Лінгвоконцептуальна репрезентація фрагментів когніції в термінопросторі української мистецтвознавчої картини світу

ІІ. Образи “Я-схеми” кобзарів. Такі структури в мистецтвознавчій картині світу на мовному рівні репрезентують розповіді кобзарів про самих себе (наприклад: “Без кобзи вже і кроку зробити не міг, вона мені розрада і порада. Встанеш вночі води напитися, торкнеш її, вона - живе. Злюбився я, значить, з кобзою здорово. Заграю собі, та й на душі легше стане. А вже як мотив складати сам почав, то тут воно вже й зовсім по-іншому, та куди там, просто радість одна, життя просто друге! Велике то діло, коли сам щось складаєш. А складати хочеться, бо раз чоловік з музикою справу має і вона йому вже душу пройняла, то хочеться й самому щось своє сказати - музикою” (фрагмент розповіді кобзаря Єгора Мовчана про себе)).

ІІІ. Національний антропосимвол кобзаря в особі Т. Шевченка, в основі якого лежить когнітивна метафора, репрезентований відповідним словом-символом.

ІV. Асоціативний комплекс сенсибілій, що супроводжує образ кобзаря, стереотипи, архетипно-прототипний та емоційний образ кобзаря, які існують у творчій уяві фахівців-музикантів. Асоціативний комплекс сенсибілій на мовному рівні експлікують парадигматично та синтагматично зумовлені лексичні одиниці, наприклад: мудрість, чесність, билини, псальми, вокал, наспів, з кобзою за плечима, без черевиків, любить свій народ, акомпанує, декламує, гарна постава, обличчя у зморшках, сиве волосся, прямий ніс, мандрівник-музикант, доброта, бідняк, врівноважений, велика повага, жалість та ін.. Стереотипізація образу кобзаря виявляє себе у повторюваних словах, словосполученнях, судженнях тощо. Частотні асоціації розподіляються за кількома напрямами стереотипізації, формуючи: професійний стереотип - “кобзар володіє широким голосовим діапазоном від баритона, баса до тенора, перемежовуючи свій спів виразно декламованими рецитаціями”; позитивно-оцінний стереотип - “кобзар віртуозно володіє інструментом, використовуючи основні прийоми гри на кобзі та професійно імпровізує, передаючи свій емоційний стан”; стереотипи-колоративи - червоний, синій, голубий, білий, сірий, чорний; етнічний стереотип - “кобзар - співець власне українських пісень, дум, балад тощо, зодягнений у національне вбрання - вишиту сорочку, кожух або жупан, шаровари, чоботи або постоли”; емоційний образ-стереотип - кобзар викликає здебільшого почуття поваги, тепла, добра, жалю й водночас гордості за український народ, патріотизму та любові до рідної України; соціальні стереотипи - “кобзар - чоловік середнього віку”; “кобзар - в минулому бідна людина або людина середнього статку (козак, мандрівний музикант), яка співом та грою на кобзі заробляла собі на хліб; сьогодні - це концертний виконавець”; архетипно-прототипний образ кобзаря - “мудрий старець як народний дух, прихований за хаосом життя, що має багатий внутрішній світ, великий життєвий досвід, має почуття патріотизму та власну силу духу”. Загальнолюдський стереотип виявляє себе в основних атрибутах зовнішності, якими є: вуса, борода, гарна постава, сиве волосся, сліпота або карі очі. На основі цих структур можна вивести психологічно реальне значення.

V. Фреймові структури організації знань про кобзаря. Такі структури репрезентують знання про типову повсякденно-практичну ситуацію кобзарювання (місця події, дійових осіб, розподіл ролей) та просторово-часову схему трансмісії художнього твору (“твір > виконавець = медіум > реципієнт”).

Кожна з цих ментально-мовних структур породжує той чи інший елементарний смисл. У фрагментарній цілісності вони формують когнітивну дефініцію науково-мистецького (мистецтвознавчого) концепту “кобзар”, статус смислової домінанти в якій має змістова організація прототермінопоняття “кобзар”.

У четвертому розділі “Концептосфера “мистецтвознавство” як макрофрагмент когніції в термінопросторі української науково-мистецької картини світу” архітектуру концептосфери “мистецтвознавство” в термінопросторі української науково-мистецької картини світу визначаємо за системотвірним потенціалом власне термінопоняття “мистецтвознавство” та його імені, а також основними топологічними параметрами опису-моделювання будь-якого когнітивного простору.

Моделювання прототермінопоняття “мистецтвознавство” у структурі архітектоніки однойменного концепту передбачає: опис імені прототермінопоняття, визначення його змісту, обсягу, типу, формулювання його вербального визначення, з'ясування типу вербального визначення, осмислення вербального визначення в мистецтвознавчій картині світу, виявлення загальномовної лексикографічної інтерпретації вербального визначення, віднаходження родової та видових ознак, а також місця досліджуваного прототермінопоняття в системі інших мистецтвознавчих [прото]термінопонять.

