Динаміка конфіксальної деривації іменника української мови XI-XVIII століть

Лексико-словотвірне значення "щось, розташоване на тому, що назване мотивувальним словом", у мові XI-XVIII ст. ст. реалізоване здебільшого в назвах предметів, котрі мають у своєму складі конфікси з препозитивним компонентом на-, по- та другими елементами -ие, -окъ, -иц'а, -никъ, -ець, наприклад: наглавие "покривало, частина одягу ченця", наузокъ "талісман", наузольникъ "бляха на одязі", наплечьница "частина одягу первосвященика", поперсецъ "елемент одягу, що надівається поверх грудей", набедрик "частина кінської збруї", наперсень "перстень", наковальня, полъложник "покривало на половину ліжка" та ін. Локативи в мові ХІ-ХVІІІ ст. ст. становлять невелику групу похідних, утворених за допомогою формантів въс-... -и~, на-... -и~, вз-... -окъ: въскоуть~ "земельне угіддя на мисі, утвореному поворотом річки", надворье "подвір'я", взгорокъ. Більшість конфіксів, що виконують функцію деривування назв істот, у своєму складі мають фінальні частини -никъ та -окъ (настольникъ "начальник, глава", намhстокъ "заступник"), рідко до продукування найменувань розгляданої категорії залучаються форманти, у структурі яких наявні другі компоненти -иц'а та -и~ (намhстие "заступник, намісник", наложниця "рабиня"). Похідні з двома останніми компонентами, маючи відтінок книжності, трапляються здебільшого в пам'ятках ХІ-ХІІІ ст. ст.

Назви місцевості, котрі мають загальне лексико-словотвірне значення "щось, розташоване під тим, що назване мотивувальним словом", включають до своєї структури афікси з першим компонентом под-. Згадані іменники в мові джерел ХІ-ХVІІІ ст. ст. утворені за допомогою одного з найпродуктивніших у творенні n.loci афікса под-... -и~: поднебесие, подъгори~ "іподром". Найменування осіб з аналізованою лексико-словотвірною семантикою трапляються головним чином у пам'ятках XIV-XVIII ст. ст. Нерідко це назви посадових осіб та антропонімні найменування, утворені за допомогою конфіксів под-... -никъ, под-... -ко, под-... -ець, под-... -окъ, под-... -ій: подсудокъ "помічник судді", подконюшій "помічник конюха". У давній русько-українській мові конфіксальних назв предметів небагато. Усі вони мають у своїй структурі синонімічні форманти под-... -ие, под-... -окъ, под-... -ка: подножие, подножекъ, подножка "підставка для ніг". Джерела середньоукраїнської мови фіксують більшу кількість найменувань предметів, утворених за участю конфікса под-... -никъ, а також відомих з попереднього періоду, але малопродуктивних афіксів под-... -и~, под-... -ка, под-... -окъ: подкунтуша, подкосникъ "стрічка або стрічки, що вплітаються в косу й надягаються під неї", подпояска "пояс"та ін. Наявність у структурі конфіксальних дериватів на позначення адміністративно-територіальних одиниць фінального компонента -ство зумовлена, очевидно, тим, що відповідний суфікс -ство був досить продуктивним у творенні n.colleсtiva; наведені ж іменники мають у своїй семантиці відтінок збірності - "(усе) те, що належить, підпорядковане особі, названій мотивувальним словом": подвоеводзтво, подстароство.

