Знеособлення нормативної оцінки і припису в лінгвокультурній моделі досягається за допомогою аксіологічних типів мовних одиниць (явищ) (АТМО), елементарних одиниць нормативно-дискурсивної стратегії. Показуються національні особливості різних типів АТМО, що об'єднують спонтанний компонент нормативної оцінки, який виводиться з наявного аксіологікона, і науково-мовознавчий складник, який є призначений зберегти неповторні особливості національного мовного типу, а також забезпечити його динаміку.

Обираючи позначення “перспективно нормативний аксіологічний тип мовних одиниць (явищ)” (АТМО-1), ми підкреслюємо наше дистанціювання від сучасного стану нормалізації французької мови, через який реальна літературна норма ще значною мірою очікує на кодифікацію. Кваліфікація мовного факту чи явища за АТМО-1 відповідає такій кодифікації. Наприклад, до АТМО-1 належать мовні факти, що поєднуються з їх існуючими чи потенційними відповідниками аксіологічним типом парадигматичного зв'язку “недостатня визначеність знаку парадигматичної нормеми в синхронії; відсутність потреби в зміні знаку парадигматичної нормеми на однозначно негативний в перспективі”. Так, існує певна ймовірність зміни в майбутньому знаку парадигматичної нормеми, що асоціюється в аксіологіконі з давнім запозиченням (давні англіцизми увійшли в період від початку відчутного англійського впливу в ХVІІ ст. до 20-х років ХХ ст.) week-end n.m. (1906) “уікенд”, на однозначно негативний, інтернаціональний статус англіцизму, його висока частотність і широка сполучуваність дають підстави прогнозувати збереження в мові week-end на досить тривалу перспективу. Тому аксіологічна норма, усіляко популяризуючи французькі еквіваленти fin n.f. de (la) semaine, samedi-dimanche n.m., не сприяє їх перетворенню на конкурентні варіанти норми і кодифікує запозичення як перспективно нормативне.

Нормалізація за типом “синхронно нормативних перспективно небажаних мовних одиниць (явищ)” (АТМО-2) полягає у створенні нормативістами парадигматичної нормеми чи поглибленні конкурентних відношень між варіантами норми, що становлять парадигматичну нормему на початковій стадії її формування. Така нормалізація проводиться з метою конструювання перспективної літературної норми у відповідності до умоглядно-мовознавчого уявлення про сучасний стан і перспективу національного мовного типу. Проте, виходячи з постулату про неможливість передбачення заздалегідь у всіх деталях перспективи мовного регулювання при вищезазначеному ступені сформованості парадигматичної нормеми, нормативісти застосовують нежорстке формування перспективної літературної норми. Перформація здійснюється, наприклад, шляхом застосування позначок «On remplacerait avantageusement», «On peut prйfйrer [ ... ]», «On pourrait plutфt employer[ ... ]», «Il est possible d'employer l'йquivalent franзais», «Il est souhaitable de prйfйrer [ ... ] а [ ... ]». Підстави для нормалізації за АТМО-2 з'являються, зокрема, коли мовна одиниця підпадає під АТПЗ “наявність негативної парадигматичної нормеми на початковій стадії розвитку конкурентних відношень між варіантами норми; наявність потреби в поглибленні конкурентних відношень між членами негативної парадигматичної нормеми” (aquaplanage n.m. “занесення автомобіля на мокрому шосе” (1 ужив. у газеті «L'Humanitй» з 1990 р.; 1 ужив. у журналі «Le Nouvel Observateur» з 1993 р.) plutфt qu'aquaplaning n.m. (4 ужив. у газеті «L'Humanitй» з 1990 р.)).

На відміну від АТМО-2, коли в аксіологіконі немає жодного парадигматичного зв'язку чи він є, проте не відмічається достатньо вираженими конкурентними відношеннями між варіантами норми, у типі “синхронно припустих перспективно ненормативних мовних одиниць (явищ)“ (АТМО-3) негативна парадигматична нормема знаходиться на стадії розвитку конкурентних відношень у бік витиснення неприйнятного варіанта. Такі випадки підпадають під АТПЗ “наявність негативної парадигматичної нормеми на просунутому етапі конкурентних відношень між варіантами норми; сприяння остаточному витисненню неприйнятного варіанта”. З огляду на реальність існування літературної норми аксіологічна норма не може кодифікувати як синхронно ненормативні варіанти до їх остаточного виходу з ужитку. Проте у цьому разі нормативісти мають підстави для жорсткого формування перспективної літературної норми, що націлено на повне витиснення небажаного варіанта. Перформация такого способу нормалізації здійснюється за допомогою позначок «On prйfйrera [ ... ] а [ ... ]», [ ... ] est (sont) а prйfйrй(s) а [ ... ], «Mieux vaut employer [ ... ]». Так, укорінення еквівалента voyagiste n. англіцизму tour operator n.m. (варіанти: tour-opйrator, tour-opйrateur) (1970) “агент чи агенство з організації подорожей” дозволяє перекладачам застосовувати цю заміну в перекладах з англійської, оскільки вона буде зрозумілою для франкомовної спільноти. Проте до остаточного виходу tour operator з ужитку ще знадобляться наполеглеві зусилля нормативістів із залученням багатокомпонентної парадигматичної нормеми «tour operator /voyagiste (autocariste, transporteur) / agence (agent) de voyages».

За АТМО-3 нормалізуються й графічні варіанти за редакцією 1938 року, які поки що не витісняються в реальному вжитку спрощеними й логічно впорядкованими варіантами згідно зі змінами до правопису 1990 року. Проте останні є назрілими й настільки очевидними, що безсумнівно будуть прийняті носіями сучасного еталонного типу мовної культури, яким небайдужі проблеми престижності і конкурентоздатності французької мови. Нормалізація графічних варіантів підпадає під АТПЗ “наявність логічної невпорядкованості певних ділянок норми; сприяння остаточному прийняттю гармонізованих варіантів”. Традиційні графічні варіанти залишаються синхронно припустимими з огляду на мовців вищого рівня еталонного типу мовної культури. Останні потребують певного часу для усвідомлення того, що гармонізовані варіанти не порушують складник культурної спадщини в орфографічній нормі, з яким звичайно асоціюються традиційні варіанти.

