Дієслівні словосполучення у східностепових говірках Донеччини

Найбільш активним серед конструкцій на вираження локальних відношень є ор. безприйм. У досліджуваних говірках не зафіксовано ор. безприйм. на позначення отвору, через який проходить рух чи дія. Так званий ор. отвору витіснили словосполучення з прийменниками в, кр'із', ^|через.

Конструкції з залежним дав. і місц. безприйм. зовсім не представлені у досліджуваних говірках.

У четвертому розділі “Темпоральні словосполучення: структура, семантика і функції” відзначено, що у синтаксичній системі досліджуваних говірок дієслівні словосполучення з часовими відношеннями представлені досить широко, серед яких є прийм. та безприйм. утворення. Опорними членами таких словосполучень виступають дієслова різних лексичних груп, серед яких особливо активні дієслова руху, фізичної дії, місцезнаходження, перебування, стану та ін. Залежними компонентами їх виступають іменники, числівники, прислівники часової і конкретно-предметної семантики. Дуже рідко у цій функції використовуються субстантивовані прикметники.

У підрозділі “Прийменникові конструкції” проаналізовані у досліджуваних говірках дієслівні словосполучення з прийм.-відм. поширювачами на вираження часових відношень з прийменниками.

Більшість прийменників, які впливають на формально-граматичний склад темпоральних конструкцій східностепових говірок, вживаються з іменниками нечасової семантики. У досліджуваних говірках функціонують конструкції на позначення часової наступності з прийменником за + З.в., які вийшли з ужитку в літературній мові. Активними є маловживані й ненормативні з погляду української літературної мови конструкції з до + родовий часової межі з іменниками чи кількісно-іменними сполученнями із значенням часової кількості (р'ік, ^|тижден', ^|м'іс'ац' тощо) на позначення часу, повністю охопленого дією: ^|пройде до двох ^|тижн'ів; до ^|року прийі^|ж':ала на мо^|гилку.

Вузьким є діапазон вживання словосполучень з прийменником к + Р.в., які зустрічаються у кількох населених пунктах: зро^|били к ^|пйатойі ^|ранку. Ширший ареал мають структури з до + Р.в.

Система часових відношень відображає загальну модель об'єктивно існуючих темпоральних відношень. Функцію темпорального детермінанта виконують лексеми часової семантики (частин доби, тижня, місяців року тощо), які у складі конструкцій з відповідними прийменниками утворюють загальне значення конструкції: зуст^|р'іли до о^|б'іду; п'і^|ду у поне^|д'ілок; ^|встану за го^|динку. Нерідко до її складу входять іменники нечасової семантики.

Кількісно-часові відношення дії передаються конструкціями типу ^|мокло з ^|м'іс'ац'; ви^|с'іла тут до ^|л'іта; пробу^|ли у ^|м'іст'і ^|тижден'. Приблизний час репрезентований словосполученнями: прода^|ла дес' у ^|тому ^|роц'і; прожи^|ла дес' на с'ім ^|рок'ів ^|б'іл'ше; до^|держували п'іст ^|близ'ко тр'ох ^|м'іс'ац'ів і под.

У підрозділі “Безприйменникові конструкції” в межах одного з різновидів безприйм. конструкцій досліджуються особливості прислівників, які виражають часові значення в говірках, а також особливості лексико-семантичної співвідносності дієслів. Розглядаються конструкції з часовими відношеннями з Р.в., З.в., О.в. у ролі морфологічних варіантів темпоральних синтаксем.

Морфологізовані прислівники виражають: 1) одночасність (^|утром, ^|л'ітом); 2) часову попередність (^|вчора; ко^|лис'); 3) часову наступність (^|завтра, ^|пот'ім); 4) початкову часову межу (^|зранку); 5) кінцеву часову межу (до^|в'іку).

Род. часу, як і в українській літературній мові, вживається тільки в однині. Продуктивність використання конструкцій з род. часу у досліджуваних говірках досить обмежена, оскільки паралельно з ним вільно вживається знах. (пор.: не п'іш^|ла ^|того дн'а - ^|хмарилос'а той раз ^|дуже ^|сил'но).

Неповторювана точна тривалість дії у досліджуваних говірках представлена конструкціями із знах. безприйм., який вказує на те, що дія переходить повністю на об'єкти і має точну окресленість відрізка, заповненого одночасним з ним явищем. Велику роль при цьому відіграє означення: прож^|дали ^|ц'ілий ^|веч'ір; не роб^|л'у вже ^|пйатий р'ік.

Конструкції із знах. часу неозначеної тривалості, які на відміну від української літературної мови витіснені род. безприйм. та відповідними прийм.-відм. сполученнями, у східностепових говірках функціонують як паралельні до конструкцій з род. безприйм. часу, а також з в або на + З.в.: вийіжд^|ж'ала ^|того ^|вечора, захво^|р'іла на ^|другий ден', встав у ту н'іч.

Зрідка простежуються конструкції із знах. безприйм. передчасу, до яких входить кількісний числівник + іменник з часовим значенням у супроводі частки у^|же (вже), прислівника-частки те^|пер, те^и|пер, рідше займенника-частки то^|му (останні, як правило, виступають у постпозиції), напр.: у^|же р'ік роб^|л'у на за^|вод'і; те^|пер ^|м'іс'ац' си^|д'у ^|вдома; по^|мерла два ^|роки то^|му.

Словосполучення з ор. часу досить вузько реалізуються у східностепових говірках: готу^|вали ^|л'ітом; ло^|вили зи^|мойу; вста^|вав вечо^|рами.

Не властиві для досліджуваних говірок конструкції з ор. часу неозначеної тривалості, як ^|голодом, вой^|нойу (= під час голоду, під час війни).

Ор. часу в досліджуваних говірках, як і в українській літературній мові, виявляє сильну тенденцію до адвербіалізації. Форми вес^|нойу, ^|вечером, ^|л'ітом тощо відчутно тяжіють до прислівників; випадки вживання з означенням типу ^|п'ізн'ім ^|вечером; ^|ран':ойу вес^|ной і под. тут рідкісні.

Звичайним для аналізованих говірок є також ”специфічний різновид ор. часу”, який вживається для оформлення назв вікових і деяких інших тимчасових станів людей та інших істот при вираженні обставинно-часового значення, напр.: по^|мерли ма^|лен'кими; хо^|дили го^|лодними; ле^|жала ^|форойу.

Відзначена тенденція функціонального взаємозаступлення часових структур: у (в) + З.в. і на + З.в., у (в) + М.в. і на + М.в. (в'ід:а^|ла у той ден' - зро^|била на той ден'; при^|йіхала у ^|ц'ому ^|роц'і - заб'і^|гала на ^|тижн'і); у (в) + З.в. і п'ід час + Р.в. або за + О.в. (б'іду^|вали у роз^|руху - перест^|райівали п'ід час роз^|рухи - суму^|вав за ве^|черейу).

Синтаксис досліджуваних говірок за структурою локативних і темпоральних конструкцій не має відчутних відмінностей від літературної мови, проте їх конкретне наповнення характеризується відмінностями, завдяки яким твориться індивідуальна характеристика синтаксису східностепових говірок.

У п'ятому розділі “Дієслівні словосполучення з іншими обставинними відношеннями” простежуються прийменникові утворення з причиновими, способовими, допустовими відношеннями, а також відношеннями міри і ступеня та мети.

У функції виразника міри і ступеня вияву дії нерідко простежується до + Р.в., зокрема іменників, уживаних у переносному значенні, та деяких кількісно-іменних сполучень при дієсловах різноманітної чинності (ска^|кав аж до ^|неба в'ід ^|радост'і; попо^|йіли ^|гост'і у^|се до крихт ^|чисто; пройн'а^|ла до ду^|ш'і ^|зв'істка).

Конструкції з по + З.в. зі значенням міри й ступеня майже не зустрічаються у східностепових говірках. У поодиноких випадках залежними компонентами таких структур виступають іменники-назви частин тіла, рідше інших конкретних предметів (на^|сунула со^|б'і сукн'у по ко^|л'іна; зада^|вив нас аж по ^|саме ^|горло; вл'із в бо^|лото по ^|пойас; ^|вимив усе гет' по ко^|р'ін:а).

Серед конструкцій зі значенням мети розрізняються: а) на + З.в. іменників із значенням опредмеченої дії типу ве^|с'іл':а, ро^|бота (прийш^|ли ме^|н'і на ^|пом'іч; хо^|т'іли ку^|пит' на хрес^|тини; ко^|пив ^|грош'і на ве^|с'іл':а); б) діалектоспецифічні конструкції, простежувані по всій досліджуваній території, із на + З.в. назв плодів, фруктів, продуктів харчування, одягу і т. п. інших предметів, так чи інакше пов'язаних із споживанням (^|б'ігав в са^|рай і на мед; п'іш^|ла на бузи^|ну; хо^|дили на клуб^|н'іку; зби^|ралас' і^|ти на ^|хворост).

Конструкції з по + З.в. малопродуктивні для східностепових говірок. Простежуються вони більш-менш регулярно лише у поодиноких словосполученнях (п'і^|шов по гри^|би; і^|ду по черем^|шину; ^|б'ігала по ^|воду).

Однією з характерних діалектних особливостей досліджуваних говірок є поширення конструкцій із про + З.в. із семантикою допустовості з різноманітними додатковими відтінками (про ^|мене хот' спа^|л'іт' все це; про то ^|можеш ^|йіхати; про ^|мене за^|буд' до^|рогу до ^|нейі).

Конструкції із на + З.в., О.в. або Р.в. способу, що означають спосіб здійснення, вживані у досліджуваних говірках, бувають трьох різновидів: а) на + непрямі відмінки іменників на означення абстрактних та числових понять, зокрема при дієсловах на позначення придбання, відчуження або будь-якого виконання дії (не ^|стану на ^|ногу; мо^|тав на ^|л'ікот'; ^|пр'али на ^|пр'алку; розр'і^|зали на кус^|ки полот^|но; ка^|талис'а на л'о^|дишки); б) на + З.в. синонімічний з ор. безприйм. способу чи знаряддя (привйа^|зали на в'і^|р'овку ко^|зу; ^|двер'і н'і^|коли не п'ідпи^|рали на ко^|лодку); в) на + З.в. синонімічний з ^|через + З.в., в (у) + З.в. (ди^|вис' не да^|вай пит' на по^|р'іг; не ^|можна да^|ват' на за^|бор і вже ш брат').

Конструкції із способовим відношенням із п'ід + З.в. у досліджуваних говірках рідкісні і малопродуктивні, представлені вони в наших матеріалах всього кількома прикладами (в'ід ^|радост'і ^|пригав аж п'ід ^|кришу; ме^|не мо^|йі друж^|ки т'аг^|ли п'ід ^|руки; зро^|бив ^|лавочки п'ід ^|дерево). Малопродуктивні і рідковживані у досліджуваних говірках також конструкції з в (у) + З.в. способу дії : ми повйа^|зали сно^|пи у три^|кутнички; поск^|ручували в клуб^|ки ^|пр'ажу.

Для аналізованих говірок конструкції із за + З.в. способу, міри й ступеня майже не типові, фіксуються вони лише як спорадичне явище: сво^|го ^|д'іда ста^|рен'кого ^|часто во^|дила за ^|ручку; ^|йіли за двох або за тр'ох.

Нами зафіксовано лише декілька прикладів конструкцій із про + З.в. причини (шче б про ко^|рову ^|чорну ^|хустку о^|д'іла; про сво^|йу ^|чесн'іст' постра^|дав то^|д'і; не о^|д:ав гар^|мошку про ^|в'івц'і ^|втрачен'і).

Конструкції із за + З.в. причини, які функціонують як паралельні до інших конструкцій з причиновим відношенням, зокрема до ^|через + З.в., рідше до із-за + Р.в., у досліджуваних говірках є досить типовим і поширеним явищем (^|лайала за книж^|ки - сва^|рилис'а ^|через го^|роди - ^|викинула о^|д'ожку із-за сест^|ри).

У функції причини, як правило, приводу та підстави, широко вживається за + З.в. іменників найрізноманітнішої семантики при дієсловах за^|битиc'a, йти, ^|йісти, рват', си^|'іт' і под., а також із найбільш загальним значенням “карати” та “заохочувати” типу бит', году^|ват', мо^|рит', об'і^|ц'ат', одсуж^|дат', пома^|гат' (о^|це чув вас ^|кликали за тепло^|с'іт'; ^|шкода ^|ноги бит' за шиш^|ки).

