Структура та прагматика фрагментованих лексичних одиниць у сучасній англійській мові (на матеріалі мови мас-медіа)

Рис. 3 Піраміда прагматичної еволюції ФЛО

Цю схему можна вважати моделлю прагматичної еволюції лексичних одиниць (не лише ФЛО), оскільки втрата експресивності та вихід номінативної функції на перший план - невід'ємна ознака експресивних утворень. Саме внаслідок такої еволюції з'явилися ФЛО Beeb (British Broadcasting Corporation > BBC > Beeb) та Beemer (BMW > Beemer), що марковані як розмовні лексеми, тоді як їхні попередники BBC та BMW відповідно сприймаються як нейтральні нормативні лексичні одиниці.

Використання ФЛО в ЗМІ дає змогу модифікувати довжину тексту, дотримуючись принципу прямо пропорційної залежності між площею повідомлення та кількістю його адресатів. Виявлено: що коротше повідомлення, то більша частка ФЛО у ньому, оскільки динамізм певних видів текстів (заголовків, анонсів) вимагає зменшення кількості слів у них, і кількість ФЛО значно менша в середніх (від 500 до 1000 слів) та великих (понад 1000 слів) текстах, ніж у малих (рис.4).

В довгих текстах поява ФЛО зумовлена, зазвичай, їх традиційністю, а незнайомі широкому загалові утворення або відсутні, або пояснені й використані мінімальну кількість разів. З іншого боку, динамізм повідомлення зростає із зменшенням кількості слів у ньому. Саме тому в короткому повідомленні часто буває більше ФЛО, ніж у великій статті, а їх частка від загальної кількості слів значно вища.

У медіадискурсі ФЛО може виконувати декілька прагматичних функцій одночасно, серед яких основна роль відводиться ідентифікації цільового читача, атракції уваги аудиторії та оптимізації комунікації, що зумовлені виразністю і гнучкістю форми та змісту ФЛО. Відсутність у дискурсі експліцитних пояснень значення ФЛО вважаємо ознакою її належності до класу ідентифікаторів. Принцип непояснення певних ФЛО, знайомих цільовому читачеві, використовується у виданнях, наближених до фахових, для створення рубрик. У такій ситуації ФЛО дають змогу одночасно використати терміни та зекономити газетну площу, яка також важлива, оскільки спрямованість друкованих видань на масового читача передбачає прямо пропорційне співвідношення площі повідомлення та кількості його адресатів, а кількість адресатів спеціалізованих рубрик значно менша, ніж у пересічної статті.

Підвищена експресивність ФЛО-атрактантів може бути зумовлена їхньою присутністю в певних типах текстів, де вони мають особливе смислове навантаження. У такій ситуації ФЛО-атрактанти функціонують як стандартні лексеми з емоційним текстуальним навантаженням. В середньому щосьомий заголовок в друкованих мас-медіа містить ФЛО, яка є ключовою для його розуміння. При цьому всі ФЛО-атрактанти можна поділити на чотири категорії: назви компаній (рідше - державних та політичних організацій) - 66%, фахові терміни - 12%, назви проектів та угод - 6%, розмовні відповідники офіційних термінів - 16%. Якщо взяти до уваги, що суть знака-індексу полягає в тому, щоб спрямувати увагу на текст Траченко О. М. Семіотична модель заголовка // Іноземна філологія. 1988. Вип. 90. - С. 29., можна стверджувати, що ФЛО своєю лаконічною формою та зовнішнім виглядом привертають більше уваги, ніж традиційні, нормативні лексеми.

Оптимізація повідомлення відбувається через спрощення громіздких структур та полегшення сприйняття інформації завдяки конвенційним ФЛО. До конвенційних ми зараховуємо утворення, що існують та активно використовуються в мові понад десять років, а тому добре відомі більшості комунікантів (US, NATO, IBM, FBI, Fed). До оптимізаторів також зараховуємо ФЛО, функцією яких в тексті є назвати об'єкт реальної дійсності і які при цьому мають експліцитні пояснення в тексті.

