Літературне редагування

Опис - спосіб викладу, за допомогою якого картина цілого створюється послідовним перерахуванням його властивостей і характерних рис. У більшості випадків він фіксує зовнішні, видимі особливості предмета, властиві йому у визначений момент. Описи прийнято розподіляти на статичні, якщо об'єкт знаходиться у стані спокою й незмінний, і динамічні, якщо об'єкт рухається й змінюється. Опис має включати найбільш характерні, істотні деталі, розташовані в такій послідовності, щоб читач міг уявити цілісну картину, не перевантажену зайвими подробицями і при цьому не відчув незадоволеності від неповноти викладу. Описи в публіцистиці покликані інформувати читача й емоційно впливати на нього. Одне із завдань редактора - простежити, щоб складниками опису були характерні саме для нього елементи й принцип їх систематизації витримувався послідовно. Мета інформаційного опису -- дати точне уявлення про предмет, перелічивши не тільки зовнішні, але і приховані від спостерігача ознаки, властиві об'єкту спостереження. Для журналістських публікацій акцент робиться на нове знання, корисні відомості. Типові недоліки описових текстів - вибір нехарактерних елементів, що перевантажують текст «несуттєвими деталями», які заважають створенню цілісної картини; порушення обраної послідовності викладу; вибір неадекватних мовних засобів, що призводять до комунікативної неточності опису; перекручування фактичної основи опису, викликане найчастіше незнанням суті справи.

28. Текстом-міркуванням

Мета міркування -- поглиблення наших знань про навколишній стан дослідження явищ, з'ясування їхніх причин, обґрунтування висновків, істинності чи хибності визначених положень Частини міркування: посилка, що формулює його думку; основна частина, що відбиває розумові операції висновку, що співвідноситься з посилкою і логічно випливає з ходу міркування. Текст правильно побудованого міркування завжди фіксує процес виведення нового знання. Судження при цьому розташовуються в логічно зумовленій послідовності: одне судження за необхідності випливає з іншого, розвиває його і дає підставу для нового судження. У журналістських матеріалах міркування являють собою вільну форму розвитку думки. У ній реалізуються різні можливості наукового пояснення явищ дійсності, що найчастіше не претендують на правильне їхнє трактування. У текстову конструкцію вводять конкретні факти, приклади, що ілюструють думку автора. Значеннєві можливості міркувань необмежені. Вони можуть будуватися на дослідженні співвідношення між причиною й наслідком, на різних типах зіставлень і протиставлень, на аналогіях, гіпотезах, фіксації подібності й розбіжності, доказах істинності чи хибності суджень… Редактор зобов'язаний виявити і вивірити логічну структуру міркування, переконатися в правильності зв'язків між судженнями, точності їхніх виразників.

У своїй творчій практиці журналісти часто звертаються до міркування-доказу. Його основні частини: теза (судження, істинність якого обґрунтовується в ході міркування), аргументи (судження, за допомогою яких обґрунтовується істинність тези) і демонстрація (виведення істинності тези з аргументів). Редактор в міркуванні-доказі повинен оцінити наскільки чітко й раціонально побудований текст, подбати про те, щоб хід думки автора був зрозумілий читачу, іншими словами, володіти прийомами, що допомагають організувати виклад. Типові недоліки невміло побудованих міркувань: відвернені побудови, у яких переважають узагальнені судження; беззмістовність, міркування "уявні", навмисне складна, «наукоподібна" форма викладу.

29. Робота редактора над фактичним матеріалом журналістського тексту

Термін фактичний матеріал, прийнятий у редагуванні, охоплює всі опорні для тексту елементи -- поняття і предметні відношення. На відміну від терміна факт, трактується як результат осмислення й переробки інформації, що має форму судження. Фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але і речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стан, позначення осіб, відношень, кількості. Фактичний матеріал може виконувати функцію інформації, входити в логічну побудову, бути ілюстрацією, то доповнює те чи інше спостереження. Лаконізм інформаційних публікацій служить підставою для підвищених вимог до точності фактичного матеріалу. Працюючи над публіцистичним текстом, редактор повинен усвідомлювати складність діалектичних відношень між думкою й фактом у журналістській творчості, коли контакт із дійсністю стимулює розвиток думки, а судження, що сформувалося, визначає добір фактичного матеріалу. Редактор відповідальний за правильність і вірогідність опублікованого фактичного матеріалу Існують три основних види його перевірки: внутрішня (співвіднесення фрагментів тексту в межах редагованої публікації), перевірка факту за авторитетним джерелом, а також офіційне підтвердження Редактор повинен уміти швидко знайти потрібну довідку, перевірити правильність даних, орієнтуватися в довідкових посібниках, володіти прийомами аналізу тексту.