Лексико-словотвірне значення "щось, розташоване в безпосередній близькості від того або прилягає до того, що назване мотивувальним словом" реалізується здебільшого в локативних найменуваннях. Майже всі виявлені в джерелах ХІ-ХVІІІ ст. ст. конфіксальні n.loci мають у своєму складі постпозитивний компонент -и~; розмаїтість препозитивних компонентів зумовлена подібністю значень прийменників, з яких вони виформувалися, наприклад: прилоучье "територія, місце біля луків", Поволъжи~, Uдоли~ "долина, яр", оузлhсїє, подсмужье "невелика частина землі, що прилягає до довгої й вузької її смуги". У мові пам'яток ХІV-ХVІІІ ст. ст. з'являються нечисленні локативи, у структурі яких є фінальні елементи -окъ, -ка: пригорок, покрижка "крів, прихисток" і т.ін. Номени осіб за місцем проживання в розглянутих писемних текстах ХІ-ХІІІ ст. ст. творяться за допомогою конфіксів по-... -анин, по-... -ець: побережанин, подоунаець. Обстежені середньоукраїнські та новоукраїнські джерела засвідчують деривати аналізованої підгрупи, до складу котрих входять як уже відомі, так і нові малопродуктивні форманти по-... -ко, по-... -ук, су-... -никъ, при-... -никъ, при-... -ко, по-... -ак: Полєшукъ, Полєшъко, присе(л)ни(к) "сусід, співмешканець", Присєнко, Покутняк. Нечисленні найменування з предметною семантикою в мові давніх східних слов'ян деривуються здебільшого за участю афіксів при-... -иц'а, пре-... -никъ, при-... -ш(а), по-... -окъ: подолокъ "поділ одягу", полавочникъ "покривало на лаву", прhпоясник "пояс", прилбиця "шолом", приполъ "частина одягу". У середньоукраїнський та новоукраїнський період - за допомогою вже відомого з попередніх століть конфікса при-... -иц'а та нових синонімічних формантів при-... -никъ та при-... -окъ: прильбиця, притрубник "назва елемента кінської упряжі", притрубок "коротка трубка, що служить відводом від основної трубки".

Загальне лексико-словотвірне значення "щось, що охоплює назване вивідним словом", реалізоване головним чином у назвах предметів. В ХІ-ХІІІ ст. ст. вони утворені за участю афіксів о-... -иц'а, о-... -и~, объ-... -ш(а): окрильница "накидка, плащ", ожерелье "комір; прикраса, що має вигляд коміра", обручь "частина обладунку воїна". Середньоукраїнські та новоукраїнські джерела засвідчують значно меншу кількість дериватів цієї підгрупи з формантами о-/объ-... -и~, о-…-ш(а), наприклад: оплечье "парадне опліччя царів", wстегны "штани". Нечисленні локативи репрезентовані соматичними назвами: у джерелах XI-XVIII ст. ст. вони продуковані за допомогою конфіксів объ-... -и~, съ-... -и~ (обuши~ "щока; скроня", съзажди~ "зад, задній бік"). Переважно в середньоукраїнській та новоукраїнській мові досить помітною групою дериватів виступають номени податків з лексико-словотвірною семантикою "одиниця оподаткування, котра охоплює те, що назване вивідним словом". У давній русько-українській мові натрапляємо на поодинокі іменники з таким значенням, які утворені за участю афікса по-... -и~: полюдье "податок, що знімався з підвладних людей" У наступний період такі похідні творяться за допомогою конфіксів по-... -щина, по-... -изна, по-... -щизна, наприклад: поволовщина "данина з волів", поволовъщи(з)на "те саме", поголовъщина "податок за домашню худобу" та ін. Давній формант по-... -и~ в цей період розвитку мови, як і в попередні століття, продуктивністю не відзначається.

Лексико-словотвірне значення "щось, розташоване між тим або посередині того, що назване твірним словом", мають в основному похідні з локативною семантикою. У мові ХІ-ХІІІ ст. ст. і в наступний період, продукуючи n.loci, конфікси межи-/междо-/между-... -и~ та средо-... -и~ функціонально нічим не відрізнялися (пор. междорамие, межурhчие, срhдодвори~ тощо). У творенні темпоральних назв функції згаданих формантів з часом чітко розмежовуються. Так, у давній русько-українській мові ці іменники, деривовані за допомогою афіксів межи-/междо-/между-... -и~, средо-... -и~ (междопhсние "перерва між виконанням пісень", средовhчие "середина життя, віку"), складають досить помітну групу. В мові XIV-XVIII ст. ст. обстежені джерела засвідчують назви відтинків часу тільки з конфіксом с(е)редо-... -и~ (середопостіе). Розглянутий матеріал дає підстави стверджувати, що вже в середньоукраїнський період відбулося закріплення функції продукування локативів на позначення чогось, розташованого між тим або посередині того, що назване вивідним словом, за афіксами межи-/междо-/между-... -и~ та средо-... -и~, а функцію творення найменувань із темпоральною семантикою виконував тільки формант с(е)редо-... -и~. Поодинокими в мові ХІ-XVIII ст. ст. є найменування осіб за місцем проживання, утворені за участю формантів между-... -никъ (междурhчникъ) у давній русько-українській мові та межи-…-ка - у середньоукраїнській (Межирhчка).

