Динаміка лексичних норм в українській лексикографії ХХ століття

Зіставлення тлумачення слів у лексикографічних працях різних часових зрізів дало підставу для виокремлення п'яти основних типів семантичної трансформації слова, таких як: семантичні зміни у словах з однаковою кількістю значень; розширення семантичної структури слова; звуження семантичної структури слова; процеси утворення і зникнення омонімії; комплексні якісні модифікації значення слова.

У випадках, коли лексична одиниця не змінює загальної кількості значень або ж залишається моносемічною, у семантичній структурі слова чи окремого ЛСВ простежили кілька видів змін: поглиблення тлумачення; узагальнення значення; модифікацію значення; зміну позиції трактування значення у словниковій статті, висунення інших значень на роль основного. Наприклад, модифікації значення зазнало слово грудень. Ця лексична одиниця з архісемою "назва місяця" зберегла родове значення, а змінила видове. У СГ слово маніфестоване зі значенням "ноябрь" (СГ, І, 332). У словниковій дефініції зауважується, що воно "употребляется въ этомъ значеніи издавна". Уживання лексеми підтверджується цитатою із "Повісті минулих літ". З аналогічним семантичним наповненням слово зафіксоване і в інших лексикографічних працях, таких як "Словарь росийсько-український" М. Уманця та А. Спілки, "Русско-малороссийский словарь" Е. Тимченка; у календарях "Рідного Краю" на 1907 рік, "Просвіти" на 1908 рік. Лише наприкінці словникової статті СГ вказано, що у галицьких календарях грудень - це "декабрь". У ХХ ст. утвердилося узвичаєне для наших сучасників значення. РУС-37 перекладає з російської мови декабрь як грудень, а СУМ подає таку семантизацію слова грудень: "Назва дванадцятого місяця календарного року" (СУМ, ІІ, 179).

Наочному увиразненню динаміки змін у значеннєвому наповненні словникового складу сучасної української літературної мови сприяє запропонована нами система формул, моделей і схем трансформацій семантичної структури слів. Так, зміни семантичної структури слова пасія відбулись за моделлю "2 ЛСВ (СГ) > 2 ЛСВ (СУМ) > 1 ЛСВ" (СІС-2000-П, СІС-2000-МШ). Слово латинського походження пасія (від лат. passio - страждання, пристрасть) у СГ зафіксоване із двома значеннями. У семантичній структурі слова перше місце посідає ЛСВ "пассія, особое церковное служеніе, совершаемое въ первыя 4 недЋли Великаго поста, по пятницамъ, и состоящее въ чтеніи страстныхъ евангелій", а друге - "гнЋвъ, раздраженіе" (СГ, ІІІ, 99).

У СУМі семантичне наповнення слова пасія представлене таким чином: "1. заст. Любов, пристрасть. Як фаховий і незвичайно здібний слюсар-самоук, він попросту мав пасію до відчинювання замків (Фр.); // розм. Предмет кохання, пристрасті; коханий, кохана… 2. діал. Гнів" (СУМ, VІ, 86). Перша позиція відводиться ЛСВ (відсутньому у СГ), що репрезентований як архаїзована лексико-семантична одиниця (із позначкою заст.), і мікрозначенню із стилістичною позначкою розм. Перше значення слова пасія із СГ уже належить до розряду семантичних елімінантів, оскільки СУМом не фіксується; друге значення кодифіковане як діалектне - із обмежувальною позначкою діал.

Наприкінці століття лексикографічні праці маніфестують звуження семантичного обсягу слова, перетворення його на моносемічну одиницю: пасія "людина, яку пристрасно кохають, за якою упадають" (СІС-2000-П, 717); "предмет кохання, пристрасті, жаги" (СІС-2000-МШ, 424). Поетапність протікання семантичних трансформацій слова пасія відображає формула "2

ЛСВ - 1 ЛСВ + 1 ЛСВ -1 ЛСВ = 1 ЛСВ"

Встановлено, що у процесі функціонування слово потенційно може ставати носієм цілком несподіваних значень.

