Дискурс А. Платонова в контексті наукових інтерпретацій

4) Когнітивні і, відповідно, семантичні операції А. Платонова зі словом зумовлюються універсальними властивостями мовної пам'яті як екзистенційної форми існування мови. Настанова на екзистенційне представлення текстових подій у контексті породжуючої дискурсії може бути визнана генеральною домінантою платонівського тексту, що створює особливу напругу у відношеннях між читачем / інтерпретатором і автором. Така напруга вирішується тільки у творчих актах співпереживання, співтворчості. Затемнення смислу окремого фрагмента тексту в модусі співпричетності актуалізує асоціативний потенціал пам'яті інтерпретатора, дозволяючи визначити неочевидний зв'язок різних фрагментів “єдиного тексту” письменника. Зв'язок, що визнається, є гіпотетичним і визначається у такій якості багатовимірними відношеннями фрагментарно актуалізованих смислів у “глобальному полі зв'язностей” платонівського простору.

5) Вольова модальність платонівського “тексту” щодо читача / інтерпретатора проявляється у тій ролі, яку виконують символічно значущі фрази, що в цілому детермінується міфологічною природою текстів А. Платонова. Органічним виявом міфологізму платонівських текстів визнано партиципацію, яка постає як єдність автора зі своїми персонажами. У контексті інтерпретативної діяльності така позиція дозволяє переборювати аномалію смислу, проникати в логіку інших відношень і, зрештою, “услід за автором” виходити за межі конвенцій -- культурних, семантичних і наративних. Незважаючи на те, що означені таким чином семантичні зв'язки і відношення за своєю природою є умовними, значущою виявляється сама можливість “поетичного резонансу” з текстом.

6) Результатом зіставлення світотворчого аспекту дискурсивної процесуальності, яка виявляється у відношеннях автора і тексту, з діалогічною за своєю основою інтерпретативною процесуальністю читача / дослідника є досягнення нового усвідомлення специфіки творчого методу і художньої мови А. Платонова. Характер такого усвідомлення виявляє ізоморфізм дискурсивної процесуальності інтерпретації і творчої процесуальності письменника, об'єднаних універсальними властивостями пам'яті як необхідною умовою творчого мовного буття. Саме тому дискурс А. Платонова постає як унікальний спосіб оперування мовою, який відбиває універсальні закономірності мовного існування. Як всеосяжний екзистенційний процес, позбавлений будь-якої жорсткої форми і єдиного напрямку, цей дискурс не тільки об'єктивує творчі відношення письменника і слова, але й задає багатовимірний, а отже, і потенційно відкритий простір інтерпретацій.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Терехова А.В. Пространство как элемент метатекста в художественном мире А. Платонова // Вісник Харківського національного університету. -- № 520. -- сер. Філологія. -- Вип. 33. Філологічні аспекти дослідження дискурсу. -- Харків, 2001. -- С. 456-461.

2. Терехова А.В. Еще раз о загадках А. Платонова // Вісник Харківського національного університету. -- № 557. -- сер. Філологія. -- Вип. 35. Слово і художній текст. -- Харків, 2002. -- С. 110-116.

3. Терехова А.В. Лингвофилософские аспекты творчества А. Платонова // Вісник Харківського національного університету. -- № 595. -- сер. Філологія. -- Вип. 38. Сучасні аспекти дослідження літератури XX століття. -- Харків, 2003. -- С. 114-117.

4. Терехова А.В. Современная методология исследования языка писателя (на материале эпистемологического дискурса А. Платонова) // Вісник Харківського національного університету. -- № 632.-- сер. Філологія. -- Вип. 42. -- Харків, 2004. -- С. 199-202.

Размещено на Allbest.ru