Формування словотвірної структури іменників зі значенням опредметненої дії в новій українській мові (к. XVІІ – п. XXІ ст.ст.)

Ядро лексико-словотвірного розряду іменників на позначення стосунків, взаємин між людьми становлять девербативи з суфіксами -нн(я), -енн(я), -інн(я), -j(а), -Ш, що мають високу функціональну активність. Проте девербативи на -нн(я), -енн(я), -інн(я), -j(а) семантично більш близькі до дієслів, а нульсуфіксальні девербативи відчутно віддалилися від твірного слова, актуалізувавши значення семантичної предметності.

На периферії відповідного ЛСР перебувають утворення із суфіксами -ств(о), -аціj(а), -к(а), -н(я), -неч(а). З-поміж інших виділяються похідні на -ств(о), які мають відтінок сукупності, збірності. Більш предметними за значенням, ніж решта девербативів, є іменники з іншомовним суфіксом -аціj(а). Більшість віддієслівних субстантивів розгляданого ЛСР є стилістично нейтральними, але похідні з формантом -к(а), -н(я), -неч(а) мають виразний відтінок розмовності, а іменники на -ств(о), -аціj(а) - книжності. У новій українській мові триває процес витіснення з активного вжитку низки похідних цього ЛСР, зокрема девербативів із формантами -к(а), -н(я), -неч(а), -Ш.

ЛСР віддієслівних іменників на позначення комунікативної діяльності формується головним чином похідними зі словотворчими суфіксами -нн(я), -Ш, -к(а). Їх склад доповнюють нечисленні девербативи з формантами -енн(я), -інн(я), -Ш(а), -Ш(и), -н(я), -ин(и), -ок, -j(а). Значна частина цих абстрактів позначає процесуальну дію. Семантика процесності помітно нейтралізується в іменниках із суфіксом -к(а) та не властива похідним із формантом -ок. На тлі функціональної нейтральності більшості розгляданих дериватів виділяється стилістична маркованість похідних із суфіксами -к(а), -н(я), -ин(и).

Своєрідністю ЛСР іменників на позначення виробничих та технологічних процесів є сильне ядро, що його склали високопродуктивні типи віддієслівних іменників із суфіксами -нн(я), -к(а), -аціj(а), та слабо розвинена периферія - похідні з рідковживаним суфіксом -аж. Наслідком постійної конкуренції цих формантів є наявність значної кількості словотвірних варіантів. Найбільш гостро конкурують між собою утворення на -нн(я) та -к(а). У сучасній українській мові спостерігається тенденція заміни у використанні іменників із суфіксом -к(а) девербативами на -нн(я), що зумовлюється, на думку вчених, специфічними функціональними вимогами: гармонійністю входження в систему, точністю, відповідністю позначуваному поняттю тощо.

На противагу попередньому, лексико-словотвірний розряд іменників на позначення станів, почуттів має репрезентоване лише трьома лексико-словотвірними типами девербативів ядро - похідні з -нн(я), -енн(я), -тт(я) - та розгалужену периферію - похідні на -інн(я), -Ш/-Ш(а), -к(а), -ощ(і), -от(а), -б(а), -к(и), -иц(я), -в(а), -н(я), -ок. Якщо семантично та функціонально співвідносні віддієслівні іменники на -енн(я) і -нн(я) мають значення стану процесного характеру, то девербативи на -тт(я) тяжіють до позначення результативності. Периферія ж ЛСР демонструє широкий спектр аспектуальних особливостей позначуваних станів та функціональну неоднорідність. У сучасній українській мові помітно звужується коло нульсуфіксальних дериватів, що формують розгляданий ЛСР.

Ядро віддієслівних іменників на позначення вчинків, актів волевиявлення людини утворював високопродуктивний тип девербативів із суфіксом -нн(я). Дещо віддалені від центру деривати з формантами -ств(о) та -Ш(а), що, як і утворення з -нн(я), є стилістично універсальними. На периферії перебувають похідні на -енн(я), -н(я), -Ш, -нин(а), -ин(и), -ок, які функціонують переважно у сфері розмовного й художнього мовлення.