У четвертому розділі "Стилістична транспозиція лексичних одиниць" детально розглянуто типові зміни стилістичних характеристик номенів. Модифікації стилістичного статусу слів у кодифікаційних працях української мови відбулись за такими напрямами, а саме: 1) нейтралізація стилістичного забарвлення слова чи ЛСВ, 2) розвиток стилістичного забарвлення слова чи ЛСВ і 3) перерозподіл між різними групами стилістично забарвленої лексики.

Діапазон стилістичних змін дуже широкий: активно проходять процеси термінологізації і детермінологізації лексики, зміни соціальних конотацій, переорієнтації номінацій, актуалізації та пасивізації лексико-семантичних засобів.

Поширений напрям стилістичної транспозиції в українській літературній мові - набуття загальновживаними лексичними одиницями стилістичного забарвлення в результаті їх термінологізації. Уже перейшовши до розряду термінів, окремі лексичні одиниці зазнають передислокації на стилістичній шкалі: відбувається перенесення готових термінів з однієї дисципліни в іншу з повним чи частковим переосмисленням. Пор.: аппозиція (лінгв.) (УРС) - аппозиція (лінгв., біол.) (РУС-68, СУМ, СІС-85, СІС-2000-П), аритмія (мед.) (УРС, РУС-68, СУМ) - аритмія (мед., літ.) (СІС-2000-П), афікс (лінгв.) (УРС, РУС-68, СУМ) - афікс (мовозн., матем.) (СІС-2000-П), дивергенція (біол., лінгвіст.) (СУМ) - дивергенція (біол., анат., матем., мовозн.) (СІС-2000-П).

Аналіз стилістичних позначок у кодифікаційних реєстрах засвідчує коливання стилістичного маркування окремих номенів (таблиця 1). В одних лексикографічних працях слова репрезентуються як стилістично марковані, а в інших - без будь-яких позначок.

Таблиця 1 Коливання стилістичного маркування лексичних одиниць у словниках української літературної мови

Усе це дає підстави для судження (мабуть, апріорного та апостеріорного водночас), що кожна кодифікаційна праця відбиває суб'єктивні погляди авторів, а проблема критеріїв нормативності, що об'єднує вивчення різних специфікацій лексичної одиниці (у тому числі й стилістичних характеристик), залишається однією з найскладніших у галузі лексикології, культури мови та лексикографії.

Cеред модифікацій конотативного статусу слів вирізняються продуктивністю зміни соціальних конотацій. Конотативні трансформації репрезентуються такими трьома тенденціями, як: 1) нейтралізація маркованої лексики (модель "- > 0": власник, підприємництво, комерція; модель "+ > 0": перебудова, прискорення); 2) розвиток конотативного забарвлення слів (модель "0 > -": гуртожиток, комуналка, казарма; модель "0 > +": храм, вінчання, вівтар); 3) кардинальна (часто діаметрально протилежна) зміна конотативного статусу слів (модель "+ > -": сталінський, соцреалізм, атеїзм; модель "- > +": національний, багатопартійність, дисидент). В епіцентрі досліджуваних процесів перебуває суспільно-політична і сакральна лексика.

Однозначну кваліфікацію конотативно забарвленої лексики ускладнює суб'єктивний чинник, оскільки "оцінка" маркованості слова людьми різного віку, рівня культури, соціального статусу далеко не тотожна. У зв'язку з неоднаковим ставленням до денотата різних верств населення (а розшарування у соціумі дуже велике) слова можуть містити оцінний компонент полярного маркування - позитивний і негативний.

Для демонстрації специфіки дослідження зміни соціальних конотацій на основі лінгво-інформаційного підходу представлено електронну форму цифрових кодів бази даних. Якщо слово змінило конотативний статус з позитивного на негативний, йому призначається код "9". Водночас для кожного номена передбачено три кодових назви, що відображають різний ступінь потрібного для дослідника узагальнення. Зокрема, для слова бізнес можна вибрати код "1" (зміни соціальних конотацій) чи застосувати детальнішу градацію - код "2" (нейтралізація маркованої лексики), код "3" (модель зміни соціальних конотацій "- > 0").

