Прислівники відзайменникового походження у західнополіських говірках української мови

У частині говірок паралельно до утворень топ'р теп'р виявлено прислівники з першим компонентом до_ де_, що їх кваліфіковано як континуанти псл. *do pьrvo, де *do - вказівна частка, пов'язана з займенником іє. do_. Варіанти до_ де_ поєднуються тільки із вторинною формою другої основи з аналогійним і : а) лексеми із компонентом до_: доп'р (доп'ро, доп'ру, доп'ра, доп'рику, доп'рика, доп'ричку і под.); б) лексеми зі складником де_: деп'р (дип'ра, дип'рке, деп'ричк'і, дип'рикай і т. ін.). Помічено активну тенденцію до афіксації утворень цього структурного класу на _во (_го).

Різні форми вказівного займенника той виявлено у структурі прислівників тор'к', втор'к, втйрук, торку, що мають розгалужену систему похідних: позаторк, впозаторк, затор'к, позатйрук, позаторку, запозавторк, затор'ікг, позтамрук і под. У частині говірок на місці звичного тут сегмента то_ виступає компонент так_: такр'к (тар'к, втакр'к, такрку, позаткр'ік, впозатакр'к і под.).

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження. З'ясовано основні лексичні, семантичні, дериваційні ознаки та тенденції розвитку західнополіської системи відзайменникових прислівників. Відзначено наявність великої кількості паралельних, неоднорідних за морфологічним складом, часом появи та ареалом утворень. Встановлено, що відзайменникові прислівники західнополіських говірок в основному утворені за загальнослов'янськими або, принаймні, загальноукраїнськими дериваційними зразками. Кількісний склад прислівників поповнився переважно внаслідок ускладнення структури давніших утворень морфемами вторинного походження та за рахунок нерегулярних змін у фонетичній структурі вихідних лексем. Поліетапність звукових і дериваційних модифікацій зумовила появу значного шару вторинних, пізніх за часом появи дериватів, багато з яких поза окресленим діалектним масивом не зафіксовано. Процес морфологічної організації прислівників відбувався в умовах активної міждіалектної та міжмовної взаємодії, що супроводжувала розвиток західнополіського говору, а також відносної закритості окремих говіркових груп Західного Полісся, зумовленої природною, адміністративно-територіальною ізольованістю деяких земель. Виявлений шар архаїчних слов'янізмів підтверджує гіпотезу про Західне Полісся як територію старожитнього слов'янського заселення. За основними лексико-семантичними та дериваційними ознаками зафіксованих прислівників у межах говору виділено окраїнні діалектні зони: західну, східну, північну, північно-західну, північно-східну, південно-західну.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Діалектна специфічність говіркового масиву в районі басейну річки Турії (на матеріалах прислівникової лексики) // Науковий вісник Волинського державного університету: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - Вип. 1. - Луцьк: Вежа, 1996. - С. 147-150.

2. Прислівники просторової семантики у західнополіських говірках // Полісся: етнікос, традиції, культура. - Луцьк: Вежа, 1997. - С. 211-221.

3. Західнополіські відповідники до прислівника набакир // Науковий вісник ВДУ: Журнал Волинського державного університету імені Лесі Українки: Філологічні науки. - 1997. - № 12. - С. 60-62.

4. Лексична група зі значенням `на босу ногу (взутися)' у західнополіських говірках // Наукові записки аспірантів. - Вип. 2. - Луцьк, 1997. - С. 18-21.

5. Полонізми у системі західнополіської прислівникової лексики // Slavia Orientalis. - T. XLVII. - № 2. - Krakw, 1998. - S. 255-262.

Размещено на Allbest.ru