Етимологія слова "нація"

6. Натовп, маса [людей].

7. Плем'я з групи індіанських племен ⁴⁰.

Якщо повернутися до суто наукових дефініцій нації, можна дійти висновку, що загалом більшість із них не виходить за рамки "класичних". Звичайно, не можна стверджувати, що пошук формальних визначень припинився, і сучасні наукові розробки у цьому відношенні -- це лише широкі коментарі "класиків" певних наукових шкіл. З'являються нові аспекти, пов'язані з подальшою деталізацією усталених дефініцій, котрі модифікуються у зв'язку з поглибленням досліджень нації й націоналізму, з появою нових методів та підходів у вивченні даної проблеми. Докладніше про це йтиметься у наступному нарисі.

Закінчуючи огляд визначень "нації", маємо навести ще одне, надзвичайно цікаве міркування стосовно методології пізнання цього явища. На думку професора соціології Каліфорнійського університету Роджерса Брубейкера, для більшості підходів до визначення "нації" є характерною есенціалістська (субстанціалістська) віра в те, що існує якась конкретна спільнота, яку лише треба адекватно ідентифікувати за певною системою ознак. "Проблема з цим субстанціалістським підходом до розуміння націй як реальних явищ полягає в тому, -- зауважує він, -- що категорії [суспільної} практики ототожнюються з аналітичними категоріями" ⁴¹. Розвиваючи цю думку вченого, можна дійти висновку, що чимало дослідників опиняються в методологічній пастці, вживаючи поняття з ідеологічного чи суспільно-політичного лексикону як науково-аналітичні категорії.

Зрозуміло, що це міркування слід брати до уваги, оцінюючи пізнавальні можливості тієї чи іншої дефініції. Водночас спостереження американського дослідника не варто абсолютизувати, вважаючи дефініції з "есенціалістським підтекстом" науково непридатними чи "неповноцінними". Чи існує взагалі якась "науково стерильна" категорія для визначення глобальних суспільних явищ, що не була б пов'язана з суспільно-політичним лексиконом?

Висновок

Незважаючи на розмаїття і суперечливість підходів до вибору формальних ознак, які характеризують суть феномена "нації", можна досить упевнено стверджувати, що загалом існує усталений набір критеріїв, за якими представники різних дисциплін і світоглядів визначають найхарактерніші риси спільноти, котра дістала назву "нація". Отже, неформальна згода щодо формальних ознак існує, і це дає змогу вести дискусію на міждисциплінарному рівні. Зауважимо, що коли йдеться про "формальне" визначення "нації" чи "формальні" ознаки останньої, слід мати на увазі, що вони водночас є відображенням, виявом суттєвих характеристик досить абстрактного явища. Таким чином, будь-яка формальна дефініція -- шлях до розуміння внутрішньої структури й законів функціонування "нації".

Згадані ознаки (критерії) поділяються на "об'єктивні" і "суб'єктивні", проте цей поділ є умовним і використовується здебільшого для зручності. "Об'єктивні" ознаки сприймаються й усвідомлюються суб'єктивно, водночас "суб'єктивні" є значною мірою наслідком дії об'єктивних обставин і чинників. Залежно від великої кількості внутрішніх і зовнішніх чинників кожна конкретна нація визначається певним набором об'єктивних і суб'єктивних ознак, серед яких є домінантні, характерні саме для цієї нації чи груп націй.

Утім цілком очевидно, що існує одна суб'єктивна ознака, яка є вирішальною для існування нації, ознака, наявність якої чітко вказує на факт реального існування певної, конкретної нації як такої, нації у модерному розумінні цього слова. Різні дослідники називають її по-різному: "колективною солідарністю", "почуттям спільності", "щоденним плебісцитом", "національною свідомістю" тощо, тобто йдеться про самоусвідомлення певної спільноти, яке знаходить своє вираження в терміні "нація".

Наостанку, наведемо відомий вислів: "нація -- це група людей, об'єднаних спільною помилкою щодо свого минулого і спільною відразою до своїх сусідів". Можливо, ця іронічна дефініція XIX ст., яку згадує К. Дойч, буде найкращим завершенням нашої дискусії щодо етимології поняття "нація".