Застарілі слова та їх стилістичні функції у текстах різних стилів
Лексикологія та лексичний запас мови. Причини історичних змін у лексиці. Застарілі слова та їх класифікація. Семантичні групи історизмів. Стилістичні функції застарілих слів в публіцистичному стилі. Особливості сучасного вживання застарілої лексики.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.06.2012 |
| Размер файла | 61,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Архаїзми вживаються обмежено, в певних мовних стилях, зокрема в мові фольклору (найбільше в думах), в поезії, або з певними стилістичними настановами.
Найбільш поширений цей вид лексики в художньо-белетристичному та публіцистичному стилях. Архаїзми належать, як правило, до піднесених, патетичних слів, їх інколи навіть важко вирізнити з-поміж інших урочистих компонентів лексичного складу. Це старослов'янські, давньоруські, староукраїнські елементи в сучасній українській мові. З цього приводу академік Л. Булаховський зауважував: «Емоція урочистості легко забезпечується добором синонімічних слів старослов'янського походження, навіть тих, у яких ми не змогли б з точки зору сучасної мови помітити ознаки архаїчності».
4. Стилістичні функції застарілих слів в публіцистичному стилі. Особливості сучасного вживання застарілої лексики
застарілі слова лексикологія
Актуалізація лексичних елементів відбувається завдяки поверненню з периферії до активного вжитку слів, що давно існували в мові й колись належали до її активного фонду, але з часом відійшли у пасив. Частина такої відновленої актуалізованої лексики зазнає семантичного переосмислення, значеннєвих модифікацій та перетворень.
У сучасному вживанні застарілої лексики поєднуються два різні процеси: 1) активізація її використання (при цьому застаріле слово виступає в якості стилістичного засобу); 2) актуалізація значення слова (при цьому слово перестає бути історизмом і використовується як нейтральна номінація). Початковий етап актуалізації слова зазвичай пов'язаний із яскравою стилістичною маркованістю мовного засобу, яка згодом поступово зникає. [Какорина 1996, с. 68]. Актуалізація застарілих мовних одиниць зумовлена відродженням у нових умовах реалій та понять минулого, напр.: «На борту викраденого піратами Сомалі українського судна «Фаїна» розгортається справжня драма» (УМ № 183, 01.10.2008), відтворенням мовного колориту минулих епох, напр.: «Тим більше що вказаний у листі нормативний акт зовсім не зобов'язує місцеву владу надавати саме те приміщення, в яке тицьне перстом законотворець» (УМ № 20, 31.01.2008); «Пікет відбувався у середу ввечері, коли Каспарова, арештованого за участь в Марші незгідних, мусили випустити з буцегарні» (УМ № 222, 30.11.2007), а також набуттям нових значень, стилістичного забарвлення (піднесено-урочистого або навпаки, жартівливо-іронічного звучання), напр.: «У тій частині своєї промови, що стосувалася висування на лідерство й підсумовувала «чолобитні» однопартійців, Віктор Ющенко сказав таке: «Я розумію, наскільки я зобов'язаний партії і наскільки маю бути відданий її платформі»» (УМ № 60, 03.04.2007).
Традиційним для газетно-публіцистичного стилю стало широке використання застарілої лексики в якості стилістичного засобу, простежується тенденція її активного використання для підвищення експресивної функції, підсилення виразності й емоційності, наприклад: «На прес-конференцію з'явилися сам режисер і одна з двох суперзірок, зайнятих у фільмі, Кейт Бланшет. Інша артистична величність - Джордж Клуні не приїхав» (УМ № 27, 13.02.2007); «Цікаво, що саме у ті дні тодішній Президент Леонід Кучма провів відповідну кадрову ротацію: звільнив із посади міністра оборони Євгена Марчука і повернув у це крісло перевіреного «вірнопідданого» генерала Кузьмука» (УМ № 100, 03.06.2006).
