Фразеологія у системі мови

Наступна специфічна особливість фразеологізмів стосується їх семантики. Вона ґрунтується на експресивному заряді, на їх виражальних властивостях. Значення фразеологізму містить два інгредієнти: предметно-логічний і експресивний. Фразеологізми не просто позначають поняття, виражають предметно-логічне значення, а доповнюють його відповідною характеристикою предметів, процесів, явищ тощо, яка далеко не завжди міститься у семантиці окремого слова. Лексичні одиниці (слова) у своїй більшості є стилістично нейтральними.

До специфічних особливостей фразеологізмів належить їх структурна будова. Фразеологізм є словосполученням, яке складається щонайменше з двох окремих слів або компонентів, а слово є завжди одним комплексом і пишеться разом, рідше через дефіс.

Специфічні особливості фразеологізмів як сукупності одиниць проявляються у методах дослідження і способах класифікації і особливо у способах виникнення фразеологізмів.

Із структурної будови фразеологізмів випливає ще одна їх особливість - немодельованість. Мається на увазі відсутність у фразеології фразеотвірних парадигм. Як уже зазначалося, фразеологізми не утворюються з компонентів за певними моделями, як, наприклад, слова з морфем, оскільки компоненти не існують до утворення фразеологізму як будівельні одиниці. Фразеологізми вичленовуються з мовлення/тексту як цілісні знаки мови.

Сукупність специфічних особливостей фразеологізмів дозволяє відокремити їх від інших одиниць лексичного складу мови і виділити в окрему групу, однопорядкову з іншими лексичними групами.

Така група одиниць не обов'язково мусить утворювати систему чи рівень, але вона може бути виділена в окрему лінгвістичну дисципліну. Треба, проте, зазначити, що деякі вчені ставлять виділення фразеології в окрему лінгвістичну дисципліну саме у залежність від того, що фразеологізми, на їх погляд, утворюють самостійний рівень мови.

Визначення фразеологізмів як знаків мови ставить їх в один ряд зі словами, проте це не означає, що між ними можна ставити знак рівності. Такий погляд обґрунтовують представники теорії еквівалентності фразеологізму і слова.

Належність фразеологізмів до лексичного складу мови передбачає визначення їх місця у ньому. Місце тих чи інших одиниць у системі мови повинно визначатися їх властивостями, парадигматичними і синтаксичними відношеннями. Так, фразеологізми є віртуальними знаками мови, що належать до характеризуючого класу одиниць, оскільки семантично вони збігаються з повнозначними словами.

Завдяки своїм властивостям фразеологізми разом зі словами та іншими лексичними одиницями входять у відповідні парадигми. Серед фразеологізмів виділяються такі структурно-граматичні типи: субстантивні, ад'єктивні, дієслівні, адвербіальні та вигукові фразеологізми. Отже, вони належать до відповідних частин мови.

За іншими властивостями фразеологізми утворюють синонімічні ряди й антонімічні пари, фразеологізмам притаманне також явище полісемії та омонімії.

Усі можливі парадигми фразеологізми можуть утворювати як у складі лексичних одиниць, так і самостійно. Такі парадигми будуть повними або неповними. Синтагматичні відношення фразеологізмів ґрунтуються на їх сполучних властивостях. Як і словам, фразеологізмам притаманна валентність, тобто загальна здатність знаків мови до сполучуваності. Мається на увазі синтаксична і лексична валентність. Складніше дещо із сполучними властивостями фразеологізмів, які мають граматичну структуру речення. Їх можна назвати авалентними.

У зв'язку з тим, що такі фразеологізми не мають самостійної теми, то самостійно інформації не передають, а лише разом з відповідним реченням. Вони можуть входити у це речення, доповнювати його на зразок приєднувальної конструкції, репліки-доповнення і т. ін.

Частіше прислів'я, приказки, крилаті фрази тощо відокремлюються від речення чи від складнішого комунікативного цілого, до якого вони належать за змістом, крапкою.

Сполучні властивості фразеологізмів ставлять їх в один ряд з іншими лексичними одиницями: словами, термінами, складними найменнями тощо.

Отже, фразеологізми виявляють зі словами та іншими лексичними одиницями як спільні, так і відмінні/специфічні властивості. Спільні властивості є свідченням того, що фразеологізми належать до характеризуючого класу одиниць і разом зі словами та іншими лексичними одиницями входять у відповідні парадигми.

Таким чином, фразеологізми є частиною лексичного складу мови такого ж порядку, як терміни чи складні наймення.

Специфічні особливості фразеологізмів дають змогу виділити їх у лексичному складі мови в окрему групу, як, наприклад, терміни чи власні назви. Відповідно до цього визначається характер фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни, тобто вона стоїть у ряді: семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, фразеологія.

ВИСНОВКИ

1. У наукових мовознавчих дослідженнях намітилося три підходи до розв'язання проблеми системного статусу фразеології:

1) фразеологія утворює у мові самостійну систему чи підсистему одиниць, відмінну від лексичної системи;

2) фразеологія і лексика утворюють підсистеми, які об'єднуються у спільну лексико-фразеологічну систему;

3) фразеологія не утворює системи, оскільки є сукупністю гетерогенних одиниць.

