Комерційна радіожурналістика в Україні: становлення, розвиток, перспектива

У підрозділі 3.3. “Формування аудиторії комерційного радіомовлення та її психотипізація” пропонується типологічна характеристика цільової аудиторії радіостанції в контексті розвитку музичних і розмовних форматів, аналізуються технології сучасного радіомовлення, які застосовуються комерційними радіоорганізаціями для впливу на аудиторію.

Загалом ідеться про те, що дискусії про наявність і особливості радіомовних технологій якраз і виникли в контексті становлення комерційного радіо, що призвело до формування репрезентативного для концепції комерційного радіомовлення - чинника цільової аудиторії. Визначення, формування й утримання цільової аудиторії має для комерційного радіомовлення першочергове значення, оскільки саме від того, хто слухає радіостанцію, залежить її комерційний успіх. Тому соціальна установка для будь-якої радіостанції - не тільки визначення та формування цільової аудиторії, а й утримання її та збереження. Це означає, що комерційне радіомовлення в цілому дає підстави говорити про забезпечення певного поєднання свободи й відповідальності, що формується на основі економічних чинників. Тобто, вільний вибір того, що аудиторія прагне слухати, залежить від наявності ринкових механізмів у системі мас-медіа й радіомовлення, а також змін у психології людей, що, наприклад, чітко простежується на трансформації пострадянської радіоаудиторії, завдяки чому й формується можливість визначати рівень відповідальності за здійснений вибір.

Отже, радіомовний ринок пропонує певний пакет товарів і послуг, які продукують державні чи недержавні (приватні або громадські) радіостанції. Аудиторія віддає їм перевагу залежно від таких чинників: доступності до прослуховування тих чи тих радіопрограм, добової характеристики радіо, соціовікових переконань та сподівань, ментальних та інтелектуальних особливостей, емоційно-чуттєвої вибірковості, присутності в медійному суспільстві психотехнологій (“чистих” та “брудних”) чи маніпуляцій свідомістю тощо. Важливими також у контексті комерційного радіомовлення є наявність методів цікавості й корисності щодо привернення уваги аудиторії, які, з метою позбавлення конкурента на ринку та отримання високого рейтингу, можуть бути зорієнтовані на невибагливі смаки масової аудиторії. Безперечно, специфіка комерційного радіоефіру передбачає визначення цільової аудиторії, задоволення її інтересів, а також пропозиція її рекламодавцеві. Однак, коли в гонитві за надприбутком і рейтингом використовуються маніпулятивні технології, а менеджмент і програмування станції вдаються до примітивізму й інтелектуального спрощення, таке мовлення здатне знищити будь-яке уявлення про значення й роль радіомовлення в діалектичному розвитку суспільства. Таким чином, комерційне радіомовлення як система підприємницької діяльності в радіоефірі зазнає певної громадської критики, особливо коли йдеться про роль економічного й фінансового чинників щодо визначення програмного наповнення радіоефіру, потурання невибагливим смакам масової аудиторії, нівелювання творчого начала в радіожурналістиці тощо на противагу цінностям громадсько-правового радіомовлення.

Наголошується, що основним показником розвитку комерційного радіомовлення в тому чи тому суспільстві є рейтинг, який впливає на вартісність його суб'єктів, а його відсутність засвідчує невдалу підприємницьку діяльність у радіоефірі. Він позначається також на характерному процесі, який відбувається саме у сфері сучасного радіомовлення - спеціалізації станцій, коли слухач обирає того мовця, репертуар (формат) якого відповідає усталеним смакам і має з ним багато спільного, а також може бути товаришем і співбесідником. Таким чином, вузькоспеціалізовані станції отримують свою цільову аудиторію, яка й забезпечує рейтинг, а, отже, вона соціалізується, бо формує власний вибір і власну відповідальність стосовно самої себе та свого становища в суспільстві.

Розділ 4 - „Перспективи українського радіомовлення в контексті світового: тенденції взаємозв'язку” завершує укладення поняттєвого апарата специфіки інтеграційних процесів українського комерційного радіомовлення до світових медіа, визначає напрями подальшого розвитку комерційної радіожурналістики в контексті українських електронних ЗМІ, пропонує до розгляду звуковий образ українського комерційного радіо як результат мовних, ментальних, національних особливостей розвитку українського радіомовлення в пострадянському суспільстві.

Отже, підрозділ 4.1. „Особливості функціонування пострадянської радіожурналістики” розглядає систему ліцензування комерційного мовлення в Україні, специфіку вітчизняного радіомовного ринку стосовно протистояння та співпраці державних і недержавних радіокомпаній. Виявлено, що вітчизняне мовлення переходило на комерційні рейки завдяки створенню радіостанцій як ділових підприємств, що розпочали підприємницьку діяльність в ефірі тоді, коли з'явилася реклама - соціальна, комерційна та політична, а також продавці та покупці програмного продукту, що привело до формування в Україні конкурентного радіомовного середовища. Процеси “осучаснення виробництва” відбувались у державній сфері радіомовлення повільніше, ніж на невеликих приватних місцевих радіостанціях, тому приватне радіо, залучаючи сучасні радіомовні технології, створювало конкуренцію державним компаніям щодо частотного ресурсу в FM-діапазоні, “забираючи” в державного радіо, перш за все, соціально активну аудиторію, а, отже, й рекламодавця.