Загальне лексико-словотвірне значення "те, що є наполовину меншим від названого мотивувальним словом", мають назви часових проміжків та предметів. Особливістю номенів на позначення відтинків часу є те, що мотивувальними для них служать субстантиви, котрі виступають темпоральними іменниками. Деривати зазначеної групи здебільшого в давній русько-українській мові творяться за допомогою форманта полу-... -и~ (полуночие, получасие "півгодини"). Конфікс между-... -и~ виконує схожу функцію, беручи в мові ХІ-ХІІІ ст. ст. участь у творенні похідних на позначення часового проміжку, коротшого за час, названий вивідним словом (междучасие "проміжок часу, коротший за годину"). У середньоукраїнській мові за допомогою формантів пол-/полу-…-окъ, пол-/полу-…-никъ, полу-... -и~ утворені назви предметів (полбочокъ, полумисок, полкружникъ "стілець", полукафтанья).

Номени на позначення опредметненої дії в XI-XVIII ст. ст. до своєї структури включають здебільшого форманти з матеріально не вираженим фінальним компонентом, наприклад: поступъ "хід, виробництво, течія", упадъ "падіння", проволока "зволікання", нагана "докір", подзоръ "сумнів, підозра", пригана "докір, догана", помhжение "нахмурювання брів", съдрuжи~ "дружба".

Значну групу з-поміж конфіксальних похідних становлять іменники на позначення стану людини й стану середовища. У давній русько-українській мові в деривуванні таких похідних використовуються афікси по-... -и~, при-... -и~, пере-... -и~, на-... -ш(а): порядие "порядок", приврhди~ "прагнення, пристрасть", пересерди~, нар#дъ "порядок". У середньоукраїнський та новоукраїнський період розвитку мови до продукування назв стану залучається більша кількість конфіксів - по-... -и~, со-... -и~, з-/с-…-ш(а), по-…-ш(а), о-…-ш(а), при-…-ш(а), су-…-ш(а), роз-…-ш(а) та інші: похмhля, сострастіе "співчуття", скруха "смуток", пострах "побоювання", wбава "чарування, захоплення", притуга "смуток, горе; скрута, пригода", сумерк "смеркання" та ін.

ВИСНОВКИ

1. Конфіксація, виступаючи явищем пізнішим за суфіксацію й префіксацію та маючи власний набір формантів і власне коло функцій, посідає вагоме місце у становленні системи афіксальної деривації іменника XI-XVIII ст. ст.

