Українська мова в епістолярних текстах кінця ХІХ – початку ХХ ст.

3. Відмінними від сучасної норми виступають переважно такі мовні одиниці, які вживаються в листах західноукраїнської інтелігенції. Майже цілковита відповідність сучасним нормам слововжитку задемонстрована в листах представників східноукраїнської інтелігенції. Такі факти дають підстави стверджувати, що процес уніфікації норм української літературної мови мав однобічний характер і в переважній більшості випадків відбувався без урахування граматичних особливостей західноукраїнських мовних одиниць, за багатьма з яких була давня традиція в літературній мові.

4. Відсутність послідовного вживання діалектних форм і поступовий відхід від них в епістолярних текстах засвідчує, що вже наприкінці ХІХ ст. представники української інтелігенції мали чітко усвідомлене ставлення до нормування граматичних форм літературної мови. Поступова відмова від використання діалектних форм різного рівня була тією ознакою, що вирізняла мовлення української інтелігенції від мовлення інших верств українського суспільства - селянства, міщанства, робітників та ін.

5. Аналіз лексико-семантичних та стилістичних характеристик слів, що кваліфікуються як специфічні для інтелігентського соціолекту, засвідчує тематичну різноманітність інтелігентського мовлення. Ознак соціолектизмів набували різні за походженням слова, проте основою формування соціолекту української інтелігенції виступала народнорозмовна лексика. Залучення діалектної та розмовної лексики для зображення реалій суспільно-політичного, громадського, культурного, професійного життя супроводжувалося переосмисленням, модифікацією семантико-стилістичних характеристик слів у відповідності до тих комунікативних настанов і потреб, які виникали в щоденній мовній практиці та діяльності української інтелігенції.

6. Контактування представників інтелігенції з носіями інших мов, а також знання інших мов та ознайомлення з іншомовними текстами сприяло запозиченню та семантичному калькуванню іншомовних лексем для збагачення функціональних можливостей української мови в адміністративній, економічній, юридичній, освітній, науковій та інших сферах. Серед семантичних кальок найчастіше трапляються значення дієслів префіксальної будови, кальковані з номінативно-вивідних значень польськомовних та німецькомовних відповідників. Такі соціолектизми становили специфічну рису інтелігентського мовлення на рівні номінативно-вивідних значень і при цьому зберігали свою співвіднесеність із народнорозмовним мовленням на рівні прямого номінативного значення. Характерною ознакою інтелігентського соціолекту були іншомовні вкраплення з німецької, польської, французької, російської мов, які відображали високу читацьку обізнаність української інтелігенції.

7. Диференційну ознаку інтелігентського соціолекту становили слова латинського походження, які використовувалися у традиційній для цих слів термінологічній функції і відображали професійне розшарування представників освіченої верстви. Відчутна кількісна перевага цих елементів у мовленні західноукраїнської інтелігенції на початку ХХ ст. набуває тенденції до вирівнювання через попит на суспільно-політичну термінологію, який виник у східноукраїнському мовному середовищі цього періоду. Аналіз семантико-стилістичних характеристик латинізмів засвідчив поступове розширення їхнього стильового потенціалу й започаткування процесів детермінологізації.

8. Соціальну маркованість виявляють і церковнослов'янські лексичні та фразеологічні елементи, стилістичні властивості яких використовувалися для змалювання реалій політичного, громадського, культурного життя тогочасного суспільства, професійної діяльності української інтелігенції та для вираження індивідуальності мовця - автора листа.

9. Мова епістолярію засвідчує синонімічність (а то й дублетність) лексичних засобів, уживаних, з одного боку, в мовленні східноукраїнської інтелігенції, а з іншого - в мовленні західноукраїнської інтелігенції, проте процес взаємного впливу двох варіантів літературної мови, що відбувався насамперед на рівні спілкування між інтелігентами, сприяв формуванню спільного фонду соціолектизмів і поступовому вирівнюванню літературної норми.

