Наукова дискусія: дискурсивні та прагмариторичні характеристики (на матеріалі англомовних статей середини ХХ - початку ХХІ сторіч)

В якості одиниці дискурсивної організації наукової дискусійної прози у роботі виділено дискусійний фрагмент. Структура дискусійного фрагменту передає проблемну ситуацію зіставлення авторського та чужого поглядів з дискусійного питання та відображає прагматичний пріоритет автора стосовно наведених у фрагменті поглядів опонента. Дискурсивна складова дискусійного дискурсу-тексту представлена різними дискурсивними процедурами -- стереотиповими, конвенціональними прийомами формування та оформлення знання, котрі, з одного боку, відбивають основні форми та закономірності мислення, а з іншого -- мають комунікативну інтенцію, спрямовану на вирішення окремих комунікативно-прагматичних завдань.

Дискурсивні процедури фіксуються у фрагментах тексту -- дискурсивних сегментах, які ми розглядаємо як основні функціонально-структурні одиниці наукового дискусійного дискурсу-тексту. Структура дискусійного фрагменту представлена продуманою послідовністю дискурсивних сегментів, за допомогою яких поетапно втілюється комунікативний задум та прагматична інтенція автора. Асертивний дискурсивний сегмент, що актуалізує позицію автора з питання дискусії, становить дискурсивний та прагматичний фокуси дискусійного фрагменту. Контекст асертивного твердження автора розподіляється на перед- та постасертивний. Завданням передасертивного контексту є створення оптимальних дискурсивних умов для введення позиції автора до дискусійного фрагменту, у той час як постасертивний контекст переважно слугує переконанню читача у справедливості наведеного раніше авторського твердження.

Мовленнєвий жанр “писемна наукова дискусія” належить до інформативно-персуазивного особисто-нейтрального типу з елементами особистісно-релевантної комунікації. На основі аналізу дев'яти жанрових конститутивних ознак комунікативний жанр писемної наукової дискусії визначається як актуалізація різнорівневими мовними засобами авторського задуму, що полягає в обґрунтуванні та публічному утвердженні автором його позиції з дискусійного питання у контексті співставлення цього підходу з іншими наявними поглядами з дискусійної проблематики. Зміст жанру представлений ДП авторської асерції, ДП актуалізації чужої точки зору, ДП оцінної асерції, ДП заперечення та згоди, ДП обґрунтування, ДП констатації, ДП заперечення та згоди, ДП аргументації, ДП пояснення, ДП уточнення, ДП підтвердження, ДП екземпліфікації, ДП рекомендації. Дискурсивно-прагматичну складність жанру спричиняє подвійний характер його адресації, внаслідок чого в дискусійному дискурсі-тексті функціонують декілька взаємопов'язаних діалогічних планів.

Динаміка розвитку авторського задуму у ДФ фіксується в його аргументативній структурі, яка визначається обраною автором аргументативною комунікативною стратегією. Залежно від домінантного типу діалогічних відносин, що утворюються між поглядами автора та його опонентів, ДФ притаманні три типи аргументативних стратегій: 1) кооперативна стратегія, 2) кооперативно-критична стратегія, 3) некооперативна стратегія.

Оптимізувати вплив аргументативних стратегій у дискусійному дискурсі покликані риторичні прийоми та засоби. Риторична складова наукової дискусії орієнтована, перш за все, на вплив не логічними, а саме експресивно-оцінними засобами. Риторичний вплив пов'язаний з комунікативною та естетичною функціями мовлення. Найпоширенішими риторичними прийомами писемної наукової дискусії є такі: використання заголовку як інструменту риторичного впливу, ідентифікація, діалогізація, варіювання ступеня інтенсивності іллокутивної сили висловлювань, оцінне характеризування, авторитетна саморепрезентація та посилення авторської інтенції засобами красномовства. Кожен з цих риторичних прийомів можна вважати окремою риторичною стратегією.

Способи переконання у науковому дискусійному дискурсі можна поділити на логічні та риторичні. Проведене дослідження свідчить про комплексний характер впливу раціональних та риторичних засобів у науковому дискусійному дискурсі-тексті. Водночас -- через особливості наукового спілкування -- у науковому дискусійному дискурсі провідна роль належить раціональним засобам переконання.

Подальше вивчення наукового дискусійного дискурсу є актуальним та перспективним. Так, безперечний інтерес становить порівняльний аналіз усного та писемного різновидів жанру наукової дискусії, дослідження комунікативно-прагматичних особливостей наукової дискусії в різних галузях наукового знання, розкриття лінгвокультурної специфіки дискусії у різних типах дискурсу, порівняльний аналіз наукових дискусійних текстів у діахронічному та синхронічному аспектах. З точки зору когнітології, інтерес становить питання побудови когнітивної моделі концепту “дискусія”.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Багрій О. І. Аргументативні стратегії та тактики у тексті наукової дискусії / О.І. Багрій // Сучасна англістика : когніція, комунікація, текст : другий всеукраїнський науковий форум, 4 грудня 2007 р. : тези доповіді. -- Xарків, 2007. -- С. 8.