Серед лексем, що походять з книжної застарілої лексики найбільш значними ресурсами оцінності виділяються історизми, міфологічна та біблійна лексика. Потенційна оцінність їх зумовлюється багатьма чинниками - як загальними, що відносяться до всієї застарілої лексики, так і окремими, що диференціюються за розрядами цієї лексики. Наприклад, оцінність історизмів пояснюється самою природою їх як лексичної категорії. Позначаючи реалії побуту, господарства, культури і т.п. різних часів та народів, історизми з плином часу нарощують різноманітні емоційно-оцінні (конотативні) відтінки, пов'язані з переосмисленням понять, які номіновані застарілою лексикою [Солганик 1981, с. 96].
У сучасних газетних текстах повернуті до активного вжитку застарілі слова та історизми «набувають нових контекстуальних значень: історизми використовуються не лише для відтворення реалій давно минулого, а й для оцінки явищ суспільного життя нинішньої доби, книжна лексика нейтралізується» [Коць 1997, с. 18].
Потрапляючи в контекстуальне оточення стилістично нейтральних слів, лексеми, що відносяться до лексики історичного фонду, набувають експресивного характеру. В образному вживанні таких лексичних одиниць переважають метафори іронічного або негативно-оцінного звучання, наприклад: «Також із мінімальним рахунком збірна Північної Ірландії скинула з трону шведів» (УМ № 58, 30.03.2007); «У шахтарських селищах, десь у донбасівській глибинці, директор шахти по-старому буде цар, бог і батько рідний» (УМ № 60, 03.04.2007). Деякі слова набули переносного значення, зафіксованого у сучасних тлумачних словниках [СТСУМ 2006]: крамола - бунт, заколот (пряме значення), антидержавні погляди, висловлення (переносне значення): «Напередодні президентських перегонів 2004 року уряд, яким тоді командував кандидат у президенти Віктор Янукович, вирішив у стислі терміни змінити в областях керівництво комбінатів преси - аби свої люди перекрили кисень можливій появі крамоли» (УМ № 176, 27.09.2007); холоп - у Давній Русі - підневільна особа, за своїм становищем близька до раба, згодом - двірський слуга, кріпак (пряме значення); той, хто принижено схиляється, плазує перед ким-небудь, плазун, холуй (переносне значення): «Я навіть злякався, бо усвідомив, що одного ранку кияни прокинуться холопами клану Черновецького» (УМ № 232, 14.12.2007); глашатай - те саме, що оповісник (пряме значення), той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення (переносне): «Невже комусь потрібно насилати спецназ на товстопузих глашатаїв коаліції?» (УМ № 67, 13.04.2007).
Мовна практика сучасної української періодики підтверджує широке використання застарілої лексики в переносному значенні, ця категорія актуалізованих лексичних одиниць слугує матеріалом для активного утворення нових яскравих метафоричних образів. Ефектним засобом вираження авторської емоції є вживання таких лексем в якості негативно-оцінних, іронічних метафор: «Перши ніж відправити на Батьківщину, місяців зо два в німецькому місті Ростоці їх перевіряли сталінські опричники» (УМ № 86, 17.05.2007); «За даними міліції, вчора до Києва прибуло 14 тисяч «рекрутів» із регіонів» (УМ № 67, 13.04.2007).
Як показують спостереження, деякі застарілі лексичні одиниці, актуалізувавшись на сучасному етапі, вже закріпили за собою переносні значення, які й зафіксовані у новітніх тлумачних словниках [СТСУМ 2006; НТСУМ 2006]. Близькими до аналізованої групи є лексичні одиниці, що в сучасних словниках не позначені ремаркою як застарілі або історичні, але походять з фонду історичної або міфологічної лексики, наприклад: реверанс - шанобливий уклін з присіданням (пряме значення); перебільшений вираз шанобливості, розшаркування (переносне значення): «Я вже звик до закидів стосовно «жлобської» назви, в якій начебто вчувається реверанс перед «старшим братом»» (УМ № 72, 20.04.2007); вакханалія - за часів античності- -свято на честь бога родючості і виноградарства Вакха, що супроводжувалось оргіями (пряме значення); оргія, розгульне бенкетування, невгамовне пияцтво (переносне значення): «Слід зупинити вакханалію зловживань у сфері, де беззастережно панує держава…» (УК № 39, 25.02.2006). Деякі лексеми (барон, принц, король, престол), що позначають явища, поняття і реалії, властиві сучасному державному ладу інших країн, але не є характерними для державного устрою України, використовуючись на сторінках української преси в переносному значенні надають експресії і виразності контекстам, наприклад: «У одних новоявлені земельні барони забрали землю, яка належала законно колгоспникам після розпаювання, в інших - крутії від бізнесу серед білого дня вкрали заощадження…» (УК № 95, 01.06.2007); «Лискучий, переконливий посткомуністичний «принц» Олександр Кваснєвський лишається одним із найулюбленіших українцями зарубіжних політиків» (УМ № 58, 30.03.2007); «Тепер він справжній король Донбасу. Якщо спитати будь-кого, хто стикається з бізнесом, то він знає прекрасно: на всі підприємства, на всі найзапитаніші галузі діяльності має вплив Рінат Ахметов» (УМ № 176, 27.09.2007); «Багато облич спадкоємиці узбецького «престолу»» - назва статті про доньку президента Узбекистану (УМ №238, 22.12.2007).
