Роль синтаксичних дериватів в організації і трансформаційних перетвореннях різних типів простих речень

У процесі дослідження було виділено ті структурно-семантичні підтипи речень у рамках кожного логіко-семантичного типу, що не здатні до перетворень в межах аналізованого матеріалу, і по можливості встановлено причини цього явища, до яких віднесено такі:

1) Відсутність транспозита визначеної частини мови, тобто лакуни у словотворі;

2) Неможливість транспозита певної частини мови брати участь в організації того чи іншого семантичного типу або підтипу речень у силу специфіки значення останнього;

3) Неможливість слів певної частини мови брати участь в організації тих чи інших конструкцій (наприклад, несполучуваність антропонімів із інфінітивом);

4) Відмінність референтних характеристик транспозитів без введення спеціальних актуалізаторів: Ребенок шалит. - Ребенок - шалун;

5) Присутність визначеного типу копулятивної частини в характеризуючих реченнях із головним членом-інфінітивом, що становить перешкоду для процесу перетворення. Порівн.: Вести себя так - значит хулиганить. - *Вести себя так - значит хулиганство, хоча Вести себя так означает хулиганить. - Вести себя так означает хулиганство;

6) Семантичне розходження в значеннях абстрактних імен. Порівн.: Этот поступок хулиганский. - Этот поступок - хулиганство і Этот поступок смелый. - *Этот поступок - смелость (неможливість останнього перетворення зумовлена специфікою значення абстрактного імені смелость, що позначає, на відміну від хулиганство, ознаку в "чистому" вигляді).

У Висновках викладено результати дослідження і сформульовано положення про те, що розглянуті транспозити, які є синтаксичними дериватами, можуть існувати в мові тільки за умови дотримання формули "те ж, але не те ж" (О.О. Реформатський), тобто підстава для їхнього існування - у їхніх розходженнях. Абсолютно тотожних за змістом синтаксичних конструкцій, мабуть, взагалі не існує. Крім загальних розходжень між аналізованими реченнєвими структурами з досліджуваними транспозитами, зумовленими їхньою різною структурно-семантичною організацією, кожний трансформаційний ряд можна розглядати як особливу, у певній мірі замкнуту мікросистему, всередині якої встановлюються особливі, тільки їй властиві взаємовідносини між складовими її елементами. Кожне речення поєднує в собі особливості транспозитів, з одного боку, загальні, категоріальні, з іншого - індивідуальні, лексичні, і тому є неповторним.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Матлина М.М. Абстрактные имена и концепции синтаксической деривации (к определению Д.Н. Овсянико-Куликовским категории отвлеченности в русском языке) // Вісник Харківського університету. Вип. 411. - Харків, 1998. - С. 380-385.

2. Матлина М.М. Текстовые преобразования высказываний на базе словообразовательных отношений // Межпредметные связи: Научные исследования, опыт, поиски: Сборник научных трудов. - Харьков, 1998. - С. 35-37.

3. Матлина М.М. Негомогенность структурной организации и семантические отношения "связки" нахал - нахальный - нахальство - нахальничать // Вісник Харківського університету. Вип. 448. - Харків, 1999. - С. 359-363.

4. Матлина М.М. Условия и возможности трансформации характеризующих предложений в рамках субъекта высказывания // Вісник Харківського університету. Вип. 473. - Харків, 2000. - С. 114-119.

5. Матлина М.М. Соотносительность транспозитов в организации экзистенциальных высказываний // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. Вып УП. - Славянск: СГПИ, 2000. - С. 46-55.

Размещено на Allbest.ru