10. Соціолектизмами інтелігентської верстви можна вважати: 1) слова, які тематично охоплюють суспільно-політичну, офіційно-ділову, професійну сфери й позначають поняття, специфічні для діяльності представників цієї соціальної верстви; 2) слова, що позначають поняття повсякденного життя представників освічених верств; 3) іншомовні вкраплення, які характеризують культурно-освітній рівень й уживаються переважно зі стилістичною настановою; 4) церковнослов'янізми та вислови біблійного походження, стилістичний потенціал яких використовується для оцінки подій суспільного та громадського життя кінця ХІХ - початку ХХ ст., а також для характеристики людини-індивіда; 5) оказіоналізми.

11. Аналіз представленості соціолектизмів - як на рівні окремого слова, так і на рівні окремого значення - в „Словнику української мови” виявив, що в багатьох випадках такі слова або взагалі відсутні в його реєстрі, або відсутнє якесь окреме значення. До того ж, у стилістичному маркуванні не завжди враховано ті об'єктивні семантико-стилістичні характеристики слова, які визначали його вживання в мовленні української інтелігенції кінця ХІХ - початку ХХ ст. та текстах інших стилів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Тарновецька Л., Булега Н., Шепетюк І. Діалектна лексика в українських епістолярних текстах першої половини ХХ ст. (за архівом проф. В. Сімовича) // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. Ч. І. К.: ІЗМН, 1998. С. 230 - 238 (здійснено вибір фактичного матеріалу, опис і аналіз його лексикографічного представлення, обґрунтування висновків).

2. Шепетюк І. Б. Культурологічний аспект українського епістолярію в працях Ю. Шевельова і сучасні проблеми дослідження епістолярних текстів // Вісник Харківського університету. № 426: Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. - К.: Лівий Берег, 1999. - С. 94 - 99.

3. Шепетюк І. Б. Мовні одиниці розмовного стилю української мови в історичному та сучасному аспектах (за листуванням М. Коцюбинського) // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. 2, Ч. ІІІ. - К.: Логос, 1999. - С. 239 - 247.

4. Тарновецька-Ткач Л. О., Шепетюк І. Б. Стилістика офіційного та товариського спілкування в епістолярних текстах і сучасні потреби розмовного стилю української мови (за листами Ю. Федьковича) // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 52-53: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 1999. - С. 100 - 112 (здійснено вибір фактичного матеріалу, вироблено методику його опису й аналізу, обґрунтовано висновки).

5. Тарновецька Л., Шепетюк І., Булега Н. До проблеми галицьких елементів в українській літературній мові кінця ХІХ - початку ХХ ст. (за листуванням Володимира Гнатюка) // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Науковий щорічник. - Тернопіль: Збруч, 1999. - С. 31 - 46 (виконано конкретну розробку проблеми, стилістичний та семантичний аналіз частини фактичного матеріалу, обґрунтувала висновки).

6. Ткач Л., Шепетюк І. Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова) // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 87: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2000 - С. 109 - 127 (виконано вибір фактичного матеріалу, виробила методику його дослідження, обґрунтувала висновки).

7. Шепетюк І. Діалектна лексика в реєстрі „Словника української мови” з погляду функціонально-історичної вмотивованості розвитком літературної мови в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Волинь - Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - № 6. - Житомир: Редакційно-видавн. відділ Житомирського держпедуніверситету ім. І. Франка, 2001. - С. 308 - 329.

8. Ткач Л., Черкез І. Ольга Кобилянська і західноукраїнський варіант літературної мови (за матеріалами листування письменниці) // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 216-217: Слов'янська філологія. Ольга Кобилянська - письменниця і громадянка: національне і загальнолюдське. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2004. - С. 179 - 195 (виконано конкретну розробку проблеми, стилістичний та семантичний аналіз фактичного матеріалу, обґрунтувала висновки).