Перегрупування активного і пасивного шарів лексики супроводжується різноманітними семантичними зрушеннями, перетвореннями та формуванням нових значень. Показовими є зміни, що сталися з давно відомими в українській мові лексемами, які через актуалізацію в газетному узусі зазнали модифікації семантичної структури. Наприклад, лексема бомонд відома як застаріла (пряме значення - «вишукане аристократичне товариство») і в мові друкованих мас-медіа новітнього часу більш вживана у переносному значенні, що вже фіксують деякі новітні тлумачні словники: «пересічні люди, які вважають себе належними дотовариства і тому зверхньо ставляться до інших» [СТСУМ 2006]. Але деякі сучасні контексти свідчать про подальший розвиток семантики: помічаємо зрушення, що відбуваються в структурі цього нового значення - відсутність семи «зверхнє ставлення до інших», а також підміна семи «пересічні люди» на сему «коло людей, що складають найвпливовішу частину суспільства, публічні особи, видатні, популярні люди з різних сфер діяльності»: «Сьогодні весь столичний бомонд, включаючи політиків і представників шоу-бізнесу, вальсуватиме на Віденському балу в Національній опері України аж до світанку» (УМ № 232, 14.12.2007). В аналізованому прикладі спостерігаємо переосмислення значення, заміну одних компонентів семантичної структури слова іншими, тобто модифікацію семантики, що призвела до появи нового значення вишуканого.
Лексема патронат також зазнає змін у семантиці: зі значень, що зафіксовані словником, смислові зрушення відбуваються з першим, історичним - «форма покровительства у стародавньому Римі, що призводила до залежності незаможних або неповноправних громадян від багатих і впливових патронів» [СТСУМ 2006]. Слово патронат почало інтенсивно функціонувати в мові сучасних ЗМІ майже з тією ж, але більш конкретизованою семантикою «форма покровительства впливових людей, можновладців», втративши при цьому додаткову сему «що призводила до залежності незаможних громадян». Наприклад: «Національна експедиція «Україна - Гімал 2007», яка проходила під патронатом Кабінету Міністрів України, підтвердила необмежений потенціал наших спортсменів, їх професійність, високу моральну і фізичну підготовку, здатність досягати мети за найскладніших природних умов» (УК № 95, 01.06.2007). У даному випадку простежується розширення семантичного обсягу слова, що відбувається за рахунок вилучення уточнюючого компонента в його значенні.