Обстежений матеріал дозволяє стверджувати, що в процесі становлення конфіксальної підсистеми іменника української мови XI-XVIII ст. ст. сформувалися такі види конфіксальних дериваційних типів. Модифікаційні конфіксальні словотвірні типи представлені вже в ХІ ст. нечисленними локативними найменуваннями (наприклад, пабръдъкъ "підборіддя"). У середньоукраїнський період модифікати творилися за допомогою афіксів вз-…-окъ, су-... -ш(а): взгорокъ "невелике підвищення", сугрань "межа, грань". Модифікаційну функцію виконували також форманти, які брали участь у творенні давніх десубстантивів з абстрактною семантикою та поодиноких найменувань осіб, котрі не повністю виражають ознаку, названу мотивувальним словом, а саме: подhлок "справа, заняття" (дhло), получасие "півгодини", падъчерица "нерідна дочка". У мові XIV-XVIII ст. ст. розширюється коло назв предметів з конфіксами, до структури яких входить препозитивний компонент пол-/полу-, наприклад: полугрошокъ, полбочокъ, полкружникъ "стілець", полукафтанья та ін. Мутаційні словотвірні типи репрезентовані небагатьма десубстантивами XVII століття, наприклад, поличок "ляпас" (по лицю). Серед мутаційно-модифікаційних типів як у давній русько-українській, так і в середньоукраїнській мові основну кількість складали n.loci (припuти~ "місце біля дороги", обушїє "край вуха", обланокъ "територія біля лану", промурок тощо). Досить численною групою іменників з мутаційно-модифікаційним словотвірним значенням були найменування осіб (нерідко це прізвищеві назви з імовірною апелятивною природою), що виникли здебільшого в XIV-XVIII ст. ст., наприклад: подконюшій "помічник конюха", Полєшъко (лєсъ), подписокъ "помічник писаря", Поддубъко, Поддубецъ та ін. До розгляданого виду конфіксальних словотвірних типів належать також назви предметів (прильбица "шолом", возглавіе "подушка", подгеретъ "товстий щабель драбини"), які також продукувалися головно в середньоукраїнський та новоукраїнський період розвитку мови. Мутаційно-модифікаційне значення мають також іменники, у яких препозитивний компонент конфікса походить від прийменника без та від заперечної частки не. До таких дериваційних типів належать здебільшого абстрактні десубстантиви, які активно функціонували і в давній русько-українській мові, і в середньо- та новоукраїнський період: нечеловhчие "жорстокість", безчадиє "бездітність" та ін. До транспозиційних словотвірних типів головним чином у середньоукраїнський період входили переважно полімотивовані абстракти: нечеканье від чекати, чеканье, невисилка від висилати, недбалость, пор. дбалый, немалица "немале число". Транспозиційно-мутаційні словотвірні типи в мові XI-XVIII ст. ст. репрезентовані дериватами, утвореними на ґрунті різних частин мови. На основі дієслів формувалися нечисленні лексико-словотвірні типи давніх абстрактних назв, n.personalia, предметних номенів (пожитие "життя, спосіб життя", неплодъ "нездатний до дітонародження чоловік", поваръ "повар, кухар", нековъ "алмаз чи твердий метал, що не піддається куванню") та ін. У середньоукраїнський та новоукраїнський період розвитку мови збільшується арсенал засобів для продукування агентивних найменувань: Немойко, пострыгач, Нєлупhй та ін. Серед похідних, що належать до розгляданих словотвірних типів, трапляються також деривати з предметною й абстрактною семантикою (поворозъ, потичка "бійка" від тикати "бити"). Відприкметникові дериваційні типи згаданого виду впродовж XI-XVIII ст. ст. складали значно меншу кількість: це в основному абстракти, локативи, збірні назви (отиши~ "захищене місце, гавань", оукосъ "схил гори, берега", набіл "молочні продукти" та ін.). Зрідка конфіксальні форманти приєднувалися до займенникових та числівникових основ, творячи абстрактні назви та найменування осіб: усобица "війна", Почотырка (чотири).

2. Вивчення становлення й розвитку конфіксальної словотвірної підсистеми іменника української мови XI-XVIII ст. ст. дає підстави стверджувати, що вона є закономірним продовженням цієї системи праслов'янського періоду.

2.1 У давній русько-українській мові остаточно виформовується більшість словотвірних типів з другими компонентами -и~, -никъ та матеріально не вираженою фінальною частиною (невhрїе, безобрази~, поморие, загорье, напuти~, пригорие, подъгори~, межурhчие, окрилье, Uдоли~, безбожьникъ, съдомникъ, наперстникъ, подъижникъ, неспонъ "безперешкодність", похоть та ін.). Поступово розширюється коло формантів з постпозитивними частинами -ство, -ець (непокорство, бездhтьство, небывальць, подоунаець, подъяремець тощо).