Причинова семантика властива постдієслівній позиції з ^|через + З.в. назв осіб (^|через со^|баку су^|с'іда ^|ц'ілу н'іч не ^|спали; ^|через ^|д'івку моло^|ду не п'і^|ду йа на гар^|бу; ^|через ^|д'іда перетру^|силис'а; ^|через ^|його ^|бросила ^|школу і не дов^|чилас'а). При цьому звичайно не виключаються і конструкції з ^|через + З.в. назв неістот (^|мушу те^|бе ос^|тавит' ^|с'одн'і ^|через ро^|боту; ^|через ту гар^|мошку ^|дома не но^|чуйу; ^|через ту ко^|лоду пола^|мав со^|б'і ^|ногу).

У “Висновках” узагальнено результати дослідження. Склад прийменникових конструкцій, їх валентні можливості у східностепових говірках свідчать про органічну належність досліджуваного діалектного масиву до південно-східного наріччя. Діалектні особливості прийменникових структур простежуються переважно у сфері їх синтаксичного функціонування.

Конструкції з локативними, темпоральними, об'єктними та іншими обставинними відношеннями східностепових говірок здебільшого побудовані за типовими для багатьох українських говірок моделями, проте спільність складу конструкцій східностепових говірок з іншими українськими говірками не завжди виражає їх тотожність в семантичному та функціональному плані.

Синтаксис досліджуваних говірок за матеріалами локативних, темпоральних, об'єктних та інших обставинних конструкцій не має відчутних відмінностей від літеретурної мови, хоча конкретне наповнення моделей має локальні відмінності, що й творить індивідуальний портрет синтаксичної системи східностепових говірок.

Серед конструкцій з просторовими семантичними відношеннями у досліджуваних говірках найширше представлені конструкції з в (у) + М.в., З.в. Конструкції з в (у) + Р.в. на вираження просторових відношень близькості переважно замінюються типовими структурами з прийменниками ^|коло, ^|б'іл'а, край.

Синонімічний ряд, функціонально-смисловою основою якого є значення просторової близькості між дією та предметом, утворюють конструкції з прийменниками ^|б'іл'а, ^|коло, при, ^|близ'ко, ^|поблизу, по^|б'іл'а, неда^|леко в'ід, непода^|л'ік, ^|поруч (з), ^|пор'ад (з), п'ід, край, к'і^|нец'. Серед локативних словосполучень відзначені синонімічні утворення і в мовленні одного діалектоносія: до + Р.в. і у (в) + З.в.; до + Р.в. і на + З.в.; у (в) + З.в. і ^|через + З.в.

Конструкції з прийменниками посе^|редин'і (посе^и|редин'і), в(у)се^|редин'і (в(у)се^и|реди^ен'і) встановлюють синонімічні відношення із словосполученнями з прийменниками в і на. Конструкції з по + М.в. на позначення передачі шляху руху, вживаються паралельно із словосполученнями, в яких залежний компонент виражений локальним ор. безприйм., а також перебувають у синонімічних зв'язках із в + М.в або на + М.в., з деякими семантичними відтінками при дієсловах руху чи дії. Маловживані у східностепових говірках структури з прийменником над + З.в. іменників на позначення певного простору, що виступає межею руху. Такі конструкції замінюються структурами з до + Р.в.

Діалектну специфіку становлять конструкції з прийменниками м'іж (ме^|жи) + О.в. при дієсловах буття, стану та неспрямованої чинності як паралельного до м'іж (ме^|жи) + З.в. Спорадично виявлені конструкції з прийменниками ^|перед, по^|перед(у); ^|проти, навп^|роти (нап^|роти), що мають відтінок міри і способу дії, а також - на^|зустр'іч, ^|навстр'іч.

Локативні прийменникові конструкцій, передусім з ^|через потіснили структури із знах. безприйм., проте прийменникові словосполучення з дієсловами руху, що містять префікси пере-, про-, не усунули вживання відповідних безприйменникових конструкцій, оскільки останні передають своєрідні відтінки просторових значень.

Найбільш активним серед конструкцій на вираження локальних відношень є ор. безприйм. У досліджуваних говірках не зафіксовано ор. безприйм. на позначення отвору, через який проходить рух чи дія. Так званий ор. отвору поступово витіснився словосполученнями з в, кр'із', ^|через. Конструкції з залежним дав. і місц. безприйм. зовсім не представлені у досліджуваних говірках.