Інші семантичні зрушення сталися з актуалізованою в новітній період лексичною одиницею світлиця. Зміни відбулися із відродженою у нових умовах самою реалією (об'єктом), і відповідно, сталося оновлення, розширення змістового обсягу лексеми, що її позначає. Традиційна семантика «чиста, світла, парадна кімната у будинку; покій, горниця, вітальня» [НТСУМ 2006] набула більш узагальненого значення, розширила змістовий обсяг - «спеціально обладнане в національному стилі найкраще приміщення в певних громадських закладах, освітніх установах для проведення урочистостей, суспільно-політичних заходів, виховання патріотизму, для відпочинку тощо». Слід зауважити, що за рахунок такого змістового оновлення названа лексема із загальнонародної лексики перейшла в розряд спеціальної, тобто термінологізувалася (такі приміщення спеціально облаштовують у навчальних закладах, військових частинах, музеях, на виставках, з патріотично-виховною та просвітницькою метою). Наприклад: «А значить, учасники Варшавського ярмарку з 31 країни світу і поляки попробують української горілки, побачать танці ансамблю Вірського, подивляться на українську світлицю(!) - так буде оформлений експозиційний зал України, ну і послухають вузький прошарок україномовної інтелігенції» (УМ № 86, 17.05.2007). Отже, у сфері газетно-публіцистичного мовлення спостерігається активна міграція слів всередині лексичної системи від периферії до центру, результатом якої є процес актуалізації застарілих лексичних засобів. Частина такої лексики зазнає семантико-стилістичного переосмислення, значеннєвих модифікацій та перетворень, найбільш поширені з яких - розширення обсягу значення, звуження обсягу та смислові трансформації в семантичній структурі. Застаріла лексика, актуалізована у мові сучасних друкованих мас-медіа, активно використовується в якості стилістичних засобів, що здатні викликати й виражати різного роду емоції, оцінки та забезпечують експресивність і образність висловлювання.
5. Стилістичні функції застарілих слів в науковому, офіційно- діловому, конфесійному стилях та в усному розмовному мовленні
У науковому стилі та його різновидах історизми є єдиним засобом називання реалій минулих епох. Часто вони виступають як терміни в історичних працях: «У другій половині XV і особливо в першій половині XVI ст. феодали, не відмовляючись від збільшення натуральної і грошової ренти, посилено розширювали свої орні землі за рахунок селянських земель, створювали власні господарства -- фільварки і збільшували панщину. Внаслідок цього площа селянського землекористування зменшувалась, зростало число малоземельних і безземельних селян (загородники, або городники, підсусідки, халупники, комірники)» (УРЕ). Їх застосовують при написанні праць з історії, словників.
Матеріальні архаїзми також використовуються з пізнавальною метою у науково-навчальних і науково-популярних працях, коли йдеться про події, факти, явища, які мали місце в минулому, про життя й діяльність історичних осіб, про дослідження історії, культури, літератури минулих епох тощо, наприклад: «Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись у ряді випадків від управління і суду великокнязівських або королівських намісників -- воєвод і старост, компетенції яких переходили до магістрату -- ради на чолі з війтом. Рада складалася з радців (обраних міщанами) і бурмістрів (обраних з-поміж радців), які по черзі головували в раді. Рада відала цивільним, а інколи і кримінальним судом, поліцією, наглядала за торгівлею і т. д. В ряді міст, крім ради, була і друга колегія -- лава, що складалася з обраних довічно міщан - лавників і відала судом у кримінальних справах, крім справ про вбивство, підпали і т. п.» («Історія УРСР»).
Тут історизми, як бачимо, не мають жодного стилістичного навантаження, виконують суто номінативну функцію, допомагаючи розкривати картини минулих епох, розповідати про життя історичних осіб і пйд. У номінативній функції історизми використовуються й у художньо-белетристичних творах. Описуючи колишнє, автор активізує в своєму творі лексику, що перейшла до розряду історизмів, бо тільки за її сприяння можна змалювати взаємини представників тогочасного суспільства, державний та політико-господарський лад, особливості світосприймання людей минулого. Широко вживаються історизми в творах Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, І. Карпенка-Карого, І. Кочерги, С. Скляренка, М. Бажана, 3. Тулуб, Р. Іваничука та інших митців українського слова. Історизми використовуються для правдивої характеристики суспільства певного історичного періоду, для відтворення колориту доби: «Минуло кїлька годин. Мрячів невеликий дощик, а вітрець, що дедалі дужчав, погнав, над містом важкі чорні хмари. На ґанку міської ратуші стояли губернатор Младанович, капітан Ленарт і ще кілька шляхтичів, а перед ними, чітко карбуючи крок, проходили лизні. Попереду сотні йшов хорунжий із шляхтичів і ніс блакитний прапор із зображенням золотого патріаршого хреста, який був гербом володаря краю графа Шотоцького» (М. Глухенький); «Саме було свято «брикси», тобто жіночий день, яйий завжди бучно відзначався в Україні у червні. Дівчата і жінки мали право «брикатися», тобто змушувати чоловіків робити всю жіночу роботу і виконувати їхні найдивовижніші побажання й витребеньки» (Ю. Колісниченко, С. Плачинда). Архаїзми в науковому стилі майже не використовуються.