9. Черкез І. Багатомовне середовище Буковини крізь призму епістолярію Юрія Федьковича // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 274-275: Слов'янська філологія. Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 252 - 265.

10. Черкез І. До характеристики соціолекту західноукраїнської інтелігенції (на матеріалі листів М. Павлика до М. Драгоманова) // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 276-277: Слов'янська філологія. До 130-річчя заснування Чернівецького університету. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 272 - 287.

11. Черкез І. Іншомовна лексика латинського походження в українському епістолярії кінця ХІХ - початку ХХ ст. (до проблеми дослідження соціолекту) // Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. Том 60. - К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. - С. 42 - 49.

12. Черкез І. Синтаксична позиція іншомовних вкраплень у листах українських письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 321-322: Слов'янська філологія.- Чернівці: Рута, 2007. - С. 455 - 465.

Інші публікації:

13. Тарновецька Л., Шепетюк І. До історії культурних взаємин української інтелігенції Буковини // Національні та етносоціальні процеси в Україні: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих науковців. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 159 - 162 (зібрано факти з історико-документальних джерел, обґрунтовано висновки).

14. Булега Н., Тарновецька Л., Шепетюк І. Буковинець Агенор Артимович - видатний діяч української науки та культури // Буковина - мій рідний край. Матеріали ІІ Історико-краєзнавчої конференції молодих дослідників, студентів та науковців. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 96 - 99 (зібрано факти з історико-документальних джерел, обґрунтовано висновки).

15. Тарновецкая Л. О., Шепетюк И. Б. Проблема полонизмов в восточнославянских литературных языках в контексте западноукраинской языковой практики к. ХІХ начало ХХ в. // Беларуска-руска-польскае супасталяльнае мовазнаства і літаратуразнаства. Матрыялы IV Міжнароднай навуковай канфернцыі. Віцебск, 22-24 красавіка 1997 р. Ч. 3. - Віцебск: Выдавецтва Вiцебскага дзяржунiверсiтэта, 1997. - С. 457 - 461 (виконано конкретну розробку проблеми, вибір фактичного матеріалу, обґрунтування висновків).

16. Тарновецька Л., Булега Н., Шепетюк І. Епістолярні тексти першої половини ХХ ст. і проблема відтворення та формування нормативних одиниць української мови // Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні: Матеріали Міжнародної наукової конференції. Київ, 28-29 листопада 1996 р. - К.: Вид. дім „КМ Academia”, 1998. С. 51 - 53 (виконано конкретну розробку проблеми, вибір фактичного матеріалу, обґрунтування висновків).

17. Тарновецька Л., Булега Н., Шепетюк І. Семантична та стилістична характеристика іменникової лексики в листуванні буковинських культурних діячів (за епістолярним архівом проф. В. Сімовича) // Українська мова на Буковині: минуле і сучасне. Матеріали ІІ Всеукраїнської наук. конф. Чернівці, 24-26 вересня 1998 р. Чернівці: Місто, 1998. С. 191 - 196 (виконано відбір й опрацювання фактичного матеріалу, обґрунтування висновків).

18. Тарновецька Л., Шепетюк І. Приватне листування як автентичне джерело висвітлення проблеми „людина - суспільство” // Гуманітарна освіта фактор світової інтеграції: Матеріали міжнародної наук.-практ. конференції. Ч. ІІІ. Чернівці, 1998. С. 58 - 63 (здійснено конкретну розробку проблеми, обґрунтування висновків).

19. Шепетюк І. Українська фразеологія в листуванні Т. Г. Шевченка // Тарас Шевченко і українська культура ХХІ століття: Науковий збірник за матеріалами Всеукраїнського наукового симпозіуму. Кам'янець-Подільський, 19-20 травня 2000 р. - Кам'янець-Подільський: Інф.-видавн. відділ Кам'янець-Подільського пед. ун-ту, 2000. - С. 200 - 208.

Размещено на Allbest.ru