Формування профілю стратегічно важливих видів промислової діяльності в Україні (погляд на перспективу)

Нарівні з титаном і літієм одними з найбільш затребуваних і перспективних конструкційних матеріалів, які вже споживаються практично всіма галузями промисловості, у тому числі стратегічними, є алюмінієві сплави -- завдяки високому рівню їх фізико-механічних властивостей, корозійній стійкості й технологічності. У кольоровій металургії України алюмінієва галузь є найбільш розвинутою. З моменту набуття незалежності її трансформація (зокрема, і під тиском конкурентів) звелася до закриття виробництва первинного алюмінію у 2011 р., хоча, за даними фахівців Фізико-технологічний інституту металів та сплавів НАН України д-рів техн. наук А. Пригунової і К. Михаленкова, продукція українських підприємств була конкурентоспроможною на ринках Європи, США, Китаю і РФ. Відтоді ключову роль у вітчизняній кольоровій металургії стала відігравати так звана вторинна кольорова металургія. На даний час в Україні ще залишився цілий ряд підприємств, що виробляють вторинний алюміній і сплави.

Споживання в промисловості алюмінію та його сплавів, головним чином у вигляді конструкційних матеріалів, є достатньо стабільним і в умовах повоєнного відновлення й реконструкції тільки зростатиме. У перерахунку на душу населення виробництво алюмінію та його сплавів в Україні складає близько 5 кг, що є значно меншим, ніж у промислово розвинутих країнах (ФРН -- 21,7 кг, США -- 19,4, Японії -- 18,8, Франції -- 15,2, Італії -- 10,4, Великій Британії -- 8,1 кг). У міру стабілізації економічної ситуації в Україні потреба в первинному алюмінії, з урахуванням потреб у виробництві, зросте приблизно до 400 тис. т на рік, тому буде необхідно запроваджувати нові потужності для виробництва первинного алюмінію і різних напівфабрикатів з нього. При цьому для одержання глинозему в Україні створювати нові підприємства не потрібно, оскільки на вже існуючих потужностях є можливість забезпечити сировиною виробництво первинного алюмінію.

Порівнюючи світові тенденції із станом алюмінієвого виробництва в Україні, можна дійти висновку, що за умови проведення відповідних організаційно-технічних і економічних заходів, спрямованих на відновлення, технічне переоснащення, реконструкцію наявних і будівництво нових потужностей, освоєння випуску наукомістких високотехнологічних матеріалів на основі алюмінію, країна може не тільки задовольнити власні потреби, але й збільшити обсяг експорту виробів з високою доданою вартістю. У результаті є перспектива зайняти стійкі позиції за окремими видами продукції з алюмінію на світовому ринку, враховуючи, зокрема, можливості розвитку перспективних напрацювань українських учених з високим ступенем готовності до реалізації у виробництві, які здатні, за даними А. Пригунової, конкурувати на світових ринках. Ідеться про алюмінієві лігатури підвищеного засвоєння з високим вмістом тугоплавких і висококорекційних компонентів, новітні високоміцні сплави, що деформуються; ливарні алюмінієві сплави з ендогенно сформованими повнорозмірними структурними характеристиками; аморфні й дрібнокристалічні сплави, модифікатори із заданою кристалічною структурою; ливарні й гранульовані зносостійкі поршневі сплави для великовантажних двигунів, технології одержання з алюмінієвих сплавів надлегких матеріалів і виробів з них; пористий литий алюміній.

Сьогодні головними проблемами в алюмінієвій підгалузі, поряд з окресленими високотехнологічними, є необхідність відновлення зруйнованих війною потужностей і вибір з урахуванням світового досвіду напрямів її перспективного розвитку. За висновками А. Пригунової і К. Михаленкова є два можливих варіанти: перший -- розвиток алюмінієвої промисловості шляхом створення металургійних кластерів з повним циклом виробництва; другий -- розвиток підприємств сегменту downstream, де виробництво здійснюється на міні-заводах. Основним сировинним ресурсом таких заводів є алюміній і брухт алюмінію, що закуповуються, або відходи власного виробництва: ливарного, прокатного тощо.