В усному розмовному мовленню застаріла лексика властива мало. Здебільшого архаїчні слова використовуються тут для створення жартівливих, гумористичних, рідше -- іронічних ситуацій. Також для мовної характеристики персонажів: «-- Рци одно слово: «люблю Вас, пане Возний», і аз, вищеупом'янутий, виконаю присягу о вірнім і вічнім союзі з тобою» (І. Котляревський). Без стилістичної настанови застарілі слова можуть уживатися в мовленні людей старшого покоління.
Іноді висловлюється думка, що застарілі слова вживаються й в офіційно-діловій мові. Дійсно, у юридичних документах іноді зустрічаються слова, що в інших умовах ми вправі віднести до архаїзмів: діяння, кара, відплата, учинена. У ділових паперах пишуть: до сему додається, цього року, підписаний нижче, вищепойменований. Такі слова варто розглядати як спеціальні. Вони закріплені в офіційно-діловому стилі і ніякого експресивно-стилістичного навантаження в контексті не несуть. Однак використання застарілих слів, що не мають строгого термінологічного значення, може стати причиною невиправданої архаізації ділової мови.
У діловому стилі архаїзми вживаються дуже рідко. Вийшли з ужитку архаїчні форми займенників: сей, оний, при сьому, вище означений; канцеляризми типу вищепойменований, при сьому додано, на предмет, при цьому представляємо, вище означений. Проте, у певних типах ділових паперів деякі архаїзми збереглися. Так, у мові законодавчого характеру можна зустріти слова, які в загальнонародній мові вважаються застарілими, але в ділових документах цього типу мають чітко визначений юридичний зміст. Їх використовують не для того, щоб надати текстові більшої виразності, урочистості, а на позначення конкретних понять. Наприклад: екзекуція - у загальнонародній мові застаріле слово на позначення тілесного покарання (вживається лише іронічно, жартівливо); у міжнародному праві - застосування каральних заходів однією країною проти іншої; добровільне чи примусове виконання рішень судових і адміністративних органів. В офіційно - діловому стилі історизми використовуються для означення конкретних предметів.
Зі сталим значенням і чіткими межами вживаються у ділових паперах ідеякі - застарілі або рідковживані у загальнонародній мові -словосполучення: дійти згоди, покладати відповідальність, спричинятися до чогось. Зрідка застарілі слова використовуються в офіційних документах зстилістичною настановою, надаючи особливо важливим серед них відтінку монументальності, високої урочистості. Це слова типу священний, грядущий, Вітчизна, благотворний, воістину, воєдино, прах, глава уряду. При перекладі текстів з української мови на російську і навпаки, слід пам'ятати, що процес перетворення слів у застарілі проходить своєрідно у кожній мові. Так, у російській мові архаїзмами є слова чути, полон, які замінені словами слышать, плен, в українській мові ці слова сприймаються як елементи активної лексики. І навпаки, для сучасної української мови застарілими є слова враг, злато, влага, а в сучасній російській мові вони вільно вживаються.
Не тільки історизми в українській мові можуть реактивізуватися, але і слова вузької сфери вживання. У першу чергу, це конфесійна лексика (патріарх, владика, митрополит, монастир, храм і ін.). Відзначимо, що в сфері церковнорелігійної лексики існує досить вузьке коло термінів, що вийшли з повсякденного уживання віруючих: белец, вериги, вретище, волосяниця й ін. Подібні слова залишаються застарілими. Основна ж частина слів даного семантичного значення (що залишалася дуже частовживаною у середовищі віруючих і священнослужителів) повернулася зі сфери лексики соціально обмеженого вживання в сферу загальнонародного вживання. Тому сьогодні ці поняття широко застосовуються у конфесійній сфері.