У творенні віддієслівних іменників на позначення звукових процесів, що супроводжують дію, актуалізуються суфікси -неч(а), -няв(а), -н(я), -нин(а), -нн(я), -іт, -Ш, -б(а). Центр цього ЛСР формують похідні на -іт (для яких відповідне лексико-словотвірне значення є єдиним), -Ш і -нн(я). Дещо віддалені від центру девербативи з формантами -няв(а) та -н(я). На периферії перебувають утворення з суфіксами -інн(я), -нин(а), -неч(а), -б(а). Незважаючи на функціональну співвідносність, ці утворення є маніфестантами різних родів дії, а окремі з цих похідних вирізняються й за іншими параметрами: деривати на -н(я), -нин(а) - високим ступенем експресивності, похідні на -неч(а), -няв(а), -н(я) - негативним забарвленням. Неоднаковими є і стилістичні можливості розгляданих девербативів: найбільш широкі вони у віддієслівних іменників із суфіксами -нн(я), -інн(я), -Ш, найбільш обмежені - у девербативів із формантами -неч(а), -няв(а), -н(я), які мають виразний відтінок розмовності. У новій українській мові XX ст. помітним є процес виходу з активного вжитку низки похідних із формантами -нн(я), -б(а), -няв(а), -н(я), -неч(а).

Серед суфіксів, що утворюють назви фізіологічних і психічних процесів, найбільш продуктивним є -нн(я), малопродуктивними - -інн(я), -Ш(и), -к(а). Через обмеженість мотиваційної бази розгляданий ЛСР віддієслівних іменників у новій українській мові помітно не розвинувся.

Певну стійкість в історії новоукраїнської мови виявив ЛСР девербативів на позначення обрядів, звичаїв, традицій, утворюваний похідними з формантами -нн(я), -інн(я), -енн(я), -ин(и), -к(и), -Ш/-Ш(и).

До віддієслівних іменників пізньої фіксації належать похідні на позначення дій, що відносяться до різних галузевих сфер. Склад таких дериватів поповнюється в основному за рахунок похідних із нульовим суфіксом і формантами іншомовного походження - -аціj(а) та -аж.

Обмеженим протягом к. XVІІ - поч. XXІ ст.ст. залишається коло похідних на позначення дій суб'єктів живої та неживої природи, що репрезентується віддієслівними утвореннями на -нн(я), -Ш/-Ш(и), -к(а), -ок.

Розглядані вище паралельні однокореневі різносуфіксальні утворення кваліфікуються в мовознавстві по-різному: як абсолютні синоніми, словотвірні варіанти або лексичні дублети. Зберігаючи значення твірного дієслова, вони можуть різнитися семантичною структурою, сферою використання, частотними характеристиками.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження. Девербативи з опредметненим значенням дії разом із відприкметниковими іменниками зі значенням опредметненого якісного стану формують категорію граматичної субстантиваціі, що утворюється на перетині синтаксису і словотворення. Поява таких девербативів пов'язана зі зміною синтаксичних умов функціонування дієслова в реченні - переміщення його в позицію підмета. Це дало підстави вважати розглядані похідні як синтаксичні деривати. На противагу дериватам лексичним, поява яких супроводжується певними змінами в семантиці твірних, зміст синтаксичних дериватів визначається виключно мотивувальним.

Транспозитором, який переводить дієслово в іменник, виступає суфіксальний формант, що має нульове ономасіологічне навантаження і є носієм значення граматичної предметності. Таку функцію в розгляданих синтаксичних дериватах виконують суфікси -нн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -к(а), -б(а), -в(а), -Ш, -Ш(а), -Ш(и), -к(и), -ств(о), -іж, -н(и), -ин(и), -іт, -нин(а), -н(я), -неч(а), -ок, -ас, -ель, -аціj(а), -ізаціj(а), -аж, -ад(а), -ур(а).