2. Багрій О. І. Предикати пропозиційного відношення думки як засоби переконання у науковій дискусії / О.І. Багрій // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. пр. -- К., 2007. Вип.12. -- С. 6--13.

3. Багрій О. І. Категорія авторитетності в сучасному науковому дискурсі / О. І. Багрій // Мова і культура : науковий журнал. -- К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. -- Вип. 9. Т. II (90). -- С. 6--13.

4. Багрій О. І. Типи аргументативних комунікативних стратегій і тактик у тексті наукової дискусії / О.І. Багрій //Мовні і концептуальні картини світу. 3б. наук. праць. -- К. : ВПЦ Київський університет, 2008. -- вип. 24 (1). -- С. 35--40.

5. Багрій О. І. Жанрова специфіка писемної наукової дискусії / О.І. Багрій // Вісник Харківського університету ім. В. Н. Каразіна. -- Харків, 2009. -- № 838. -- С. 52--58 (Серія : романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов).

6. Багрій О. І. Риторика наукової дискусії / О.І. Багрій // Мовні і концептуальні картини світу. 3б. наук. праць. -- К. : ВПЦ Київський університет, 2009. -- вип. 25 (1). -- С. 42-- 47.

7. Багрій О. І. Наукова дискусія в ієрархії комунікативних форм / О.І. Багрій // Проблеми семантики слова, речення та тексту. 3б. наук. праць / Київ. нац. лінгв. ун-т. -- К. : Вид. Центр КНЛУ, 2009. -- вип. 22. -- С. 10--21.

АНОТАЦІЯ

Багрій О.І. Наукова дискусія: дискурсивні та прагмариторичні характеристики (на матеріалі англомовних статей середини ХХ - початку ХХІ сторіч). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню писемної наукової дискусії з огляду на її дискурсивні, жанрові, аргументативні, прагмариторичні та мовні характеристики. У дослідженні описано специфіку дискурсивної організації дискусійних фрагментів та показано впливовий потенціал їхньої дискурсивної структури. Зроблено висновок про те, що через продуману послідовність дискурсивних процедур, що утворюють дискусійний дискурс-текст, реалізується комунікативно-прагматична складова тексту, спрямована на переконання опонента та цільової аудиторії читачів.

У дисертації виділено та описано типові аргументативні стратегії та риторичні прийоми наукової дискусії, які розглядаються як, відповідно, логічні та експресивно-емоційні засоби переконання, що разом визначають комплексну природу впливу наукового дискусійного тексту. Зважаючи на специфіку наукової комунікації, провідними засобами переконання у науковій дискусії виступають раціональні засоби -- різні дискурсивні процедури обґрунтування, у той час як риторичним прийомам відводиться допоміжна роль в оптимізації аргументативних стратегій.

Ключові слова: наукова дискусія, дискурс-текст, дискурсивна процедура, дискурсивний сегмент, науковий дискусійний фрагмент, аргументативна комунікативна стратегія, риторичний прийом, аргументація.

АННОТАЦИЯ

Багрий О. И. Научная дискуссия: дискурсивные и прагмариторические характеристики (на материале англоязычных статей середины ХХ - начала ХХІ веков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена лингвистическому исследованию современного англо-американского научного дискуссионного дискурса в его дискурсивно-текстовом, жанровом, коммуникативном, прагмариторическом, интерперсональном и языковом аспектах.

В исследовании описаны и проанализированы особенности дискурсивной организации дискуссионных фрагментов, а также продемонстрирован убеждающий потенциал их дискурсивной структуры. Дискурс научного дискуссионного текста рассматривается как иерархически структурированное образование, разноуровневые компоненты которого отображают различные аспекты и этапы процесса обоснования и утверждения автором его точки зрения по дискуссионному вопросу в контексте сопоставления данного мнения с мнениями других участников дискуссии. Структура дискуссионного фрагмента представлена продуманной последовательностью дискурсивных сегментов, в которых зафиксированы дискурсивные процедуры -- стереотипные, конвенциональные способы оформления фрагментов знаний, композиционно упорядоченные согласно коммуникативному замыслу и прагматической интенции автора. Наиболее типичными дискурсивными процедурами (ДП), употребляемыми в научном дискуссионном дискурсе, являются: ДП ассерции, ДП актуализации чужой точки зрения, ДП актуализации значения согласия / несогласия с мнением оппонента, ДП аргументации, ДП уточнения, ДП подтверждения, ДП экземплификации, ДП разъяснения, ДП оценочной ассерции, ДП актуализации нового знания, ДП собственно констатации, ДП констатации-сообщения, ДП рекомендации и т.д. В дискуссионном фрагменте ассертивный дискурсивный сегмент, содержанием которого является выражение автором его взглядов по дискуссионному вопросу, рассматривается в качестве его дискурсивного фокуса, обрамленного предасертивным и постассертивным контекстом, образующим по отношению к ассертивному сегменту подчиненную часть. Главной функцией предассертивного контекста является создание тематической основы и дискурсивного перехода для введения позиции автора, в то время как постассертивний контекст утверждения автора в основном служит инструментом достижения перлокуции убеждения адресата в справедливости высказанной ранее авторской позиции. В результате анализа структурных особенностей дискуссионных фрагментов делается вывод о том, что посредством смысловой общности дискурсивних процедур, формирующих дискуссионный дискурс-текст, реализуется комуникативно-прагматическая составляющая текста, ориентированная как на оптимальную передачу информации, так и на убеждение адресата.

