Мовні особливості почаївського стародруку "Книжиця для господарства" 1788 р. (Фонетика. Морфологія)

Серед рис, притаманних частині південно-західних і північних говорів, пам'яткою засвідчено такі: наявність скороченої форми знахідного відмінка однини прикметника чоловічого роду: листъ крuгли мagтъ; уживання прикметників середнього роду в називному - знахідному відмінках однини в нестягненій формі: бhлog, daвнog, duбobвog; місцевий відмінок прикметників чоловічого й середнього родів переважно виражається флексією -омъ без переходу [о в [і: въ daвномъ, нa конскомъ, в мaломъ, в новомъ; прикметники жіночого роду в називному відмінку однини зрідка вживаються в нестягненій формі (паралельно до стягненої): болнa, знaчнa, острa, цhлa; родовий відмінок однини прикметників жіночого роду характеризується флексією -ой: глинr жoвтoй, вodr zимнoй кpиничнoй; давальний і місцевий відмінки однини прикметників жіночого роду так само мають закінчення -ой без переходу [о в [і: зaпобhгти воловой хоробh, daти gmg зdоровой; въ горhлцh моцной, въ той пaрh тgплой (ця риса також притаманна й південно-східним говорам, зокрема слобожанським і степовим); у знахідному відмінку однини значна кількість прикметників жіночого роду виступає з нестягненою флексією -uю/_юю (паралельно вживаються і стягнені форми): вgрхнюю, грuбuю, dикuю; у називному - знахідному відмінках множини переважають нестягнені форми із флексіями -їи (_іи), _їg: свhжїи, скaжgніи; мгкїg, рожнїg.

У підрозділі “Числівник” розглядається структура і відмінювання кількісних і дробових числівників. На підставі даних “Книжиці для господарства” можна скласти певне враження про відмінювання числівників в українській мові кінця XVIII ст. на біляпочаївській території.

Числівник на позначення одиниці в досліджуваній пам'ятці переважно вживається з початковим [je і змінюється за родами: edинъ, edgнъ, edно, edнa. У непрямих відмінках засвідчено такі форми цього числівника: edного, из^м edной; по edиномu, по edной; нa edнu, edнимъ, нa edнимъ. Числівник “два” в досліджуваній пам'ятці засвідчений у формі dвa для чоловічого роду та dвh для жіночого. Форм середнього роду в тексті не виявлено. Показовим є те, що при цих числівниках іменники вживаються переважно у множині. Привертають увагу сполучення числівників “три”, “чотири” з іменниками у формі родового відмінка множини, причому як у позиції перед числівником, напр., qглhвъ три, локтhвъ чgтири, так і після нього: три зgрнтъ, na czotyry іoktiw. Подібні конструкції зустрічаємо переважно при переліку інгредієнтів у рецептах. Серед форм непрямих відмінків знаходимо лише форми числівника “дев'ять”, який відмінюється за зразком колишніх іменників з основою на *-і: dо dgвти dgнь. Збірні числівники виступають у цілком сучасному вигляді: обa посторонки, зa wбиdвa концh, въ обh нозdрr. Дробові числівники представлені лише двома прикладами: пhвторa лuтa, полчвgрти лuтa.

У підрозділі “Займенник” аналізуються особливості займенникової словозміни “Книжиці для господарства”. На підставі дослідженого матеріалу можемо зазначити, що в “Книжиці” переважно засвідчені цілком сучасні форми відмінювання займенників. Виявлено такі риси, характерні для сучасної української літературної мови: послідовне вживання предметно-особових займенників чоловічого й середнього родів із початковим н у прийменникових конструкціях: зъ нgго, въ нhмъ, на нgмъ; питально-відносний займенник уживається у формі, співвідносній за вимовою із сучасною: mо - 22 рази (лат. szczo - 5 разів); спостерігається тенденція до вирівнювання парадигми відмінюваних неособових родових займенників за зразком прикметникової відміни, напр., в однині: тaкомu, тaкимъ та ін.; у множині відсутнє, як і в сучасній українській мові, розрізнення за родами: трgбa иншrхъ лhкaрствъ, которїи зdg клaduтс, рaнки… которїи бuduтъ по ногaхъ…, нgdaвaти пaросткaмъ wdростaти которїи къ покaжuтс, wdрhзовaти і под.; пам'ятка фіксує повну втрату форм двоїни займенників.

