Семантико-синтаксична структура текстів українських замовлянь

Початковими елементами замовлянь складної структури є найчастіше синтаксичні конструкції, що характеризують хворобу (сама недуга називається, як правило, у звертанні). Такими конструкціями є як комунікати - поширені звертання, так і реченнєві одиниці. Подібні висловлення-характеристики значно поширюють та ускладнюють текст замовляння, їх кількість може сягати кількох десятків. Основне завдання мовця - якнайдетальніше перелічити різні види, якості хвороби. Недуга характеризується за різними ознаками: причиновими, часовими, речовинними, симптоматичними: “Ви сухоти колючі і болючі, і тошнючі, і шляхові, і вітрові, і степові, і водяні, і пристрітні, і з'їдені, і спиті, і подумані, і погадані, і промовені, і приговорені!”

У другій структурно-смисловій частині замовлянь складної структури магічні словесні формули ускладнюються за рахунок кумулятивних ланцюжків назв частин тіла, звідки виганяється хвороба. Їх кількість також варіюється досить широко, але набір елементів схожий у замовляннях від різних хвороб: “Я вас вимовляю, на біле яйце викликаю, з рук, з ніг, з кряжем, з плечей, з писків, з висків, з черепа, з мозгів, з почок, з мочовика, з льогків, з-під льогків, з жолудка, з-під жолудка, з селезінки, з-під селезінки, з червоної крові, з жовтого тіла. Я тебе виговораю і заклинаю в гарячку не кидати, коло тіла не в'ялити, синіх жил не сушити” (замовляння від пристріту).

Місце відсилання недуги характеризується через поєднання однорідних локативів і підрядних місця, в яких змальовується “не-цей”, “інший” світ, що лежить або в хащах, або в болотах, або на морі. Це передусім світ, у якому неможливі звичні й звичайні в “нормальному” світі дії: “Розійдися і по полям, і по морям, і по лісам, де люди не ходять, де вітер не віє, де собаки не брешуть, по лугам, по очеретам, де хати пусті і де замки пусті” (замовляння від бешихи).

У підрозділі 3.5. “Звертання в текстовій структурі замовлянь” характеризуються семантичні й структурні особливості звертань у текстах українських замовлянь. Загальна семантико-синтаксична функція звертання - називання адресата мовлення - у дискурсивному просторі замовлянь зазнає певної трансформації. Функція звертання в замовляннях - через називання позначити, ствердити, посилити “буттєвість” названого: повноцінне спілкування можливе лише між реально присутніми в комунікативній ситуації мовцями. Звертання виступають, таким чином, одним із мовних засобів уособлення й персоніфікації.

Звертання в замовляннях пов'язані, як правило, з усіма висловленнями тексту і становлять у багатьох випадках окремі вокативні висловлення. Вони є одним із засобів зв'язності заговірного тексту.

Семантичне коло звертань у текстах українських замовлянь широке. Виділяємо кілька семантичних груп звертань: 1) Бог і християнські святі; 2) явища природи й астральні об'єкти; 3) речовини; 4) тварини; 5) рослини; 6) хвороби та міфічні істоти, що є їх уособленнями; 7) предмети; 8) особи - об'єкти магічного впливу й мовець; 9) міфічні істоти як (потенційні) суб'єкти бажаних чи небажаних дій.

Друга функція звертань у текстах замовлянь - характеризуюча. Завдяки різним способам синтаксичного поширення, головним чином узгодженим і неузгодженим означенням, у тому числі прикладкам, завдяки різним видам повторів мовець описує адресат з різних сторін, виражає своє ставлення до нього: “горобці, добрі хлопчики”, “ти, місяцю ясний, ти, князю прекрасний”, “Святий великомученику Пивонею, од глаз сцілителю!”

Структурно-семантичні й функціональні особливості звертань у текстах українських замовлянь дають підстави розглядати ці звертання як особливий елемент семантико-синтаксичної структури українських заговірних текстів.

У висновках формулюються результати проведеного наукового дослідження:

1. Текст - складне семантичне, структуроване за певними зразками й правилами мовне утворення, яке характеризується інформативністю, зв'язністю, цілісністю, відносною завершеністю й спрямоване на виконання певного комунікативного завдання. Текст можемо розглядати як комунікативну, мовну й мовленнєву одиницю.

2. Семантико-синтаксична структура тексту - це діалектична єдність інформативно-комунікативного і формально-синтаксичного планів його побудови.

