Сучасне управлінське документознавство в Україні
Історія розвитку та виникнення управлінського документознавства. Лінгвістика тексту як навчальна дисципліна. Текст як єдине ціле, його структура. Основні види зв’язку між компонентами тексту. Два способи викладу матеріалу в документі за А. Ковалем.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.10.2012 |
| Размер файла | 55,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Офіційність і об'єктивність, точність і конкретність інформації в діловому тексті вимагають особливого відбору мовних засобів. Ці тексти, як правило, будуються за усталеною, стандартною формою документа (комюніке, договір, постанова, протокол, заява, характеристика, акт). Головними ознаками ділових текстів є чіткість формулювань, точність інформації, що підкріплюється зазначенням дати, місця події, цифровими даними; відсутність експресивно-емоційних слів у викладі постанов, законів, характеристик, актів обстеження; чітко виявлена категоричність формулювання настанов і т. д.
Одним із різновидів стилістичної організації мовних засобів є тексти художньої літератури. Як і інші тексти, художній текст відображує свій «стилеутворюючий стрижень», властивий стилеві художньої літератури.
Словесно-художній твір широко використовує елементи всіх стилів літературної мови і навіть ті, що перебувають поза її нормами.
Основним принципом організації художнього тексту є забезпечення образного відображення об'єктивної дійсності засобом слова. Однак слово в художньому тексті є не тільки засобом живопису і засобом створення художнього образу, водночас воно є й органічною частиною самого художнього образу.
У літературному творі транспонуються майже всі функціональні різновиди усного літературного мовлення - розповідь, репліка, заклик, інформація, науковий чи публічний виступ, судовий вирок, бесіда, інтерв'ю і т. д., що визначаються стильовим призначенням уснорозмовного, публіцистичного, наукового, офіційно-ділового спілкування. Проте: основними формами організації художнього мовлення є розповідь, опис і роздум з переважаючою для писемних текстів формою їх передачі - монологічним мовленням.
У шкільних підручниках в основному представлені художні тексти. [14. с. 15,16].
2.4 Види зв'язку між компонентами тексту
Зв'язок між реченнями, складного синтаксичного цілого, абзацами, главами та іншими частинами тексту, який організовує його змістову і структурну єдність, називається між фразним [12, с. 9]. Він може полягати як у виявленні логічних відношень між елементами тексту, так і в послідовному розгортанні змісту, у збереженні предметно-понятійної основи висловлення. Міжфразні зв'язки бувають контактні (якщо пов'язувані елементи розташовані поряд) і дистантні (якщо вони знаходяться на більшій чи меншій відстані один від одного).
Наприклад: На краю яруги стоїть стара осика. Сучки на ній обламані, кора, облізла, а в товстому стовбурі видніється дупло, затінене зверху козирком гриба трутовика. Від дупла до кореневища тягнеться вузька щілина.
І друге, і третє речення цього ССЦ вказують на ознаки осики. Отже, вони змістом своїм з'єднані з першим реченням. Якщо зв'язок другого з першим безпосередній то зв'язок третього здійснюється на відстані. У першому випадку маємо контактний, у другому - дистантний зв'язок. Між другим і третім реченнями також є смисловий контактний зв'язок який полягає у послідовному розгортанні мікротеми - виявленні різних ознак об'єкта. Контактні зв'язки бувають не тільки між реченнями, а й між складними синтаксичними цілими.
Дистанційні зв'язки пронизують увесь текст, зв'язують початок і кінець висловлювання.
Як речення складного синтаксичного цілого, так і ССЦ у складі тексту з'єднуються двома основними способами - послідовним і паралельним. При послідовному (його ще називають ланцюговим) способі зв'язок полягає в тому, що певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом у наступному і вимагає дальшого розгортання думки [18, с. 36].
Ланцюговий зв'язок між окремими реченнями забезпечується засобом повтору суб'єкта або предиката речення. Послідовний розвиток думки, як правило, відбувається так, що в першому реченні повідомляється про певне явище, подію, а кожне наступне щось додає нове. Граматичний ланцюговий зв'язок виявляється у застосуванні лексичного повтору, синонімічних змін та вказівних займенникових слів, співвідносних з іменами предметно-понятійного змісту.