На підставі проведених досліджень стану вітчизняної і світової алюмінієвої металургії можна стверджувати, що для забезпечення національної безпеки держави, власних потреб у алюмінії, зменшення залежності України від світового ринку металів треба відновити виробництво первинного алюмінію, створивши мережу міні-заводів з одержання спеціальних алюмінієвих сплавів і виробів для високотехнологічних галузей промисловості. Для цього сьогодні в Україні є необхідна наукова база і відповідні наукові школи. Спираючись на наявний науковий і науково-технічний потенціал і відповідний супровід щодо його використання, цілком можливо досягти стратегічних цілей розвитку алюмінієвого виробництва і високотехнологічних галузей на його основі, вивести їх на високий технічний рівень, що сприятиме розвитку і машинобудування, і транспорту, і будівництва, й одночасно змінить структуру експорту в напрямі розвитку зовнішньої торгівлі продукцією з високою доданою вартістю.

Повоєнний розвиток алюмінієвих виробництв в Україні доцільно вести поетапно:

на першому етапі -- забезпечити використання наявних потужностей;

на другому етапі -- запровадити нові потужності, забезпечивши прискорене технічне переоснащення й оновлення сортаменту продукції;

на третьому етапі -- забезпечити позитивний розвиток тенденцій, спрямованих на значне підвищення конкурентоспроможності продукції, зокрема, на основі залучених раніше проведених у НАН України інноваційних розробок.

Нині, за участі в тому числі фахівців Інституту економіки та прогнозування НАН України, з метою пошуку й залучення інвесторів розробляється техніко-економічне обґрунтування подальшого розвитку алюмінієвої галузі й пов'язаних з нею високотехнологічних видів діяльності з оцінкою перспектив конкурентоспроможності української алюмінієвої промисловості.

Розвиток важкого енергомашинобудування. Це також одна із складових повоєнної промислової політики, спрямованих на збереження і розвиток високотехнологічних видів промислової діяльності як з високим ступенем доданої вартості, так і для забезпечення енергетичної безпеки країни, що включає розширення локалізації відповідних виробництв у енергетиці, машинобудуванні й взаємопов'язаних з ними видів діяльності з посиленим мультиплікативним ефектом для всієї економіки і для раніше розглянутих нами видів промислової діяльності.

Незважаючи на інтенсивний розвиток відновлюваної енергетики (вітер, сонце, геотермальні джерела та ін.), і в Україні, і у світі основна частина електричної генерації припадає на атомні, теплові, гідро- і гідроакумулюючі електростанції (АЕС, ТЕС, ГЕС і ГАЕС). Причому в більшості країн світу, як і в Україні, ця тенденція ще тривалий час зберігатиметься. Однією з основних складових енергоблоків АЕС, ТЕС, ГЕС і ГАЕС є енергетичні турбіни. Україна -- одна з небагатьох країн у світі, що володіє замкнутим циклом їх розробки й виготовлення.

У наших рекомендаціях перспективи в галузі енергомашинобудування розглядаються під кутом взаємопов'язаного розвитку енергетики і машинобудування, що не тільки збереже їх високотехнологічний рівень, а й дозволить вийти на новий -- з урахуванням можливостей створення і будівництва в Україні атомних електростанцій, у тому числі так званої малої потужності, потреба в яких є досить високою. На цій основі випуск відповідної техніки збільшить випуск продукції обробної промисловості з вищою доданою вартістю. З урахуванням конкурентоспроможності цих видів діяльності відповідне техніко-економічне обґрунтування в Інституті економіки та прогнозування НАН України спрямовано на пошук необхідних рішень на засадах надійності, ефективності, інклюзивності розвитку високотехнологічних виробництв.