Система часових відношень відображає загальну модель об'єктивно існуючих темпоральних відношень. Функцію темпорального детермінанта виконують лексеми часової семантики (найменування частин доби, тижня, місяців року тощо). Нерідко до складу входять іменники нечасової семантики. Відзначена тенденція функціонального взаємозаступлення часових структур: у (в) + З.в. і на + З.в., у (в) + М.в. і на + М.в.; у (в) + З.в. і п'ід час + Р.в. або за + О.в.

Система словосполучень з об'єктними відношеннями в основі своїй така ж, як і відповідна система української літературної мови: у більшості випадків синтаксичні функції відмінків досліджуваних говірок не виявляють істотних діалектних відмінностей. Однак у функціонально-синтаксичній системі відмінків у безприйменникових конструкціях окремих груп східностепових говірок простежуються деякі особливості:

- у конструкціях з Р.в. виявляється вживання род. партитивного у функції суб'єкта-підмета;

- зберігаються конструкції з так званим Р.в. об'єкта-межі при дієсловах з префіксами до-, по- та безпрефіксного ^|братис'а, а також род. аблативним при дієсловах зі значенням побоювання, неприязні, що співідносяться з в'ід + Р.в.;

- виділяються структури з род. непрямого об'єкта, у яких род. безприйм. з функціонально-семантичного боку співвідноситься з до + Р.в.;

- досить широко вживаються конструкції із знах. віддаленого об'єкта при дієсловах ка^|зат', гово^|рити, сва^|рит', за^|бут', споми^|нат', пов'іству^|вати, рідше - з дієсловами даро^|ват', пла^|тит', слу^|жит', ^|в'іруват';

- найчастіше вживається ор. обмеження при дієсловах на позначення повторюваних чи колоподібних переміщень об'єкта;

- серед конструкцій із знах. стану дуже рідко простежуються словосполучення, які співвідносяться з в (у) + Р.в. об'єкта; рідко замість загальновживаного на + З.в. об'єкта простежується знах. віддаленого об'єкта при дієсловах раптової дії; малопродуктивні конструкції із ор. засобу; майже зовсім не простежуються словосполучення з ор. назв осіб у функції засобу при перехідних дієсловах; загалом не характерні конструкції з власне ор. матеріалу.

У східностепових говірках конструкції з іншими обставинними відношеннями, крім темпоральних і локативних, досить вузько репрезентовані і становлять у структурно-семантичному відношенні досить строкату картину.

Типовим явищем у досліджуваних говірках є конструкції із за + З.в. причини як паралельні до ^|через + З.в., рідше до із-за + Р.в.

Діалектоспецифічними конструкціями по всій досліджуваній території виявляються - на + З.в. назв плодів, фруктів, продуктів харчування, одягу тощо у функції об'єкта мети. Конструкції з по + З.в. мало продуктивні для східностепових говірок. У функції способу дії також дуже рідко простежуються конструкції з над + О.в.; ^|через + З.в.; в (у) + З.в. і майже не типові - за + З.в., які фіксуються як спорадичне явище. У функції причини обмежене використання структур із на + З.в., які витісняються переважно конструкціями із ор. безприйм. та конструкціями із про + З.в.. Діалектоспецифічним явищем є структури з на + З.в. при у^|мерти та без + Р.в.

Отже, діалектні особливості прийменникових структур простежуються переважно у сфері їх синтаксичного функціонування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВІДБИТО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Семантика і функції безособових речень у говірках Донеччини // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 8. - Донецьк: Дон НУ, 2001. - С.221-225.

2. Часові безприйменникові конструкції у східностепових говірках Донеччини // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка: Зб. наук. праць. - № 12. - 2001. - С.227-234.

3. Дієслівні конструкції з об'єктними семантичними відношеннями у східностепових говірках // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 10. - Донецьк: Дон НУ, 2002. - С.182-189.

4. Конструкції з приймеником на + знах. відм.: семантика і синтаксичні функції у східностепових говірках // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 11. - Донецьк: Дон НУ, 2003. - С. 536-545.

Размещено на Allbest.ru