Існує також потенціал для евфемістичного й персоніфікативного використання ФЛО. В основі створення ФЛО-евфемізмів - завищення назви порівняно з поняттям. Мовець підсилює позитивний ефект, тобто створює невідповідність між назвою та поняттям, у результаті чого назва стає в оцінному плані вище, ніж поняття. Опосередкованість позначення в психологічному плані знаходить вираження у встановленні асоціативних зв'язків між денотатом, пряме позначення якого табуюється (direct denotatum), і денотатом, з яким створюється асоціація (associative denotatum). Особливістю ФЛО-евфемізмів є те, що пов'язування нової назви з асоціативним та прямим денотатами відбувається довільно і дещо спонтанно. Ця риса ФЛО-евфемізмів є водночас їхньою перевагою та недоліком: з одного боку, довільність створення асоціацій не накладає жодних обмежень на мовотворчість, а тому стимулює виникнення нових ФЛО-евфемізмів; з іншого - відсутність семантичних зв'язків (спільних сем) між старою та новою назвами утруднює створення асоціацій, а отже, і запам'ятовування таких лексем. Зростання прагматичного ефекту ФЛО автоматично призводить до зростання зусиль, потрібних для оброблення цієї інформації, тому кількість ФЛО-евфемізмів і в медіадискурсі, і назагал у мові невелика. На обмежені евфемістичні можливості ФЛО також впливає той факт, що серед евфемізмів переважають абстрактні іменники із широкою семантикою, а більшість ФЛО має вузьку семантичну структуру. Тому як евфемізми ФЛО поступаються за потенціалом сленговим одиницям.

Висновки

Фрагментація як спосіб утворення морфологічних неологізмів зумовлена взаємодією низки мовно-когнітивних та позамовних чинників. Внаслідок фрагментації утворюються дві групи ФЛО: абревіатури (алфавітизми, звукові абревіатури, змішані утворення) і лексичні скорочення (морфемні, силабічні або елізійні). Такі утворення як елементи лексикону характеризуються більшим потенціалом щодо асоціації з окремим поняттям, ніж складне слово чи словосполучення, тому що не викликають перешкод у створенні цілісного значення. Внутрішня форма ФЛО за своєю сутністю ближча до внутрішньої форми кореневої лексеми, оскільки виявляє високий рівень гнучкості або адаптивності до потреб мовців. Набуття сигніфікатом ФЛО ознак об'єктивності та консерватизму внаслідок лексикалізації призводить до поступової втрати нею прагматико-експресивних характеристик, завдяки яким вона вирізнялася з-поміж інших лексем з подібним денотатом, а це змушує комунікантів вдатися до пошуків нових прагматично експресивніших лексичних одиниць або ФЛО, які позначатимуть ті ж самі предмети або явища.

Лінгвістичними підставами виділення частини лексеми, що утворює лексичне скорочення, є значущість морфеми або складу, наголошеність цієї частини слова в прототипі та її фонетико-графічна виразність. Що більше лінгвістичних підстав до скорочення накладаються на певній частині лексеми, то ймовірнішою є поява скорочення. Значущість певного складу слова, яка стає підставою до скорочення, зумовлена його повним або частковим збігом з давнім індоєвропейським коренем. Також скорочення утворюються за суфіксоїдними моделями на -о, / І / та /?/, що є мовними фреквенталіями і які спостерігаємо в низці західноєвропейських мов. Найпоширеніша модель на -о є симбіозом прагнення мовців ствердити себе як членів певної комунікативної групи та мовних контактів. Новим суфіксоїдом для скорочень є -s. Накладання суфіксального способу та фрагментації свідчить про систематизацію скорочень за певними словотвірними моделями та за аналогією з іншими мовами. Існування цих моделей також дає підстави стверджувати, що велика частина скорочень має віртуальні константні ознаки.

Прагнення створити унікальну ФЛО все ж підпорядковується чинникам мовної економії, які зумовлюють вибір звукових комплексів за аналогією з функціонуючими, що призводить до омонімії між фрагментованими та звичайними лексемами. Омонімія може бути наслідком побудови зворотних акронімів, що сприяє лексикалізації ФЛО, або наслідком взаємодії фрагментації і паронімічної атракції. Особливістю омонімії ФЛО є також їх збіг з тематично різними стандартними лексемами. Використання однієї форми для декількох ФЛО підтверджує залежність: що коротша форма слова, то більше омонімічних зіткнень. Спільна форма виступає засобом закріплення ФЛО в лексиконі.

У просодичному плані у ФЛО домінує канонічна форма CV та чіткі схеми розташування наголосу. У графічному плані довжина ФЛО оптимально адаптована до комунікативних потреб, оскільки ядро утворень і в лексиконі, і в текстах - дво-п'ятиелементні утворення. При цьому кількість ФЛО в певному тексті обернено пропорційна кількості слів у ньому. Вона значно менша в середніх та великих за обсягом текстах, ніж у малих. Зростання динамізму повідомлення із зменшенням кількості слів у ньому вимагає від адресантів мінімальної довжини викладу з максимальним ефектом. ФЛО виступають одним із засобів оптимізації такого співвідношення, втілюючи принцип мінімуму форми при максимумі семантичного навантаження.