Розвиток важкого машинобудування в Україні має всі підстави бути забезпеченим, оскільки на даний час у нас є високотехнологічні підприємства, здатні здійснювати відповідний випуск необхідної продукції. У першу чергу йдеться про науково-промислове підприємство АТ «Українські силові машини», Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка і ТОВ НВП ХАРТРОН-ІНКОР ЛТД. Крім того, енергоблоки України обладнано устаткуванням радянського виробництва, тому, зокрема, ядерні реактори поступово замінюватимуться реакторами АР 1000, що випускає компанія Westinghouse Electric згідно з уже досягнутою домовленістю між «Енергоатомом» і нею. Таке будівництво для України є привабливим як з технологічної, так і з економічної точки зору, оскільки технологія будівництва електростанцій на базі АР 1000 передбачає, за даними академіка НАН України А. Русанова, використання до 20 % тепло- і енерготехнологічного обладнання, яке згідно з технологією будівництва може, за локалізацією, вироблятися в Україні. І це може бути тільки початком. Досвід Китаю, який будував атомні електростанції на базі ядерних реакторів АР 1000, показав, що терміни будівництва хоча й перевершили запроєктовані, але в ході будівництва китайська сторона внесла в проєкти нові технологічні рішення і довела локалізацію до 70 %.

Ураховуючи наявний в Україні науково-технічний досвід використання ядерної енергетики, потужну наукову школу з ядерної енергетики й діючі підприємства, які можуть випускати різноманітний асортимент комплектуючих виробів і необхідних матеріалів, таких, зокрема, як цирконій, Україна здатна розширити локацію виробництва обладнання для АЕС на базі АР 1000. Усе це є економічно привабливим, оскільки, за даними українських машинобудівників, вартість виробничого обладнання в Україні є в 5--7 разів нижчою. Що стосується можливих обсягів замовлень на таке обладнання, то, за даними академіка НАН України А. Русанова, витрати будівництва на базі АР 1000 складають 6000 дол. на 1 кВт потужності, тоді як на електротехнічне й теплове -- 1200 дол. на 1 КВт потужності. Якщо ж виходити з досвіду Китаю, то в майбутньому вони можуть сягати навіть 4200 дол. на 1 КВт потужності. Така перспектива і досвід Китаю орієнтують на значний мультиплікативний ефект для українського промислового виробництва і економіки в цілому з можливостями подальшого піднесення високотехнологічних видів діяльності. Для розвитку машинобудування в даному напрямі, у тому числі й для розширення локалізації в Україні, в Інституті проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України вже ведуться наукові розробки й відповідно напрацьовано технічні рішення з удосконалення процесів перетворення та їх використання в турбоядерних спорудах АЕС потужністю 1000 МВт і енергоустановках на базі ММР з визначенням шляхів удосконалення існуючого і розробки оновленого обладнання турбін та електрогенераторів і ефективного акумулювання електроенергії. Це дасть змогу підвищити енергоефективність існуючих і будувати нові сучасні енергосистеми вітчизняних АЕС, створити розподільну систему резервних енергоустановок на базі ММР з урахуванням їх маневреності, розподільності й акумулювання енергії.

Українська промисловість здатна в кооперації на початковому етапі з іноземними партнерами забезпечити участь у розробці, виробництві й введенні енергоблоків з ММР. При цьому ми можемо випускати не лише зовнішні корпуси модуля (containment vessel), а й складніші корпуси реакторів (геагіог ргеssure vessel), а також парогенератори. Оскільки паливо NuSale -- це стандартне паливо для легководних реакторів, освоєння його випуску в Україні також можливе за умови відновлення випуску цирконієвих сплавів і трубних оболонок для паливних стрижнів і фабрикації паливних таблеток.

АТ «Українські силові машини» за наукового керівництва установ НАН України може бути генеральним підрядником з розробки і будівництва машинних залів атомних енергоблоків ММР, у тому числі парових турбін, електричних генераторів і допоміжного обладнання. З урахуванням цих можливостей, доцільно розробити проєкти енергоблоків «під ключ» на основі реакторів компаній NuScale Power i Holtec International електричною потужністю, відповідно, 50 і 160 МВт або ін.