Прагматическая интенция автора в дискуссионных фрагментах обуславливает выбор определенной аргументативной стратегии и тактик ее реализации. В результате анализа научного дискуссионного дискурса были выделены его основные аргументативные коммуникативные стратегии: 1) кооперативная стратегия, 2) кооперативно-критическая стратегия, 3) некооперативная стратегия. В основе реализации кооперативной стратегии находятся тактики: создание автором тематического фона дискуссии на основе взглядов партнеров по дискуссии; введение авторской позиции по аналогии с содержанием чужих взглядов; резюмирование чужих взглядов с выражением согласия с теми из них, которые поддерживают концепцию автора; обоснование мнения с помощью чужой точки зрения; дискурсивное развитие чужой точки зрения; уступка в пользу взглядов оппонента. Кооперативно-критическая стратегия реализуется через аргументативные тактики: утверждение научной значимости корреляции рассмотренных автором чужих взглядов; коррекция рассмотренной автором позиции оппонента; создание компромиссной теории. В основе аргументативной некооперативной стратегии находятся тактики: опровержение тезиса оппонента, “аргументы против аргументов”, опровержение демонстрации, упрек, опровержение способом сведения к абсурду, защита собственной позиции.

Способы убеждения в научном дискурсе подразделяются на рациональные и эмоциональные. В исследовании анализируется роль риторических приемов как средств оптимизации перлокутивного эффекта убеждения адресата, достигаемого различными аргументативными процедурами. К основным риторическим приемам были отнесены приемы: идентификация, диалогизация, оценочная характеризация, авторитетная саморепрезентация, использование заголовка как инструмента риторического влияния, варьирование степени интенсивности иллокутивной силы высказывания, усиление интенции автора посредством употребления средств красноречия.

Проведенное исследование свидетельствует о комплексном характере влияния рациональных и эмоциональных средств в научном дискуссионном дискурсе-тексте. В связи с особенностями научной коммуникации, ключевая роль в процессе достижения перлокутивного эффекта убеждения отводится логическим средствам, в то время как риторические средства призваны усиливать эффект убеждения адресата дискуссионной прозы.

Ключевые слова: научная дискуссия, дискурс-текст, дискурсивная процедура, дискурсивный сегмент, дискуссионный фрагмент, аргументативная коммуникативная стратегия, риторический прием, аргументация.

ABSTRACT

Bagriy O. I. Scholarly Debate: Discursive and Pragmatic-Rhetorical Features (in Anglo-American research articles of the mid 20^th - early 21^st centuries). - Manuscript.

Dissertation for a Сandidate Degree in Philology. Speciality 10. 02. 04 - Germanic Languages. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2009.

The research focuses on the study of written scholarly debate, specifically, its discourse, genre, argumentative, pragmatic-rhetorical and language traits. The study highlights the structural organization of discourse chunks that represent written scholarly debate, with a special emphasis on pragmatic potential of argumentative discourse structure. Pragmatic-communicative function of such chunks is realized through the interplay of numerous discourse procedures (assertion, argumentation, agreement/disagreement, evaluation etc.) and respective discourse segments that together constitute a discourse-text.

The work also deals with describing major argumentative communicative strategies and rhetorical devices characteristic of argumentative scholarly debate. Persuasive nature of a debate text is predetermined by both rational and rhetorical constituents. However due to the rigorous nature of scientific discourse, the chief role in realizing the perlocutionary act of persuading the addressee is performed by logical devices, i.e. effective arguments and various argumentative discourse procedures, while rhetorical devices are chiefly employed to optimize the perlocutionary effect produced by argumentation.

Key words: scholarly debate, discourse-text, discourse procedure, discourse segment, scholarly debate discourse chunk, argumentative communicative strategy, rhetorical device, argumentation.

Размещено на Allbest.ru