Особливості найменувань осіб в українській художній прозі та збереження їх функцій у німецькомовних перекладах
Вивчення найменувань осіб, ужитих в творах української художньої прози кінця ХІХ-ХХ ст. Встановлення співвідношення вживання антропонімів, замінників імен та безіменної номінації для називання осіб у творі. Передача антропонімів засобами німецької мови.
Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 27.07.2014 |
Размер файла | 48,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Власні назви українських письменників, філософів, історичних осіб передані транскрипцією: козак Мамай - der Kosak Mamaj, Сагайдачний - Sahajdatschnyj. Однак передача історичного імені без коментарів часто спричиняє зміну його функції, а це в свою чергу веде до деформації змісту твору. Найчастіше пояснюються у перекладах власні назви, пов'язані з історією, культурою України, які невідомі широкому загалу німецьких читачів. Коментарі супроводжують власне ім`я у канві твору, містяться у виносках або у кінці книги. Найкращим, на нашу думку, є коментар у примітках або у виносках, оскільки поширені коментарі збільшують об'єм перекладеного тексту. В аналізованих нами перекладах таких поширених коментарів порівняно небагато.
Для більшості замінників імен властиве експресивне, часто пейоративне забарвлення. У лексичному складі німецької мови також наявний значний пласт експресивних апелятивів, які перекладачі успішно використовують для передачі таких іменувань: лобур - dieser Hallodri, лайдак - Lьmmel.
Передача німецькою мовою іншомовних реалій, уживаних в українських текстах, не становить труднощів. При цьому і в оригіналі, і в перекладі використано подібні за звучанням лексеми, які закріпилися в кожній мові: гяур - Giaur, мулла - der Mulla, падишах - ein Padischah.
Висновки
У досліджуваних українських текстах використано всі види найменування осіб. Антропонімний простір художніх творів складають: антропоніми, безіменна номінація дійових осіб та замінники антропонімів. Антропоніми становлять меншу частину аналізованих назв. У великих за обсягом творах, повістях і романах, неантропонімні найменування значно переважають кількість антропонімів, становлячи 60-75 % особових назв. Уживання апелятивів, що позначають осіб, є важливим стилістичним засобом характеристики героїв твору. Обидва види найменувань доповнюють інформацію про персонажів, почерпнуту читачем із тексту, служать їх мікрохарактеристикою.
Стилістична виразність антропонімів є помітно вищою за безіменну номінацію. В художньому тексті вони актуалізують своє доантропонімне значення - семантику твірних основ. Експресивність, емоційне забарвлення антропонімів залежить і від їх дериваційної структури, зокрема від наявності у них суфіксів суб'єктивної оцінки.
Інформація, закладена у кожному компоненті номінаційного простору, насамперед в антропонімі, зумовлює їх функції, які виявляються у мікро- та макроконтексті. Домінантними стилістичними функціями найменувань осіб в аналізованих творах є характеристична, соціологічна та локалізаційна, які притаманні майже кожному іменуванню особи, антропонімам і неатропонімним назвам. Іншими важливими функціями, які виконують не всі найменування осіб, є експресивна, алюзійна, символічна. Найбільш функціонально навантаженими є прізвиська, прізвища, головним чином промовисті, а також суфіксальні варіанти імен.
Порівняльно-зіставний аналіз антропонімного простору українських оригіналів та їх німецькомовних перекладів дає можливість стверджувати, що в перекладених текстах більшою чи меншою мірою збережено і форму найменувань, і ті функції, які вони виконують у творі. Основні труднощі адекватної передачі антропонімів та їх стилістичного навантаження можна звести до двох типів - лінгвальні та екстралінгвальні.
Лінгвальні труднощі передачі зумовлені відмінностями між українською та німецькою мовами на різних рівнях їх структури. Так, на фонологічному рівні простежується невідповідність фонетичних систем української та німецької мов, яким властиві різні графічні системи - кирилиця і латинка; на морфологічному - відмінність морфемної та дериваційної будови власних назв; на лексичному - відмінність конотацій та асоціацій апелятивів, від яких утворені антропоніми.
Екстралінгвальні труднощі пов'язані з належністю носіїв мови до різних етнокультур. Найголовніші з них: різний ступінь відомості антропонімів у мові оригіналу і мові перекладу; здатність власної назви в мові оригіналу викликати такі асоціації, які можуть бути невідомі в мові перекладу і навпаки; зміна конотації оніма протягом певного відрізка часу.
Для передачі антропонімів в аналізованих німецькомовних перекладах найчастіше використано практичну транскрипцію, транслітерацію, переклад (повний або описовий), а також так званий традиційний спосіб передачі.
Прагнення донести до читача семантику промовистих імен та прізвиськ веде до перекладу апелятива, який лежить в основі антропоніма, при цьому змінюється форма найменування. Її збереження у цьому випадку спрощує функціональне навантаження найменування у творі, оскільки конотативне значення назви залишається незрозумілим читачеві перекладу, а тому частково змінюється зміст твору. Для того, щоб зберегти характеристичну функцію антропоніма і залишити цілісною форму імені, перекладачі пояснюють закладену автором оригіналу інформацію або у коментарі, що міститься безпосередньо у тексті твору, або у виносках. Найкраще антропонімічні найменування прокоментовано у перекладі роману О. Гончара "Собор", здійсненому Е.Коттмайєр та І.Костецьким.