Аналіз наукової літератури показує, що розв'язання проблеми системного статусу фразеології не має належного завершення: місце фразеології у системі мови залишається по суті невизначеним.

2. Передумовою розв'язання проблеми системного статусу фразеології є визначення характеру фразеологізму. У цьому дисертаційному дослідженні усі фразеологізми, незалежно від їх структурно-граматичної будови, розглядаються як гомогенні одиниці, як однопорядкові зі словами віртуальні знаки мови, яким притаманні усі основні онтологічні властивості знака. У дисертації визначено дванадцять таких ознак. Це достатньо повний їх набір, щоб фразеологізми вважати знаками мови.

3. Обсяг фразеології у дисертації визначається за допомогою трьох об'єктивних критеріїв і п'яти ознак. Цими критеріями є:

1) визначення словосполучень (у тому числі й з граматичною структурою речення) як віртуальних знаків мови;

2) зрушення у семантиці внаслідок переосмислення компонентів стійких словосполучень (у тому числі й з граматичною структурою речення);

3) функціональне призначення фразеологізмів.

До ознак належать:

1) процес утворення;

2) співвідношення між формою і змістом;

3) семантична структура;

4) функціональні призначення;

5) належність до системи або підсистеми.

Ці критерії та ознаки є достатніми для відмежування фразеологізмів від інших одиниць мови.

4. Поняття “система” розкривається за допомогою таких характерних ознак системного підходу, як функціональне поле, функціональна вичерпність, правила функціонування і регулярність взаємодії елементів або одиниць. Функціональне поле - це онтологічний феномен, елемент системи знаків (одиниць), що характеризується універсальністю і стабільністю, величина якого не залежить від кількості одиниць системи. Поняття функціонального поля лежить в основі визначення системи: Система - це множинність або сукупність одиниць або елементів, які вичерпно покривають (ділять без залишку) своє функціональне поле з притаманною їм регулярністю взаємодії одиниць або елементів і стабільністю правил функціонування. Фразеологічний склад мови не відповідає цим вимогам, отже, він не утворює у мові самостійної системи. Фразеологізми є складовою частиною лексичної системи мови. Фразеологізмам як знакам мови притаманні системні властивості, які дозволяють їм (фразеологізмам) входити до певних системних угруповань лексики, або й самостійно утворювати їх, як, наприклад, синонімічні ряди, антонімічні пари тощо. Такі самостійні фразеологічні угруповання покривають лише маленьку частку семантичного простору лексичного складу мови і не утворюють цілісної системи.

5. Аналіз фразеологізмів з боку їх лексико-граматичних особливостей свідчить про те, що ці одиниці не утворюють у лексичній системі мови окремого класу, а класифікуються за частинами мови.

6. Фразеологізмам не притаманна модельованість як поєднання типової структури з типовим значенням. Модельованість притаманна вільним словосполученням і реченням, а фразеологізми є одиничними, а не серійними утвореннями, які не характеризуються закономірністю і регулярністю утворення. Це стосується й деривації у сфері фразеології. Неможливість творення фразеологізмів за моделями мотивується й відсутністю стандартних будівельних одиниць, з яких утворюються фразеологізми: фразеотвірної моделі і фразеотвірного компонента. Вони не існують до утворення фразеологізму, а виявляються лише після його виникнення. Іншими словами, у фразеотворенні відсутні фразеотвірні парадигми. В основі будови фразеологізму лежить певна структурно-граматична модель, яка є або була у мові, але це лише статична, замкнута форма існування фразеологізму, форма його буття. Така модель не має ні твірної властивості, ні типового значення.

7. Фразеологізми не утворюють самостійного рівня мови. Це мотивується:

1) відсутністю у них особливих ознак самостійної інтеграції елементів у складнішу одиницю, тобто перекодування фразеологізмів як самостійної сукупності одиниць нижчого рівня в елементи одиниць вищого рівня;

2) відсутністю у фразеологізмів універсальності у функціональному плані. Компонент фразеологізму не ізоморфний ні фонемі, ні морфемі, ні слову, хоч формально має властивості слова. Компонент не існує до фразеологізму і має суто індивідуальний характер;

3) процесом виникнення: фразеологізми виникають із словосполучень і речень, але не внаслідок регулярної рівневої взаємодії слів/компонентів, а всупереч їй.

Не утворюють фразеологізми і найвищого, або надсинтаксичного, рівня. Застосування сегментації, як методу вичленування одиниць мови, дасть ряд: текст - речення - слово або фразеологізм - морфема - фонема. У цьому ряді фразеологізм знаходиться поруч зі словом. Це й закономірно, бо фразеологізми, як і слова, є віртуальними знаками мови, номінативними одиницями і разом зі словами й іншими номінативними одиницями мови сполучаються у комунікативні одиниці - речення чи у надфразові єдності. Якби фразеологізми утворювали надсинтаксичний рівень, стояли на вершині “піраміди”, як одиниці, що завершують її, тобто над реченнями, то виникла б парадоксальна ситуація: одиниці найвищого рівня функціонують на нижчому рівні, а це суперечить логіці речей. Фразеологізми належать до лексичного рівня мови.

