Мовно-філософські аспекти вербалізації часу і простору в історичних романах Павла Загребельного

Циклічна модель має здатність переходити в лінійну під впливом часового системного компонента - події, яка не відноситься до циклу. При цьому змінюється й значення простору місцезнаходження, що визначає особливості циклу.

Отже, категорії художнього часу й простору як компоненти хронотопу художнього твору вступають у взаємодію, що викликає якісні зміни в процесі самоорганізації системи. При цьому самі значення часу й простору змінюються, і в цих перетвореннях прослідковується закономірність, яка дозволяє виділити низку моделей самоорганізації хронотопу, характерних для історичних романів Павла Загребельного.

ВИСНОВКИ

У дисертації продемонстровано теоретичні й практичні аспекти нового підходу до вивчення часу і простору як компонентів складної відкритої нелінійної нерівноважної системи художнього твору. Розглянуто мовно-філософські особливості реалізації цих категорій, визначено їхні системотворчі функції в процесі самоорганізації художнього тексту конкретного жанру в межах ідіолекту Павла Загребельного. Досягнення мети дисертаційного дослідження дає можливість зробити такі висновки.

1. Час і простір належать до фундаментальних категорій буття і є об'єктом дослідження багатьох наук. Лінгвістика співвідносить ці поняття з концептосферою мови, мовною картиною світу, семантикою й граматикою. На мовному рівні часопростір виражається за допомогою дейктичних одиниць, які вказують на місцезнаходження того, про що йдеться, та на його віднесеність у часі. Вербалізація простору реалізується в значеннях дискретності, перервності, осяжності, антропоцентричності й більшою мірою пов'язана із семантичними особливостями, тоді як мовне вираження часу співвідноситься із семантико-граматичними категоріями темпоральності, аспектуальності й таксису, а його просторова метафоризація виражає нерозривний зв'язок цих двох категорій у мові й визначає низку часових концептів, значення яких дозволяють виділяти історичну, лінійну, циклічну часові моделі. У художньому дискурсі час та простір утілюються в категорії хронотопу, що передбачає їхній синкретизм, активну взаємодію і взаємовплив. Залежно від жанру художнього твору, авторського задуму, використовується той чи той тип хронотопу. На рівні текстової організації хронотоп утілюється через статику чи динаміку в зображенні подій.

2. Художній твір є складною відкритою нелінійною нерівноважною системою, яка розвивається в напрямку від стану гомеостазису, відносного спокою, збереження системи, до моменту біфуркації, що характеризується зміною системних параметрів унаслідок наростання внутрішньої енергії в системі, нерівноважний стан якої викликаний взаємодією її компонентів. При цьому різні мовні одиниці й категорії, що виражають часово-просторовий план у тексті, мають неоднакову здатність до самоорганізації: одні з них легко включаються в дію синергетичних механізмів і, маючи в значенні нерівноважний компонент, сприяють накопиченню системної енергії або викликають трансформацію системи на якісному рівні; інші ж залишаються незмінними в процесі системної самоорганізації, а їхня динаміка є свідченням несподіваних сюжетних колізій, загострення конфлікту в художньому творі. Тому логічним є групування мовних одиниць і категорій із часово-просторовою семантикою за ознакою їхньої спроможності підсилювати системну нерівновагу, бути причиною ентропії, виконувати стохастичну функцію або реалізуватися як стабільний системний компонент, який не змінює свого значення під час переходу на якісно нові рівні в процесі самоорганізації нелінійної системи художнього дискурсу.

3. У дисертації виділено три рівні стабільності, які визначають ступінь накопичення внутрішньої енергії системи та її здатність до самоорганізації. Зона максимальної стабільності охоплює системні компоненти, які не змінюють свого значення в процесі самоорганізації, а отже, найменшою мірою вступають у процеси взаємодії, яка є причиною нерівноважного стану системи. Зона максимальної стабільності простору визначається абсолютною орієнтацією і недейктичною стратегією сприйняття дійсності. До неї входять системні компоненти, що виражають уявлення про передню, задню, верхню, нижню, ліву, праву частини предмета, а також горизонтальні характеристики простору, на які не впливає позиція спостерігача.

