Військово-морська термінологія української мови: формування та семантика

Військово-морський термін - це слово чи усталене словосполучення, яке співвідноситься з певним поняттям військово-морської справи у значенні, регламентованому його дефініцією, здатне вступати у системні відношення з іншими словами чи словосполученнями, утворюючи терміносистему.

Військово-морська термінологія - це сукупність моногалузевих і полігалузевих спеціальних найменувань, що співвідносяться з конкретними поняттями та реаліями військово-морської сфери й утворюють відповідну терміносистему.

Проблематика сучасної української термінології загалом та військово-морської термінології зокрема неодноразово була предметом лінгвістичного аналізу в мовознавстві.

Розвиток української ВМТ відбувався нерівномірно, оскільки він зумовлений екстралінгвальними чинниками і нерозривно пов'язаний з історією України як морської держави.

В історії формування військово-морської термінології чітко простежуємо два періоди - „донауковий” та „науковий”, в яких умовно виділяємо 6 етапів. Зародження ВМТ розпочалося ще у часи Київської Русі. Лексика на позначення військово-морських понять, яка використовувалась у княжу добу, стала тим підґрунтям, на основі якого відбулося збагачення й розвиток військово-морської терміносистеми. У цей період виділяємо лексико-тематичні групи на позначення частин суден, професій, корабельного устаткування. Основу військово-морського словника становить тогочасна питома лексика, проте вживаними є і запозичення, зокрема з грецької та скандинавських мов.

Військово-морська термінологія козацької доби - це вже система засобів вираження військово-морських понять. Основний пласт ВМТ відповідав поняттєвій базі тогочасного війська. Механізм номінацій військово-морських понять значно ускладнився. Використовувались лексеми на позначення військово-морських понять слов'янського походження та з'являлися запозичення з тюркських, італійської, польської, німецької мов, які були результатом міжмовних контактів.

На початку ХVІІІ ст. військові реформи Петра І вносять зміни у склад військово-морської термінології. Українська мова через посередництво російської мови засвоїла значну кількість запозичених термінів у вже сформованному на рівні системності вигляді.

Визначальними рисами ВМТ доби українізації (1923 - 1932 рр.) були „історичний” та „етнографічний” романтизм. На цьому етапі вперше з'являються російсько-українські військові словники, які й кодифікували українську військово-морську термінологію.

У 1939 - 1990 рр. професійна діяльність військових моряків була пов'язана з використанням російської, а не української мови, тому процес творення української військово-морської термінології був перерваний.

Тільки після того, як Україна набула державного статусу, очевидною стала тенденція до відновлення української мови у війську шляхом продуманих реформ. Утілюються в життя розпорядчо-керівні документи командувачів видів Збройних сил України. У мовознавстві існували два принципово відмінні підходи до проблем унормування української військової терміносистеми: орієнтування на принцип так званої „реальної мови”, чи на термінологію, яка базується на рідномовному ґрунті. Сьогодні при унормуванні, систематизації та кодифікації ВМТ потрібно розглядати комплекс чинників, серед яких: традиції вживання тієї чи тієї лексеми, ступінь її поширеності у фаховій літературі та практиці, а також наближеність до міжнародних стандартів.

Українська військово-морська термінологія є системно організованим термінополем поліцентричного типу. Визначальним у парадигматичних зв'язках між одиницями ВМТ є класифікаційний родо-видовий тип відношень, який структурує термінологію як багатоступеневу ієрархічну систему підпорядкування гіпонімів гіпероніму. За лексико-тематичним змістом ми виділяємо у складі військово-морської терміносистеми 13 різних за обсягом і структурою груп термінів, які об'єднані семантично й функціонально на основі зв'язку предметів і явищ дійсності, які вони позначають.

Військово-морській термінології на сучасному етапі притаманне використання питомої лексики, давніх та нових запозичень. Проведений аналіз дозволив виявити, що саме екстралінгвальні чинники є домінантними у формуванні ВМТ і позначаються на її формуванні. Кількісний пріоритет термінолексем становлять запозичення з голландської, французької, латинської, німецької, англійської, грецької мов. В українській ВМТ питому вагу мають інтернаціоналізми.