Суть процесу переорієнтації номінацій полягає у тому, що слова, які позначали раніше реалії зарубіжної чи дорадянської дійсності, починають вживатися для номінації радянської чи сучасної (в умовах незалежної України) дійсності. В українській літературній мові ХХ ст. процес переорієнтації номінацій відбувався двічі: на початку радянської доби і у 90-х роках, у період творення державності. У теперішній час до групи переорієнтованих одиниць належить економічна лексика (магнат, монополія, біржа, брокер, акція, санація, супермаркет), суспільно-політична лексика (імпічмент, скаут, тоталітаризм, мілітаризм, опозиція, страйк, лобі), адміністративна лексика (губернатор, мер, департамент, бюрократ), лексика, пов'язана з освітньою сферою (гімназія, ліцей, коледж, бакалавр, магістр) та ін.

Відомо, що в окремі періоди життя суспільства деякі слова (а інколи й цілі шари лексики) використовуються активніше, ніж інші. Наприклад, у час Української державності актуалізувалось слово пластун на позначення учасника молодіжного об'єднання. Досі такий ЛСВ лексикографічні праці не фіксують.

До реактивованих лексем належать номени, що кодифіковані у СУМі з подвійним чи навіть потрійним стилістичним маркуванням: благочестивий "книжн., заст. 1. Який додержується приписів релігії, побожний, набожний… 2. Належний до православної віри…" (СУМ, І, 195)", добродійка "заст., розм. Жін. до добродій…" (СУМ, ІІ, 324), світлина "зах., заст. Фотографія" (СУМ, ІХ, 92), потяг "заст., поет. Поїзд (у 1 знач.)" (СУМ, VІІ, 436), ратувати "заст., уроч., рідко. Те саме, що ратоборствувати 2" (СУМ, VІІ, 454).

Процес, протилежний актуалізації, - пасивізація деяких шарів лексики - також зумовлений зміною суспільно-політичного ладу, соціально-економічними перетвореннями в Україні. У теперішній час спостерігається деактуалізація лексичних елементів із тематичних множин суспільно-політичної, ідеологічної і тієї частини економічної лексики, яка характеризувала соціалістичну епоху. Живі лексико-семантичні процеси створюють нове взаємовідношення активного і пасивного лексичного фонду, формують нові стилістичні відтінки лексичних одиниць.

У п'ятому розділі "Стабільність і мобільність окремих ділянок лексико-семантичної системи" в ракурсі динамічних лексико-семантичних процесів на матеріалі словників проаналізовано тематичні групи побутової і богословської лексики; досліджено статус лексики Т. Шевченка в українській літературній мові кінця ХХ ст.; простудійовано специфіку кодифікації темпоральної лексики та особливості реалізації номенів часу в поетичному контексті.

Лексико-семантична система найшвидше реагує на трансформації у суспільно-політичному, економічному та духовному житті мовців. Проте цей постулат не є абсолютним щодо усього словникового складу. Доведено, що різним лексичним нормам властивий далеко не однаковий показник стабільності і динамічності. В українській літературній мові темпоральна лексика змінюється мало, зате побутова лексика оновлюється швидко. На кожному синхронному зрізі літературної мови тематична група побутової лексики кількісно і якісно відрізняється від попереднього стану. Зокрема, велику кількість нових лексем усіх тематичних підмножин побутової лексики кодифікує РУС-37. Це - найменування приміщень, назви, що стосуються їх будівництва та оздоблення інтер'єру (фойє, штора, черепиця, шифер); номени меблів (табурет, трюмо); найменування, що стосуються упорядкування території (парк, сквер, траса, тротуар, фонтан, шосе); назви квітів, вазонів (хризантема, фуксія); транспортних засобів (автобус, тролейбус, таксі); продуктів харчування, страв і напоїв (омлет, рагу, редиска, ром, салат, сандвіч, сарделька, ситро, сосиска, торт, фарш, чорнослив, шашлик, шоколад); посуду (цукорниця, термос); одягу (комбінезон, сарафан, светр, труси, шарф); тканин (штоф, сатин, ситець, шифон, трикотаж); побутових електроприладів, радіо- і телеапаратури (пилосос, радіо, радіоприймач, телевізор, телефон); найменування, що стосуються сфери послуг (ательє, поліклініка, профілакторій, ресторан, солярій, універмаг) та ін.