Зміни в семантиці ФЛО аж до утворення власного набору значеннєвостей зумовлені їхнім специфічним уживанням та прагматичною наповненістю. Головна роль відводиться не модифікації смислів, а закріпленню за ФЛО певних прагматичних маркерів, які допомагають мовцям орієнтуватися у спілкуванні. Основним компонентом структури ФЛО є їх когнітивність, яка скеровує мовця в потрібне русло, створює можливості для повторного використання лексеми в певній ситуації та сприяє закріпленню в комунікативних актах нових значеннєвих елементів. Семантичні модифікації не є визначальними. Вони лише відображають функціональний перерозподіл слів у окремих комунікативних сферах. Нерідко такі процеси супроводжують детермінологізацію спеціальних термінів та їх перехід у загальновживані слова. На семантичному рівні детермінологізація корелює з розширенням значення. В мові мас-медіа лексичне оточення, в якому міститься детермінологізована ФЛО, впливає на її семантичну структуру, що сприяє нейтралізації обмеження на вживання слова та розширює його валентнісні можливості. Детермінологізація підтверджує тенденцію до інтеграції мовних одиниць з різноманітних прошарків лексики за загальнолітературним стандартом. Важливими в цьому процесі є ЗМІ.

Варіювання ФЛО можливе на рівні окремих значеннєвостей з амбівалентною прагматичною оцінкою. Це передусім стосується одиниць, залежних від соціуму. Залежно від того, хто вживає соціолектну форму - носій соціолекту чи представник панівної культури, - соціально маркована амбівалентна значеннєвість матиме позитивну або негативну оцінку. Всередині груп оцінка має позитивний характер, і це пов'язано з розбіжністю соціальних цінностей різних соціальних груп. На рівні глибинних семантичних процесів подібна амбівалентність співвідноситься з енантіосемією. З погляду семантики, амбівалентність притаманна предикатним ФЛО, які характеризуються найвищим ступенем прагматичного маркування. Фрагментовані лексеми можна розділити на три великих групи: слова з інтенсіональними прагматичними компонентами (ідентифікуючі одиниці, які закодовують професійний параметр комунікантів), слова з емотивними прагматичними компонентами (предикатні одиниці, які закодовують тональність мовленнєвої ситуації, наміри мовця і ситуативно обмежені у вживанні) і слова з імплікаційними прагматичними компонентами (ідентифікуючі або предикатні одиниці, які закодовують соціальний, віковий, статевий, етнічний параметри комунікантів, їхні рольові стосунки).

Відповідно до сфери локалізації в медіадискурсі виділяємо такі ключові функції ФЛО: ФЛО-ідентифікатори, які називають об'єкт реальної дійсності, ідентифікують його, допомагають реципієнтові визначити для себе ступінь зрозумілості тексту і вирішити, читати його чи не читати. Ознакою належності певної ФЛО до класу ідентифікаторів вважаємо відсутність у дискурсі експліцитних пояснень її значення або повної форми. ФЛО-атрактанти уваги інтенсифікують процеси розпізнавання і пов'язування звукового / зорового образу з денотатом через асоціацію з сигніфікатом повної форми. Вони присутні передусім у певних видах текстів (заголовках і рекламі). ФЛО-оптимізатори спрощують громіздкі структури та полегшують сприйняття інформації. Ознакою належності ФЛО до класу оптимізаторів вважаємо її конвенційність і присутність експліцитних пояснень в тексті. У певних частинах медіадискурсу ФЛО можуть також виконувати функцію персоніфікаторів дискурсу, яка актуалізується застосуванням прямої мови і в заголовках, і в окремих текстових фрагментах, та функцію евфемізмів, в якій ФЛО поступаються за потенціалом сленговим одиницям.

Можливими напрямами подальших досліджень є: (а) вивчення прагматичного потенціалу ФЛО в окремих підвидах медіадискурсу, зокрема в заголовках та анонсах новин; (б) дослідження їх евфемістичного потенціалу в публіцистиці; (в) поглиблене вивчення механізмів переходу ФЛО в розряд нормативних лексем; (г) ґрунтовне вивчення просодики ФЛО як ритмотворчого елементу різних функціональних стилів.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях

1. Гусак І.П. Соціально-психологічні та мовні передумови виникнення і функціонування абревіатур в англійській мові // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. 2002. Випуск 10. С. 143-150.