Для забезпечення конкурентоспроможності українських енергоблоків з ММР необхідно добитися того, щоб на них використовувалась ефективна технологія акумулювання електричної енергії з подальшим її перетворенням у електрику. У НАН України розроблено теоретичні основи нової водневої технології акумулювання на основі унікальних електролізерів високого тиску та інноваційних теплових схем паротурбінних установок, яка забезпечує коефіцієнт повернення енергії на рівні 0,65--0,75. Її упровадження можливе в співпраці установ НАН України (зокрема, Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного, Запорізького машинобудівного конструкторського бюро «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка і ТОВ НВП ХАРТРОН-ІНКОР ЛТД та ін.).

Для забезпечення наукової бази розробки проєктно-конструкторської документації для налагодження подальшого виробництва і впровадження вітчизняних енергоблоків з ММР необхідно виконати низку прикладних науково-дослідних робіт з ядерного острова і турбінного острова. Поряд з тим уже в даний час доцільно створити комісію (робочу групу) з розробки бізнес-плану програми «Розробка, організація виробництва і впровадження енергетичних блоків АЕС із ММР у ОЕС України та інших країн» за участю представників РНБО України, НАН України (відділення фізико-технічних проблем енергетики, ядерної фізики та енергетики, економіки та ін.), Кабінету Міністрів України (міністерств з питань стратегічних галузей промисловості, енергетики, економіки, фінансів, іноземних справ та ін.), «Енергоатому», АТ «Українські енергетичні машини» тощо. На сьогодні в Україні, за умови організації ефективної співпраці між Національною академією наук, провідними науково-виробничими машинобудівними підприємствами країни, енергогенеруючими компаніями і за реальної підтримки держави, є потенційна можливість розробити й забезпечити виробництво конкурентоспроможних енергетичних блоків АЕС з ММР. За висновками академіка НАН України А. Русанова, у найближчому майбутньому, на період до 2040 р., доцільно взяти за орієнтир побудову й впровадження в Україні до п'яти-шести АЕС з ММР.

Чорна металургія і агропродовольчий сектор. До стратегічно важливих видів промислової діяльності належать також чорна металургія й агропродовольче виробництво.

В умовах повоєнного відновлення «дорожня карта» розвитку чорної металургії -- з метою виконання нею функції задоволення перш за все внутрішніх проблем -- пов'язується з ресурсо- й енергоефективністю на основі передових технологій, які розробляються, зокрема, НАН України. Роль останньої у подальшому розвитку чорної металургії полягає в науково-технічному супроводі на всіх зазначених етапах. Установи НАН України мають власні розробки, що співвідносяться із загальносвітовими трендами розвитку металургії, і досвід їх упровадження як на вітчизняних, так і на закордонних металургійних підприємствах. Таким чином, НАН України здатна здійснювати науково-технічний супровід програми відновлення розвитку гірничо-металургійного комплексу України в повоєнних умовах.

З огляду на очікуваний стан гірничо-металургійного комплексу, з урахуванням його вже наявних пошкоджень, а також зрослих після війни внутрішніх потреб у металі для відновлення діяльності, на думку фахівців, можна очікувати, що існуючі приватні підприємства ГМК в основному орієнтуватимуться на задоволення потреб національної економіки в металах. При цьому важливо пам'ятати, що можливою також є орієнтація національних власників на винесення металургійного виробництва за кордон, до сусідніх країн, через ризик затягнення воєнних дій чи їх поновлення в майбутньому. За таких умов існує загроза, що в Україні залишиться тільки видобуток руди, що значно зменшить як експортні можливості, так і дохідність економіки в цілому. Отже, у період відновлення економіки і подальшої реконструкції держави в умовах входження до ЄС важливо запропонувати такі проєкти регуляторних актів щодо розвитку гірничо-металургійного комплексу, які б орієнтували приватний сектор (а він у цій галузі сягає 100 %) на реконструкцію в межах України. Це одне з фундаментальних завдань Плану відновлення економіки України, який вона має розробити і приступити до виконання згідно з умовами, висунутими з боку ЄС у сукупності з передбачуваним виділенням 50 млрд. дол. на відновлення економіки України на найближчі чотири роки.