Локалізаційна функція найменувань здебільшого не втрачається при перекладі. Найскладнішими для перекладачів є передача соціологічної функції найменування та експресивності, закладеної в імені.
Перекладач А.Г. Горбач, вдало використовуючи різні способи передачі антропонімів іноземною мовою і поєднуючи їх з лексичним коментарем, змогла найповніше зберегти функції найменувань осіб у своїх перекладах.
Публікації
1. Антропоніми у німецькому перекладі повісті Г.Хоткевича "Камінна душа" // Проблеми слов'янської ономастики. Збірник наукових праць. - Ужгород, 1999. - С. 19-23.
2. Безіменна номінація у художніх перекладах // Наукові записки. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - Випуск 2. - С. 128-133.
3. Ономастичний простір німецького перекладу роману О.Гончара "Собор" // Наукові записки: Мовознавство. Серія 8. - Тернопіль ТДПУ, 1998. - № 1. - С. 73-77.
4. Передача літературних антропонімів у німецьких перекладах української художньої прози // Питання сучасної ономастики. Статті та тези VII Всеукраїнської ономастичної конференції (1-3 жовтня 1997 р.). - Дніпропетровськ, 1997. - С.20.
5. Передача українських літературно-художніх антропонімів засобами німецької мови // Іноземні мови сьогодні і завтра: Тези міжнародної науково-практичної конференції. Тернопіль: ТДПУ, 1999. - С. 108-109.
6. Промовисті імена у художньому творі та перекладі // Наукові записки. Серія Мовознавство. - Тернопіль ТДПУ, 2000. - Вип. ІІ. - С. 28-36
7. Словотвірні варіанти імен і художній переклад (на матеріалі німецьких перекладів української прози) // Проблеми ономастичного словотвору. Тези доповідей наукового семінару. - Київ, 1997. - С.1-2.
8. Українська антропонімія у двох німецьких перекладах повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. - Тернопіль: Економічна думка, 1999. - С. 127-130.
9. Власні назви реальних історичних осіб і міфологічних персонажів у перекладах українських художніх творів німецькою мовою // Наукові записки. Серія Мовознавство. - Тернопіль ТДПУ, 2003. - Вип. І. - С. 109-113.
10. Besonderheiten der Wiedergabe der ukrainischen literarischen Namen in den deutschsprachigen Ьbersetzungen // 21. Internationaler Kongress fьr Namenforschung. Universitдt Uppsala, 19.-24. August 2002. Zusammenfassungen. Uppsala 2002. - S.21.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття та головні стильові особливості художньої прози. Різноманітність лексичних засобів за ознакою історичної віднесеності. Вживання формальної та неформальної лексики. Використання системної організації лексики. Лексичні стилістичні засоби в прозі.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 16.06.2011Розгляд найменувань податкової сфери лексичної системи української мови. Базові поняття податкової системи України в контексті мовознавчих досліджень. Причина та фактори рухливості складу системи податкових найменувань в українській лексичній системі.
статья [293,6 K], добавлен 21.09.2017Назви осіб із семантикою суб’єктивної оцінки в українській мові. Демінутиви в системі назв осіб. Творення зменшено-пестливих форм в українській мові. Негативно-оцінні назви у значенні позитивно-оцінних. Словотворення аугментативів в українській мові.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 27.08.2010Визначення поняття ономастики як розділу мовознавства, який вивчає власні імена, історію їх виникнення, розвитку і функціонування. Основне призначення власних назв (антропонімів) у творах художньої літератури як якісної характеристики персонажів.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 10.03.2012Двоскладні найменування суспільно-політичної лексики з переносним значенням. Вивчення синтаксичних моделей та семантико-стилістичних двоскладних найменувань з переносними значеннями. Класифікація метафоричних найменувань суспільно-політичної лексики.
курсовая работа [59,1 K], добавлен 22.12.2011Поняття мовних кліше, штампів, складених найменувань. Офіційно-діловий стиль української мови. Формування стереотипів засобами ЗМК. Штампи в газетній періодиці для дітей. Нові стилістичні канони. Стійкі словосполучення в складі комп'ютерного сленгу.
курсовая работа [65,1 K], добавлен 17.01.2011Дослідження особливостей усного та письмового перекладів з німецької мови. Аналіз визначення лексичних трансформацій та оцінка їхнього застосування на прикладах перекладу з творів художньої літератури. Співвідношення між мовами оригіналу та перекладу.
реферат [22,0 K], добавлен 11.05.2015Специфіка антропонімічної системи німецької мови. Методи дослідження антропоніміки. Передумови виникнення прізвищ. Прізвища в мові як важливий аспект розвитку німецької антропонімії. Імена греків і римлян. Узгодження між германськими та грецькими іменами.
курсовая работа [124,9 K], добавлен 12.11.2010Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Невідмінювані іменники, що означають тварин.
реферат [7,6 K], добавлен 11.10.2006Поняття, види антропонімів в англійській мові. Явище інтертекстуальності, його класифікація за різними авторами. Аналіз англомовного тексту на предмет виявлення антропонімів як інтертекстуальних елементів на прикладі творів письменника Ф. Фіцджеральда.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 24.06.2009