На етапі становлення перебувають конфікси з фінальними елементами -окъ, -ко (подолокъ, наперсокъ, опрhснокъ, пасынъкъ, прибожнокъ, подножекъ, бездомъкъ, Перенhжко та ін.), а також деякі форманти з матеріально не вираженим другим компонентом (соусhдъ, пагоуба "смерть", насадъ "вид судна", проваръ "певна міра якогось варива", оурокъ "повчання", передмhра "вид податку").

2.2 У середньоукраїнській та новоукраїнській мові високопродуктивними залишаються словотвірні типи з другими елементами -и~ (> -нн'а, -тт'а, -jа), -никъ. Коло формантів зі згаданими постпозитивними частинами поповнюється новими афіксами (недовhрїе, докончанье, насиліє, Паволочье, праворотє, надглавіе, отдверник, надгробникъ, полкружникъ, сполбесhдникъ тощо). Остаточно виформовуються конфіксальні словотвірні типи з постпозитивними компонентами -окъ, -ка, -ко (замежокъ, промурокъ, выблядокъ, надгробокъ, отродокъ, недовірок, супоротокъ, переулокъ, взгорокъ, погодов'ка, небожка, обручка, полквартовка, Безбородко, Недhлко, Полєшъко, Загноико, Поддубъко, Присєнко). У XIV-XVIII ст. ст. з'являються афікси, у складі яких наявні другі компоненти -ость, -ій, -щизна, -ук, -ак, -ач (нєсталость, бєзвє(д)рно(ст), намhстность, надслушность, подключій, Побожhй, Нєлупhй, покотелщизна, Залесчизна, бездолюкъ, Полєшукъ, Покутняк, побрє(н)кач тощо). До кінця XVIII ст. не набули продуктивності конфікси з фінальними елементами -иц'а, -анин, -ло (наусица, обнощница, безлhпиця, подница, падъчерица, небывалица, возглавница, прилбиця, поселянинъ, оскомина, заоутрина, забороло).

3. Розглянутий матеріал XI-XVIII ст. ст. свідчить про неоднаковий ступінь активності конфіксальних формантів у реалізації різних лексико-словотвірних значень. Так, конфікси з другим компонентом -и~ (> -нн'а, -тт'а, -jа), -ство, -ость, -ина, -щина тощо як у давній русько-українській, так і в середньоукраїнській та новоукраїнській мові служать для деривування номенів з абстрактним, локативним, збірним, темпоральним значенням; форманти з фінальними частинами -никъ, -окъ, -иц'а є засобом творення найменувань предметів, осіб, рідко виступаючи для продукування абстрактів. Декотрі з афіксів упродовж XI-XVIII ст. ст. використовуються лише для творення n.personalia (конфікси з другими -ко, -ук, -ій, -тель, -анин).

4. Індиферентність літературної мови ХІ-XVIII ст. ст. до варіативності лексики зумовлює значну кількість синонімічних словотвірних типів. Найбільше синонімічних конфіксів знаходимо в абстрактних найменуваннях (неразумие - неразоумьствие - бе(з)розuмъство тощо). Небагато синонімічних конфіксальних формантів беруть участь у творенні номенів із предметною семантикою (подножие, подножекъ, подножка "підставка для ніг"), іменників на позначення часових проміжків (понедhлникъ - понедhлок) та збірних назв (доживотье - доживотность "досмертне майно"). В одних випадках іменники з синонімічними афіксами співіснують і в давній русько-українській, і в середньоукраїнській мові, як, наприклад, у n. abstracta (бесъмьрти~ - безсъмьртьство, безбожи~ - безбожествие). Іноді паралельне функціонування синонімічних формантів спостерігається лише в якийсь один період розвитку мови: так, утворення надгробок і надгробница "надгробний напис", Полєшъко й Полєшукъ функціонують у середньоукраїнській мові.

Таким чином, іменникова конфіксальна підсистема, почавши своє становлення у праслов'янський період, до кінця ХVIII ст. сформувала підґрунтя для свого подальшого розвитку в новій українській мові.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Конфіксальні іменники з препозитивним компонентом по- в середньоукраїнській мові XVI-XVII ст. // Вісник Запорізького державного університету. Серія: Філологічні науки.-2000.-№1.- С. 112-113.

