Фонова лексика на позначення ендемічної флори та фауни Великобританії

Фонова лексика - це прошарок слів з неповною еквівалентністю фонів, тобто значення слів фонової лексики відображають явища і предмети позалінгвістичної дійсності. І хоча в іншій мові може існувати еквівалент якого-небудь слова, це зовсім не означає однозначності цих слів. Найважливішими в таких словах виявляються позалінгвістичні плани, які можна зіставити.

У сучасній лінгвістиці іноземна мова розглядається як відображення культури відповідного народу. Тому ті, хто вивчають іноземні мови, окрім того, що здобувають іншомовні навички та вміння, також ознайомлюються з культурою країни, її традиціями, історією, сучасністю через мову. І саме лінгвокраїнознавство, в аспекті методики викладання іноземних мов, відбиває національно-культурний компонент мовного матеріалу. Практично лінгвокраїнознавство спрямоване на навчання спілкуванню, бо без прищеплювання норма адекватної мовної поведінки неможливо підготувати тих, хто вивчає іноземні мови, до іншомовного спілкування та сформувати комунікативну здатність. Для більшої ефективності навчання іноземній мові, у процес повинні включатися елементи країнознавства, але оскільки відомості зі сфери національної культури поєднуються з мовою, - це називають лінгвокраїнознавчим викладанням. З одного боку, предметом лінгвокраїнознавства є факти мови, що відбивають особливості національної культури, з іншого боку, лінгвокраїнознавство розглядається як культурологія, але вона має філологічну природу, діє через мову і в процесі її вивчення. У цьому і полягає зв'язок лінгвокраїнознавства та лінгвокультурології. Мова є частиною культури народу.

Отже, предметом вивчення лінгвокультурології є не тільки іноземна мова, а в якомусь роді, те, чим вона підкріплюється, тобто середовище, в якому живе та розвивається суспільство носіїв мови. Повноцінне володіння мовою неможливе без певного об'єму фонових знань котрі складаються з даних про культуру, реалії, оточення та соціальні особливості народу, мова якого вивчається.

Використана література

1. Великобритания. Лингвострановедческий словарь. «Русский язык-Медиа», 2003, Адриан Р.У. Рум.

2. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. Учебное пособие филологических специальностей. - М., изд-во Московского ун-та, 1990. - 247 с.

3. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. Сборник: Пер. с нем. М.И. Левиной и др. - М.: Прогресс, 1985. -452 с.

4. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. Львів. 1989

5. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва. 1986

6. Маслова В.А. Лингвокультурология. М., 2001.

7. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. Учебное пособие - М, Слово, 2000.

8. Телия В.Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты - М, Школа «Языки русской культуры», 1996.

9. Мазина Р.Р. Язык и общество

10. Польшина Ю.А. Актуализация национально-культурного компонента в тексте театральной рецензии: автореф. Дис. …канд. филол. наук, - Владивосток, 2003. - 27 с.

11. Шафиков С.Г. Семантические универсалии в лексике/ Под. ред. Р.З. Мурясова. - Уфа: Башкирский ун-т, 1996. - 196с.

12. Голев Н.Д. Экспертиза конфликтных текстов в современной лингвистической и юридической парадигмах

13. Лингвистический структурализм: претензии и результаты

14. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. - М.: Высшая школа, 1988. - 168 с.

Размещено на Allbest.ru