Етичний інтелектуалізм у публіцистиці Івана Дзюби і Вацлава Гавела

Крок за кроком розширюючи діяльність неформальних структур громадянського суспільства, вони захищали природні права людини та нації на внутрішній і зовнішній політичних аренах. Зрештою, цей моральний, а не фізичний спротив дозволив Гавелу спільно зі своїм народом у час критичної слабкості комуністичної ідеології безкровно подолати її, аби продовжувати й вдосконалювати демократичні традиції у власній державі. Характерно, що після здобуття незалежності Україною та Чехо-Словаччиною ані Іван Дзюба, ані Вацлав Гавел не припинили своєї праці, відчуваючи, що справжня боротьба за майбутнє лише починається. Обидва публіцисти допомагали своїм співгромадянам якомога скоріше позбутися важкого тягаря посткомунізму, намагалися знівелювати наслідки багаторічного впливу на індивіда з боку тоталітарної системи, аби ця нова людина могла знайти своє місце у новому світі без залізних завіс. Водночас Дзюба і Гавел застерігали й застерігають людей від небезпек глобально-споживацького суспільства, котре подекуди набуває форм новітнього тоталітаризму лише з іншим забарвленням та постулатами. Усе це публіцисти роблять виходячи з принципу: знання істини зробить людину вільною від внутрішніх та зовнішніх умов, а незнання і делегування свого права мислити іншим чи іншому може призвести до чергової втрати усіх природних прав.

Саме протиставлення органічних знань про устрій світу, закономірності історичного розвитку людини і суспільства дало змогу Іванові Дзюбі та Вацлавові Гавелу протистояти тоталітарній системі, що, зрештою, розпалася. Обидва публіцисти завчасу передбачили цей розпад, що походив з неорганічної, брехливої природи ідеологічної тиранії. Остання, фактично, нічого не змогла змінити ані у своїй долі, ані в долях своїх противників. Трактат Івана Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація?” та праця Вацлава Гавела „Сила безсилих” завдали нищівного удару по авторитету радянського імпер-тоталітаризму. Ці тексти не змогла перекричати контрпропаганда, їх не затьмарили наклепи на їхніх авторів. І все це завдяки тому, що у них домінувала правда, а її авторитет непомірно більший і міцніший за будь-який військовий потенціал, поліційний тиск та всі вироки судів. Зразкові інтелектуали Дзюба і Гавел у своїх текстах переконливо довели, що той, хто володіє справжнім знанням, не може чинити зле. Бо езотеричне знання не дозволить вдаватися до методів, котрі бодай якось відрізняються від чистоти декларованих намірів.

У своїй публіцистиці українець і чех викрили всю підступність ідеологій, що прикриваючись благородною метою побудови справді гуманного суспільства, насправді чинили злочини проти людства від його ж імені. Іван Дзюба і Вацлав Гавел засвідчили, що саме з цієї цинічної демагогії й походила загроза для нормального буття людини, нації та цілого світу. Публіцистика Дзюби і Гавела позбавила ідеологію тоталітарного комунізму права на визначення шляху розвитку людства і морально-духовного зростання окремої людини. Вони висловили методологічний сумнів в інтелектуальній спроможності системи на всезнання і зробили це без патетичного самовивищення, запропонувавши кожному індивіду без жодного примусу розвивати власну думку і спільно з іншими шукати кращі моделі світоустрою. Публіцисти встановили нові стандарти оцінки ефективності державної влади, які були спрямовані не на аналіз мети, а на осмислення методології чиновницького апарату. Водночас Іван Дзюба і Вацлав Гавел повернули пересічній людині належне їй місце у структурі суспільства, наголосивши на тому, що її право на вільну думку та вільний вибір є невід'ємним. Публіцисти вірять в людину, її розум та людяність і довіряють їй майбутнє цілого людства.

Публіцистика Івана Дзюби та Вацлава Гавела за рівнем свого практичного застосування може слугувати зразком дидактичного мистецтва. Їх статті та виступи завжди на крок випереджували й випереджують усвідомлені потреби суспільства, яке, зрештою, розуміє турботу своїх наставників. Це простежується від часу написання Дзюбою „Інтернаціоналізму чи русифікації?” та перших п'єс Вацлава Гавела. Спершу вони зародили у громадській свідомості відчуття ненормальності ситуації суспільстві, яким керувала непомильна партія з єдиноправильною ідеологією. Згодом це відчуття переросло у потребу переосмислення самих засад функціонування тоталітарного суспільства, і публіцисти всіляко сприяли цьому процесу. Як наслідок, тиранія скінчилася. Але Дзюба і Гавел почали робити все від них залежне, щоби допомогти своїм співгромадянам подолати страх перед невідомістю, незвичним вільним вибором та іншими наслідками перетворення світу з біполярного на глобальний. Вони пом'якшили в свідомості людей різкий перехід до ринкових механізмів організації життя і досі дають їм настанови та роз'яснюють явища новітньої реальності, намагаючись посприяти правильному вибору цінностей. Те саме стосується їх бачення ролі політика у суспільстві: Іван Дзюба і Вацлав Гавел зруйнували традиційне розуміння політика як цинічного індивідуаліста, єдиним орієнтиром котрого є здобуття більшої влади. Публіцисти виступають яскравими антиполітиками, наголошуючи на потребі перетворення державного службовця на народного службовця з гуманістично зорієнтованою етикою та підходом до своїх обов'язків.

На прикладі публіцистики Івана Дзюби і Вацлава Гавела ми побачили, що сучасна публіцистична думка має яскраво виражену рису дуалістичності. Частина інтелектуалів тяжіє до вже традиційної тенденції відстоювання принципів ліберально-демократичного світоустрою, із захопленням сприймаючи глобалізацію та поширення ринкових механізмів організації господарства. Ці публіцисти здебільшого вважають, що тоталітаризм став жертвою саме ліберальної демократії, котра на правах переможця має право визначати еволюційні орієнтири людства. З іншого боку, друга група публіцистів схиляється до дещо обережнішого погляду на цю проблему: вони відмовляються погодитись із тим, що у світі вже не залишилося жодних альтернатив, котрі могли би протиставити себе сучасному світовому порядку і, зрештою, спричинити або перемогу власних принципів (гуманніших, благородніших та ближчих до ізотеричного знання), або принаймні синтез з ліберально-демократичним світоглядом, котрий вже претендує на роль ідеологеми нічим не гіршої за ті, що призвели до катастроф у ХХ столітті.

Іван Дзюба та Вацлав Гавел безсумнівно належать до другої категорії публіцистів, оскільки не полишають своєї діяльності на благо людства. Обидва публіцисти у притаманній їм формі застерігають інших інтелектуалів від самозасліплення примарною можливістю осягнути цілу істину буття і з цієї позиції диктувати іншим правила життя. Іван Дзюба і Вацлав Гавел наголошують на потребі постійних рефлексій людини, яка належить до сучасної високотехнологічної, глобальної цивілізації. На їх думку, це має бути критичний самоаналіз, основним висновком з якого (принаймні поки що) випливатиме твердження: людина знає те, що вона досі нічого не знає. У цьому полягає не лише данина батькові етичного інтелектуалізму Сократові, а й ключ до спасіння людства через нові пошуки вищого благочестя та самовдосконалення. Іван Дзюба та Вацлав Гавел досі не зійшли з п'єдесталу моральних авторитетів нації й продовжують уважно придивлятися до подій у всіх сферах людської життєдіяльності для того, щоби у потрібний момент, відчувши певні загрози, або віднайшовши якесь вирішення, виступити зі зверненням до громадськості - так само, як вони це робили майже півстоліття тому.

РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Залізняк Ю.Б. Державотворчі настанови періоду детоталітаризації у публіцистиці Івана Дзюби // Вісн. Львівськ. нац. ун-ту. ім. І.Я. Франка, Сер. Журналістика: [Зб. наук. пр.]. - Львів: ЛНУ, 2006. - Вип. 27. - C. 33-44.

Залізняк Ю.Б. Парадигма національного інформаційного простору в Україні у контексті глобалізації // Нова філологія [Зб. наук. пр.]. - Запоріжжя: ЗНУ, 2005. - Вип. 3 (23). - С. 117 - 128.

Залізняк Ю.Б. Посттоталітарні візії розвитку націй та людства у публіцистиці Вацлава Гавела // Вісн. Львівськ. нац. ун-ту. ім. І.Я. Франка, Сер. Журналістика: [Зб. наук. пр.]. - Львів: ЛНУ, 2004. - Вип. 24. - C. 65-73.

Залізняк Ю.Б. Моральна публіцистика Івана Дзюби у контексті глобалізаційного розвитку світу // Всеукраїнська науково-практична конференція „Українська журналістика у контексті доби”, 23-24 вересня 2004. - Львів: ЛНУ, 2004. - C. 347-352.

Залізняк Ю.Б. Інтерв'ю з Іваном Михайловичем Дзюбою // Пресознавчі студії: історія, теорія, методологія: Збірник праць каф. укр. прес. і Дослід. центру іст. західноукр. преси. - Львів, 2006. - Вип. 7. - С. 247-261.

Залізняк Ю.Б. Відображення тенденцій розвитку світу за умов ринкового лібералізму у сучасній публіцистиці // Вісн. Львівськ. нац. ун-ту. ім.. І.Я. Франка. Сер. Журналістика: [Зб. наук. пр.]. - Львів: ЛНУ, 2006. - Вип. 28. - C. 135-144.

Залізняк Ю.Б. Культурне поневолення Чехословаччини у контексті експансії радянського тоталітаризму на терени Центрально-Східної Європи // Вісн. Львівськ. нац. ун-ту. ім. І.Я. Франка, Сер. Журналістика: [Зб. наук. пр.]. - Львів: ЛНУ, 2006. - Вип. 29. - C. 171-182.

АНОТАЦІЯ

Залізняк Ю.Б. Етичний інтелектуалізм у публіцистиці Івана Дзюби і Вацлава Гавела. - Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

У дисертації вперше в українській науці здійснено комплексне дослідження етично-інтелектуалістського компонента публіцистики Івана Дзюби і Вацлава Гавела, а також проведено компаративістський аналіз їх праць у межах окресленої тематики. Автор по-новому розкриває суть етичного інтелектуалізму як світоглядного методу обох видатних публіцистів, чиї твори досі не розглядалися під таким кутом зору. З'ясовано, що етичний інтелектуалізм І. Дзюби і В. Гавела має глибоке національне та християнське коріння і спирається на визнання правди як головного мірила якості буття людини, народу й держави. Доведено безпосередній зв'язок досліджуваних публіцистичних праць із соціально-історичними рисами розвитку українського і чеського народів за часів тоталітаризму, а також суттєвий вплив текстів Івана Дзюби і Вацлава Гавела на формування нового типу мислення і свідомості (спрямованих на культурно-державницьку самоактуалізацію) у їх співвітчизників та представників інших націй. Особливе місце в дисертації посідає аналіз публіцистичної критики нового посткомуністичного світового порядку, в якому І. Дзюба і В. Гавел вбачають чимало рис, що дозволяють назвати його неототалітаризмом.

Ключові слова: етичний інтелектуалізм, публіцистика, шістдесятництво, мораль, нація, тоталітаризм, життя у правді, життя у брехні, глобалізація, демократія.

АННОТАЦИЯ

Зализняк Ю. Б. Этический интеллектуализм в публицистике Ивана Дзюбы и Вацлава Гавела. - Рукопись.

Диссертация представлена на соискание научной степени кандидата филологических наук за специальностью 10.01.08 - журналистика. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

В диссертации впервые в украинской науке осуществлено комплексное исследование этически-интелектуалистского компонента публицистики Ивана Дзюбы и Вацлава Гавела, а также проведен компаративистский анализ их трудов в пределах очерченной тематики. Автор по-новому раскрывает суть этического интеллектуализма как мировоззренческого метода обоих выдающихся публицистов, чьи произведения до сих пор не рассматривались под таким углом зрения. Выяснено, что этический интеллектуализм И. Дзюбы и В. Гавела имеет глубокие национальные и христианские корни и опирается на признание правды как главного мерила качеств бытия человека, народа и государства. Доказана непосредственная связь исследуемых публицистических трудов с социально-историческими чертами развития украинского и чешского народов во времена тоталитаризма, а также существенное влияние текстов Ивана Дзюбы и Вацлава Гавела на формирование нового типа мышления и сознания (направленных на культурно-государственническую самоактуализацию) у их соотечественников и представителей других наций. Особенное место в диссертации занимает анализ публицистической критики нового посткоммунистического мирового порядка, в котором И. Дзюба и В. Гавел видят немало черт, которые позволяют назвать его неототалитаризмом.

Ключевые слова: этический интеллектуализм, публицистика, шестидесятництво, мораль, нация, тоталитаризм, жизнь в правде, жизнь во лжи, глобализация, демократия.

ANNOTATION

Y. B. Zaliznyak. Ethical intellectualism in the publisistic writing of Ivan Dziuba and Vaclav Gavel. - Manuscript.

Thesis for the scholarly degree of Candidate in Philology. Speciality 10.01.08 - Journalism. - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Institute of Journalism. - Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to complex research of the ethical intellectual component in Ivan Dziuba's and Vaclav Gavel's publisistic writing based on the comparative analysis of their works. The author reveals the essence of the ethical intellectualism as a world view method of the two prominent publicists, whose writings have not been examined until now from such angle. Ivan Dziuba's and Vaclav Gavel's ethical intellectualism turns out to have deep national and Christian roots, which leans against the confession of truth and as a main criterion of the qualities of human being's existence, people and state. The direct connection of the explored publisistic writings with the social historical features of Ukrainian and Chekh people development in totalitarian times has been observed there. Their texts substantially influenced the formation of new type of mentality and consciousness in their compatriots and representatives of other nations. Particular attention has been paid to the analysis of publisistic criticism of the new post-communistic world order, which Ivan Dziuba and Vaclav Gavel calls neo-totalitarianism.

Ethical intellectualism in the publicism of Central-Eastern Europe of ХХ - ХХІ centuries is the appropriate reaction of that part of national intelligentsia, which in difficult for people times considers for its moral duty to interfere at least with a word in history, mode of life, people's world perception for the sake of high-quality transformations. I. Dziuba and V. Havel contrasted their perfect standards of publicistic works to pseudo-intellectual theoretical developments of soviet totalitarianism ideologists. They have used arguments, which deny the right of the hypertrophied state organism for violent transformation of people in denationalized, spiritless and morally handicapped individuals. The representatives of Ukraine and Czech Republic exposed all treachery of ideologies covered by the noble purpose of indeed humane society construction, but in fact did the crimes against humanity on its behalf. Ivan Dziuba and Vaclav Havel witnessed that exactly out of this disproportion the threat for normal life of man, nation and entire world resembled. Dziuba's and Havel's publicism deprived totalitarian communism ideology of right to determine the way of humanity development and morally-spiritual growth of each person. Publicists set the new standards of efficiency estimation of state authority, which were directed not on the analysis of purpose, but on the comprehension of methodology of bureaucratic vehicle. At the same time Ivan Dziuba and Vaclav Havel turned an ordinary man on a due to his place in the structure of society, emphasizing on his inalienable right of freedom and free choice. Publicists believe in a man, his intellect, humanity and entrust him with the future of the whole humanity. Publicism of Ivan Dziuba and Vaclav Havel in accordance to the level of the practical application can serve as the standard of didactic art. Their articles and public speeches were always one step forward to the realized necessities of society which, in the end, understands the trouble of its mentors.

Ivan Dziuba's and Vaclav Havel's publicism is a vivid example of dualism of the modern publicisistic thought. Part of intellectualists gravitates to the already traditional tendency of liberal democracy principles, with fascination perceiving the globalization and distribution of markets mechanisms of economy organization. These publicists mostly consider that totalitarianism fell due to liberal democracy, which being a winner now, is to determine the evolutional reference points of humanity. On the other hand, the second group of the publicists claim that they are not any alternatives left, which could oppose themselves to the modern world order and finally entail either victory of own principles (more humane, more noble and closer to isothere knowledge) or at least synthesis with the liberal democratic world view which has already applied for a role of an iedogem similar to these, which caused the catastrophes in ХХ century.

Ivan Dziuba and Vaclav Havel undoubtedly belong to the second category of publicists, as they do not abandon the activity for the good of humanity. Both publicists warn other intellectuals about ghostly possibility to comprehend the whole truth of life and from this perspective dictate the rules of life to other. Ivan Dziuba and Vaclav Havel emphasize the necessity of permanent reflections of man who belongs to modern hi-tech, global civilization. In their opinion, only by means of critical self-examination the following basic conclusion comes out: a man knows that until now he knows nothing. Herein not only contribution consists to the father of ethic intellectualism, Socrates, but also key to the rescue of humanity through the new searches of higher piety and self-perfection. Until now Ivan Dziuba and Vaclav Havel did not get off from the pedestal of moral authorities of nation and continue looking closely to the events in all spheres of human vital functions in order to appeal to the public, feeling certain threats, or finding some decision, as they already did it almost half a century ago.

On the basis of analysis, comparison and contrasting Ivan Dziuba's and Vaclav Havel's points of view it has been proved that despite the possibility of disagreements in their intellectual perceiving of the tendencies of world development, truth was and remains one of the main quality criteria of conceptions of people and communities cohabitation. At the same time it has been clarified, that publicism plays a very important role in the formation of basic reference points of modern individual in the context of post totalitarian transformations of East European peoples and the whole humanity. Leaning against the ideas shown in the I. Dziuba's and V. Havel's texts, the self actualization models of Ukrainian and Czekh people in the globalization period were considered.

Keywords: ethical intellectualism, publicism, shistdesiatnyctvo, moral, nation, totalitarianism, life in a true, life in a lie, liberalism, democracy.

Размещено на Allbest.ru