Змістова організація термінопоняття “мистецтвознавство” як сукупність ознак-абстракцій “наука / комплекс наук”, “мистецтво / творчість / культура”, “суспільний / гуманітарний”, “вид мистецтва / вид творчості”, “художній” розкриває: 1) вербальне визначення термінопоняття через формулювання його дефініції в мистецтвознавчому термінолекті, а саме: “наука або комплекс суспільних наук про мистецтво як художню творчість та його види, їхнє місце в загальній системі людської культури”; 2) епідигматичні відношення формальної та семантичної похідності від термінопонять “мистецтво”, “знати”; 3) системні відношення: а) родо-видової взаємодії між поняттями: “мистецтвознавство” - “наука”, “суспільні науки”, “наука про мистецтво / творчість / культуру” (пряме підпорядкування, перший ступінь абстрагування), “мистецтвознавство” - “форма”, “система”, “сфера (галузь)”, “напрям” (опосередковане підпорядкування, другий ступінь абстрагування), “мистецтвознавство - [наукова] творчість / [наукова] діяльність / система знань” і “мистецтвознавство - вид [наукової] творчості / вид [наукової] діяльності / галузь наукового знання / сфера [наукової] творчості / сфера [наукової] діяльності”, “мистецтвознавство” - “літературознавство”, “музикознавство”, “кінознавство” і т. ін. (перший і другий рівні абстрагування); б) супідрядності з поняттями, що кластеризуються за ознаками-абстракціями: “віднесеність до суспільних / гуманітарних наук” (наприклад: міфологія, релігієзнавство, військові науки, державне управління, економіка / економічні науки, історія / історичні наук та ін.), “віднесеність до мистецтва / художньої діяльності / творчості / культури” (наприклад: етноестетика, археологія, етнологія, педагогіка культури, психологія мистецтва, соціологія культури та ін.); в) супідрядності за опозицією “науковий - художній” (мистецтвознавство - мистецтво); г) логічного поділу за різними диференційними ознаками (наприклад: офіційне - неофіційне мистецтвознавство; українське, італійське, американське і т. ін. мистецтвознавство тощо).

Лінгвістичний опис-моделювання концептосфери українського мистецтвознавства здійснюємо за допомогою таких топологічних параметрів: “зони сусідства”, “межа - положення `між' і `на межі' - розсіювання меж”, “фігура - тло”, “рівень концептуалізації / функціональна локалізація”, “вузол” як місце зібрання концептуальних структур, “щілина” як місце концептуального розриву, “центр - периферія”.

Параметр “зони сусідства” виявляє смислову організацію фрагментів когніції науково-мистецької (мистецтвознавчої) картини світу у двох напрямах: горизонтальному та вертикальному. Горизонтальні зони сусідства ілюструємо на прикладі системних зв'язків між базовими концептосферами “мистецтво” і “мистецтвознавство”, а також власне концептосферою “мистецтвознавство”, що профілює науково-мистецьку картину світу, та концептосферами, що профілюють суспільно-наукову картину світу, - “народознавство”, “культурологія”, “психологія художньої творчості”, “кольорознавство”, “музеєзнавство”, “фольклористика”, “міфологія” та ін., які впорядковуються як зони референції - кореференції, що увиразнюють топологічну ознаку “співіснування” (синхронний аспект) у дихотомії “внутрішнє - зовнішнє” (внутрішньосмислова організація - зовнішньосмислова організація) та “сітковий” тип структурної організації відповідних термінопонять.

Горизонтально-вертикальні зони сусідства впорядковуються як взаємодія внутрішньосмислової дифузії зон референції - кореференції та еволюційного ряду топологем, що увиразнюють взаємодію топологічних ознак “співіснування” (синхронний аспект) - “еволюційний розвиток” (діахронний аспект) та “ланцюгово-сітковий” тип структурної організації. Цю ординату ілюструємо смисловою організацією: а) субсфер “вид мистецтва”, “галузь наукового знання”, “вид діяльності”; б) концептосфер “мистецтво” й “культура” і в їхньому смисловому полі - субсфер “культура / мистецтво стародавніх слов'ян”, “трипільська культура / мистецтво”, “скіфська культура / мистецтво”, “культура / мистецтво Київської Русі”, “мистецтво Галицької Русі” і т. ін.; в) концептосфер “мистецтво”, “міфотворчість”, “релігійні уявлення” (зона референції), “мистецтвознавство”, “міфологія (наука)”, “релігієзнавство” (зона кореференції) на основі концепт-ознак “спосіб”, “форма”, “процес”, що виявляється у відповідних термінопоняттях.

Параметри “межа - положення `між' і `на межі' - розсіювання меж”, “фігура - тло”, залучені для опису-моделювання когнітосфер “естетична культура”, “художня культура”, “мистецька культура”, виявляють ядерну (польову) структуру, смислова організація якої, з одного боку, не залежить (якщо йдеться про функціональний простір), з другого, - залежить (якщо йдеться про актуальний простір) від місцеперебування концептуалізатора. За допомогою параметра “межа - положення `між' і `на межі' - розсіювання меж” на прикладі вищезазначених когнітосфер ілюструємо внутрішньосистемне розсіювання, а на прикладі когнітосфер “фах” і “спеціальність” - міжсистемне розсіювання.