До аксіологічного типу “синхронно ненормативних мовних одиниць (явищ)” (АТМО-4) належать лексеми, фонографічні і граматичні варіанти, очевидна неприйнятність яких у рамках сучасної літературної норми визначається перемогою меліоративних варіантів. До варіантів норми цього аксіологічного типу, що підпадають під АТПЗ “розв'язання конкурентних відношень між варіантами норми через витиснення неприйнятного варіанта; кодифікація витисненого варіанта як ненормативного”, взагалі застосовується такий перформативний засіб, як їх кодифікація як синхронно ненормативних шляхом застосування позначок, наприклад, «A proscrire», «A йviter», «Ce mot est condamnй» та ін. чи позначки «Anglicisme (amйricanisme)», якій надається цілком визначене заборонне значення. Ця заборона супроводжується рекомендацією до обов'язкового вживання меліоративних варіантів норми, що перемогли в реальному вжитку. Так, через масовість і приступність такого виду вітрильного спорту, як віндсерфінг у Франції і, мабуть, через нелегковимовність для французів відповідних англіцизмів негативна парадигматична нормема, що утворилася спонтанно, спричинила витиснення запозиченого словотвірного гнізда windsurfing n.m. “1. віндсерфінг; 2. вітрильна дошка (снаряд)” - windsurfer (windsurfiste) n. “віндсерфінгіст, спортсмен чи аматор, що займається віндсерфінгом” французьким словотвірним гніздом planche n.f. а voile (planche n.f.) - vйliplanchiste (planchiste) n.

АТМО-4 включає й помилки щодо чинної норми, які усуваються за АТПЗ “констатація помилок щодо норми; запобігання цим помилкам”. Прикладом, що підпадає під цей АТПЗ, може слугувати таке явище, що належить до найбільш дискутованих серед французьких мовознавців і нормативістів, як амодальний Subjonctif після сполучника arpиs que “після того як” («[ ... ] aprиs que Vincent eыt fermй sa porte» (A. Gide). «Trois semaines aprиs que cette phrase ait йtй йcrite» (H. de Montherlant).). Ми відносимо вживання амодального Subjonctif, що мають певне поширення, до “механічних” помилок щодо норми, що не належать рівневі етнічної мовної особистості, яких допускаються окремі мовні особистості (у тому числі непересічні) переважно за аналогією з керуванням сполучника avant que “до того як”, а також через інші інтерферентні впливи. Надання цій механічній помилці рангу не просто діагностичної, що поволі готує мовні зміни, а такої, яка осуджується через штучну підтримку чинної норми, пояснюється й недостатньо доказовими свідченнями про переважання вживань з Subjonctif у реальному вжитку, а також умоглядними міркуваннями суто лінгвістичного характеру. До того ж певна вживаність Subjonctif після сполучника aprиs que не є провісником лінгвокультурно вмотивованого майбутнього зрушення норми, що зумовлюється якоюсь нагальною потребою. Це явище ніяким чином не сприяє демократизації чинної норми. Воно виводить з рівноваги систему французьких дієслівних способів Indicatif / Subjonctif. Відповідне правило відбиває реальні ментальні протиставлення, воно не є штучним.

У третьому розділі показано, що французький лексикографічний нормовстановлювальний опис стає нормотвірним дискурсом у чистому вигляді, який здійснює безпосередній систематизований вплив, за умови відкидання перформативних позначок стратифікаційно-субординативної нормалізації, які руйнують аксіологічну визначеність нормативної оцінки; прийняття наявних нормативно-стилістичних позначок, що мають чітке інтенсіональне значення; упорядкування й переосмислення решти позначок щодо надання такого значення, нового розуміння чи розширення використання; уведення нових позначок.

До лексикографічного нормотвірного дискурсу приймаються позначки «Usuel», «Moderne», «Courant», що мають у французькій лексикографії чітке значення “належність до сучасної загальнолітературної норми” (Arrestation n. f. Usuel, Droit. [S'applique seulement а des pers.] «Action d'apprйhender au corps un coupable ou un suspect au nom de la loi ou de l'autoritй». (Code d'application pйnale. 1936). Effectuer v.t. 2. Mod. Faire, exйcuter (une opйration complexe ou dйlicate, technique, etc.). Plongeur, euse n. (1867) Cour. Personne chargйe de laver la vaisselle (dans un restaurant, un cafй).

Решта позначок потребують певного переосмислення й упорядкування щодо звільнення від конотацій ретроспективної оцінки, надання чіткого інтенсіонального значення чи нового розуміння. Перформативні заборонні позначки «A proscrire», «A йviter», «Ce mot est condamnй» та ін. можна підвести під єдине чітке інтенсіональне значення “кодифікація варіанта норми як нормативно неприйнятного”. Позначки «On remplacerait avantageusement», «On peut prйfйrer [ ... ]», «On pourrait plutфt employer [ ... ]», «Il est possible d'employer l'йquivalent franзais», «Il est souhaitable de prйfйrer [ ... ] а [ ... ]» могли б кваліфікувати синхронно нормативні перспективно небажані варіанти норми. За цієї умови позначки «On prйfйrera [ ... ] а [ ... ]», «[ ... ] est (sont) а prйfйrй(s) а [ ... ]», «Mieux vaut employer [ ... ]» та ін. супроводжували б синхронно припустимі перспективно ненормативні варіанти. У новому розумінні позначки ряду «Abusif» могли б застосовуватися як перформативні, які застерігатимуть від надмірної генералізації (пор. crise n.f. / accиs n.m., attaque n.f., atteinte n.f. poussйe n.f., dilemme n.m., perturbation n.f., rupture n.f., dйpression n.f., tention n.f., conflit n.m., pйnurie n.f., trouble n.m.). У нормативному дискурсі, який роз'яснює чинну норму, вони здатні запобігати плутанню смислу (Cadeau n. m. - Loc. fam. C'est un cadeau de la maison, c'est cadeau : je vous l'offre, c'est gratuit. Le cafй, c'est cadeau. Abusivt Cadeau gratuit.).