2. Формальна валентність конфіксальних морфем середньоукраїнської мови // VIVAT, ACADEMIA: Матеріали І Всеукраїнської наукової конференції молодих учених-філологів 25-26 квітня 2001 р.-Львів, 2003.-С. 197-198.

3. Валентність іменникових конфіксальних морфем у середньоукраїнській мові XVI - п.п. XVII століть // Вісник Запорізького державного університету. Серія: Філологічні науки.-2001.-№4.-С. 88-90.

4. Структурно-семантичні відношення між іменниковими конфіксальними морфемами // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць. За редакцією проф. В.О. Горпинича. -Вип. 15. -Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 65-67.

5. Конфіксальні іменники з препозитивним компонентом без- в українській мові XVI - п.п. XVII століть // Актуальні проблеми українського словотвору / За редакцією д-ра філол. наук В.В. Ґрещука. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 449-458.

6. Конфіксальні іменники з препозитивним компонентом полъ-/полу- в українській мові XI-XVIII століть // Вісник Львівського національного університету. Серія філологічна. - Вип.34, ч. 2. - Львів, 2004. - С. 84-92.

7. Конфікси з постпозитивним компонентом -ій в українській мові XIV-XVIII століть // Питання історичного і сучасного словотвору слов'янських мов. Матеріали міжвузівської наукової конференції (16-17 грудня 2004 р.). -Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.-С. 20-22.

8. Іменники з конфіксом не-... -j(а) в українській мові XI-XVIII століть // Лінгвістичні студії. -Вип.13.-Донецьк, 2005. - С. 224-231.

АНОТАЦІЯ

Меркулова О.В. Динаміка конфіксальної деривації іменника української мови XI-XVIII століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2005.

У дисертації на широкому фактичному матеріалі проаналізовано становлення іменникових конфіксів від праслов'янського періоду до XVIII ст., простежено ступінь їх продуктивності упродовж розгляданих періодів розвитку мови, визначено рівень сформованості конфіксальних словотвірних типів, з'ясовано основні тенденції розвитку конфіксальної підсистеми іменника української мови XI-XVIII ст. ст.

У давній русько-українській, середньоукраїнській та новоукраїнській мові високопродуктивними є конфікси з другими елементами -и~ і його континуантами (-нн'а, -тт'а, -jа), -никъ та матеріально не вираженим постпозитивним компонентом. З набуттям українською мовою в XIV-XVIII ст. ст. живомовних рис остаточно виформовуються конфікси з фінальними частинами -окъ, -ко тощо. З'являються двоелементні афікси з постпозитивними елементами -ук, -ій, -щизна та ін. Поширеним явищем у системі конфіксального словотворення іменника української мови XI-XVIII ст. ст. є вираження одного лексико-словотвірного значення за участю декількох афіксів: функціонально-семантична дистрибуція конфіксальних формантів упродовж досліджуваного періоду історії української мови зумовлена як інтра-, так і екстралінгвальними чинниками. Отже, іменникова конфіксальна підсистема, почавши своє становлення у праслов'янський період, до кінця ХVIII ст. сформувала підґрунтя для свого подальшого розвитку в новій українській мові.

Ключові слова: конфікс, словотворчий афікс (формант), словотвірний тип, лексико-словотвірне значення, мотивувальне слово, продуктивність, праслов'янська мова, давня русько-українська мова, середньоукраїнська мова, новоукраїнська мова.

АННОТАЦИЯ

Меркулова О.В. Динамика конфиксальной деривации имени существительного в украинском языке XI-XVIII веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Запоржский национальный университет. - Запорожье, 2005.

Диссертационное исследование посвящено одному из малоизученных в украинском языковедении способов аффиксального словообразования - конфиксальному. В работе впервые на материале реконструкций праславянского языка и источников украинского языка XI-XVIII веков комплексно проанализировано становление конфиксальной подсистемы существительного. Изучается участие конфиксов в деривации производных с различным лексико-словообразовательным значением, определяются структурно-семантические отношения между конфиксами, выясняются основные тенденции в развитии конфиксальной подсистемы существительного в украинском языке XI-XVIII столетий.

