Сучасний іспаномовний суспільно-політичний дискурс: лінгвопрагматичний аспект

Висновки

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

1. Виділення такого типу дискурсу, як суспільно-політичний ґрунтується на визначенні його комунікативної мети, яка полягає у формуванні взаємодії між владою та суспільством та на формуванні особливої системи засобів створення його семантико-прагматичного змісту, які інтегруються з різних типів дискурсу. Його основними рисами слід вважати особливу соціально-рольову конфігурацію, історичний характер, широту сфер породження та функціонування, зверненість до соціальних та політичних проблем суспільства, інтеграцію рис інших типів дискурсу.

2. Пріоритетні цілі іспаномовного суспільно-політичного дискурсу зумовлюються соціальним статусом мовця, його роллю в даній ситуації та прийнятими умовами стосовно прав і обов'язків сторін, зовнішніми обставинами і тематикою дискурсу. Соціальний стан регламентує мовленнєву поведінку адресанта у виборі типів комунікативних актів, лінгвістичних засобів, ступеня експресивності висловлювань та прагматизації мовних елементів. Прагматичні наміри мовця, включаючи ідеологічні, реалізуються у мовному контексті за допомогою свідомого використання засобів лексичної та граматичної структури мови, а також образно-експресивних та риторичних елементів.

3. Конотативно забарвлені лексеми, що актуалізуються у дискурсі, граматичні та стилістичні засоби, які можуть моделювати зміст висловлювання іспаномовного суспільно-політичного дискурсу допомагають мовцю необхідним чином впливати на свідомість масової аудиторії та формувати оцінні інтерпретації основних дискурсних концептів, які співвідносяться з важливими суспільно-політичними процесами у сучасній Іспанії, найвагомішим з яких є процес демократизації. Досягнення прагматичних цілей значною мірою зумовлюється взаємодією семантичного, смислового та інтенційного значення лексичних та морфологічних одиниць, синтаксичних структур, стилістичних засобів. Особливості актуалізації у дискурсі лексико-фразеологічних і граматичних мовних одиниць та використання стилістичних прийомів, які є основними засобами формування семантико-прагматичного змісту суспільно-політичного дискурсу, варіюються залежно від його прагматичної спрямованості, поля комунікативної ситуації, а також від мовної та комунікативної компетенцій мовця і фактора аудиторії.

4. Основою індивідуального стилю адресанта є вибір і така організація мовних одиниць, завдяки якій вони отримують у іспаномовному суспільно-політичному дискурсі невластиві їм можливості і перетворюються у певний образ, що допомагає мовцю досягти своїх цілей. Характерними рисами королівського дискурсу слід вважати оптимістичність, категоричність, підкреслення адресованості, повторення звертання як елемента структурування дискурсу, розширення меж семантичного поля лексичних одиниць. Важливим фактором, з погляду на аргументацію, є авторитетність джерела інформації.

5. Промови політиків, на відміну від королівського дискурсу, містять значну кількість ідеологем та прикладів власних заслуг перед суспільством, що зумовлено необхідністю постійно підтримувати власний статус. Дискурс Х. Азнара характеризується використанням великої кількості аргументів з позитивним значенням. Для нього характерними є категоричність, інтимізація дискурсу та вміння обходити „ гострі кути” шляхом використання поширених, вставних речень, однорідних членів речення та повторів. Суб'єктивність зумовлюється ідейно-політичними переконаннями мовця, що проявляється у використанні як логічних, так і експресивних аргументів з метою досягнення прагматичних цілей.

6. Частотність використання образно-експресивних засобів, короткі влучні висловлювання, різкі негативні характеристики деяких процесів у суспільстві різко відрізняють дискурс Р. Сапатеро, характеризуючи лідера соціалістів як прямолінійну та емоційну людину. Його дискурс з великою кількістю елементів із негативною семантикою надає концептуальному образу сучасної Іспанії об'єктивності, урівноважуючись з усіма тими позитивними характеристиками, які превалюють у королівських промовах та у дискурсі Голови уряду.

7. Відповідно до статі, віку, освіти, професійного статусу, релігійних та політичних вподобань, національної приналежності більшості численної аудиторії, мовці вдаються до цілеспрямованого використання окремих ціннісних категорій, вибору особливої спрямованості аксіологічних одиниць, зміни співвідношення логічних та емоційних аргументів та синтаксичної організації дискурсу.

8. За жанровими формами суспільно-політичний дискурс можна поділити на промови та інтерв'ю, які належать до інформаційно-переконувальних жанрів, та на коментарі, огляди і нариси, які мають інформаційно-дослідницьке або дослідницько-образне спрямування. Особливістю промови як жанру є її монологічна форма, що дає можливість адресанту досягти своїх прагматичних намірів завдяки врахуванню особливостей аудиторії. Цей жанр характеризується спрямованістю мовної системи на досягнення комунікативно-прагматичної мети, власною оцінкою мовцем комунікативної ситуації та залежністю від неї засобів побудови дискурсу.