Серед діалектних рис, притаманних волинсько-подільській групі говорів, у пам'ятці знаходимо такі: відсутність лабіалізації е у предметно-особових займенниках чоловічого й середнього родів: teго, з нgго, eмu та ін.; предметно-особовий займенник жіночого роду в знахідному відмінку однини має архаїчну форму ю: кормити ю сhномъ и оброкомъ; предметно-особовий займенник жіночого роду в родовому відмінку однини виступає у формі, омонімічній із давальним відмінком: нaшкробaй eй солонини - О.Л. dобрu пригорmъ - родовий відмінок - і daти eй пhuлкu (с. 66) - давальний відмінок; неособові родові займенники жіночого та середнього родів переважають у пам'ятці в нестягнених формах: которa, тa; котороg, тоg, тgg, тоgжъ; кuю, кaжduю, тuю та ін.; вказівний займенник середнього роду вжито в нечленній формі то; неособові родові займенники виступають у формі називного відмінка навіть тоді, коли вони пов'язані з іменниками - назвами істот: къ тіи робaки гuбити.

Підрозділ “Дієслово” присвячено аналізові дієвідмінюваних і недієвідмінюваних дієслівних форм. Досліджуваний стародрук дає цінний матеріал для вивчення дієслівної системи української мови XVIII cт. Перш за все привертає до себе увагу категорія виду, що набула того рівня розвитку, який характеризує сучасне українське дієслово, про що свідчать і попередні пам'ятки української мови.

Розглянута нами дієслівна система мови почаївського стародруку 1788 р. “Книжиця для господарства” значною мірою близька до сучасної української літературної мови та південно-західних говорів. У пам'ятці виявлено риси, притаманні сучасному українському дієслову: наявність у 2 особі однини дієслів теперішнього і простого майбутнього часу закінчень _еш, _иш: знaйdgшъ, говоришъ; наявність (хоч і в невеликій кількості) форм 3 особи однини дієслів І дієвідміни без кінцевого _ть: бgрg, можg, хочg; наявність у формах 3 особи множини теперішнього часу закінчень _ут/_ют і _ат/_ят (із діалектно твердим [т), що цілком збігається з поділом дієслів на дієвідміни в сучасній українській літературній мові: гризuтъ, кuпuютъ, ностъ, роблтс, сиdтъ та ін.; форми минулого часу, за незначним винятком, мають цілком сучасний характер: бuвъ, бuлa, зaтgкло, вийшли та ін.; майбутній час у пам'ятці виступає у двох формах: простий майбутній, напр., dосгнg, с нaйduтъ, а також аналітична форма: рости бudgтъ, daвaти бudgшъ; умовний спосіб представлений цілком сучасними формами, що складаються з колишніх дієприкметників на _лъ, _лa, _ло й частки би, бr, бъ: мавъ би, dобрg бr бuло, моглибъ тощо; форми наказового способу практично не відрізняються від сучасних: вимrй, бhжи, qсмaжъ, описові конструкції утворені з частками “нехай” і “нех” (діалектна): нgхaй мокнgтъ, нgхъ возмg, нgхaй hdтъ, нgхъ обисхнuтъ; інфінітив представлений у пам'ятці великою кількістю прикладів із суфіксом -ти, напр.: daвaти, гнaти та ін.; серед форм дієприкметників сучасний характер має широке вживання пасивних дієприкметників минулого часу в атрибутивній: звhрa звaного Рис, половu з^м отрuбaми змhшaнu - і предикативній функціях: члонки нaполнgнr сuть, нaмочaнїй бudgтъ корgнь та ін.; активні дієприкметники теперішнього часу, не властиві сучасній українській літературній мові, меншою мірою представлені в тексті: вони або мають книжний характер - шgсть dgнь нaстuпuюmихъ, qпaловъ пaнuюmихъ, - або ж ад'єктивізувалися - в сточой воdh, слюзъ смgрdчїй; форми на -но виступають у “Книжиці” присудками в безособових реченнях: къ… нaписaно, тaмъ, гdg нaрhзaно бuло; дієприслівники в пам'ятці представлені великою кількістю вживань у цілком сучасному вигляді: клadи, попихaючи, взвши тоgй гuбки лuтъ edgнъ, гuбкu потовкши, dобрg вaрити та ін.; афікс “ся” в більшості випадків (77%) уживається в постпозиції, приєднавшись до дієслова: кuпaйс, кuсaютс та ін.

У дієслівній системі пам'ятки спостерігаємо також і діалектні риси, характерні для південно-західних говорів української мови: наявність у 3 особі однини й множини дієслів обох дієвідмін теперішнього й майбутнього часів депалаталізованого [т, властивого подільським говорам: встagтъ, зaгвозdитъ, вийduтъ, любтъ; уживання здеформованих перфектних форм, які й тепер зберігаються в південно-західних говорах, зокрема, в подільському: въбивgсь, aбись нg рuшивъ; відносно вільне вживання афікса “ся”, який може розміщуватись у препозиції й навіть відділятися від дієслова іншими словами: aбис збожg нgзaнло, aжъ с dобрg зпотитъ, жgбис кuривъ; такою ж характерною для південно-західних говорів діалектною рисою є вживання “ся” в разі збігу двох зворотних дієслів у реченні лише при одному з них: и тимъс кuрuючи лhчaтъ.