30. Головні вимоги до заголовків

Заголовок, початкові фрази й закінчення публікації вимагають особливої уваги редактора. Літературна форма заголовка визначається його подвійним характером будучи елементом структури цілісного журналістського матеріалу, заголовок у той же час може бути прочитаний і поза зв'язком із ним. Основна вимога до заголовка -- відповідність змісту публікації Його контактна функція розрахована на залучення уваги читача, не повніша входити в суперечність із функцією інформаційною. Крикливі заголовки не вирішують цього завдання. Розуміння конструктивних можливостей заголовка допомагає редакторові вибудувати матеріал. Випереджаючи в заголовку читання публікації вказівкою на її конструкцію, ми полегшуємо читачу сприйняття тексту. Заголовок, початкові фрази й закінчення публікації створюють "рамку" журналістського матеріалу, яка повинна бути міцною. Ця загальна вимога до форми літературних творів малих жанрів має особливий сенс для журналіста. Навмисна красивість, надуманість перших фраз свідчать про непродуманість позиції. Закінчення інформаційних матеріалів має бути зумовлене логічними схемами, що визначають їхню побудову.

31. Методика аналізу й оцінки фактичного матеріалу

Методика редагування грунтується на порівняльному аналізі й прийомі конкретизації, з урахуванням того, що являє собою фактичний матеріал: реалії дійсності, факти історії, географічні найменування, імена й прізвища, цифри, дати, цитати. Причиною фактичних помилок і неточностей може бути недостатня поінформованість автора, неадекватність його уявлень про дійсність, бідність мови, технічна недбалість при відтворенні тексту. Вимога точності номінацій у першу чергу визначає роботу редактора над іменами власними і термінами, крім того, вона поширюється й на оцінку правильності слововживання й написання найменувань, дотримання принципу їхньої уніфікації. Редакторський аналіз фактичного матеріалу завжди здійснюється у двох напрямках: визначаючи, наскільки точний був автор, будуючи фактичну основу публікації, редактор через свій досвід, професійні знання, своє сприйняття першого читача перевіряє автора Визначаючи роль фактичного матеріалу в загальній структурі журналістського матеріалу, він судить про способи його розробки й подачі, оцінює логічні зв'язки в тексті, прийоми і літературну майстерність автора Редактор поділяє з автором відповідальність за висновки, що пропонуються читачу, за відповідність фактичного матеріалу сучасному рівню знань про предмет, за зміст публікації. Основні позиції, за якими ведеться оцінка редактором фактичного матеріалу: виваженість добору, точність передачі; обґрунтованість послідовності подання; строгість логічної побудови.

32. Вимоги до фактичного матеріалу

Обробка таблиць. Таблиця - форма систематизації фактичного матеріалу, широко застосовувана сучасними засобами масової інформації. Газети зазвичай друкують невеликі за обсягом і нескладні за змістом таблиці, але вимоги до їхньої наочності. Тематичний заголовок визначає мету й зміст таблиці. Формулювання заголовка повинне бути точним, коротким і відповідати призначенню й змісту таблиці Розділовий знак наприкінці заголовка не ставлять. Нумераційний заголовок. Слово "таблиця" і номер арабськими цифрами і необхідний, коли в публікації кілька таблиць. Він спрошує зв'язок таблиці з основним текстом.

Заголовна частина таблиці складається із заголовків, що визначають зміст кожної графи. Заголовки першого ярусу пишуться з великої літери. Заголовки нижніх ярусів пишуться з малої літери, якщо вони утворюють із заголовками верхніх ярусів одне словосполучення. Наприкінці заголовків ніяких розділових знаків не ставлять

Хвостова частина таблиці -- усе, що розташовано під заголовною частиною: боковик (перша графа, що включає відомості, у яких узагальнюється зміст горизонтальних рядків таблиці. Основні формулювання боковика пишуться з великої літери, формулювання підлеглих ступенів -- із малої. Крапка наприкінці їх не ставиться) прографка (графи, зміст яких виражає взаємозалежність між даними боковика й заголовної частини)

Довідкові таблиці це таблиці відомостей, розташованих у визначеному порядку, що полегшує читачу їхній пошук. Аналітичні таблиці - результат класифікації даних, їхнього погрупування, виявлення зв'язків між явищами, сукупне подання спостережень за декількома об'єктами. Основний текст не повинен повторювати таблицю. Він лише коментує її, формулює висновки, що ґрунтуються на даних таблиці.