8. Усяка система знаків/одиниць повинна мати свою структурну завершеність у формі певної інформації. Мова як гетерогенна система складається з низки рівнів одиниць і завершується інформаційним рівнем. Ним є рівень речень.

9. Фразеологізми як віртуальні знаки мови належать до характе-ризуючого класу одиниць і разом зі словами класифікуються за частинами мови і входять у відповідні парадигми. Фразеологізми можуть утворювати парадигми як у складі лексичних одиниць, так і самостійно. У залежності від цього такі парадигми будуть повними або неповними.

10. Фразеологізмам притаманна низка специфічних властивостей:

а) у порівнянні зі словом:

1) невелика кількість одиниць;

2) покривають малу частку понять;

3) наявність у значенні двох інгредієнтів: предметно-логічного та експресивного;

4) нарізно оформленість.

б) у порівнянні з вільними словосполученнями:

1) стійкість;

2) структурно-семантична немодельованість;

3) фразеологічне значення.

Специфічні властивості фразеологізмів дозволяють диференціювати їх від інших лексичних одиниць, відокремити їх в окрему групу, а фразеологію в окрему лінгвістичну дисципліну. мовознавчий фразеологія лексичний

У цьому відношенні фразеологія стоїть у ряді: семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, фразеологія.

Вважаємо, що результати цього дисертаційного дослідження можуть послужити базою для дальших пошуків у розв'язанні, опрацюванні й деталізації таких проблем, як система мови, мовні рівні, системне описання фразеологічної семантики, зв'язок фразеологізму з мовленнєвою ситуацією та багато інших питань часткового порядку.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Фразеологія у системі мови: Монографія. - Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1997. - 176 с.

2. Основні питання загальної та німецької фразеології: Монографія. - Львів: Вища школа, 1980. - 156 с.

3. До питання про стилістичну класифікацію фразеологічних одиниць // Мовознавство. - 1979. - №2. - С. 50-53.

4. Диференційні ознаки фразеологічних одиниць і термінологічних сполучень // Іноземна філологія. - 1989. - Вип. 93. - С. 80-86.

5. Фразеологізми як знаки мовної системи // Вісник Прикарпатського університету / Філологія. - Вип. 1. - Івано-Франківськ, 1995. - С. 122-129.

6. До теорії фразеологічної омонімії та полісемії // Іноземна філологія. - 1980. - Вип. 58. - С. 57-61.

7. З історії дослідження проблеми фразеології як системи // Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов / Збірник статей та доповідей Міжвузівської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. - Коломия: Вік, 1997. - С. 75-78.

8. Про специфіку системних особливостей фразеологізмів // Семантика мови і тексту / Матеріали міжвузівської наукової конференції. - Івано-Франківськ, 1990. - С. 9-11.

9. Фразеологія у системі лінгвістичних дисциплін // Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов / Збірник статей та доповідей Міжвузівської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. - Коломия: Вік, 1997. - С. 79.

10. Про основну властивість мовного рівня // Матеріали V Міжнародної наукової конференції “Семантика мови і тексту” 30 вересня - 2 жовтня 1996 р. - Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського ун-ту, 1996. - С. 20-21.

11. Функции фразеологических синонимов в произведениях Бертольта Брехта // Коммуникативная и поэтическая функции художественного текста. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1982. - С. 128-132.

12. Використання фразеологічних одиниць у поетичних творах Бертольта Брехта // Іноземна філологія. - 1977. - Вип. 47.- С. 50-55.

13. Основні властивості фразеологізмів з граматичною структурою речення як знаків мови // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Семантика мови і тексту”. - 13 жовтня 1993 р. - Частина ІІ. - Івано-Франківськ, 1993. - С. 7-8.

14. К вопросу об индивидуально-авторских образованиях как источнике пополнения фразеологического фонда языка // Материалы IV научно-методической конференции преподавателей кафедры иностранных языков. - Челябинск, 1975. - Вып. VI. - С. 10-12.

15. Прагматичний аспект реалізації фразеологізмів у новелах В. Стефаника // Стефаниківські читання. - Вип. 1. - Івано-Франківськ, 1990. - С. 116-119.

16. Структурно-семантичний та структурно-граматичний аналіз фразеологізмів у новелах В. Стефаника // Стефаниківські читання. - Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, 1993. - Вип. 2. - С. 84-86.

17. Моделювання у сфері фразеології //Проблеми лінгвістики тексту/ Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вузів (11-12 червня 1992 року). - Львів, 1992. - С. 7-8.

18. О соотношении терминологических словосочетаний и фразеологизмов как единиц терминологических словарей // Всесоюзная конференция "Подготовка и использование научно-технических словарей в системе информационного обеспечения". Тез. Докл. - М.: Русский язык, 1986. - С. 67-68.

Размещено на Allbest.ru