Систему суфіксів, що діють у сфері девербативного творення іменників зі значенням граматичної предметності, сформували хронологічно неоднопланові дериваційні морфеми, що належать до спільносхіднослов'янського мовного фонду: -нн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -к(а), -б(а), -ок, -Ш, -Ш(а), -Ш(и), -к(и), -ств(о), -іт(-от), -нин(а), -иц(я), є питомо українськими: -неч(а), -няв(а), -н(и), -к(и), -в(а), -л(я), -ан або ж запозиченими як інтернаціональні з інших мов: -аціj(а), -ізаціj(а), -аж, -ад(а), -ур(а). Аналізовані деривати зі спільним значенням абстрактної дії, процесу, стану маніфестують різні роди дії, що традиційно тлумачаться в мовознавстві як семантичні категорії, і є морфемно характеризованими.

В аспектуальному плані девербативні іменники найбільш послідовно номінують тривалу, незавершену, розгорнуту в часі дію/перебування в певному стані: похідні на -нн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -Ш, -Ш(а), -Ш(и), -к(а), -в(а), -н(и), -ни(и), -к(и), -ств(о), -іж, -иц(я), -аціj(а), -ізаціj(а), -аж, -ад(а), -ур(а); дію результативну: -нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ш, -Ш(а), -Ш(и), -j(а), -ств(о), -ш, -ель; мультиплікативну дію - тривалу, повторювану в аспекті перебігу (-іт) та безперервну, інтенсивну, хаотичну: -нн(я), -нин(а), -н(я), -няв(а), -неч(а); дію одноактну: -Ш, -н, -ас; повторювану через певний проміжок часу: -нн(я).

Розглядані похідні формують склад 13 лексико-семантичних розрядів. У межах досліджуваних дериватів вичленовується: 1) іменники на позначення інтелектуальної діяльності людини: -нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ш, -к(а), -ок. -j(а); 2) іменники на позначення комунікативної діяльності людини: -нн(я), -енн(я), -інн(я), -к(а), -Ш, -Ш(а), -Ш(и/і), -н(я), -ин(и), -ок; 3) іменники на позначення процесів, пов'язаних зі сферою трудової та професійної діяльності людини: -нн(я), -інн(я), -ств(о), -б(а), -к(а), -л(я), -иц(я), -ур(а); 4) іменники на позначення волевиявлення людини: -енн(я), -інн(я), -Ш, -Ш(а); 5) іменники на позначення морально-етичних понять і відносин: -нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ш, -Ш(а), -ств(о), -б(а), -неч(а), -нин(а), -тт(я); 6) іменники на позначення стану, почуттів людини: -нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ш, -Ш(а), -к(а), -от(а), -б(а)/-об(а), -к(и), -ок, -нин(а), -тт(я), -иц(я), -в(а); 7) іменники на позначення переміщення, пересування: -нн(я), -енн(я), -інн(я), -Ш, -Ш(а)/-Ш(и), -к(а), -нин(а), -н(я), -б(а), -в(а), -л(я), -иц(я), -н(и), -ок, -ств(о), -аціj(а); 8) іменники на позначення виробничих та технологічних процесів: -нн(я), -к(а), -Ш, -аці(я), -аж; 9) іменники на позначення звукових процесів: -нн(я), -інн(я), -Ш, -неч(а), -няв(а), -нин(а), -іт,-н(я); 10) іменники на позначення психічних та фізіологічних процесів: -нн(я), -інн(я), -к(а), -Ш(и); 11) іменники на позначення дій суб'єктів живої та неживої природи: -інн(я), -ок, -Ш, -к(а), -к(и); 12) іменники на позначення обрядів, звичаїв, традицій: -нн(я), -інн(я), -енн(я), -ин(и), -Ш/Ш(и), -к(и); 13) іменники на позначення дій, що відносяться до різних галузевих сфер: -Ш, -аціj(а), -аж.

Помітна регулярність окремих СТ може бути не стільки свідченням їх високої продуктивності, скільки результатом активного прямого запозичення відповідних похідних з інших мов і перенесення їх на український мовний ґрунт: дериватів із формантом -к(а) - з російської, де цей СТ є високопродуктивним, утворення на -аціj(а) - з латинської.

Другу групу формують СТ, рівень продуктивності яких протягом відповідного періоду розвитку української мови (к. XVІІ - XXІ ст.ст.) зазнав змін. Так, позитивною є динаміка словотвірних типів розгляданих віддієслівних іменників із формантами -н(я), -іт, -тт(я). Спадна динаміка продуктивності властива СТ девербативів із суфіксом -няв(а).