У тексті з ланцюговим зв'язком окремих речень особливо виразно виявляють себе головні в смисловому відношенні слова, які звичайно і повторюються з метод посилення на них уваги, логічного виділення. Ця особливість складного синтаксичного цілого підказує ефективність використання тексту як дидактичного матеріалу у навчальних цілях в шкільному курсі мови. Виділення та аналіз слів з найбільшим семантичним навантаженням, особливо в художньому тексті тих слів, які є опорою словесно-художнього образу, через який виражається ідейний задум твору, забезпечить вирішення багатьох навчальних, а також виховних завдань [12, с. 11,12].
Другий спосіб з'єднання речень у ССЦ І ССЦ у тексті - паралельний - полягає в цілковитій рівнозначності певних елементів у контексті мовної одиниці більш високого рівня. Вживаючись в основному в емоційних стилях, паралельний зв'язок речень посилює експресію висловлювань.
Паралельний зв'язок речень виконує другорядну, в порівнянні з послідовним, і допоміжну роль, хоч якими б вагомими не виглядали паралельно з'єднані речення [18, с. 37].
Порівнюючи зв'язки між реченнями у складних синтаксичних цілих і між складними синтаксичними цілими, можна помітити що в межах ССЦ зв'язок тісніший ніж між сусідніми реченнями, що належать до двох різних ССЦ. Саме послаблення зв'язку і допомагає встановити, де закінчується одна група речень і починається друга. Навчити учнів помічати цей поворот у висвітленні теми - важливий компонент підвищення їх мовної культури.
Текстові зв'язки, особливо дистантні характеризуються і своєю спрямованістю, зорієнтованістю на попередні або наступні частини висловлювання. У великих за розміром і складних за будовою текстах такі орієнтири - необхідні передумови сприйняття адресатом повного обсягу зосередженої в тексті інформації.
Плавність розгортання теми вимагає, щоб кожен наступний елемент висловлювання приплюсовувався до попередніх, а раз так, то у текстах мусять існувати ретроперспективні зв'язки - опора на вже сказане. У найпростішому вигляді такі зв'язки виступають при ланцюговому поєднанні речень - через відомі змістові елементи у кожному наступному реченні.
Другий напрям зв'язку - перспективний полягає в орієнтації адресата в тому, як буде розгортатися виклад у подальшому. Такий зв'язок також спостерігається і в рамках ССЦ, в більш розгорнутих контекстах.
Найпростіший і найвиразніший вияв перспективного зв'язку між компонентами тексту спостерігається тоді, коли в структурно завершеному реченні, що відкриває висловлювання або ССЦ, вжиті семантично неповноцінні слова [18, с. 40,41].
Уміле використання перспективних зв'язків є одним із засобів активізації уваги і збудження інтересу адресата до змісту висловлювання, і ним часто користуються автори художніх та публіцистичних творів.
Розділ 3. СПОСОБИ ВИКЛАДЕННЯ МАТЕРІАЛУ
3.1 Два способи викладу матеріалу в документі за А.Ковалем
документознавство текст лінгвістика
А.Коваль за способом викладу матеріалу поділяє усі ділові папери на дві категорії:
Ділові папери, в яких можна заздалегідь передбачити і сформулювати лише окремі, найзагальніші відомості (компоненти формуляра); сам же спосіб викладу (добір слів і словосполучень, будова речень, зв'язки між ними) залежить кожного разу від конкретного змісту того, що викладається, від ситуації, певних обставин ділового спілкування. Це документи з низьким рівнем стандартизації.
Ділові папери, в яких може бути передбачений не лише формуляр документа, а навіть слова, словосполучення й речення, що в них має бути відбита думка, за винятком цілком конкретних відомостей (для них у готовому бланку залишається кілька незаповнених місць). Це документи з високим рівнем стандартизації.
У документах із низьким рівнем стандартизації за способом викладу виділяють такі види текстів: розповідь, опис, міркування.
Розповідь про події, явища, факти в їх хронологічній послідовності (так, як вони відбуваються в реальній дійсності) використовується в автобіографіях, протоколах, звітах тощо.
Послідовність викладу в розповіді підпорядковується найчастіше саме зовнішньому, хронологічному принципу, а не внутрішньому, причинно-наслідковому. Відступ від цього принципу можливий лише тоді, коли необхідно, наприклад, підкреслити залежність роз'єднаних у часі, але внутрішньо пов'язаних подій. Проте такі відступи повинні бути вмотивовані й логічно виправдані.
