Співпраця США і В’єтнаму в сфері безпеки у 2001-2017 роках

Закупівлі у США (дрони, радарні системи, патрульні катери, літаки Р-3 Оріон тощо) мали сприяти модернізації військових можливостей В'єтнаму й диверсифікації джерел його військових закупівель. Аналітики прогнозували поступовість зрушень у цьому напрямку через високу ціну, потребу навчити персонал і врегулювати відносини з Росією, яка була основним постачальником зброї та військового спорядження до В'єтнаму (Shoji, Т. 2018, р. 12). Зняття ембарго мало передусім політичне значення, бо свідчило про підвищення рівня довіри між державами.

Важливе значення для В'єтнаму мала постанова Постійного міжнародного арбітражного суду в Гаазі у липні 2016 р, винесена за позовом Філіппін проти дій КНР у Південнокитайському морі. Згідно з нею, штучні острови, які побудував Китай, не мали легального статусу й до них не могло бути застосовано положення про 12 морських миль ексклюзивної економічної зони, тож територія, на яку претендував Китай у цьому морі суттєво зменшувалася. Це рішення надавало В'єтнаму юридичні підстави захищати свої морські права й відповідало позиції США в цьому питанні. В' єтнам був однією з семи регіональних держав, включаючи Філіппіни, США, Канаду, Японію, Австралію та Нову Зеландію, які вітали цю постанову і закликали до її виконання. Інші регіональні держави зайняли обережнішу позицію (Thu, H. L. 2017).

Після того як у березні 2016 р. В'єтнам відкрив третій міжнародний порт у бухті Камран, 2 жовтня до нього вперше з часу В'єтнамської війни ввійшли два військові судна США («Френк Кейбл» і «Джон Маккейн») (Boudreau, J. 2016).

Паралельно з розвитком співробітництва зі США, В'єтнам зміцнював відносини у сфері безпеки з іншими регіональними державами, включаючи Японію, Індію й Австралію. Після кризи у в'єтнамсько-китайських відносинах 2014 р. ці зв'язки зміцнилися. Така тенденція була сприятлива для поглиблення американсько-в'єтнамської співпраці та перспектив приєднання В'єтнаму до неформального регіонального партнерства -- Четверний діалог з безпеки (Quard) між США, Японією, Австралією й Індією.

Попри суттєвий прогрес у розвитку співробітництва між США і В'єтнамом у сферах безпеки і оборони, його рівень залишався обмеженим. Це зумовлювалося передусім важливістю для СРВ відносин з Китаєм і потребою врівноважувати відносини з Вашингтоном і Пекіном, а також прагненням Ханоя уникнути залежності від США.

Таким чином, результати дослідження підтвердили нашу гіпотезу. За президентства Дж. У. Буша і Б. Обами відбувалася поступова і поступальна реалізація завдань розвитку двосторонньої співпраці з В'єтнамом у сфері безпеки, накреслених адміністрацією Б. Клінтона. Для США найважливішим завданням було забезпечити доступ свого МВФ до портів В'єтнаму, передусім до бухти Камран, що було важливою складовою безпекової інфраструктури США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. В'єтнам був найбільше заінтересований у модернізації збройних сил, передусім військово -морських сил, і розвитку їх здатності захищати державні інтереси в Південнокитайському морі, де США та В'єтнам поділяли спільні інтереси в збереженні рівноваги сил та недопущенні домінування Китаю. Важливими напрямками співробітництва США й СРВ були також протидія тероризму, наркотрафіку та іншим транснаціональним злочинам, розвиток здатності шукати, рятувати й реагувати на різні надзвичайні ситуації. Ініціативи співпраці у сфері безпеки належали США, в той час як керівництво В'єтнаму ставилося до них насторожено і спочатку намагалося обмежити його певними сферами, що зумовлювалося передусім недовірою до цілей США і важливістю відносин з КНР. Така позиція поступово змінювалася під впливом загострення ситуації в Південнокитайському морі.

Можна виділити три етапи розвитку американсько -в'єтнамської співпраці у сфері безпеки: 1) від нормалізації відносин 1995 р. до візиту міністра оборони СРВ до США 2003 р., коли відбувалося узгодження сфер і напрямків взаємодії між військовими двох держав; 2) 2003-2014 рр., коли, внаслідок зміни ставлення керівництва СРВ до ініціатив США, відбулося поступове розширення сфер співробітництва, включаючи портові візити кораблів ВМФ США до СРВ (з 2003 р.), започаткування двох стратегічних діалогів (2008 і 2010 рр.), підписання Меморандуму про порозуміння стосовно розвитку двосторонньої співпраці у сфері оборони (2011 р.), підняття двосторонніх відносин до рівня «всебічного партнерства» і угода про розвиток берегової охорони (2013 р.); 3) від кризи у в'єтнамсько-китайських відносинах у травні 2014 р. до завершення президентства Б. Обами у січні 2017 р., що зумовлюється хронологічними межами цього дослідження. У той час двостороннє співробітництво піднялося на новий рівень, що, між іншим, засвідчили Заява про Спільне бачення оборонної співпраці 2015 р., візит Генерального секретаря КПВ до США 2015 р., зняття американського ембарго на продаж зброї В'єтнаму й перші візити військових кораблів США в бухту Камран 2016 р.