9. Варіативність побудови інформації у жанрі інтерв'ю зумовлюється не лише мовною і комунікативною компетенцією мовця та врахуванням фактора аудиторії, а й особливим учасником цього комунікативного процесу - журналістом, який внутрішньо спрямовує діалог, що являє собою як особистісно, так і соціально зорієнтоване спілкування.

Подальші дослідження у сфері іспаномовного суспільно-політичного дискурсу варто спрямувати на аналіз потенційно-множинних оцінних інтерпретацій головних концептів, що складають образ сучасної демократичної Іспанії; простеження тенденцій розвитку королівського дискурсу від початку становлення конституційної монархії до теперішніх днів, оскільки він відображає загальні прагнення іспанського народу; виявлення ефективних засобів реалізації мовленнєвих зусиль з метою досягнення прагматичних намірів адресанта у дискурсі Р.Сапатеро після його перемоги на виборах 2004 року, у чому важливу роль відіграв його дискурс, та на його порівняння до виборів і після них.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Коваль Н.М. Відбиття розвитку мовної картини світу у лексиці іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. - 2002. - №7. - С. 224-230.

2. Коваль Н.М. Інтенсифікаційна роль заперечних речень у іспаномовному суспільно-політичному дискурсі // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: КНЛУ. - 2002. - Вип. 8. - С. 141-146.

3. Коваль Н.М. Дискурсна проблематика: виокремлення суспільно-політичного дискурсу як різновиду комунікації // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К.: КНУ. - 2002. - Вип. 1. - С. 78-82.

4. Коваль Н.М. Неологізаційні та архаїзаційні процеси у лексиці іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія “Філологія, педагогіка, психологія”. - К.: КНЛУ. - 2002. - Вип. 6. - С. 188-192.

5. Коваль Н.М. Прагматична роль суспільно-політичного дискурсу та реалізація комунікативної інтенції мовця // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: КНЛУ. - 2003. - Вип. 9. - C. 136-143.

6. Коваль Н.М. Суспільно-політичний дискурс та тенденції кількісного і якісного розвитку його лексичної системи // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К.: КНУ. - 2003. - Вип. 2. - С. 159-175.

7. Коваль Н.М. Метафора як один із образно-експресивних засобів мови у системі іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К.: КНУ. - 2004. - Вип. 3. - С. 107-113.

8. Попова Н.М. Ідіостиль короля Іспанії Хуана Карлоса І як фактор формування концептуального образу сучасної Іспанії у свідомості колективного адресата // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - К.: КНУ. - 2004. - Вип. 5. - С. 67-73.

Анотація

Попова Н.М. Сучасний іспаномовний суспільно-політичний дискурс: лінгвопрагматичний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

У дисертації визначаються характерні риси та досліджується роль одиниць різних мовних рівнів у формуванні семантико-прагматичного змісту іспаномовного суспільно-політичного дискурсу на матеріалі дискурсу представників королівської родини та визначних політиків Іспанії кінця ХХ - початку ХХІ століття. Проведений з урахуванням соціальних, психологічних, когнітивних та антропологічних чинників, аналіз даного типу дискурсу дозволив визначити лексичні, морфологічні, синтаксичні та стилістичні одиниці, що є ефективними засоби впливу на масову свідомість.

Аналіз індивідуальних стилів короля Хуана Карлоса І, провідних іспанських політиків Х. Азнара та Р. Сапатеро дав можливість визначити їхні характерні риси, співвідношення індивідуального і загального у суспільно-політичному дискурсі, ефективні засоби концептуалізації ментального простору адресата та з'ясувати причини варіативності викладу дискурсної інформації. Визначено особливості промови та інтерв'ю як інформаційно-переконувальних жанрових форм суспільно-політичного дискурсу.

Ключові слова: суспільно-політичний дискурс, прагматичне навантаження, семантичне поле, екстралінгвістичні фактори, соціальний статус, мовленнєвий вплив, ціннісні концепти, мовна компетенція, ідіостиль, авторитетність.

Аннотация

Попова Н.Н. Современный испаноязычный общественно-политический дискурс: лингвопрагматический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

В диссертации определяются характерные черты, и исследуется роль единиц разных языковых уровней в формировании семантико-прагматического содержания современного испаноязычного общественно-политического дискурса на материале выступлений и интервью представителей королевской семьи и известных политиков Испании конца ХХ - начала ХХІ столетия. Она состоит из введения, трех разделов, выводов к каждому из разделов, общих выводов, списка используемых источников теоретической, справочной, иллюстративной литературы и приложений. Во введении приведены обоснование актуальности темы, цель и задачи исследования, научная новизна, теоретическое и практическое значение, апробация полученных результатов, тезисы, которые выносятся на защиту.