Формування підприємницького радіомовного ринку в Україні гальмували проблеми, які позначалися на темпах і якості розвитку комерційної діяльності у галузі радіомовлення. Основним упущенням було те, що законодавство, яке регламентувало б діяльність комерційного радіомовлення, дістало ухвалення лише через два роки після виникнення в Україні першої недержавної радіостанції. Ще однією важливою проблемою становлення комерційного радіомовлення у пострадянському інформаційному просторі виявилося поєднання політичного впливу та підприємницької діяльності у радіоефірі, що викликало економічне погіршення ситуації на ринку. Відмивання капіталу й переведення його за кордон, уніфікація форматних і програмних концепцій, поділ зарплати на “білу” й “чорну”, а, отже, зміни у ставленні до професіоналізму - усе з досвіду пострадянського мовлення, як уважають експерти, свідчить про те, що за відсутності демократичних основ у суспільстві, залучення комерційного радіомовлення до складу медіахолдингів, які вирішують у першу чергу політичні завдання, може негативно позначитися на становленні передусім національного радіомовлення.

Стан радіомовного ринку в пострадянських країнах характеризують глобалізаційні та уніфікаційні процеси, тобто значне збільшення економічних і політичних можливостей власників радіостанцій, а, отже, холдингізація та картелізація радіомовлення, діяльність якого зорієнтовано на охоплення масової аудиторії за допомогою переходу від широкоформатного до вузькоформатного мовлення. Цілком можна погодитися з такою думкою дослідника телерадіоефіру C.Бірюліна, що “цей процес (глобалізацій та уніфікації) буде тривати доти, доки всі можливі частоти не будуть розподілені. Потім настане деяке затишшя, що супроводжуватиметься легкою творчою кризою. І лише потім ринок почне дрібнитися, а в креативних відділах індивідуальність цінуватиметься вище, ніж масовість. Але це може тривати десятиліття.” Тому під час становлення системи комерційного радіо в певному медіапросторі важливим є розуміння індивідуальності ринку кожної країни, що базується на задоволенні, передусім, національних, а вже далі - й міжнаціональних потреб. Варто зазначити, що створення медіахолдингів в Україні із включенням саме комерційного радіомовлення, більше було зорієнтоване на вирішення політичних, аніж економічних питань. Однак із часом економічні важелі починають переважати, бо лише тоді можливий якісний розвиток вітчизняного радіомовлення, коли відбувається піднесення вітчизняної економіки, а фінансові потоки спрямовуються в медіа.

Характерною особливістю розвитку пострадянського радіомовлення є виокремлення так званого лідера на ринку радіомовних комунікацій, яким став швидкий розвиток російського комерційного радіомовлення. Росія, котра після розпаду радянських засобів масової інформації та пропаганди, отримала потужні економічні важелі впливу на медіасистеми колишніх радянських республік, першою запропонувала нові технології розвитку радіомовлення. Перевагою російського радіобізнесу, нарівні з європейським чи американським досвідом практичного консалтингу, стала його чітка адресна спрямованість, відсутність мовних перешкод і діяльність у певному економічному просторі, який, незалежно від політико-фінансових відмінностей, історично залишається дієвим і актуальним на теренах пострадянського простору. Тому активний розвиток російського комерційного радіомовлення, окрім позитивних моментів, які впливали на розвиток українського радіомовного ринку, мав і проблематичний вплив.

Характерною особливістю розвитку комерційного радіомовлення в країнах колишнього СРСР є створення радіомереж, тобто, завдяки економічному зміцненню радіомовного ринку відбувається перехід від етапу локального радіомовлення до етапу мережевого розвитку радіокомпаній, що, безперечно, має свій досвід у світовій практиці. Радіомережі в кожній країні відіграють провідну й стабілізаційну роль, оскільки конкуренція станцій поступово переростає в конкуренцію форматів, а, отже, перед аудиторією відкривається можливість вибору. І все ж, надаючи українській громадськості таку можливість, водночас відбувалося агресивне захоплення (перекуповування й витіснення) потужними російськими мережевими мовцями частот, на яких працювали місцеві станції; російський шоу-бізнес, зосереджений передусім на просуванні популярної та блатної (“шансонної”) музики, примітизував музичний спектр у пострадянському ефірі. Крім того, прихід в український радіоефір потужних російських мережевих мовців суттєво змінив мовну ситуацію в українському радіопросторі на переважаючу російську. Тому можна говорити про так званий “мовний конфлікт”, який справді вважається специфічною особливістю становлення мережевої системи комерційного радіоефіру в Україні. Отже, говорячи про специфіку формування посттоталітарного, пострадянського радіомовлення, враховуючи необхідність залучення сучасних радіомовних технологій, варто наголосити на збереженні власне традиційно-національних, ментальних і мовних особливостей радіомовного ринку кожної країни.

