Парцеляція в українському поетичному мовленні другої половини ХХ століття

Найактивніше парцелюються присудки в межах поліпредикативних структур, ця особливість стає ознакою ідіолекту письменниці. Відчленовані предикати поетеса реалізує у вигляді шести моделей, але найпродуктивнішими виступають Б№ + П№; Б№ + П№+ П№; БІ + П№: Прокинулась доня. Лепече, як срібло фонтана [І. Жиленко]; Надвечір круг столу сидять. І вже не сумують. Вареники з медом їдять [І. Жиленко]; Іде собі, іде синок. Тягне мамцю за мотузок [І. Жиленко].

Майже збігаються кількісні показники розчленованих складносурядних та безсполучникових утворень; серед складнопідрядних побудов парцелюються речення розчленованої структури з підрядним причини. Парцельовані багатокомпонентні синтаксеми представлені побудовами із сурядністю й безсполучниковістю: Крізь кольорові шиби коридора переливався кольоровий сад. А я під краном мила виноград і реготала - я зовсім дитина [І. Жиленко]; За вікном багряно чахне осінь. Шум машин і змерзлий крик ворон. І бузкова віхола відносить Вас од мене, Срібний мій Король [І. Жиленко].

Неординарною та оригінальною постає поетична спадщина Івана Драча. Чоловіча концепція парцелювання певних елементів речення дещо відрізняється від жіночої. Гендерні особливості, стереотипи є важливими чинниками не лише в повсякденному спілкуванні, а й у художньому мовленні. Підмет виокремлюється в конструкціях з узагальнюючим словом та рядом однорідних членів, присудки в простих реченнях практично не зазнають відчленування. Довжина семантичних відрізків парцелятів залежить від ступеня важливості інформації, яку вони передають.

Серед другорядних членів речення найактивніше парцелюються означення, дещо менше обставини, на третьому місці за кількісними показниками знаходяться додатки.

Якщо в аналізованих нами раніше поезіях поліпредикативні речення з відчленованими присудками реалізувалися у вигляді шести, а то й десяти моделей, то конструкції з парцельованими предикатами у ліричних творах Івана Драча, як правило, репрезентовані двома: Б№ + П№; Б№ + П№+ П№: Там пектораль десь світиться. Чекає сотні літ [І. Драч]; Встав Кармалюк. Намочив сорочку. Сплюнув [І. Драч]. Схильність автора подавати предикати (з комплексом залежних слів) окремими парцелятами, а не одним семантичним блоком стає ознакою ідеостилю.

Послідовно членуються на межі міжреченнєвих зв'язків складні безсполучникові та сурядні речення (Віра - це праця. Все інше - тля [І. Драч]; Сни не збуваються. Глобально безсонніють ночі [І. Драч]; Романтичні замки будуємо з диму. І димом розвіюємось [І. Драч]; Завтра знову робота. А сьогодні на Прип'ять та в ліс по суниці [І. Драч]), не зафіксовано парцеляції складнопідрядних реченнєвих утворень. Розчленовані складні багатокомпонентні побудови репрезентовані безсполучниковими, складносурядними реченнями та конструкціями із сурядністю та безсполучниковим зв'язком.

Синтаксична мікросистема творів Миколи Вінграновського виразна та самобутня. Не відзначаються варіативністю в межах простого речення вживання відчленованого підмета, а також додатків, виокремлюються в основному означення та обставини. Присудки в простих реченнях практично не зазнають відчленування.

Послідовно використовуються поліпредикативні конструкції з парцельованими присудками, спостерігаються переважно дві основні моделі: Б№ + П№; Б№ + П№+ П№: Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр [М. Вінграновський]; Люблю тебе. Боюсь тебе. Дивлюсь Високим срібним поглядом на тебе [М. Вінграновський].

Найпродуктивніше парцелюються безсполучникові речення, переважно з однотипними частинами з перелічувальними та зіставно-протиставними відношеннями. Серед розчленованих конструкцій, співвідносних із складносурядним реченням, як правило, перетворень зазнають побудови, поєднані єднальним сполучником і. Не парцелюються складнопідрядні реченнєві структури. Із складних багатокомпонентних побудов розпадаються переважно безсполучникові та складносурядні утворення, менш схильні до модифікації конструкції, предикативні компоненти яких поєднані сурядним та безсполучниковим зв'язками .