Такий розвиток подій був би неможливим без ефективного розвитку двосторонніх відносин у інших сферах, передусім, торговельно-економічній, допомоги США в ліквідації негативних наслідків війни, а також без розвитку довіри внаслідок численних двосторонніх візитів між представниками влади і військовими, включаючи візити найвищого рівня.

Співробітництво з СРВ у сфері безпеки посідало однаково високе місце у стратегії й політиці республіканської адміністрації Дж. У. Буша та демократичної адміністрації Б. Обами, що було зумовлено, передусім, стрімким зростанням регіонального впливу Китаю і його наступальнішою позицією в Південнокитайському морі. Хоч результати цієї політики були обмежені, прогрес двосторонньої співпраці в сфері безпеки був очевидним: порівняно з 2001 р., 2017 р. можливості взаємодії двох держав суттєво розширились, а довіра між ними суттєво зросла.

Перспективи подальшого дослідження цієї проблематики включають висвітлення розвитку співробітництва В'єтнаму і США у сфері безпеки за президентства Д. Трампа, а також порівняння тенденцій, динаміки і напрямів співпраці В'єтнаму з США й іншими державами -- Росією, Китаєм, Японією,

Анотація

1. Городня, Н. 2014. Східна Азія у зовнішній політиці США. Київ.

2. Городня, Н. & Підберезних, І. 2020. Нормалізація і розвиток американсько - в'єтнамських відносин у 1990-ті рр. Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI. Вип. 1.

3. Мусійчук, В. 2015. Відносини з КНР у в'єтнамському політичному дискурсі. Китаєзнавчі дослідження. Т. 1. С. 77-86.

4. Мусійчук В. 2013. Концепт стратегічного партнерства у зовнішній політиці В'єтнаму. Східний вектор стратегічного партнерства України в умовах глобального світу. Київ: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. С. 67-69.

5. Підберезних, І. 2012. Розвиток відносин між США і В'єтнамом: сучасний стан, напрямки, перспективи. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Вип. XXXIV. С. 242-247.

6. Boudreau, J. & Blake, Ch. 2016. US Warships Make First Visit to Vietnam Base in Decades. 2016, October 4 [Online]. Bloomberg.

7. Burghardt, R. 2006. Old Enemies Become Friends: U.S. and Vietnam. Brookings.

8. Clinton, H. 2010, July 23. Remarks at Press Availability. Hanoi, Vietnam. U. S. Department of State.

9. Freund, E. 2017. Freedom of Navigation in the South China Sea: A Practical Guide. Harvard Kennedy School. Belfer Center for Science and International Affairs.

10. Heydarian, R. 2019. Vietnam's Legal Warfare against China: Prospects and Challenges. Center for Strategic and International Studies. Asia Maritime Transparency Initiative.

11. Kurlantzick, J. 2018. Making U.S.-Vietnam Ties a Model for a Free and Open IndoPacific. Council on Foreign Relations.

12. Launder, M. 2010, July 23. Offering to Aid Talks, U.S. Challenges China on Disputed Islands. The New York Times.

13. Lohman, W. & Stern, L. & Jordan W. 2012. U.S. -- Vietnam Defense Relations: Investing in Strategic Alignment. Heritage Foundation.

14. Manyin, M. 2012. U.S. -- Vietnam Relations in 2011: Current Issues and Implications for U. S. Policy. Congressional Research Service.

15. Martin, M. 2012. Vietnamese Victims of Agent Orange and U.S.-Vietnam Relations. Congressional Research Service.

16. Murray, H., Nguyen, Ph. & Poling, G. 2014. A New Era in U.S.-Vietnam Relations. Deepening Ties Two Decades after Normalization. New York: Rowman & Littlefield.

17. National Military Strategy of the United States. 1995. Washington D. C.: G.P.O.

18. Parameswaran, P. 2016. US Kirks off new Maritime security initiative for Southeast Asia.

19. Phuong, N. T. 2019. Vietman's 2019 Defence White Paper: Preparing for a Fragile Future. Center for Strategic and International Studies. Asia Maritime Transparency Initiative.

20. Rice, C. 2000. Campaign 2000: Promoting the National Interest . Foreign Affairs. January/February.

21. Shoji, T. 2018. Vietnam's Security Cooperation with the United States: Historical Background, Present and Future Outlook. NIDS Journal of Defense and Security.

22. Smith, J. M., ed. 2018. Asia's Quest for Balance. China's Rise and Balancing in the IndoPacific. Lanham, Mariland: The Rowman &Littlefield Publishing Group.

23. Thayer, C. & Starr, C. 2005. The Prospects for Strategic Dialogue. Dialogue on U.S.- Vietnam Relations. Ten Years After Normalization. Vol. 3. San Francisco: the Asia Foundation.