Предложенная семантико-словообразовательная классификация конфиксальных деривационных типов (модификационные, мутационные, модификацинно-мутационные, транспозиционные и транспозиционно-мутационные) расширяет и углубляет современные представления о функциональной нагрузке конфиксальных формантов. Исследованный материал дает основания говорить о том, что все из перечисленных видов словообразовательных типов сформировались до к. XVIII века.

Описание конфиксальных формантов производится с опорой на поспозитивные компоненты, поскольку финальный элемент конфикса передает общее отношение предмета к понятию, называемому мотивирующим словом, то есть выполняет классификационную функцию показателя наименования предмета, лица или абстрактного понятия.

Изучение становления и развития конфиксальной словообразовательной подсистемы существительного дает право утверждать, что эта подсистема в украинском языке XI-XVIII столетий является закономерным продолжением конфиксальной системы праславянского периода.

В древнем русскоукраинском, среднеукраинском и новоукраинском языке высокопродуктивными являются конфиксы с постпозитивными компонентами -и~ (>-нн'а, -тт'а, -jа), -никъ, а также материально не выраженным вторым элементом. С приобретением украинским языком в XIV-XVIII веках народноразговорных черт завершают свое становление форманты с финальными частями -окъ, -ко и др. Появляются двухэлементные аффиксы с постпозитивными компонентами -ук, -ій, -щизна и др.

Распространенным явлением в системе конфиксального словообразования существительного украинского языка XI-XVIII веков выступает выражение одного лексико-словообразовательного значения с помощью нескольких аффиксов: функционально-семантическая дистрибуция конфиксальных формантов на протяжении исследуемого периода истории украинского языка обусловлена как интра-, так и экстралингвальными факторами.

Таким образом, конфиксальная подсистема имени существительного, начав свое становление в праславянский период, до конца ХVIII столетия сформировала базу для своего дальнейшего развития в современном украинском языке.

Ключевые слова: конфикс, словообразовательный аффикс (формант), словообразовательный тип, лексико-словообразовательное значение, мотивирующее слово, продуктивность, праславянский язык, древний русскоукраинский язык, среднеукраинский язык, новоукраинский язык.

ANNOTATION

Merkulova O.V. The dynamics of confixal word-formation of the noun in the Ukrainian language of the XI-XVIII centuries. - Manuscript.

The dissertation for receiving a Candidate's degree in Philology, specialty 10.02.01 - Ukrainian language. - Zaporizhya National University. - Zaporizhya, 2005.

The thesis gives a thorough analysis in the development of noun confixes of the pre-Slavonic and the Ukrainian language of the 11-18 centuries. It investigates the degree of their productivity during the studied periods of the Ukrainian language development, defines the level of the formation of confixal derivational types, establishes the main tendencies in the development of the confixal subsystem of the noun in the Ukrainian language during the 11-18 centuries.

In the Old Rus'-Ukrainian, Middle Ukrainian and the New Ukrainian language periods the productive confixes are those with the second components -и~ and its continuants (-нн'а, -тт'а, -ja), -ник and a postpositional component which is not materialized. When the Ukrainian language acquires colloquial characteristics in the 14-18 centuries, the formation of confixes with the final components -ук, -ій, -щизна etc. hat been accomplished. A wide-spread phenomenon in the system of confixal derivation of the noun in the Ukrainian language of the 11-18 centuries was the expression of one lexical-derivational meaning formed with the help of several affixes: the functional-semantic distribution of the confixal formants during the studied period of the Ukrainian language history was caused by both intra- and extra-linguistic factors. Thus, the noun confixal system started its developing at the pre-Slavonic period and till the end of the 18 century it formed the basis for the further development in the New Ukrainian language.

Key words: confix, word-formation affix (formant), word-formation pattern, lexical and word-formation meaning, motivational word, productivity, pre-Slavonic language, Old Rus'-Ukrainian language, Middle Ukrainian language, New Ukrainian language.

Размещено на Allbest.ru