Опис -- це принцип характеристики явища через перерахування ознак, властивостей та ін. Частини опису, які розкривають ті чи інші риси предмета чи аспекти питання, звуться елементами опису. Звичайно опис включає загальну характеристику явища; елементи ж опису лише обґрунтовують і конкретизують її. Використовується цей спосіб викладу у звітах, актах, наказах, постановах.
Міркування -- це спосіб викладу, за якого логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків розкриває внутрішній зв'язок явищ і, як правило, доводить певне положення через причинно-наслідкові зв'язки, через зіставлення, порівняння, розкриття змісту цих зв'язків. У міркуваннях найчастіше щось доводиться; саме тут знаходить своє втілення така логічна форма думки, як доказ. Послідовність викладу визначається побудовою конкретного доказу -- дедуктивного (від загального до часткового) або індуктивного (від фактів до узагальнень).
У деяких видах ділових паперів усі три способи викладу поєднуються, взаємодіють, доповнюючи один одного.
Шлях доведення від загального до конкретного або, навпаки, від фактів до узагальнень може бути покладений в основу побудови документа.
Якщо на початку документа викладаються обставини, які викликали його появу, або вказуються причини саме такої постановки питання, а в кінці викладається мета документа, то такий виклад зветься прямим.
Якщо ж мета документа викладається на початку його, а вже потім даються пояснення, наводяться факти, розрахунки, то такий виклад зветься зворотним.
Найзагальніша вимога, яка ставиться до викладу матеріалу в будь-якому діловому папері, така: виклад повинен вестись за чітко продуманим планом; ні в загальній системі викладу, ні в переходах від однієї частини тексту до іншої, ні в окремих формулюваннях не повинні порушуватися закони логіки.
Тому під час підготовки складного за змістом документа повинна бути добре продумана логічна його структура. А оскільки головною складовою частиною будь-якого ділового папера є виклад його мети, то це і є основний елемент логічної побудови змісту всього документа.
Таким чином, переконливий і несуперечливий виклад мети документа є тим стрижнем, навколо якого групуються в логічному порядку думки, покликані обґрунтувати, довести, роз'яснити й доповнити цю мету.
Діловий документ у сучасних умовах виробничих відносин, незалежно від його конкретного змістового наповнення (пропозиція, прохання, претензія, попередження), повинен бути насамперед переконливим, а переконливість будь-якого документа -- це його доказовість.
Фактичний матеріал, використаний у службовому документі, повинен бути достовірним. Причиною помилок у викладі фактів часто буває неуважність осіб, які відповідають за документ, їх небажання або невміння перевірити факти, підкріпити загальну думку точними фактичними даними (у протоколі пропущено цифрові дані виступу; секретар змінив механічно кілька літер прізвища в довідці, друкарка переплутала умовні позначки...). А все це знижує якість документа, бо факти -- це його фундамент.
Значення багатьох видів документів (акти обстеження, звіти, доповідні записки) прямо залежить від того, наскільки повно представлений в них фактичний матеріал.
Повнота відомостей, всебічний розгляд проблем, урахування всіх фактів особливо важливі у документах, на підставі яких розв'язуються практичні питання політичного й господарського життя, різноманітні конфліктні ситуації.
Існує також поняття актуальності фактів -- це ступінь їх важливості саме в даний момент, у даній ситуації.
Переконливість досягається й композиційною стрункістю документа -- вдалим розміщенням матеріалу, послідовністю викладу, характером і обсягом відомостей. які включено до нього.
При викладі змісту не слід перевантажувати документ другорядними деталями, дрібницями, зайвими словесними прикрасами й надлишковими формулами ввічливості.
Автор повинен уміти виділити головне, навести вирішальні аргументи, підкріпити їх лише найнеобхіднішими фактами й цифрами.
Так, наприклад, аналіз ділових листів свідчить, що досить велика частина їх обсягу могла бути або пропущена, або значно скорочена без шкоди для змісту. Це саме та їх частина, що містить надлишкову інформацію (тобто відомості, які або вже є в листі, лише висловлені інакше, або загалом зайві, непотрібні, несуттєві для даного листа факти).
Тому найдоцільніше кожен документ присвячувати якомусь одному питанню: як свідчить практика, вміщення в один документ тематично різнорідних, логічно не пов'язаних між собою положень призводить до того, що частина положень губиться, не враховується в подальшій обробці документа, зокрема, не реєструється тощо.
