Структурна організація і семантика гончарської лексики у подільських говірках

Другий розділ “Зіставна характеристика гончарської лексики у подільських говірках на тлі інших діалектів” присвячено вивченню меж поширення зазначеної лексики.

Вивчення спільних та відмінних рис у відношенні до лексичних систем інших говорів, ступеня близькості / віддаленості між собою різних діалектів має велике значення для дослідження процесу розвитку й становлення словникового складу певного діалекту. Це дає змогу встановити шляхи розвитку семантичної структури і лексичного фонду для окремих говорів.

На підставі гончарської лексики подільських говірок зроблено спробу виявити діалектні зони, які репрезентують спільні явища. При цьому взято до уваги не лише суміжні діалектні зони з подільським говором, а й дистантні діалектні континууми, що можуть засвідчувати давні контакти віддалених ареалів. Мовні явища дистантних діалектних мікроконтинуумів функціонують у зв'язку зі специфікою конкретної говірки, її типовими процесами, а також екстралінгвістичними факторами.

У першому підрозділі “Подільські локалізми” серед гончарських термінів виділяються лексеми, що не зафіксовані відомими джерелами в інших українських говірках. Це дає змогу віднести ці номени до подільських локалізмів (^|опуха `сторонні домішки, що трапляються в глині', го<sup>|</sup>пака `тс.', мерт^|виц'а `тс.', мас<sup>|</sup>т'уха `менш пластичний гончарний матеріал', ракуш^|н'ак `глина з дрібними журавчиками', кл'ік `інструмент, яким збивали пласти глини', скреп `дерев'яна дощечка, за допомогою якої гончарний круг прикріплювався до лави', <sup>|</sup>полув'ін' `маленькі наскрізні отвори по всій поверхні череня горна', ґри^|ґулиц'а `легка дерев'яна повітка, яка захищає від вітру та опадів гончарську піч').

У другому підрозділі “Назви, спільні для подільського говору та інших українських діалектів” розглядаються подільські назви на тлі інших українських говорів.

Важливим завданням діалектологічного опису є встановлення суміжних та територіально віддалених діалектних зон, що репрезентують спільні явища. Це може свідчити як про незалежний розвиток цих явищ, так і про перенесення назв з однієї мовної зони в іншу.

Аналізовану лексику можна умовно поділити на дві великі групи: 1) назви, пов'язані з виготовленням глиняних виробів (до цієї групи входять ТГЛ на позначення процесу підготовки глини, ТГЛ на позначення процесів та знарядь для виготовлення гончарських виробів, ТГЛ на позначення процесів випалювання гончарських виробів та ТГЛ на позначення процесів і способів оздоблення гончарських виробів); 2) назви глиняних виробів (ТГЛ на позначення глиняних виробів).

Назви першої групи є периферійними в гончарській лексиці, на відміну від номенів другої групи. Тому назви цієї групи лексики засвідчено в інших українських говірках здебільшого з різною семантикою.

Назви ТГЛ на позначення глиняних виробів є головними в гончарській термінолексиці, що зумовлюється важливістю продуктів гончарського виробництва. Це спричиняє специфіку близькості / віддаленості семантики подільських та інших українських говірок. Так, якщо назви інших ТГЛ засвідчують цілковите розрізнення семантики між подільськими та іншими українськими говірками, за винятком східнополіських, то номени аналізованої ТГЛ вказують на те, що мають багато спільного в семантиці не тільки зі східнополіськими, а й з іншими говірками. лексеми з однаковою семантикою засвідчено в подільських, бойківських, полтавських, східнополіських говірках (дв'іi^|н'ата); подільських, полтавських, степових, нижньонаддніпрянських (друшл'а^|чок); подільських, полтавських, західнополіських, східнополіських (^|горшчик) та подільських, буковинських, західнополіських, східнополіських (близ^|н'ата) тощо.

Серед назв ТГЛ на позначення глиняних виробів можна виділити такі дві групи: 1) лексика, що формально і семантично ідентична: под. ^|чашка `посудина з ручкою для пиття' -сх.-поліс. <sup>|</sup>чашка “глиняна посудина з ручкою для пиття”, под. та<sup>|</sup>р'ілка `миска місткістю 0,5 л з дуже розлогими вінцями для других страв' - сх.-поліс. тарнлка “тс.”; 2) лексика, що формально і семантично відрізняється: под. з^|баночок `глиняна посудина з широким чи вузьким отвором для води (брали на поле)' - буков. зббнучок “зм. до зббнок”, сх.-поліс. з<sup>|</sup>баночок “однолітровий глечик”, под. сл'іi `глиняна банка для круп' - сх.-поліс. слой “банка для меду”, под. бо^|ч'іўка `глиняна посудина для сала' - буков. бочнвка “діжка”.