Параметр “рівень концептуалізації / функціональна локалізація” використовуємо для опису-моделювання фрагмента мистецтвознавчої картини світу, який можна представити у вигляді ієрархічно організованих у певній залежності концептуальних структур різних рівнів абстрагування, наприклад: суперординаційний рівень - “діяльність”; пресуперординаційний рівень - “сфера / рід / вид / галузь діяльності - творча діяльність”; базовий рівень - “сфера / рід / вид / галузь творчої діяльності - художня / мистецька творчість / діяльність” (зона референції) і “науково-мистецька (мистецтвознавча) діяльність / творчість” (зона кореференції); пресубординаційний рівень - “вид мистецької діяльності - архітектура, малярство, графіка, музика тощо” (зона референції) і “галузь мистецтвознавства - архітектурознавство, літературознавство, музикознавство тощо” (зона кореференції); субординаційний рівень -“жанровий різновид мистецтва - художня кераміка, монументально-декоративний живопис, народний (класичний, бальний танець) тощо” (зона референції) і “підгалузь мистецтвознавства - теорія мистецтв, хорознавство, інструментознавство та ін.” (зона кореференції).

Параметр “вузол” як місце зібрання концептуальних структур виявляє фрагменти ієрархічно-кластерних структур, смислова організація яких, а також рівневий статус у науково-мистецькій (мистецтвознавчій) картині світу завжди залежать від місцеперебування концептуалізатора в когнітивному просторі. Статус вузла можна надати будь-якій абстракції, що є зібранням інших абстракцій. Наприклад, абстракція “суб'єкт творчої діяльності” є зібранням абстракцій “художня індивідуальність”, “митець / діяч мистецтва”, “художник”, “фотограф”, “скульптор”, “хореограф”, “танцюрист” (зона референції), “мистецтвознавець”, “критик”, “фольклорист”, “кінознавець”, “театрознавець” та ін. (зона кореференції), що в словнику предметної сфери вербалізується у відповідних термінах, а в словнику концептосфери - в однойменних концептах.

За параметром “щілина” як місцем концептуального розриву виявляємо фрагменти аструктур, або смислові прогалини, в організації ієрархічно-кластерних структур, а також можливі варіанти заповнення таких прогалин шляхом віднаходження концептуальних зв'язків між відносно автономними концептами - локусами окремих одиничних об'єктів і систематизованими в певній залежності концептами-термінопоняттями. Так, у концептосфері “мистецтвознавство” такими фрагментами “незнання”, прогалинами, або “щілинами”, є відсутність єдиного концептуального механізму термінологічної номінації наук, що вивчають окремі сфери / види мистецтва. Пор., наприклад: мистецтво - мистецтвознавство, архітектура - архітектурознавство, музика - музикознавство, література - літературознавство, театр - театрознавство, кіно - кінознавство, хорове мистецтво - хорознавство, народне мистецтво / фольклор - народознавство, фольклористика та ін. і скульптура - (?), живопис - (?), графіка - (?), декоративно-ужиткове мистецтво - (?), спів - (?), телемистецтво - (?) тощо.

Своєрідними “плато” в безмежному морі когніції людини є також локуси окремих одиничних об'єктів, які на рівні мови виражені власними назвами. У мистецтвознавчій картині світу - це, наприклад: концепти-антропосимволи (Я-схеми) української етнокультури “М. Лисенко”, “Т. Шевченко”, “О. Довженко”, що корелюють із концептом-термінопоняттям “митець”, яке відповідно виявляє себе в концептосферах “музичне мистецтво”, “література”, “малярство / живопис”, “гравюра”, “кіномистецтво” (зона референції) і “музикознавство”, “літературознавство”, “науки про пластичні види мистецтва”, “кінознавство” (зона кореференції) та ін. Що ж до зв'язків між локусами окремих одиничних об'єктів, то їх установлюють переважно на концептуальному рівні організації знань безпосередньо інтенції концептуалізатора. Це можуть бути асоціативні зв'язки, актуалізовані в конкретній ситуації. На рівні мовних форм вираження, тобто власних назв, локуси окремих одиничних об'єктів фактично позбавлені системних лексико-семантичних ознак та можливості організовуватися в ті чи інші ієрархічні / таксономічні, кластерні, циклічні, польові та ін. структури. Саме відсутність системних зв'язків дає підстави говорити про “смислові (концептуальні) щілини” (адже смисли породжуються лише у відношеннях між одиницями).

Концептуальні “щілини” такого типу “заповнюють” явища трансонімії, апелятивації (деонімізації), онімізації. Яскравим прикладом заповнення щілин такого типу є встановлення концептуального зв'язку, наприклад, між концептами-антропонімами “Гобелен / фр. Gobelin” (а), “Ельзевір / нідерл. Elsevier” (б), “Помпадур / фр. Pompadour” (в), “Веджвуд / англ. Wedgwood” (г), “Галле / фр. Gallй” (ґ), “Боян” (д) і науково-мистецькими концептами-термінопоняттями “килим” (а), “шрифт / друковане видання” (б), “стиль” (в), “фаянс” (г), “виріб зі скла” (ґ), “музичний інструмент” (д), що відображено у відповідних термінах-транслітератах (власне апелятивних назвах): гобелен (а), ельзевір (б), помпадур (в), веджвуд (г), галле (ґ), баян (д).