Отже, послідовність викладу, співмірність частин, продуманість переходів, добір фактів, точність аргументів -- усе це дає можливість глибше розкрити тему документа, виділити в ньому головне, відтінити деталі. Недостатньо чітка композиція, непрозорість структури документа утруднюють сприймання його тексту, збіднюють його дієвість.
Загалом невисока стандартизація цих документів компенсується чіткістю, точністю, суворою логічністю викладу, його смисловою і словесною адекватністю.
Документи з високим рівнем стандартизації. Існує цілий ряд ситуацій, для яких можна наперед встановити, що, кому і як повинно повідомлятися, тобто в які готові словесні формули можна цю інформацію вкласти.
Процес укладання такого стандартного документа зводиться до таких операцій:
Вибір (серед досить обмеженої кількості стандартних, готових конструкцій) потрібної саме в даному конкретному випадку.
Заповнення формуляра.
Побудова за готовими зразками тих словосполучень і речень, які не передбачені формулярами бланків.
Кожна країна, а в межах країни кожна галузь промисловості (а також різні організації та установи) виробили свій набір стандартних ділових паперів. І скрізь стандартизація мови офіційних документів розглядається як ефективний засіб скорочення невиправданої інформаційної надлишковості в діловому документі за рахунок економії мовних засобів.
Перевага стандартизованих мовних зворотів полягає ще й у тому, що вони вимагають мінімального напруження під час сприймання й пришвидшують процес укладання документа, дозволяючи не витрачати зусиль на пошуки відповідних форм висловлення.
Такі звороти, крім усього, відзначаються інформаційною місткістю: адже вони сигналізують про зміст у найзагальнішій формі -- у формі, зрозумілій для всіх і перевіреній тривалою практикою.
Щоб швидко, грамотно й точно відобразити певний виробничий момент чи якусь ситуацію, потрібні готові, перевірені тривалою практикою, широко відомі словесні формули. Ці формули виступають кожного разу як сигнал певного типу інформації: так, уже початкова фраза у порядку надання технічної допомоги... підказує, що в цьому діловому листі буде викладено прохання; вона готує до сприймання подальшого ланцюга слів, який можна з більшою чи меншою вірогідністю передбачити.
Таким чином, стандартні вислови як явище писемного мовлення виникають у результаті однотипності неодноразово повторюваних виробничих ситуацій. Особливо часто повторювані в певних типах документів слова й словосполучення утворюють своєрідний каркас змісту того чи іншого ділового папера. У таких випадках укладання документа може бути зведено до заповнення бланків. Тому прийнято говорити, що ділові папери не “пишуться”, а “укладаються”.
Однак сам процес стандартизації мови ділових паперів -- це не “канонізація”, не “узаконення” певних конкретних висловів, це стандартизація моделі, загального зразка такого вислову. Як правило, це певний тип речення (із чітко визначеним порядком слів, розміщенням групи підмета й групи присудка, головного й підрядного речення), який найкраще й найповніше може охопити ряд схожих ситуацій. Тоді укладання документа зводиться до конкретного словесного наповнення цієї синтаксичної моделі.
Стандартизовані одиниці ділового стилю відіграють у ньому приблизно таку ж роль, як терміни у науковому стилі: за ними, як і за термінами, закріплюється певна “ділянка” змісту, і діють ці одиниці в досить вузькому діапазоні, обслуговуючи лише певну кількість виробничих ситуацій.
Дуже часто можна почути нарікання на “бідність” мови ділових паперів. Проте такі докори виголошують, як правило, люди, дуже далекі від цієї сфери діяльності й замало обізнані з нею. Якщо з такою міркою підійти, наприклад, до наукового стилю, то терміни теж збіднюють виклад: значно багатшою була б, наприклад, мова такої наукової статті, в якій вживався б не один і той самий термін, а кожного разу новий синонімічний, образний або фігуральний вислів. Проте представники різних галузей науки давно дійшли висновку, що синоніміка -- непридатне явище для термінології. Так само синоніміка синтаксичних конструкцій у межах одного аспекту змісту внесла б лише небажану надлишкову інформацію в діловий документ. Адже ділові папери -- це не матеріал для читання, це засіб спонукання до дії. І саме цій меті повинна бути підпорядкована мова ділового документа: добір мовних засобів диктує насамперед логіка думки.
