Художній презенс як засіб вираження теперішності

3. ЕП/КП, що вживається в авторських ремарках драматичних творів, для читача заміняє дії акторів, які можна побачити на сцені під час вистави:

Nora, following Aunt Judy with the rolled-up cloth in her hands, looks at him and strikes him dumb. He watches her until she disappears; then comes to Larry and addresses him with sudden intensity [343, с. 110].

Хоч характерною особливістю розповідного та екранізуючого / коментуючого, як і описового, типів презенса є додаткова експресивна конотація, завдяки якій граматичні характеристики Present tenses відходять на задній план, а першочергова увага зосереджується на логіко-семантичному рівні, форма PrS, що реалізує види художнього презенса, виражає категоріальні часові характеристики, а отже, функціонує у ядрі ФСПТ.

Це дає підстави зробити наступні узагальнення:

· завдяки описовому значенню, притаманному Present Simple, Present Continuous, Present Perfect (M 20, 20a, 20б), у сприятливих семантико-синтаксичних умовах реалізується їх здатність імплікувати теперішню якість через експліцитно виражену дію, виражати презентність, передаючи "теперішнє" персонажів чи ситуацій через транспозиції дія якість, постійне тимчасове;

· розповідний презенc (M 21), наголошуючи на певній послідовності подій, посилює динаміку розвитку сюжету;

· реалізація екранізуючої функції презенcа граматичними формами Present Simple (M 22) сприяє актуалізації серії реальних або уявних подій, посилює їх емоційну напруженість, залучає слухача/читача до цих подій як свідка чи учасника.

Стилістична реалізація теперішності дієслівними формами Past і Future Simple

Особливість комунікативної лінгвістики якраз і полягає у тому, що у плані опису мови як системи вона виходить за рамки суто номінативного характеру мовних одиниць, їх семантики, формальної та семантичної таксономії і переходить в область вивчення динаміки функціонування мовних структур, тобто співвідношення мовних форм і їх смислового ефекту в мовленнєвому акті [82, с. 28].

Дослідження специфіки функціонування часових форм дієслова у сучасній англійській мові показує, що їх семантика є не тільки дейктичною в буквальному значенні слова, а також прагматично суттєвою. Це виявляється у тому, що адекватне сприйняття чи опис-аналіз змісту речень, які включають певні часові форми дієслова, потребує звернення до особи мовця - центрального поняття прагматики [102, с. 42].

У зв'язку з цим лінгвістична література подає ряд нових понять і термінів, що стосуються семантичного потенціалу граматичних форм теперішнього, минулого та майбутнього часів як засобів реалізації об'єктивної теперішності.

До таких термінів слід насамперед віднести презентний претерит і презентний футурум, які вводить Н.В. Данчєєва. Вона зазначає, що за зумовленого контекстом переносу у сферу теперішнього граматичних форм минулого і майбутнього часів, вони можуть набувати диференційних ознак збігу з моментом мовлення, але зберігають своє власне граматичне значення в якості фонового [47, с. 41]. У даному розділі йдеться про здатність претеритних та футуральних граматичних форм у сфері ситуативно нелокалізованого мовлення художнього дискурсу виражати умовний, уявний час, теперішній (зі своїми відношеннями одночасності, попередності, наступності) для персонажів, у якому вони діють, відчувають, мислять, розмовляють.

У силу того, що презентний претерит і презентний футурум є зразками переносного значення Past Simple і Future Simple, які можуть реалізуватися лише за специфічних умов, про які йдеться далі, а також того, що використання презентного претерита і презентного футурума має в англійській мові епізодичний характер, ці засоби орієнтації на теперішність функціонують на найвіддаленішій периферії ФСПТ, проте вони дуже показові як ілюстрація стилістичного вираження теперішності у комунікативних актах.

Граматична форма Past Simple у таких випадках передає: а) абстрактно теперішні (але особливо важливі на момент повідомлення співрозмовникові) для персонажа події у його сприйнятті, розумінні чи трактуванні; б) безпосередні відчуття героя під час спілкування - безвідносно до часу автора і читача.

Іноді на характер спілкування впливає фактор соціального статусу комунікантів. У комунікативному процесі повідомлення може бути адресоване людині, яка посідає вище, рівне або нижче соціальне становище, що безпосередньо впливає на стиль (обмежений, ввічливий або, навпаки, директивний) та тон самого повідомлення [129, с. 53].