Параметр “центр - периферія” виявляє смислову організацію концепту-термінопоняття vs концептосфери “вид мистецтва” як одного з фрагментів когнітосфери науково-мистецької (мистецтвознавчої) картини світу, що є складною взаємодією кластерних та ієрархічних структур, організованих за принципом поля, де кожен із елементів такої взаємодії вступає в багаторівневі та різновекторні зв'язки на рівні як ментальних репрезентацій (відношення включення, координації, перетину / перехрещення, рівнозначності), так і мовних форм вираження (гіперо-гіпонімії, еквонімії / співгіпонімії, еквіполентності, еквівалентності та ін.). У центрі смислової організації такої концептосфери перебуває концепт-термінопоняття “вид мистецтва”, осмислений через абстракцію “класичне / академічне / професійне мистецтво” (класичне - створене класиками, тобто видатними загальновизнаними діячами мистецтва, творчість яких є взірцем у тій чи іншій галузі; академічне - традиційно канонічне; професійне - у якому працюють професіонали), який на синхронному зрізі є кластерною організацією науково-мистецьких концептів-термінопонять “академічний / класичний спів”, “живопис / малярство”, “красно(пишно)мовство / риторика”, “класичний танець / хореографія” (осмислення через абстракції), “класична музика”, “художня архітектура”, “скульптура”; “графіка”, “монументально-декоративне мистецтво”, “садово-паркове мистецтво”, “художня література”, “театр”. Далі смислову організацію концептосфери “вид мистецтва” розглядаємо в напрямах: “народне мистецтво” - “інноваційне мистецтво”, “один вид художньої діяльності” - “багато видів діяльності (синтетичне мистецтво) як ініціація синтезу художньої та інших видів діяльності або синтезу різних видів художньої діяльності”, що репрезентовано в кластерній організації відповідних концептів-термінопонять.

Кожен із параметрів розкриває той чи інший тип концептуальних зв'язків або їх відсутність, що дає загальну картину організації термінопростору українського мистецтвознавства.

На підставі проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Формування лінгвоконцептології і в її межах - когнітивної термінології як нового напряму лінгвістичних пошуків породило низку наукових праць енциклопедичного характеру, в тому числі й в українському мовознавстві, серед яких можна виділити лінгвоетнокультурологічні, антрополінгвістичні, психолінгвістичні та лінгвокогнітивні, лінгвофілософські та соціолінгвістичні дослідження, у яких до аналізу власне вербальних одиниць як форм вираження концептуальних структур (лінгвістичний аспект) долучаються ще й відомості етнокультурного характеру, а також історичний коментар, антропологічні характеристики, психолінгвістичні та соціолінгвістичні дані тощо.

2. Серед основних напрямів лінгвокогнітивного осмислення поняття “концепт” у сучасній парадигмі наукових знань можна виділити чотири: лінгво-логіко-філософський, психолінгвістичний та лінгвокогнітивний, лінгвокультурологічний (і в його межах - етнолінгвістичний) та лінгвопсихологічний (власне лінгвістичний). У кожному з цих напрямів виділяють різні підходи, існують різні концепції, теорії, наукові положення та ідеї, які дають загальну картину різного трактування цієї одиниці, що збігається з основними етапами її онтологічного пізнання.

3. У поглядах як вітчизняних, так і зарубіжних науковців немає одностайності щодо визначення онтологічної природи та ментально-змістової організації концепту. Це питання залишається дискусійним. Ми розглядаємо онтологічну природу концепту в проекції на поняття “ментальність” і “менталітет”, “форма - зміст відображення дійсності”, “когнітивний концепт” і “лінгвокультурологічний концепт”, у результаті чого вводимо поняття “ментально-мовна структура концепту” та “змістова (ціннісно-смислова) структура концепту”. Ментально-мовну структуру концепту кваліфікуємо як таку, що інтегрує в собі не лише словесно-логічне (поняття), а й наочно-образне мислення, сенсорний, моторний, емоційний досвід тощо. Змістову структуру концепту визначаємо як фрагментарну цілісність елементарних смислів, що їх породжують ті чи інші ментально-мовні образи.

4. Суб'єкт пізнання у своїй когнітивній діяльності може абстрагуватися від одних до інших ментальних утворень як психологічних домінант, що виникають у свідомості та підсвідомих структурах і стягують навколо себе певний зміст, організовуючи його в той чи інший смисловий код. Ними можуть бути в одних випадках, наприклад, думка, в інших - емоція, ще в інших - сенсибілія чи образ-картинка і т. ін., що продукує різні типи концептуальних структур - концепти-[терміно]поняття, концепти-образи, концепти-сенсибілії, концепти Я-схеми, емоційні концепти і т. ін. Ураховуючи різні класифікаційні критерії, можна говорити також про єдину систематизацію типологічних різновидів концептуальних структур.

5. Висвітлення питання щодо місцеперебування концептуалізатора в ментально-мовному та функціональному просторах [етно]культури ініціює розгляд концептів як ментальних топосів, а отже, розроблення нових теоретичних положень щодо співвідношення понять “концепт” і “концептосфера”, “топологія концептів”, “топологічний простір концептів” і “функціональна топологія концептів” / “функціональна концептосфера”, а також “топологічна ознака”. Топологічну ознаку можна розглядати як параметр ментально-мовного опису-моделювання концептуальних структур.

6. Опис концептуального рівня організації когніції людини потребує вироблення в українському мовознавстві спеціальної метамови, де слід розрізняти металексику на позначення системи, елементів системи (структурних одиниць - основних, елементарних; рівнів організації; відношень; корелятів у позамовній дійсності та ментально-психонетичному просторі), внутрішньоструктурної організації концепту як форми відображення дійсності, внутрішньоструктурної організації концепту як змісту відображення дійсності, плану вираження концепту. Як така, вона сьогодні неусталена. У цьому контексті важливо диференціювати також словники метамови предметної та концептуальної сфер, а також словник лінгвістичного [мета]опису, що потребує диференціації понять “предметна сфера” і “концептуалізована предметна сфера / концептуальна сфера / концептосфера”.