Отже, аналіз гончарської лексики подільського говору на тлі інших українських діалектів дає змогу відзначити, що значна частина подільських назв становить відкриту систему і має семантичні, формальні відповідники в інших українських говорах. Засвідчено багато спільного в семантиці подільських назв та полтавських й особливо подільських і східнополіських.

Висновки

Гончарська лексика подільських говірок становить складну і багатокомпонентну систему, у межах якої виділяються ТГЛ, що, в свою чергу, поділяються на ЛСГ.

Аналізовані лексеми характеризуються складною семантичною структурою. Спостерігається асиметрія між планом змісту і планом вираження (лексемою). Одиниця плану змісту виявляє кілька засобів вираження і навпаки. Те, що кілька елементів плану змісту пов'язуються із засобом вираження, є реалізацією здатності лексеми до семантичного варіювання. Так, відзначено наявність репрезентантів кількох сем: ^|ринка `квітковий горщик', `посуд, що нагадує глиняну миску, яка розширюється вгору і в якій смажили їжу', `глиняна пательня', `форма для випікання булок', `глиняна форма для випікання паски', `глиняна посудина для сала', `глиняна посудина для солі', `глиняна посудина для доїння молока', `посудина для збивання масла', `посуд, у якому пекли паску, бабку', `глиняна банка для варення', `глиняна посудина для запікання гусячого м'яса', `глиняна посудина для запікання м'яса, овочів', `глиняна посудина для сметани', `глиняна посудина для запікання м'яса качки', `глиняна посудина для фруктів', `посудина для смаження млинців', `посудина для зберігання святкового печива', `глиняна посудина для меду', `глиняна посудина для олії'; ку^|ш'ін `кувшин з ручкою', `глиняна посудина для сала', `невелика посудина для цукру', `глиняна банка для варення', `глиняна посудина для меду', `посудина для заварювання чаю', `посудина у вигляді невеликої бочки, у якій беруть воду на поле'.

Зафіксовано й паралельні лексеми, що засвідчують процеси архаїзації та специфіки інноваційних явищ. Ці назви можуть бути синонімами, тобто виступати в одній говірці( гор^|нец - ^|горшчик, сл'іi - с^|лойік'), так і відповідниками, тобто належати до різних говірок( глек - г^|лечик, ча^|ра - па^|тел'н'а, ^|чаша - к^|варта'). Якщо назви гор^|нец, сл'іi, глек, ча^|ра, ^|чаша переважають в мовленні людей старшого віку, то номени ^|горшчик, с^|лойік, г^|лечик, па^|тел'н'а, к^|варта функціонують як в мовленні людей старшого віку, так і молодшого.

Факторами, що зумовили розвиток структурної організації, складу і семантичної структури гончарської лексики у подільських говірках, є взаємодія структурної організації фрагментів ТГЛ і ЛСГ та їх динаміка, вторинна номінація (внутрішньомовні), з одного боку, та міжмовне контактування (зовнішньомовні), з другого.

Дослідження гончарської лексики у подільських говірках на тлі інших українських діалектів виявило, що багато спільного в семантиці зазначені назви мають зі східнополіськими говірками.

За походженням певну частину назв можна виділити як спільнослов'янські та запозичені. До праслов'янського шару лексики належать: гон^|чар, г^|лина, ^|доска, вере^|тено, круг, ^|оска, струг, ку^|сок, ^|черв'ін', к^|раска, ^|жорна, сту^|па, горн, ^|бочка, ^|чаша, ^|бодн'а, кага^|нец, д'і^|жа, краi, ^|шийа, ^|горло, дно та ін. Запозиченими з інших мов є номени: пйец, ґ^|рати, па^|н'іўка, с^|лойік, з^|банок, ^|келих, па^|тел'н'а, ^|контур, ^|унтор, ^|рондлик, скарб^|ниц'а(польської); сти^|лаж, йухт, гла^|зур, ^|пензел', друш^|л'ак, ко^|ноўка, к^|ружка, п^|л'ашка, муш^|тук(німецької); ^|банта, брак, верс^|тат, др'іт, ^|кел'ма, ^|кухол' (німецької через польське посередництво); ^|банка, ^|чарка, ^|чара, гра^|ф'ін, ко^|п'ілка ( російської); ^|купа (румунської); ка^|зан, ^|л'ул'ка (турецької); ан^|гоб, фл'а^|кон(французької); ^|охра, к^|варта, ^|миска, ^|порц'ійа (латинської через польське посередництво);^|тиква, ло^|хан'а, ^|кадка (грецької); стек, ба^|рило( італійської); ку^|шин, куў^|ш'ін (литовської ).