3. Розгляд текстів як елементів національної культури, культурних артефактів має базуватися на антропоцентричному принципі, потребує комплексного аналізу.

4. Замовляння - тексти, призначені самим фактом свого виголошення вплинути на хід подій, змінити його в бажаному напрямку. Вони функціонують у сфері сакрального буття народу й людини, репрезентують своєрідну світоглядну систему, особливу картину світу. В основі замовлянь - неконвенційне сприйняття словесного знака, який мислиться передусім як знак іконічний та індексальний. Замовляння сприймаються як могутній засіб впливу на довкілля, тому характеризуються усталеністю й стійкістю структури.

5. Замовляння яскраво виявляють три аспекти реалізації магічної функції мови: номінативний, предикативний, впливовий. Магічна номінація полягає в семантичній ємності, місткості слова, за яким виявляється закріпленою ціла міфологема. Своєрідна синтагматика спричиняє зміни денотативних і сигніфікативних елементів значень слів, вияв останніми магічно-міфологічного, символічно-образного значення, завдяки чому, власне, й твориться своєрідна картина світу. Чіткість семантико-синтаксичної організації замовлянь, особливості ситуації їх побутування зумовлюють емоційний вплив цих текстів на людину.

6. Елементами текстового обрамлення замовлянь є зачини й закріпки - стійкі словесні формули, призначені позначити межу між побутовим мовленням і замовлянням, виокремити магічний текст з потоку буденних дій і слів.

7. Основний фонд словесних магічних формул в українській магічній традиції складають однофразові замовляння - тексти, співвідносні з висловленням як комунікативною реалізацією речення. Серед них за характером модальності й комунікативно-функціональним призначенням виокремлюються замовляння-спонукання, замовляння-бажання, замовляння-розповіді. Семантико-структурним різновидом перших двох типів є паралелістичні замовляння.

8. Кількафразові тексти замовлянь поділяються на групи залежно від особливостей функціонального співвідношення висловлень як їх складових елементів. Першу групу утворюють замовляння, у межах яких висловлення є функціонально рівноправними, автосемантичними.

Другу групу складають тексти, висловлення у складі яких функціонально нерівноправні. За сукупністю змістових і структурних ознак виділяємо замовляння-діалоги, діалогізовані, епічно-спонукальні й епічні замовляння.

У текстах третьої групи кількафразових замовлянь висловлення поєднуються за обома зазначеними вище принципами. Типовими для української магічної традиції є лікувальні замовляння складної структури, побудовані за загальною схемою “повідомлення - формули вигнання хвороби”. Тексти поширюються й ускладнюються за рахунок поєднання різних формул, їх повтору, за рахунок ускладнення висловлень сурядними рядами однорідних членів речення.

9. Особливим елементом семантико-синтаксичної структури текстів українських замовлянь є звертання. Вони - основний мовний засіб уособлення й персоніфікації; виконують характеризуючу функцію завдяки різним способам синтаксичного поширення; виступають мовним засобом організації тексту, оскільки співвідносяться, як правило, з усіма висловленнями тексту.

замовляння текст магічний мова

Список публікацій за темою дисертаційної роботи

1. Остроушко О.А. Специфіка мислення творців і виконавців українських замовлянь // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 9: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Українська література: духовність і ментальність”, 19-20 жовтня 2001 р. / Редкол.: А.Козлов (відп. ред.) та ін. - К. - Кривий Ріг: Твім інтер, 2001. - С. 366-372.

2. Остроушко О.А. Однофразові тексти українських замовлянь // Мандрівець. - 2002. - №1. - С. 66-69.

3. Остроушко О.А. Звертання в текстовій структурі українських замовлянь // Південни архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. XIV. - Херсон: Айлант, 2002. - С. 273-276.

4. Остроушко О.А. Аспекти реалізації магічної функції мови // Мандрівець. - 2002. - №3. - С. 41-45.

5. Остроушко О.А. Про основні засади визначення структури текстів українських замовлянь // Складні питання вузівського курсу української мови: Навч. посібник. - Кривий Ріг, 2001. - С. 72-78.

6. Остроушко О.А. Мовленнєва реалізація магічно-практичного призначення українських замовлянь // Мова у слов'янському культурному просторі: Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції. Умань, 23-25 травня 2002 р. - Умань: Графіка, 2002. - С. 72-73.

Размещено на Allbest.ru