24. Thu, H.L. 2017. US-Vietnam Relations Under President Trump [Online]. Lowy Institute.

25. Trang, Ph. N. M. 2019. ASEAN and the South China Sea: Vietnam's Role as Chair. Center for Strategic and International Studies. Asia Maritime Transparency Initiative.

26. Vuving, A. 2017.What Vietnam Can Offer America. The National Interest.

27. Gorodnya, N. 2014. Shidna Asia u Zovnishniy Politytsi SShA (1989-2013). [East Asia in the U. S.' Foreign Policy]. Kyiv [in Ukrainian].

28. Gorodnya, N. & Pidbereznyh, I. 2020. Normalizatsia i rozvytok amerykans'ko- vietnams'kyh vidnosyn u 1990-ti rr. [Normalizationa and Development of the United States- Vietnam' s Relations in 1990s]. Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI. Vyp. 1. [in Ukrainian].

29. Musiychuk, V. 2015. Vidnosyny z KNR u vietnams'komu politychnomy dyskyrsi [Relations with CPR in Vietnameese Political Discourse]. Kytajeznavchy doslidzennia. T. 1. S. 77-86. [in Ukrainian].

30. Musiychuk, V. 2013. Kontsept strategichnogo partnerstva u zovnishniy politytsi Vjetnamu [Strategic Partnership Concept in Vietnam's Foreign Policy]. Skhidnyi vector strategichnogo partnerstva Ukrainy v umovah global'nogo svity. Kyiv: Instytyt shodoznavstva im. A.Yu.Krymskogo NAN Ukrainy. S. 67-69. [in Ukrainian].

31. Pidbereznyh, I. 2012. Rozvytok Vidnosyn miz SShA i Vietnamon: Suchasnyi Stan, Napriamky, Perspectyvy. [Development of Relations Between the US and Vietnam: Current Status, Trends and Prospects]. Naukovi pratsi istorychnogo facultetu Zaporizkogo Nationalnogo Universytetu. Vyp. XXXIV. S. 242-247. [in Ukrainian].

32. Boudreau, J. & Blake, Ch. 2016. US Warships Make First Visit to Vietnam Base in Decades. 2016, October 4. Bloomberg.

33. Burghardt, R. 2006. Old Enemies Become Friends: U.S. and Vietnam. Brookings.

34. Clinton, H. 2010, July 23. Remarks at Press Availability. Hanoi, Vietnam. U. S. Department of State.

35. Freund, E. 2017. Freedom of Navigation in the South China Sea: A Practical Guide. Harvard Kennedy School. Belfer Center for Science and International Affairs.

36. Heydarian, R. 2019. Vietnam's Legal Warfare against China: Prospects and Challenges. Center for Strategic and International Studies. Asia Maritime Transparency Initiative.

37. Kurlantzick, J. 2018. Making U.S.-Vietnam Ties a Model for a Free and Open IndoPacific.. Council on Foreign Relations.

38. Launder, M. 2010, July 23. Offering to Aid Talks, U.S. Challenges China on Disputed Islands. [Online]. The New York Times.

39. Lohman, W. & Stern, L. & Jordan W. 2012. U.S. -- Vietnam Defense Relations: Investing in Strategic Alignment. Heritage Foundation.

40. Manyin, M. 2012. U.S. -- Vietnam Relations in 2011: Current Issues and Implications for U. S. Policy. Congressional Research Service.

41. Martin, M. 2012. Vietnamese Victims of Agent Orange and U.S.-Vietnam Relations. Congressional Research Service.

42. Murray, H., Nguyen, Ph. & Poling, G. 2014. A New Era in U.S.-Vietnam Relations. Deepening Ties Two Decades after Normalization. New York: Rowman & Littlefield.

43. National Military Strategy of the United States. 1995. Washington D. C.: G.P.O.

44. Parameswaran, P. 2016. US Kicks off new Maritime security initiative for Southeast Asia. The Diplomat.

45. Phuong, N. T. 2019. Vietman's 2019 Defence White Paper: Preparing for a Fragile Future. Center for Strategic and International Studies. Asia Maritime Transparency Initiative.

46. Rice, C. 2000. Campaign 2000: Promoting the National Interest . Foreign Affairs. January/February.

47. Shoji, T. 2018. Vietnam's Security Cooperation with the United States: Historical Background, Present and Future Outlook. NIDS Journal of Defense and Security.

48. Smith, J. M., ed. 2018. Asia's Quest for Balance. China's Rise and Balancing in the IndoPacific. Lanham, Mariland: The Rowman &Littlefield Publishing Group.

49. Thayer, C. & Starr, C. 2005. The Prospects for Strategic Dialogue. Dialogue on U.S.- Vietnam Relations. Ten Years After Normalization. Vol. 3. San Francisco: the Asia Foundation.

50. Thu, H.L. 2017. US-Vietnam Relations Under President Trump [Online]. Lowy Institute.

51. Trang, Ph. N. M. 2019. ASEAN and the South China Sea: Vietnam's Role as Chair. Center for Strategic and International Studies. Asia Maritime Transparency Initiative.

52. Vuving, A. 2017.What Vietnam Can Offer America. The National Interest.

Размещено на Allbest.ru