Співвідношення парцеляції з основними текстовими категоріями прокоментовані у другому підрозділі. Проведений аналіз доводить, що вдалі перетворення синтаксичної одиниці, побудованої за формулою речення, на розчленоване утворення, яке, зберігаючи свої структурні та граматичні зв'язки, починає наповнюватися новим змістом, допомагають повною мірою розкрити виражальні можливості поетичного мовлення, передати яскраві стилістичні та функціонально-експресивні відтінки, яких немає в загальнолітературній мові. Творча спадщина Ліни Костенко, Ірини Жиленко, Івана Драча та Миколи Вінграновського виступає тим мовним феноменом, у якому ресурси сучасної української літературної мови органічно переплітаються з індивідуально-авторськими формами відтворення дійсності.

У висновках подаються узагальнення результатів дослідження. Комплексний підхід до парцеляції як мовленнєвого явища дозволив з'ясувати його специфіку, виявити конструктивні особливості, розглянути експресивні можливості в сучасному художньому мовленні та прокоментувати основні функції (експресивно-видільну, зображальну, характерологічну, експресивно-граматичну). Простежена кореляція парцеляції із сегментацією, бі- та поліфуркацією, приєднуванням; визначені структурні типи парцельованих конструкцій у поетичному мовленні другої половини ХХ століття: а) описана парцеляція в межах простого речення; б) розглянуті модифіковані складні синтаксичні конструкції; в) проаналізований парцельований повтор як один із засобів розширення синтаксичної структури речення. Описаний поетичний ідеостиль Ліни Костенко, Ірини Жиленко, Івана Драча та Миколи Вінграновського. Окреслені характерні тематичні поля парцелятів: досягнення активності дій, вчинків; прискорення чи уповільнення сюжетного часу; тривалість, результативність, раптовість, несподіваність або різкість, багаторазовість виконуваної дії; вираження конкретизуючої, пояснювальної семантики щодо простору, часу та якості перебігу дії чи реалізації стану істот та неістот; звуження або розширення просторових уявлень; створення асоціативного простору.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ОДИНАДЦЯТИ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Функції і типи парцеляції в українській мові // Ономастика і апелятиви.- Д.: ДНУ, 2000. - Вип. 11. - С. 153-159.

2. Парцельовані повтори в поезіях Ліни Костенко як засіб вираження авторської модальності // Ономастика і апелятиви. - Д.: ДНУ, 2001. - Вип. 15. - С. 165-170.

3. Явище парцеляції в українській та французькій мовах // VІІ Міжнародна конференція “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. - Д.: ДНУ, 2001. - Т. 1. - С. 102-105.

4. Парцеляція як засіб акцентуації висловлення // Дослідження з лексикології і граматики української мови. - Д.: ДНУ, 2003. - Вип. 3. - С. 138-146.

5. Сегментація та парцеляція як засоби експресивного синтаксису в писемній літературній мові // ІХ Міжнародна конференція “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. - Д.: Пороги, 2003. - Т. 1. - С. 132-135.

6. Парцеляція як засіб акцентуації висловлення в романі О. Гончара “Собор” // Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту). - Д.: РВВ ДНУ, 2004. - Вип. 4. - С. 156-163.

7. Парцеляція як засіб емотивної експресії в текстовій організації мовленнєвого масиву // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. / Укл.: А.Загнітко (наук. ред.) та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2005. - Вип. 13. - С. 364-369.

8. Парцеляція в межах складного синтаксичного цілого // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Зб. наук. пр. / За ред. проф. Д.Х. Баранника. - Д.: Пороги. - 2005. - Вип. 4. - С. 219-224.

9. Синтаксичні засоби емотивної експресії у творах Павла Загребельного // Актуальні проблеми літературознавства: Зб. наук. пр. / Наук ред. проф. Н.І. Заверталюк. - Д.: Навч.кн., 2005. - Т. 16. - С. 193-198.

10. Функціонально-стильовий потенціал парцелятів у художньо-поетичному мовленні Ліни Костенко // Вісн. Запоріз. нац. ун-ту: Зб. наук. ст. - Запоріжжя: Запоріз. нац. ун-т, 2006. - С. 296-301.

11. Співвідношення парцеляції з основними текстовими категоріями в українському поетичному мовленні // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Зб. наук. пр. / За ред. проф. Д.Х. Баранника. - Д.: Пороги, 2007. - Вип. 5. - С. 148-153.

Размещено на Allbest.ru