Розвинутий, конкурентоспроможний в Україні агропродовольчий сектор є важливим як для внутрішнього споживання, так і для експорту його продукції (що впливає на світові ринки зерна і технічних культур), а також з розвитком на його основі харчової промисловості. Поставки на світовий ринок продукції харчування повинні розглядатись як вклад України в розв'язання продовольчої кризи, що має глобальний характер і може залишатися такою ще тривалий час, оскільки у світовій економіці бідні та найбідніші країни з проблемами стосовно забезпечення населення продуктами харчування і надалі залишатимуться в так званій «пастці» низьких доходів, де зростання чисельності населення буде вищим за зростання економіки. Таким чином, аграрний сектор України та його харчова промисловість матимуть стратегічно важливий характер.

Глибока переробка сільськогосподарської сировини на високотехнологічній основі також має стати одним з пріоритетних напрямів повоєнного промислового відновлення, важливим фактором реалізації якого є комерціалізація розробок вітчизняних наукових установ, що підвищить питому вагу доданої вартості в даних виробництвах. Розробки НАН і НААН України, вищих навчальних закладів уже сформували в Україні відповідну наукову базу, яка враховує високе соціальне замовлення, що має глобальний характер, на розвиток сільськогосподарського виробництва і, відповідно, харчової промисловості як пріоритетних видів діяльності.

Глибока переробка сільгоспсировини повинна відбуватися на основі тенденцій глобальних змін у розвитку біофармацевтики, агробіотехнології і біоінженерії, які в сукупності відповідають інноваційному оновленню й розвитку відповідних виробництв. Для цього необхідно забезпечити прийняття рішень щодо розвитку інноваційної інфраструктури в частині біоекономіки, сприяння інноваційному розвитку сільськогосподарського виробництва і харчової промисловості, завдяки яким буде розширено український експорт продуктів харчування з більш високою порівняно із зерном і технічними культурами питомою вагою доданої вартості Концепція Державної стратегії розвитку біоекономіки України до 2030 року (проект). НДІ економіки і менеджменту. Національний університет біоресурсів і природокористування України. URL: https://nubip.edu.ua/node/72005.. Наявна ключова роль у цих видах діяльності належить приватному сектору України. За участі вже зацікавлених іноземних компаній в Україні важливою є і буде регуляторна діяльність, що виходить у першу чергу з національних інтересів і стане запорукою забезпечення конкурентоспроможності української економіки на зовнішніх ринках, з одного боку, в умовах глобальної відкритості, а з іншого -- в умовах загострення глобальної нестабільності й протистояння серед ключових економік як окремих країн, так і їх об'єднань.

Висновки

Україна і українська економіка, незважаючи на величезні руйнування і втрати населення фізичного й демографічного характеру (загиблі, покалічені, масова міграція за кордон), які принесла війна, зберігають потенціал для успішного повоєнного відновлення і реконструкції шляхом вступу до ЄС, мають відповідні можливості здійснити успішні соціально-економічні перетворення. До останніх належать, зокрема, реконструкція і розвиток високотехнологічних видів діяльності, які, з одного боку, забезпечать випуск продукції з високою питомою вагою доданої вартості, а з іншого -- дозволять вмонтуватися в її глобальні ланцюги на засадах партнерства, використовуючи національні, особливо цінні мінерально-сировинні ресурси і науково-технічний, виробничий потенціали й можливості підготовки необхідних кадрів. Для реалізації такого підходу держава повинна прийняти рішення і в ході розробки та реалізації Плану відновлення України (Recovery Plan) на засадах інтровертності, інклюзивності та інноваційності забезпечити дипломатичний супровід процесів отримання й використання для досягнення окреслених цілей фінансової допомоги міжнародних організацій і зацікавлених у цій продукції країн-донорів на принципах кооперації і прагматизму. Сьогодні прагматизм -- це вимога часу, свідома економічна, соціальна і етична дія, яка дозволяє посилити конкурентоспроможність і рівноправність на шляху забезпечення розвитку української економіки, реалізуючи можливості й долаючи виклики, що мають місце в умовах отриманого статусу кандидата на вступ в ЄС і проведення відповідних соціально-економічних перетворень.