7. В українському мовознавстві відсутні фундаментальні лінгвістичні праці, у яких були б описані різні структурні типи наукових концептів суспільних (у тому числі й мистецтвознавчих), природничих та технічних (зокрема точних) наук. Зосереджуючи свою увагу на дослідженні концептуальної репрезентації фрагментів когніції лише в науково-мистецькій картині світу, зауважимо, що саме поняття “науково-мистецька картина світу” концептуально неоднозначне. Його осмислення виявляє себе у двох напрямах: науково-мистецька = мистецтвознавча картина світу (науково-мистецька картина світу як фрагментарна сукупність знань про мистецтво); науково-мистецька картина світу як органічна єдність фрагментів наукової та художньої рефлексій. У першому випадку науково-мистецьку (мистецтвознавчу) картину світу профілює такий типологічний різновид концептуальних структур, як концепт-термінопоняття / науково-мистецький (мистецтвознавчий) концепт, у другому - концепт-словообраз / художній концепт (приклад такої структури подаємо в додатку).

8. Ментально-мовний опис-моделювання науково-мистецького концепту в термінопросторі українського мистецтвознавства потребує розмежування, з одного боку, науково-мистецького (мистецтвознавчого) й художнього (літературно-художнього) концептів, з другого, - наукового концепту і наукового поняття, а отже, розроблення понять “науковий концепт”, “змістова структура наукового концепту”, “зміст наукового поняття” та власне самої методики опису-моделювання в межах концептуального аналізу, результатом якої є побудова архітектоніки та формулювання когнітивної дефініції того чи іншого концепту.

9. Опис-моделювання архітектоніки одного з питомо українських науково-мистецьких концептів - концепту “кобзар” у термінопросторі української мистецтвознавчої картини світу засвідчує, що його формують різні ментальні структури: власне мистецтвознавче [прото]термінопоняття “кобзар” (домінанта концепту), образи-картинки, образи “Я-схеми” кобзарів-бандуристів, національний антропосимвол кобзаря, асоціативний комплекс іконічних, звукових, емоційних сенсибілій та сенсибілій-колоративів, що супроводжують образ кобзаря-бандуриста, архетип, прототипи, стереотипи та емоційно-оцінний образ кобзаря-бандуриста, а також власне фреймова структура репрезентації знань про кобзаря.

10. За ступенем своєї термінологічності / термінологізації термінопоняття “кобзар” як домінанта концепту “кобзар” перебуває на стадії спеціального уявлення, або прототермінопоняття, що на рівні мовних форм вираження відображено в кореляції термін vs прототермін vs народний термін vs загальновживане слово.

11. Когнітивна дефініція, або змістова організація, науково-мистецького концепту “кобзар” у термінопросторі українського мистецтвознавства - це не що інше, як глобальний смисл-цінність, представлений фрагментарною цілісністю, сукупністю елементарних смислів (ноем), а саме: власне когнітеми (логоепістеми та гносеми), конатеми, емотеми, хроносмислу, ідіологеми, соціологеми, етнологеми, ідеологеми, топологеми, антропологеми.

12. Якщо мінімальний обсяг інформації профілює відношення “концепт - одиниця когніції”, “концепт - фрагмент когніції в концептосфері”, то максимальний обсяг інформації - відношення “концептосфера - множинність концептів”, “концептосфера - фрагмент когніції в картині світу”. Звідси опис-моделювання термінопростору української мистецтвознавчої картини світу як множинності концептуальних структур можна здійснити в такий спосіб: описати термінопоняття “мистецтвознавство” як системотворчий зародок, логічну основу однойменної концептосфери; задати топологічні параметри “зони сусідства”; “межа - положення `між' і `на межі' - розсіювання меж”; “фігура - тло”; “рівень концептуалізації / функціональна локалізація”; “вузол” як місце зібрання концептуальних структур”; “щілина” як місце концептуального розриву”; “центр - периферія” та описати, використовуючи їх, особливості ментально-мовної організації української термінології мистецтвознавства.

13. Той чи інший параметр увиразнює різні типи смислової організації фрагментів когніції в науково-мистецькій (мистецтвознавчій) картині світу, серед яких вирізняються, наприклад: поля (ядерні структури), ієрархії (таксономії), циклічні (радіальні) та ланцюгові структури, ризоморфні (аструктурні) фрагменти, зокрема локуси окремих одиничних об'єктів, кластери та структури на зразок “сітка”, репрезентовані як конкретними концептами-термінопоняттями, так і концептосферами, що на рівні термінів-вербалізаторів утілюється у відповідних україномовних формах вираження мистецтвознавчих термінопонять та особливостях їх лексико-семантичних відношень.

14. У перспективі подальших пошуків лишається: 1) вивчення проблем: а) ментально-мовного опису-моделювання, з одного боку, різних типологічних видів наукових концептів та національно-мовних форм їх вираження через певну систему українських термінопонять тієї чи іншої галузі людської діяльності, з другого, - різних типологічних видів науково-мистецьких концептів у термінопросторі української мистецтвознавчої картини світу; б) концептуальної репрезентації наукового знання в контексті мовної особистості науковця; 2) укладання: а) словника-мінімуму основних термінопонять концептуальної семантики як одного з підрозділів лінгвоконцептології [матеріали до словника див. у Додатку Б]; б) словника українських назв виконавців на народних інструментах та виконавців фольклору народів світу [матеріали до словника див. у Додатку Д]; в) словника термінопонять кобзарського мистецтва [матеріали до словника див. у Додатку Е].