Бувають випадки, коли службова особа свідомо відмовляється від стандартного викладу в документі. Це означає, що цьому документу надається особливого значення. Так, наприклад, виключність, незвичність певного виробничого моменту нерідко вимагає відповідного відображення у формі вільного, нестандартного листа. Тому нестандартний лист у промисловості займає особливе місце: поряд з явно позначеною тенденцією до стандартизації мови ділового листування нестандартний лист по-старому зберігає свою життєву силу. Існує ще одна причина відступів від суворо стандартизованого викладу.
За повної стандартизації помітно зростає лаконізм, небагатослівність викладу. Надлишковість інформації, звичайно створювана за рахунок повторів і деякої розтягнутості викладу, тут, як правило, відсутня. Концентрація повідомлюваного (кількість інформації на одиницю тексту документа) настільки зростає, що навіть при такому незначному пошкодженні тексту, як пропуск слова, нечітко надрукований рядок та ін., втрата інформації стає дуже відчутною (часом зміст такого документа важко або й неможливо зрозуміти). Тому незначні відступи від суворої логічності викладу в бік деякої надлишкової інформації забезпечують передачу й відтворення інформації на значній відстані без помітних змістових втрат.
Таким чином, під стандартизацією мови ділових паперів слід розуміти насамперед встановлення правил добору слів і термінів, правил побудови речень і словосполучень. Серед інших причин, які виправдовують наявність стандартизованих ділових паперів, не останнє місце займає правова точка зору: переважна більшість службової документації оформляється від імені підприємств, організацій, установ (не випадково вони пишуться від третьої, а не від першої особи).
Звичайно, зі стандартним текстом значно легше працювати: за даними інженерної психології такий текст сприймається у 8--10 разів швидше, ніж нестандартизований, отже, стандартизація мови ділових паперів ще й економічно вигідна. Тому стандартизація мови документації повинна розглядатися як ефективний засіб скорочення надлишкової інформації, а також підвищення загальної культури ділового мовлення.
Висновки
Сучасне діловодство - система життєвою важливих дій організації, пов'язаних, в першу чергу з діловою документацією, яка необхідна для функціонування сучасних закладів різних форм власності і засобів, які забезпечують її надійність в різних формах ділового спілкування, що мають документальне відображення.
Документи, в більшості випадків, є вагомим і незаперечним аргументом при вирішенні суперечок між діловими партнерами. Він є засобом підтвердження правомірності дій керівників з юридичної точки зору.
Діло виробничий процес передбачає не тільки правильне оформлення та функціонування документів, а й наявність знань з організації окремих ділянок роботи, що повинні документуватися, а саме організації ділових масових заходів, що сприяють розвитку і вдосконаленню діловиробничого потенціалу установи.
Багато документів, які доводиться показувати представникам державних структур, котрі ревізують діяльність організацій, повинні бути оформлені належним чином з усвідомленням всієї відповідальності, викладеної в ділових паперах. Приналежність тексту до однієї з форм суспільно-мовленнєвої діяльності людини виявляється в специфіці організації його, у відборі і використанні засобів мови. Функціонально-комунікативні ознаки тексту легко розпізнаються навіть на окремих фрагментах того чи іншого тексту.
Міжфразові зв'язки у тексті різноманітні і багатогранні. Наявність їх забезпечує текстові тематично-змістову і композиційну цілісність.
Отже, лінгвістику тексту розуміють як наукову дисципліну, ціль якої - описати суть і організацію передумов і умов людської комунікації.
Під стандартизацією мови ділових паперів слід розуміти насамперед встановлення правил добору слів і термінів, правил побудови речень і словосполучень. Серед інших причин, які виправдовують наявність стандартизованих ділових паперів, не останнє місце займає правова точка зору: переважна більшість службової документації оформляється від імені підприємств, організацій, установ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бабич Н.Д. Лінгво-психологічні основи навчання і вивчення мови. - Чернівці: Рута, 2000. - 175 с.
2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 2003. - 232 с.
3. Бадер В. Формування інтонаційних умінь і навичок молодших школярів під час вивчення розділу «Текст» // Початкова школа. - 2001. - №9. - С. 22-25.
4. Гальперин И.Ф. Текст как объект лингвистического исследования. - М.: Наука, 1981. - 137 с.
5. Загнітко А.П. Особливості конструювання тексту // Український синтаксис. - К., 2004. - Ч. 2. - С. 161-162.
6. Іванченко С.М. Поліфонія тексту. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. - 318 с.
7. Исследования по структуре текста / Под. ред. Т.В. Цивъян, АНСССР. - М.: Наука, 1987. - 301 с.
