Типи номінування одягу і взуття в сучасній українській мові (функціонально-стильовий аспект)

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

1. Розмаїття класифікацій різновидів номінації й неусталеність термінів, що їх позначають, пояснюється баченням особливостей номінації на різних рівнях національної мови як автономних, не пов'язаних між собою явищ, неузгодженістю поглядів науковців різних шкіл і течій; виходячи із сучасного стану розвитку теорії номінації, уважаючи на такі критерії, як мотивованість, парадигматичність, наявність зразка і моделі, виділяємо певні шляхи появи номенів, типи і способи самої номінації.

2. У сучасному одягово-взуттєвому назовництві, порівняно з попередніми етапами мовного розвитку, спостерігаємо активізацію семантичного типу творення різностильових номенів (близько 40% від загальної кількості назв). Такий стан пояснюється як позамовними, так і мовними чинниками.

3. У процесі продукування номенів одягу і взуття велике значення має словотворення (близько 30% номенів від загальної кількості). Словотвірні номени неоднорідні щодо своїх стильових і функціональних можливостей, щодо нормативності й кодифікованості тощо. Серед основних рис одягово-взуттєвого словотворення відзначаємо: використання іншомовних слів як базових основ і їхнє поєднання з українськими афіксами; активізацію творення одягово-взуттєвих номенів за допомогою префіксоїдів (міні-, максі-, міді-, моно-, бі-); уведення до загальновживаної мови універбізованих моделей і засобів творення, характерних для жаргонового, розмовно-просторічного різновидів національної мови ("прикметникова, дієприкметникова основа + суфікс -к-"); творення суфіксальних і конфіксальних назв одягу і взуття переважно з фразеологічною семантикою; появу значної кількості вторинних одиниць номінації (усічених, універбізованих назв), що є наслідком дії закону економії мовної енергії, прагненням мовців до експресивності висловлювання й самоідентифікації.

4. Синтаксична номінація менш продуктивна (близько 10% від загальної кількості) в появі номенів одягу і взуття, оскільки аналітичні номени-прикметникові словосполучення й аналітичні номени прикладкової моделі як основні засоби такого назовництва, з одного боку, зручні з огляду прозорої внутрішньої форми, чіткої мотивації (що важливо для термінології й номенклатури), а з другого, - зумовлюють труднощі в користуванні через їхню громіздкість. Останнє спричиняє усікання загальновживаних чи літературних синтаксичних структур первісно в розмовній і жаргоновій мові й повернення їх до кодифікованої мови в усіченому вигляді.

5. Ефективним шляхом збагачення сучасної одягово-взуттєвої тематичної групи є зовнішні (з інших мов) і внутрішні запозичення (у межах системи української мови). Загалом усі різновиди запозичень становлять близько 15% номенів одягу і взуття від загальної кількості проаналізованих. Адаптація, освоєння, упорядкування нових запозичень відбувається нерівномірно: найчастіше освоюються і входять до української мови назви одягу і взуття європейського походження, проте не всі запозичення є виправданими з огляду доцільності їхнього уживання.

6. Досить помітною й поширеною в сучасній українській мові є взаємопроникність різностильових (кодифікованих і некодифікованих, літературних і нелітературних тощо) назв одягу і взуття, яку пояснюємо тим, що в процесі активного функціонування деякі назви втрачають ознаки некодифікованості або певної стилістичної маркованості й тому поступово пересуваються від периферії мови (жаргонові, діалектні, застарілі, професійно-термінологічні номени) до центру. Такі внутрішньомовні запозичення сприяють перегрупуванню ядерних і периферійних елементів у мові, демократизації літературної мови, збільшенню ваги народнорозмовних елементів у її структурі.

український мовознавство словотвірний

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Й ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Хмара Г.В. Основні ознаки в мотивуванні назв українського одягу// Рідний край. Науково-публіцистичний художньо-літературний альманах. - Полтава, 2003. - № 2 . - С. 74-78.

2. Хмара Г.В. Сучасний стан і перспективи вивчення назв одягу в українській мові // Вісник Харківського національного університету. - Харків, 2003. - № 583. - С. 60-63.

3. Хмара Г.В. Номінація як об'єкт лінгвістичних досліджень: історія становлення і сучасність// Вісник Львівського університету. ?- Львів, 2004. - Вип. 34. - Ч. 1. - С. 423-428.

4. Хмара Г.В. Терміни теорії номінації: багатоаспектність досліджень - суперечності у використанні та визначенні// Вісник Харківського національного університету. - Харків, 2004. - № 631. - С. 86-89.

Размещено на Allbest.ru