До зони високої стабільності системи належать компоненти, стабільність у якісному стані та мовному вираженні яких зберігається на період гомеостазису до нової точки біфуркації. У процесі самоорганізації системи виникає ймовірність їхніх якісних перетворень. Мовний аспект вираження просторових компонентів з високою стабільністю, що входять до складної нелінійної системи художнього дискурсу, пов'язаний з уживанням прийменниково-іменникових сполук та прислівників з локативним значенням, дієслів у формі недоконаного виду тощо. Зона високої стабільності визначається присутністю спостерігача, але його функція обмежується тим, що він констатує локалізацію просторових об'єктів безвідносно до свого місцезнаходження.

Мінімальна стабільність часу й простору нелінійної системи позначається тим, що її компоненти виражають значення, які зміняться після біфуркації, а ступінь їхньої нерівноважності, залежно від контексту, є досить сильним для системної самоорганізації. У просторовому плані нелінійної системи художнього твору до зони мінімальної стабільності належать опозиції, що виражають якісні характеристики простору; мовний аспект мінімально стабільних системних компонентів з просторовим значенням пов'язаний з уживанням вказівних займенників, прислівників з просторовою семантикою, дієслів доконаного виду. Усі названі мовні засоби вираження просторових відношень є відносно орієнтованими, тобто співвідносять просторовий об'єкт і спостерігача.

Характер перебігу часу пов'язаний з поняттями темпоральності, аспектуальності й таксису. Для художнього дискурсу домінантним є граматичний минулий час, а тому вживання інших часових форм у наративному режимі кваліфікується як вияв нестабільності системи. Аспектуальні характеристики дієслова, в українській мові представлені формами доконаного й недоконаного видів, великою мірою визначають ступінь нерівноважності системи. Різні значення недоконаного виду виражають більшу або меншу стабільність у характері перебігу дії, а отже, й часу, протягом якого вона відбувається. Специфічні змістові варіанти недоконаного виду реалізуються почасти через контекст, який утворюється за рахунок лексичного значення дієслова недоконаного виду, синтаксичним шляхом, тобто за допомогою включення в речення з дієсловом недоконаного виду часових показників номінативної та адвербіальної природи, що актуалізують стабільність або, навпаки, зменшують її рівень. Для доконаного виду важливим аспектом визначення рівня стабільності виступає наявність перфектного або аористного значення дієслова. Таксис, залежно від варіанта свого значення, теж має вплив на рівень стабільності системи: нерівноважність системи порушують таксис наступності та одночасності, таксис послідовності має менший потенціал для зміни системного стану.

4. З погляду синергетики, процеси взаємодії на рівні часопростору, що викликають якісні зміни в самоорганізації складної відкритої нелінійної системи художнього твору, можна прослідкувати через перетворення хронотопу, які визначають процеси самоорганізації макрорівня системи і ґрунтуються на зміні просторового або часового значення. В основі просторових трансформацій перебувають опозиції "свого" - "чужого", замкненого - відкритого простору, а також простору місцезнаходження та переміщення. Часовий аспект самоорганізації в історичних романах Павла Загребельного полягає в системотворчих змінах моделей історичного, лінійного та циклічного часу, викликаних системною нерівновагою на рівні хронотопу. У роботі узагальнено й схематично продемонстровано системотворчі процеси, основу яких складають перетворення значень художнього часу й простору, що відбуваються під дією стохастика - системного компонента часово-просторового плану.