Цитати в тексті. У теорії редагування цитати розглядаються як вид фактичного матеріалу, і першою вимогою щодо вміщення їх у текст є точність відтворення. У газеті не прийнято давати докладні посилання на джерело цитати - цитата не повинна бути перекрученою. Точність цитування передбачає не тільки ретельне вичитування, а й оцінку змісту цитати по суті. Обмежений обсяг журналістських публікацій не допускає вміщення великої кількості розгорнутих цитат. Вибір їх повинен бути обгрунтованим, а обробка, якій вони піддаються при скороченні, вимагає особливої старанності. Кожен пропуск у цитаті варто позначити трьома крапками, при цьому редактор має переконатися, що зміст цитати при скороченні не перекручений. Довільний обрив цитати, пропуски в тексті, упереджений коментар, неправильне трактування змісту, поверхневі уявлення про джерело цитування призводять до помилок, більш серйозних, ніж буквені помилки.

33. Критерії відбору цифрового матеріалу

Цифрі споконвічно властива точність, узагальнення, сконцентрованість інформації. Рекомендується позначати в тексті однозначні числа, що стоять на початку речення й у випадку збігу декількох чисел (п'ять 18-літніх студентів), а також однозначні числа в непрямих відмінках, що наводяться без вказівки одиниць виміру.

Цифрою прийнято позначати однозначні числа при вказівці одиниць виміру, а також однозначні числа, що стоять в одному ряді з багатозначними. Для великих круглих чисел рекомендується скорочена буквено-цифрова форма (12 млн сприймається при читанні легше, ніж 12 000 000).

Однак у ряді випадків вибір між цифрою і її словесним еквівалентом редактор робить, виходячи зі змісту і стилістичних особливостей матеріалу. Незалежно від того, яку функцію в тексті цифра виконує, вона повинна бути точною, критерії вибору цифр -- обґрунтованими. Численність цифр, невміле включення їх у текст, загальні вказівки на кількість створюють лише ілюзію точної інформації.

Основні прийоми роботи редактора з цифровим матеріалом: співвіднесення цифрових значень у межах усього тексту, оцінка їхнього вибору; підрахунок; конкретизація цифрових значень, оцінка їхньої вірогідності; вибіркова перевірка обчислень автора; оцінка прийомів залучення цифри в текст.

Виправлення-вичитування - заключний етап підготовки авторського матеріалу до опублікування. Це максимально уважне читання уже відредагованого твору, виявлення недоліків, що раніше вислизнули від уваги редактора. Правляться при цьому лише явні помилки, що порушують нормативні вимоги, і перекручування, внесені при передруці (буквені помилки, пропуск слів і розділових знаків, орфографічні, пунктуаційні, стилістичні помилки).

Виправлення-обробки -- домогтися найбільшої відповідності літературної форми матеріалу його змісту, усунути недоліки, виявлені під час усебічного аналізу тексту. У процесі виправлення-обробки усувають помилки змісту, а також неточності мови й стилю.

Виправлення-переробка - кардинальна зміна початковою авторського варіанта твору.

Виправлення-скорочення -- зменшення обсягу тексту й поліпшення його літературних якостей. Скорочення може бути зумовлено невмінням автора стисло й точно викладати свої думки: надмірні смислові повтори, однотипні приклади, несуттєві подробиці, стилістична надмірність, розпливчасті формулювання.

Газетна рубрикація - членування змісту тексту - відображається в заголовковому комплексі. Газетна рубрикація тісно пов'язані зі змістом тексту, репрезентують його зміст, з іншого боку, є поза-текстовими елементами, що можуть охоплювати кілька текстів, покриваючи їх своїм загальним змістом. Заголовкова система охоплює дві підсистеми: назви (шапки, рубрики, заголовки, підзаголовки, внутрішні заголовки) і перед-тексти (анонси, епіграфи, врізи, ліди).

Композиція - будова твору, тобто системно-структурна організація, в плані його змісту.

Літературне редагування -- це вид суспільно-культурної діяльності, пов'язаної з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві через засоби масової інформації і спрямованої на підготовку журналістського матеріалу до друку або виходу в ефір. Як вид діяльності, літредагування є системою професійних дій, спрямованих на виконання виробничих завдань, які формулюються за результатами редакторського аналізу журналістського матеріалу під впливом реальної виробничої ситуації.

Літредагування у ЗМК - це складний процес, спрямований на аналіз й опрацювання журналістського матеріалу. Ефективність журналістського виступу і його літературна досконалість - поняття нерозривні. Одне з найважливіших завдань редагування допомогти автору досягти цієї досконалості. Редагування як вид діяльності, сфера ідеологічної роботи і культурно-творчої практики в сучасних умовах має дуже велике поширення в книговиданні, періодичній пресі, на радіомовленні й телебаченні, в системі служб науково-технічної інформації, де відповідна редакційна обробка матеріалів -- неодмінна умова ефективності та якості інформаційної діяльності.