Єдність досить розвиненої лексико-семантичної організації української військово-морської термінології ґрунтується на синонімічних, полісемічних, омонімічних, антонімічних і гіпонімічних кореляціях, що дозволяє говорити про її достатню сформованість.

Для української ВМТ є властивою акцентуаційна, фонематична, словотвірна варіантність, уживаними є лексичні та синтаксичні синоніми. Синонімія у ВМТ є важливою системотвірною категорією, яка сприяє вичерпній характеристиці військово-морських понять, явищ та процесів.

Явище полісемії у досліджуваній термінології відбиває історію становлення і динаміку розвитку на сучасному етапі. На ґрунті зовнішньої, функціональної та об'єднання зовнішньої й функціональної подібностей відбулася метафоризація загальновживаних лексичних одиниць. На основі метонімічного перенесення виділено такі типи полісемічних відношень: процес чи дія - результат; процес чи дія - явище; дія - суб'єкт дії; процес або дія - величина; дія - предмет; ціле - частина.

Українській ВМТ властиве явище омонімії. Поширеними є генетично відмінні терміни-омоніми, які є наслідком розпаду полісемії. Серед проаналізованих термінів виділено групи антонімічних пар, які виражають контрарну, контрадикторну протилежність, комплементарні відношення; антоніми з векторною протилежністю, конверсиви. Зі структурного погляду розрізняємо антоніми однокореневі і різнокореневі. Військово-морська термінологія репрезентована іменниками, рідше дієсловами, які виступають у ролі стандартизованих термінів, та прикметниками.

Розбудовується українська ВМТ за рахунок морфологічної деривації, яка представлена: афіксацією, осново- та словоскладанням, абревіацією. Найбільш продуктивною для ВМТ є суфіксація, зокрема словотвірні типи із суфіксами -нн(я) / -інн(я), (-анн), (-енн),(-янн), (-інн). Високу продуктивність мають осново- та словоскладання, ініціальна абревіація.

Терміни-словосполучення відзначаються різними структурними типами та функціонують у формі вільних і зв'язаних словосполучень. Домінантними є двокомпонентні сполуки, в яких відносний прикметник знаходиться у препозиції, конкретизує, уточнює родове значення іменника. Ці словосполучення виражають атрибутивні відношення між головним і залежним компонентом.

Подальше удосконалення ВМТ передбачає систематизацію та нормування, зокрема усунення непродуктивних словотвірних моделей, що має бути кодифіковано у спеціальних лексикографічних працях.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Андріянова О. Я. Військово-морська термінолексика у період „золотого десятиріччя” української термінології / О. Я. Андріянова // Мова і культура: [науковий щорічний журнал] / [редкол.: Д.С.Бураго (гол. ред.) та iн.]. - Київ, Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. - Вип. 5 (том VI). - С. 11-18.

2. Андріянова О. Я. Історія української військово-морської лексики: козацька доба / О. Я. Андріянова // Культура народов Причерноморья: [наук. журн] - Сімферополь, Міжвузівський центр „Крим”, 2004. - Т. 2, - С. 35-39.

3. Андріянова О. Я. Явище синонімії та варіантність у військово-морській термінолексиці / О. Я. Андріянова // Система і структура східнослов'янських мов: [зб. наук. праць] / [редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та iн.]. - Київ, Знання України, 2005. - С. 75-78.

4. Андріянова О. Я. Проблеми впровадження української військово-морської термінології у Військово-Морських Силах України / О. Я. Андріянова // Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі: [зб. наук. праць] / Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя; [редкол.: Т.І.Рибак (відп. ред.) та iн.]. - Тернопіль - Бахчисарай, 2006. - С. 81-84.

5. Андріянова О. Я. Запозичення у складі військово-морської термінолексики / О. Я. Андріянова // Українська термінологія і сучасність: [зб. наук. праць] / [редкол.: Л.О.Симоненко (відп. ред.) та iн.]. - К.: КНЕУ, 2007. - Вип. VII. - С. 37-41.

6. Андріянова О. Я. Періодизація становлення військово-морської термінології / О. Я. Андріянова // Проблеми української термінології: [зб. наук. праць учасників XI Міжн. наук. конференції „Словосвіт 2010”] / [редкол.: Л. Полюга (відп. ред.) та iн.]. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. - С. 91-95.

Размещено на Allbest.ru