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Іващенко В. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мистецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології): Монографія. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2006. - 328 с.

2. Іващенко В. Фах і спеціальність: концептуальна диференціація еквіполентів // Наук. вісник Ізмаїльського держ. пед. ін-ту. - Ізмаїл, 2001. - Вип. 11. - С. 92-95.

3. Іващенко В. Слово концепт у германських, романських та слов'янських мовах (з історії лексикографічної фіксації) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., 2002. - № 7. - С. 189-198.

4. Іващенко В. Термін концепт у психолінгвістичному осмисленні // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. - К., 2003. - Вип. V. - С. 211-217.

5. Іващенко В. Концепт як одиниця когніції людини // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., 2003. - Вип. 11. - Кн. 1. - С. 150-157.

6. Іващенко В. Компоненти змістової структури концепту // Українська мова. - 2004. - № 4. - С. 18-28.

7. Іващенко В. Типологічна диференціація концептуальних структур як одиниць ментального простору // Мовознавство. - 2004. - № 1. - С. 54-61.

8. Іващенко В. Термін концепт у контексті лінгвістичних методів дослідження // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., 2004. - Вип. 10. - С. 182-191.

9. Іващенко В. Топологія концептів // Культура народов Причерноморья. - 2004. - Т. 1. - № 49. - С. 16-20.

10. Іващенко В. Художній концепт: проблема визначення на рівні ментальних структур як форм відображення дійсності // Наук. вісник Волинського держ. ун-ту імені Лесі Українки. - Луцьк, 2004. - № 6. - С. 98-103.

11. Іващенко В. Металінгвістичне моделювання концептосфери предметної галузі // Філологічні студії: Наук. часопис. - Луцьк, 2004. - № 4 (28). - С. 126-137.

12. Іващенко В. Функціональна топологія концептів як одиниць культури // Вісник Львівського нац. ун-ту. Серія філологічна. - Львів, 2004. - Вип. 34. - Ч. І. - С. 390-397.

13. Іващенко В. Фрагмент когнітивного моделювання концептосфери художньої культури в термінопоняттях мистецтва / мистецтвознавства // Мовознавство. - 2005. - № 1. - С. 35-44.

14. Іващенко В. Науковий концепт і наукове поняття: проблема диференціації // Українська мова. - 2005. - № 3. - С. 62-76.

15. Іващенко В. Змістова структура наукового концепту і зміст наукового поняття // Мовні та концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., 2005. - Вип. 16. - Кн. 1. - С. 135-142.

16. Іващенко В. Фрагмент лексикографічного відображення концептуальної організації науково-мистецьких термінопонять на позначення “вид мистецтва” // Наук. пр. Кам'янець-Подільського держ. ун-ту. Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський, 2005. - Вип. 11. - Т. 1. - С. 60-75.

17. Іващенко В. Системна організація поняття “кобзар” на основі ознаки “народний музичний інструмент” у мистецтвознавчій картині світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., 2005. - Вип. 18. - Кн. 1. - С. 168-175.

18. Іващенко В. Концептуальна організація змістової структури музикознавчого термінопоняття “кобзар” на основі ознаки “народний співець-музикант як носій етнічних традицій” // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. - К., 2005. - Вип. 12. - С. 57-66.

19. Іващенко В. Лексема кобзар як прототермін // Українська мова. - 2006. - № 3. - С. 80-95.

20. Іващенко В. Матеріали до Словника-мінімуму основних термінопонять концептуальної семантики // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. - К., 2006. - Вип. 14. - С. 148-162.

21. Іващенко В. Змістова організація семантичного простору поняття “кобзар” у мистецтвознавчій картині світу // Записки з загальної лінгвістики: Зб. наук. пр. - Одеса, 2006. - Вип. 7. - С. 138-148.

22. Іващенко В. Ментально-мовна репрезентація асоціативного комплексу сенсибілій та мовні стереотипи образу кобзаря-бандуриста у фаховій свідомості музикантів // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., 2007. - Вип. 21. - Ч. 1. - С. 291-300.

23. Іващенко В. Ментальна структура концепту // Мова і культура. Серія “Філологія”. - 2003. - Вип. 6. - Т. ІІ: Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. - С. 100-108.

24. Іващенко В. Термін концепт у лінгвокультурологічному осмисленні // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології: Зб. наук. пр. - Львів, 2003. - № 490. - С. 120-127.

25. Іващенко В. Параметри моделювання когнітивної сфери художнього концепту // Мова і культура. Серія “Філологія”. - 2004. - Вип. 7. - Т. 1: Філософія мови і культури. Психологія мови і культури. - С. 413-421.

26. Іващенко В. Концепт і концептосфера в термінах метапоняттєвого опису // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології: Зб. наук. пр. - Львів, 2004. - № 503. - С. 176-180.

27. Іващенко В. Систематизація наукових праць-описів концептів як спеціальних об'єктів дослідження (фрагмент аналізу) // Мова і культура. Серія “Філологія”. - 2005. - Вип. 8. - Т. ІІІ. - Ч. 1: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. Мова сучасного мистецтва. - С. 19-25.

28. Іващенко В. Термінотворчий потенціал лексеми кобзар у контексті способів термінотворення назв виконавців на музичних інструментах // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології: Зб. наук. пр. - Львів, 2006. - № 559. - С. 260-264.