2. Гусак І.П. Структурно-семантичні особливості скорочень та їх кореляції з нормативними прототипами (на матеріалі англійської мови) // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. 2003. Випуск 11. С. 76-86.

3. Гусак І.П. Омонімія як засіб лексикалізації фрагментованих лексичних одиниць (на матеріалі англійської мови) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наукових праць. / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. К.: КНЛУ, 2004 р. Випуск 12. С. 53-57.

4. Гусак І.П. Історія фрагментації в англійській мові в контексті розвитку індоєвропейських мов // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. 2004. Випуск 12. С. 113-122.

5. Гусак І.П. Семантична варіативність фрагментованих лексем // “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес”: матеріали Міжнародної наукової конференції. Чернівці: Рута, 2004. С. 71-73.

6. Гусак І.П. Прагматико-функціональні властивості фрагментованих лексем в медіадискурсі // “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”: Матеріали Третьої міжвузівської конференції молодих учених. Донецьк: ДонНУ, 2005. С. 169-170.

Анотація

Гусак І.П. Структура та прагматика фрагментованих лексичних одиниць у сучасній англійській мові (на матеріалі мови мас-медіа). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню структурних та прагматичних властивостей фрагментованих лексем у сучасному англомовному медіадискурсі. У роботі фрагментацію розглянуто не як периферійний, а як продуктивний процес творення нових слів. У праці уточнено терміносистему, пов'язану з фрагментацією та видами ФЛО, досліджено джерела ФЛО та причини їх появи в англійській мові, встановлено місце фрагментації в сучасних процесах словотворення і визначено зв'язок між ФЛО, оказіоналізмами, неологізмами і термінами. Окремо визначено знакові властивості ФЛО та їх вплив функціонування, зокрема лексикалізацію ФЛО. Розглянуто продуктивні моделі утворення ФЛО та встановлено низку закономірностей у структурі, просодиці, написанні та графічній довжині ФЛО, а також лінгвістичні підстави для утворення скорочень як виду ФЛО. Проаналізовано прагматичні компоненти, закодовані в семантичній структурі ФЛО, та описано функції ФЛО відповідно до сфери локалізації в медіадискурсі. Наголошено, що основним компонентом структури ФЛО є їх когнітивність, яка скеровує мовця в потрібне русло, створює можливості для повторного використання лексеми в певній ситуації та сприяє закріпленню в комунікативних актах нових значеннєвих елементів.

Ключові слова: фрагментована лексична одиниця, прототип, просодична модель, сигніфікат, абревіатура, скорочення, омонімія, прагматико-семантичні кореляції, прагматична варіативність, медіадискурс.

Аннотация

Гусак И.П. Структура и прагматика фрагментированных лексических единиц в современном английском языке (на материале языка масс-медиа). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2005.

Диссертация посвящена исследованию структурных и прагматических свойств фрагментированных лексем в современном англоязычном медиадискурсе. В работе фрагментация рассмотрена не как периферийный, а как продуктивный процесс создания новых слов. В работе уточнена терминосистема, связанная с фрагментацией и видами ФЛО, исследованы источники ФЛО и причины их возникновения в английском языке, установлено место фрагментации в современных процессах словообразования и определена связь между ФЛО, окказионализмами, неологизмами и терминами. Отдельно определены знаковые свойства ФЛО и их влияние на функционирование, в частности лексикализацию ФЛО. Рассмотрены продуктивные модели образования ФЛО и установлено ряд закономерностей в структуре, просодике, написании и графической длине ФЛО, а также лингвистические основания для образования сокращений как вида ФЛО. Проанализировано прагматические компоненты, закодированные в семантической структуре ФЛО, и описано функции ФЛО относительно сфер локализации в медиадискурсе. Подчеркнуто, что основным компонентом структуры ФЛО является их когнитивность, которая направляет говорящего в нужное русло, создаёт возможности для повторного использования лексемы в определённой ситуации и содействует закреплению в коммуникативных актах новых смысловых элементов.

Ключевые слова: фрагментированная лексическая единица, прототип, просодическая модель, сигнификат, аббревиатура, сокращение, омонимия, прагматико-семантические корреляции, прагматическая вариативность, медиадискурс.

Annotation

Husak I.P. Structure and Pragmatics of Fragmented Lexical Units in Modern English (on the basis of mass media language). - Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology in speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2005.