Хоча за лексикографічними працями зручно простежити, які елементи архаїзувались, а які ввійшли у вжиток, проте виявляється типовий недолік кодифікації - запізніла фіксація у словниках лексем, що уже тривалий час повновартісно функціонують у мові.

Обсервовані семантичні мікрогрупи богословської лексики демонструють, що цьому тематичному об'єднанню властива розгалужена інфраструктура. На прикладі цієї лексичної множини висвітлено вплив марксистсько-ленінського атеїзму на тлумачення слів, їх стилістичне маркування у кодифікаційних реєстрах.

У п'ятому розділі аналіз певних лексичних множин (тематичних груп словникового складу, лексики творів окремих письменників - Т. Шевченка, Л. Костенко), розгляд лексичних одиниць у словнику та реалізації лексичних норм у художніх текстах ґрунтуються на нестандартному підході до студіювання кожної з обсервованих груп. Це передусім детерміновано прагненням представити найрізноманітніші вияви динамічних рис, притаманних слову як одиниці лексико-семантичної системи мови, змоделювати напрями досліджень лексики в діахронії та синхронії, репрезентувати різні аспекти вивчення кодифікації та реалізації лексичних норм. На прикладі поетичної мови Л. Костенко встановлено, що, функціонуючи у художній мові, слово набуває певних естетичних оцінок, видозмінює семантику, розширює усталену сполучуваність.

Запропоновані у дослідженні хронологічні параметри номенів (час появи у словниках чи виходу з літературного вжитку) є логічним доповненням комплексу семантичних і функціональних ознак лексичних норм, дають можливість простежити поетапність змін у словниковому складі літературної мови, цілісно охарактеризувати процеси нормування і кодифікації, сприяють об'єктивній оцінці тенденцій мовного поступу.

Одержані в процесі дослідження результати є підставою для таких загальних висновків:

1. Літературна мова - явище історичне. Сутність її визначається складними співвідношеннями загальнонаціонального і літературного у межах єдиної національної мови, динамічною взаємодією із позалітературними сферами мовлення на різних історичних етапах. Для дослідження стану літературної мови важливою є характеристика літературної норми.

Концептуально сформульовано теоретичні засади вивчення лексичних норм літературної мови. Специфіка динаміки літературних норм, адекватність їх відображення у кодифікації є основою для структурно-історичної диференціації періодів історії літературної мови.

Доведено, що розрізнення понять норми і кодифікації дає можливість глибше і точніше зрозуміти динамічні тенденції у літературній мові, усвідомити завдання кодифікації, її значення для сучасного стану літературної мови та перспективного розвитку.

Виокремлено два підходи до проблеми нормалізації літературної мови. Перший полягає в абсолютизації спонтанного розвитку мови, у тому числі й спонтанного процесу уніфікації узусу; роль нормалізаторів зводиться лише до фіксації й узагальнення усталеного узусу. Другий визнає свідому кодифікацію і припис мовних норм.

Встановлено, що процеси нормалізації лексико-семантичної системи не проходять в автономному режимі щодо інших рівнів мови. Так, упорядкування варіантності лексичних норм, зокрема їх стилістичного маркування у лексикографічних працях, тісно переплітається з удосконаленням стилістичної системи. Паралельно реорганізації у стилістичній системі виникають як внутрішня реакція на розширення функцій літературної мови і сфер її обслуговування.

Стан української національної мови визначається загальними особливостями мовної ситуації в державі і тенденціями розвитку її літературної мови.

2. Аргументовано, що порівняльний аналіз репрезентації лексичних одиниць у словниках різних періодів ХХ ст. - ефективний спосіб вияву динамічних змін у лексико-семантичній системі літературної мови. Запропоновані у роботі хронологічні параметри номенів (час появи у словниках чи аутування із них) доповнюють традиційні характеристики лексем, усталені в сучасному мовознавстві.