Дискурсивне застосування стилістичних позначок відбиває реальний стан стилістико-комунікативної компетенції французької мовної особистості. При забезпеченні комунікативної певності мовних особистостей, коли враховуються їх вподобання щодо стилістико-прагматичного застосування мовних засобів, фактично з'ясовується належність мовних фактів до відповідних щаблів рівнево-регістрової будови французької мови, що не є умоглядно визначеною схемою.

За такого розуміння рівнево-регістрової будови мовні рівні (підрівні) виділяються в лінгвокультурному плані за ознакою ієрархічності подвійного роду. Ієрархічність нормативного плану розрізнює рівні, виходячи з міри врегульованості мовних засобів, відповідно до ступеня важливості комунікативних функцій. Ієрархічність іншого роду визначається за ступенем входження мовного варіанта до свідомості етнічної й окремої мовних особистостей.

На відміну від мовних рівнів, які не є рівноправними варіантами щодо нормативності чи повноти належності до загальнонародної мови, стилістичний регістр (підрегістр) є комунікативною категорією, вільною від ознаки ієрархічності в межах рівнів. Регістри враховують контекст спілкування і здійснюють певну прагматичну мету. Вони є структурованими у граматичному і лексичному планах.

Соціорегістр забезпечує спілкування в межах якогось соціального прошарку або реалізує певну комунікативну інтенцію у спілкуванні з комунікантами іншої соціальної групи.

Зрізи (підзрізи) є неструктурованими утвореннями, які не становлять повноцінний комунікативний регістр, а застосовуються як ресурс переважно лексичних засобів при спілкуванні на певному структурно оформленому рівні чи регістрі.

Рівневі зрізи, що не віддзеркалюються у свідомості загалу пересічних мовців, які не вживають ці елементи за певних прагматичних умов спілкування, належать до стилістико-комунікативної компетенції етнічної мовної особистості.

Забезпечення комунікативної певності мовців потребує впорядкування існуючих позначок, надання їм чіткого значення. Позначка «Poйt(ique)» кваліфікуватиме поетизми, що мають крайній ступінь вираженості піднесеного і передусім застосовуються в поезії (Oiselle n. f. (1857) Poйt. Oiseau femelle - “пташка”). Позначка «Trиs fam(ilier)» відносить мовні елементи до зрізу нерегульованого спілкування розмовної мови le franзais parlй familier (Ecrase-merde n. m. (fin XIXe) Trиs fam. Grosse chaussure peu йlйgante - “грубий, неелегантний черевик”).

Рівневий зріз застарілих засобів просторіччя як соціального діалекту заслуговує на позначки «Pop(ulaire). Vieilli» (La faute а [ ... ] Pop. Vieilli (замість de)) і «Pop(ulaire). Vx» (Arbi n. m. (1863; de l'ar. arabi «arabe») Vx, pop. et pйj. Indigиne d'Afrique du Nord. - “прост., зневаж., арх. араб, північноафриканець”).

Позначка «Vulg(aire) arg(otique)» застосовуватиметься до перeважно криптичних вульгаризмів рівневого зрізу сучасного арго (Lancequiner v.i. “мочитися”).

Правомірно розширити застосування деяких існуючих позначок. Можна значно розширити застосування існуючої позначки «Arg(ot) fam(ilier)» до мовних елементів зрізу підвищеної експресивності, арготичних за походженням, що належать до загальнонародної розмовної мови (Esgourde n. f. (1867; var. esgourne 1833) «Arg. fam. вухо»). Загальна позначка «Fam(ilier) prof(essionnel)» чи видові позначення «Fam(ilier) milit(aire)», «Fam(ilier) scol(aire)» тощо, що застосовувалися епізодично, покажуть мовні одиниці зрізу професійної розмовної мови (Arrosage n.m. (буквально “зрошення, поливання”) “ Fam. milit. неприцільний артилерійський обстріл ”. Collante n. f. (1900) “Fam. scol. 1. виклик на іспит; 2. екзаменаційний лист”).

У разі необхідності існуючим позначкам надається нове розуміння. Доречно застосовувати існуючу позначку «Recer(chй)» до маловживаних елементів неповсякденного призначення, що становлять функціонально маркований підрівень літературної мови (Flaveur n. f. (v. 1970) “ Recher. смак і запах, букет ”). Існуюча позначка «Pop(ulaire)» може кваліфікувати зріз залишків просторіччя як соціального діалекту за умови зняття її рівнево-регістрового статусу (Aller au pain. Pop. (замість aller l'acheter).

Як перформативна позначка «Fam(ilier» відносить мовні елементи до зрізу, що становить стилістичний ресурс літературної мови (B. D. n. f. (1966; sigle), bйdй n. f. (1974; de B. D.) Fam. Bande dessinйe - “комікси”). Як “комунікативна” вона показує можливість застосування мовних одиниць із зазначеного зрізу в розмовній мові, де вони становлять ядро мовних засобів. Позначка «Arg(ot)» значно звузить обсяг свого значення і покаже елементи рівневого зрізу сучасного арго (Biffeton n. m. (1860) “Arg. короткий лист (у в'язниці)”). Нове вузьке значення приймуть і позначки «Arg(ot) univ(ercitaire)», «Arg(ot) mar(in)» тощо, які позначатимуть елементи рівневого зрізу сучасного корпоративного арго (Archicube n.m. Arg. univ. Ancien йlиve de l'Ecole normale supйrieure - “колишній студент Еколь нормаль”. Baille n. f. (1767; Arg. mar. Eau) Arg. mar. Surnom de l'Йcole navale - “Вище військово-морське училище (у Франції)”).

Потреба в адекватній стилістичній кваліфікації мовних фактів зумовлює введення нових позначок. Позначка «Recher(chй) pragm(atique)» кваліфікуватиме мовні засоби, що належать до соціорегістру le franзais recherchй, який виділяється за віковою й соціальною ознакою його користувачів (Je ne saurais vous le dire. Recher. рragm. (замість Je ne sais pas “Я не знаю.”). Позначка «Pop(ulaire) styl(istique)» покаже експресивні елементи зрізу, що вживаються в розмовному мовленні освічених мовців з прагматичною метою надати повідомленню зниженого грубуватого відтінку (Fouille n.f. Pop. styl. (замість poche d'un vкtement)). Позначкою «Pop(ulaire) littйr(aire)» можуть помічатися загальнопоширені пестливі найменування просторічного походження (Mйmй, mйmиre n.f. Pop. littйr. (замість grand-mиre)). Позначка «Arg(ot) anc(ien)» кваліфікуватиме невживані елементи арго періоду його існування як повнокровного соціального діалекту (Bertelot n.m.“Аrg. anc. поліцай (поліції звичаїв)”). Позначка «Trиs fam(ilier) prof(essionnel)» чи відповідні видові позначки кваліфікуватимуть непристойні розмовні жаргонізми (Trousse-couilles n. m. «Trиs fam. prof., le petit tabouret rond du trieur du courrier»). Позначка «Tchatche» кваліфікуватиме засоби рівня соціального діалекту міських околиць la langue des citйs (tchatche) (Gadjo n.m., gadgй ou gadgie n.f. (fin XIXe; mot tsigane) “Tchatche чоловік, парубок, мужик; жінка, баба”).

Призначення нормативно-стилістичних нотаток і нормативних коментарів полягає переважно в роз'ясненні чинної літературної норми для пересічних мовців з недостатнім рівнем мовної культури, які бажають піднести його на щабель мовної особистості. Проте це роз'яснення організується як нормативний дискурс, що хоча й не має відношення до аксіологічної норми, рівно як і в нормотвірний дискурс, передусім забезпечує інтенсіональність нормалізаторського впливу.

Висновки

Лінгвокультурна модель нормалізації сучасної французької мови дає порівняльний еталон для визначення сучасної ситуації мовного внормування. Недостатня визначеність стану сучасної французької норми le franзais standard і пов'язаного з ним свідомого регулювання мовних процесів, перехідність стандартної мови від академічного bon usage стратифікаційно-субординативного періоду до перспективної більш демократичної норми не в останню чергу визначаються фактом анахронічного розуміння лінгвокультурного концепту USAGE, BON USAGE. Такий стан утруднює пошуки засад сучасної нормалізації і практичне ефективне користування французькою мовою для пересічних франкофонів.

Лінгвокультурна модель може слугувати інтерлінгвістичною альтернативою, що пропонує шляхи подолання наявної ситуації в постлітературному bon usage та одночасно закладає теоретичне підґрунтя нормалізації мови в суспільстві, що перебуває у відносно безконфліктному періоді.

Зміст категорій та одиниць лінгвокультурної моделі, крім національно-культурного, має конкретно-історичний універсальний складник, визначення якого становить внесок до загальної теорії норми і нормалізації.

Прескриптивізм орієнтується на мовну особистість, яка усвідомлює свою мовну компетенцію в поєднанні з рефлексією щодо рідної мови в нормативно-оцінному аспекті. Породження літературної норми у свідомості окремої мовної особистості, що зумовлюється як спонтанними змінами, так і тими нормалізувальними впливами нормативістів, які враховують конкретно-історичне соціокультурне тло і лінгвокультурний вимір мовної еволюції, уможливлюється нормативно-оцінною компетенцією мовної особистості, або аксіологіконом, що становить свідому метамовну рефлексію чи підсвідоме відчування щодо мовних елементів, які складають літературну норму або знаходяться за її межами.

Свідомість національної мовної особистості, яка охоплює всі пограничні аспекти існування мови, переходить в її аксіологіконі у вужчу, лінгвокультурну площину і стає лінгвокультурним корелятом мови як суто лінгвістичного феномена - національним мовним типом. Онтологічні характеристики національного мовного типу укладаються у квінтахотомію “система - узус - об'єктивна норма - аксіологічна норма - літературна норма”. Ця схема втілює сутність функціонування мов на сучасному етапі їх розвитку у країнах стабільних європейських демократій і встановлює новий рівень їх вивчення лінгвістичною наукою. Витримується як розмежування мови та її внормування, так і взаємообумовленість і співвідносність мови та її нормалізації. При цьому в розумінні мови поєднуються ознаки холістичної структури, усередненої норми, лінгвокультурокумулятивної скарбниці, генератора інновацій, верифікатора нормативних рекомендацій і приписів, метамовної рефлексії.

Поняття аксіологічної норми, що спирається на “демократичні” орієнтири (реальну літературну норму; еталонний тип мовної культури, відмінний від елітарного; наступність традиції в реальній нормі), видозмінює загальне розуміння культури мови. Із здебільшого ретроспективної нормалізація стає переважно синхронною й проспективною. Вона постійно відслідковує дієвість своїх нормалізувальних впливів, зважаючи на ймовірність їх сприйняття мовною особистістю, коригує їх у разі неочікуваної реакції.

Щоб мати довіру мовців до нормативних кваліфікацій і приписів, яку у Франції значною мірою втрачено, аксіологічна норма на перформативній стадії має отримати комунікативний вимір. Ця статусно-орієнтована комунікація набуває форми спеціалізованого нормотвірного дискурсу, що здійснює цілеспрямований вплив на рівні мовної особистості.

Вищий комунікативний рівень аксіологічної норми підпорядковує нижчий переддискурсний рівень, на якому на лінгвокультурних засадах мовного внормувавня готується вихід на перформативний рівень із врахуванням ступеня ймовірності прийняття нормативних рекомендацій і приписів. Лінгвістичний прогноз у лінгвокультурній моделі мовного внормування здійснюється на мікрорівні, тобто ставиться завдання лінгвістичного прогнозування щодо конкретних мовних фактів. Макропрогноз структуроцентрично спрямованої нормативістики виходить із загальних системно-нормативних закономірностей і, отже, залишає лінгвістичну прогностику в межах жорсткої автоматичної структури чи пов'язується з умоглядними передбаченнями, що не відтворюють повнокровного функціонування національної мови.

Залучення національно-культурного складника категорій та одиниць лінгвокультурної моделі на постлітературній стадіїї правильного мовного вжитку дозволило запропонувати низку нормативних кваліфікацій, які стануть у пригоді українським франкофонам для більш ефективного користування сучасною французькою мовою.

Урахування в нормемному аналізі мовно-когнітивної діяльності мовної особистості виявило риси національного аксіологікона. Визначено знак оцінки конкретних нормем при мовних фактах, що підпадають під регулювальний вплив категорійних нормем.

Певна лакунарність словотвірної норми щодо вмотивованості словесного знака визначає позитивні конкретні нормеми як при словотвірно вмотивованих новотворах, які вдосконалюють мову, так і невмотивованих, створених у річищі зазначеної вище лінгвістичної традиції. Категорійні нормеми “безеквівалентно-культурне”, “культурна експансія” визначають наперед позитивні конкретні нормеми. Нормема “культурна експансія” визначає нормативність псевдозапозичень, що входять до відносно англізованих лексико-семантичних груп. Категорійна нормема “утримання рівня інтелектуальної культури” перешкоджає поширенню дієслів на -er, якщо воно призводить до зниження розумової культури через спрощення мовних засобів. Категорійна нормема “оптимізація англо-американського мовного впливу” унеможливлює абсолютизацію в нормативній оцінці внутрішньомовного показника запозичених формантів.

Концептуалізація внормування на рівні національно-культурного складника за лінгвокультурними ситуаціями, які визначаються в аксіологічних типах парадигматичного зв'язку, уможливлює виділення аксіологічних типів мовних одиниць (явищ), що втілюють нормативно-дискурсивну стратегію за ступенем сформованості нормем. У нормалізації за АТМО вибір способу перформації робиться на підставі ретельного аналізу реальної вживаності. Так унеможливлюються: затримка з кодифікацією мовних фактів, що є стабільними на перспективу і не мають протипоказань нормативного плану; “лобова” кодифікація теоретично неприйнятного, однак поширеного варіанта як синхронно ненормативного; примусова кодифікація як нормативних меліоративних варіантів, які пропонуються нормативістами, проте не пройшли перевірку реальним ужитком; передчасна кодифікація як синхронно ненормативних варіантів, витиснення яких в найближчій перспективі прогнозується з достатньою визначеністю, які до їх остаточного застарівання вживаються зі спеціальними переважно стилістичними цілями; перегляд ненормативного статусу “механічних” помилок щодо чинної норми.

Поряд із цим звернено увагу франкофонів на існування нормативних проблем у разі протиріччя між відмітними рисами французького НМТ і реальним ужитком, навіть якщо відповідна мовна одиниця переважає статистично. Утім перспективна нормалізація не може здійснюватися шляхом створення штучних нормем. Користувачам французької мови також слід знати, що остаточне виведення варіанта з реального вжитку може потребувати цілеспрямованих зусиль нормативістів. Це стосується й традиційних логічно невпорядкованих варіантів французького правопису за редакцією 1938 року.

Лінгвокультурна модель нормалізації сучасної французької мови дала змогу окреслити умови дискурсивного застосування інструментарію нормативістики, що здійснює систематизований і цілеспрямований вплив на мовців, у французькому лексикографічному нормовстановлювальному описі. Надано чіткого інтенсіонального значення перформативним заборонним позначкам. Диференційовано перформативні позначки за ступенем імовірності прийняття нормативних рекомендацій та приписів реальним ужитком.

Дискурсивне застосування стилістичних позначок забезпечує комунікативну певність мовців, оскільки адекватно відбиває структуру стилістико-комунікативної компетенції національної мовної особистості, або рівнево-регістрову будову сучасної французької мови, яка бачиться нам як ієрархічно-комунікативна структура. Здійснено зіставлення стилістичних позначок в основних словниках французької мови та двомовних словниках.

Позначення засобів вишуканої мови не протиставить їх сьогодні усередненій літературній нормі за ознакою нормативної ієрархії. Така функціонально відмічена лексика уможливлює індивідуалізацію і “підвищення” стилю при написанні культурно маркованих текстів.

Позначка “Fam(ilier)” показує лексичні одиниці, що становлять стилістичний ресурс літературної мови. Пограничні випадки за шкалою пристойності доводять “фантомність” етично регульованої мови для домашнього вжитку (le franзais familial) як окремого регістру.

За допомогою відповідних позначок показані застарілі засоби просторіччя як соціального далекту; уживані в розмовній мові залишки таких засобів; колишні просторічні елементи, що вживаються в розмовному мовленні освічених мовців з прагматичною метою надати повідомленню грубуватого відтінку; пестливі найменування просторічного походження.

Значно розширено номенклатуру лексичних елементів підвищеної експресивності, арготичних за походженням, що становлять окремий зріз розмовної мови argot familier. Професійне арго у традиційному розумінні переосмислено і позначено як “професійна розмовна мова”. Ідентифікація сучасних арготичних елементів здійснюється за ознаками, типовими для класичного арго (засекреченості й відокремлення, належності до специфічних лексико-семантичних полів, непристойності).

Лінгвокультурна концепція внормування відкриває перспективу подальших досліджень різних ділянок сучасної французької мови в нормативному аспекті.

Перша спроба застосування нормемного аналізу показує можливість повного опису французького аксіологікона на всіх рівнях мовної системи.

Із залученням ширшого мовного матеріалу можливе розширення аксіологічних типів парадигматичного зв'язку чи деталізація вже встановлених типів, на підставі яких вибудовуються аксіологічні типи мовних одиниць (явищ).

З'ясування структури стилістико-комунікативної компетенції національної мовної особистості, що не є умоглядною схемою, відкриває нові обрії для досліджень у річищі комунікативної лінгвістики. У новому світлі постає й вивчення соціокультурного варіювання французької мови.

Зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Клименко О. С. Прескриптивна лінгвістика. Французький досвід мовного внормування впродовж ХХ століття : [монографія] / Олександр Клименко. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. - 500 с.

2. Kлименко О. С. Перехідний характер сучасної французької літературної норми і проблема науковості нормалізаторської діяльності / О. С. Клименко // Гуманітарний вісник : [зб. наук. праць]. - Серія “Іноземна філологія”. - Черкаси : Черкаський інженерно-технологічний ін-тут, 2000. - Ч. 4. - С. 178-184.

3. Клименко О. С. Критерії літературно-нормативної прийнятності новоутворень у світлі культурної складової літературної норми (на матеріалі французьких дієслівних новотворів на -er) / О. С. Клименко // Вісник Черкаського університету. - Серія “Філологічні науки”. - 2002. - Вип. 42. - С. 3-13.

4. Клименко О. С. Критика прескриптивної лінгвістики і підвищення рівня її науковості в рамках структуроцентричного підходу в мовознавстві (До питання про наукову істинність у царині внормування мови) / О. С. Клименко // Нова філологія : [наук. журн]. - Запоріжжя : ЗДУ, 2002. - № 2. - С. 31-41.

5. Клименко О. С. Взаємодія наукового і наївно-лінгвістичного знання в оцінці мовних фактів та явищ (на матеріалі змін французького правопису 1990 р.) / О. С. Клименко // Гуманітарний вісник : [зб. наук. праць]. - Серія “Іноземна філологія”. - Черкаси : Черкаський інженерно-технологічний ін-тут, 2003. - Ч. 7. - С. 131-134.

6. Клименко О. С. Зміни французького правопису 1990 року як пробний камінь можливості реформування високорозвиненої мови в еволюційний період існування суспільства і мови / О. С. Клименко // Нова філологія : [наук. журн.]. - Запоріжжя : ЗДУ, 2003. - № 1. - С. 101-109.

7. Клименко О. С. Виклики епохи і проблема демократизації мовнонормалізаторської діяльності / О. С. Клименко // Мова і культура : [наук. журн.]. - Серія “Філологія”. - К. : Вид. дім Дмитра Бурага, 2004. - Вип. 7. - Том 1. - С. 137-144.

8. Клименко О. С. Роль основних словників французької мови в перформації змін французького правопису 1990 року / О. С. Клименко // Вісник Луганського національного педагогічного університету. Філологічні науки. - Серія “Іноземна філологія”. - 2004. - № 2. - С. 52-61.

9. Клименко О. С. Система понять, що складає концепт “мовна норма”, у світлі динаміки французької літературної норми / О. С. Клименко // Нова філологія : [наук. журн.]. - Запоріжжя : ЗДУ, 2004. - № 1. - С. 83-101.

10. Клименко О. С. Деякі онтологічні характеристики мови як лінгвокультурного феномена / О. С. Клименко // Гуманітарний вісник. - Серія “Іноземна філологія”. - Черкаси : Черкаський інженерно-технологічний ін-тут, 2005. - Число 9. - С. 206-210.

11. Клименко О. С. Інтеграція теорії культури мови в антропологічно орієнтовану лінгвістику (сучасний стан і перспективи) / О.С. Клименко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія “Іноземна філологія”. - 2005. - Вип. 39. - С. 13-18.

12. Клименко О. С. Концепти «USAGE», «BON (BEL) USAGE» у французькій нормативній традиції / О. С. Клименко // Мова і культура : [наук. журн.]. - Серія “Філологія”. - К. : Вид. дім Дмитра Бурага, 2005. - Вип. 8. - Том ІV. - С. 149-156.

13. Клименко О. С. Основні завдання прескриптивної лінгвістики в координатах антропологічно орієнтованого мовознавства / О. С. Клименко // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. - Серія “Іноземна філологія”. - 2005. - № 5. - Ч. 1. - С. 51-60.

14. Клименко О. С. Принципи наукової нормалізації і практична лексикографія : нормативні позначки у словниках французької мови / О. С. Клименко // Проблеми семантики слова, речення та тексту : [збірник наук. праць]. - К. : Вид центр КНЛУ, 2005. - Вип. 14. - С. 96-103.

15. Клименко О. С. Застосування лінгвокультурних критеріїв оцінювання мовних фактів як одна з передумов нормативно-дискурсивного опису / О. С. Клименко // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. - Серія “Філологія. Педагогіка. Психологія”. - 2006. - Вип. 12. - С. 17-24.

16. Клименко О. С. Лінгвістична традиція і пов'язана з нею метамовна рефлексія як один з полюсів визначення нормативної прийнятності мовних одиниць (на прикладі французької словотвірної норми) / О. С. Клименко // Гуманітарний вісник. - Серія “Іноземна філологія”. - Черкаси : Черкаський інженерно-технологічний ін-тут, 2006. - Ч. 10. - Т. 2. Проблеми сучасної лінгвістики. - С. 279-284.

17. Клименко О. С. «BON USAGE» у антрополінгвістичному вимірі : індивідуалізація чи деперсоналізація нормативних суджень? Нормативний коментар у словнику правильностей французької мови / О. С. Клименко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : [зб. наук. праць]. - К. : Логос, 2006. - Вип. 9. - С. 120-126.

18. Клименко О. С. У пошуках лінгвокультурних критеріїв нормативної оцінки : нейтралізація суто лінгвістичних критеріїв оцінювання культурними чинниками / О. С. Клименко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : [зб. наук. праць]. - К. : Логос, 2006. - Вип. 10. - С. 128-134.

19. Клименко О. С. Le franзais standard : мовний рівень і сучасна норма / О. С. Клименко // Лінгвістика. Мова та соціокультурний простір : [зб. наук. праць]. - Луганськ : Альма-матер, 2006. - № 3. - С. 81-87.

20. Клименко О. С. Ієрархічні рівні сучасної французької літературної норми / О. С. Клименко // Мова і культура : [наук. журн.]. - Серія “Філологія”. - К. : Вид. дім Дмитра Бурага, 2007. - Вип. 9. - Том ІV. - С. 119-124.

21. Клименко О. С. Застосування електронних словників та ресурсів on-line у мовознавчих дослідженнях / О. С. Клименко // Вісник Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Серія “Філологічні науки”. - 2009. - № 13. - С. 62-71.

22. Клименко О. С. Комунікативна компетенція французької мовної особистості й застосування стилістичних позначок у словниках французької мови / О. С. Клименко // Лінгвістика. Мова та соціокультурний простір : [зб. наук. праць]. - Луганськ : ДЗ “ЛНУ ім. Тараса Шевченка”, 2009. - № 2. - С. 40-63.

23. Клименко О. С. Лінгвокультурна модель нормалізації сучасної французької мови / О. С. Клименко // Науковий вісник Черкаського університету : [зб. наук. праць]. -Чернівці : Рута, 2009. - Вип. 484. Романо-слов'янський дискурс. - С. 97-104.

24. Клименко О. С. Сучасна теорія норми і нормалізації і французька прескриптивна лінгвістика / О. C. Клименко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : [зб. наук. праць]. - К. : Логос, 2010. - Вип. 18. - C. 154-164.

25. Клименко А. С. Социолингвистический аспект неологии современного французского языка / А. С. Клименко // Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур : [матеріали VI міжнародної конференції. - Т. 1. Філологічні науки]. - Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2000. - С. 102-103.

26. Klimenko A. The axiological norm as a non-automatic regulator of language changes (On the standardization of the traditional French norm changes in modern French) / Alexander Klimenko // Лінгвістика і вербальна комунікація у 21-му столітті : тенденції і перспективи : [матеріали конференції, 16-17 травня 2000 р.]. - К. : Київський національний ун-тет, 2000. - С. 28-29.

27. Клименко О. С. До питання про невідносність конкретно-історичної літературної норми і нормалізації мови / О. С. Клименко // Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур : [матеріали VIІ міжнародної конференції. - Т. 1. Філологічні науки]. - Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2001. - С. 62-63.

28. Клименко О. С. Правильний звичай “порядних людей” третього тисячоліття, або відродження нормалізувальної ролі Французької академії / О. С. Клименко // Проблеми мови і особистості в контексті міжкультурної комунікації : [матеріали науково-практичної конференції, 1-2 червня 2005 р.]. - Луганськ: Східноукраїнський національний ун-тет ім. В. Даля, 2005. - С. 32-36.

29. Клименко О. С. Проблема визначення еталонного типу мовної культури у світлі демократизації мовнонормалізаторської діяльності / О. С. Клименко // Мова в контексті міжкультурної комунікації : [матеріали науково-практичної конференції, 7-8 червня 2006 р.]. - Луганськ : Східноукраїнський національний ун-тет ім. В. Даля, 2006. - С. 32-35.

30. Клименко О. С. Лінгвокультурна концепція мовного внормування / О. С. Клименко // Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації : [матеріали науково-практичної конференції, 7-8 червня 2007 р.]. - Луганськ : Східноукраїнський національний ун-тет ім. В. Даля, 2007. - С. 14-21.

31. Клименко О. С. Комунікативна компетенція французької мовної особистості / О. С. Клименко // Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації : [матеріали науково-практичної конференції, 4-5 червня 2008 р.]. - Луганськ : Східноукраїнський національний ун-тет ім. В. Даля, 2008. - С. 40-45.

32. Клименко О. С. Застосування стилістичних позначок у французьких словниках до засобів рівня вишуканої мови / О. С. Клименко // Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації : [матеріали п'ятої науково-практичної конференції, 3-4 червня 2009 р.]. - Луганськ : Східноукраїнський національний ун-тет ім. В. Даля, 2009. - С. 24-28.

Анотація

Клименко О. С. Динаміка французької літературної норми та нормотворення в лінгвокультурному аспекті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертації запропоновано модель нормалізації сучасної французької мови, інтегровану в контекст сучасної антрополінгвістики. Закладено теоретичне підґрунтя внормування мови, яка наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття існує у стабільній європейській демократії у відносно безконфліктний період існування суспільства.

Розглянуто сучасну французьку норму через призму мовно-когнітивної діяльності національної мовної особистості. Установлено стан сучасної французької норми і пов'язаної з ним ситуації мовного внормування, зумовлений історико-політичними, соціокультурними, лінгвокультурними причинами.

Вироблено принципи опису сучасного французького нормотвірного дискурсу, що є статусно-орієнтованою метамовною комунікативною діяльністю.

Окреслено основні риси французької стилістико-комунікативної компетенції щодо визначення мовних рівнів і регістрів.

Дисертація містить фактичний матеріал, кваліфікований щодо його належності до сучасного французького зразкового мовного вжитку і стильової належності в межах літературної і розмовної мови.

Ключові слова: антрополінгвістика, лінгвокультурологія, мовна особистість, мовно-когнітивна діяльність, мовний рівень, нормалізація мови, нормотвірний дискурс, регістр дискурсу, стилістико-комунікативна компетенція.

Аннотация

Клименко А. С. Динамика французской литературной нормы и нормотворчество в лингвокультурном аспекте. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации рассматривается становление в исторической перспективе лингвокультурного концепта USAGE, BON USAGE, который сложился в сознании национальной языковой личности вследствие непрерывности сильной нормативной традиции, которая с её зарождения в ХVII в. стала одной из определяющих черт французской культуры. Показана такая смысловая составляющая концепта, которая анахронично применяется в современной нормализации языка, как полихроничность его восприятия.

Определено состояние практической нормализации языковых фактов, которые составляют динамику французской литературной нормы. Она проходит от чрезвычайно жесткого академического периода через современный переходный этап нормы le franзais standard к перспективной более демократической норме. Показано, что такое состояние затрудняет практическое эффективное пользование французским языком для обычных франкофонов.

Интерлингвистическая альтернатива современному состоянию нормализации французского языка получила в работе обозначение “постлитературный правильный языковой обычай”. Постлитературное правильное употребление выводится из эталонного типа языковой культуры образованных носителей, отличного от элитарного. Возвращение к усредненному языковому употреблению определяет отход от критериев языковой правильности, определяющих для этапов литературного и национального bon usage. Положение о реальности существования языковой нормы, которая понимается, в частности, как живая языковая традиция, позволяет использовать критерий авторитетных авторов в определении современного образцового употребления только как вспомогательного.

В диссертации подходы к преодолению переходной ситуации нормализации в постлитературном bon usage связываются с предложенной лингвокультурной моделью нормализации современного французского языка, в которой разрабатывается концептуальный фундамент, воплощаемый в принципах и методах практической нормализации. Категории и единицы лингвокультурной модели первоначально имеют национально-культурное измерение. Однако их содержание имеет и универсальную составляющую, определение которой составляет вклад в общую теорию нормы и нормализации.

Лингвокультурная модель интегрирована в контекст современной антрополингвистики. Заложен теоретический фундамент нормализации языка, существующего в конце ХХ - в начале ХХI века в стабильной европейской демократии в относительно бесконфликтный период жизни общества. Показана перспектива нормализации для языков, таких как украинский или русский, которые переживают этап дестабилизации в переломный период истории соответствующих стран.

Современная французская литературная норма рассмотрена через призму когнитивно-языковой деятельности языковой личности. В лингвокультурной модели языковая личность понимается как обычный носитель нормотворческого типа языковой культуры, погруженный в социокультурную и лингвокультурную среду. Литературная норма, порожденная в сознании отдельных языковых личностей, обобщается в коллективном сознании этно-национальной языковой личности.

Предложено понятие “национального языкового типа” - лингвокультурного коррелята языка как чисто лингвистического феномена. В этом понятии сознание национальной языковой личности, которое охватывает все пограничные аспекты существования языка, переходит в более узкую лингвокультурную плоскость. Онтологические характеристики национального языкового типа укладываются в квинтахотомию “система - узус - объективная норма - аксиологическая норма - литературная норма”. Это построение устанавливает новый уровень изучения современных языков. Понятие аксиологической нормы, которое использует “демократические” ориентиры (реальную литературную норму; эталонный тип языковой культуры, отличный от элитарного; преемственность традиции в реальной норме), видоизменяет общее понимание культуры речи. Из преимущественно ретроспективной нормализация становится синхронной и проспективной. Она постоянно отслеживает действенность своих нормализаторских воздействий, исходя из вероятности их принятия языковой личностью, корректирует их в случае неожиданной реакции.

Определено состояние современной французской нормы и связанной с ним ситуации нормализации языка, которое сложилось вследствие конкретных историко-политических, социокультурных, лингвокультурных причин.

Разработаны принципы описания современного французского нормотворческого дискурса, который представляет собой статусно-ориентированную метаязыковую коммуникативную деятельность.

Лингвокультурная модель раскрывает свое национально-культурное измерение в установлении особенностей нормативно-оценной компетенции национальной языковой личности; в определении национально-культурных черт единиц, которые воплощают нормативно-дискурсивную стратегию - аксиологических типов языковых единиц (явлений); в определении условий дискурсивного обезличенного применения инструментария нормативистики (нормативно-стилистических помет и примечаний, нормативных комментариев).

Очерчены основные черты французской стилистико-коммуникативной компетенции, и предложено собственное понимание уровнево-регистрового строения современного французского языка.

Диссертация содержит фактический материал, классифицированный по его принадлежности к современному французскому образцовому употреблению и стилистической отнесенности в рамках литературного и разговорного языков.

Ключевые слова: антрополингвистика, лингвокультурология, когнитивно-языковая деятельность, нормализация языка, нормотворческий дискурс, регистр, стилистико-коммуникативная компетенция, языковая личность, языковой уровень.

Abstract

Klimenko A. C. Dynamics of the French literary standard and norm-making in the linguo-cultural aspect. - Manuscript. - Thesis for the Doctor of Sciences Degree, Speciality 10.02.05 - Romance languages. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2010.

In the thesis a model of the Modern French standardization, integrated into anthropological linguistics, was proposed. The theoretical background was offered to standardize a language in the period of stable European democracy of the 20th -21st centuries.

Current standards of Modern French were examined in the light of communicative and cognitive activity of a language personality.

The state of the Modern French norms and associated norm-making, formed by the concrete historical and political, social and cultural, linguo-cultural factors was determined.

The principles describing Modern French norm-making discourse, which is a form of status-orientated metalinguistic activity, were worked out. The major traits of the French stylistic and communicative competence, in connection with levels and registers of the language, were established.

The thesis contains language data to illustrate the best French language usage, stylistic performance within literary language and colloquial speech.

Key words: anthropological linguistics, communicative and cognitive activity, language level, language personality, language standardization, linguo-culturology, norm-making discourse, register, stylistic and communicative competence.

Размещено на Allbest.ru