Певна частина зазначених назв належить до давнього лексичного фонду (глек, гор^|нец, ^|чара), а деякі є інноваційними (масло^|боiка, масло^|боiн'а, ма^|к'ітра, мо^|лочник).

Серед дериватів найбільшу продуктивність виявляють віддієслівні із суфіксом -к(-а) (^|покришка, ^|дом'ішка, ^|топка, перего^|родка) та відсубстантивні демінутиви з формантами -к(-а) (^|л'ул'ка, ^|гумка, г^|леїка, ^|п'ічка, п^|йецка); -ик (^|ножик, д^|ротик, с^|тосик, ^|горник), -очк(-а) (^|риночка, ^|вазочка, та^|р'ілочка, к^|варточка). Відзначені похідні слова зафіксовано і в інших українських говірках. Творення гончарських термінів у досліджуваних говірках засвідчує багато спільного зі словами літературної мови, хоча виявляє й відмінні риси.

Зазначена лексика характеризується значною формальною варіативністю (гор^|шок, горш^|чок, ^|горшчик, ^|горшичок, гор^|н'а, друш^|л'ак, друшл'а^|чок, та^|р'ілка, та^|р'ілочка, та^|л'ірка, та^|р'іл', свис^|ток, свис^|точок, свис^|тун, свис^|туник, свисту^|нец', свис^|тунчик), що є результатом формальних змін діалектного слова. Зміни у формальній структурі слова зумовлені фонетичними особливостями, зокрема протезою (^|вонтур), метатезою (та^|р'ілка - та^|л'ірка), та морфемними, серед яких переважає афіксація (з^|баночок, ^|покришка, мушту^|чок, ка^|дил'ниц'а, ^|чаiничок, с'іл'^|ничка). Дослідження дериватів засвідчує, що вони творяться в різних українських діалектах за спільними словотвірними моделями (ма^|к'ітра, гор^|нец, з^|банок, г^|лечик, ^|горшчик).

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Мединський А.М. Лексика на позначення сировини для гончарського виробництва у подільських говірках // Наукові праці Камінець-Подільського державного університету. Філологічні науки. Вип. 7. Присвячується 85-річчю університету і його першому ректорові Іванові Огієнку. Кам'янець-Подільський, 2003. С. 71-80.

2. Мединський А.М. Назви інструменту для виготовлення гончарських виробів у подільських говірках // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Філологічні науки. Вип. 8. Т. 1. Мовознавство. Кам'янець-Подільський, 2004. С. 10-16.

3. Мединський А.М. Назви гончарної печі та її частин у подільських говірках // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. Вип. 3. Т. 2. Кам'янець-Подільський, 2004. С. 9-12.

4. Мединський А.М. Віддієслівні терміни гончарства у подільських говірках // Проблеми граматики і лексикології української мови: 3б. наук. праць / НПУ імені М.П.Драгоманова. К.: НПУ, 2004. С. 140-144.

5. Мединський А.М. Лексико-семантична група на позначення гончарного круга і його частин у подільських говірках // Система і структура східнослов'янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М.Я.Брицина. Збірник наукових праць. К.: Знання України, 2004. С. 250-257.

6. Мединський А.М. Відсубстантивні деривати в термінології гончарства (на матеріалі подільських говірок) // Діалектологічні студії. 5. Фонетика, морфологія, словотвір. Львів, 2005. С. 233-243.

Анотація

Мединський А.М. Структурна організація і семантика гончарської лексики у подільських говірках. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Київ, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню семантичної структури, складу, структурної організації гончарської лексики у подільських говірках та її відношення до лексики інших українських діалектних зон.

У дисертації здійснено системний опис гончарської лексики подільських говірок, проаналізовано репертуар, структурну організацію номенів, виділено тематичні та лексико-семантичні групи досліджуваної лексики, подано її словотвірний аналіз. Простежено гончарську лексику подільського говору у контексті суміжних говорів, у науковий обіг уводиться новий достовірний і значний за обсягом емпіричний матеріал, який може бути використаний для укладання Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.

Ключові слова: лексика як система, тематична група, гончарська лексика, лексико-семантична група, дериват, словотвірний тип.

Аннотация

Мединский А.М. Структурная организация и семантика гончарской лексики в подольском говоре. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 -- украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2006.

Диссертационное исследование посвящено проблеме изучения семантической структуры, состава гончарской лексики в подольском говоре и ее отношения к лексике других украинских диалектных зон.

В диссертации впервые в полном объеме выделена и системно проанализирована гончарская лексика в подольском говоре. В работе определен статус тематических групп лексики и лексико-семантических групп, входящих в них. Материал исследования систематизирован по тематическим и лексико-семантическим группам на основе определенных классификационных признаков. Как результат анализа парадигматических отношений между лексическими единицами рассматривается семантическая структура каждой из лексико-семантических групп.