У підрозділі 4.2. „Розвиток форматного радіомовлення на українському медіаринку” продовжується аналіз програмної продукції українських комерційних станцій, спрямований на аудиторію з особливими соціально-демографічними характеристиками. Зазначається, що форматування українського радіомовлення не відбувалося з так званого “чистого аркуша” - вся історія становлення й розвитку вітчизняного радіомовлення засвідчувала наявність необхідних передумов для швидкого та якісного залучення світового досвіду форматування у ринкові межі й законодавчо-регулятивну практику українського інформаційного простору. А це означає, що комерційні радіостанції ставали суб'єктом ринку, змінюючи, таким чином, комунікативний образ національного радіомовлення, додаючи нові тенденції в його становлення та розвиток.

Наголошується, що приватне комерційне радіомовлення у світі, та й в Україні, протиставляють громадському радіо, мотивуючи це тим, що громадське радіомовлення більше задіяне в політичних процесах, воно є показником розвитку суспільства, можливістю мас впливати на політичну ситуацію в країні. А комерційне мовлення, яке базується на приватній формі власності, створюється передусім для заробляння грошей, і суспільні та політичні інтереси розглядає лише крізь призму прибутку. Однак досвід становлення України як незалежної держави довів, що комерційне радіомовлення не стоїть осторонь політичних процесів, які відбуваються в країні, а, завдяки специфіці мовлення й зорієнтованості на цільову аудиторію, може суттєво впливати на результати волевиявлення громадян.

Якщо порівнювати структуру українського радіомовлення з усталеними нормами функціонування європейського радіомовного простору, то варто акцентувати на тому, що недержавне (комерційне та громадське) радіомовлення в пострадянських країнах розвивалося на тлі монополізації частотного ресурсу державними телерадіоорганізаціями. Крім того, громадське радіомовлення у більшості країн колишнього Радянського Союзу, на відміну від багатьох країн Європейського Союзу, виникло після того, як було створено систему комерційного радіо. Зокрема в Україні дистанція між створенням першої комерційної та першої громадської радіостанції становила майже десять років, у Росії та країнах Балтії - трохи менше, що, зрештою, позначилося на виборі мовцями радіоформатних концепцій.

Підрозділ 4.3. „Звуковий образ сучасного комерційного радіомовлення в Україні” підсумовує практичне значення для українського радіомовлення розглянутої в роботі концепції розвитку комерційного радіомовлення в умовах пострадянського суспільства, виокремлює сучасні тенденції підприємницької діяльності в радіоефірі, проектує їх на „український ґрунт”, визначає напрями подальшого розвитку та дослідження української комерційної радіожурналістики в контексті світових електронних мас-медіа.

Отже, розглядаючи специфіку комерційного радіомовлення в Україні, можна говорити про його звуковий образ, а він залежить від таких чинників, як національно-ментальна й мовна особливості, а також від системи форматування мовлення, яка є характерною для українського радіомовного ринку. Наприклад, формат із поліхарактеристиками “Variety” зажив найбільшої популярності на посттоталітарних радіомовних ринках і становить концептуальну основу теорії радіопрограмування комерційних мовців і в Україні. Цей формат передбачає масовий прибуток від підприємницької діяльності завдяки специфіці зорієнтованості на масову, не спеціалізовану, аудиторію. Орієнтація на єдиний, так званий “чистий” формат, який став би прибутковим для станції, не була характерною практикою для українського комерційного радіо протягом більш, ніж десятиліття його існування. Звуковий образ пострадянського мовлення теж був пов'язаний із залученням таких форматів, як “Russian Top 40”, “Russian Shansone” чи “Sovieticus Nostalgiya”, про що йшлося вище, і які впродовж тривалого часу конкурували й витісняли з ринку комерційні формати загальносвітового зразка. Зрештою, звуковий образ українського радіомовного ринку отримає на перспективу нові поліхарактеристики з уведенням чіткої спеціалізації станцій, зі збільшенням вибору форматів та їхньою ринковою конкуренцією.

Загалом комерційне радіомовлення змінило ситуацію в українській практиці щодо способів і методів залучення журналістських професій до виробництва радіомовної продукції. Перехід від уніфікації до універсалізації праці, новий менеджмент і маркетингова діяльність на ринку визначили появу нового розуміння журналістської професії на радіо, для якої характерне поєднання управлінської та власне журналістської творчості. Стрингер, репортер, ді-джей, модератор, програмний директор - усі ці журналістські професії змінили звуковий образ українського радіомовлення, надавши йому нових комунікативних і ділових особливостей.

Суттєву роль у становленні звукового образу українського комерційного радіоефіру відіграв науково-технічний прогрес, який розширив уявлення про радіомовні технології з точки зору мультимедійного розвитку радіо. Супутникове, цифрове та інтернет-мовлення означили цілий спектр нових напрямів розвитку радіо як сфери застосування бізнесу, надаючи йому глобалізаційних аспектів, відкривши нові можливості для підприємницької діяльності. Це дозволяє радіомовленню виявляти свої функціональні особливості в найрізноманітніших технологічних сферах, які, зрештою, теж їх потребують для здійснення найрізноманітніших модифікацій та перетворень.

