 2008.