В диссертации анализируются особенности семантики, этимологии, словообразования этой лексики, определяется место и значение каждой из тематических групп, выявляются их связи; вычленяются словообразовательные типы и модели номинативных и деривационных средств; фиксируется употребление вариантных единиц; рассматривается гончарская лексика в подольском говоре в связи с другими украинскими диалектами.

Среди тематических групп лексики главная роль принадлежит названиям гончарской посуды. Поскольку не для всех древнейших ремесленных производств характерна первостепенная важность названий продуктов производства, то это представляет собой важную специфическую черту терминологии гончарства.

Большие возможности народного словотворчества, активное взаимодействие говоров разного происхождения предопределили функционирование большого числа дублетов.

Мотивами номинации выступают функции предмета (струг,
п'ідк^|ладка, свис^|тун, ^|пишчик, ка^|дил'ниц'а), особенности практического назначения (с'іл'^|ничка, с'іл'^|ниц'а, ^|сахарниц'а, мас^|личка), ассоциативное сходство с предметами объективной действительности (близ^|н'ата, близ^|н'атка, плеска^|нец', кри^|вак), цвет (чер^|в'інка, ^|черв'ін', ^|зелен'), способ изготовления (^|випал, ^|димка), материал, из которого изготовлен предмет (г^|лин'аник).

Установлено, что термины гончарства образованы преимущественно лексико-семантическим, морфологическим и синтаксическим способами. Эти способы предназначены для образования специальных языковых единиц - терминов, и в этом они несколько отличаются от аналогичных способов литературного языка.

Исследуемые тематические группы лексики сформировались за счет собственных лексических ресурсов (праславянских: горн, гор^|нец, ^|чаша, ^|бодн'а, дно и исконно украинских: ма^|к'ітра, са^|латниц'а, цукер^|ниц'а), а также путем прямых и опосредованных лексических заимствований из польского (пйец, с^|лойік, з^|банок, ^|келих, ^|рондлик), немецкого (сти^|лаж, йухт, др'іт, друш^|л'ак, п^|л'ашка), русского (гра^|ф'ін, ко^|п'ілка), турецкого (ка^|зан, ^|л'ул'ка), французского (ан^|гоб, фл'а^|кон), латинского (^|форма), греческого (ло^|хан'а, ^|кадка) и других языков.

Некоторые названия относятся к древнему лексическому фонду (глек, гор^|нец, ^|чара), а иные - к инновационному (масло^|боiка, масло^|боiн'а, ма^|к'ітра, мо^|лочник).

Анализированная лексика характеризуется формальной вариативностью (гор^|шок, горш^|чок, ^|горшчик, ^|горшичок), что является результатом формальных изменений диалектного слова. Изменения в формальной структуре обусловлены фонетическими особенностями, в частности, протезой (^|вонтур), метатезой (та^|р'ілка -- та^|л'ірка), а также морфемными, среди которых преобладает аффиксация (з^|баночок, мушту^|чок). Изучение дериватов показывает, что они образуются в разных украинских диалектах по общим словообразовательным моделям (ма^|к'ітра, г^|лечик).

Структурная организация, состав и семантическая структура анализируемой лексики обусловлены взаимодействием структурной организации фрагментов лексико-семантических и тематических групп лексики, их динамикой, вторичной номинацией, а также межъязыковым контактированием.

Ключевые слова: лексика как система, тематическая группа, гончарская лексика, лексико-семантическая группа, дериват, словообразовательный тип.

Summary

Medynsky A.M. Structural organization and semantic of pottery vocabulary in the dialects of Podillya.

Manuscript.Dissertation for scientific degree of Candidate of Philological Sciences, speciality 10.02.01 - Ukrainian language.- National M.P. Dragomanov Pedagogical University.- Kyiv, 2005.

This research is dedicated to studying of the semantic structure, composition, structural organization of pottery vocabulary in the dialects of Podillya and its connection with vocabulary of another ukrainian dialect zones.

This work describes pottery vocabulary in the dialects of Podillya, analyzes repertoire, structural organization of the names, picked out subject and lexico-semantic groups of the vocabulary under investigation, as well as word-formation analysis of the vocabulary.

Pottery vocabulary of the dialect of Podillya is being observed in connection with another dialects, new reliable and huge empiric material is being used in scientific use and may be used for compiling Dictionary of ukrainian dialects and Lexical atlas of ukrainian language.

Key words: vocabulary as system, subject group, pottery vocabulary, lexico-semantic group, derivative, word-formation type.

Размещено на Allbest.ru