Суть інтродукції номенів до реєстрів нормативних словників чи елімінації лексем можна розглядати, з одного боку, як процес розвитку і збагачення мови в певний історичний період, а з іншого - як результат уточнення тезауруса відповідно до нових лексикографічних завдань і принципів.

Практично доведено, що багатоаспектному вивченню розвитку словникового складу на основі лексикографічних джерел сприяє використання інформаційних технологій. Створена інформаційна система "Lingua" маніфестує характеристики змістової, формальної та функціональної сторін одиниць лексико-семантичної системи української літературної мови у столітньому діапазоні. Такий спосіб репрезентації обсервованих лінгвальних фактів унаочнює усі етапи дослідження: зіставлення окремих явищ за певними параметрами, виявлення різноманітних кількісних і якісних динамічних змін у словниковому складі та ін.

3. Теоретично обґрунтовано, що поповнення і збагачення номінативного фонду української мови - процес динамічний і відкритий. Упродовж ХХ ст., особливо в роки революційних перебудов соціуму, у час потужного науково-технічного прогресу, різко зростав обсяг словника. Нові поняття, процеси, сфери вимагали нових найменувань. Мовний простір заполонили запозичення з інших мов, міцно вкорінювались кальки з російської, боролись за місце у літературній мові діалектні варіанти. Усе це розширяло надлишкову варіантність у сфері слововживання.

У літературній мові залишається завжди актуальною проблема співвідношення свого і чужого, національного, інтернаціонального та ареального. Фактично вона розкриває сутність нормалізаційної діяльності і мовної політики.

Дослідження динаміки лексичних норм української літературної мови за останні сто років засвідчує, що зближення норми з масовим узусом у результаті процесів демократизації призводило до збільшення кількості варіантів, тоді як на етапі стабілізації відбувався строгий відбір співвідносних форм з урахуванням системних можливостей їх існування. За нашими спостереженнями, великою варіантністю відзначаються вокабулярії СГ, РУСу-24-33. На противагу їм РУС-37 виразно зменшує варіантні ряди окремих лексичних норм. Становлення і розвиток норм літературної мови характеризуються перманентним процесом селекції та елімінації варіантів, наявних у мовній системі. Це шлях до перетворення дескриптивної норми у прескриптивну.

4. Комплексний аналіз елімінантів дає можливість констатувати, що семантизація застарілих слів у кодифікаційних працях моделює для сучасних поколінь елементи побуту, фрагменти повсякденного життя українців у минулі часи. Численну групу становлять архаїзовані назви осіб, розподілені у дослідженні на множини за диференційними ознаками. Ретроспективний аналіз підтверджує гіпотезу, що лексикографічні праці завжди відтворюють тезаурус певної епохи.

5. У процесі історичного розвитку українська літературна мова перебуває у постійній взаємодії з діалектами. Для параметризації цього процесу слугує типологія діалектизмів за мірою їх освоєння у літературній мові, сформульована на лексикографічному матеріалі. У її межах діалектизми з нульовим потенціалом - це діалектні слова, не представлені у кодифікаційних реєстрах, із середнім потенціалом - діалектні слова, що супроводжуються у лексикографічних працях обмежувальними позначками, із найвищим потенціалом - діалектні одиниці, асимільовані літературною мовою, які зафіксовані у словниках, де не подається стилістичне маркування.

Встановлено, що динамічні риси (а саме - модифікації якісного типу) найбільшою мірою виявляються у зміні семантичної структури діалектних слів при переході їх у лексику літературної мови; у змістовому наповненні літературного слова внаслідок інтродукції ЛСВ діалектного походження; у лексико-семантичній системі літературної мови з новим регіональним елементом.

У процесі нормування діалектних лексичних явищ актуалізується значення територіального критерію літературної норми і критерію авторитетних письменників.