У висновках узагальнюються основні результати, отримані в процесі аналізу мовного матеріалу. “Книжиця для господарства”, як і більшість пам'яток XVII - XVIII ст., що походять з територій як південно-західних, так і південно-східних говорів, відбиває провідні закономірності переходу староукраїнської літературно-писемної мови до нової літературної мови, що витворилася на живомовній основі. Фонетична й морфологічна системи пам'ятки виступають як цілком сформовані, вони характеризуються як окремими архаїчними рисами, так і інноваціями, що взагалі було властивим мові пам'яток досліджуваного періоду. Правопис “Книжиці” відбиває діалектні (з погляду сучасності) фонетичні особливості, що виразно виступають як відхилення від староукраїнського етимологічного правопису і були засвідчені вже пам'ятками XVII ст. Зіставлення окремих фонетичних та правописних особливостей, відбитих у кириличній та латинковій частинах стародруку, не лише довели правильність припущення О.Горбача щодо різних діалектних основ цих частин, але й дозволяють нам стверджувати, що укладачами двох частин “Книжиці” були різні люди, про що свідчать окремі невідповідності кириличного тексту його латинській транслітерації на лексичному, граматичному та фонетичному рівнях.

Порівняльний аналіз частин тексту, писаних латинкою й кирилицею, дозволяє стверджувати, що рівень співвідношення діалектного й загальномовного в пам'ятці залежить від комунікативного спрямування її тексту та відбиває основні тенденції розвитку фонетики та морфології української мови кінця XVIII ст. Порівняно з пам'ятками XVII ст. в мові “Книжиці” меншою мірою засвідчені архаїчні, книжні елементи, переважно фіксуються типові риси живого народного мовлення, причому визначальними стають загальномовні риси, такі, що були й залишаються притаманними багатьом говорам української мови, не лише південно-західним, і які згодом закріпилися в українській літературній мові.

Таким чином, аналіз фонетичних і морфологічних явищ, зафіксованих у “Книжиці для господарства”, дає право на основі кількісних і якісних показників стверджувати, що фонетична й морфологічна системи української мови наприкінці XVIII ст. вже характеризуються як цілком сформовані на живомовній основі й засвідчують високий ступінь відповідності сучасним літературним нормам.

Основні положення дисертації викладено в 5 публікаціях

1) Венєвцева Л., Литвиненко О. До характеристики системи голосних “Книжиці для господарства” (1788) // Вісник Луганського державного педагогічного університету. 2001. № 3 (35). С. 40 - 44.

2) Литвиненко О. Діалектні особливості іменних частин мови почаївського стародруку “Книжиця для господарства” (1788) // Вісник Харківського університету. Серія: Філологія. 2000. № 491: Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного. С. 377 - 381.

3) Литвиненко О. До характеристики основних рис консонантизму “Книжиці для господарства” (1788) // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. Ч. 2. С. 69 - 74.

4) Литвиненко О. Особливості дієслівних форм “Книжиці для господарства” (1788) // Вісник Харківського університету. Серія: Філологія. 2000. № 473: Праці молодих учених філологічного факультету. С. 91 - 95.

5) Литвиненко О. Спостереження над системою займенників почаївського стародруку “Книжиця для господарства” (1788) // Українське і слов'янське мовознавство: Зб. наук. пр. Ужгород, 2001. С. 309 - 312.

Анотація

Литвиненко О.О. Мовні особливості почаївського стародруку “Книжиця для господарства” 1788 р. (Фонетика. Морфологія). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, Харків, 2002.

У дисертації проаналізовано графічну, фонетичну та морфологічну системи української мови кінця XVIII ст. на матеріалі “Книжиці для господарства”. Розглянуто явища вокалізму й консонантизму, а також особливості іменної та дієслівної словозміни. Простежено співвідношення загальномовних норм та діалектних явищ, визначено ступінь нормованості фонетичної та морфологічної систем досліджуваного періоду. Проведені дослідження показують, що фонетичні та морфологічні риси пам'ятки засвідчують високий рівень відповідності нормам сучасної української літературної мови, а наявність живомовних елементів зумовлена побутовим призначенням пам'ятки. Окремі діалектні особливості вказують на зв'язок тексту з волинсько-подільськими говорами і впливом польської мови.

Ключові слова: вокалізм, графіка, діалект, історична морфологія, історична фонетика, консонантизм, літературна мова, норма, стародрук.