Літературний редактор -- це фахівець у сфері суспільної інформації й комунікації з проблем професіонального мовлення і перцепції журналістських творів, виробнича діяльність якого має суспільну мотивацію у вигляді журналістського твору; виробничі дії якого цілеспрямовані на конкретний журналістський матеріал, котрий необхідно готу вати до друку чи в ефір. Це фахівець, який володіє системою спеціальних технік, необхідних для проведення редакторського аналізу й редакторської правки, а також науковими знаннями про твір, професіональне мовлення, сприймання й розуміння твору тощо. Це особа, яка спроможна підніматися до рівня суспільних проблем у сфері масової інформації й комунікації.

Механізми редакторського аналізу. На рівні організації праці реданаліз є системою виробничих дій (умінь), спрямованих на постановку виробничої мети у вигляді виробничого завдання і у формі редвисновку. На рівні індивідуальної діяльності редактора реданаліз являє собою систему навичок, тобто систему автоматизованих операцій, включених у правку твору. Обов'язкова умова успішного редакторського аналізу -- активна роботу над змістом.

Механізм редакторської праці - мотивація, редакторський аналіз, прийняття рішення, правка і контроль.

Міркування -- поглиблення наших знань про навколишній стан дослідження явищ, з'ясування їхніх причин, обґрунтування висновків, істинності чи хибності визначених положень Частини міркування: посилка, що формулює його думку; основна частина, що відбиває розумові операції висновку, що співвідноситься з посилкою і логічно випливає з ходу міркування.

Об'єкт праці літ. редактора у ЗМІ - журналістський матеріал, що готується до друку.

Однотемний текст - це ідеалізований об'єкт. Реально одно-темність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається однотемним, то на рівні читача він може бути багатотемним.

Опис -- спосіб викладу, за допомогою якого картина цілого створюється послідовним перерахуванням його властивостей і характерних рис. У більшості випадків він фіксує зовнішні, видимі особливості предмета, властиві йому у визначений момент. Описи прийнято розподіляти на статичні, якщо об'єкт знаходиться у стані спокою й незмінний, і динамічні, якщо об'єкт рухається й змінюється.

Оповідь являє собою розповідь про події, що ведеться у визначеній тимчасовій послідовності. Послідовність ця може бути прямою і не прямою. Події, про які йдеться в оповіді, з погляду логіки вони рівноправні. Існують два основних способи оповіді -- епічний (дається загальне уявлення про події, що здійснилися, результати якихось дій) і сценічний (події осмислюються образно, увага читача звертається на подробиці).

Предмет мовлення - будь-яка річ, явище, сторона, будь-який процес, будь-яке відношення між явищами, одне слово, все те, що було пізнано за певної форми діяльності, спрямованої на об'єкт, і про що існує якась система знань, що стала змістом мовного твору.

Процес літ. редагування являє собою систему таких дій: 1. редакторське читання; 2. редакторський аналіз (визначення актуальності теми через співвідношення з проблемою; аналіз розкриття теми: хар-ка якості фактичного матеріалу і композиції); 3. ред.. висновок; 4. ред.. правка (корекція розкриття теми і корекція композиційної структури твору).

Редагування, як відомо, означає приведення або доведення до ладу, компонування, виправлення, поліпшення і шліфування матеріалу з метою його публікації. Жодна людина не може бути літредактором своїх творів, навіть незважаючи па те, що її писання набуде іншого вигляду.

Редакторською системою називається така технологічна система: 1. редактор - носій функції ред.. системи. 2. предмет ред.. впливу - твір (повідомлення). 3. автор. 4. реципієнт (читач, глядач, слухач). 5. засоби редагування. Редакторські підсистеми: 1. редактор-аналіз-твір. 2. редактор-правка-твір.

Роль редагування у сфері ЗМК - необхідність редагування в інформаційній індустрії взагалі.

Тема твору - це відображення у творі актуального факту дійсності, яке є основою змісту твору. Тема отримує різні форми вираження -- образну, мовну, графічну, музичну тощо -- під час предикації змісту твору, тобто реалізується у різній архітектоніці твору і формує тематичну змістову систему і композицію твору.

Технологія літературного редагування - це наукова організація процесу аналізу і правки твору під час підготовки його до друку.

Фактичний матеріал охоплює всі опорні для тексту елементи -- поняття і предметні відношення. На відміну від терміна факт, трактується як результат осмислення й переробки інформації, що має форму судження. Фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але і речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стан, позначення осіб, відношень, кількості.

Якісні характеристики факту у творі: правдивість, або достовірність, типовість, соціально-політична значимість, ідейність, точність і доречність.

Размещено на Allbest.ru