6. На лексикографічному матеріалі доведено, що виникнення нових семантичних відтінків і розширення семантичної структури слів належить до поширених явищ у процесі оновлення слів різних лексичних категорій сучасної української мови. Уживання слова із новим значенням завжди пов'язане зі зміною ряду його лексичної сполучуваності. Лексичне значення детермінується не тільки співвіднесеністю слова з відомими реаліями, але й тими парадигматичними і синтагматичними відношеннями, які формують функціональне поле конкретної лексеми. Переносні значення у загальновживаних словах становлять істотну частину семантичних новацій досліджуваного періоду. Перенесення значень на основі подібності чи суміжності предметів та ознак сприяє розширенню засобів номінації, як і засобів експресивного вираження. Аналіз семантичних інновацій засвідчує, що семантичне оновлення словника хоч і вирізняється високою продуктивністю, однак поступається першістю новим лексемам - неологізмам.

Внаслідок семантичного розвитку слова окремі його ЛСВ можуть набувати автономності. Тоді відбувається розщеплення полісеманта на омоніми.

7. Дослідження динамічного аспекту кваліфікації стилістично маркованих лексичних одиниць сучасної української літературної мови на матеріалі аналізу лексикографічних праць виявило різнобіжні стилістичні процеси, такі як: втрата стилістичного забарвлення певними групами слів, нейтралізація стилістично маркованих ЛСВ, переміщення номенів зі складу нейтральної лексики до об'єднань стилістично забарвленої лексики, розвиток стилістичного забарвлення у ЛСВ, обмін між множинами стилістично маркованих номенів. Лексикографічні стилістичні позначки маніфестують оцінку мовної одиниці щодо функціонально-стилістичного статусу у лінгвосоціумі. Лабільність нормативно-стилістичних меж і градацій загальнонародного слововживання неминуче породжує суперечності в стилістичній оцінці словникових одиниць, особливо тих, які перебувають на дотичних ділянках різних шарів, розрядів і функціональних сфер. Часто простежується запізніла фіксація у лексикографічних працях уже сформованих стилістичних норм. Така неадекватність кодифікації реальній мовній практиці пояснюється широким діапазоном стилістичних характеристик лексем (не просто вибором із двох параметрів "нормативне явище - ненормативне явище"), більшою динамікою перебігу стилістичних процесів.

8. Словниковий склад мови характеризується усіма системними ознаками: є цілісною організацією, яка членується на окремі ділянки (множини, підмножини), має досить складну внутрішню ієрархію; ділянки лексико-семантичної системи не ізольовані одна від одної, між ними існують різнобічні зв'язки. Загалом системність лексики полягає не просто в об'єднанні окремих лексичних множин, а в координації процесів, що відбуваються у їх складі.

Аргументовано, що сучасний опис множин лексичних одиниць у динамічному аспекті завжди повинен поєднувати у собі системний підхід з історичними коментарями змін і трансформацій відношень, характерних для даної групи.

Здійснене дослідження підтверджує істинність положення про комплексну дію екстра- та інтралінгвальних чинників на розвиток лексико-семантичної системи сучасної української літературної мови. Вплив соціальних факторів на мовні явища досить складний і багатоступеневий за формою. Проте на лексичному рівні залежність лінгвальних фактів від соціальних більш очевидна.

Ілюстрації (контексти уживання номенів) у словникових статтях лексикографічних праць різних періодів засвідчують помітну роль мовотворчості українських письменників у процесі розвитку лексичних норм. Наприкінці століття найбільш активну позицію у сфері свідомої обробки та кодифікації мови займають мас-медіа. Зростає значення рівня мовного забезпечення нових інформаційних технологій, зокрема комп'ютерних систем.

Цілком очевидно, розвиток лексико-семантичної системи визначається загальними тенденціями розвитку мови, передусім протилежними одна одній тенденціями - до регулярності (тобто до більшого автоматизму) і до експресивності (тобто руйнування автоматизму). Обидві названі тенденції діють на всіх рівнях мови, проте виявляються там специфічно і тому мають відмінні наслідки - неоднаково впливають на долю слова як одиниці різних лінгвальних рівнів.