До релігійних термінів тісно примикає старослов'янська лексика, зв'язана з православ'ям: добродійність, духовність, чеснота, милосердя, лагідність, смиренність, каяття і т.зв. На відміну від церковно-релігійной лексики, актуалізація даних слів нерідко супроводжується визначеними семантичними трансформаціями, зміною сполучуваності (соборність, милосердя й ін.). Як бачимо, архаїзми широко використовуються й у конфесійному стилі.
У різні періоди боротьби з українським «буржуазним» націоналізмом, надто в 30-ті й 70-ті роки XX століття, розвиток української мови гальмувався діями, спрямованими на штучне зближення з російською. Оригінальні українські слова, граматичні форми, синтаксичні конструкції оголошувалися «вигаданими», «неприродними», діалектними або застарілими. На цій підставі не рекомендувалися до вжитку, наприклад, слова попри (незважаючи на), допіру (щойно), завваги (зауваження), либонь (мабуть), позаяк (оскільки), доки, заки (поки), аби (в значенні щоб), синтаксичні конструкції красне письменство (художня література), мені болить голова (поряд з «у мене болить голова») та багато інших. У рамках кампанії за суцільну атеїзацію суспільства архаїчними словами або «соціальними діалектизмами» вважалися назви релігійних свят: Великдень, Спас, Покрова, Різдво тощо. Тепер є всі підстави повернути ці компоненти лексики в актив.
ВИСНОВКИ
На основі аналізу даного дослідження можна зробити наступні висновки.
Лексикою називають словниковий склад мови, причому, коли говорять про словниковий склад мови, мають на увазі слова в їх індивідуальних (лексичних - на противагу граматичним) значеннях. Кожне слово є позначенням певної реалії, - саме ця здатність слів позначати ті або інші предмети, ознаки, явища дійсності й характеризує слова як одиниці лексики.
Розділ науки про мову, у якому вивчається лексика, називається лексикологією. Історична лексикологія вивчає історію слів, словникового складу мови в цілому.
Деякі слова (або значення слів) сприймаються як застарілі (стилистичні архаїзми й історизми - матеріальні архрїзми), інші - як нові, ще не цілком "звичні", що не повністю закріпилися в літературній мові. Стилістична значимість слів не залишається незмінною (окремі застарілі слова повертаються в активний фонд словника з новими значеннями; спеціальні терміни в ряді випадків, іноді видозміна значення, стають загальновживаним і т.д.).
Матеріальні архаїзми відрізняються від стилістичних характером і можливістю їх використання в сучасній українській літературній мові. Вони використовуються «сучасними письменниками в мові історичних романів, повістей, оповідань та інших творів. Відтворюючи факти і події минулих історичних епох, письменник, природно, активізує, відживлює і слова-позначення, що належать до тих епох.
Не можна ставитися до так званої застарілої лексики, як до зношеного одягу.
Весь словниковий запас мови є дорогоцінним набутком нації. Це скарбниця, з якої будь-коли можна дістати потрібну коштовність.
Застаріле слово знадобиться для відтворення певного історичного періоду, для характеристики персонажів, а може повнити і сучасний лексичний фонд.
Все ж той самий Рильський писав, що автор, який без усякої потреби архаїзує мову в своєму творі, вартий осуду.
Тож проблема не в тому, звертатися чи не звертатися до історизмів. Головне: чи є в них потреба.
Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отримали друге життя колишні історизми гривня, віче, пластун; губернатор тощо. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова.
Застарілі слова використовуються у художній літературі для відтворення історичного колориту, а архаїзми - для створення піднесеного і зниженого стилів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Білик І.. Меч Арея: Роман. - К., 1990.
2. Бондар М. Образ України в поезiї Т.Г.Шевченка//Вiсник АН України.--№6.--1993.--С.56-60.
3. Дзюба І.М. У всякого своя доля: Літ-критичний нарис.- К., 1989.--261с.
4. Єрмоленко С. Нариси з української словесності: Стилістика і культура мови. - К.: Довіра, 1999. - С. 270-284
5. П. Загребельний. Євпраксія: Роман. - К., 1987.
6. П.Загребельний. Я, Богдан: Роман. - К., 1983.
7. Івакін Ю. Поезія Шевченка періоду заслання.- К., 1984.-- 236 с.
8. Іванченко Р. Отрута для княгині: Роман. - К., 1995.