8. Ковалик І., Мацько Л., Плющ М. Методика лінгвістичного аналізу тексту. - К., 2000. - С. 7.
9. Кочан І Лінгвістичний аналіз тексту: Курс лекцій. - Львів: Світ, 2005. - 142 с.
10. Мурзин Я.Н., Штерн А.С. Текст и его восприятие. - Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1991. - 172 с.
11. Сорокин Ю.А. Психо-лингвистические аспекты изучения текста. - М.: Наука, 1985. - 168 с.
12. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда. - К., 2003. - С. 549.
13. Теорія і практика лінгвістичного аналізу художнього тексту / За ред. М. Круше. - Тернопіль: Лілея, 2001. - 172 с.
14. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. Навчальний посібник. - К.: Література ЛТД, 2001. - 480 с.
15. Гальперін І.Р. Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження. М.: Вища школа, 1981. - С. 25-27.
16. Зимова І.А. Предметний аналіз тексту як предмета творіння / / Смислове сприйняття мовного повідомлення (в умовах масової комунікації). - М.: Наука, 1976. - С. 57 - 64.
17. Кубрякова Е. С. Про текст і критерії його визначення. Текст. Структура і семантика. Т. 1. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2001. - С. 72-81.
18. Шаповал В.В. Текст джерела як об'єкт аналізу для філолога та історика. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2001. - С. 4-11.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Текст як добуток мовотворчого процесу, що володіє завершеністю. Історія формування лінгвістики тексту. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Інформаційна самодостатність як критерій тексту. Матеріальна довжина текстів. Поняття прототипових текстів.
реферат [25,1 K], добавлен 30.01.2010Основні поняття лінгвістики тексту, його категорії, ознаки та проблема визначення. Функціонально-семантичні та структурно-типологічні особливості загадок, їх класифікація. Поняття типу тексту. Особливості метафоричного переносу в німецьких загадках.
дипломная работа [129,6 K], добавлен 01.02.2012Головна, загальна мета створення будь-кого тексту - повідомлення інформації. Поняття іформаційної насиченості тексту та інформативності. Визначення змістовності тексту - встановлення співвідношення між висловлюванням і ситуацією, відбитою в ньому.
реферат [28,3 K], добавлен 08.04.2011Основні характеристики казки та значення цього виду літературного твору. "Морфологія казки" Проппа. Надсинтаксичні рівні одиниць тексту: супрасинтаксичний, комунікативний. Закони компресії тексту. Переклад як складова частина утворення вторинних текстів.
дипломная работа [104,3 K], добавлен 06.12.2015Функціональна лінгвістика, або функціоналізм - вивчення функціонування мови як засобу спілкування. Функціонально-семантичне поле: центр і периферія. Лінгвістика тексту - дослідження та правила побудови зв'язного тексту. Комунікативна лінгвістика.
реферат [16,5 K], добавлен 14.08.2008Особливості офіційно-ділового стилю документів. Діловий текст та його складові частини. Виправлення тексту та технічні прийоми виправлень. Основні елементи тексту документа. Заголовки та підзаголовки як засоби рубрикації. Правила редагування документів.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 17.07.2010Проблема адекватності перекладу художнього тексту. Розкриття суті терміну "контрастивна лінгвістика" та виявлення специфіки перекладу художніх творів. Практичне застосування поняття "одиниці перекладу". Авторське бачення картини світу під час перекладу.
статья [26,9 K], добавлен 24.04.2018Основні аспекти лінгвістичного тексту, його структура, категорії та складові. Ступінь уніфікації текстів службових документів, що залежить від міри вияву в них постійної та змінної інформації. Оформлення табличних форм, опрацювання повідомлення.
статья [20,8 K], добавлен 24.11.2017Опис психологічних особливостей сприйняття тексту. Тлумачення змісту малозрозумілих елементів тексту. Трактування поведінки персонажа та його мотивів, виходячи з власного досвіду та існуючих теорій. Проектування своїх уявлень, відчуттів на художні образи.
презентация [228,6 K], добавлен 03.03.2016Основні категорії та ознаки тексту, поняття типу тексту. Функціонально-семантичні особливості загадок, питання їх класифікації. Структурно-типологічні особливості загадки. Лінгвопоетична специфіка і особливості метафоричного переносу в німецьких загадках.
дипломная работа [69,0 K], добавлен 21.03.2012