Демократизація суспільства і пов'язана з нею демократизація літературної мови впливає на модифікацію статусу літературних норм. Ці зміни особливо відчутні в українській мові періоду державності (90-ті роки). Інтенсифікувався процес оновлення лексико-семантичного складу сучасної української літературної мови, що виявляється в активізації словотворення, запозичень, у семантичних трансформаціях уже реально засвідчених у мові слів. Поглиблюється розрив між динамічністю літературних норм і статичністю їх кодифікації. Нові лексикографічні видання повновартісно не репрезентують стану і статусу норм літературної мови, особливо лексико-семантичних. Актуалізується проблема врегулювання семантичного і стилістичного поля літературної мови і, закономірно, фіксації цих специфічних рис лексичних одиниць у кодифікаційних реєстрах.

9. Соціальні процеси передусім відбиваються на змінах у мовному узусі. Саме узус миттєво реагує на трансформації у різних сферах функціонування мови, на формування, становлення та соціальну стратифікацію лінгвальних норм.

Детальна обсервація реєстру СГ свідчить, що на початку ХХ ст. в українській мові існували вже досить вироблені норми навіть за відсутності нормативних наукових граматик і словників. Такі факти підтверджують значення мовного зразка для процесів нормування. Узус забезпечує постійне надходження до системи мови нових елементів, постачає додатковий матеріал, який створює базу для численних варіантних реалізацій. Кількісні накопичення переходять у якісні інновації. В умовах активних узуальних модифікацій синтагматика набуває здатності впливати на парадигматику, вектор дії мовних взаємовідношень змінюється із горизонтального напрямку на вертикальний. Така модель репрезентує типові вияви мовної динаміки.

Інноваційні явища в українській літературній мові не призводять до руйнування системи; вони відображають зміни продуктивності й активності номінативних зразків, безпосередньо пов'язаних з модифікацією умов суспільної комунікації, з новими предметами і поняттями, з поглядами та смаками мовців. За всіх радикальних змін, які відбуваються у мові загалом і в її лексико-семантичній системі зокрема, основна частина лексичних норм усе-таки залишається стабільною. Незважаючи на постійний розвиток й удосконалення, мова як засіб зв'язку між різними генераціями її носіїв в цілому не набирає якісно нових форм і змісту, залишається, так би мовити, непорушною. Через те, що завжди з'являється більше слів, ніж зникає старих, кожне наступне покоління може розуміти мову попереднього покоління.

Вимогу стабільності слід узгодити з природною мінливістю, яка властива мові як соціальному явищу історичного характеру. Цьому відповідає принцип еластичної (гнучкої) стабільності (pruzna stabilita), сформульований у чеській лінгвістиці, а також принцип динамічності, яким послуговуються в українському мовознавстві.

10. Результати проведеного дослідження динаміки лексичних норм української літературної мови ХХ століття дають змогу накреслити конкретні напрями майбутніх студій лексико-семантичних процесів у діахронії та синхронії, слугуватимуть методологічною основою для реєстрації різних типів змін кодифікованих лексичних норм.

Створена автоматизована інформаційна система "Lingua" сприятиме розвитку засад україномовної комп'ютерної лексикографії, оскільки дозволяє одержати принципово нові лексикографічні продукти: характеристику динаміки розвитку словникового складу літературної мови, базу даних з лексикографічною історією слів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття. - Тернопіль: Астон, 2002. - 352 с.

2. Оновлення складу побутової лексики української літературної мови (на матеріалі кодифікаційних праць) // Славістичні записки: Науковий журнал Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти. - 1999. - № 1. - С. 59-63.

3. Особливості функціонування темпоральної лексики в поезії Ліни Костенко // Південний архів (філологічні науки): Зб. наук. пр. - Вип. 5-6. - Херсон: Айлант, 1999. - С. 188-197.

4. Тенденції нормативних змін лексики сучасної української літературної мови // Наукові записки: Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - Вип. 2. - С. 73-80.

5. Архаїзми у словниковому фонді української мови // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 4. - С. 139-149.

6. Детермінологізація лексики сучасної української літературної мови // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. / За заг. ред. Л.А. Лисиченко. - Харків, 2000. - Вип. 5. - С. 95-104.