Отже, доходимо висновку, що радіомовний ринок в Україні поступово структурується, відкриваючи перед радіожурналістикою як наукою нові сфери дослідження радіомовлення, що є характерним для формування відкритого інформаційного медіапростору в країні, яка декларує європейські цінності та здійснює розбудову демократичного громадянського суспільства.

ВИСНОВКИ

Із розвитком комерційної діяльності у сфері електронних медіа становлення українського радіомовлення позначилося зміною парадигм, оскільки змінилося розуміння принципів функціонування радіожурналістики як прикладної науки. Сьогодні вона перебуває в системі радіомовного ринку, і відоме твердження “говори так, щоб я тебе бачив і відчував; говори так, щоб я бачив і відчував те, що бачиш і відчуваєш ти” сприймається тепер у контексті підприємницької діяльності в радіоефірі, тобто йдеться передусім про виготовлення журналістського продукту на продаж із метою отримання прибутку. Такі зміни в класичній системі української радіожурналістики викликані багатьма передумовами, засадничими з яких вважаємо такі:

по-перше, світова практика розвитку комерційного радіомовлення суттєво вплинула на традиційні базові основи українського радіоефіру;

по-друге, політичні, економічні та соціальні зміни в Україні в 90-х роках дозволили законодавчо закріпити можливість утримувати електронні медіа (радіомовлення) у приватній власності, а, отже, поєднувати журналістську роботу з підприємницькою діяльністю;

по-третє, потенціал самого українського радіомовлення дозволяв здійснити суттєві зміни в управлінській сфері та програмуванні, хоча й не такі швидкі та показові, як, зокрема в європейських країнах чи, наприклад, у Росії.

Ці чинники вплинули на нове розуміння ролі радіожурналістики в суспільстві як прикладної науки, що діє в контексті ринкових законів і утверджується як наука про бізнес та про форми підприємництва в радіоефірі. Водночас бізнес і підприємництво є змістом існування комерційної радіожурналістики як творчого процесу. В результаті такого поєднання форми та змісту, за певних політичних, економічних і соціальних передумов розвивається радіомовний ринок, сенс існування якого виправданий тоді, коли радіокомпанія пропонує на продаж продукт журналістської діяльності й, таким чином, починає отримувати прибуток. Такий висновок є результатом існування концепції розвитку комерційного радіомовлення в умовах пострадянського суспільства, зокрема в Україні. До основних положень цієї концепції варто віднести такі:

Українське комерційне радіомовлення, яке, на відміну від більшості країн Європи, виникло до створення громадського радіо, стало потужним засобом масової комунікації. Хоча функція розважання за світовою практикою вважається основною характеристикою комерційного радіоефіру - в країнах перехідного періоду від тоталітарного до посттоталітарного та пострадянського суспільства, функції інформування й просвітництва у комерційній діяльності радіоорганізацій відіграють першочергову роль.

Формування комерційного радіомовлення в пострадянських країнах характеризується передусім як пряме запозичення європейських цінностей, що потрапляють на особливий політико-економічний та соціальний ґрунт із ментальними ознаками такої спільноти, як радянський народ. Однак, із поступовим утвердженням у суспільстві національних цінностей і традицій, із формуванням ринкових умов у сфері медіа, комерційне радіомовлення виявлятиме індивідуальні особливості на певному медіаринку, в тому числі й українському.

Українське комерційне радіомовлення охоплює як державну сферу, так і недержавну (приватне й громадське мовлення), оскільки передбачає ділове підприємництво в ефірі. Але якщо в державному й громадському радіомовленні підприємництво розглядається як один з елементів підтримання загального функціонування, то для приватного радіо підприємницька діяльність - це самодостатній комплекс менеджерських і програмних технологій, завдяки чому і можливе існування такої форми власності на радіоефір. Тому в сфері радіомовлення комерційний та державний сектори не варто розмежовувати лише на ґрунті залучення до комерційної діяльності, бо йдеться лише про обсяги та способи реалізації результатів підприємницької діяльності, а також мету, заради якої цей продукт виготовляється.

Комерційне радіомовлення, на відміну від некомерційного (державного), що є характерним для пострадянських країн - це нова сфера стилістично-фонетичного моделювання ефіру й спілкування з аудиторією, це нові методи журналістської роботи й стандарти журналістської діяльності, які ґрунтуються передовсім на застосуванні творчого журналістського менеджменту й розширеного розуміння специфіки радіожурналістської професії.

Українська, як і вся пострадянська комерційна радіожурналістика, - це специфічний набір форматів, типів програм і жанрів мовлення, зорієнтованих на цільову аудиторію. Це перехід від основних форматів до спеціалізованих, від бажання охопити масову аудиторію до її чіткої градації на певні цільові групи, це саме той процес, що відбувається у світовому комерційному радіомовленні.