The thesis sets out to explore structural and pragmatic properties of fragmented lexical units (FLUs) in modern English-speaking media discourse, notably printed and electronic press. The author's approach is fundamentally that of critical linguistics, which neither abstracts language from its users nor views it as an autonomous system. As a result, it sees the lexicon as a complex realization fed by many sources including socio-psychological and cognitive ones. The author works on a premise that fragmentation as a word-building process, in which a lexical unit loses certain parts of its structure and the remaining part functions as an independent lexeme, has already become mainstream in Modern English, giving rise to an increasing number of lexemes every year and thus enabling linguists to study FLUs not as peripheral formations but as samples representing the potential direction of language development. This approach is what distinguishes the thesis from many other treatments of fragmentation.

The thesis is arranged into an Introduction, three main Chapters, a conclusion, a Bibliography, and 11 Appendices. Chapter 1 “Fragmentation as a Productive Word-building Process in Modern English” discusses various views on fragmentation from both synchronic and diachronic perspective while trying to reconcile the often conflicting views and terminologies related to fragmentation and FLUs. The chapter provides an operational definition of a FLU: a fragmented lexical unit is a word formed by truncation of arbitrary parts of a source lexeme or phrase, the new word being different in shape from any compound lexeme or any whole word of the phrase, belonging to the same grammatical class as the source lexeme or performing the same syntactic function as the source phrase. Two major groups of FLUs are singled out: abbreviations, which are defined as formations out of initial letters of one or more words of a phrase (each word supplying one or more letters but in the order they are in a source phrase) pronounced according to their spelling (in one word or alphabetically), and lexical shortenings (clippings), which are uninterrupted sequences of sounds or letters of a source lexeme and are formed by reduction of its parts (morphemes or syllables), while retaining the valency of the prototype. Chapter 1 further examines the origin of fragmentation in Indo-European languages and English in particular and conditions under which fragmentation has intensified in Modern English, specifying them as linguistic-cognitive (speech economy, analogy, nominative uniqueness) and extralinguistic (technological progress, information exchange, influence of mass media, copyright law, confidentiality) ones. Chapter 1 also defines semiotic properties of FLUs and carefully examines their influence on the processes of lexicalisation and socialisation of FLUs.

Chapter 2 “Structural Peculiarities of Fragmented Lexical Units” views various structural aspects of FLUs: fragmentation patterns (both structural and prosodic), graphic length of FLUs and correlation of their length with that of standard lexemes (both in lexicon and texts), graphic and phonetic alterations of FLUs and the resulting influence of homonymy on lexicalization of FLUs. Chapter 2 features three parameters crucial to forming a clipping: meaningfulness of a morpheme / syllable, its expressiveness, and the stress. The chapter also traces basic grammatical characteristics of FLUs, nominality being the fundamental one. The chapter provides a number of graphs and charts for visualization of correlations.

Chapter 3 “Pragmatic Properties of Fragmented Lexical Units” studies pragmatic differentiation of FLUs, divided into lexemes with intensional, emotional and implicational pragmatic components. The analysis of pragmatic-semantic correlation between FLUs and their prototypes has displayed a marked difference in pragmatics, while semantics of FLUs can remain almost unchanged. It is argued that pragmatic modifications of a FLU are prior to semantic ones, and that eventually the difference in pragmatics leads to a difference in semantics, which results in independent valency of a FLU and its loss of connection with the prototype. Among the processes of pragmatic variance pejoration of the meaning dominates, although there exist examples of amelioration and centralization. In terms of functional variance, FLUs' determinologization is the fundamental tendency. Chapter 3 also defines three primary and two secondary pragmatic functions of FLUs in mass media discourse, the primary ones being defined as attractors (intensify recognition and decoding processes through their eye-catching form in headlines and advertisements), identifiers (name objects of reality and help readers to establish the professional identity of the text), and facilitators (optimize lengthy structures thus facilitating comprehension), while the secondary ones are personalizers and euphemisms and are less functional than slang items.

Appendix A provides a sample of a questionnaire used for collecting information on the degree of lexicalization of certain FLUs. Appendices B-E contain list of clippings formed according to certain structural patterns. Other 5 appendices are newspaper texts that could not be given in the main text of the thesis due to their excessive length.

Key words: fragmented lexical unit, prototype, prosodic pattern, significant, abbreviation, clipping, homonymy, pragmatic-semantic correlations, pragmatic variance, media discourse.

Размещено на Allbest.ru