Вдаючись до презентного претерита, автор твору виділяє особу мовця, роблячи наголос на значенні його ставлення до адресата та повідомлення, навіть більшому, ніж сам зміст висловлюваного. Отже, вживання граматичної форми Past Simple у контексті теперішності не порушує атмосфери презентності, а, навпаки, пожвавлює її, концентруючи увагу реципієнта на мотивації висловлювання мовця і його відношенні до співрозмовника. Е. Круйзінга, загострюючи увагу на семантико-стилістичних ознаках презентного претерита, називає його "the preterite of Modesty", і описує його як такий, що несе в собі додаткові відтінки скромності, ввічливості, люб'язності [241, с. 21]. Наступні приклади засвідчують це:

1. "Excuse me, Mrs. Leston. But I just wanted to tell you that we have dinner at half past seven. Does it suit you?" [325, с. 107].

2. "You wouldn't happen to be Charles Greville, would you?" the man called.

"Why, yes," Charles said, surprised to find him so quickly.

Martin came toward him with his right hand out. "Don't ask me how I knew," he said, grinning more broadly. "I guess you just look like I thought you'd look" [337, с. 277].

3. "I supposed she always expects you at that time" [295, с. 42].

Приклад 1 демонструє зумовлений бажанням догодити клієнтові ввічливий стиль, переданий презентним претеритом. На противагу йому, у реченні 4 вимогливий тон наказу виражається формою PrS у прямому значенні. Власниця малого готелю (приклад 1) звертається до гості, нагадуючи про заведені у готелі правила, вона не хоче бути категоричною, і презентний претерит wanted (який надалі підсилює фраза Does it suit you?) надає висловленій інформації ввічливої, навіть люб'язної форми. У другому текстовому фрагменті головний персонаж Мартін, який приїхав до Англії з Америки, намагається продемонструвати власну вихованість своєму англійському кузенові, вживаючи форму knew замість know. Функціонування дієслова supposed як презентного претерита у прикладі 3 підтверджується відсутністю узгодження часу присудка expects у підрядному додатковому реченні. Форма supposed підкреслює скромність і стриманість героїні у висловленні своїх суджень.

Таким чином, основний стилістичний ефект презентного претерита полягає у його експресивній конотації: підкреслена ввічливість, ненав'язливість звертання.

Для порівняння наведемо приклади фраз у Present Simple, яким відтінок доброзичливості чи ввічливості не властивий:

4. "Eric, I want you to organize things below - a complete stem-to-stern check on stowage and loose gear. And I want all lifejackets on. No arguments. At 0420 I want everyone up on the boat deck, except for manning in the engine room" [333, с. 50].

5. "Harry, I want to finish this picture today. Would you think it awfully rude of me if I asked you to go away?" [354, с. 21].

Дієслівна форма want четвертого речення позбавлена відтінку ввічливості і підкреслює вимогливий тон розпорядження. Базіль (приклад 5) сам відчуває, що його перша фраза звучить надто категорично, тому він намагається трохи пом'якшити тон наступного речення. Варто зауважити, що коли за want слідує складний додаток, у реченні висловлюється вимога, звернена безпосередньо до адресата, а у випадках, коли want є частиною складеного дієслівного присудка вимога виражається імпліцитно (приклад 5 - я хочу закінчити картину, а ти мені заважаєш).

Іншим способом імпліцитного вираження теперішності у художньому дискурсі є функціонування Future Simple у площині презентності, що дістало назву презентного футурума.

M 24 - Future Simple => Present _stylistic

В об'єктивній дійсності прийдешнє кожної людини створюється її цілеспрямованою, свідомою діяльністю. Про майбутні вчинки тієї чи іншої особи можна судити, виходячи з її дій і нахилів у теперішньому. Але якщо інвертувати цей вихід за межі часової площини, інакше кажучи, розглядати цей процес у зворотному напрямку, то уявлення про те, яким суб'єкт є у теперішньому, можна передати за допомогою опису його майбутніх дій. Тобто, у певній комунікативній ситуації семантика Future Simple може набирати значення абстрагованого презенса. Модальне забарвлення, властиве Future Simple у прямому вживанні, у випадку такої інверсії перетворюється у модальний нюанс характеристики суб'єкта, точніше, відповідності виконуваних ним дій і його сутності. Варто звернути увагу на той факт, що перший компонент структури, тобто will, характеризується поліфункціональністю: крім допоміжного дієслова аналітичних форм Future Simple, він виступає також і як повнозначна дієслівна лексема у структурі will інфінітив, яка виражає волевиявлення, бажання. Оскільки прагнення здійснити ті чи інші вчинки може служити характеристикою того, хто його відчуває, то передача цього бажання засобами мови за допомогою лексичної семантики дієслова will є ономасіологічною основою для вираження дій, постійно притаманних предметові, як живому, так і неживому, а також і для передачі значень чистої, без модального забарвлення повторюваності. Отже, у таких випадках вираження узагальненого теперішнього за допомогою will інфінітив, тобто презентного футурума, пов'язане з функціональним переосмисленням дієслова will. Найчастіше він вживається у прямій мові.