7. Особливості репрезентації сакральної лексики в українській лексикографії // Мандрівець. - 2000. - № 5-6. - С. 47-50.

8. Процес архаїзації лексичних одиниць у сучасній українській літературній мові // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2000. - Вип. 2. Ч. 1. - С. 234-244.

9. Теоретичне під‡рунтя нормування лексики української літературної мови періоду українізації (20-ті - поч. 30-х рр. ХХ ст.) // Мандрівець. - 2000. - № 1 - 2. - С. 25-30.

10. Динамічні процеси у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця ХХ століття // Філологічні студії: Наук. часопис. - Луцьк, 2001. - № 4. - С. 100-107.

11. Діалектна лексика у нормативних словниках української літературної мови // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. пр. - Вип. 4: Українське і слов'янське мовознавство. - Ужгород: Ужгородський національний університет, 2001. - С. 490-493.

12. Мовна норма і кодифікація: теоретичний ракурс // Система і структура східнослов'янських мов: До 200-річчя з дня народження В. І. Даля: Зб. наук. пр. / Редкол.: В. І. Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Т-во "Знання" України, 2001. - С. 203-214.

13. Назви продуктів харчування у нормативних словниках української мови // Культура слова. - К., 2001. - Вип. 57-58. - С. 65-72.

14. Процес переорієнтації номінацій в сучасній українській літературній мові // Вісник Луганського держпедуніверситету імені Тараса Шеченка: Філологічні науки. - Луганськ, 2001. - № 4 (36). - С. 168-176.

15. Репрезентація в українській лексикографії процесів утворення і зникнення омонімії // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2001. - Т. ХХIV. - С. 235-244.

16. Стилістична транспозиція лексичних одиниць сучасної української літературної мови // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 117-118. Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 105-117.

17. Термінологізація лексичних одиниць сучасної української літературної мови // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2001. - Т. ХХVІ. - С. 255-268.

18. Трансформація синтагматичних і парадигматичних зв'язків між словами сучасної української літературної мови // Вісник Луганського держпедуніверситету імені Тараса Шеченка: Філологічні науки. - Луганськ, 2001. - № 2 (34). - С. 149-157.

19. Специфіка семантичного оновлення словникового складу української літературної мови // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2001. - Т. XXVIII. - С. 237-248.

20. Взаємодія літературної мови й діалектів на лексико-семантичному рівні // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В. І. Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Знання, 2002. - С. 231-238.

21. Використання інформаційних технологій для дослідження динаміки лексичних норм сучасної української літературної мови // Мандрівець. - 2002. - № 1. - С. 54-61.

22. Типологія змін семантичної структури слова // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ: Вид-во ЛДПУ "Альма Матер", 2002. - № 4 (48). - С. 40-48.

23. Культуромовні аспекти наукової спадщини М. Грушевсько-го // Михайло Грушевський - погляд із сьогодення: Наукові записки Тернопільського державного педагогічного інституту. Серія: Історія. - Вип. 5. - 1997. - С. 150-152.

24. Осмислення динамічності лексичної системи у процесі формування мовної особистості філолога // Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти: Зб. матеріалів Всеукраїнської наукової конференції "Українська мова в освіті" / Ред.-упоряд. Василь Ґрещук. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 61-63.

25. Статус лексики творчого дискурсу Т. Шевченка в українській літературній мові кінця ХХ століття // Тарас Шевченко і українська культура ХХІ століття: Зб. наук. пр. за матеріалами Всеукраїнського симпозіуму. - Кам'янець-Подільський, 2000. - C. 112-118.

26. Струганець Л.В. Зміни соціальних конотацій лексичних одиниць української літературної мови у контексті суспільно-політичних трансформацій лінгвосоціуму // Мова і культура нації: Наук. зб. - Тернопіль, 2001. - С. 160-168.

27. Струганець Л.В. Моделювання динаміки лексичних норм літературних мов за допомогою комп'ютерного програмування // Мова у слов'янському культурному просторі: Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції. - Умань: Графіка, 2002. - С. 76-77.

Размещено на Allbest.ru