Словотвірні типи, що належать до третьої групи, не є монолітними з точки зору продуктивності. Так, серед розгляданих девербативних іменників із нульовим суфіксом, що продукуються за чотирма моделями, стабільною продуктивністю відзначається лише та, за якою утворюються похідні чоловічого роду з нульовою флексією; моделі ж, за якими утворюються іменники жіночого роду на -а- та з нульовим закінченням, а також іменники pluralia tantum на -и відносяться до малопродуктивних. У межах загалом непродуктивного типу віддієслівних субстантивів із формантом -ств(о) помітною продуктивністю вирізняється ЛСТ похідних на позначення дій, пов'язаних із певним видом трудової та професійної діяльності людини.

Іменники зі значенням абстрактної дії характеризуються функціональною неідентичністю. Ця категорія похідних охоплює як субстантиви із широким функціональним спектром (іменники на -нн(я), -анн(я), -енн(я), -інн(я), -тт(я), -ств(о), -іт, -Ш), так і деривати з обмеженими функціональними можливостями: такими є девербативи з формантами -аціj(а)/-ізаціj(а), -ад(а), -аж, що мають виразний відтінок книжності, або похідні з суфіксами -б(а), -нин(а), -н(я), -неч(а), -няв(а), -от(а), -л(я). -ан, -ас, що належать до сфери розмовного мовлення. Результати аналізу дають усі підстави твердити, що саме функціональна універсальність підтримує високий рівень продуктивності згаданих вище словотвірних типів, у той час як функціональна обмеженість є гальмівним фактором її розвитку.

1. Максимець О.М. Словотвірна структура іменників зі значенням інтенсивної хаотичної дії // Нова філологія. Вип.4. - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - С. 166-171.

2. Максимець О.М. Формування словотвірної структури іменників зі значенням тривалої незавершеної дії в новій українській мові // Матеріали X Міжнародної конференції з функціональної лінгвістики "Функціонування російської і української мов в епоху глобалізації". - Ялта, 2003. - С. 217-220.

3. Максимець О.М. Формування словотвірної структури іменників зі значенням одноразової дії у новій українській мові кінця XVІІ - XX ст. // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. Вип. 4. - Запоріжжя, 2004. - С. 92-96.

4. Максимець О.М. Формування словотвірної структури іменників зі значенням руху в новій українській мові // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції "Слов'яни: історія, мова, культура". - Дніпродзержинськ, 2005. - С. 16-18.

5. Максимець О.М. Формування словотвірної структури іменників руху в українській мові кінця XVІІ - XX ст.// Нова філологія. Вип.24. - Запоріжжя: ЗДУ. - С. 25-31.

6. Максимець О.М. Дериваційний статус віддієслівних іменників з опредметненим значенням дії, процесу, стану // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. Вип.2. - Запоріжжя, 2007. - С. 127-129.

7. Кучеренко Л.І., Максимець О.М. Формування словотвірної структури іменників зі значенням комунікативної діяльності в новій українській мові кінця XVІІ - XX ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Філологічні науки. Вип. 15. - Кам'янець-Подільський, 2007. - С. 132-136.

АНОТАЦІЯ

Максимець О.М. Формування словотвірної структури іменників зі значенням опредметненої дії в новій українській мові (к. XVІІ - п. XXІ ст. ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2007.

У дисертації теоретично обґрунтовується специфічність словотвірної категорії опредметнених значень дієслівних предикатів, на широкому фактичному матеріалі з'ясовуються словотвірна структура та особливості семантики розгляданих девербативів, характеризується динаміка семантичної спеціалізації словотворчих суфіксів іменників з опредметненим значенням дії у межах виявлених лексико-словотвірних груп у період кінця XVІІ - XXІ ст. Визначено рівень продуктивності досліджуваних словотвірних типів і моделей на різних етапах розвитку нової української мови та з'ясовано чинники, що впливають на їх дериваційну активність. Подано опис функціонально-семантичної дистрибуції транспозиційних іменникових формантів, з'ясовано основні закономірності та тенденції розвитку підсистеми віддієсліних іменників з опредметненим значенням дії в сучасній українській мові.