Наприклад:

1. "It's not like Jolyon to be late!" - he said to Irene, with uncontrollable vexation.

"I suppose it'll be June keeping him." [310, с. 65].

2. "Here's his line all right. Fresh, too. He won't be far away." [318, с. 145].

3. "Suppose she's there?

She won't be at her mother's." [348, с. 83].

Усі приклади підтверджують, що крім здатності орієнтувати на об'єктивну теперішність, презентному футурума притаманна низка супутних значень, які мають модальне забарвлення. Додаткові відтінки презентного футурума передаються на основі семантики майбутнього, яке за своєю природою нерозривно пов'язане з модальністю. У прикладі 1 презентний футурум передає ймовірність дії, що відноситься до теперішнього періоду комунікації (саме Джун, можливо, затримує Джоліона, якраз в той момент, коли мужчина каже про це). Приклади 2, 3 ілюструють вживання will інфінітив для вираження дії, яка має місце не лише у момент мовлення, а також охоплює більший період уявної теперішності, не обмежений часовими рамками.

Виникнення у тексті трансформації часових значень зумовлюється певними мовними і позамовними факторами:

внутрішня лексична зумовленість

позамовні умови комунікації, що стосуються подій/станів, виражених у даній мовленнєвій ситуації.

Фактор внутрішньої лексичної зумовленості може впливати на виникнення у тому чи іншому контексті як презентного претериту, так і презентного футуруму. Проте якщо кількість дієслів, здатних реалізувати теперішність через презентний претерит завдяки своїй внутрішній лексичній зумовленості досить незначна, то вибір дієслів для такої реалізації через презентний футурум практично не обмежений. Для презентного претерита характерні переважно дієслова, які означають розумову діяльність і бажання (think, want). Минулий час знімає прямолінійність і категоричність, що властива цим дієсловам у формі Present Simple.

"I wanted to tell him that I'm serious about joining the old firm" [337, с. 285].

Внутрішня зумовленість є властивою і для презентного футурума. Зняття категоричності тверджень, висловлених дієсловами розумового і фізичного сприйняття (notice, admit, see, tell) та багатьма іншими, характерними для презентного футурума, підтверджується наступними прикладами:

1. "Well, I've let you down. I've let you down badly. I've been a fool. I'll admit I have" [335, с. 440].

2. "I see now that you are a very brave man, I will tell you" [350, с. 138].

Вищенаведені приклади з формами admit, tell виражали б більшу наполегливість, твердість, навіть натиск.

До позамовних факторів, що впливають на перенесення значень часових форм, відносимо вік і життєвий досвід співрозмовників, їх освіту, загальну культуру, світогляд, соціальний статус тощо, констатація яких у художньому творі може реалізуватися різними засобами. У деяких сюжетних ситуаціях роль позамовних чинників зростає настільки, що вони самі, незалежно від мовного оточення (контексту) можуть впливати на вибір тієї чи іншої граматичної форми для мовного вираження теперішності. У той же час, ця форма надає оповіді чи бесіді необхідних відтінків модальності, виразності, емоційності тощо.

Позамовний аспект є визначальним для орієнтації на теперішність і презентного претерита, і презентного футурума. Він допомагає встановити основне граматичне значення презентного претерита, а саме - збіг часу, вираженої ним дії, з моментом мовлення.

Звернемось до прикладу:

- What are you doing? Vanessa crossed the room and put an arm around Elizabeth's shoulders.

- This is the last place you should be.

- I keep thinking she'll be here [342, с. 63].

Текстовий фрагмент імпліцитно передає суть ситуації: Елізабет прийшла у кімнату Ані, вона дуже занепокоєна зникненням дівчинки і сподівається, що Аня вже повернулася і є у своїй кімнаті. Цей позамовний фактор допомагає також визначити основну модальну семантику презентного футурума - перенесення у теперішнє для вираження ймовірності й зняття категоричності твердження.

Отже, визначення і уточнення значень презентного претерита і презентного футурума можливе лише на відрізку тексту, переважно більшому за обсягом, ніж речення. Приклади з формами презентного претерита і презентного футурума в основному зустрічаються після того, як у попередніх реченнях уже експліцитно виражений певний часовий фон.