29. Іващенко В. Концептуарія основних понять термінографії // Слово и словарь: Vocabulum et Vocabularium: Сб. науч. тр. по лексикографии. - Гродно, 2002. - С. 141-147.

30. Іващенко В. Науково-мистецька й літературно-художня картини світу: визначення в контексті мовної концептуалізації // Лінгвістика: Зб. наук. пр. - Луганськ, 2005. - № 2 (5). - С. 36-44.

31. Іващенко В. Системна організація змістової структури етномузикознавчого прототермінопоняття “кобзар” на основі концепт-ознаки “народно-професійний” та “фольклорний виконавець” // Мовознавчий вісник: Зб. наук. пр. - Черкаси, 2006. - Вип. 3. - С. 54-63.

32. Іващенко В. Про один із параметрів концептуалізації когнітосфери науково-мистецької картини світу // Ucrainica II. Souиasnб ukrajinistika. Problйmy jazyka, literatury a kultury: Sbornнk иlankщ. - Olomouc, 2006. - И. 2. - C. 579-686.

33. Іващенко В. Організація ментальності концепту // Семантика мови і тексту: Зб. ст. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 202-208.

34. Ivashchenko V. Word Concept in English // Tefl innovations and challenges: The book of papers. - Khmelnytsky, 2003. - С. 41-43.

35. Іващенко В. Концепт в топологических измерениях `форма - содержание', `сущность - со-бытие' // Научно-техническая терминология. - 2004. - Вип. 2. - С. 11-16.

36. Іващенко В. Літературно-художня концептуалізація як один із фрагментів художньої рефлексії в науково-мистецькій картині світу // Семантика мови і тексту: Зб. ст. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 243-246.

37. Іващенко В. Концепт-символ `КОБЗАР' у життєтворчості Т. Г. Шевченка // Мат-лы IV Междунар. семинара “Шевченковский Петербург” к 190-летию со дня рождения Т. Г. Шевченко. - С.-Петербург, 2005. - С. 97-101.

38. Іващенко В. Методика описания-моделирования научного концепта в контексте метода концептуального анализа // Язык. Культура. Коммуникация: Сб. ст. - Волгоград, 2006. - Ч. 2. - С. 232-238.

39. Іващенко В. Термин концепт в контексте научных парадигм структурализма и постмодернизма (к проблеме определения содержательной структуры термина) // Когнитивные стили коммуникации. Теории и прикладные модели: Междунар. конференция. Крым, Партенит, 20-25 сентября 2004г. - Симферополь, 2004. - С. 47-50.

40. Іващенко В. Научный концепт: проблема определения // Язык и культура: III Междунар. научн. конференция. Москва, 23-25 сентября 2005г. - М., 2005. - Т. 1. - C. 70-71.

41. Ivashchenko V. Concept in the modern paradigm of linguistic knowledge // Recent trends in language and literature studies: insights and approaches: 3^rd Ukrainian Society for the Study of English Symposium. Kyiv, 6-8 October 2005. - К., 2005. - С. 21-22.

Анотація

Іващенко В. Л. Лінгвоконцептуальна репрезентація фрагментів когніції в термінопросторі української мистецтвознавчої картини світу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України, Київ, 2007.

У дисертації вперше здійснено комплексно досліджено механізми концептуалізації фрагментів когніції в термінопросторі української мистецтвознавчої картини світу. Розроблено окремі теоретичні положення нового напряму лінгвістичних досліджень - когнітивної термінології, або наукової лінгвоконцептології. Створено концепцію ментально-мовного опису-моделювання різних за інформаційною місткістю та ступенем абстрагування концептуальних структур шляхом вироблення параметрів та методики такого опису в науковій і, зокрема, науково-мистецькій картині світу, що засвідчують описи-моделювання науково-мистецького концепту “кобзар” як одиниці когніції та науково-мистецької концептосфери “мистецтвознавство” як множинності концептуальних структур, сукупності фрагментів знань про мистецтво. Визначено й систематизовано метаодиниці опису-моделювання концептуальних структур, зважаючи на лексико-семантичний рівень організації мовного матеріалу. В українське мовознавство введено поняття ментально-мовної та змістової структури концепту, топології концепту й топології концептів, які дають змогу якнайповніше описати концептуальні структури, враховуючи їхні типологічні різновиди, а також особливості тих картин світу, які вони профілюють. Запропоновано концепцію словника термінів концептуальної семантики, а також термінів кобзарського мистецтва.

Ключові слова: концепт, концептосфера, когніція, картина світу, [прото]термін, ментально-мовна структура, змістова структура, топологія, опис-моделювання.

Аннотация

Иващенко В. Л. Лингвоконцептуальная репрезентация фрагментов когниции в терминопространстве украинской искусствоведческой картины мира. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2007.

В диссертации впервые применен комплексный подход к изучению механизмов концептуализации фрагментов когниции в терминологическом пространстве украинской искусствоведческой картины мира. Рассматривается вопрос о лингвоэнциклопедическом осмыслении понятия “концепт” в таких направлениях: лингво-логико-философском, психолингвистическом и лингвокогнитивном, лингвокультурологическом, а также лингвопсихологическом (собственно лингвистическом). В каждом направлении анализируются подходы, концепции, теории, научные положения, а также идеи, которые дают общую картину различного понимания концепта как ментально-языковой единицы.