Отже, самоорганізація у відкритій нелінійній системі художнього дискурсу відбувається внаслідок зміни значення художнього часу або простору, яка є результатом нерівноважного стану системи, викликаного взаємодією системних мовних категорій як просторового, так і часового плану. Тому мовні особливості часово-просторової організації є однією з причин нерівноважності складної нелінійної системи художнього твору, що й зумовлює процеси самоорганізації в дискурсі історичного роману.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кравченко О. В. Дейксис у контексті мовної філософії часу й простору. / О. В. Кравченко // Наукові записки: в 2 ч. - Вип. 73. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006.

Ч. 2. - 2006. - С. 191-196.

2. Кравченко О. В. Час і простір в аспекті лінгвістики тексту / О. В. Кравченко // Наукові записки. - Вип. 67. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - С. 327-333.

3. Кравченко О. В. Мовно-філософські аспекти вербалізації часу в художньому дискурсі (на прикладі історичних романів П. Загребельного) / О. В. Кравченко // Філологічні студії. - Луцьк : Волинський академічний дім, 2008. - №1-2. - С. 339-344.

4. Кравченко О. В. Мовна філософія категорії аспектуальності як компонента системи художнього дискурсу / О. В. Кравченко // Нова філологія : [зб. наук. праць]. - Запоріжжя : ЗНУ, 2008. - №30. - С. 61-65.

5. Кравченко О. В. Мовно-філософські аспекти вербалізації часово-просторового дейксису / О. В. Кравченко // Мовознавчий вісник: [зб. наук. праць]. - Черкаси : Вид-во ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - Вип. 7. - С. 79-87.

АНОТАЦІЯ

Кравченко О. В. Мовно-філософські аспекти вербалізації часу і простору в історичних романах Павла Загребельного. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. - Кіровоград, 2010.

Дисертацію присвячено встановленню закономірностей самоорганізації дискурсу історичних романів Павла Загребельного. Синергетичну методологію застосовано до художнього часу й простору як компонентів складної нелінійної системи художнього твору. Інтегративна методологія дослідження будується на основі поєднання ідей синергетики, традиційної лінгвістики (лексичної семантики, функціональної граматики), філософії мови.

Встановлено особливості вербалізації часу й простору в ідіолекті письменника. З'ясовано функції дейктичних одиниць у вираженні часово-просторових відношень як компонента мовної картини світу. Висвітлено сутність хронотопу та його роль в організації художнього твору.

Досліджено особливості вербалізації часу й простору в стані гомеостазису системи історичного роману. Уведено поняття зон максимальної, високої та мінімальної стабільності в системі художнього твору; вивчено здатність до самоорганізації мовних одиниць із часовою та просторовою семантикою.

Окреслено якісні трансформації системи дискурсу історичного роману, що ґрунтуються на взаємопереходах свого / чужого, відкритого / замкненого простору, простору місцезнаходження та переміщення, а також взаємних якісних перетвореннях лінійного, циклічного та історичного часу.

Ключові слова: філософія мови, лінгвістична синергетика, ідіолект письменника, художній час, художній простір, хронотоп, нестабільність, якісні трансформації.

Кравченко Е. В. Языково-философские аспекты вербализации времени и пространства в исторических романах Павла Загребельного. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко. - Кировоград, 2010.

Диссертация посвящена установлению закономерностей самоорганизации дискурса исторических романов Павла Загребельного. Синергетическая методология применяется к художественному времени и пространству как компонентам сложной нелинейной системы художественного произведения. Интегративная методология исследования строится на основе сочетания идей синергетики, традиционной лингвистики (лексической семантики, функциональной грамматики), философии языка.

Установлены особенности вербализации времени и пространства в идиолекте писателя. Выяснены функции дейктических единиц в выражении временно-пространственных отношений как компонента языковой картины мира. Описана сущность хронотопа и его роль в организации художественного произведения.

Исследованы особенности вербализации времени и пространства в состоянии гомеостазиса системы исторического романа. Введено понятие зон максимальной, высокой и минимальной стабильности в системе художественного произведения; изучена способность к самоорганизации языковых единиц с временной и пространственной семантикой.