Розглядаючи комерційне радіо як перспективу розвитку українського радіомовлення у загальноєвропейському та світовому інформаційному просторі, що, крім усього, потребує внесення певних змін до основ вітчизняної радіожурналістської освіти, важливо зазначити таке: незалежно від того, що комерція в медійній галузі, зокрема, й у радіоефірі, має також зворотній бік, який ще називають “фінансовою заангажованістю”, комерційне радіомовлення, поза тим, є ознакою розвитку плюралізму, гласності й відкритості медіа, ознакою демократизації суспільства та інтеграції вітчизняних медіа до загальносвітових прогресивних ЗМК.

Основу концепції розвитку комерційного радіомовлення в умовах пострадянського суспільства складають ряд чинників, що комплексно відображають специфіку підприємницької діяльності в радіоефірі, - це чинники економічної доцільності та соціальної значущості, форми власності, цільової аудиторії, прибутку, наявності ринку та конкурентного середовища, програмування (форматування), реклами, менеджменту та маркетингу. Весь цей комплекс характеризує теоретичне підґрунтя розвитку українського комерційного радіо, яке отримало практичне підтвердження протягом більш, ніж десятилітнього функціонування.

Окрім того, цей комплекс чинників складає основу класичної моделі функціонування комерційного радіоефіру в пострадянському суспільстві, якою є комерційна радіостанція, що поєднує наявні радіомовні технології, сформовані практикою світового мовлення, а також специфіку політичного, економічного, соціального розвитку українського суспільства. Важливо зазначити, що ряд особливостей радіостанції, які відрізняють її від власне поняття радіомовлення, тобто самодостатність, індивідуальність та інтерактивність, зазнаватимуть постійного узгодження з функціонуванням медіаринку, його структурної доцільності, законодавчої процедури та соціально-демографічними особливостями цільової аудиторії.

Базовими технологіями, які складають концепцію комерційного радіомовлення, є технології управління, програмування і рекламної діяльності, головна мета яких формувати звуковий образ станції та цільову аудиторію каналу, залучати інвестицій та рекламні надходження.

Розглядаючи положення концепції розвитку комерційного радіомовлення в пострадянському суспільстві, варто зазначити й такі висновки:

Комерційні радіостанції в Україні за прикладом економічно розвинених країн світу утворили систему комерційного радіомовлення, яка є відображенням ринкових відносин у суспільстві.

Українське комерційне радіомовлення подолало шлях еволюції від „містечкового” радіо до засобу масової інформації, коли створювалися потужні радіомережі й радіохолдинги, що визначило місце комерційного радіомовлення в системі українських медіа та роль підприємницької діяльності в радіоефірі.

У прагненні отримати надприбуток і вищий рейтинг комерційні станції можуть залучати такі технології управління і програмування, коли примітивізується, інтелектуально спрощується специфіка спілкування з аудиторією, отже, штучно применшується значення всього радіомовлення щодо діалектичного розвитку суспільства.

Загалом проблематичними аспектами комерціалізації радіоефіру в Україні, як і на інших пострадянських теренах, можна вважати:

по-перше, простежувалося домінування чинника персонального інтересу над чинником суспільного інтересу, тобто громадянин ставав лише споживачем, який не намагається впливати на будь-що;

по-друге, політичне протистояння в країні знайшло відбиток у протистоянні радіостанцій, які суспільство розділило на так звані „чужі” й „свої”, що, залишаючись заангажованими, не давали правдивої інформації про суспільні процеси, а, отже, викликали недовіру громадян до інформаційного продукту;

по-третє, спостерігалася підміна понять функцій: функції інформування і просвітництва фактично знівельовувалися до прислужництва;

по-четверте, комерційне радіо, яке намагалося бути щонайближче до невибагливої масової аудиторії, ставало відображенням низького рівня культури, характерного для певної частини аудиторії, саме перетворившись, таким чином, на джерело безкультур'я;

по-п'яте, домінуючі позиції в ефірі посіла реклама, витіснивши радіожурналістику на другий план, тобто, не реклама слугувала для програми, а програма ставала своєрідною “обгорткою” для реклами;

по-шосте, засадничу роль на станції почали виконувати рейтинг і формат, а вже потім - слухач, тому комерційне радіомовлення називали ще світом форматів і обмежень, світом певних лімітів, визначених радіостанціями, щоб їх свідомо вибирали.

Однак комерційне радіомовлення в Україні відіграло суттєву роль щодо розуміння ролі й місця журналіста у виробництві та презентації радіомовної продукції. Журналістські професії, залучені до реалізації програмних концепцій станцій, були зорієнтовані на зміни звукового образу українського радіомовлення, надання йому нових комунікативних та ділових особливостей. Зрештою, перехід від уніфікації до універсалізації праці, стратегічний менеджмент і маркетингова діяльність означили появу нового розуміння журналістської професії на радіо, яка характеризується поєднанням управлінської діяльності з суто журналістською творчістю.