Разработаны отдельные теоретические положения нового направления лингвистических исследований - когнитивной терминологии, или научной лингвоконцептологии. Онтология концепта рассматривается в контексте понятий “ментальность”, “менталитет”, “форма”, “содержание”, “когниция”, “лингвокультура”, “типология”, “топология” и др. В украинское языкознание введены понятия ментально-языковой и содержательной структуры концепта, топологии концепта и топологии концептов, дающие возможность более подробно описать концептуальные структуры с учётом их типологических разновидностей, а также особенностей тех картин мира, которые они профилируют. Впервые представлена типология концептуальных структур как единая система, учитывающая различные классификационные критерии; разработаны теоретические положения о соотношении понятий “концепт” и “концептосфера”, “топология концептов”, “топологическое пространство концептов” и “функциональная топология концептов” / “функциональная концептосфера”, а также “топологический признак”. Топологический признак рассматривается как параметр ментально-языкового описания-моделирования концептуальных структур. В исследовании впервые систематизированы метаединицы описания-моделирования концептуальных структур на лексико-семантическом уровне организации языкового материала. Разработаны понятия искусствоведческой и научно-художественной картины мира, описаны различия между научным концептом и научным понятием, содержательной структурой научного концепта и содержательной структурой научного понятия. Создана концепция ментально-языкового описания-моделирования различных по информационному объему и степени абстрагирования концептуальных структур путем выбора параметров и методики такого описания в искусствоведческой картине мира. Для концептуальних структур как микрофрагментов (единиц) когниции разработана методика описания, основанная на моделировании архитектоники концепта по параметрам его ментально-языковой организации. В качестве примера рассматривается искусствоведческий концепт “кобзарь”, архитектонику которого формируют различные ментальные структуры: собственно искусствоведческое [прото]терминопонятие “кобзарь” (доминанта концепта), образы-картинки, образы “Я-схемы” кобзарей-бандуристов, национальный антропосимвол кобзаря, ассоциативный комплекс иконических, звуковых, эмоциональных сенсибилий, сенсибилий-колоративов, которые сопровождают образ кобзаря-бандуриста, архетип, прототипы, стереотипы, эмоционально-оценочный образ кобзаря-бандуриста, а также собственно фреймовая структура репрезентации знаний о кобзаре. Рассматривается также вопрос о когнитивной дефиниции (содержании) искусствоведческого концепта “кобзарь” в терминологическом пространстве украинского музыковедения, которую формирует глобальный смысл-ценность, представленный фрагментарной целостностью элементарных смыслов, а именно: собственно когнитемой (логоэпистемой, гносемой), конатемой, эмотемой, хроносмыслом, идиологемой, социологемой, этнологемой, идеологемой, топологемой, антропологемой.

Для концептуальных структур как макрофрагментов когниции разработана методика описания, основанная на моделировании архитектуры концептосферы как совокупности фрагментов знания об искусстве. В качестве примера рассматривается концептосфера “искусствоведение”, для моделирования которой предлагаются такие топологические параметры: “зоны соседства”; “граница - положение `между' и `на границе' - рассеивание границ”; “фигура - фон”; “уровень концептуализации / функциональная локализация”; “узел” как место скопления концептуальных структур”; “щель” как место концептуального разрыва”; “центр - периферия”. Такой подход даёт возможность более детально описать особенности ментально-языковой организации украинской терминологии искусствоведения.

Если описание-моделирование искусствоведческого концепта “кобзарь” является образцом внутренней топологии как топологии концепта, то описание-моделирование концептосферы “искусствоведение” - образцом внешней топологии как топологии концептов в ментально-языковом пространстве. В диссертации разработана концепция словаря терминов концептуальной семантики, а также словаря терминов кобзарского искусства.

Ключевые слова: концепт, концептосфера, когниция, картина мира, [прото]термин, ментально-языковая структура, содержательная структура, топология, описание-моделирование.

Summary

Ivashchenko V. L. Languaсоnceptual Representation of Cognition Fragments in the Terminological Space of the Ukrainian Art Studies World Image. - Manuscript.

Dissertation for Obtaining the Academic Degree of Doctor of Philology of the specialty 10.02.01. - The Institute of the Ukrainian Language, NAS of Ukraine. - Kyiv, 2007.

In the present manuscript it has been first carried out a complex research of the mechanisms of conceptualization of fragments of cognition of the scientific art world image on the material of the Ukrainian art studies prototerminology. It has been created a conception of mental language description of concept structures modelling different in information capacity and degree of abstraction by means of developing of the parameters and technique of such description in the scientific and scientific art world image in particular. It is illustrated with practical description of modelling of the scientific art concept “kobzar” as a unit of cognition as well as the scientific art conceptual sphere “art studies” as a multitude of conceptual spheres and a combination of fragments of knowledge about the art. The metaunits of description of conceptual spheres modelling with taking into account lexical semantic level of language material organisation have been determined and systematized. The notions “mental language and contents structure of a concept” and “a concept and concepts topology” have been introduced into the Ukrainian language studies. It gives the possibility to fully describe these structures taking into consideration their typological kinds as well as such world images which they profile. It has been proposed a conception of a terminological dictionary of conceptual semantics and kobzar's art.

Key words: concept, conceptual sphere, cognition, world image, [proto]term, mental language structure, contents structure, topology, modelling description.

Размещено на Allbest.ru