Определены качественные трансформации системы дискурса исторического романа, базирующиеся на взаимопереходах своего / чужого, открытого / закрытого пространства, пространства местонахождения и передвижения, а также взаимных качественных преобразованиях линейного, циклического и исторического времени.

Ключевые слова: философия языка, лингвистическая синергетика, идиолект писателя, художественное время, художественное пространство, хронотоп, нестабильность, качественные трансформации.

Kravchenko O. V. Linguistic and philosophical aspects of temporal and spatial verbalization in Pavlo Zahrebelny's historical novels. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree by specialization 10.02.01 - the Ukrainian language. - Kirovohrad State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenko. - Kirovohrad, 2010.

The thesis is devoted to establishment the regularities of self-discourse in Pavlo Zahrebelny's historical novels. The methodology of Synergetics as a transdisciplinary scientific and philosophical approach has been researched from the aspects of Linguistic. Synergetic methodology has been used according to time and space as the components of a complex nonlinear system of the novel. Integrative research methodology has been based on Synergetics, Traditional Linguistic (within its boundaries - Lexical Semantics, Functional Grammar) and Philosophy of Language. The mechanism of self-organization, relations between chaos and stability has been described.

The features of time and space verbalization in the writer's idiolect have been established. The nature and philosophical meaning of temporal and spatial relations have been opened in the thesis. Different ideas connected with time and space as the parts of mental world picture have been analyzed. The connections between time and space as cognitive, philosophical and Linguistic categories have been proved upon use spatial metaphors with temporal semantics. Their archaic and modern nature has been pointed out. The index units with temporal and spatial semantics have been clarified as the components of lingual picture of the world and the aspects of their verbalization has been explained. Their role in synergetic process in the discourse of historical novels has been demonstrated. The nature of chronotope in the novel organization has been elucidated. The features of chronotope as the unit of time and space in the historical novels by Pavlo Zahrebelny have been pointed out.

Linguistic and philosophical meanings of Synergetic, chaos, instability, bifurcations, fluctuations, and stochastic mechanisms have been determined. Discourse of historical novel has been represented as an open system. The principles of the processes connected with self-organization in open complex non-linear system of the world created by the author of the novel have been researched. The role of stochastic qualitative transformations on the different stages in the process of self-discourse in Pavlo Zahrebelny's historical novels has been defined. The main features of time and space verbalization in the stage of homeostasis in historical novels have been investigated. The concept of zones of maximum, medium and minimum stability in the text has been described; the ability to self-language units with temporal and spatial semantics has been researched. Semantic and grammar categories of temporality, aspectuality, taxis, deixis, lexical and syntactical units that verbalize time and space relations have been analyzed from the points of their ability for breaking stability in the system of discourse, participating in chaotic processes, concentrating system energy, provoking unexpected development of plot, idea, images of the historical novels by Pavlo Zahrebelny have been viewed and analyzed. Different variants of aspectual and taxis meanings have been depicted. Lingual units with temporal and spatial semantics have been classified according to the zones of stability. Their self-organizational potential has been explained.

The models that demonstrate temporal and spatial coordination in the discourse of historical novels have been investigated. Models of time and space in the discourse have been represented according to the principle of binary oppositions (space) and differentiation based upon several components (time). Qualitative transformations in the discourse of historical novel based on the changes of personal / alien, open / closed space, location and movement, as well as qualitative changes in mutual linear, cyclical and historical time have been shown. The origin and functions of stochastic elements with temporal or spatial semantics that cause changes in the system of the world crated by the author have been found out and depicted. The principles of time and space coordination in the novels have been explained on the basis of Synergetics methodology. Their linguistic meaning has been determined. The changes in the plot, composition, characters building, ideas depending upon transformations in chronotope in Pavlo Zahrebelny's historical novels have been researched. The role of temporal and spatial organization in the open nonlinear system of novels discourse has been proved.

Keywords: Philosophy of Language, Linguistic Synergetics, writer's idiolect, time, space, chronotope, instability, qualitative transformations.

Размещено на Allbest.ru