9. Костенко Л. Берестечко
10. Костенко Л. Маруся Чурай
11. Коцюбинська М.Х. Етюди про поетику Шевченка.- К., 1990, 270 с.
12. Лепкий Богдан. Про життя і твори Тараса Шевченка.- К.-- 1994.--125 с.
13. Маланюк Євген. Три літа// Дивослово.- №3,-- 1993.-- С.8-11.
14. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник/ Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко, О.М.Мацько; За ред. Л.І. Мацько.- К.: Вища шк., 2003.-462
15. Неділько Г.Я. Тарас Шевченко: життя і творчість.-К.--1988.-- 245 с.
16. Павлів І. Поема - містерія Великий льох Тараса Шевченка.// Слово і час.-- №1.--1991.--С.25-35.
17. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник.- К.: Либідь, 1993.- 248 с.
18. Сучасна українська літературна мова: Стилістика. - К.: Наукова думка, 1973. - С. 561-582
19. Сучасна українська мова: Підручник/ О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шнвченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. - 2-ге вид., перероб.- К.: Либідь, 2001.- 400 с.
20. Українська мова. Енциклопедія. Видання третє. Київ. Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана. 2007.
21. Фомин М.И. Современный русский язык. Лексикология. - М.: Высшая школа, 1978. - 366 с.
22. Ющук І.П. Українська мова. - К.: Либідь, 2004.- 640 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історичні зміни словникового складу мови. Причини історичних змін у лексиці. Історична лексикологія та етимологія. Історизми та їх стилістичні функції у текстах різних стилів. Поняття про матеріальні архаїзми. Історизми в творчості Т.Г. Шевченка.
курсовая работа [63,9 K], добавлен 16.06.2011Застаріла лексика в лексичній системі сучасної української літературної мови. Активна і пасивна лексика, застарілі слова в сучасній українській літературній мові. Вживання застарілої лексики, історизмів та архаїзмів в романі Ю. Мушкетика "Яса".
дипломная работа [104,2 K], добавлен 06.09.2013Функції та класифікація експресивних засобів української мови. Групи лексичних експресивів. Емоційна та стилістична забарвленість лексики мови. Суфікси та префікси як засоби відображення емоційності словотворчими засобами. Класифікація фразеологізмів.
реферат [25,2 K], добавлен 07.04.2014Публіцистичний стиль мовлення та місце у ньому запозичень. Основні функціональні та стильові характеристики стилю. Специфіка функціонування запозичень у німецькій мові, стилістичні особливості їх вживання. Загальне поняття про асиміляцію, метафоризація.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 30.11.2015Частки функції, групи за значенням. Правопис заперечних часток. Стилістичні функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток. Повнозначні частини мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови.
реферат [52,8 K], добавлен 21.11.2010Лексико-семантична характеристика та стилістичне використання вигукової лексики. Поняття та структурно-семантичні особливості ономатопоетичних слів та їх функціонально-стилістичний аспект. Класифікація вигуків та звуконаслідувальних слів української мови.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 03.10.2014Особливості дослідження понять і класифікація термінів в англійській мові. Вживання термінологічної лексики в художніх текстах. Особливості стилістичного функціонування термінів в текстах художнього стилю на прикладі циклу оповідань А. Азімова "I, Robot".
курсовая работа [44,3 K], добавлен 03.10.2013Лексика - це словниковий склад мови з фразеологією включно. Лексикологія. Слово як центральна одиниця мови. Виникнення слів. Лексема і словоформа. Природа лексичного значення слова. Фразеологізми як особливий вид лексики. Походження фразеологізмів.
реферат [27,5 K], добавлен 17.03.2008Визначення паронімів як лінгвістичного явища, їх класифікація в українській та англійській мовах. Стилістичні функції використання параномазії як фігури мови, що виникає на каламбурному зближенні близьких за звучанням, але різних за змістом слів.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 10.11.2014Місце займенника в системі частин мови, їх морфологічна характеристика, синтаксична роль і стилістичні функції. Синтаксичні функції займенників у прозі М. Хвильового, значення даної частини мови в творчій спадщині відомого українського письменника.
курсовая работа [62,2 K], добавлен 14.05.2014