Ключові слова: словотвірна категорія опредметненої дії, категорія опредметнених значень дієслівних предикатів, словотвірний тип, словотвірна модель, словотвірна структура, мотивувальне слово, суфікс, формант, продуктивність, семантика, лексико-словотвірне значення, нова українська мова.

АННОТАЦИЯ

Максимец О.Н. Формирование словообразовательной структуры существительных со значением отвлеченного процессуального признака в новом украинском языке (к. XVІІ - н. XXІ ст. ст.)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. - украинский язык. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2007.

В диссертации теоретически обосновывается специфичность словообразовательной категории опредмеченных значений глагольных предикатов и деривационный статус девербативных субстантивов с грамматическим значением предметности, которые квалифицируются как синтаксические дериваты. Их появление связано с изменением синтаксических условий функционирования глагола в предложении - перемещением его в позицию подлежащего. В отличие от дериватов лексических, образование которых сопровождается определенными изменениями в семантике производящего слова, содержание синтаксических дериватов определяется исключительно мотивирующим. Сохраняя глагольную семантику, девербативные существительные с опредмеченным значением действия наследуют от производящих и определенные формально-грамматические интеграционные признаки: вид, частично - переходность, способность управлять зависимым словом, употребляться с инфинитивом. Транспозитором, преобразующим глагол в существительное, выступает суффиксальный формант, имеющий нулевую ономасиологическую нагрузку и являющийся носителем значения грамматической предметности.

В работе определен круг формантов, принимающих участие в образовании исследуемых отглагольных существительных, характеризуется аспектуальность, присущая семантике действия. Рассматриваются лексические значения, свойственные анализируемым производным.

Анализ фактического материала позволил выделить 26 основных словообразовательных типов девербативных субстантивов с опредмеченным значением действия. В работе прослежена история их становления и развития в новоукраинском языке к. XVІІ - XXІ ст. путем исследования лексико-словообразовательных групп, выделенных в пределах рассматриваемых производных. Дана оценка уровню продуктивности соответствующих типов и моделей на разных этапах развития нового украинского языка и определены факторы, влияющие на их деривационную активность, описана функционально-семантическая дистрибуция транспозиционных словообразовательных формантов, выявлены основные закономерности и тенденции развития подсистемы отглагольных существительных с опредмеченным значением действия в современном украинском языке.

Ключевые слова: словообразовательная категория опредмеченного действия, категория опредмеченных значений глагольных предикатов, словообразовательный тип, словообразовательная модель, словообразовательная структура, производящее слово, суффикс, формант, продуктивность, семантика, лексико-словообразовательное значение, новый украинский язык.

SUMMARY

Maximets O.N. The development of noun word-forming structure with the meaning of abstract processive action in a new Ukrainian language (the end of XVІІ - XXІ centuries).

Thesis for a candidate's degree of philological sciences on specialty 10.02.01 - Ukrainian Language. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2007.

Thesis shows theoretically the specificity of word-forminq cateqory of verbal predicates' meaning and derivative status of deverbal substantives with qrammatical meaning of subject, which are qualified as syntactic derivates. Their appearance is connected with the change of syntactic conditions of verb function in a sentence - its moving to the position of subject.

The work determines a range of formants taking part in forming researched verbal nouns. It also describes aspectuality peculiar to semantics of action. It qives lexical meanings of analyzed derivatives. The analysis of factual material allowed to pick out 26 main word-forming types of deverbal substantives with subject meaning of action. This work gives the history of their evolution in a new Ukrainian Language of XVІІ- XXІ centuries.

The estimation has been given to the level of productivity of corresponding types and models at different stages of development of a new Ukrainian Language.

The dissertation has also determined the factors influencing the derivative activity of these types. It also describes functional-semantic distribution of transpositional word- forming formants and exposes basic appropriateness and tendency in development of verbal noun subsystems in modern Ukrainian Language.

Key words: word-forming category of action, derivative type, derivative model, word-forming structure, derivative word, suffix, formant, productivity, semantics, lexico-derivative meaning, hew Ukrainian Language.

Размещено на Allbest.ru