Аннотация

Литвиненко О.А. Языковые особенности почаевского старопечатного издания “Книжиця для господарства” 1788 г. (Фонетика. Морфология). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина, Харьков, 2002.

В диссертации проанализированы графическая, фонетическая и морфологическая системы украинского языка конца XVIII в. на материале “Книжиці для господарства”. Рассмотрены явления вокализма и консонантизма, а также особенности именного и глагольного словоизменения. Прослежено соотношение общеязыковых и диалектных явлений, определена степень нормированности фонетической и морфологической систем исследуемого периода. Проведенные исследования показывают, что фонетические и морфологические черты памятника свидетельствуют о высоком уровне соответствия нормам современного украинского литературного языка, а наличие разговорных элементов обусловлено бытовым назначением издания. Отдельные диалектные особенности указывают на связь текста с волынско-подольскими говорами и влиянием польского языка.

Ключевые слова: вокализм, графика, диалект, историческая морфология, историческая фонетика, консонантизм, литературный язык, норма, старопечатное издание.

Abstract

Lytvynenko O.O. Language peculiarities of Pochayv incunabulum “Knyzhytsia dla Hospodarstwa” 1788. (Phonetics. Morphology). - Manuscript.

The dissertation for a candidate's degree by speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Kharkiv national university, Kharkiv, 2002.

The graphical, phonetic and morphological systems of Ukrainian language at the end of the XVIII-th century on the material of “Knyzhytsia dla Hospodarstwa” have been researched. The study of this topic conditions the consideration of its certain aspects: the language features of the incunabulum chosen in the context of the previous investigations of the analogical texts; the peculiarities of the language elements correlation that in modern Ukrainian language are perceived as the common-spoken and dialect; the interferential character and the connections between the Ukrainian and Polish languages. The period of the end of the XVIII century is significant for the linguistic study because at that time the process of the alive people's spoken language fixation in the literature has been formed. It makes possible to recognize the main regularity of reflection the Ukrainian phonetic system by the means of Latin alphabet, to discover the correlation between the standard and dialect features in the domain of vocalism, consonantism, and morphology, to figure out the connection between Ukrainian and Polish languages and to define their fixation in the text. “Knyzhytsia dla Hospodarstwa” reflects the main features of conversion regularities from old Ukrainian written language to the new standard language based upon the colloquial character. Unlike the act documents for which the use of the fixed stamps, official lexis was inherent that was peculiar to the official-business Ukrainian language style of that time, the investigated text has the common-speech tendency. It was demanded with the earmarking of the incunabulum: it was supposed to be used as a read-book at schools, be an advisor for the wide number of the readers, that caused the presence of the colloquial lexis in the text, the fixation of the grammar forms spread in the Pochayv area and reflection of the main phonetic features existing at the territory where the incunabulum was published. Despite “Knyzhytsia's” orthography is of the etymological base; the colloquial elements appear in the text fixated by the graphics. Comparison of the two parts of incunabulum represents the level of dialect and common language elements depending on the communication tendency, and on the base of quality and quantity characteristics it allows to state that phonetics and morphology systems of Ukrainian language at the end of the XVIII century can be characterized as totally formed on the colloquial base and represent the high level of corresponding to the modern language standards. The incunabulum researched, as well as the most Ukrainian written texts of the XVII - XVIII centuries that come from the South-Western and South-Eastern dialects, indicates the main transition regularities of the old Ukrainian literary-written language to the new colloquial-based standard language. It has to be stated that the dialect features represented in the investigated text do not give the narrow dialect meaning to the incunabulum's language, and only indicate its connection with the Volyn and Podillya dialects, and allow to define the compilers' origins. The presence of the Polish elements can be explained with the extra-language reasons, such as the close contact of Ukrainian and Polish languages at the territory of the Western dialects in the XVIII century, the spreading of the Polish language among the wide social groups etc. It should be outlined that the comparison of certain phonetic, orthographic and lexis features represented in the Cyrillic and Latin parts of the text has not only proved O.Horbatch's assumption as to the different dialect bases of those two parts, but also allows to state that the compilers of the two parts were different people. The small number of the archaic grammar forms in “Knyzhytsia” along with the prevalent quantity of the forms inherent for the modern standard Ukrainian language and South-Western dialects gives the evidence that at the end of the XVIII century the nomen and verb word-forming systems have had the modern type. The results obtained make it possible for a modern researcher to study deeply the coming into being of the phonetical and morphological norms in the common Ukrainian spoken language of the period investigated. The research results may be used as the methodic variant of the analogical investigations in modern linguistics.

The key words: consonantism, dialect, graphics, historical morphology, historical phonetics, incunabulum, norm, standard language, vocalism.

Размещено на Allbest.ru