Українські медіа, як і ЗМІ інших пострадянських країн, характеризуються певною соціально-демографічною характеристикою аудиторії, якій, з одного боку, властиві ознаки так званої “радянської ментальності”, з другого - наявність нового мислення, інтересів та смаків, що позначалося на тематиці програмування радіоефіру. Отже, змінювалися уявлення людей про їхні можливості, зокрема щодо участі в розподілі прибутку від підприємницької діяльності у сфері радіомовлення, що впливало на зміни функціональних особливостей самого радіомовлення та його звукового образу.

Результатом практичного застосування концепції розвитку комерційного радіомовлення в умовах пострадянського суспільства є також і певні рекомендації щодо подальшого функціонування комерційного радіомовлення в Україні, які стосуються розуміння індивідуальності комерційного радіо та його ролі у розвитку суспільства й теорії та практики радіожурналістики, а також нових підходів у розвитку радіожурналістської освіти в Україні, до яких, наприклад, відносимо такі:

Сучасне радіомовлення як індустрія вимагає певних стандартів журналістської діяльності, які базуватимуться на особливих радіомовних технологіях, що постійно розвиваються, змінюються й функціонально поліпшуються. За цим має постійно стежити журналістська наука - вносити зміни до навчальних планів, переглядати методику викладання у фахових навчальних закладах. Тому в цьому контексті є актуальними дисципліни, які збалансовуватимуть співвідношення між розвитком вітчизняної журналістської теорії та практикою сучасного українського радіоефіру - ”Радіоменеджмент”, “Недержавне радіомовлення”, “Радіомаркетинг”, “Міжнародне радіомовлення”, „Основи мікрофонного мовлення”, „Технічні засоби радіомовлення” та інші.

Комерційне радіомовлення й надалі впливатиме на формування журналістської освіти в Україні. Радіожурналіст, потрапляючи до системи комерційного радіомовлення, прагнутиме виготовляти такий творчий продукт, який продаватиметься, тобто приноситиме прибуток як радіокомпанії, так і йому самому. Отже, сьогодні варто наголошувати на тому, що змінився також і сам студент, майбутній радіожурналіст, який діє прагматичніше, виборюючи робочі місця на ринку праці. Корпоративність студентської лави й конкуренція на ринку праці - увесь процес формування сучасного радіожурналіста й принципи радіожурналістської освіти повинні базуватися на розумінні концепції комерційного радіомовлення, запропонованої у дисертації, а також - тісному поєднанні теорії й практики радіожурналістики, на відчутті внутрішньої жанрової специфіки радіоефіру та її здатності максимально впливати на аудиторію.

Сучасний радіожурналіст - не лише творець в ефірі, а й організатор творчого процесу в редакції, студії чи станції, бо творчий процес у структурі комерційного радіомовлення варто розглядати як у контексті індивідуальної ефірної творчості, так і в системі творчої колективної діяльності. Він має оволодіти не лише новими радіомовними технологіями, а й розумітися на деталях фінансової діяльності радіокомпанії, вміти відчувати актуальність змін для досягнення спільної мети, результатом чого є участь у розподілі прибутку від журналістської діяльності. Саме тому, аналізуючи українське радіомовлення через призму економічних важелів, важливо розуміти, що радіо - це засіб масової інформації, який не лише впливає на розвиток суспільства, а й формує нову сферу творчої журналістської діяльності.

Загалом у висновках підкреслюється, що українське комерційне радіо з певними характерними особливостями у творчому та бізнесовому аспектах розвиватиметься як модель, характерна для країн, які прагнуть інтегруватися до світової прогресивної спільноти, а комерційна радіожурналістика стане одним із стимулів формування демократичних процесів у суспільстві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гоян О. Комерційне радіомовлення: журналістика і підприємництво в радіоефірі: Монографія. - К.: Інститут журналістики, 2005. - 319 с.

2. Гоян О. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: Підручник для студ. Ін-ту журналістики. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. - 190 с.

Рец.: Прокопенко М.І. Формати радіо у форматі підручника // Телерадіокур'єр. - 2005. - № 1. - С. 82.

3. Гоян О. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: Підручник для студ. Ін-ту журналістики: (вид. друге, доповнене). - К.: Веселка, 2004. - 245 с.

4. Гоян О. Радіостанція як ділове підприємство: методика журналістської творчості: Посіб. для студ. Ін-ту журналістики. - К.: [Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка], 2001. - 62 с.

О. Перспективи комерційного радіомовлення в Україні. Ефірна специфіка // Вісник Київського Університету. С.: Журналістика, 1993. - Вип. 1. - С. 170 - 179.

6. Гоян О., Гоян В. Формати радіостанцій. Організація бізнес-плану ефірної діяльності // Вісник Київського Університету. С.: Журналістика, 1996. - Вип. 3. - С. 137 - 148.

7. Гоян О., Гоян В. Телебачення і радіомовлення України: роздержавлення і приватизація / Роль ЗМІ в процесах державотворення / За загал. ред. А.З.Москаленка. - К.: ЦВП, 1997. - С. 59 - 63.

8. Гоян О. Радіостанції України спроби поділу ринку / Українська журналістика-98 / За заг. ред. А. З. Москаленка. - К.: ЦВП, 1998. - С. 81 - 84.

9. Гоян О. Радіоформати на українському аудіоринку: специфіка вибору / Українська журналістика-99 / За заг. ред. А. З. Москаленка. - К.: ЦВП, 1999. - С. 93 - 96.

10. Гоян О., Гоян В. “Німецька хвиля” на українському грунті // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2001. - Т. 3. - С. 64 - 74.

11. Гоян О. Формати “громадське радіо” і “розмовне радіо” в українському радіоефірі // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т.Шевченка, 2002. - Т. 7. - С. 70 - 72.

12. Гоян О. Технологія форматування радіоефіру // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2002. - Т. 9. - С. 118 - 122.

13. Гоян О. Ефірна фонотека радіостанції: теорія музичного програмування // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2003. - Т. 10. - С. 72 - 77.

14. Гоян О. Радіостанція як ділове підприємство: радіожурналістика та бізнес // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2003. - Т. 11. - С. 136 - 139.

15. Гоян О., Гоян В. Журналістська телерадіоосвіта: сучасні тенденції // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2003. - Т. 12. - С. 18 - 27.

16. Гоян О. Становлення радіоформатів на українському радіоринку // Телевізійна й радіожурналістика. - Вип. 5, вид. Львів. ун-ту, 2003. - С. 69 - 77.

17. Гоян О. Радіожурналістика та бізнес: становлення теорії взаємозв'язку // Інформаційне суспільство. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т.Шевченка, 2005.- Вип. 1. - С. 36 - 41.

18. Гоян О. Аудиторія комерційного радіомовлення в контексті суспільних трансформацій // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т.Шевченка, 2003. - Т. 14. - С. 130 - 134.

19. Гоян О. Психотипізація аудиторії комерційного радіоефіру // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т.Шевченка, 2003. - Т. 15. - С. 55 - 60.

20. Гоян О. Радіомовлення пострадянських країн та загальноєвропейська система ліцензування // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т.Шевченка, 2004. - Т. 17. - С. 50 - 55.

21. Гоян О. Звуковий образ комерційного радіомовлення: особливості формування // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т.Шевченка, 2004. - Т. 18. - С. 52 - 58.

22. Гоян О. Технологія продажу в комерційному радіоефірі // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т.Шевченка, 2004. - Т. 19. - С. 38 - 43.

23. Гоян О., Гоян В. “Німецька хвиля” і український телерадіоринок: становлення діалогу // Нова філологія. Збірник наукових праць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2005. - № 3. - С. 48 - 60.

24. Гоян О. Специфіка рекламної діяльності у пострадянському радіоефірі // Журналістика: Науковий збірник / За ред. Н. М. Сидоренко. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2005. - С. 54 - 66.

25. Гоян О. Управління радіостанцією: сучасні стандарти комерційного мовлення // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2005. - Т. 22. - С. 27 - 34.

26. Гоян О. Недержавне радіо в Україні // Український Медіа Бюлетень (вид-во Європейського Інституту ЗМІ). - 1995.- № 2. - С. 1 - 3.

27. Гоян О. Негосударственное радио в Украине // Теленеделя. - 1995. - № 15.

28. Гоян О. Non-state radio in Ukraine // The Ukrain Bullеtin Quorterly Digest. - 1995. - С. 1- 2.

29. Гоян О. Недержавне радіо України: від “містечкового” до місцевого // Український Медіа Бюлетень (вид-во Європейського Інституту ЗМІ). - 1996. - № 1. - С. 1 - 4.

30. Гоян О. Недержавне радіо: формування аудіоринку України // Телерадіовісник України (вид-во Телерадіомовної компанії України). - 1996. - № 1.

31. Гоян О. Молодіжна радіопрограма. Державне і недержавне радіомовлення України: Методичні рекомендації для студентів 3-го курсу радіоспеціалізації. - К.: Інститут журналістики, 1997. - 41 с.

32. Гоян О. Телерадіоосвіта в Україні: традиції, тенденції, перспективи // Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. - 2006. - №17. - С. 39 - 52.

А також постійні публікації про роботу іномовних телерадіокомпаній в Україні на сторінках журналу “Телерадіокур'єр” протягом 2002 - 2007 років.

АНОТАЦІЇ

Гоян О. Я. Комерційна радіожурналістика в Україні: становлення, розвиток, перспектива. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

Дисертація є першою спробою на основі комплексного аналізу значного масиву емпіричного матеріалу розглянути концепцію розвитку комерційної радіожурналістики в умовах пострадянського суспільства, характерної для медіасистеми України. Запропоновано концептуальні засади функціонального становлення комерційного радіомовлення на пострадянському ринку ЗМІ; визначено комерційний радіоефір як суб'єкт формування медіаринку в монополізованому інформаційному середовищі, завдяки чому було організовано дуальну систему українського радіомовлення, характерними особливостями якої стали конкуренція та процеси роздержавлення; проаналізовано роль і значення комерційного радіомовлення для становлення й майбутнього розвитку українського радіомовного ринку та радіожурналістики; обґрунтовано передумови виникнення комерційного радіоефіру в Україні та перспективи його функціонування, що є ознакою демократизації інформаційного простору, інтеграції вітчизняних ЗМІ до загальносвітових прогресивних медіа, ознакою плюралізму та відкритості суспільства.

Ключові слова: радіомовлення, радіожурналістика, радіостанція, радіопрограма, радіомовні технології, радіоаудиторія, комерційна діяльність у радіоефірі, ділове підприємство, формат, форматування, жанр, менеджмент, маркетинг, рейтинг.

Гоян О. Я. Коммерческая радиожурналистика в Украине: становление, развитие, перспектива. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора филологических наук по специальности 10.01.08 - журналистика. - Институт журналистики Киевского национального университета имена Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

Диссертация является первой попыткой на основе комплексного анализа значительного массива эмпирического материала рассмотреть концепцию развития коммерческой радиожурналистики в условиях постсоветского общества, характерной для большинства стран бывшего СССР, и, в частности, для Украины. Изучен теоретический базис функционального развития коммерческого радиовещания на постсоветском рынке СМИ; обоснованы предпосылки возникновения коммерческого радиовещания в Украине; определено коммерческое радиовещание как субъект формирования медиарынка в монополизированном информационном пространстве, благодаря чему была создана дуальная система украинского радиовещания, характерными особенностями которой стали конкуренция и процессы разгосударствления; проанализированы роль и значение коммерческого радиовещания для формирования и будущего развития украинского радиовещательного рынка и радиожурналистики.

В частности, концепцию развития комерческого радиовещания в условиях постсоветского общества определяют факторы, комплексно отображающие специфику предпринимательской деятельности в радиоэфире. Это факторы экономической целесообразности и социальной значительности, формы собственности, целевой аудитории, прибыли, наличия рынка и конкурентной среды, программирования (форматирования), рекламы, менеджмента и маркетинга. Таким образом формируется классическая модель функционирования коммерческого радиоэфира - радиостанция, объединяющая радиовещательные технологии, сформированные практикой мирового радиэфира. Базовыми технологиями, которые составляют концепцию коммерческого радиовещания, являются технологии управления, программирования и рекламной деятельности, главная цель которых заключается в создании звукового образа станции и определении целевой аудитории канала, а также привлечении инвестиций и рекламных поступлений.

В диссертации также определены характерные особенности украинского радиоэфира, соединившего мировой опыт коммерческого вещания с языковым, ментальным и социальным традиционным контентом; подтверждено, что коммерческое радиовещание является оригинальной сферой стилистически-фонетического моделирования эфира и содержит новые формы и методы общения с аудиторией; доказано, что украинская коммерческая радиожурналистика - это характерный набор форматов, типов программ и жанров, которые сориентированны на целевую аудиторию, это переход от основных форматов к специализированным, от желания охватить массовую аудиторию к ее градации по потребностям и интересам; установлено, что перспективой развития украинского радиовещания можно считать паритетное сосуществование частного негосударственного радиоэфира с государственным или общественным радиовещанием, что будет свидетельствовать о демократическом развитии электронных медиа в стране, являться признаком демократизации общества и интеграции украинских медиа в общемировые прогрессивные СМИ, содействовать плюрализму и открытости общества.

Ключевые слова: радиовещание, радиожурналистика, радиостанция, радиопрограмма, радиовещательные технологии, радиоаудитория, коммерческая деятельность в радиоэфире, деловое предприятие, формат, форматирование, жанр, менеджмент, маркетинг, рейтинг.

Goyan O. Ya. Commercial Radio Journalism in Ukraine: origins, development and perspective. - Manuscript.

The thesis is presented to obtain a Doctor's Degree of Philology within the specialization 10.01.08 - Journalism. - Institute of Journalism of Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2007.

This thesis is the first attempt based on the complex analysis of considerable data set of empirical material to consider the conception of the development of commercial radio journalism in the conditions of the post-Soviet society, which is characteristic of the media system of Ukraine. Conceptual principles of the functional formation of the commercial radio broadcasting on the post-Soviet market of mass media are proposed; commercial radio as a subject of formation of the media market in monopolized information environment is determined; thanks to that the dualistic system of the Ukrainian radio broadcasting was organized, competition and the processes of denationalization became characteristic peculiarities of it; the role and the meaning of the commercial radio broadcasting for the formation and future development of the Ukrainian radio market and radio journalism were analyzed; preconditions of rise of commercial radio in Ukraine and its prospects is proved, which is the feature of democracy of information space, integration of domestic mass media to the worldwide progressive media, characteristic of pluralism and open society.

Key words: broadcasting, radio journalism, radio station, radio program, broadcasting technologies, radio audience, commercial activity in the radio, business enterprise, format, genre, management, marketing, rating.

Размещено на Allbest.ru