В первом разделе определяется понятие “дискурс”, рассматриваются существующие теоретические и методологические подходы к его анализу, обосновывается выделение такого типа дискурса, как общественно-политический. Он является отдельным типом дискурса, поскольку имеет собственные прагматические цели и языковые средства их достижения, заимствованные из других видов дискурса, таких как политический, экономический, дипломатический, юридический, художественных, и интегрированных в целостную систему общественно-политического дискурса, который отображает общественно-политические процессы в стране и формирует взаимодействие между обществом и властью. Также характеризуются особенности формирования его семантико-прагматического содержания, общие и второстепенные задачи, которые в большой степени определяются общественным положением говорящего и постоянством его статуса, рассматриваются подходы к исследованию проблемы языковой личности в лингвистике.

Во втором разделе диссертации анализируется способность языковых единиц лексико-семантического и морфолого-синтаксического языковых уровней формировать семантико-прагматическое содержание дискурса и оценочные значения дискурсных концептов. Проведенный с учетом социальных, психологических, когнитивных и прагматических факторов, анализ этого типа дискурса позволил определить лексические, морфологические, синтаксические и стилистические единицы, которые эффективно влияют на общественное сознание, решить вопрос о том, какие именно факторы обеспечивают формирование семантико-прагматического содержания дискурса в сфере общественно-политической коммуникации и как такая информация передается языковыми средствами. Исследуются особенности актуализации лексических единиц в данном типе дискурса, способность грамматических средств моделировать прагматическое значение высказывания, определяются основные языковые стратегии влияния на многочисленного адресата в современном испаноязычном общественно-политическом дискурсе.

В третьем разделе рассматриваются языковая компетенция адресанта и фактор аудитории как причины вариативность подачи информации в общественно-политическом дискурсе, где социальные, национальные, психологические характеристики аудитории дают возможность адресанту формировать семантико-прагматическое содержание дискурса как можно эффективнее. Кроме того, на выбор средств и стратегий аргументации влияет степень авторитетности дискурсной информации, которая зависит от общественного статуса говорящего.

Анализируются индивидуальные стили монарха Хуана Карлоса I, политических лидеров Испании Х. Азнара и Р. Сапатеро, противостояние которых на политической арене достигает большого напряжения. Такой анализ дал возможность определить их характерные черты, сопоставить индивидуальное и общее в общественно-политическом дискурсе, выделить эффективные средства концептуализации ментального пространства адресата. Определено, что королевский дискурс значительно отличается от дискурса политиков благодаря как особенному социальному статусу монарха в испаноязычном обществе, так и характеристикам его языковой личности, которая объединяет языковую и коммуникативную компетенции. Дискурс монарха характеризируется высокой выдержкой языковых норм, рациональным отбором экспрессивных средств, подчеркиванием обращений как нормы этикета и их повтором как элементов структурирования дискурса, что имеет прагматическое значение. Именно в королевском дискурсе значительное количество лексических единиц превращается в аксиологеми, формируя в сознании адресата образ современной конституционной демократической монархии, которая является неотъемлемым элементом образа Испании. Речи и интервью политиков, в отличии от королевского дискурса, наполнены идиологемами и большим количеством образно-экспрессивных средств, что необходимо для поддержания собственного статуса в обществе. Субъективность речей политиков обусловлена идейно-политическими убеждениями адресанта и проявляется в использовании языковых единиц с субъективной семантикой.. Сравнение идиостилей Р. Сапатеро и Х. Азнара позволило определить различия в их дискурсе и, таким образом, сделать вывод о причинах победы Р. Сапатеро на выборах Главы правительства 2004 года после длительного пребывания при власти Х. Азнара.

В работе установлен лингвистический статус и особенности таких информационно-убеждающих жанров общественно-политического дискурса, как речь и интервью, выбор прагматических средств, в которых обусловлен их монологической и диалогической формами, поскольку в речи бульшая часть языкового действия принадлежит адресанту, тогда как в интервью журналист часто провоцирует говорящего к использованию тех или иных языковых средств.

В общих выводах поданы основные результаты диссертационной работы и указаны дальнейшие перспективы исследований в данном направлении.

Ключевые слова: общественно-политический дискурс, прагматическая роль, семантическое поле, экстралингвистические факторы, общественный статус, речевое воздействие, ценностные концепты, языковая компетенция, индивидуальный стиль, авторитетность.

Annotation

Popova N.M. Modern Spanish Socio-political Discourse: Lingvopragmatic Aspect. - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.05 - Romanic languages. - The Institute of Philology of Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2004.

This thesis represents a research of modern socio-political discourse of Spanish politicians and the Royal Family Members on the material of their speeches and interviews. It determines effective methods of socio-political discourse organization and means due to which a speaker achieves this or that reaction of the society, reveals functional and pragmatic role of lexical, morphological, syntactic and stylistic means in the discourse and their influence on the addressee.

The study also deals with the analysis of the Spanish King, the Prime-minister and the Social Party leader's individual styles which helps to describe their major characteristics, to single out individual and common features of the socio-political discourse and to find out reasons of its organizational variety. Specific features of socio-political speeches and interviews as genres of persuasion are determined.

Key words: socio-political discourse, pragmatic role, semantic field, extra linguistic factures, social status, speech influence, values, speech competition, individual style, authority.

Размещено на Allbest.ru