У ході реалізації проєкту, який виконує Інститут економіки та прогнозування НАН України разом з рядом інших академічних інститутів, здійснюється напрацювання ряду необхідних рішень, результати яких дозволять сформулювати рекомендації щодо: вдосконалення засад формування економічного профілю стратегічних видів промислової діяльності, пропозицій з обґрунтування перспективних напрямів розвитку титанової галузі України; інституційного й економічного забезпечення інноваційного розвитку атомної енергетики на довгострокову перспективу з урахуванням можливостей розробки і реалізації ММР; удосконалення організаційно-економічного механізму виробництв з переробки літію в Україні та виробництва продукції алюмінієвої промисловості з високою питомою вагою доданої вартості, а також синтетичних моторних мастил; техніко-економічного обґрунтування інноваційних проєктів розвитку стратегічних видів промислової діяльності; формування інструментів бюджетно-податкової підтримки технологічного оновлення української промисловості й розвитку нових наукомістких виробництв з використанням внутрішніх ресурсів і налагодження їх глибокої переробки; подальшого розвитку наукових розробок вітчизняних технологій для формування напрямів технологічних проривів. Результати досліджень з окреслених напрямів у подальшому також будуть публікуватись учасниками проєкту.

Україна стоїть перед величезними викликами, яких, очевидно, ще не було в нашій історії. Від того, як ми зможемо відповісти на них, якого прориву в економічному розвитку досягнемо, без перебільшення залежить майбутнє країни. Нами започатковано дослідження напрямів якісного розвитку вітчизняної економіки на засадах упровадження високотехнологічних виробництв і принципів. Отже, ми запрошуємо до дискусії на цю тематику вчених, які вболівають за майбутнє України та її економіку, адже немає нічого важливішого за національні інтереси країни, у якій ти живеш. На нашу думку, акцент у розробках та їх реалізації має зміститись у бік зосередження уваги суспільства, держави, бізнесу на вирішенні завдань технологічного і економічного розвитку країни на засадах підвищення ролі людського капіталу та з орієнтацією на конкурентні переваги, яких можна здобути завдяки розвитку стратегічно важливих галузей промисловості.

Список використаної літератури

1. Мінеральні ресурси України. Щорічник 2021. Ред. С.І. Примушко, В.Ф. Величко. ДНВП «Геоінформ України». Київ, 2021. 271 с. URL: https://geoinf.kiev.ua/wp/wp-content/uploads/2021/11/m_r_2021.pdf.

2. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. Київ, Ін-т екон. прогнозув, 2000. 344 с.

3. Бублик Є.О. Посилення валютного регулювання в Україні в умовах ескалації воєнних дій. Економіка України. 2022. № 10. С. 35--50. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.10.035.

References

1. Mineral resources of Ukraine. Yearbook 2021. S.I. Prymushko, V.F. Velychko (Eds.). Kyiv, 2021. URL: https://geoinf.kiev.ua/wp/wp-content/uploads/2021/11/m_r_2021.pdf [in Ukrainian].

2. Heyets V.M. Instability and economic growth. Kyiv, 2000 [in Ukrainian].

3. Bublyk Ye. Strengthening foreign exchange regulation in Ukraine amid the escalation of hostilities. Economy of Ukraine, 2022, No. 10, pp. 35-50. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.10.035 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru