Суб’єктивна модальність у діалозі та полілозі сучасної української драми (семантика та прагматика)
Загальна характеристика драматургічного дискурсу. Семантико-прагматичний аналіз категорії "суб’єктивна модальність" у діалозі та полілозі української драми. Поняття модалеми, специфіка вираження суб’єктивно-модальних значень у драматургічному дискурсі.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.10.2013 |
| Размер файла | 95,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4. Зовнішнє оформлення п'єси, її структурно-композиційна архітектоніка постають смислоформувальними одиницями реплікованого тексту і не виступають ізоморфними вербально-комунікативному вияву персонажів, репрезентуючи смисли інших семіотичних систем: заголовок - концепт драми, список дійових осіб й назви продуцента репліки - світлину з автобіографією персонажа, ремарки - жестову інформацію.
5. Винятковою особливістю ДД є фраземи - компоненти реплік, основу яких складає структурно та семантично згорнута пропозиція. Фраземи разом з висловленнями виступають будівельним матеріалом реплік-стимулів і реплік-реакцій ТДБ (аналог надфразної єдності прозового твору) як основної структурно-семантичної одиниці ДД, що обов'язково містить ініціальну та фінальну репліку, в межах яких розкривається окрема мікротема, каузована комунікативною інтенцією персонажа. Місце реплік у ТДБ ієрархізоване: кожна наступна репліка синтаксично чи смислово залежить від попередньої.
6. Ремарка - авторський коментар і змістовий компонент, що оформлює репліки персонажів, передаючи вербальну чи невербальну дію, і є основним смислоутворювальним компонентом паратексту, здатним передавати додаткове до реплікового суб'єктивно-модальне аранжування висловлення.
7. СМ ДД - це семантико-прагматична категорія, що у вигляді модальної рамки накладається на пропозиційне значення репліки чи ТДБ; є компонентом, що відбиває особистість персонажа, система цінностей та мовна картина світу якого виступають аксіологічним виміром інтелектуальної, раціональної й емоційної кваліфікації повідомлюваного. Семантика СМ ґрунтується на психічному стані, поглядах персонажа-мовця, його світоглядний позиції, тому репліки, ініційовані персонажем, часто не набувають статусу ендоцентричних конструкцій, у силу проникнення в них суб'єктивного ставлення персонажа-продуцента і персонажа-реципієнта, проте вони не є повною мірою ідіоматичними. У структурі драми значна частина інформації, зокрема суб'єктивно-модальної, за законами структурування діалогу імплікується, що зумовлює асиметрію плану вираження та плану змісту. ДД послуговується компенсованою та некомпенсованою попереднім чи подальшим контекстом імпліцитною суб'єктивно-модальною інформацією. Дешифровка підтексту завжди ґрунтується на конситуації та паратексті, смислове навантаження яких доповнює загальну інформаційну площину ДД.
8. Семантико-прагматична категорія СМ у дискурсах з конкретним мовцем постає детермінованою його національно-культурним світоглядом, менталітетом, системою критеріїв оцінки, культурно-історичним досвідом, що модалізують персуазивно кожну репліку ДД, тобто суб'єктивно кодують її пропозиційний смисл - від змісту, який вкладається в повідомлення, до знака, яким воно виражається; реципієнт, наділений так само системою власних цінностей, досвідом та менталітетом, декодує суб'єктивно-модальні смисли, просуваючись у їх розумінні навпаки від змісту, почутого в репліці-стимулі, до знаку, задіюючи при цьому весь комплекс своїх психолінгвістичних та культурних компетенцій.
9. Конституентами семантичної площини СМ ДД є погляд мовця, система його оцінок і цінностей, мовна картина світу тощо, від яких залежить суб'єктивно-модальне значення реплік ТДБ, а тому правомірно розглядати оцінку та СМ у дискурсі як семантично конгруентні категорії.
10. Модалема - це наявний у когнітивній множинності мовця еталон кваліфікації позамовної дійсності, що у відповідній ситуації спілкування набуває конкретного значення, спираючись на емоційну та оцінну кваліфікацію продуцента і може експлікуватися й імплікуватися. Модалема як смисловий компонент СМ дискурсу в основі своєї семантики має оцінку - позитивну чи негативну, але така оцінка маніфестується психічним станом мовця, мовна кваліфікація якого і демаркує значення модалем. Часто в одній репліці контамінуються кілька модалем, утворюючи амальгамне суб'єктивно-модальне значення репліки, декодування якого спирається на тон комунікативної взаємодії. Модалема є одним з основних семантичних диференціалів, що уможливлюють декодування різного смислового навантаження реплік з тотожним вербальним наповненням, ініційованих двома різними персонажами - учасниками однієї комунікативної взаємодії.
11. Референція як співвідношення одиниць мовлення з позамовною дійсністю в ДД завжди продиктована суб'єктивністю - здатністю персонажа-мовця вкладати у відбиття факту позамовної дійсності індивідуальне його бачення. За умов збігу поглядів двох мовців на референтну ситуацію, виникає так званий кореферентний діалог; якщо ж референта ситуація розуміється мовцями по-різному, виникає явище ідіореферентного діалогу. Своєрідність відбиття позамовної дійсності суб'єктивно-модально маркує вербальне повідомлення.
12. У ДД контексту належить провідна роль у вставленні й ідентифікації модальних та оцінних смислів ТДБ. У драмі виокремлюються три типи контексту: вербальний, ситуаційний (формує соціологічно, етнографічно й анропологічно орієнтований компонент і зумовлює значення мовленнєвих екстеріоризацій) та психологічний (містить інтенції, настрої, вірування). На рівні дискурсу вони контамінуються і тому маніфестують обставини (справжні інтенції, регістри спілкування, психічні стани, ментальні особливості комунікантів, умови перебігу діалогічної взаємодії, інтелектуальні та соціальні особливості комунікації, інтелектуальні та соціальні особливості мовців), що наділяють висловлення додатковою не вербальною, не позбавленою суб'єктивності, інформацією.
Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях
1. Сафонова Н.М. Суб'єктивна модальність діалогічного мовлення // Матеріали міжрегіональної конференції молодих учених. - Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2003. - С.223-226.
2. Сафонова Н.М. Частки як суб'єктивно-модальний модифікатор семантичного значення простого дієслівного присудка // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 12. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С.161-167.
3. Сафонова Н.М. Еволюція поглядів на суб'єктивну модальність // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Випуск 34. - Ч. І. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - С. 74-80.
4. Сафонова Н.М. Особливості вираження суб'єктивної модальності діалогічного мовлення // Вісник Харківського національного університету № 632. Серія: Філологія. Вип. 42. - Харків, 2004. - С. 233-237.
5. Сафонова Н.М. Категорія суб'єктивної модальності в історії лінгвістичної науки // Донецький вісник Національного товариства ім. Шевченка. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. - Т.5. - С.212-220.
6. Сафонова Н.М. Паратекст як засіб вираження суб'єктивної модальності драматичного мовлення // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 85-90.
7. Сафонова Н.М. Синтаксичні репрезентанти суб'єктивно-модальних значень у дискурсі реплік // Українське мовознавство: Міжвідомчий наук. зб. Вип. 29-30. - К.: Видавничий Дім Д.Бураго, 2004. - С.182-186.
8. Сафонова Н.М. Імпліцитність суб'єктивно-модальних смислів реплікованих драматичних дискурсів: закономірності вияву і навантаження // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. Вип. 68. - Черкаси, 2005. - с. 124-133.
9. Сафонова Н.М. Специфіка експлікації та імплікації суб'єктивно-модальних смислів у репліках драматичного дискурсу // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. - Донецьк: Східний видавничий дім. - 2005. -Т.7. - С.203-214.
Анотація
Сафонова Н.М. Суб'єктивна модальність у діалозі та полілозі сучасної української драми (семантика та прагматика). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2006.
У дисертації проводиться загальнотеоретичний та семантико-прагматичний аналіз категорії СМ на рівні ДД. Піддається всебічному вивченню діалогічне та полілогічне мовлення драми, їхня структурна, семантична та прагматична роль у репрезентації ставлення мовця до змісту повідомлюваного. Розглядається специфіка вираження СМ у ДД у кореляції до логічного та синтаксичного плану її функціонування, уводиться поняття модалеми, її статусу в дискурсі, запропонована типологія модалем з опорою на семантичну конгруентність категорії СМ й оцінки. Досліджується етіологія суб'єктивно-модальних смислів ДД, зокрема акцентовано увагу на впливі референції, конситуації та підтексту на загальну смислову рамку ТДБ, вивчається значення паратексту у розумінні інформаційного тла ДД як дискурсів невласне креолізованої природи.
Ключові слова: діалог, драматургічний дискурс, імпліцитність, конситуація, модалема, невласне креолізований текст, суб'єктивна модальність, паратекст, підтекст, полілог, ремарка, текстово-дискурсивні категорії, тематичний діалогічний блок.
Аннотация
Сафонова Н.Н. Субъективная модальность в диалоге и полилоге современной украинской драмы (семантика и прагматика). - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2006.
В диссертации осуществляется общетеоретический и семантико-прагматический анализ категории СМ на уровне ДД. Всесторонне изучается диалогическая и полилогическая речь драмы, их структурная, семантическая и прагматическая роль в репрезентации отношения говорящего к содержанию сообщаемого. Рассматривается специфика выражения СМ в ДД относительно логического и синтаксического плана её функционирования, вводится понятие модалемы, обосновывается её значение на уровне дискурса, осуществлена типология модалем с учётом семантической конгруентности категории СМ и оценки. Изучается этиология субъективно-модальных смыслов ДД, в частности акцентируется внимание на влиянии референции, конситуации и подтекста на общую смысловую рамку ТДБ, определяется значение паратекста в понимании информационной канвы ДД как дискурсов несобственно креолизованной природы.
Ключевые слова: диалог, драматургический дискурс, имплицитность, конситуация, модалема, не собственно креолизованный текст, субъективная модальность, паратекст, подтекст, полилог, ремарка, текстово-дискурсивные категории, тематический диалогический блок.
Annotation
Safonova N.M. Subjective modality in a dialogue and in a polylogue of modern Ukrainian drama (semantics and pragmatics). - A manuscript.
Dissertation for a scientific degree of the candidate of philological sciences on speciality 10.02.01 - the Ukrainian language - The Donetsk National University. - Donetsk, 2006.
The general theoretical as well as semantic and pragmatic analysis of the category of subjective modality at the level of drama discourse is carried out in the dissertation. Dialogues and polylogues of drama, their structural, semantic and pragmatic role in representation of speaker's attitude to the message of the utterance undergo a comprehensive study. The general and specific text-discursive categories of drama are given detailed consideration. The categories of continuum, dialogic, expressivity and anthropocentricity promote the value of subjective modal meanings in the drama discourse on the ground of the outlined analysis. The justification of the thematic dialogic block definition as the basic semantic and syntactical unit of textual syntax is reasoned out. By developing the particular intention of a speaker the mentioned block has the initial cue that introduces the subject of the conversation and the final cue. The nature of stage directions and their ability to represent subjective modal meanings are examined. The specific character of expression of subjective modality of drama discourse in correlation with the logical and syntactic perspective of its functioning is examined, the concept of modaleme and its place at the level of discourse is introduced, and typology of modaleme on a basis of semantic congruence of the category of SM and evaluation is deduced. The justification that modaleme is one of the main semantic differentials of cues with the identical verbal purport is suggested. An attempt is made to determine principles of decoding subjective-modal meaning as an additional semantic plane of a cue or a thematic dialogic block depending on the point of view of a producer on a referent situation, systems of his values, the linguistic world model, age, level of education, emotional state. The later accumulation of additional subjective meanings to the verbal information of a cue which are determined by the psychical condition of a speaker and the subjective attitude to the referred situation make up the essence of modalization. The modalization of a verbal statement on the part of the character-producer is considered the subjective coding of the propositional meaning. From the viewpoint of the character-recipient modalization is the process of subjective decoding. Etiology of subjective-modal meanings of drama discourse is investigated; special attention is paid to the influence of reference, con-situation and implication on the general semantic frame of a thematic dialogic block. Regularities of implication of subjective-modal senses in dramas and principles of their decoding are established. The role of paratext in understanding the informative background of drama discourses as discourses of improper creolized nature is studied, the register of components (age, social status, nationality, physical / mental condition, level of education, gender, character peculiarities) is derived; all this taken into the account, predetermines consideration of subjective modality as semantic and pragmatic category.
Key words: dialogue, drama discourse, impliticity, con-situation, modaleme, improper creolized text, semantic and pragmatic category, subjective modality, paratext, implication, polylogue, remark, text-discursive categories, thematic dialogic block
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Основні типи суб’єктивної субкатегорійної семантики. Суб’єктивна модальність як семантико-прагматична категорія широкого змістового наповнення. Виокремлення епістемічного, волітивного, аксіологічного конституентів, їх набір конкретизувальних значень.
статья [21,6 K], добавлен 31.08.2017Визначення пріоритетних критеріїв розподілу суб’єктивно-модальних значень на явні та приховані. Встановлення принципів декодування імпліцитної суб’єктивно-модальної частини інформації репліки драматичного твору. Еліптичність побудови розмовного тексту.
реферат [25,8 K], добавлен 20.09.2010Категорія модальності у німецькій мові. Вивчення поняття та класифікації модальних часток; визначення їх місця у системі мови. Особливості шляхів використання лексичних засобів вираження емоцій у сучасній німецькій мові та при розмовному мовленні.
курсовая работа [51,6 K], добавлен 21.06.2013Модальність як функціонально-семантична категорія. Концептуальні підходи до визначення поняття модальності у лінгвістиці. Класифікація видів модальності. Засоби вираження модальності при перекладі текстів різних жанрів з англійської мови на українську.
курсовая работа [133,0 K], добавлен 22.12.2010Модальність та граматична категорія способу в іспанській мові. Вираження та використання модальності. Сутнісно-функціональні характеристики субхунтиву, його протиставлення індикативу. Використання Modo Subjuntivo в підрядних та самостійних реченнях.
курсовая работа [44,8 K], добавлен 06.04.2014Проблеми перекладу драми в сучасному перекладознавстві. Особливості драми як перекладознавча проблема. Легковимовність і зручна побудова реплік. Синхронність сприйняття і розуміння тексту драми. Відтворення перекладачем прихованих сементичних контекстів.
дипломная работа [94,3 K], добавлен 19.03.2012Поняття "термін" у лінгвістичній науці. Джерела поповнення української термінології. Конфікси в афіксальній системі сучасної української мови. Специфіка словотвірної мотивації конфіксальних іменників. Конфіксальні деривати на позначення зоологічних назв.
дипломная работа [118,0 K], добавлен 15.05.2012Принципи побудови майбутнього часу та способи його передачі в українській та німецькій мовах. Зміст категорій виду та специфіка використання модальних дієслів. Вживання форм умовних способів для вираження майбутнього часу, проблеми при його перекладі.
курсовая работа [39,4 K], добавлен 27.12.2010Огляд теоретичної літератури, присвяченої проблемі модальності. Визначення сутності ймовірності як одного з видів категорії модальності. Способи об'єктивації ймовірності. Характеристика умов реалізації способів вираження ймовірності в німецькій мові.
курсовая работа [54,3 K], добавлен 24.12.2011Поняття "конфронтаційна просодика" та наявність її компонентів в дискурсі. Вираження негативної емоціональності за допомогою просодичних компонентів. Комунікативне значення конфронтаційних просодичних компонентів в організації діалогічного дискурсу.
курсовая работа [36,2 K], добавлен 23.04.2012
